Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Дилофоза вр лат Dilophosaurus двогребінний ящер рід хижих динозаврів ряду тероподів що жили на початку Юрського періоду

Дилофозавр

Дилофозавр

Дилофоза́вр (лат. Dilophosaurus — «двогребінний ящер») — рід хижих динозаврів ряду тероподів, що жили на початку Юрського періоду (близько 200—191 млн років тому). Включає один відомий вид, Dilophosaurus wetherilli.

Дилофозавр
Період існування: рання юра, 183.7 млн р. т.
▼
image
Художнє відтворення
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Архозаври (Archosauria)
Клада: Динозаври (Dinosauria)
Ряд: Ящеротазові (Saurischia)
Підряд: Тероподи (Theropoda)
Родина: †Dilophosauridae
Рід: †Дилофозавр (Dilophosaurus)
[en], 1970
Вид:
†D. wetherilli
Біноміальна назва
†Dilophosaurus wetherilli
(Веллс, 1954)
Синоніми
  • Megalosaurus wetherilli
    Уеллс, 1954

Історія досліджень

Про скам'янілості, пізніше ідентифіковані як кістки дилофозавра, вперше повідомив індіанець навахо Джесс Вільямс у 1940 році. Палеонтологом Чарльзом Льюїсом Кемпом у 1942 році в регіоні Навахо, Аризона, було знайдено два часткових скелети й один майже цілий. У 1954 році Семюель Пол Веллс визначив знахідку як новий вид мегалозаврів і дав йому назву Megalosaurus wetherilli. У 1964 році дослідник вирушив у Навахо для уточнення віку скелетів за відкладами, в якій ті перебували, і відшукав четвертий добре збережений скелет. На цьому кістяку було чітко видно, що череп динозавра має подвійний гребінь, який раніше вважався просто фрагментом породи. Тому динозавру було присвоєно нову назву Dilophosaurus, яка відображала цю особливість. У 1970 році Веллс виділив окремий рід дилофозаврів, єдиним представником якого визначив Dilophosaurus wetherilli. Пізніше він сумнівався чи не належать до роду й інші види зі схожими ознаками. У 1993 році до дилофозаврів було зараховано також ящера з території Китаю, що володів схожим подвійним гребенем, названого Dilophosaurus sinensis. У 1998 році група американських палеонтологів, очолювана Метью Карлом Ламанною, обґрунтувала, що це були рештки відомого з 1940 року Sinosaurus triassicus.

Опис

image
Дилофозаври в порівнянні з людиною

Дилофозавр був одним з перших великих хижих динозаврів, тероподом середнього розміру, хоча і невеликим у порівнянні з деякими пізнішими тероподами. Дилофозавр, як і всі тероподи, пересувався на задніх лапах, сягаючи зросту в середньому 2,4 м при довжині близько 6 м. Маса складала близько 400 кг. Мав видовжені шию та голову, на якій містився подвійний кістяний гребінь. Довгі, потужні задні кінцівки з розвиненими трьома пальцями з кігтями дозволяли дилофозавру швидко бігати. Четвертий палець був менший та не торкався землі. Три пальці на передніх лапах були забезпечені довгими кігтями, за допомогою яких він хапав свою жертву. Один палець протистояв іншим, що визначало їх хапальну функцію, тобто дилофозавр міг ловити й міцно утримувати свою жертву не лише в пащі, а й передніми лапами.

Тонкі гострі зуби були пристосовані для хапання невеликої здобичі, включаючи як наземних тварин, так і рибу.

Можливо, дилофозавр був покритий пір'ям або пухом, про що можуть свідчити відбитки на одній зі скам'янілостей, що може бути останками дилофозавра.

Гребені, що є відмітною особливістю дилофозавра, розходяться в різні сторони від загальної основи, утворюючи V-подібну форму з невеликим проміжком посередині. Складалися з тонкої кістки, що не могла слугувати захистом черепа. Тому, ймовірно, гребені відігравали роль розпізнавальних знаків для інших дилофозаврів.

Палеобіологія

image
Реконструкція голови дилофозавра, Королівський Тиррелівський музей

Досить імовірно, що дилофозаври полювали групами, про що свідчить знахідка трьох скелетів дилофозаврів поряд. Завдяки здатності до швидкого бігу вони могли полювати на обширних територіях. Дилофозавр був найбільшим хижаком Північної Америки свого часу, харчувався дрібними рослиноїдними динозаврами — птахотазовими (Scutellosaurus) і (Ammosaurus), або падлом. Будова зубів, щелеп і лап вказує на те, що дилофозаври відкушували від здобичі шматки, а не ковтали повністю.

Функція гребеня

Веллс вважав, що, хоча гребені дилофозаврів не мали борозен, які б вказували на васкуляризацію, вони могли використовуватися для терморегуляції. Він також припустив, що їх могли використовувати для міжвидового розпізнавання або для краси. Черкас зазначив, що гребені не могли використовуватися у бою, оскільки їхня делікатна структура могла б з легкістю бути пошкоджена. Він припустив, що вони виконували візуальну функцію для приваблення партнера чи навіть функцію терморегуляції. У 1990 році палеонтолог Волтер П. Кумбс (Walter P. Coombs) заявив, що гребені, можливо, були різноколірними для приваблення потенційних партнерів.

Подібні гребені мали також монолофозавр і кріолофозавр.

У 2011 році палеонтологи Кевін Падіан і Джон Р. Горнер припустили, що «химерні структури» у динозаврів в цілому (включаючи гребені, оборки, роги та куполи) в першу чергу використовувалися для розпізнавання видів, і відкинули інші пояснення як непідтверджені фактами. Вони відзначили, що відомо занадто мало зразків тероподів з орнаментованими черепами, включаючи Dilophosaurus, щоб статистично перевірити їхню еволюційну функцію, а також те, чи представляють вони статевий диморфізм або статеву зрілість. У відповідь Падіану і Горнеру того ж року палеонтологи Роб Кнелл і Скотт Д. Семпсон стверджували, що розпізнавання видів слід розглядати лише як вторинну функцію «химерних структур» у динозаврів, але більш імовірним поясненням є статевий відбір (гребінь використовується в демонстрації або в боротьбі за партнера) через високий ризик при розвитку такої риси, та через те, що такі структури дуже мінливі в межах виду.

У 2013 році палеонтологи Девід Е. Гоун і [en] розкритикували «гіпотезу розпізнавання видів» і стверджували, що жодна тварина, яка збереглася, не використовує такі структури насамперед для розпізнавання видів, і що Падіан і Горнер проігнорували можливість взаємного статевого добору (коли обидві статі орнаментовані гребенями). У 2020 році Марш і Роу дійшли висновку, що гребені дилофозаврів, ймовірно, відігравали роль в міжвидовій ідентифікації або міжстатевому/внутрішньостатевому відборі, як у деяких сучасних птахів. Невідомо, чи забезпечували такі ж функції повітряні мішки в гребенях.

Тафономія

image
Зліпок целофіза, з яким часто ототожнюють дилофозавра, Музей Редпат

Семюел Пол Веллс окреслив тафономію оригінальних зразків, зміни, що відбулися під час їхнього розкладання та скам'яніння. Скелет голотипа був знайдений лежачим на правому боці, а його голова і шия були реверсовані — вигнуті назад — в «позі смерті», в якій часто знаходять скелети динозаврів. У той час вважалося, що ця поза є наслідком опістотонусу (передсмертних спазмів), але натомість вона могла бути результатом того, як туша була занурена в осадові породи. Спина пряма, задні спинні хребці повернуті на лівий бік, хвостові хребці виступали з таза нерівномірно, а ноги були зчленовані, з невеликим зміщенням. Веллс дійшов висновку, що зразок був похованим на місці загибелі, без особливого переміщення, але голотипний зразок, схоже, був понівечений падальщиками, на що вказують вивернуті спинні хребці та розтрощений череп. Ґей зазначив, що зразки, які він описав у 2001 році, мали ознаки того, що їх переносив потік води. Оскільки жоден зі зразків не був цілим, вони могли бути перенесені на певну відстань або пролежати на поверхні та вивітрюватися протягом деякого часу до перенесення. Можливо, вони були перенесені повінню, на що вказує різноманітність тварин у регіоні, знайдених у вигляді фрагментів та уламків кісток.

У культурі

Дилофозавр став відомий широкому загалу завдяки книзі Майкла Крайтона і її однойменній екранізації «Парк Юрського періоду». У них дилофозавра наділено здатністю плюватися отруйною слиною. У фільмі цього динозавра зображено набагато меншим, ніж в реальності, нижчим за людину, та зі шкіряним капюшоном на кшталт капюшона плащеносної ящірки.

У 2017 році дилофозавра було визнано динозавром-символом штату Коннектикут на честь знахідки там слідів лап цих динозаврів.

Галерея

  • image
    Скам'янілий скелет дилофозавра
  • image
    Череп дилофозавра
  • image
    Птахоподібна реконструкція дилофозавра
  • image
    Ящероподібна реконструкція дилофозавра

Примітки

  1. . www.ucmp.berkeley.edu. Архів оригіналу за 8 листопада 2017. Процитовано 17 липня 2018.
  2. . www.ucmp.berkeley.edu. Архів оригіналу за 2 серпня 2017. Процитовано 17 липня 2018.
  3. Welles, S. P. (1984). «Dilophosaurus wetherilli (Dinosauria, Theropoda), osteology and comparisons». Palaeontographica Abteilung A. 185: 85–180.
  4. Hu, S. (1993). «A short report on the occurrence of Dilophosaurus from Jinning County, Yunnan Province». Vertebrata PalAsiatica. 1 (китайською) (1 ed.). 31: 65–69.
  5. Lamanna, M. C.; Holtz, T. R. Jr; Dodson, P. (1998). «A reassessment of the Chinese theropod dinosaur Dilophosaurus sinensis: Abstracts of Papers. Fifty-Eighth Annual Meeting, Society of Vertebrate Paleontology». Journal of Vertebrate Paleontology. 18 (3): 57–58.
  6. (2009). The Great Dinosaur Discoveries (англійською) (вид. перше). University of California Press. с. 192. ISBN .
  7. The Real Dilophosaurus. Philip J. Currie Dinosaur Museum (en-CA) . 23 квітня 2019. Процитовано 29 листопада 2023.
  8. Nabavizadeh, Ali; Weishampel, David B. (13 червня 2023). An Illustrated Guide to Dinosaur Feeding Biology (англ.). JHU Press. с. 62—64. ISBN .
  9. Gierliński, G. (1996). Feather-like impressions in a theropod resting trace from the Lower Jurassic of Massachusetts. Museum of Northern Arizona Bulletin. 60: 179—184.
  10. Kundrát, Martin (15 липня 2004). When did theropods become feathered?—evidence for pre‐archaeopteryx feathery appendages. Journal of Experimental Zoology Part B: Molecular and Developmental Evolution (англ.). Т. 302B, № 4. с. 355—364. doi:10.1002/jez.b.20014. ISSN 1552-5007. Процитовано 29 листопада 2023.
  11. . www.ucmp.berkeley.edu. Архів оригіналу за 13 серпня 2018. Процитовано 17 липня 2018.
  12. Czerkas, Sylvia J.; Henderson, Douglas, ред. (1990). Dinosaurs: a global view. Limpsfield, Surrey: Dragon's World. ISBN .
  13. Coombs, W. P. (1990). Weishampel, D.B.; Dodson, P.; Osmolska, H. (ред.). Behavior patterns of Dinosaurs. The Dinosauria (англійською) (вид. перше). Берклі: University of California Press. с. 42. ISBN .
  14. Padian, K.; Horner, J. R. (2011). The evolution of ‘bizarre structures’ in dinosaurs: biomechanics, sexual selection, social selection or species recognition?. Journal of Zoology (англійською) . Т. 283, № 1. с. 3—17. doi:10.1111/j.1469-7998.2010.00719.x. ISSN 0952-8369. Процитовано 28 листопада 2023.
  15. Knell, R. J.; Sampson, S. (2011). Bizarre structures in dinosaurs: species recognition or sexual selection? A response to Padian and Horner. Journal of Zoology (англійською) . Т. 283, № 1. с. 18—22. doi:10.1111/j.1469-7998.2010.00758.x. ISSN 0952-8369. Процитовано 28 листопада 2023.
  16. . www.ucmp.berkeley.edu. Архів оригіналу за 14 серпня 2018. Процитовано 17 липня 2018.
  17. Hone, D. W. E.; Naish, D. (2013). The ‘species recognition hypothesis’ does not explain the presence and evolution of exaggerated structures in non‐avialan dinosaurs. Journal of Zoology (англійською) . Т. 290, № 3. с. 172—180. doi:10.1111/jzo.12035. ISSN 0952-8369. Процитовано 28 листопада 2023.
  18. Marsh, Adam D.; Rowe, Timothy B. (2020). A comprehensive anatomical and phylogenetic evaluation of Dilophosaurus wetherilli (Dinosauria, Theropoda) with descriptions of new specimens from the Kayenta Formation of northern Arizona. Journal of Paleontology (англійською) . Т. 94, № S78. с. 1—103. doi:10.1017/jpa.2020.14. ISSN 0022-3360. Процитовано 28 листопада 2023.
  19. Brown, Adam D. Marsh, Matthew A. (1 січня 2021). The Real Dilophosaurus Would Have Eaten the Jurassic Park Version for Breakfast. Scientific American (англійською) . Процитовано 28 листопада 2023.
  20. Reisdorf, Achim G.; Wuttke, Michael (2012-03). Re-evaluating Moodie’s Opisthotonic-Posture Hypothesis in Fossil Vertebrates Part I: Reptiles—the taphonomy of the bipedal dinosaurs Compsognathus longipes and Juravenator starki from the Solnhofen Archipelago (Jurassic, Germany). Palaeobiodiversity and Palaeoenvironments (англ.). Т. 92, № 1. с. 119—168. doi:10.1007/s12549-011-0068-y. ISSN 1867-1594. Процитовано 31 січня 2024.
  21. Gay, Robert (2001). New Specimens of Dilophosaurus wetherilli (Dinosauria: Theropoda) from the Early Jurassic Kayenta Formation of Northern Arizona. Mesa Southwest Museum Bulletin (англ.). Т. 8. с. 19—23.
  22. . people.hofstra.edu. Архів оригіналу за 2 жовтня 2018. Процитовано 17 липня 2018.
  23. . ctboom.com (амер.). Архів оригіналу за 25 вересня 2017. Процитовано 17 липня 2018.

Джерела

  • Dilophosaurus. A Narrated Exhibition [ 14 квітня 2009 у Wayback Machine.]

Посилання

  • Tkach J. S., 1996, Multi-element osteohistological analysis of Dilphosaurus wetherilli: Journal of Vertebrate Paleontology, v. 16, supplement to n. 3, Abstracts of Papers, Fifty-sixth Annual Meeting, Society of Vertebrate Paleontology, American Museum of Natural History, New York, New York, October 16-19.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Dilofoza vr lat Dilophosaurus dvogrebinnij yasher rid hizhih dinozavriv ryadu teropodiv sho zhili na pochatku Yurskogo periodu blizko 200 191 mln rokiv tomu Vklyuchaye odin vidomij vid Dilophosaurus wetherilli Dilofozavr Period isnuvannya rannya yura 183 7 mln r t PreꞒ Ꞓ O S D C P T J K Ꝑ N Hudozhnye vidtvorennya Biologichna klasifikaciya Carstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klada Arhozavri Archosauria Klada Dinozavri Dinosauria Ryad Yasherotazovi Saurischia Pidryad Teropodi Theropoda Rodina Dilophosauridae Rid Dilofozavr Dilophosaurus en 1970 Vid D wetherilli Binomialna nazva Dilophosaurus wetherilli Vells 1954 Sinonimi Megalosaurus wetherilli Uells 1954Istoriya doslidzhenPro skam yanilosti piznishe identifikovani yak kistki dilofozavra vpershe povidomiv indianec navaho Dzhess Vilyams u 1940 roci Paleontologom Charlzom Lyuyisom Kempom u 1942 roci v regioni Navaho Arizona bulo znajdeno dva chastkovih skeleti j odin majzhe cilij U 1954 roci Semyuel Pol Vells viznachiv znahidku yak novij vid megalozavriv i dav jomu nazvu Megalosaurus wetherilli U 1964 roci doslidnik virushiv u Navaho dlya utochnennya viku skeletiv za vidkladami v yakij ti perebuvali i vidshukav chetvertij dobre zberezhenij skelet Na comu kistyaku bulo chitko vidno sho cherep dinozavra maye podvijnij grebin yakij ranishe vvazhavsya prosto fragmentom porodi Tomu dinozavru bulo prisvoyeno novu nazvu Dilophosaurus yaka vidobrazhala cyu osoblivist U 1970 roci Vells vidiliv okremij rid dilofozavriv yedinim predstavnikom yakogo viznachiv Dilophosaurus wetherilli Piznishe vin sumnivavsya chi ne nalezhat do rodu j inshi vidi zi shozhimi oznakami U 1993 roci do dilofozavriv bulo zarahovano takozh yashera z teritoriyi Kitayu sho volodiv shozhim podvijnim grebenem nazvanogo Dilophosaurus sinensis U 1998 roci grupa amerikanskih paleontologiv ocholyuvana Metyu Karlom Lamannoyu obgruntuvala sho ce buli reshtki vidomogo z 1940 roku Sinosaurus triassicus OpisDilofozavri v porivnyanni z lyudinoyu Dilofozavr buv odnim z pershih velikih hizhih dinozavriv teropodom serednogo rozmiru hocha i nevelikim u porivnyanni z deyakimi piznishimi teropodami Dilofozavr yak i vsi teropodi peresuvavsya na zadnih lapah syagayuchi zrostu v serednomu 2 4 m pri dovzhini blizko 6 m Masa skladala blizko 400 kg Mav vidovzheni shiyu ta golovu na yakij mistivsya podvijnij kistyanij grebin Dovgi potuzhni zadni kincivki z rozvinenimi troma palcyami z kigtyami dozvolyali dilofozavru shvidko bigati Chetvertij palec buv menshij ta ne torkavsya zemli Tri palci na perednih lapah buli zabezpecheni dovgimi kigtyami za dopomogoyu yakih vin hapav svoyu zhertvu Odin palec protistoyav inshim sho viznachalo yih hapalnu funkciyu tobto dilofozavr mig loviti j micno utrimuvati svoyu zhertvu ne lishe v pashi a j perednimi lapami Tonki gostri zubi buli pristosovani dlya hapannya nevelikoyi zdobichi vklyuchayuchi yak nazemnih tvarin tak i ribu Mozhlivo dilofozavr buv pokritij pir yam abo puhom pro sho mozhut svidchiti vidbitki na odnij zi skam yanilostej sho mozhe buti ostankami dilofozavra Grebeni sho ye vidmitnoyu osoblivistyu dilofozavra rozhodyatsya v rizni storoni vid zagalnoyi osnovi utvoryuyuchi V podibnu formu z nevelikim promizhkom poseredini Skladalisya z tonkoyi kistki sho ne mogla sluguvati zahistom cherepa Tomu jmovirno grebeni vidigravali rol rozpiznavalnih znakiv dlya inshih dilofozavriv PaleobiologiyaRekonstrukciya golovi dilofozavra Korolivskij Tirrelivskij muzej Dosit imovirno sho dilofozavri polyuvali grupami pro sho svidchit znahidka troh skeletiv dilofozavriv poryad Zavdyaki zdatnosti do shvidkogo bigu voni mogli polyuvati na obshirnih teritoriyah Dilofozavr buv najbilshim hizhakom Pivnichnoyi Ameriki svogo chasu harchuvavsya dribnimi roslinoyidnimi dinozavrami ptahotazovimi Scutellosaurus i Ammosaurus abo padlom Budova zubiv shelep i lap vkazuye na te sho dilofozavri vidkushuvali vid zdobichi shmatki a ne kovtali povnistyu Funkciya grebenya Vells vvazhav sho hocha grebeni dilofozavriv ne mali borozen yaki b vkazuvali na vaskulyarizaciyu voni mogli vikoristovuvatisya dlya termoregulyaciyi Vin takozh pripustiv sho yih mogli vikoristovuvati dlya mizhvidovogo rozpiznavannya abo dlya krasi Cherkas zaznachiv sho grebeni ne mogli vikoristovuvatisya u boyu oskilki yihnya delikatna struktura mogla b z legkistyu buti poshkodzhena Vin pripustiv sho voni vikonuvali vizualnu funkciyu dlya privablennya partnera chi navit funkciyu termoregulyaciyi U 1990 roci paleontolog Volter P Kumbs Walter P Coombs zayaviv sho grebeni mozhlivo buli riznokolirnimi dlya privablennya potencijnih partneriv Podibni grebeni mali takozh monolofozavr i kriolofozavr U 2011 roci paleontologi Kevin Padian i Dzhon R Gorner pripustili sho himerni strukturi u dinozavriv v cilomu vklyuchayuchi grebeni oborki rogi ta kupoli v pershu chergu vikoristovuvalisya dlya rozpiznavannya vidiv i vidkinuli inshi poyasnennya yak nepidtverdzheni faktami Voni vidznachili sho vidomo zanadto malo zrazkiv teropodiv z ornamentovanimi cherepami vklyuchayuchi Dilophosaurus shob statistichno pereviriti yihnyu evolyucijnu funkciyu a takozh te chi predstavlyayut voni statevij dimorfizm abo statevu zrilist U vidpovid Padianu i Gorneru togo zh roku paleontologi Rob Knell i Skott D Sempson stverdzhuvali sho rozpiznavannya vidiv slid rozglyadati lishe yak vtorinnu funkciyu himernih struktur u dinozavriv ale bilsh imovirnim poyasnennyam ye statevij vidbir grebin vikoristovuyetsya v demonstraciyi abo v borotbi za partnera cherez visokij rizik pri rozvitku takoyi risi ta cherez te sho taki strukturi duzhe minlivi v mezhah vidu U 2013 roci paleontologi Devid E Goun i en rozkritikuvali gipotezu rozpiznavannya vidiv i stverdzhuvali sho zhodna tvarina yaka zbereglasya ne vikoristovuye taki strukturi nasampered dlya rozpiznavannya vidiv i sho Padian i Gorner proignoruvali mozhlivist vzayemnogo statevogo doboru koli obidvi stati ornamentovani grebenyami U 2020 roci Marsh i Rou dijshli visnovku sho grebeni dilofozavriv jmovirno vidigravali rol v mizhvidovij identifikaciyi abo mizhstatevomu vnutrishnostatevomu vidbori yak u deyakih suchasnih ptahiv Nevidomo chi zabezpechuvali taki zh funkciyi povitryani mishki v grebenyah TafonomiyaZlipok celofiza z yakim chasto ototozhnyuyut dilofozavra Muzej Redpat Semyuel Pol Vells okresliv tafonomiyu originalnih zrazkiv zmini sho vidbulisya pid chas yihnogo rozkladannya ta skam yaninnya Skelet golotipa buv znajdenij lezhachim na pravomu boci a jogo golova i shiya buli reversovani vignuti nazad v pozi smerti v yakij chasto znahodyat skeleti dinozavriv U toj chas vvazhalosya sho cya poza ye naslidkom opistotonusu peredsmertnih spazmiv ale natomist vona mogla buti rezultatom togo yak tusha bula zanurena v osadovi porodi Spina pryama zadni spinni hrebci povernuti na livij bik hvostovi hrebci vistupali z taza nerivnomirno a nogi buli zchlenovani z nevelikim zmishennyam Vells dijshov visnovku sho zrazok buv pohovanim na misci zagibeli bez osoblivogo peremishennya ale golotipnij zrazok shozhe buv ponivechenij padalshikami na sho vkazuyut vivernuti spinni hrebci ta roztroshenij cherep Gej zaznachiv sho zrazki yaki vin opisav u 2001 roci mali oznaki togo sho yih perenosiv potik vodi Oskilki zhoden zi zrazkiv ne buv cilim voni mogli buti pereneseni na pevnu vidstan abo prolezhati na poverhni ta vivitryuvatisya protyagom deyakogo chasu do perenesennya Mozhlivo voni buli pereneseni povinnyu na sho vkazuye riznomanitnist tvarin u regioni znajdenih u viglyadi fragmentiv ta ulamkiv kistok U kulturiDilofozavr stav vidomij shirokomu zagalu zavdyaki knizi Majkla Krajtona i yiyi odnojmennij ekranizaciyi Park Yurskogo periodu U nih dilofozavra nadileno zdatnistyu plyuvatisya otrujnoyu slinoyu U filmi cogo dinozavra zobrazheno nabagato menshim nizh v realnosti nizhchim za lyudinu ta zi shkiryanim kapyushonom na kshtalt kapyushona plashenosnoyi yashirki U 2017 roci dilofozavra bulo viznano dinozavrom simvolom shtatu Konnektikut na chest znahidki tam slidiv lap cih dinozavriv GalereyaSkam yanilij skelet dilofozavra Cherep dilofozavra Ptahopodibna rekonstrukciya dilofozavra Yasheropodibna rekonstrukciya dilofozavraPrimitki www ucmp berkeley edu Arhiv originalu za 8 listopada 2017 Procitovano 17 lipnya 2018 www ucmp berkeley edu Arhiv originalu za 2 serpnya 2017 Procitovano 17 lipnya 2018 Welles S P 1984 Dilophosaurus wetherilli Dinosauria Theropoda osteology and comparisons Palaeontographica Abteilung A 185 85 180 Hu S 1993 A short report on the occurrence of Dilophosaurus from Jinning County Yunnan Province Vertebrata PalAsiatica 1 kitajskoyu 1 ed 31 65 69 Lamanna M C Holtz T R Jr Dodson P 1998 A reassessment of the Chinese theropod dinosaur Dilophosaurus sinensis Abstracts of Papers Fifty Eighth Annual Meeting Society of Vertebrate Paleontology Journal of Vertebrate Paleontology 18 3 57 58 2009 The Great Dinosaur Discoveries anglijskoyu vid pershe University of California Press s 192 ISBN 978 0520259751 The Real Dilophosaurus Philip J Currie Dinosaur Museum en CA 23 kvitnya 2019 Procitovano 29 listopada 2023 Nabavizadeh Ali Weishampel David B 13 chervnya 2023 An Illustrated Guide to Dinosaur Feeding Biology angl JHU Press s 62 64 ISBN 978 1 4214 1353 2 Gierlinski G 1996 Feather like impressions in a theropod resting trace from the Lower Jurassic of Massachusetts Museum of Northern Arizona Bulletin 60 179 184 Kundrat Martin 15 lipnya 2004 When did theropods become feathered evidence for pre archaeopteryx feathery appendages Journal of Experimental Zoology Part B Molecular and Developmental Evolution angl T 302B 4 s 355 364 doi 10 1002 jez b 20014 ISSN 1552 5007 Procitovano 29 listopada 2023 www ucmp berkeley edu Arhiv originalu za 13 serpnya 2018 Procitovano 17 lipnya 2018 Czerkas Sylvia J Henderson Douglas red 1990 Dinosaurs a global view Limpsfield Surrey Dragon s World ISBN 978 1 85028 050 7 Coombs W P 1990 Weishampel D B Dodson P Osmolska H red Behavior patterns of Dinosaurs The Dinosauria anglijskoyu vid pershe Berkli University of California Press s 42 ISBN 978 0 520 06727 1 Padian K Horner J R 2011 The evolution of bizarre structures in dinosaurs biomechanics sexual selection social selection or species recognition Journal of Zoology anglijskoyu T 283 1 s 3 17 doi 10 1111 j 1469 7998 2010 00719 x ISSN 0952 8369 Procitovano 28 listopada 2023 Knell R J Sampson S 2011 Bizarre structures in dinosaurs species recognition or sexual selection A response to Padian and Horner Journal of Zoology anglijskoyu T 283 1 s 18 22 doi 10 1111 j 1469 7998 2010 00758 x ISSN 0952 8369 Procitovano 28 listopada 2023 www ucmp berkeley edu Arhiv originalu za 14 serpnya 2018 Procitovano 17 lipnya 2018 Hone D W E Naish D 2013 The species recognition hypothesis does not explain the presence and evolution of exaggerated structures in non avialan dinosaurs Journal of Zoology anglijskoyu T 290 3 s 172 180 doi 10 1111 jzo 12035 ISSN 0952 8369 Procitovano 28 listopada 2023 Marsh Adam D Rowe Timothy B 2020 A comprehensive anatomical and phylogenetic evaluation of Dilophosaurus wetherilli Dinosauria Theropoda with descriptions of new specimens from the Kayenta Formation of northern Arizona Journal of Paleontology anglijskoyu T 94 S78 s 1 103 doi 10 1017 jpa 2020 14 ISSN 0022 3360 Procitovano 28 listopada 2023 Brown Adam D Marsh Matthew A 1 sichnya 2021 The Real Dilophosaurus Would Have Eaten the Jurassic Park Version for Breakfast Scientific American anglijskoyu Procitovano 28 listopada 2023 Reisdorf Achim G Wuttke Michael 2012 03 Re evaluating Moodie s Opisthotonic Posture Hypothesis in Fossil Vertebrates Part I Reptiles the taphonomy of the bipedal dinosaurs Compsognathus longipes and Juravenator starki from the Solnhofen Archipelago Jurassic Germany Palaeobiodiversity and Palaeoenvironments angl T 92 1 s 119 168 doi 10 1007 s12549 011 0068 y ISSN 1867 1594 Procitovano 31 sichnya 2024 Gay Robert 2001 New Specimens of Dilophosaurus wetherilli Dinosauria Theropoda from the Early Jurassic Kayenta Formation of Northern Arizona Mesa Southwest Museum Bulletin angl T 8 s 19 23 people hofstra edu Arhiv originalu za 2 zhovtnya 2018 Procitovano 17 lipnya 2018 ctboom com amer Arhiv originalu za 25 veresnya 2017 Procitovano 17 lipnya 2018 DzherelaDilophosaurus A Narrated Exhibition 14 kvitnya 2009 u Wayback Machine PosilannyaTkach J S 1996 Multi element osteohistological analysis of Dilphosaurus wetherilli Journal of Vertebrate Paleontology v 16 supplement to n 3 Abstracts of Papers Fifty sixth Annual Meeting Society of Vertebrate Paleontology American Museum of Natural History New York New York October 16 19

Дата публікації:
Топ