Андрос

Андрос — найпівнічніший з Кікладських островів і другий за величиною після Наксоса. Омивається Егейським морем. Площа — 380 км², протяжність берегової лінії — 177 км. Адміністративний центр — місто .

Андрос
Карта Карта острова
Названий на честь	^d
Географія
37°50′ пн. ш. 24°56′ сх. д. / 37.833° пн. ш. 24.933° сх. д. / 37.833; 24.933Координати: 37°50′ пн. ш. 24°56′ сх. д. / 37.833° пн. ш. 24.933° сх. д. / 37.833; 24.933
Континент	Європа
Місцерозташування	Кіклади, Егейське море
Акваторія	Егейське море
Площа	380,041  км²
Берегова лінія	177 км
Найвища точка	995 м
Країна
Греція
Регіон	Південні Егейські острови, ном Кіклади
(Адм. одиниця)	^d
Населення	10009 (2001)
Вебсайт	andros.gr
Андрос Андрос (Греція)
Андрос у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Андрос (значення).

Історія

Згідно з міфологією, Андрос отримав назву від Андра, який був внуком Аполлона і служив у Критського царя Радаманта. За добру службу він отримав цей острів. Крім того, є у цього острова і інші назви — Гаврос, Ласія і Гідруса.

На Андросі побували карійці, фінікійці і критяни. Іонійці прибули на острів близько 1000 року до н. е. З того часу починається розквіт Андроса. Незабаром він став сильною морською державою, вивів колонії на Халкідіку, у Фракію і до Малої Азії і карбував власну монету.

З богів на острові особливо шанували Діоніса. Переказ свідчить, що під час свят на його честь — Діонісій (одне з джерел на острові) став лити замість води вино.

Після греко-перських воєн Андрос знаходився в конфлікті з Афінами, проте потім став членом Першого (476 рік до н. е.) і Другого (376 рік до н. е.) Афінського морського союзу. Після на Андросі було встановлено панування Македонії, а з 200 року до н. е. — Риму. Загарбники примусили всіх його жителів переселитися в Делій (сучасне ), а сам острів розорили і передали пергамському цареві Атталу.

У візантійську епоху Андрос досяг значного культурного процвітання. У його знаменитій філософській Академії в IX столітті викладав Михайло Пселл, вчитель Льва Філософа. Значного підйому острів досяг і в економічній області, завдяки виробництву шовку, що отримав розвиток в XI — XII століттях.

У 1204 році Андрос захопили венеційці, які залишалися господарями острова до 1556 року, коли тут утвердилися османи.

У 1789 році у водах поблизу острова діяв флот знаменитого героя Ламброса Кацоніса. Використовуючи як базу сусідню Кею, Кацоніс наганяв жах на османські кораблі.

Андрос зробив значний внесок в національно-визвольну війну 1821 року, причому багато андросців були членами «Філікі Етерії».

Найбільша трагедія для острова сталася в 1943 році, коли німці піддали його бомбардуванням, завдавши значних руйнувань.

Екскурсійні об'єкти

• Руїни фортеці з церквою Богородиці;
• Археологічний музей;
• Музей сучасного мистецтва;
• Морський музей;
• Замок А́гіос Пе́трос (Святого Петра);
• Церква Архангела — село ;
• Монастир Животворного джерела (Зоодоху Пігіс) — село ;
• Чоловічий монастир Святого Миколая (Айос-Ніколаос) — село ;
• Мінеральні джерела Саріза;
• Монастир Святого Пантелеймона (Панахранду);
• Апано Кастро (верхній замок);
• Руїни міста .

Нижній замок Андроса

На острові збереглися залишки укріплень нижнього замку Андроса ("Kato Kastro", "Нижній замок", "Внутрішній замок"), які розташовані на невеликому півострові та на острівці-скелі у східній частині острова. Нижній замок був побудований венеціанським вельможою Маріно Дандоло у XIII столітті у період після захоплення острова в 1207 році. Першою будівлею замку був особняк вельможі, побудований на півострові. Після захоплення османами Андроса у 1566 році замок використовувався епізодично, проте до початку Другої світової війни він був добре збережений, поки в 1943 році його не зруйнувало бомбардування, здійснене німецькими військами. Наразі збереглися дві вежі — велика прямокутна в центрі замку і менша в його північно-східному куті, відбудований після завершення Другої світової війни міст, який з'єднує дві частини замку, частина оборонних мурів.

Фотогалерея

• Руїни фортеці
• Міст та остріведь, де розташовувався замок

Див. також

• Кафірефс

Джерела

• (рос.)
• Andros [ 12 квітня 2008 у Wayback Machine.](англ.)

Посилання

1. Papathanassiou, Manolis. . Καστρολόγος (англ.). Архів оригіналу за 29 грудня 2020. Процитовано 24 липня 2020.
2. . andros-guide.gr (амер.). Архів оригіналу за 22 вересня 2020. Процитовано 24 липня 2020.