Шляхтовська Русь спільна назва найзахіднішого етнографічного лемківського й національного українського острівця з чотирь

Шляхтовська Русь — спільна назва найзахіднішого етнографічного лемківського й національного українського острівця з чотирьох сіл на сучасній території Польщі, який утворився станом на першу половину ХХ століття внаслідок полонізації. Йдеться про Шляхтову, Явірки, Білу Воду і Чорну Воду.

Назву в 1930-х запропонував польський історик Роман Райнфус.

Абсолютну більшість населення в регіоні з чотирьох сіл становили лемки, їх тут проживало 2100 осіб. Від решти північної Лемківщини вони були відділені гірським масивом П'єніни, горою Радзейова і перевалом . Відтак лемки близько контактували тільки з лемками зі Словаччини. З іншого боку, на північ та захід у долині річки Попрад лежать колишні лемківські села (Щавниця, Коростенко-над-Дунайцем, Ґривальд та інші), які піддалися полонізації у ХІХ столітті.

Селяни займалися скотарством, виготовленням глиняної черепиці, а у Білій Воді — ще й ремонтом глиняного посуду. Люди жили в однокімнатних хатинах без коминів — їх називали хижами. Селяни жили бідно — мали по одній корові й декілька кіз або овець, а коня мала лише кожна десята родина.

Селяни були москвофілами, через те у межах депортації українців з ПНР до СРСР виїхали 1857 лемків. Натомість залишились тільки 350 осіб (23 родини). Деякі з лемків, побачивши реалії життя в радянській Україні, повернулися в рідні села, втім їхнє житло й тут вже почали займати переселенці-поляки.

У 1947 році решта лемківського населення примусово виселено на Повернені Землі у межах операції «Вісла». На збори людям давали тільки годину. За деякими даними, чимало лемків залишились або знову ж повернулися і у 1950 році було повторне виселення 103 осіб. У підсумку на теренах чотирьох сіл залишились тільки 18 лемків.

Сьогодні населення регіону є польським — замість лемків оселилися переселенці-гуралі з Подгалє та Спишу.

Джерела

Jerzy Czajkowski. Studia nad Łemkowszczyzną. Muzeum Budownictwa Ludowego (Sanok). 1999, S. 35.
Józef Nyka. Pieniny. Przewodnik.wyd. IX, 2006 r.
E. Misiło, «Akcja Wisła». Dokumenty, Warszawa 1993, s. 35

Література

Гаврилюк Ю. Шляхтовська Русь // Над Бугом і Нарвою : часопис. — 2012. — № 5(123) (IX-X). — С. 32. — ISSN 1230-2759. з джерела 27 квітня 2013.

Посилання

Есей про Русь Шляхтовську [ 7 грудня 2017 у Wayback Machine.]