Перельман Яків Ісидорович

|Ukrcenter=

Перельман Яків Ісидорович
Перельман Яков Исидорович
Ім'я при народженні	Перельман Яків Ісидорович
Народився	22 листопада (4 грудня) 1882^[1] або 4 грудня 1882(1882-12-04)^[1] Білосток, Білостоцький повіт (Російська імперія), Російська імперія
Помер	16 березня 1942(1942-03-16)^[2]^[1] (59 років) Ленінград, РРФСР, СРСР
Поховання	Піскарьовське меморіальне кладовище
Громадянство	Російська імперія, СРСР
Діяльність	вчений, популяризатор фізики, математики й астрономії
Alma mater	^d (1908)
Мова творів	російська
Роки активності	1899—1942
Жанр	Науково-популярні видання
Брати, сестри	^d
Перельман Яків Ісидорович у Вікісховищі

Я́ків Ісидо́рович Пе́рельман (*22 листопада (4 грудня) 1882(18821204), Білосток, Російська імперія — †16 березня 1942, Ленінград) — російський радянський науковець єврейського походження, популяризатор фізики, математики та астрономії, один із засновників жанру науково-популярної літератури та цікавої науки, автор поняття «науково-фантастичне».

Біографія

Яків Ісидорович Перельман народився 4 грудня (22 листопада за старим стилем) 1882 року в місті Білостоку Гродненської губернії Російської Імперії (нині — на території Польщі). Його батько працював рахівником, мати викладала в початкових класах. Рідний брат Якова Перельмана, Осип Ісидорович, був драматургом, писав російською та на їдиші (псевдонім ).

Батько помер у 1883 році й мати одна мусила виховувати дітей. Вона зробила все, аби діти отримали достойну освіту. У 1890 році Яків пішов вчитися до першого класу початкової школи, а 18 серпня 1895 року вступив до Білостоцького реального училища. 23 вересня 1899 року він опублікував у газеті «Гродненские губернские ведомости» під псевдонімом «Я. П.» нарис «Щодо очікуваного вогняного дощу». У серпні 1901 року був зарахований до Лісового інституту в Санкт-Петербурзі. Практично з першого курсу почав співпрацювати з журналом «Природа и люди», перший написаний ним нарис «Століття астероїдів» був надрукований у № 4 журналу за 1901 рік. У 1903 році померла мати. У 1904 році Перельман, продовжуючи навчатися у Лісовому інституті, став відповідальним секретарем журналу «Природа и люди».

У 1908 році Перельман захистив дипломну роботу за темою «Старорусский казённый лесопильный завод. Его оборудование и работа», а 22 січня 1909 року — отримав диплом про закінчення Лісового інституту зі званням «вчений-лісник I розряду». Але працювати за обраною в інституті професією йому не довелось, після закінчення інституту Перельман починає співпрацювати в своєму журналі постійно, він не лише сам пише нариси, але й друкує роботи інших авторів.

Липень 1913 року — вийшла друком перша частина книги «Занимательная физика» («Цікава фізика»). Книга мала приголомшливий успіх серед читачів, вона викликала інтерес і в середовищі фізиків. Професор фізики Петербурзького університету , познайомившись з Перельманом і дізнавшись, що книгу написав не фахівець-фізик, а вчений-лісник, сказав Якову Ісидоровичу: «Лісників-науковців у нас вистачає, а от людей, які вміли б так писати про фізику, як пишете ви, немає зовсім. Моя вам настійна порада: продовжуйте, обов'язково продовжуйте писати подібні книги й надалі».

29 серпня 1913 року — початок листування з К. Е. Ціолковським, яке тривало до самої смерті останнього. 20 листопада 1913 року Перельман виступив з доповіддю в Російському товаристві любителів природознавства «Про можливості міжпланетного сполучення», в основу якої лягли ідеї Ціолковського.

У 1914 році написав і опублікував додатковий розділ «Сніданок у невагомій кухні» до роману Жуля Верна «Навколо Місяця», якому дав означення «науково-фантастичний» (Жуль Верн свої романи називав науковими, а Герберт Уеллс фантастичними), ставши, таким чином, автором нового поняття.

1915 року перебуваючи влітку на відпочинку, Перельман познайомився з молодою лікаркою Анною Давидівною Камінською. Незабаром вони одружилися. 1916—1917 роки — служив в петроградській «Особливій нараді з палива», де запропонував перевести стрілку годинника на годину вперед з метою економії палива (це було здійснено у 20-х роках). У 1916 році виходить друком друга частина його книги «Цікава фізика». У 1918—1923 роках він працював інспектором відділу Єдиної трудової школи Наркомпросу РРФСР. Складав нові навчальні програми з фізики, математики та астрономії, одночасно викладав ці предмети у різних навчальних закладах.

1919—1929 роки — редагував створений за власною ініціативою перший радянський науково-популярний журнал «У майстерні природи».

1924 рік — брав участь у роботі московської «Секції міжпланетних сполучень» Осоавіахіму СРСР, серед членів якої були Ф. Е. Дзержинський, К. Е. Ціолковський, , Ф. А. Цандер, М. О. Ринін та інші. 1924—1929 роки — працював у відділі науки Ленінградської «Красной газеты», член редколегії журналів «Наука и техника», «Педагогическая мысль».

1925—1932 роки — член правління кооперативного видавництва «Время»; організував масовий випуск книг цікавої серії.

З 13 листопада 1931 до кінця 1933 року — завідував у ЛенГИРДі відділом пропаганди, член президії ЛенГИРДу, розробляв проект першої радянської .

1932 рік — нагороджений грамотою Ленінградської обласної ради Осоавіахіму СРСР «За особливо активну участь в опрацюванні науково-технічних завдань в області повітряної техніки, спрямованих на зміцнення обороноздатності СРСР».

1932—1936 роки — листувався з С. П. Корольовим з питань пропаганди космічних знань; працював у Ленінградському відділі видавництва ЦК ВЛКСМ «Молодая гвардия» в ролі автора, консультанта й наукового редактора.

1 серпня 1934 року — у складі групи ленінградських письменників і вчених-популяризаторів зустрівся з Гербертом Уеллсом, який приїхав до СРСР.

Літо 1935 року — поїздка до Брюсселя на Міжнародний математичний конгрес.

15 жовтня 1935 року — відкриття ленінградського Будинку цікавої науки у «Фонтанному будинку» (колишній палац Шереметєвих, знищений у роки війни).

1939 рік — написав докладну статтю «Що таке цікава наука».

Будинок, де жив Я. І. Перельман

1 липня 1941 — лютий 1942 року — читав лекції воїнам-розвідникам Ленінградського фронту і Червонопрапорного Балтійського флоту, а також партизанам про орієнтування на місцевості без приладів.

18 січня 1942 року на чергуванні в шпиталі померла від виснаження його дружина, Анна Давидівна Камінська-Перельман.

16 березня 1942 року — Яків Перельман помер від загального виснаження, викликаного голодом, у блокадному Ленінграді.

Адреса в Санкт-Петербурзі

• , 31 / , 2 («будинок Купермана») — там Яків Ісидорович й Анна Давидівна Перельмани жили від 1915 року до кінця життя.

Бібліографія

Обкладинка однієї з книжок автора

Бібліографія Перельмана нараховує понад 1000 статей і заміток, що опубліковані ним у різних виданнях. І це крім 47 науково-популярних, 40 науково-пізнавальних книг, 18 шкільних підручників і навчальних посібників. За даними Всесоюзної книжкової палати, з 1918 по 1973 рік його книги перевидавалися лише в СРСР 449 разів; їхній загальний наклад склав понад 13 мільйонів примірників.

Мови видань

• Російська — 287 раз (12,1 мільйона примірників);
• 21 мова народів СРСР — 126 разів (935 тисяч примірників).

За підрахунками московського бібліофіла Ю. П. Ірошнікова, книги Я. І. Перельмана 126 раз видавалися в 18 зарубіжних країнах такими мовами:

• німецька — 15 разів;
• французька — 5;
• польська — 7;
• англійська — 18;
• болгарська — 9;
• чеська — 3;
• албанська — 2;
• гінді — 1;
• угорська — 8;
• новогрецька — 1;
• румунська — 6;
• іспанська — 19;
• португальська — 4;
• італійська — 1;
• фінська — 4;
• східні мови — 7;
• інші мови — 6 разів.

Книги

• Физическая хрестоматия. Пособие по физике и книга для чтения.
• СПб., Изд-во П. П. Сойкина, 1913.
• Весёлые задачи. Пг., Изд-во А. С. Суворина, 1914.
• Далёкие миры. Астрономические очерки. Пг., Изд-во П. П. Сойкина, 1914.
• Межпланетные путешествия. Полёты в мировое пространство и достижение небесных тел. Пг., Изд-во П. П. Сойкина, 1915 (10).
• Занимательная физика. Кн. 2. Пг., Изд-во П. П. Сойкина, 1916 (по 1981 год — 21 издание).
• Путешествия на планеты (физика планет). Пг., Изд-во А. Ф. Маркса, 1919 .
• Новые и старые меры. Метрические меры в обиходной жизни, их преимущества. Простейшие приёмы перевода в русские. Пг., Изд. журнала «В мастерской природы», 1920.
• Новый задачник к краткому курсу геометрии. М. — Л., ГИЗ, 1922.
  • Вып. I. Механика. Пг.: Сеятель, 1922;
  • Вып. II. Теплота, Пг.: Сеятель, 1923;
• Загадки и диковинки в мире чисел. Пг., Наука и школа, 1923.
• Новый задачник по геометрии. Пг., ГИЗ, 1923.
• Метрическая система. Обиходный справочник. Пг., Научное книгоиздательство, 1923.
• Обманы зрения. Пг., Научное книгоиздательство, 1924.
• Для юных физиков. Опыты и развлечения. Пг., Начатки знания, 1924.
• Хрестоматия-задачник по начальной математике (для трудовых школ и самообразования взрослых). Л.: ГИЗ, 1924.
• Между делом. Опыты и развлечения для детей старшего возраста. М. — Л., Радуга, 1925.
• Азбука метрической системы. Л., Научное книгоиздательство, 1925 г.
• Пропаганда метрической системы. Методический справочник для лекторов и преподавателей. Л., Научное книгоиздательство, 1925.
• Руководство по метрической системе мер и сборник упражнений. Л.: Госиздат, 1925.
  • вып. III. Звук. Л.: ГИЗ, 1925;
  • вып. IV. Свет. Л.: ГИЗ, 1925.
• Числа-великаны. М.; Л.: Радуга, 1925.
• Чудо нашего века. М.; Л.: Радуга, 1925.
• Занимательная геометрия. Л., Время, 1925.
• Занимательная геометрия на вольном воздухе и дома. Л., Время, 1925.
• Для юных математиков. Первая сотня головоломок. Л., Начатки знания, 1925.
• Для юных математиков. Вторая сотня головоломок. Л., Начатки знания, 1925.
• Не верь своим глазам! Л., Прибой, 1925.
• Полёт на Луну. Современные проекты межпланетных перелётов. Л., Сеятель, 1925.
• Газетный лист. Электрические опыты. М. — Л., Радуга, 1925.
• Геометрия и начатки тригонометрии. Краткий учебник и собрание задач для самообразования. Л., Севзаппромбюро ВСНХ, 1926.
• Занимательная арифметика. Загадки и диковинки в мире чисел. Л., Время, 1926.
• Развлечения со спичками. Л., Прибой, 1926.
• Юный землемер. Л.: Прибой, 1926.
• Фигурки-головоломки из 7 кусочков. М.; Л.: Радуга, 1927.
• Занимательная математика. Л., Время, 1927.
• Фокусы и развлечения. Чудо нашего века. Числа-великаны. Между делом. Л.: Радуга, 1927.
• Техническая физика. Пособие для самообучения и собрание практических упражнений. Л., Севзаппромбюро ВСНХ, 1927.
• Научные задачи и развлечения (головоломки, опыты, занятия). М. — Л., Молодая гвардия, 1927.
• Занимательные задачи. Л., Время, 1928.
• Ящик загадок и фокусов. М. — Л.: ГПЗ, 1929.
• Занимательная астрономия. Л., Время, 1929.
• Занимательная математика в рассказах. Л., Время, 1929.
• Ракетой на Луну. М. — Л., ГИЗ, 1930.
• В мировые дали (о межпланетных перелётах). М., Изд-во Осоавиахима СССР, 1930 г.
• Живой учебник геометрии . Живая геометрия. Теория и задачи. Харьков — Киев, Униздат, 1930.
• Занимательная механика. Л., Время, 1930.
• Математика на вольном воздухе. Л., Политехническая школа, 1931.
• Математика на каждом шагу. Книга для внеклассного чтения школ ФЗС. М. — Л., Учпедгиз, 1931.
• Как решать задачи по физике. М. — Л., ОНТИ, 1931.
• Циолковский. Его жизнь, изобретения и научные труды. По поводу 75-летия со дня рождения. М.; Л.: ГТТИ, 1932.
• Физика на каждом шагу. М.: ДЕТГИЗ, 1934, 263 с, тир. 30000 экз.
• Занимательная алгебра. Л., Время, 1933.
• Знаете ли вы физику? (Физическая викторина для юношества). М. — Л., ГИЗ, 1934.
• Живая математика. Математические рассказы и головоломки. М.-Л., ПТИ, 1934
• К звёздам на ракете. Харьков, Укр. рабочий, 1934.
• Наука на досуге (с ). Л., Молодая гвардия, 1935.
• Циолковский К. Э. Его жизнь и технические идеи. М. — Л., ОНТИ, 1935.
• Вечера занимательной науки. Вопросы, задачи, опыты, наблюдения из области астрономии, метеорологии, физики, математики (в соавторстве с В. И. Прянишниковым). Л., Леноблоно, 1936.
• Быстрый счёт. Л., 1941 г.
• Квадратура круга. Л.: Дом занимательной науки, 1941
• Вычисления с приближёнными числами. М., АПН СССР, 1950.
• Занимательные задачи и опыты. М., Детгиз, 1959.

Переклади українською

• Жива математика.
• Захоплююча алгебра.
• Захоплююча геометрія.

Цікаві факти

• Ім'ям Перельмана названо кратер діаметром 95 км на зворотному боці Місяця (^[en]).
• Я. І. Перельман не мав ніяких наукових ступенів і звань, і навіть не був за освітою і фахом ні літератором, ні фізиком, ні математиком. Незважаючи на це, на лекціях до нього часто звертались «Професоре». «Я не професор», — казав він. Як же не професор, — не вірили здивовані слухачі, — Ви ж написали стільки корисних і потрібних книжок, так відомі, і не професор?"
• Поширена хибна думка, що Яків Ісидорович Перельман — батько відомого математика Григорія Яковича Перельмана, хоча останній народився понад 20 років по його смерті.

Джерела і посилання

• Григорий Мишкевич. Доктор занимательных наук. М.: «Знание», 1986.
• Н. Карпушина. Яков Перельман: штрихи к портрету. Математика в школе, № 5, 2007.
• . (неробоче)
• Биографическая справка о Я. И. Перельмане и ссылки на его книги на http://math.ru (неробоче)
• Некоторые книги Я. И. Перельмана^{[недоступне посилання з червня 2019]}. (неробоче)
• До бібліографії українських перекладів

Примітки

1. ПроДетЛит — 2019.
   d:Track:Q124821483
2. Babelio — 2007.
   d:Track:Q2877812
3. Втім, до Я. Перельмана схожий термін — «фантастически научные путешествия» — щодо творів Уеллса та інших авторів вжив Олександр Купрін у своїй статті «Редиард Киплинг» (1908).
4. Григорий Мишкевич. Доктор занимательных наук. Жизнь и творчество Якова Исидоровича Перельмана — Библиотека Мошкова
5. Яков Перельман: штрихи к портрету. Статьи. Наука и техника
6. . Архів оригіналу за 17 січня 2016. Процитовано 17 січня 2016.
7. . Архів оригіналу за 17 січня 2016. Процитовано 17 січня 2016.
8. http://www.yakaboo.ua/ua/zahopljujucha-geometrija.html#.Vpv--JqLS70 [ 2016-01-17 у Wayback Machine.] Яков Перельман «Захоплююча геометрія»
9. Яков Перельман. Большая книга занимательных наук. Сост. Д. А. Гусев.
10. О. Волкова (24.08.06). Занимательный Перельман. MK.ru. Архів оригіналу за 31 травня 2012. Процитовано 16 січня 2016.