Шляхтова пол Szlachtowa село в Польщі у гміні Щавниця Новоторзького повіту Малопольського воєводства західна Лемківщина

Шляхтова (пол. Szlachtowa) — село в Польщі, у гміні Щавниця Новоторзького повіту Малопольського воєводства, західна Лемківщина. Населення — 880 осіб (2011).

Село

Шляхтова

пол. Szlachtowa

Координати 49°24′ пн. ш. 20°31′ сх. д. / 49.400° пн. ш. 20.517° сх. д. / 49.400; 20.517Координати: 49°24′ пн. ш. 20°31′ сх. д. / 49.400° пн. ш. 20.517° сх. д. / 49.400; 20.517

Країна	ПольщаПольща
Воєводство	Малопольське воєводство
Повіт	Новотарзький повіт
Гміна	Щавниця
Населення	880 осіб (2011)
Часовий пояс	, влітку
Телефонний код	(+48) 18
Поштовий індекс	34-460
Автомобільний код	KNT
SIMC	0963715
GeoNames	757286
OSM	↑2834805 ·R (Ґміна Щавниця)
Офіційний сайт	szlachtowa.pl

Шляхтова

Шляхтова (Польща)

Шляхтова

Шляхтова (Малопольське воєводство)

Шляхтова у Вікісховищі

Географія

У селі річки Сельський Потік та Шляхтовський Потік впадають у Грайцарик.

Розташування

У межах Русі Шляхтовської станом на середину 1930-х років була найзахіднішою точкою суцільної української етнічної території, хоча ще у XVIII ст. лемківське населення розташованих на заході Щавниці, Коростенка і Ґривальда трималося греко-католицької церкви.

Історія

Король Ягайло з королевою Ядвігою в 1391 р. грамотою надав краківському єпископу Йоанові маєтність, включно з селом «Шляхтова воля». На думку о. Юліяна Никоровича ці села т. зв. «мушинського ключа» існували з часів Галицько-Волинського князівства—Королівства Русі і підпали бл. 1349 р. під панування короля Казимира ІІІ. На користь даного твердження каже також назва тутешнього потоку «Руський Потік» і назва дороги через Шляхтову — «Руська Путь».

Рік заснування місцевої парохії невідомі — можливі й часи Кирила і Мефодія. Найстарша наявна згадка походить з 1542 р. Крім сусідніх сіл Явірки, Біла Вода і Чорна Вода, до місцевої парохії належали також пізніше златинізовані Щавниця, Коростенка і Новий Торг.

1600 року Шляхтова відповідно до угоди в переліку 25 гірських сіл перейшла від князів Острозьких до князів Любомирських. 1741 р. власником села став князь Павло Сангушко, а в 1828—1945 рр. належала родині графів Стадницьких.

Парохами велися метричні книги: народження — з 1768 року, вінчання і поховання — з 1785.

1884 р. село відвідав Іван Нечуй-Левицький і залишив цікавий опис.

1939 року в селі проживало 690 мешканців, з них 640 українців, 35 поляків, 15 євреїв).

До 1945 р. в селі була греко-католицька парохія Мушинського деканату. Більшість українського населення виселено в 1945 році в СРСР у село Хоростків Тернопільської області, 12 липня 1947 р. було депортовано на понімецькі землі Польщі 96 лемків, у жовтні того ж року в селі було заарештовано й кинуто в концтабір «Явожно» 9 лемків, які уникли депортації чи повернулися з місць заслання, а через три роки 14-22.04.1950 було депортовано 34 родини (103 особи) до Щецінського воєводства

На прикладі діалекту уродженців села у 2009 році студенти Мар'ян Сваб і Анна Хуснутдінова написали магістерську роботу «Зміни у вокалічній системі говірки жителів Шляхтовської Русі, переселених на Тернопілля».

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:


	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	442	117	302	23
Жінки	438	115	261	62
Разом	880	232	563	85

Пам'ятки

Є збудована в 1909 р. греко-католицька церква Покрови Пресвятої Богородиці, яка тепер перетворена на костел.

Примітки

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Шляхтова

GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
Українська школа під польським ярмом у Східній Галичині. — Відень, 1921. — С. 26.
Мишковський Т. Південно-західна етнографічна границя Галицької Русі//Лемківський календар на 2000 рік. — Львів, 1999. — С. 129—130. — .
. Архів оригіналу за 22 лютого 2017. Процитовано 3 липня 2017.
Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — С. 55, 119.
(PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 24 червня 2016.
Акція «Вісла». Документи / упор. Євген Місило. — Львів; Нью-Йорк: Наукове товариство ім. Т. Шевченка, 1997. — . — С. 55, 461.
. Архів оригіналу за 22 лютого 2017. Процитовано 22 лютого 2017.
Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.

Література

Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
Szlachtowa // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1890. — Т. XI. — S. 927. (пол.) (пол.)

[nsp-1] GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.

[2] Українська школа під польським ярмом у Східній Галичині. — Відень, 1921. — С. 26.

[3] Мишковський Т. Південно-західна етнографічна границя Галицької Русі//Лемківський календар на 2000 рік. — Львів, 1999. — С. 129—130. — .

[4] . Архів оригіналу за 22 лютого 2017. Процитовано 3 липня 2017.

[5] Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — С. 55, 119.

[6] (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 24 червня 2016.

[7] Акція «Вісла». Документи / упор. Євген Місило. — Львів; Нью-Йорк: Наукове товариство ім. Т. Шевченка, 1997. — . — С. 55, 461.

[8] . Архів оригіналу за 22 лютого 2017. Процитовано 22 лютого 2017.

[age-9] Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.