Кінь у русі англ Horse in Motion серія з шести картотек створених Едвардом Майбріджем Кожна картотека складається з шест

«Кінь у русі» (англ. Horse in Motion) — серія з шести картотек, створених Едвардом Майбріджем. Кожна картотека складається з шести-дванадцяти хронофотографічних знімків, що зображують рух коня. Мейбрідж зняв фотографії в червні 1878 року. Всесвітню популярність здобула картотека «Саллі Гарднер у галопі» (англ. Sallie Gardner at a Gallop).

Саллі Гарднер у галопі
англ. Sallie Gardner at a Gallop


Жанр	природничий фільм і німе кіно
Режисер	Едвард Мейбридж
Продюсер	Ліленд Стенфорд
Тривалість	15 ± 1 секунда
Країна	США
Рік	1878
IMDb	ID 2221420
Саллі Гарднер у галопі у Вікісховищі

Ця серія і подальші подібні експерименти з хронофотографією є важливим кроком у розвитку кінематографа. Фотографії надруковано у випуску журналу Scientific American 19 жовтня 1878 року.

Знімання Майбріджу замовив Ліленд Стенфорд, промисловець і верхівець, який уклав парі з двома приятелями, що під час галопу є моменти, коли кінь не торкається землі жодним з копит. Довести це можна було тільки за допомогою фотографії, оскільки людське око не здатне стежити за швидкими рухами коня. На знімках видно, що всі чотири ноги в якійсь фазі руху дійсно одночасно не торкаються землі, хоча це відбувається тільки тоді, коли кінцівки «зібрані» під тілом, а не «витягнуті» вперед і назад, як це зображали в живопису.

Картотеки

Картотеки захищені авторським правом 1878 року.

Опис	Кадри	Дата	Номер картотеки в книзі 1881 року
«Ейб Еджингтон» (англ. Abe Adgington), кінь Ліленда Стенфорда; вершник С. Мартін, хода риссю дорогою Пало-Альто	12	15 червня 1878	34
«Ейб Еджингтон», хода риссю дорогою Пало-Альто	8	18 червня 1878	28
«Ейб Еджингтон», хода риссю тією ж дорогою	6	18 червня 1878	8
«Магомет» (англ. Mahomet), кінь Ліленда Стенфорда; вершник Г. Домм, хода тією ж дорогою	8	17 червня 1878	16
«Саллі Гарднер»; вершник Г. Домм, хода галопом, ферма Л. Стенфорда	12	19 червня 1878	43
«Оксидент» (англ. Occident), кінь Ліленда Стенфорда; вершник С. Мартін, хода риссю	12	20 червня 1878	35

Існують різні версії картотек з деякими відмінностями. Деякі з них дуже відредаговані, кінь і вершник на них зображені як темні силуети, тоді як інші версії зберігають більше від оригінальних фотографічних зображень (пор., наприклад, обидві ілюстрації Саллі Гарднер у цій статті).

Одна версія «Ейба Еджингтона» також датується 11 червня 1878 року замість 15 червня 1878 року. Дехто вважає, що дія відбувалася на іподромі Стенфорда в Менло-парк, а не на дорозі Пало-Альто.

Картотеки також випущено в Німеччині з назвою Das Pferd im Bewegung і у Франції з назвою Les Allures du Cheval.

Розробка

Ліленд Стенфорд мав велику ферму, де він розводив і навчав коней, які брали участь у перегонах. Його цікавила їхня хода. За однією з версій, крім загального інтересу до скакунів з боку забезпечених людей того часу, увагу Стенфорда до цього питання викликало те, що він уклав з цього приводу парі на суму 25 000 доларів, а згідно з іншою, він хотів перевірити результати дослідження французького фізіолога і винахідника Етьєна-Жуля Маре, який 1868 року досліджував рух коня, що йде галопом. За його графіками, створеними 1870 року, рисувальники могли відновити положення коня за різних алюрів. Їх вигравірували і вони обійшли «весь світ конярів», потрапивши до Каліфорнії 1872 року.

Стенфорд найняв фотографа Едварда Майбріджа 1872 року, коли він хотів сфотографувати свого улюбленого коня в галопі. Спочатку Майбрідж вважав, що неможливо зробити хороший знімок коня в русі, але після декількох невдалих спроб йому вдалося отримати задовільний результат.

У липні 1877 року Майбрідж намагався задовольнити вимоги Стенфорда серією чітких фотографій коня на кличку Оксидент під час його руху з гоночною швидкістю на іподромі Юніон Парк у Сакраменто, Каліфорнія. Він зафіксував коня на фотографії з усіма чотирма ногами над землею. Один з відбитків фотографії надіслали в місцеву каліфорнійську пресу, але оскільки виявилося, що негатив фотографії відретушовано, преса не стала публікувати знімок. Проте, оскільки ретушування негатива вважалося в той час прийнятною практикою, завдяки цій фотографії Майбрідж отримав нагороду на дванадцятій промисловій виставці в Сан-Франциско.

Наступного року Стенфорд дав завдання Майбріджу: використати декілька камер, щоб сфотографувати коня в галопі на фермі Пало-Альто. 15 червня 1878 року в присутності преси Майбрідж сфотографував коня на ім'я Саллі Гарднер, вирощеного в штаті Кентуккі.

Він розташував камери вздовж шляху, паралельного руху коня. Майбрідж використав 24 камери, відстань між якими становила 27 дюймів (69 см). Фотографії зроблено послідовно з інтервалом 1/25 с, при цьому швидкість затвора була розрахована не менш ніж на 1/2000 с. Жокей Домм змусив коня рухатися галопом, він скакав зі швидкістю 36 миль/год (58 км/год).

На кількох фотографіях коня дійсно знято з чотирма піднятими над землею ногами (с. 86-87), а за послідовного демонстрування фотографії створювали ефект руху, тобто фільму. Майбрідж виготовляв відбитки знімків на місці; коли представники преси помітили на знімках порвані ремені на сідлі Саллі, вони переконалися в справжності відбитків.

Хоча ходили чутки, що Стенфорд зробив велику ставку на результат дослідження, історик Філіп Продгер сказав: «Я особисто вважаю, що історія цієї ставки є вигаданою. Немає жодних свідчень очевидців про те, що ці ставки коли-небудь траплялися. Все це чутки й інформація з других рук».

1878 року цю серію знімків випущено повсюдно, вони стали відомі не тільки в США, але й у Європі. За зауваженням історика кіно Жоржа Садуля: «Вони викликали захоплення вчених-дослідників і обурення художників-академістів, які стверджували, що фотооб'єктив „бачить“ неправильно».

Томас Ікінс. «Травневий ранок у парку», 1879. Музей мистецтв Філадельфії

Визначний американський художник-реаліст Томас Ікінс і викладач (учень академіста Жерома, відомого своїм інтересом до анімалістики) на основі серії фотографій Майбріджа зробив слайди для використання в навчальних цілях. 1879 року Ікінс написав картину «Травневий ранок у парку», що зображає упряжку з чотирьох коней, анатомічне положення ніг яких відтворено за фотографіями Майбріджа.

У 1878—1882 роках досліди тривали, в їх ході усувалися недоліки і помилки початкового методу. Так, довелося зіткнутися з занадто великою міцністю шнурів, які не розривалися в потрібний момент, а стягували з місця і перекидали кабіни, апарати, пластинки і навіть самих операторів, а мотузки, протягнуті через бігову доріжку, лякали деяких тварин. Крім того кінь, крок якого нерівномірний, за цього способу сам визначав момент експозиції, і таким чином знімки здійснювалися не через певні, строго рівні проміжки.

Наслідки

1880 року Майбрідж почав переглядати кольорові версії своїх записів за допомогою свого зоопраксископа. Того ж року він виступив з презентацією в Каліфорнійській школі мистецтв; це була найраніша з відомих демонстрацій кінофільмів. У лютому 1888 року після лекції в штаті Нью-Джерсі Майбріджа відвідав уражений виступом Томас Едісон, який нещодавно винайшов фонограф. Винахідник запропонував об'єднати фонограф і зоопраксископ в один пристрій, але досягнутої домовленості так і не реалізували. Незабаром Едісон подав патентну заявку на «кінетоскоп», що поклав початок історії кінематографа.

У Європі знімки Майбріджа справили глибоке враження, зокрема й на художників-анімалістів і баталістів. Зокрема такі фотографії використовували Мейссоньє і Едґар Деґа. Мейссоньє, побачивши ці знімки, зрозумів, що положення ніг коня на них не збігалося з академічними канонами: «фотографія спростовувала Рафаеля, Ораса Верне і Жеріко». З цього приводу зав'язалося листування між мільйонером і одним з найдорожчих на той час художників, після чого Стенфорд відправив Майбріджа, з метою продемонструвати його досягнення, в Європу, де його роботи вже «отримали такий резонанс, що прибуття в Париж було подією». За допомогою зоопраксископа він провів у Маре показ для наукових кіл.

У вересні 1881 року Мейбрідж показав свої роботи в розкішному особняку Мейссоньє, де з цього приводу був присутній «весь Париж». Після того як показали фотографії і дехто став обурюватися неправдоподібністю зображених поз, у майстерні натягли екран, на який проєктувалося зображення за допомогою чарівного ліхтаря особливої конструкції, в який вставили скляні пластинки з малюнками, зробленими за миттєвими фотографіями коня в галопі: «Коли стало темно, малюнки на екрані ожили. Найнедовірливіші здалися перед очевидністю. Коли ці, на перший погляд неправдоподібні, малюнки прийшли в рух, вони виявилися цілком природними і нормальними». Ця вистава, через особливий склад глядачів, набула всесвітньої популярності: настільки, що історик американського кіно ^[en] (1885—1954) назвав його першою демонстрацією рухомих фотографій, якій, як вказує Садуль, «передували численні генеральні репетиції».

1882 року в Англії Майбріджа чекав успіх ще більший, ніж у Франції. Він замінив свій перший апарат проєкційним праксиноскопом, випущеним винахідником Емілем Рено, який мав ще кращі демонстраційні характеристики. За допомогою апарату Рено в Лондоні провели демонстрацію в присутності принца Вельського, фізіолога Томаса Гакслі, прем'єр-міністра Вільяма Ґладстона, поета Альфреда Теннісона та інших знаменитостей і представників найвищого світу.

Цього ж року Стенфорд залучив до проєкту, з метою вдосконалення затвора, інженера Джона Д. Ісаакса, якому вдалося створити автоматичне пристосування для знімань, використовуючи механізм швейцарських музичних скриньок.

1882 року стосунки між Майбріджем і Стенфордом погіршилися. Стенфорд замовив книгу «Кінь у русі: миттєві знімки» (англ. The Horse in Motion: as Shown by Instantaneous Photography), яку пізніше написав його друг, верхівець Дж. Д. Б. Стіллман. У книзі стверджувалося, що в ній наведено «моментальні» фотографії, однак насправді ілюстраціями були фотографії Майбріджа. Про нього в книзі згадувалося лише в додатку, як про працівника Стенфордського університету, який написав звіт. Як наслідок, британське Королівське товариство мистецтв, яке раніше погодилось фінансувати подальші експерименти Майбріджа з фотографування тварин у русі, відкликало фінансування. Його позов проти Стенфорда суд відхилив. На думку Садуля, охолодження відносин між ними викликало тріумфальне повернення Майбріджа з Європи.

Як зазначав Жорж Садуль, історія замовчує, чи виграв мільйонер своє парі, після всіх понесених ним витрат, що складали на той час суму близько $40 000:

Але ця примха зробила його принаймні всюди відомим і разом з тим якимись невідомими шляхами вже віщувала, що Каліфорнія стане світовим центром кінематографії, так само як шалене захоплення тюльпанами в Голландії XVII століття підготувало цю країну до народження величезної квіткової промисловості.

Незабаром Майбрідж отримав підтримку Пенсильванського університету, який заснував спеціальний комітет з оцінення наукової цінності робіт фотографа. Університет опублікував його роботу у вигляді великого портфоліо із 780 коллотипій під назвою «Локомоція тварин: електро-фотографічне дослідження послідовних фаз руху тварин», 1872—1885. Пластини мали розміри 19 на 24 дюйми; загальна кількість зображень становила близько 20 000. Опубліковані листи включали 514 людей і тварин в русі: 27 пластин з рухом жінок, 16 з рухом дітей, 5 пластин з рухом дорослих чоловіків та 221 з тваринами.

Джакомо Балла, один з засновників італійського футуризму, використовуючи досліди Майбріджа і Маре, створив серію картин «Штудії дівчинки, що вибігає на балкон» (1912), де фази руху не тільки чергувалися, але й накладалися одна на одну. Таким чином виражалася футуристична концепція передання руху.

Фотоексперимент з конем згадав в одній зі своїх книг математик Яків Перельман.

Експеримент «Саллі Гарднер» став темою для Google Doodle 9 квітня 2012 року (до 182-ї річниці від дня народження Майбріджа).

Див. також

Коментарі

Пізніше знамениті фотографії Майбріджа стимулювали діяльність Маре зі знімання тварин, і 1882 року, орієнтуючись на знімання за допомогою однієї камери, він створив свою фоторушницю
Експерименти були перервані у зв'язку з сімейною драмою старого фотографа, який у жовтні 1874 року вбив коханця своєї молодої дружини, через що потрапив під суд, але Стенфорд оплатив його захист, і присяжні його виправдали. Після цього він деякий час перебував у Латинській Америці. Ця історія 1982 року стала сюжетом опери «Фотограф» композитора Філіпа Гласса, заснованої на промовах Майбріджа в залі суду і його листах до дружини
Нині на території колишньої кінної ферми розташовані корпуси і кампуси заснованого ним і його дружиною Стенфордського університету, а місто Пало-Альто вважається «неофіційною столицею» Кремнієвої долини.

Примітки

Всеобщая история кино, 1958, с. 66.
Лекции по истории фотографии, 2014, с. 40—43.
Всеобщая история кино, 1958, с. 61—75
Садуль, Жорж. История киноискусства. От его зарождения до наших дней. Перевод с французского издания М. К. Левиной. Редакция, предисловие и примечания Г. А. Авенариуса. — М. : Иностранная литература, 1957. — С. 21—22.
Бажак, Кантен. История фотографии. Возникновение изображения. — М. : АСТ, Астрель, 2006. — С. 87.
Турчин В. С. По лабиринтам авангарда. — М. : МГУ, 1993. — С. 118.
ФОТОГРАФИЯ. Всемирная история, 2014, с. 145.

Література

Владимир Левашов. Лекции по истории фотографии / Галина Ельшевская. — 2-е изд. — М. : «Тримедиа Контент», 2014. — 464 с. — .
Майерс, Густав. Історія американських мільярдерів. — М: Державне видавництво, 1927. — Т. 2. — 294 с.
Жорж Садуль. Всеобщая история кино / В. А. Рязанова. — М. : «Искусство», 1958. — Т. 1. — 611 с.
Садуль Ж. Історія кіномистецтва. Від його зародження до наших днів. Переклад з французького видання М. К. Левіної. Редакція, передмова і примітки Р. А. Авенаріуса. — М.: Іноземна література, 1957. — 464 с.
ФОТОГРАФИЯ. Всемирная история / Джульет Хэкинг. — М. : «Магма», 2014. — С. 158, 159. — .

Посилання

Саллі Гарднер у галопі на сайті IMDb (англ.)

[5] Пізніше знамениті фотографії Майбріджа стимулювали діяльність Маре зі знімання тварин, і 1882 року, орієнтуючись на знімання за допомогою однієї камери, він створив свою фоторушницю

[6] Експерименти були перервані у зв'язку з сімейною драмою старого фотографа, який у жовтні 1874 року вбив коханця своєї молодої дружини, через що потрапив під суд, але Стенфорд оплатив його захист, і присяжні його виправдали. Після цього він деякий час перебував у Латинській Америці. Ця історія 1982 року стала сюжетом опери «Фотограф» композитора Філіпа Гласса, заснованої на промовах Майбріджа в залі суду і його листах до дружини

[7] Нині на території колишньої кінної ферми розташовані корпуси і кампуси заснованого ним і його дружиною Стенфордського університету, а місто Пало-Альто вважається «неофіційною столицею» Кремнієвої долини.

[FOOTNOTEВсеобщая_история_кино195866-1] Всеобщая история кино, 1958, с. 66.

[FOOTNOTEЛекции_по_истории_фотографии201440—43-2] Лекции по истории фотографии, 2014, с. 40—43.

[:1-3] Всеобщая история кино, 1958, с. 61—75

[:0-4] Садуль, Жорж. История киноискусства. От его зарождения до наших дней. Перевод с французского издания М. К. Левиной. Редакция, предисловие и примечания Г. А. Авенариуса. — М. : Иностранная литература, 1957. — С. 21—22.

[8] Бажак, Кантен. История фотографии. Возникновение изображения. — М. : АСТ, Астрель, 2006. — С. 87.

[:3-9] Турчин В. С. По лабиринтам авангарда. — М. : МГУ, 1993. — С. 118.

[FOOTNOTEФОТОГРАФИЯ._Всемирная_история2014145-10] ФОТОГРАФИЯ. Всемирная история, 2014, с. 145.