У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тарновський Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див Тар

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тарновський.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Тарновський Василь Васильович.

Васи́ль Васи́льович Тарно́вський (старший) (14 (26) червня 1810(18100626), Антонівка — 4 (16) грудня 1866) — український етнограф, історик права, громадський діяч.

Тарновський Василь Васильович

Народився	14 (26) червня 1810 Пирятинський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
Помер	4 (16) грудня 1866 (56 років)
Поховання	Звіринецьке кладовище
Країна	Російська імперія
Діяльність	етнолог
Alma mater	^d
Діти	Тарновський Василь Васильович
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Народився 26 червня 1810 року в селі Антонівка Пирятинського повіту Полтавської губернії. Початкову освіту отримав від свого батька, згодом навчався в Ніжинському Ліцеї кн. Безбородька (разом із М. Гоголем), а в 1832 році закінчив юридичний факультет Московського університету. Викладав у Житомирській гімназії. М. В. Гоголь рекомендував його ректору Київського імператорського університету Св. Володимира М. О. Максимовичу професором російської словесності, хоча той викладав у гімназії історію.

Друг М. Гоголя, Т. Шевченка, М. Костомарова й П. Куліша, був близький до Кирило-Мефодіївського братства.

Під час арешту й слідства над Шевченком родина Тарновських переховувала в себе його вірші. Після звільнення поета із заслання, щоб підтримати його матеріально й морально, Василь Тарновський придбав сімнадцять малюнків Шевченка, розпочавши тим самим колекціонування творчої спадщини поета.

Вивчав сучасний і минулий стан та побут українського селянства; автор статей «Юридический быт Малороссии» («Юридические Записки», 1842, ч. 2), «О делимости семейств в Малороссии» («Труды Комиссии для описання губерний Киевского учебного округа», 1853).

Переконаний противник кріпацтва, брав активну участь у підготовці селянської реформи.

Був членом Полтавської й Чернігівської земської управи. 1858—1859 рр. — депутат від уряду в Чернігівському губернському комітеті «для устройства и улучшения быта помещичьих крестьян».

1860 — член-експерт редакційних комісій у Петербурзі, які готували проєкт реформи. За особливі заслуги в підготовці селянської реформи нагороджений Золотою медаллю на Олександрівській стрічці (1861), орденами Св. Анни 2-го ст. (1861) та Св. Володимира 3-го ст. (1864) та бронзовою медаллю на «Пам'ять звільнення селян».

Діставши 1854 року в спадщину великі маєтки бездітного дядька Григорія Степановича Тарновського на Чернігівщині, серед яких був чудовий маєток у селі Качанівці, став меценатом української культури, допоміг видати «Записки о Южной Руси» і «Чорну Раду» П.Куліша.

Помер В. В. Тарновський раптово, після бурхливого засідання земства, похований у своєму маєтку Качанівці в церкві Св. Георгія Хозевіта. У шлюбі з Людмилою Володимирівною Юзефович (1813—1898) виховав двох синів: Василя (1838—1899) та Володимира (1840—1921) й доньку Софію (1847—1899).

Див. також

Тарновські

Література

Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
Прес-центр^{[недоступне посилання з липня 2019]}

Посилання

Тарновський Василь // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1880. — 1000 екз.
42-43/mode/1up?view=theater Тарновська Людмила Володимирівна; Тарновський Василь Васильович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 41; 42-43.

Це незавершена стаття про особу.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.