Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Бліда блакитна цятка англ Pale Blue Dot фотографія планети Земля з рекордно великої відстані зроблена космічним зондом В

Бліда блакитна цятка

Бліда блакитна цятка

«Бліда блакитна цятка» (англ. Pale Blue Dot) — фотографія планети Земля з рекордно великої відстані, зроблена космічним зондом «Вояджер-1».

image
Крихітна бліда цятка приблизно посередині правої смуги — Земля, знята з відстані 6 млрд кілометрів
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Бліда блакитна цятка (значення).

Фотографія знята 14 лютого 1990 року з відстані 6,4 млрд км (40,5 астрономічних одиниць) як частина «Сімейного портрету» Сонячної системи. На фотографії видимий розмір Землі менше одного пікселя. Планета виглядає як крихітна цятка на тлі величезного космосу серед смуг сонячного світла, розсіяного камерою.

Знімок був зроблений з ініціативи астронома та письменника Карла Сагана, який також дав йому назву і використав як лейтмотив своєї книги 1994 року «Блакитна цятка: космічне майбутнє людства».

Передісторія

image
Космічний апарат «Вояджер-1».

У вересні 1977 року НАСА запустило «Вояджер-1» — космічний апарат для дослідження зовнішньої Сонячної системи та міжзоряного простору. Пролетівши повз Юпітер 1979 року та Сатурн 1980 року, «Вояджер-1» став першим космічним апаратом, який передав на Землю детальні зображення двох найбільших планет Сонячної системи та їхніх найбільших супутників. В листопаді 1980 року місія була оголошена завершеною.

Космічний апарат все ще продовжує свою подорож на швидкості 18 км/с і є найвіддаленішим від Землі об'єктом, створеним людиною, та першим, що покинув Сонячну систему. Його місія була розширена і триває донині з метою дослідження кордонів Сонячної системи, включаючи пояс Койпера, геліосферу та міжзоряний простір. Апарат досі отримує команди та передає дані назад у Мережу далекого космічного зв'язку НАСА.

Очікувалося, що «Вояджер-1» буде працювати тільки до зустрічі з Сатурном. Коли космічний корабель пролетів повз планету в 1980 році, Саган запропонував, щоб космічний апарат зробив останнє зображення Землі. Він визнав, що такий знімок не мав би великої наукової цінності, оскільки Земля здавалася б замалою для камер «Вояджера», щоб розгледіти будь-які деталі, але він був би важливим для розуміння місця людства у Всесвіті.

Хоча багато хто в програмі «Вояджер» підтримав цю ідею, були побоювання, що фотографування Землі так близько до Сонця може непоправно пошкодити фотографічну систему космічного корабля. Лише в 1989 році ідеї Сагана дали хід, але виникли затримки через необхідність калібрування інструментів і через те, що персонал, який мав розробляти й передавати радіокоманди «Вояджеру-1», вже був звільнений або переведений на інші проєкти. Фотографія нарешті була зроблена, коли в це питання особисто втрутився [en], [en]. Пропозиція продовжувати фотографувати Землю, коли вона обертається навколо Сонця, була відхилена.

Камера

«Вояджер-1» має дві камери: ширококутну камеру (WA) з низькою роздільною здатністю і фокусною відстанню 200 мм, яка використовується для зйомки великих полів зору, і вузькокутну камеру (NA) з високою роздільною здатністю і фокусною відстанню 1500 мм, призначену для детального зображення конкретних цілей, яка й зняла «бліду блакитну цятку». Обидві камери оснащені вісьмома кольоровими фільтрами, встановленими на колесі фільтрів, розташованому перед трубою.

Проблема полягала в тому, що з просуванням місії об'єкти, які потрібно було сфотографувати, ставали все віддаленіші й виглядали тьмянішими, що вимагало довшої експозиції та повороту (панорамування) камер для досягнення прийнятної якості. Телекомунікаційні можливості також зменшувалися з відстанню, обмежуючи кількість режимів, які могла використовувати система обробки зображень.

Після серії зображень «сімейний портрет», яка включала й «бліду блакитну цятку», керівники місії дали «Вояджеру-1» команду вимкнути камери, оскільки решти місії космічний апарат не збирався летіти поблизу нічого вартого фотографування, тоді як інші інструменти, які все ще збирали дані, потребували енергії для довгої подорожі міжзоряним простором.

Фотографія

image
Положення «Вояджера-1» 14 лютого 1990 року. Вертикальні смужки розташовані з інтервалом в один рік і вказують на відстань зонда над екліптикою.

Послідовність команд, яка була передана на космічний апарат, і розрахунки часу витримки кожної фотографії розробили науковці [en] з Лабораторії реактивного руху НАСА та Керолайн Порко з Університету Аризони. Послідовність команд була скомпільована та надіслана на «Вояджер-1», і він зробив фотографії о 04:48 за Гринвічем 14 лютого 1990 року. На той момент відстань між космічним кораблем і Землею становила 40,47 астрономічних одиниць (близько 6 млрд кілометрів).

Дані з камери спочатку зберігалися на бортовому магнітофоні. Передача даних на Землю була відкладена через те, що місії «Магеллан» і «Галілей» отримали пріоритет на використання мережі далекого космічного зв'язку НАСА. Потім, між березнем і травнем 1990 року, «Вояджер-1» надіслав на Землю 60 кадрів, при цьому радіосигнал потребував майже п'ять з половиною годин, аби рухаючись зі швидкістю світла подолати відстань до Землі.

На трьох отриманих кадрах Земля була зображена як крихітна точка світла в порожньому космосі. Кожен кадр було зроблено з використанням кольорового фільтра: синього, зеленого та фіолетового з часом експозиції 0,72, 0,48 та 0,72 секунди відповідно. Потім три кадри об'єднали, щоб створити зображення, яке й стало «блідою блакитною цяткою».

Із 640 000 окремих пікселів, які складають кожен кадр, Земля займає менше одного (0,12 пікселя, за даними NASA). Світлові смуги на фотографії є артефактом, результатом відбиття сонячного світла від деталей камери через відносну близькість між Сонцем і Землею. «Вояджер» перебував на висоті близько 32° над площиною екліптики. Детальний аналіз показав, що камера зафіксувала також Місяць, хоча він надто слабкий, аби його було видно без спеціальної обробки зображення.

image
Ширококутна фотографія Сонця та внутрішніх планет (не видно), з Блідо-блакитною точкою, накладеною ліворуч і Венерою накладеною трохи правіше

«Бліда блакитна цятка», знята за допомогою вузькокутної камери. Вона також була опублікована як частина комбінованого зображення, створеного з ширококутної фотографії, на якій показано Сонце та область космосу, що містить Землю та Венеру. В це ширококутне зображення було вставлено два вузькокутних знімка — «бліду блакитну цятку» та аналогічну фотографію Венери. Ширококутну фотографію було зроблено з найтемнішим фільтром (що відповідає смузі поглинання метану) і найкоротшою можливою експозицією (5 мілісекунд), щоб уникнути насичення відіконової трубки камери розсіяним сонячним світлом. Попри це, результатом було яскраве пересвічене зображення з численними відображеннями від оптики камери, на якому Сонце здавалося набагато більшим за свій реальний розмір. Промені навколо Сонця є дифракційною картиною на калібрувальній лампі, яка встановлена перед ширококутним об'єктивом.

Колір

Земля виглядає як блакитна цятка на фотографії головним чином через релеївське розсіювання сонячного світла в її атмосфері. У земному повітрі короткохвильове видиме світло (наприклад, синє), розсіюється краще, ніж світло з більшою довжиною хвилі (наприклад червоне), саме тому небо на Землі виглядає блакитним. Океан також робить внесок у блакитний колір Землі, але меншою мірою, ніж атмосфера. Земля — це бліда блакитна цятка, а не темно-блакитна, тому що біле світло, відбите хмарами, поєднується з розсіяним блакитним світлом.

Спектр відбиття Землі від далекого ультрафіолетового до ближнього інфрачервоного діапазону не схожий на будь-яку іншу спостережувану планету й частково зумовлений наявністю на Землі життя. Земна атмосфера практично не поглинає видиме світло, на відміну, наприклад, від Титана, де частинки органічного туману сильно поглинають синє світло і надають йому оранжево-коричневого кольору. У прозорій атмосфері загалом слабке релеївське розсіювання стає доволі помітним і спричиняє блакитний колір Землі. Велика кількість атмосферного кисню на Землі, який виробляється фотосинтетичними формами життя, робить атмосферу прозорою для видимого світла, що забезпечує значне релеївське розсіювання та сильніший прояв блакитного світла.

Спогади Сагана

У своїй книзі «Блакитна цятка: космічне майбутнє людства» 1994 року Карл Саган пояснює, чому він вважає цю фотографію такою важливою:

Погляньте ще раз на цю цятку. Це тут. Це наш дім. Це ми. Всі, кого ви любите, всі, кого ви знаєте, всі, про кого ви коли-небудь чули, всі люди, що коли-небудь існували, прожили свої життя на ній. Безліч наших насолод і страждань, тисячі самовпевнених релігій, ідеологій та економічних доктрин, кожен мисливець і збирач, кожен герой і боягуз, кожен творець і руйнівник цивілізацій, кожен король і селянин, кожна закохана пара, кожна мати і кожен батько, повна надій дитина, винахідник і мандрівник, кожен вчитель моралі, кожен корумпований політик, кожна «суперзірка», кожен «верховний лідер», кожен святий і грішник в історії нашого виду жили тут — на цій порошинці, підвішеній на сонячному промені.

Оригінальний текст (англ.)
Consider again that dot. That's here. That's home. That's us. On it everyone you love, everyone you know, everyone you ever heard of, every human being who ever was, lived out their lives. The aggregate of our joy and suffering, thousands of confident religions, ideologies, and economic doctrines, every hunter and forager, every hero and coward, every creator and destroyer of civilization, every king and peasant, every young couple in love, every mother and father, hopeful child, inventor and explorer, every teacher of morals, every corrupt politician, every "superstar," every "supreme leader," every saint and sinner in the history of our species lived there--on a mote of dust suspended in a sunbeam.

Ювілеї

image
«Pale Blue Dot Revisited», перевидання обробленої фотографії 2020 року

2015 року НАСА відзначило 25-річчя фотографії. Ед Стоун, науковий співробітник проєкту «Вояджер», прокоментував: «Двадцять п'ять років тому „Вояджер-1“ подивився на Землю і побачив „блідо-блакитну цятку“, зображення, яке продовжує викликати подив щодо місця, яке ми називаємо домом».

2020 року, до 30-ї річниці знімка, NASA опублікувало нову версію оригінальної фотографії «Pale Blue Dot Revisited», отриману за допомогою сучасних методів обробки зображень, «намагаючись поважати оригінальні дані та наміри тих, хто планував зображення». Рівні яскравості та кольори були перебалансовані, зображення збільшено, зроблено яскравішим і менш зернистим, ніж оригінал. Сонце знаходиться знизу, де яскравість найбільша.

Також 2020 року [en] в Корнелльському університеті випустив відео з кількома відомими астрономами, які декламують промову Сагана «Бліда блакитна цятка».

Див. також

Література

  • Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.
  • Pale Blue Dot: A Vision of the Human Future in Space. Random House, November 1994, , 429 pgs.(англ.)
  • Sagan, Carl; Head, Tom (2006). Conversations with Carl Sagan (вид. 1st). United States: The University Press of Mississippi. ISBN .
  • Sagan, Carl; Freeman J., Dyson; Jerome, Agel (2000). Carl Sagan's Cosmic Connection: An Extraterrestrial Perspective. Cambridge University Press. с. XV, 302. ISBN .
  • Карл Саган. Ви тут // Блакитна цятка: космічне майбутнє людства. — Харків : Книжковий клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2023. — С. 15-21. — 3000 прим. — .

Посилання

  • Аудіозапис Карла Сагана, який читає «Бліду блакитну цятку» (Бібліотека Конгресу США)
  • Обґрунтування Сагана для польотів людини в космос — стаття на «The Space Review»
  • де Саган читає «Бліду блакитну цятку»
  • Video (3:30) – Carl Sagan reading – original version на YouTube
  • Video (3:26) – Carl Sagan reading – official version на YouTube

Примітки

  1. A Pale Blue Dot. The Planetary Society. оригіналу за 19 грудня 2014. Процитовано 21 грудня 2014.
  2. . NASA. Архів оригіналу за 18 грудня 2014. Процитовано 24 грудня 2014.
  3. . starbrite.jpl.nasa.gov. Архів оригіналу за 21 липня 2011. Процитовано 27 липня 2011.
  4. Voyager 1. nssdc.gsfc.nasa.gov. Процитовано 27 липня 2011.
  5. Sagan, Carl (9 вересня 1990). The Earth from the frontiers of the Solar system – The Pale, Blue Dot. . Процитовано 28 липня 2011.
  6. Butrica, Andrew.J (1994). Chapter 11. From Engineering Science To Big Science (вид. 1st). New York: Random House. с. 251. ISBN .
  7. An Earthly View of Mars. space.com. 7 липня 2005. оригіналу за 14 серпня 2012. Процитовано 28 липня 2011.
  8. It's our dot: For Carl Sagan, planet Earth is just a launch pad for human explorations of the outer universe. pqasb.pqarchiver.com. Процитовано 28 липня 2011.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()
  9. Carl Sagan; Ann Druyan (2011). Pale Blue Dot: A Vision of the Human Future in Space. Random House Publishing Group. с. 4—5. ISBN .
  10. An Alien View Of Earth. npr.org. оригіналу за 21 липня 2011. Процитовано 12 липня 2011.
  11. Ulivi, Paolo; Harland, David M (2007). Robotic Exploration of the Solar System Part I: The Golden Age 1957–1982. Springer. с. 441—443. ISBN .
  12. Voyager – Imaging Science Subsystem. Jet Propulsion Laboratory. NASA. оригіналу за 16 січня 2017. Процитовано 26 грудня 2014.
  13. . NASA. Архів оригіналу за 14 січня 2015. Процитовано 26 грудня 2014.
  14. Voyager 1 Narrow Angle Camera Description. Planetary Rings Node. SETI Institute. оригіналу за 1 січня 2016. Процитовано 26 грудня 2014.
  15. Voyager Celebrates 20-Year-Old Valentine to Solar System. NASA. оригіналу за 19 квітня 2016. Процитовано 23 червня 2016.
  16. Staff. Pale Blue Dot Revisited. Jet Propulsion Laboratory. NASA. Процитовано 13 лютого 2020.
  17. NASA's JPL Horizon System for calculating ephemerides for solar system bodies. ssd.jpl.nasa.gov. оригіналу за 7 жовтня 2012. Процитовано 13 липня 2011.
  18. PIA00452: Solar System Portrait – Earth as 'Pale Blue Dot'. photojournal.jpl.nasa.gov. оригіналу за 18 липня 2011. Процитовано 27 липня 2011.
  19. PIA00450: Solar System Portrait – View of the Sun, Earth and Venus. photojournal.jpl.nasa.gov. оригіналу за 5 липня 2011. Процитовано 28 липня 2011.
  20. . solarsystem.nasa.gov. Архів оригіналу за 13 листопада 2011. Процитовано 27 липня 2011.
  21. Crow, Carolyn A.; McFadden, L. A.; Robinson, T.; Meadows, V. S.; Livengood, T. A.; Hewagama, T.; Barry, R. K.; Deming, L. D.; Lisse, C. M. (18 лютого 2011). Views from EPOXI: Colors in Our Solar System as an Analog for Extrasolar Planets. The Astrophysical Journal. 729 (2): 130. Bibcode:2011ApJ...729..130C. doi:10.1088/0004-637x/729/2/130. ISSN 0004-637X.
  22. Krissansen-Totton, Joshua; Schwieterman, Edward W.; Charnay, Benjamin; Arney, Giada; Robinson, Tyler D.; Meadows, Victoria; Catling, David C. (20 січня 2016). Is the Pale Blue Dot unique? Optimized photometric bands for identifying Earth-like exoplanets. The Astrophysical Journal. 817 (1): 31. arXiv:1512.00502. Bibcode:2016ApJ...817...31K. doi:10.3847/0004-637x/817/1/31. ISSN 1538-4357.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом ()
  23. Tomasko, M.G.; Doose, L.; Engel, S.; Dafoe, L.E.; West, R.; Lemmon, M.; Karkoschka, E.; See, C. (April 2008). A model of Titan's aerosols based on measurements made inside the atmosphere. Planetary and Space Science. 56 (5): 669—707. Bibcode:2008P&SS...56..669T. doi:10.1016/j.pss.2007.11.019. ISSN 0032-0633.
  24. Sagan, Carl (1997). Pale Blue Dot. United States: Random House USA Inc. с. 6-7. ISBN .
  25. Carl Sagan, Pale Blue Dot, с. 6, на «Google Books»
  26. 'Pale Blue Dot' Images Turn 25. оригіналу за 2 квітня 2017. Процитовано 15 лютого 2017.
  27. Amos, Jonathan (13 лютого 2020). Nasa 're-masters' classic 'Pale Blue Dot' image of Earth. BBC. Процитовано 19 лютого 2020.
  28. Gould, Chelsea (19 лютого 2020). 'Pale Blue Dot' shines anew in Carl Sagan Institute video to mark iconic photo's 30th anniversary. . Процитовано 19 лютого 2020.


Ця стаття належить до української Вікіпедії.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Blida blakitna cyatka angl Pale Blue Dot fotografiya planeti Zemlya z rekordno velikoyi vidstani zroblena kosmichnim zondom Voyadzher 1 Krihitna blida cyatka priblizno poseredini pravoyi smugi Zemlya znyata z vidstani 6 mlrd kilometrivU Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Blida blakitna cyatka znachennya Fotografiya znyata 14 lyutogo 1990 roku z vidstani 6 4 mlrd km 40 5 astronomichnih odinic yak chastina Simejnogo portretu Sonyachnoyi sistemi Na fotografiyi vidimij rozmir Zemli menshe odnogo pikselya Planeta viglyadaye yak krihitna cyatka na tli velicheznogo kosmosu sered smug sonyachnogo svitla rozsiyanogo kameroyu Znimok buv zroblenij z iniciativi astronoma ta pismennika Karla Sagana yakij takozh dav jomu nazvu i vikoristav yak lejtmotiv svoyeyi knigi 1994 roku Blakitna cyatka kosmichne majbutnye lyudstva PeredistoriyaKosmichnij aparat Voyadzher 1 U veresni 1977 roku NASA zapustilo Voyadzher 1 kosmichnij aparat dlya doslidzhennya zovnishnoyi Sonyachnoyi sistemi ta mizhzoryanogo prostoru Proletivshi povz Yupiter 1979 roku ta Saturn 1980 roku Voyadzher 1 stav pershim kosmichnim aparatom yakij peredav na Zemlyu detalni zobrazhennya dvoh najbilshih planet Sonyachnoyi sistemi ta yihnih najbilshih suputnikiv V listopadi 1980 roku misiya bula ogoloshena zavershenoyu Kosmichnij aparat vse she prodovzhuye svoyu podorozh na shvidkosti 18 km s i ye najviddalenishim vid Zemli ob yektom stvorenim lyudinoyu ta pershim sho pokinuv Sonyachnu sistemu Jogo misiya bula rozshirena i trivaye donini z metoyu doslidzhennya kordoniv Sonyachnoyi sistemi vklyuchayuchi poyas Kojpera geliosferu ta mizhzoryanij prostir Aparat dosi otrimuye komandi ta peredaye dani nazad u Merezhu dalekogo kosmichnogo zv yazku NASA Ochikuvalosya sho Voyadzher 1 bude pracyuvati tilki do zustrichi z Saturnom Koli kosmichnij korabel proletiv povz planetu v 1980 roci Sagan zaproponuvav shob kosmichnij aparat zrobiv ostannye zobrazhennya Zemli Vin viznav sho takij znimok ne mav bi velikoyi naukovoyi cinnosti oskilki Zemlya zdavalasya b zamaloyu dlya kamer Voyadzhera shob rozglediti bud yaki detali ale vin buv bi vazhlivim dlya rozuminnya miscya lyudstva u Vsesviti Hocha bagato hto v programi Voyadzher pidtrimav cyu ideyu buli poboyuvannya sho fotografuvannya Zemli tak blizko do Soncya mozhe nepopravno poshkoditi fotografichnu sistemu kosmichnogo korablya Lishe v 1989 roci ideyi Sagana dali hid ale vinikli zatrimki cherez neobhidnist kalibruvannya instrumentiv i cherez te sho personal yakij mav rozroblyati j peredavati radiokomandi Voyadzheru 1 vzhe buv zvilnenij abo perevedenij na inshi proyekti Fotografiya nareshti bula zroblena koli v ce pitannya osobisto vtrutivsya en en Propoziciya prodovzhuvati fotografuvati Zemlyu koli vona obertayetsya navkolo Soncya bula vidhilena Kamera Voyadzher 1 maye dvi kameri shirokokutnu kameru WA z nizkoyu rozdilnoyu zdatnistyu i fokusnoyu vidstannyu 200 mm yaka vikoristovuyetsya dlya zjomki velikih poliv zoru i vuzkokutnu kameru NA z visokoyu rozdilnoyu zdatnistyu i fokusnoyu vidstannyu 1500 mm priznachenu dlya detalnogo zobrazhennya konkretnih cilej yaka j znyala blidu blakitnu cyatku Obidvi kameri osnasheni vismoma kolorovimi filtrami vstanovlenimi na kolesi filtriv roztashovanomu pered truboyu Problema polyagala v tomu sho z prosuvannyam misiyi ob yekti yaki potribno bulo sfotografuvati stavali vse viddalenishi j viglyadali tmyanishimi sho vimagalo dovshoyi ekspoziciyi ta povorotu panoramuvannya kamer dlya dosyagnennya prijnyatnoyi yakosti Telekomunikacijni mozhlivosti takozh zmenshuvalisya z vidstannyu obmezhuyuchi kilkist rezhimiv yaki mogla vikoristovuvati sistema obrobki zobrazhen Pislya seriyi zobrazhen simejnij portret yaka vklyuchala j blidu blakitnu cyatku kerivniki misiyi dali Voyadzheru 1 komandu vimknuti kameri oskilki reshti misiyi kosmichnij aparat ne zbiravsya letiti poblizu nichogo vartogo fotografuvannya todi yak inshi instrumenti yaki vse she zbirali dani potrebuvali energiyi dlya dovgoyi podorozhi mizhzoryanim prostorom FotografiyaPolozhennya Voyadzhera 1 14 lyutogo 1990 roku Vertikalni smuzhki roztashovani z intervalom v odin rik i vkazuyut na vidstan zonda nad ekliptikoyu Poslidovnist komand yaka bula peredana na kosmichnij aparat i rozrahunki chasu vitrimki kozhnoyi fotografiyi rozrobili naukovci en z Laboratoriyi reaktivnogo ruhu NASA ta Kerolajn Porko z Universitetu Arizoni Poslidovnist komand bula skompilovana ta nadislana na Voyadzher 1 i vin zrobiv fotografiyi o 04 48 za Grinvichem 14 lyutogo 1990 roku Na toj moment vidstan mizh kosmichnim korablem i Zemleyu stanovila 40 47 astronomichnih odinic blizko 6 mlrd kilometriv Dani z kameri spochatku zberigalisya na bortovomu magnitofoni Peredacha danih na Zemlyu bula vidkladena cherez te sho misiyi Magellan i Galilej otrimali prioritet na vikoristannya merezhi dalekogo kosmichnogo zv yazku NASA Potim mizh bereznem i travnem 1990 roku Voyadzher 1 nadislav na Zemlyu 60 kadriv pri comu radiosignal potrebuvav majzhe p yat z polovinoyu godin abi ruhayuchis zi shvidkistyu svitla podolati vidstan do Zemli Na troh otrimanih kadrah Zemlya bula zobrazhena yak krihitna tochka svitla v porozhnomu kosmosi Kozhen kadr bulo zrobleno z vikoristannyam kolorovogo filtra sinogo zelenogo ta fioletovogo z chasom ekspoziciyi 0 72 0 48 ta 0 72 sekundi vidpovidno Potim tri kadri ob yednali shob stvoriti zobrazhennya yake j stalo blidoyu blakitnoyu cyatkoyu Iz 640 000 okremih pikseliv yaki skladayut kozhen kadr Zemlya zajmaye menshe odnogo 0 12 pikselya za danimi NASA Svitlovi smugi na fotografiyi ye artefaktom rezultatom vidbittya sonyachnogo svitla vid detalej kameri cherez vidnosnu blizkist mizh Soncem i Zemleyu Voyadzher perebuvav na visoti blizko 32 nad ploshinoyu ekliptiki Detalnij analiz pokazav sho kamera zafiksuvala takozh Misyac hocha vin nadto slabkij abi jogo bulo vidno bez specialnoyi obrobki zobrazhennya Shirokokutna fotografiya Soncya ta vnutrishnih planet ne vidno z Blido blakitnoyu tochkoyu nakladenoyu livoruch i Veneroyu nakladenoyu trohi pravishe Blida blakitna cyatka znyata za dopomogoyu vuzkokutnoyi kameri Vona takozh bula opublikovana yak chastina kombinovanogo zobrazhennya stvorenogo z shirokokutnoyi fotografiyi na yakij pokazano Sonce ta oblast kosmosu sho mistit Zemlyu ta Veneru V ce shirokokutne zobrazhennya bulo vstavleno dva vuzkokutnih znimka blidu blakitnu cyatku ta analogichnu fotografiyu Veneri Shirokokutnu fotografiyu bulo zrobleno z najtemnishim filtrom sho vidpovidaye smuzi poglinannya metanu i najkorotshoyu mozhlivoyu ekspoziciyeyu 5 milisekund shob uniknuti nasichennya vidikonovoyi trubki kameri rozsiyanim sonyachnim svitlom Popri ce rezultatom bulo yaskrave peresvichene zobrazhennya z chislennimi vidobrazhennyami vid optiki kameri na yakomu Sonce zdavalosya nabagato bilshim za svij realnij rozmir Promeni navkolo Soncya ye difrakcijnoyu kartinoyu na kalibruvalnij lampi yaka vstanovlena pered shirokokutnim ob yektivom KolirZemlya viglyadaye yak blakitna cyatka na fotografiyi golovnim chinom cherez releyivske rozsiyuvannya sonyachnogo svitla v yiyi atmosferi U zemnomu povitri korotkohvilove vidime svitlo napriklad sinye rozsiyuyetsya krashe nizh svitlo z bilshoyu dovzhinoyu hvili napriklad chervone same tomu nebo na Zemli viglyadaye blakitnim Okean takozh robit vnesok u blakitnij kolir Zemli ale menshoyu miroyu nizh atmosfera Zemlya ce blida blakitna cyatka a ne temno blakitna tomu sho bile svitlo vidbite hmarami poyednuyetsya z rozsiyanim blakitnim svitlom Spektr vidbittya Zemli vid dalekogo ultrafioletovogo do blizhnogo infrachervonogo diapazonu ne shozhij na bud yaku inshu sposterezhuvanu planetu j chastkovo zumovlenij nayavnistyu na Zemli zhittya Zemna atmosfera praktichno ne poglinaye vidime svitlo na vidminu napriklad vid Titana de chastinki organichnogo tumanu silno poglinayut sinye svitlo i nadayut jomu oranzhevo korichnevogo koloru U prozorij atmosferi zagalom slabke releyivske rozsiyuvannya staye dovoli pomitnim i sprichinyaye blakitnij kolir Zemli Velika kilkist atmosfernogo kisnyu na Zemli yakij viroblyayetsya fotosintetichnimi formami zhittya robit atmosferu prozoroyu dlya vidimogo svitla sho zabezpechuye znachne releyivske rozsiyuvannya ta silnishij proyav blakitnogo svitla Spogadi SaganaU svoyij knizi Blakitna cyatka kosmichne majbutnye lyudstva 1994 roku Karl Sagan poyasnyuye chomu vin vvazhaye cyu fotografiyu takoyu vazhlivoyu Poglyante she raz na cyu cyatku Ce tut Ce nash dim Ce mi Vsi kogo vi lyubite vsi kogo vi znayete vsi pro kogo vi koli nebud chuli vsi lyudi sho koli nebud isnuvali prozhili svoyi zhittya na nij Bezlich nashih nasolod i strazhdan tisyachi samovpevnenih religij ideologij ta ekonomichnih doktrin kozhen mislivec i zbirach kozhen geroj i boyaguz kozhen tvorec i rujnivnik civilizacij kozhen korol i selyanin kozhna zakohana para kozhna mati i kozhen batko povna nadij ditina vinahidnik i mandrivnik kozhen vchitel morali kozhen korumpovanij politik kozhna superzirka kozhen verhovnij lider kozhen svyatij i grishnik v istoriyi nashogo vidu zhili tut na cij poroshinci pidvishenij na sonyachnomu promeni Originalnij tekst angl Consider again that dot That s here That s home That s us On it everyone you love everyone you know everyone you ever heard of every human being who ever was lived out their lives The aggregate of our joy and suffering thousands of confident religions ideologies and economic doctrines every hunter and forager every hero and coward every creator and destroyer of civilization every king and peasant every young couple in love every mother and father hopeful child inventor and explorer every teacher of morals every corrupt politician every superstar every supreme leader every saint and sinner in the history of our species lived there on a mote of dust suspended in a sunbeam Yuvileyi Pale Blue Dot Revisited perevidannya obroblenoyi fotografiyi 2020 roku 2015 roku NASA vidznachilo 25 richchya fotografiyi Ed Stoun naukovij spivrobitnik proyektu Voyadzher prokomentuvav Dvadcyat p yat rokiv tomu Voyadzher 1 podivivsya na Zemlyu i pobachiv blido blakitnu cyatku zobrazhennya yake prodovzhuye viklikati podiv shodo miscya yake mi nazivayemo domom 2020 roku do 30 yi richnici znimka NASA opublikuvalo novu versiyu originalnoyi fotografiyi Pale Blue Dot Revisited otrimanu za dopomogoyu suchasnih metodiv obrobki zobrazhen namagayuchis povazhati originalni dani ta namiri tih hto planuvav zobrazhennya Rivni yaskravosti ta kolori buli perebalansovani zobrazhennya zbilsheno zrobleno yaskravishim i mensh zernistim nizh original Sonce znahoditsya znizu de yaskravist najbilsha Takozh 2020 roku en v Kornellskomu universiteti vipustiv video z kilkoma vidomimi astronomami yaki deklamuyut promovu Sagana Blida blakitna cyatka Div takozhBlakitna igrashkova kulya Shid ZemliLiteraturaVitalij Ablicov Galaktika Ukrayina Ukrayinska diaspora vidatni postati K KIT 2007 436 s Pale Blue Dot A Vision of the Human Future in Space Random House November 1994 ISBN 0 679 43841 6 429 pgs angl Sagan Carl Head Tom 2006 Conversations with Carl Sagan vid 1st United States The University Press of Mississippi ISBN 1 57806 736 7 Sagan Carl Freeman J Dyson Jerome Agel 2000 Carl Sagan s Cosmic Connection An Extraterrestrial Perspective Cambridge University Press s XV 302 ISBN 0 521 78303 8 Karl Sagan Vi tut Blakitna cyatka kosmichne majbutnye lyudstva Harkiv Knizhkovij klub Klub Simejnogo Dozvillya 2023 S 15 21 3000 prim ISBN 978 617 12 9893 4 PosilannyaAudiozapis Karla Sagana yakij chitaye Blidu blakitnu cyatku Biblioteka Kongresu SShA Obgruntuvannya Sagana dlya polotiv lyudini v kosmos stattya na The Space Review de Sagan chitaye Blidu blakitnu cyatku Video 3 30 Carl Sagan reading original version na YouTube Video 3 26 Carl Sagan reading official version na YouTubePrimitkiA Pale Blue Dot The Planetary Society originalu za 19 grudnya 2014 Procitovano 21 grudnya 2014 NASA Arhiv originalu za 18 grudnya 2014 Procitovano 24 grudnya 2014 starbrite jpl nasa gov Arhiv originalu za 21 lipnya 2011 Procitovano 27 lipnya 2011 Voyager 1 nssdc gsfc nasa gov Procitovano 27 lipnya 2011 Sagan Carl 9 veresnya 1990 The Earth from the frontiers of the Solar system The Pale Blue Dot Procitovano 28 lipnya 2011 Butrica Andrew J 1994 Chapter 11 From Engineering Science To Big Science vid 1st New York Random House s 251 ISBN 0 679 43841 6 An Earthly View of Mars space com 7 lipnya 2005 originalu za 14 serpnya 2012 Procitovano 28 lipnya 2011 It s our dot For Carl Sagan planet Earth is just a launch pad for human explorations of the outer universe pqasb pqarchiver com Procitovano 28 lipnya 2011 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z parametrom url status ale bez parametra archive url posilannya Carl Sagan Ann Druyan 2011 Pale Blue Dot A Vision of the Human Future in Space Random House Publishing Group s 4 5 ISBN 978 0 307 80101 2 An Alien View Of Earth npr org originalu za 21 lipnya 2011 Procitovano 12 lipnya 2011 Ulivi Paolo Harland David M 2007 Robotic Exploration of the Solar System Part I The Golden Age 1957 1982 Springer s 441 443 ISBN 9780387493268 Voyager Imaging Science Subsystem Jet Propulsion Laboratory NASA originalu za 16 sichnya 2017 Procitovano 26 grudnya 2014 NASA Arhiv originalu za 14 sichnya 2015 Procitovano 26 grudnya 2014 Voyager 1 Narrow Angle Camera Description Planetary Rings Node SETI Institute originalu za 1 sichnya 2016 Procitovano 26 grudnya 2014 Voyager Celebrates 20 Year Old Valentine to Solar System NASA originalu za 19 kvitnya 2016 Procitovano 23 chervnya 2016 Staff Pale Blue Dot Revisited Jet Propulsion Laboratory NASA Procitovano 13 lyutogo 2020 NASA s JPL Horizon System for calculating ephemerides for solar system bodies ssd jpl nasa gov originalu za 7 zhovtnya 2012 Procitovano 13 lipnya 2011 PIA00452 Solar System Portrait Earth as Pale Blue Dot photojournal jpl nasa gov originalu za 18 lipnya 2011 Procitovano 27 lipnya 2011 PIA00450 Solar System Portrait View of the Sun Earth and Venus photojournal jpl nasa gov originalu za 5 lipnya 2011 Procitovano 28 lipnya 2011 solarsystem nasa gov Arhiv originalu za 13 listopada 2011 Procitovano 27 lipnya 2011 Crow Carolyn A McFadden L A Robinson T Meadows V S Livengood T A Hewagama T Barry R K Deming L D Lisse C M 18 lyutogo 2011 Views from EPOXI Colors in Our Solar System as an Analog for Extrasolar Planets The Astrophysical Journal 729 2 130 Bibcode 2011ApJ 729 130C doi 10 1088 0004 637x 729 2 130 ISSN 0004 637X Krissansen Totton Joshua Schwieterman Edward W Charnay Benjamin Arney Giada Robinson Tyler D Meadows Victoria Catling David C 20 sichnya 2016 Is the Pale Blue Dot unique Optimized photometric bands for identifying Earth like exoplanets The Astrophysical Journal 817 1 31 arXiv 1512 00502 Bibcode 2016ApJ 817 31K doi 10 3847 0004 637x 817 1 31 ISSN 1538 4357 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Obslugovuvannya CS1 Storinki iz nepoznachenim DOI z bezkoshtovnim dostupom posilannya Tomasko M G Doose L Engel S Dafoe L E West R Lemmon M Karkoschka E See C April 2008 A model of Titan s aerosols based on measurements made inside the atmosphere Planetary and Space Science 56 5 669 707 Bibcode 2008P amp SS 56 669T doi 10 1016 j pss 2007 11 019 ISSN 0032 0633 Sagan Carl 1997 Pale Blue Dot United States Random House USA Inc s 6 7 ISBN 9780345376596 Carl Sagan Pale Blue Dot s 6 na Google Books Pale Blue Dot Images Turn 25 originalu za 2 kvitnya 2017 Procitovano 15 lyutogo 2017 Amos Jonathan 13 lyutogo 2020 Nasa re masters classic Pale Blue Dot image of Earth BBC Procitovano 19 lyutogo 2020 Gould Chelsea 19 lyutogo 2020 Pale Blue Dot shines anew in Carl Sagan Institute video to mark iconic photo s 30th anniversary Procitovano 19 lyutogo 2020 Cya stattya nalezhit do dobrih statej ukrayinskoyi Vikipediyi

Дата публікації:
Топ