Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Джамбаттіста Віко | ||||
|---|---|---|---|---|
| італ. Giambattista Vico | ||||
 Джамбаттіста Віко | ||||
| Народження | 23 червня 1668 Неаполь | |||
| Смерть | 23 січня 1744 (75 років) Неаполь | |||
| Громадянство (підданство) |  Неаполітанське королівство | |||
| Знання мов | | |||
| Ім'я при народженні | Джамбаттіста Віко | |||
| Діяльність | | |||
| Викладав | Неапольський університет імені Федеріко II | |||
| Член | Аркадська академія | |||
| Основні інтереси | філософія історії | |||
| Вплинув | Карл Маркс, Освальд Шпенглер, Гете, Йоганн-Готфрід Гердер, Георг Вільгельм Фрідріх Гегель, Жуль Мішле, Бенедетто Кроче | |||
| Alma mater | Неапольський університет імені Федеріко II | |||
| Зазнав впливу | | |||
| Вчителі | d | |||
| Визначний твір | | |||
| Історичний період | Просвітництво | |||
| Конфесія | католицтво | |||
| У шлюбі з | d | |||
| | ||||
 Джамбаттіста Віко у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
 Роботи у Вікіджерелах | ||||
Джамбаттіста Віко (італ. Giambattista Vico, 23 червня 1668, Неаполь — 23 січня 1744, там само) — італійський філософ епохи Просвітництва, засновник сучасної філософії історії, його ідеї сприяли розвитку культурної антропології та етнології.
Біографія
Віко народився в родині дрібного книгаря. У своїй автобіографії Віко писав, що у 7 років упав з драбини й одержав серйозну травму черепа (знепритомнівши, він пролежав п'ять годин). На думку Віко, після цього нещасного випадку він став меланхолійною і особливо чутливою дитиною. Коли Віко виповнилось 10 років, він почав відвідувати граматичну школу в Неаполі. Він так багато працював удома, що зміг «перескочити» один клас.
У Єзуїтському колегіумі в Неаполі Віко почувався дискримінованим, тож він покинув цей заклад і продовжив навчання вдома. Він опрацював книгу португальського єзуїта Емануеля Альвареша «De institutione grammatica». Потім він зацікавився логікою Павла Венеційця, на яку посилалася попередня книга. Проте вивчення концепції Павла Венеційця настільки знесилило Віко, що той на півтора року закинув навчання взагалі. Після цієї паузи Віко вступив до Академії Інфуріаті в Неаполі, де зацікавився працями Йогана Дунса Скота та Франсіско Суареса. Через скрутне фінансове становище батьків він покинув академію й поступив на службу до Доменіко Рокка, в якого працював домашнім викладачем юриспруденції для його сина. Водночас Віко продовжував студіювати твори Суареса й почав писати перші наукові розвідки. Паралельно він писав вірші латинською мовою.
Наступні дев'ять років він самостійно вивчав твори таких мислителів, як Святий Августин, Лоренцо Валла, Цицерон. На посаді домашнього вчителя Віко мало чув про розвиток картезіанства й атомізму, тож, повернувшись 1693 року до Неаполя, він зацікавився цими течіями. 1696 року було опубліковано першу працю Віко — передмову до тому з евлогії графа Сан-Стефано, віце-короля Неаполя. 1697 року одержав посаду професора риторики в Неаполітанському університеті. У цей час Віко сформулював основну тезу своєї метафізики: все людське і божественне знання спирається на єдиний принцип. 1699 року Віко одружився з Терезою Катериною Дестіто, з якою мав 8 дітей, троє з яких померли.
1709 року Віко опублікував трактат De nostri temporis studiorum ratione. Зі свого трактату De antiquissima Italorum sapientia ex linguae Latinae originibus eruenda («Про найдавнішу мудрість італіків, яку можна вивести з генези латинської мови»), опублікованого 1710 року, він розвинув ідеї, що увійшли до пізнішої його метафізики. 1716 року була опублікована Історіографія про Караффу, 1720—1722 роках вийшла праця Il diritto universale, 1725 року з'явилася його автобіографія Vita di Giambattista Vico scritta da se medesimo, перевидана 1731 року. Щоб видати свою головну працю, «Основи нової науки про загальну природу націй» (1725), був змушений продати родинні реліквії, попередньо скоротивши рукопис утричі. Друге видання вийшло 1730 року, третє — 1744 року. 1741 року спадкоємцем Віко на кафедрі риторики Неапольського університету став його син Дженнаро Віко.
«Нова наука»
Книга починається з компромісу між християнським вченням та історичним знанням. Мовляв, людство, створене Богом як добре й наділене вільною волею, стало грішним з власної вини й було покарано потопом та майже знищено. Ті, що вижили, розділилися на вибраний народ (тобто євреїв), який отримав одкровення Боже і під проводом Божим почав визвольний рух життя, — та на праотців язичницьких народів, які занурилися в майже тваринний стан і повільно виборсуються з нього. Релігія, нехай навіть темна, породжена найпримітивнішим менталітетом, страхом перед вищою силою, стає засобом нового олюднення, поступового виникнення соціальних інститутів і, нарешті, співтовариств народів. «Тільки релігія змушує народи здійснювати доблесні справи під впливом почуттів» — підсумовує Віко.
Божественна, героїчна та людська епохи надалі мають свій перебіг окремо для кожного народу. Божественна або золота доба тлумачиться Віко не як золота епоха в старому, ідеалізованому сенсі, а як ера, в якій вперше було посіяно зерно — перше золото світу й, згідно з уявленнями первісних людей, Землею мандрували боги. Всі народи, крім євреїв, пройшли, як і окрема людина, той самий розвиток від найпримітивнішого існування до зрілості розумної гуманності, яка і є справжньою природою людини. Найзначніша ідея полягала в тому, що саме різна душевна організація людей, спочатку майже тваринна, з перебігом часу поступово гуманізувалася, породжувала відповідні до неї звичаї, соціальні та державні інститути на кожному ступені — від бездержавної роз'єднаності до народної республіки та абсолютної монархії. Віко вважав, що сила творчої фантазії йде на спад, її місце займають рефлексія (філософія) та абстракція. Прокладають собі дорогу справедливість та природна рівність, тобто розумна природа людей, «яка лише й є людською природою». Але людська слабкість не дозволяє повністю досягти досконалості або утримати її. Народ, що наближається до досконалості, виявляється жертвою внутрішнього морального розпаду, повертається в колишнє варварство та починає той самий життєвий шлях знову.
Ідеї
Циклічний розвиток
На противагу до картезіанського раціоналізму та природно-правового вчення XVII століття Віко радикально переробив та поглибив стару полібієву ідею циклічного розвитку суспільства (corso е ricorso), підхоплену в XX столітті Шпенглером.
Божественний промисел
Віко був переконаний в тому, що Бог керує світом згідно зі своїми задумами. Мовляв, лише Бог своєю волею визначає історію народів. Проте Віко відкидав уявлення, за якими караючий гнів або милість Божа безпосередньо могли відчуватися як щастя чи нещастя народів. Він вважав, що Бог може проявлятися в історії лише через створену ним самим людську природу. Природі людини властиво думати лише про свою особисту користь. Божественний дух дає її пристрастям можливість вільної гри, оскільки він дав їй свободу волі, але водночас Бог змушує міркувати та мудро керує цією вільною грою, щоб з неї розвивалися цивільна організація, поступове подолання варварства і, врешті-решт, гуманність. Як говорить Віко, Він поставив обмежені цілі людей на службу своїм вищим цілям для збереження роду людського на цій Землі. Ця теза була розвинута Гегелем, коли він говорить про , а також знайшла своє відображення у вченні Вундта про .
Міф і мова
Мислення та слово людини на ранній історичної стадії було повністю поетичним, породженим фантазією. Віко сприймав міфи насамперед, як поетичну оповідь, розказану за допомогою фантастичних родових понять, доступних розумінню завдяки величезній фантазії людей, так що, наприклад, Геркулес, не будучи справжньою історичною особистістю, відбивав для нього справжнє життя як «героїчний характер засновників народів з погляду їхніх зусиль». Міфи і мови, найбільш істинні релікти того часу, сприймалися Віко як справжнє джерело історичного пізнання, а повідомлення істориків та філософів пізнішого часу, на його думку, були спотворені забобонами свого часу й втратили свою цінність.
Боротьба класів
Віко усвідомлював своєрідний зв'язок формалістичної жорсткості з первісною строкатістю, що була властива правовим поняттям у давнину, значення класової боротьби між патриціями та плебеями, що перетворює державу, і тим самим значення класової боротьби як такої. Карл Маркс цінував у Віко думку про початкову й невгамовну ворожість суспільних класів.
Спадщина та вплив
Віко стояв осторонь духовного життя XVIII століття. Так наприклад, у бібліотеці Монтеск'є була книга Віко, проте він жодного разу не посилався на нього.
Крім Маркса та Шпенглера, високо поціновували творчість Віко такі мислителі, як Гете, Йоганн-Готфрід Гердер, Георг Вільгельм Фрідріх Гегель, Жуль Мішле, його ідеї вплинули на філософію часу та міфології в романі Улісс Джойса.
Віко вважається одною з предтеч філософського конструктивізму. Так чільний представник Ернст фон Глазерсфельд називає Віко першим справжнім конструктивістом. Французький філософ Жан-Луї Ле Муань говорить про три літери V в історії конструктивізму: Леонардо да Вінчі, Джамбатіста Віко та Поль Валері.
Теорія метафори Віко, викладена в «Новій науці», вплинула на семіологічну концепцію метафори Умберто Еко. Еко вважає теорію метафори Віко раціоналістичною, такую, що розвиває традицію Арістотеля.
Основні праці
- De nostri temporis studiorum ratione, Neapel 1708
- De antiquissima Italorum sapientia ex linguae Latinae originibus eruenda libri tres, Neapel 1710 (із заплпнованих трьох томів було завершено лише перший Liber metaphysicus)
- Institutiones oratoriae, 1711
- Prima risposta, 1711 (Відповідь на критику Liber metaphysicus)
- Seconda risposta, 1712
- De rebus gestis Antonii Caraphaei, 1716
- De universi iuris uno principio et fine uno, Neapel 1720 (пізніше названа Віко Il diritto universale)
- De constantia iurisprudentis, 1721
- Principj di una scienza nuova d'intorno alla commune natura delle nazioni, Neapel 1725 (так звана Scienza nuova prima)
- Vita di Giambattista Vico scritta da sé medesimo, in: Angelo Calogerà: Raccolta di opuscoli scientifici e filologici I, Venedig 1728, с. 145—256
- Cinque libri de' principj di una scienza nuova d'intorno alla commune natura delle nazioni, Neapel 1730 (2. видання)
- Principj di scienza nuova d'intorno alla commune natura delle nazioni, Neapel 1744 (3., розширене видання)
(online).
Примітки
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- CONOR.Sl
- BeWeB
Література
- Віко, Джамбаттиста // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК (87я2). — .
- В. Головченко . Віко Джамбаттіста // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — 808 с. .
- Maeve Edith Albano: Vico and Providence. Lang, New York/Bern/Frankfurt am Main 1986.
- Isaiah Berlin: Giambattista Vico and Cultural History. In: Ders.: The Crooked Timber of Humanity. Chapters in the History of Ideas. Edited by Henry Hardy. Princeton University Press, Princeton 1997, , S. 49–69.
- Peter Burke: Vico: Philosoph, Historiker, Denker einer neuen Wissenschaft. Wagenbach, Berlin 2001, .
- Paolo Fabiani: The philosophy of the imagination in Vico and Malebranche. Florence University Press, Florenz 2009 (http://www.fupress.com/Archivio/pdf/3622.pdf [ 12 травня 2011 у Wayback Machine.] PDF]).
- Harold Samuel Stone: Vico's Cultural History: The Production and Transmission of Ideas in Naples 1685—1750. Brill, Leiden/New York/Köln 1997, .
- Eric Voegelin (Hrsg.): Giambattista Vico: La scienza Nuova. Передмова: Peter J. Opitz, післямова: Stephan Otto. Fink, München 2003, .
- Ящук, Тамара Іванівна. Філософія історії: курс лекцій: Навчальний посібник для студ. вищ. навч. закладів / Т. І. Ящук ; М-во освіти і науки України. — Київ: Либідь, 2004. — 536 с. —
Посилання
- Віко Джамбаттіста [ 19 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 1 : А — Г. — С. 472. — .
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Джамбаттіста Віко |
- Стаття про Віко в Стенфордській філософській енциклопедії (англ.) [ 17 січня 2013 у Wayback Machine.]
- Твори Джамбатісти Віко [ 11 травня 2012 у Wayback Machine.]
- Твори Джамбатісти Віко [ 22 вересня 2020 у Wayback Machine.]
- Бойченко І. В., Філософія історії, розділ «Джамбатіста Віко» [ 18 січня 2013 у Wayback Machine.]
- Філософські політико-правові ідеї Джамбаттіста Віко. [ 24 лютого 2013 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
box width Dzhambattista Vikoital Giambattista VicoDzhambattista VikoNarodzhennya 23 chervnya 1668 1668 06 23 NeapolSmert 23 sichnya 1744 1744 01 23 75 rokiv NeapolGromadyanstvo piddanstvo Neapolitanske korolivstvoZnannya mov latina i italijska 1 2 Im ya pri narodzhenni Dzhambattista VikoDiyalnist sociolog istorik zbirach kazok pravnikVikladav Neapolskij universitet imeni Federiko IIChlen Arkadska akademiyaOsnovni interesi filosofiya istoriyiVplinuv Karl Marks Osvald Shpengler Gete Jogann Gotfrid Gerder Georg Vilgelm Fridrih Gegel Zhul Mishle Benedetto KrocheAlma mater Neapolskij universitet imeni Federiko IIZaznav vplivu Platon Lukrecij Avrelij Avgustin Lorenco Valla Ciceron Francisko SuaresVchiteli dViznachnij tvir d d d i dIstorichnij period ProsvitnictvoKonfesiya katolictvoU shlyubi z d Dzhambattista Viko u Vikishovishi Vislovlyuvannya u Vikicitatah Roboti u Vikidzherelah Dzhambattista Viko ital Giambattista Vico 23 chervnya 1668 Neapol 23 sichnya 1744 tam samo italijskij filosof epohi Prosvitnictva zasnovnik suchasnoyi filosofiyi istoriyi jogo ideyi spriyali rozvitku kulturnoyi antropologiyi ta etnologiyi BiografiyaViko narodivsya v rodini dribnogo knigarya U svoyij avtobiografiyi Viko pisav sho u 7 rokiv upav z drabini j oderzhav serjoznu travmu cherepa znepritomnivshi vin prolezhav p yat godin Na dumku Viko pislya cogo neshasnogo vipadku vin stav melanholijnoyu i osoblivo chutlivoyu ditinoyu Koli Viko vipovnilos 10 rokiv vin pochav vidviduvati gramatichnu shkolu v Neapoli Vin tak bagato pracyuvav udoma sho zmig pereskochiti odin klas U Yezuyitskomu kolegiumi v Neapoli Viko pochuvavsya diskriminovanim tozh vin pokinuv cej zaklad i prodovzhiv navchannya vdoma Vin opracyuvav knigu portugalskogo yezuyita Emanuelya Alvaresha De institutione grammatica Potim vin zacikavivsya logikoyu Pavla Venecijcya na yaku posilalasya poperednya kniga Prote vivchennya koncepciyi Pavla Venecijcya nastilki znesililo Viko sho toj na pivtora roku zakinuv navchannya vzagali Pislya ciyeyi pauzi Viko vstupiv do Akademiyi Infuriati v Neapoli de zacikavivsya pracyami Jogana Dunsa Skota ta Fransisko Suaresa Cherez skrutne finansove stanovishe batkiv vin pokinuv akademiyu j postupiv na sluzhbu do Domeniko Rokka v yakogo pracyuvav domashnim vikladachem yurisprudenciyi dlya jogo sina Vodnochas Viko prodovzhuvav studiyuvati tvori Suaresa j pochav pisati pershi naukovi rozvidki Paralelno vin pisav virshi latinskoyu movoyu Nastupni dev yat rokiv vin samostijno vivchav tvori takih misliteliv yak Svyatij Avgustin Lorenco Valla Ciceron Na posadi domashnogo vchitelya Viko malo chuv pro rozvitok kartezianstva j atomizmu tozh povernuvshis 1693 roku do Neapolya vin zacikavivsya cimi techiyami 1696 roku bulo opublikovano pershu pracyu Viko peredmovu do tomu z evlogiyi grafa San Stefano vice korolya Neapolya 1697 roku oderzhav posadu profesora ritoriki v Neapolitanskomu universiteti U cej chas Viko sformulyuvav osnovnu tezu svoyeyi metafiziki vse lyudske i bozhestvenne znannya spirayetsya na yedinij princip 1699 roku Viko odruzhivsya z Terezoyu Katerinoyu Destito z yakoyu mav 8 ditej troye z yakih pomerli 1709 roku Viko opublikuvav traktat De nostri temporis studiorum ratione Zi svogo traktatu De antiquissima Italorum sapientia ex linguae Latinae originibus eruenda Pro najdavnishu mudrist italikiv yaku mozhna vivesti z genezi latinskoyi movi opublikovanogo 1710 roku vin rozvinuv ideyi sho uvijshli do piznishoyi jogo metafiziki 1716 roku bula opublikovana Istoriografiya pro Karaffu 1720 1722 rokah vijshla pracya Il diritto universale 1725 roku z yavilasya jogo avtobiografiya Vita di Giambattista Vico scritta da se medesimo perevidana 1731 roku Shob vidati svoyu golovnu pracyu Osnovi novoyi nauki pro zagalnu prirodu nacij 1725 buv zmushenij prodati rodinni relikviyi poperedno skorotivshi rukopis utrichi Druge vidannya vijshlo 1730 roku tretye 1744 roku 1741 roku spadkoyemcem Viko na kafedri ritoriki Neapolskogo universitetu stav jogo sin Dzhennaro Viko Nova nauka Kniga pochinayetsya z kompromisu mizh hristiyanskim vchennyam ta istorichnim znannyam Movlyav lyudstvo stvorene Bogom yak dobre j nadilene vilnoyu voleyu stalo grishnim z vlasnoyi vini j bulo pokarano potopom ta majzhe znisheno Ti sho vizhili rozdililisya na vibranij narod tobto yevreyiv yakij otrimav odkrovennya Bozhe i pid provodom Bozhim pochav vizvolnij ruh zhittya ta na praotciv yazichnickih narodiv yaki zanurilisya v majzhe tvarinnij stan i povilno viborsuyutsya z nogo Religiya nehaj navit temna porodzhena najprimitivnishim mentalitetom strahom pered vishoyu siloyu staye zasobom novogo olyudnennya postupovogo viniknennya socialnih institutiv i nareshti spivtovaristv narodiv Tilki religiya zmushuye narodi zdijsnyuvati doblesni spravi pid vplivom pochuttiv pidsumovuye Viko Bozhestvenna geroyichna ta lyudska epohi nadali mayut svij perebig okremo dlya kozhnogo narodu Bozhestvenna abo zolota doba tlumachitsya Viko ne yak zolota epoha v staromu idealizovanomu sensi a yak era v yakij vpershe bulo posiyano zerno pershe zoloto svitu j zgidno z uyavlennyami pervisnih lyudej Zemleyu mandruvali bogi Vsi narodi krim yevreyiv projshli yak i okrema lyudina toj samij rozvitok vid najprimitivnishogo isnuvannya do zrilosti rozumnoyi gumannosti yaka i ye spravzhnoyu prirodoyu lyudini Najznachnisha ideya polyagala v tomu sho same rizna dushevna organizaciya lyudej spochatku majzhe tvarinna z perebigom chasu postupovo gumanizuvalasya porodzhuvala vidpovidni do neyi zvichayi socialni ta derzhavni instituti na kozhnomu stupeni vid bezderzhavnoyi roz yednanosti do narodnoyi respubliki ta absolyutnoyi monarhiyi Viko vvazhav sho sila tvorchoyi fantaziyi jde na spad yiyi misce zajmayut refleksiya filosofiya ta abstrakciya Prokladayut sobi dorogu spravedlivist ta prirodna rivnist tobto rozumna priroda lyudej yaka lishe j ye lyudskoyu prirodoyu Ale lyudska slabkist ne dozvolyaye povnistyu dosyagti doskonalosti abo utrimati yiyi Narod sho nablizhayetsya do doskonalosti viyavlyayetsya zhertvoyu vnutrishnogo moralnogo rozpadu povertayetsya v kolishnye varvarstvo ta pochinaye toj samij zhittyevij shlyah znovu IdeyiCiklichnij rozvitok Na protivagu do kartezianskogo racionalizmu ta prirodno pravovogo vchennya XVII stolittya Viko radikalno pererobiv ta poglibiv staru polibiyevu ideyu ciklichnogo rozvitku suspilstva corso e ricorso pidhoplenu v XX stolitti Shpenglerom Bozhestvennij promisel Viko buv perekonanij v tomu sho Bog keruye svitom zgidno zi svoyimi zadumami Movlyav lishe Bog svoyeyu voleyu viznachaye istoriyu narodiv Prote Viko vidkidav uyavlennya za yakimi karayuchij gniv abo milist Bozha bezposeredno mogli vidchuvatisya yak shastya chi neshastya narodiv Vin vvazhav sho Bog mozhe proyavlyatisya v istoriyi lishe cherez stvorenu nim samim lyudsku prirodu Prirodi lyudini vlastivo dumati lishe pro svoyu osobistu korist Bozhestvennij duh daye yiyi pristrastyam mozhlivist vilnoyi gri oskilki vin dav yij svobodu voli ale vodnochas Bog zmushuye mirkuvati ta mudro keruye ciyeyu vilnoyu groyu shob z neyi rozvivalisya civilna organizaciya postupove podolannya varvarstva i vreshti resht gumannist Yak govorit Viko Vin postaviv obmezheni cili lyudej na sluzhbu svoyim vishim cilyam dlya zberezhennya rodu lyudskogo na cij Zemli Cya teza bula rozvinuta Gegelem koli vin govorit pro a takozh znajshla svoye vidobrazhennya u vchenni Vundta pro Mif i mova Mislennya ta slovo lyudini na rannij istorichnoyi stadiyi bulo povnistyu poetichnim porodzhenim fantaziyeyu Viko sprijmav mifi nasampered yak poetichnu opovid rozkazanu za dopomogoyu fantastichnih rodovih ponyat dostupnih rozuminnyu zavdyaki velicheznij fantaziyi lyudej tak sho napriklad Gerkules ne buduchi spravzhnoyu istorichnoyu osobististyu vidbivav dlya nogo spravzhnye zhittya yak geroyichnij harakter zasnovnikiv narodiv z poglyadu yihnih zusil Mifi i movi najbilsh istinni relikti togo chasu sprijmalisya Viko yak spravzhnye dzherelo istorichnogo piznannya a povidomlennya istorikiv ta filosofiv piznishogo chasu na jogo dumku buli spotvoreni zabobonami svogo chasu j vtratili svoyu cinnist Borotba klasiv Viko usvidomlyuvav svoyeridnij zv yazok formalistichnoyi zhorstkosti z pervisnoyu strokatistyu sho bula vlastiva pravovim ponyattyam u davninu znachennya klasovoyi borotbi mizh patriciyami ta plebeyami sho peretvoryuye derzhavu i tim samim znachennya klasovoyi borotbi yak takoyi Karl Marks cinuvav u Viko dumku pro pochatkovu j nevgamovnu vorozhist suspilnih klasiv Spadshina ta vplivVico La scienza nuova Viko stoyav ostoron duhovnogo zhittya XVIII stolittya Tak napriklad u biblioteci Montesk ye bula kniga Viko prote vin zhodnogo razu ne posilavsya na nogo Krim Marksa ta Shpenglera visoko pocinovuvali tvorchist Viko taki misliteli yak Gete Jogann Gotfrid Gerder Georg Vilgelm Fridrih Gegel Zhul Mishle jogo ideyi vplinuli na filosofiyu chasu ta mifologiyi v romani Uliss Dzhojsa Viko vvazhayetsya odnoyu z predtech filosofskogo konstruktivizmu Tak chilnij predstavnik Ernst fon Glazersfeld nazivaye Viko pershim spravzhnim konstruktivistom Francuzkij filosof Zhan Luyi Le Muan govorit pro tri literi V v istoriyi konstruktivizmu Leonardo da Vinchi Dzhambatista Viko ta Pol Valeri Teoriya metafori Viko vikladena v Novij nauci vplinula na semiologichnu koncepciyu metafori Umberto Eko Eko vvazhaye teoriyu metafori Viko racionalistichnoyu takuyu sho rozvivaye tradiciyu Aristotelya Osnovni praciDe nostri temporis studiorum ratione Neapel 1708 De antiquissima Italorum sapientia ex linguae Latinae originibus eruenda libri tres Neapel 1710 iz zaplpnovanih troh tomiv bulo zaversheno lishe pershij Liber metaphysicus Institutiones oratoriae 1711 Prima risposta 1711 Vidpovid na kritiku Liber metaphysicus Seconda risposta 1712 De rebus gestis Antonii Caraphaei 1716 De universi iuris uno principio et fine uno Neapel 1720 piznishe nazvana Viko Il diritto universale De constantia iurisprudentis 1721 Principj di una scienza nuova d intorno alla commune natura delle nazioni Neapel 1725 tak zvana Scienza nuova prima Vita di Giambattista Vico scritta da se medesimo in Angelo Calogera Raccolta di opuscoli scientifici e filologici I Venedig 1728 s 145 256 Cinque libri de principj di una scienza nuova d intorno alla commune natura delle nazioni Neapel 1730 2 vidannya Principj di scienza nuova d intorno alla commune natura delle nazioni Neapel 1744 3 rozshirene vidannya online PrimitkiBibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 CONOR Sl d Track Q16744133 BeWeB d Track Q77541206LiteraturaViko Dzhambattista Filosofskij enciklopedichnij slovnik V I Shinkaruk gol redkol ta in Kiyiv Institut filosofiyi imeni Grigoriya Skovorodi NAN Ukrayini Abris 2002 742 s 1000 ekz BBK 87ya2 ISBN 966 531 128 X V Golovchenko Viko Dzhambattista Politichna enciklopediya Redkol Yu Levenec golova Yu Shapoval zast golovi ta in K Parlamentske vidavnictvo 2011 808 s ISBN 978 966 611 818 2 Maeve Edith Albano Vico and Providence Lang New York Bern Frankfurt am Main 1986 Isaiah Berlin Giambattista Vico and Cultural History In Ders The Crooked Timber of Humanity Chapters in the History of Ideas Edited by Henry Hardy Princeton University Press Princeton 1997 ISBN 0 691 05838 5 S 49 69 Peter Burke Vico Philosoph Historiker Denker einer neuen Wissenschaft Wagenbach Berlin 2001 ISBN 3 8031 2399 2 Paolo Fabiani The philosophy of the imagination in Vico and Malebranche Florence University Press Florenz 2009 http www fupress com Archivio pdf 3622 pdf 12 travnya 2011 u Wayback Machine PDF Harold Samuel Stone Vico s Cultural History The Production and Transmission of Ideas in Naples 1685 1750 Brill Leiden New York Koln 1997 ISBN 90 04 10650 2 Eric Voegelin Hrsg Giambattista Vico La scienza Nuova Peredmova Peter J Opitz pislyamova Stephan Otto Fink Munchen 2003 ISBN 3 7705 3920 6 Yashuk Tamara Ivanivna Filosofiya istoriyi kurs lekcij Navchalnij posibnik dlya stud vish navch zakladiv T I Yashuk M vo osviti i nauki Ukrayini Kiyiv Libid 2004 536 s ISBN 966 06 0343 6PosilannyaViko Dzhambattista 19 serpnya 2016 u Wayback Machine Yuridichna enciklopediya u 6 t red kol Yu S Shemshuchenko vidp red ta in K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 1998 T 1 A G S 472 ISBN 966 7492 00 X Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Dzhambattista VikoStattya pro Viko v Stenfordskij filosofskij enciklopediyi angl 17 sichnya 2013 u Wayback Machine Tvori Dzhambatisti Viko 11 travnya 2012 u Wayback Machine Tvori Dzhambatisti Viko 22 veresnya 2020 u Wayback Machine Bojchenko I V Filosofiya istoriyi rozdil Dzhambatista Viko 18 sichnya 2013 u Wayback Machine Filosofski politiko pravovi ideyi Dzhambattista Viko 24 lyutogo 2013 u Wayback Machine