Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Мико́ла Лео́нтійович Юнаків (6 грудня 1871, м. Чугуїв, нині Харківська область — 1 серпня 1931, м. Тарнів, Польща) — український військовий та громадський діяч, генерал-полковник, один з найвищих рангом генералів української армії, син генерала російської армії, що походив із Бузького козацького війська, родом з Чугуєва на Харківщині.
| Микола Леонтійович Юнаків | |||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Генерал-лейтенантгенеральний значковий  Генерал-полковник | |||||||||||||||||||||||||
 | |||||||||||||||||||||||||
| Загальна інформація | |||||||||||||||||||||||||
| Народження | 6 грудня 1871 м. Чугуїв, Харківська губернія,  Російська імперія | ||||||||||||||||||||||||
| Смерть | 1 серпня 1931 (59 років) м. Тарнів,  Польща | ||||||||||||||||||||||||
| Поховання | Малопольське воєводство | ||||||||||||||||||||||||
| Національність | українець | ||||||||||||||||||||||||
| Alma Mater | Академія Генерального штабу | ||||||||||||||||||||||||
| Військова служба | |||||||||||||||||||||||||
| Роки служби | 1918–1931 | ||||||||||||||||||||||||
| Приналежність |  УНР | ||||||||||||||||||||||||
| Вид ЗС |  Армія УНР | ||||||||||||||||||||||||
| Війни / битви | Перша Світова війна Радянсько-українська війна | ||||||||||||||||||||||||
| Командування | |||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||
| Нагороди та відзнаки | |||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||
 Юнаків Микола Леонтійович у Вікісховищі | |||||||||||||||||||||||||
Життєпис
Микола Юнаків народився 6 грудня 1871 року в місті Чугуєві. Його батько (1838-1905) був генерал від інфантерії російської армії, дід був полковником Бузького козачого війська. Про своє походження Микола Юнаків написав у вересні 1927 року в листі до генерал-хорунжого Михайла Садовського:
«Дід мій, як мені відомо, був полковником Бужського козацького війська, що на старість осівся біля містечка Новий Буг на Херсонщині у місці збігу р. Інгулу з р. Сагайдаком. Там він мав досить велику власність, яка потім перейшла у спадщину до мого батька, де я ще хлопчиком не один раз бував. Прізвище моє складається з коріня «юнак» та приставки «ів». Корінь, звичайно, слов'янський (український, сербський, болгарський, польський, але в жодному разі не московський). Приставка ж є або наслідком примусового обмосковлення, яке, як відомо, часто практикувалося в Росії у XVIII-му столітті, або є звичайним українським придатком до коріня прізвища якогось з моїх предків у значенні — «юнаків син», що також було звичайним частим явищем в Україні. Мати моя була родом із Харківщини з давнього українського роду Пісоцьких. Щоправда, була вона несвідомою, але стихійною українкою, називала себе «малоросіянкою», але все життя підтримувала в своїх дітях любов до нашої рідної мови, пісні, рідного вкраїнського національного вбрання, рідних звичаїв й мистецтва. До самої смерти з замилуванням згадувала вона той випадок, коли повернувшись по довгій відсутності додому до Чугуєва, зустріла мене в тому стані, коли я вже почав говорити, і що першим моїм реченням, зверненим до неї було: «та де ж це ви були так довго...»
Закінчив (1882 —1889), 1-е Павловське військове училище (1891) у званні фельдфебеля. Після чого проходив службу в з 1891 до 1895 року.
У 1894 — 1897 роках навчався в Миколаївській військовій Академії Генерального штабу Російської імперії у Петербурзі. З 1897 до 1907 року займав посади при Генеральному штабі. Так у 1897 — 1898 роках, у званні штабс-капітана, був при штабі Санкт-Петербурзького військового округу, в жовтні-грудні 1898 року Микола Юнаків старший ад'ютант штабу 37-ї піхотної дивізії. У 1898 — 1904 року викладає в офіцерській стрілецькій школі у Оранієннбаумі. У 1901 році присвоєно звання підполковник. Переведений у 147-й піхотний Самарський полк. У 1904 — 1905 роках Микола Юнаків штаб-офіцер при управлінні 53-й резервної піхотної бригади. З 1905 до 1907 року — начальник штабу 1-го округу окремого корпусу Прикордонної варти. У 1906 році присвоєно звання полковник.
Юнаків захистив дисертацію на тему «Похід Карла XII в Україну в 1708-9 роках» (1907), після чого був призначений екстраординарним професором та завідувачем кафедри російської воєнної історії. Як воєнний історик, Юнаків спеціалізувався на історії Північної війни, зокрема на історії операцій шведської армії в Україні 1708 — 1709. Вислідом його дослідної праці в цій ділянці був 2-томник про війну 1707 — 1709 pp. «Северная война. Кампания 1708 — 1709 гг.» (Труды ИРВИО, т. II, IV. СПб. 1909) і «Северная война. Военные действия на левом береге Днепра (ноябрь 1708 — июль 1709)» (Труды ИРВИО, т. II. СПб. 1909), що його Юнаків упорядкував з А. Байковим.
У 1912 році Миколі Юнаківу присвоєно звання генерал-майор. З 9 лютого до 29 липня 1914 року командував 1-ю бригадою 37-ї піхотної дивізії.
Перша світова війна
За першої світової війни Юнаків безперервно знаходився на Південно-Західному фронті, обіймав посади командира бригади, начальника штабів 25-го армійського корпусу, 4-ї армії, командира 7-го армійського корпусу, командувача 4-ї армії, якою командував генерал О. Рогоза, згодом міністр військових справ за Гетьманату. 10 квітня 1916 року присвоєно звання — генерал-лейтенант.
Після утворення Української Центральної Ради підтримав український національний рух, сприяв українізації частин, зокрема, у 7-му корпусі на Румунському фронті; за що у грудні 1917 усунений з посади більшовицьким наркомом Миколою Криленком і направлений у розпорядження голови Реввійськради Льва Троцького. З жовтня 1917 року — Командувач 8-ї армії Румунського фронту. У Києві отримав нове призначення — командувача 8-ї армії Румунського фронту. У складний період розпаду російської армії доклав багато зусиль для збереження боєздатності молодих українських формувань.
На службі в українській армії
В українській армії разом з іншими генералами російської армії, що в листопаді 1917 підпорядкувалися Генеральному військовому комітетові Центральної Ради під головуванням С. Петлюри після того, як більшовики знищили Ставку головнокомандувача російської армії в Могилеві на Білорусі та вбили генерала Духоніна.
У Дієвій Армії УНР Юнаків очолював Головну шкільну управу військового міністерства, а 11 серпня 1919 був призначений шефом Штабу Головного Отамана об'єднаних українських армій УНР та ЗУНР (для спільних дій об'єднаних сил українських армій сформовано Штаб Головного отамана (ШГО), який об'єднав штаб Дієвої армії та Начальну команду Галицької армії, начальником штабу став генерал М.Юнаків, квартирмейстером — представник УГА генерал В.Курманович, начальником оперативного відділу — референт Є.Петрушевича з військових питань, підполковник К.Долежаль). За участю Юнаківа було розроблено і блискуче проведено у серпні 1919 військову операцію з визволення від більшовицьких військ Правобережної України і звільнення Києва.
У 1920 призначений військовим радником Української дипломатичної місії у Варшаві. Брав участь у переговорах з Ю. Пілсудським, підготовці військово-політичних угод 1920, зокрема Варшавського договору 1920. 1920 року Юнаків короткочасно очолював Військове міністерство в уряді Андрія Лівицького, а потім Вищу військову раду УНР при Головному Отаманові С. Петлюрі.
Після поразки перших визвольних змагань — на еміграції у Польщі. Був членом Ради Українського Центрального комітету в Польщі, очолював Українське військово-історичне товариство та був членом редакційної колегії його друкованого органу — часопису «За Державність».
Через важку хворобу з 1927 року відійшов від активної громадської діяльності. Жив у Тарнові (Польща), де й помер 1 серпня 1931 року. Похований в Тарнові на Військовому цвинтарі № 203.
Залишив автобіографічні «Матеріали для мого життєпису» (Тризуб, ч. 289 — 290, 1931).
Вшанування пам'яті
- У Львові, на честь Миколи Юнаківа названо вулицю.
Література
- В. І. Головченко. Юнаків Микола Леонтійович // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — .
- Науменко К. Є. Юнаків Микола Леонтійович [ 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 699. — .
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — .
- / за ред. І. З. Підкови, Р. М. Шуста. — К. : Генеза, 2001. — .
- Прокопович В. «Пам'яті М. Л. Юнакова» в ж. «Тризуб», ч. 292 — 293, 1931;
- Сальський В. «Пам'яті дорогого начальника-учителя і товариша» в ж. «Тризуб», ч. 292 — 293, 1931.
Примітки
- Микола Юнаків. Михайло Садовський генерал-хорунжий Армії УНР
- Микола Юнаків. «Матеріали для мого життєпису»
- Генерала Миколи Юнаківа вулиця [ 22 березня 2018 у Wayback Machine.] на «Mapio»
- Громов С. Імена видатних людей у вулицях Львова. — Льв.: НВФ «Українські технології», 2001. — 172 с. — 200 прим. — .
Посилання
- Юнаків Микола // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2109. — 1000 екз.
- Юнаків Микола Леонтійович [ 23 травня 2010 у Wayback Machine.]
- Микола Юнаків
- Юнаків Микола Леонтійович. (рос.) // grwar.ru — Російська імператорська армія в Першій світовій війні.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Yunakov Miko la Leo ntijovich Yunakiv 6 grudnya 1871 m Chuguyiv nini Harkivska oblast 1 serpnya 1931 m Tarniv Polsha ukrayinskij vijskovij ta gromadskij diyach general polkovnik odin z najvishih rangom generaliv ukrayinskoyi armiyi sin generala rosijskoyi armiyi sho pohodiv iz Buzkogo kozackogo vijska rodom z Chuguyeva na Harkivshini Mikola Leontijovich Yunakiv General lejtenant generalnij znachkovij General polkovnikZagalna informaciyaNarodzhennya6 grudnya 1871 1871 12 06 m Chuguyiv Harkivska guberniya Rosijska imperiyaSmert1 serpnya 1931 1931 08 01 59 rokiv m Tarniv PolshaPohovannyaMalopolske voyevodstvoNacionalnistukrayinecAlma MaterAkademiya Generalnogo shtabuVijskova sluzhbaRoki sluzhbi1918 1931Prinalezhnist UNRVid ZS Armiya UNRVijni bitviPersha Svitova vijna Radyansko ukrayinska vijnaKomanduvannyaVijskovij komisar Direktoriyi Ukrayini v o 24 grudnya 1920 8 lyutogo 1921PoperednikGalkin Oleksij SemenovichNastupnikDyadyusha Sergij Ivanovich Vijskovij komisar Direktoriyi Ukrayini22 travnya 1922 1927PoperednikVovk Andrij Mikolajovich v o Golova Ukrayinskogo vijskovo istorichnogo tovaristva1929 1931PoperednikAndrij VovkNastupnikMarko Bezruchko 9 lyutogo 29 lipnya 1914 1 a brigada 37 yi pihotnoyi diviziyiNagorodi ta vidznakiHrest Simona Petlyuri Orden Svyatoyi Anni 1 stupenyaOrden Svyatoyi Anni 2 stupenyaOrden Svyatoyi Anni 3 stupenya Orden Svyatogo Volodimira 3 stupenyaOrden Svyatogo Volodimira 4 stupenyaOrden Svyatogo Stanislava 1 stupenyaOrden Svyatogo Stanislava 2 stupenyaOrden Svyatogo Stanislava 3 stupenya Yunakiv Mikola Leontijovich u VikishovishiZhittyepisMikola Yunakiv narodivsya 6 grudnya 1871 roku v misti Chuguyevi Jogo batko 1838 1905 buv general vid infanteriyi rosijskoyi armiyi did buv polkovnikom Buzkogo kozachogo vijska Pro svoye pohodzhennya Mikola Yunakiv napisav u veresni 1927 roku v listi do general horunzhogo Mihajla Sadovskogo Did mij yak meni vidomo buv polkovnikom Buzhskogo kozackogo vijska sho na starist osivsya bilya mistechka Novij Bug na Hersonshini u misci zbigu r Ingulu z r Sagajdakom Tam vin mav dosit veliku vlasnist yaka potim perejshla u spadshinu do mogo batka de ya she hlopchikom ne odin raz buvav Prizvishe moye skladayetsya z korinya yunak ta pristavki iv Korin zvichajno slov yanskij ukrayinskij serbskij bolgarskij polskij ale v zhodnomu razi ne moskovskij Pristavka zh ye abo naslidkom primusovogo obmoskovlennya yake yak vidomo chasto praktikuvalosya v Rosiyi u XVIII mu stolitti abo ye zvichajnim ukrayinskim pridatkom do korinya prizvisha yakogos z moyih predkiv u znachenni yunakiv sin sho takozh bulo zvichajnim chastim yavishem v Ukrayini Mati moya bula rodom iz Harkivshini z davnogo ukrayinskogo rodu Pisockih Shopravda bula vona nesvidomoyu ale stihijnoyu ukrayinkoyu nazivala sebe malorosiyankoyu ale vse zhittya pidtrimuvala v svoyih dityah lyubov do nashoyi ridnoyi movi pisni ridnogo vkrayinskogo nacionalnogo vbrannya ridnih zvichayiv j mistectva Do samoyi smerti z zamiluvannyam zgaduvala vona toj vipadok koli povernuvshis po dovgij vidsutnosti dodomu do Chuguyeva zustrila mene v tomu stani koli ya vzhe pochav govoriti i sho pershim moyim rechennyam zvernenim do neyi bulo ta de zh ce vi buli tak dovgo Pid chas sluzhbi v RIA Zakinchiv 1882 1889 1 e Pavlovske vijskove uchilishe 1891 u zvanni feldfebelya Pislya chogo prohodiv sluzhbu v z 1891 do 1895 roku U 1894 1897 rokah navchavsya v Mikolayivskij vijskovij Akademiyi Generalnogo shtabu Rosijskoyi imperiyi u Peterburzi Z 1897 do 1907 roku zajmav posadi pri Generalnomu shtabi Tak u 1897 1898 rokah u zvanni shtabs kapitana buv pri shtabi Sankt Peterburzkogo vijskovogo okrugu v zhovtni grudni 1898 roku Mikola Yunakiv starshij ad yutant shtabu 37 yi pihotnoyi diviziyi U 1898 1904 roku vikladaye v oficerskij strileckij shkoli u Oraniyennbaumi U 1901 roci prisvoyeno zvannya pidpolkovnik Perevedenij u 147 j pihotnij Samarskij polk U 1904 1905 rokah Mikola Yunakiv shtab oficer pri upravlinni 53 j rezervnoyi pihotnoyi brigadi Z 1905 do 1907 roku nachalnik shtabu 1 go okrugu okremogo korpusu Prikordonnoyi varti U 1906 roci prisvoyeno zvannya polkovnik Yunakiv zahistiv disertaciyu na temu Pohid Karla XII v Ukrayinu v 1708 9 rokah 1907 pislya chogo buv priznachenij ekstraordinarnim profesorom ta zaviduvachem kafedri rosijskoyi voyennoyi istoriyi Yak voyennij istorik Yunakiv specializuvavsya na istoriyi Pivnichnoyi vijni zokrema na istoriyi operacij shvedskoyi armiyi v Ukrayini 1708 1709 Vislidom jogo doslidnoyi praci v cij dilyanci buv 2 tomnik pro vijnu 1707 1709 pp Severnaya vojna Kampaniya 1708 1709 gg Trudy IRVIO t II IV SPb 1909 i Severnaya vojna Voennye dejstviya na levom berege Dnepra noyabr 1708 iyul 1709 Trudy IRVIO t II SPb 1909 sho jogo Yunakiv uporyadkuvav z A Bajkovim U 1912 roci Mikoli Yunakivu prisvoyeno zvannya general major Z 9 lyutogo do 29 lipnya 1914 roku komanduvav 1 yu brigadoyu 37 yi pihotnoyi diviziyi Persha svitova vijna Za pershoyi svitovoyi vijni Yunakiv bezperervno znahodivsya na Pivdenno Zahidnomu fronti obijmav posadi komandira brigadi nachalnika shtabiv 25 go armijskogo korpusu 4 yi armiyi komandira 7 go armijskogo korpusu komanduvacha 4 yi armiyi yakoyu komanduvav general O Rogoza zgodom ministr vijskovih sprav za Getmanatu 10 kvitnya 1916 roku prisvoyeno zvannya general lejtenant Pislya utvorennya Ukrayinskoyi Centralnoyi Radi pidtrimav ukrayinskij nacionalnij ruh spriyav ukrayinizaciyi chastin zokrema u 7 mu korpusi na Rumunskomu fronti za sho u grudni 1917 usunenij z posadi bilshovickim narkomom Mikoloyu Krilenkom i napravlenij u rozporyadzhennya golovi Revvijskradi Lva Trockogo Z zhovtnya 1917 roku Komanduvach 8 yi armiyi Rumunskogo frontu U Kiyevi otrimav nove priznachennya komanduvacha 8 yi armiyi Rumunskogo frontu U skladnij period rozpadu rosijskoyi armiyi doklav bagato zusil dlya zberezhennya boyezdatnosti molodih ukrayinskih formuvan Na sluzhbi v ukrayinskij armiyi V ukrayinskij armiyi razom z inshimi generalami rosijskoyi armiyi sho v listopadi 1917 pidporyadkuvalisya Generalnomu vijskovomu komitetovi Centralnoyi Radi pid golovuvannyam S Petlyuri pislya togo yak bilshoviki znishili Stavku golovnokomanduvacha rosijskoyi armiyi v Mogilevi na Bilorusi ta vbili generala Duhonina Yunakiv Mikola Leontijovich mogila Miskij cvintar Tarnuv Kshizh Polsha U Diyevij Armiyi UNR Yunakiv ocholyuvav Golovnu shkilnu upravu vijskovogo ministerstva a 11 serpnya 1919 buv priznachenij shefom Shtabu Golovnogo Otamana ob yednanih ukrayinskih armij UNR ta ZUNR dlya spilnih dij ob yednanih sil ukrayinskih armij sformovano Shtab Golovnogo otamana ShGO yakij ob yednav shtab Diyevoyi armiyi ta Nachalnu komandu Galickoyi armiyi nachalnikom shtabu stav general M Yunakiv kvartirmejsterom predstavnik UGA general V Kurmanovich nachalnikom operativnogo viddilu referent Ye Petrushevicha z vijskovih pitan pidpolkovnik K Dolezhal Za uchastyu Yunakiva bulo rozrobleno i bliskuche provedeno u serpni 1919 vijskovu operaciyu z vizvolennya vid bilshovickih vijsk Pravoberezhnoyi Ukrayini i zvilnennya Kiyeva U 1920 priznachenij vijskovim radnikom Ukrayinskoyi diplomatichnoyi misiyi u Varshavi Brav uchast u peregovorah z Yu Pilsudskim pidgotovci vijskovo politichnih ugod 1920 zokrema Varshavskogo dogovoru 1920 1920 roku Yunakiv korotkochasno ocholyuvav Vijskove ministerstvo v uryadi Andriya Livickogo a potim Vishu vijskovu radu UNR pri Golovnomu Otamanovi S Petlyuri Pislya porazki pershih vizvolnih zmagan na emigraciyi u Polshi Buv chlenom Radi Ukrayinskogo Centralnogo komitetu v Polshi ocholyuvav Ukrayinske vijskovo istorichne tovaristvo ta buv chlenom redakcijnoyi kolegiyi jogo drukovanogo organu chasopisu Za Derzhavnist Cherez vazhku hvorobu z 1927 roku vidijshov vid aktivnoyi gromadskoyi diyalnosti Zhiv u Tarnovi Polsha de j pomer 1 serpnya 1931 roku Pohovanij v Tarnovi na Vijskovomu cvintari 203 Zalishiv avtobiografichni Materiali dlya mogo zhittyepisu Trizub ch 289 290 1931 Vshanuvannya pam yatiU Lvovi na chest Mikoli Yunakiva nazvano vulicyu LiteraturaV I Golovchenko Yunakiv Mikola Leontijovich Ukrayinska diplomatichna enciklopediya u 2 t red kol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 2 M Ya 812 s ISBN 966 316 045 4 Naumenko K Ye Yunakiv Mikola Leontijovich 13 bereznya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2013 T 10 T Ya S 699 ISBN 978 966 00 1359 9 Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 ISBN 5 7707 4049 3 Tinchenko Ya Yu Oficerskij korpus Armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki 1917 1921 Kniga I K Tempora 2007 ISBN 966 8201 26 4 za red I Z Pidkovi R M Shusta K Geneza 2001 ISBN 966 504 439 7 Prokopovich V Pam yati M L Yunakova v zh Trizub ch 292 293 1931 Salskij V Pam yati dorogogo nachalnika uchitelya i tovarisha v zh Trizub ch 292 293 1931 PrimitkiMikola Yunakiv Mihajlo Sadovskij general horunzhij Armiyi UNR Mikola Yunakiv Materiali dlya mogo zhittyepisu Generala Mikoli Yunakiva vulicya 22 bereznya 2018 u Wayback Machine na Mapio Gromov S Imena vidatnih lyudej u vulicyah Lvova Lv NVF Ukrayinski tehnologiyi 2001 172 s 200 prim ISBN 966 7292 78 9 PosilannyaYunakiv Mikola Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini Buenos Ajres 1967 T 8 kn XVI Literi Ush Ya S 2109 1000 ekz Yunakiv Mikola Leontijovich 23 travnya 2010 u Wayback Machine Mikola Yunakiv Yunakiv Mikola Leontijovich ros grwar ru Rosijska imperatorska armiya v Pershij svitovij vijni