Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Володи́мир Тере́нтійович Денисе́нко (7 січня 1930, Медвин, Білоцерківська округа — 10 червня 1984, Київ) — український радянський кінорежисер, сценарист та педагог. Лавреат Шевченківської премії 1979 року за стрічку «Женці». Народний артист УРСР (1983).
| Володимир Терентійович Денисенко | |||
|---|---|---|---|
 | |||
| Дата народження | 7 січня 1930[1] | ||
| Місце народження | Медвин, Богуславський район, Білоцерківська округа, Українська СРР, СРСР | ||
| Дата смерті | 10 червня 1984[1](54 роки) | ||
| Місце смерті | Київ, Українська РСР, СРСР[1] | ||
| Поховання | Байкове кладовище | ||
| Національність | українець | ||
| Громадянство |  СРСР | ||
| Професія | кінорежисер, сценарист | ||
| Alma mater | Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого | ||
| Дружина | Наталія Наум | ||
| IMDb | ID 1299001 | ||
| Нагороди та премії | |||
| |||
Чоловік української кіноакторки Наталії Наум. Батько акторів Тараса та Олександра Денисенків.
Життєпис
Володимир Денисенко народився 7 січня 1930 року в селі Медвин на Київщині. Дід Володимира Денисенка — Яків Гордійович Денисенко мав водяний млин на річці Хоробра, яка протікає через Медвин. У часи Української революцію був активним учасником повстанського руху — «міністром оборони» (Медвинської республіки).
Батько Володимира Денисенка — Терентій Якович, після придушення повстання більшовиками змушений був тікати з Медвина. Восени 1920 року перебрався до Києва, вступив до політехнічного інституту, одружився з випускницею Київського медінституту Лесею Курилко із Переяслава. По закінченні інституту працював гірничим інженером на різних підприємствах: каолінових заводах у Глухівцях та Турбові на Вінниччині, головним інженером каолінового заводу в селищі Просяна на Донеччині. Часто переїздив — плутав сліди, бо відчував холодне дихання каральних органів за медвинські справи.
 |
 |
Попередній надгробок (зверху) та теперішній |
У 1931—1941 роках Володимир Денисенко зі своїми батьками мешкав у Харкові, де їх застає війна. Батько йде на фронт, а мати з сином їдуть у Медвин. Лише восени 1944 року пішов до п'ятого класу Медвинської середньої школи, оскільки під час німецької окупації не було змоги це зробити.
Після поверненням батька з війни сім'я переїздить до Києва, де Володимир Денисенко екстерном закінчує київську чоловічу середню школу № 49 та готується до вступу до театрального інституту. Мати Володимира — Олександра Костянтинівна, працювала лікарем у Жовтневій лікарні разом із сестрою Олександра Довженка Поліною. За її рекомендацією Володимир Денисенко їде до Москви вступати до ВДІКу, але спроба вступу до вишу виявилася невдалою. Цього ж року вступив на акторський факультет Київського театрального інституту ім. І. Карпенка-Карого. За успіхи у навчанні та гарні сценічні роботи, у 1948 році, Володимира Денисенка обрали до ради Наукового студентського товариства, дали сталінську стипендію та перевели на режисерський факультет.
Після закінчення II курсу, у 1948 році, Володимир Денисенко заарештований та ув'язнений до В'ятлагу на 5 років виправно-трудових робіт (стаття 54 — за «український буржуазний націоналізм»). 27 березня 1953 році звільнений за амністією зі зняттям судимості. Реабілітований 24 серпня 1956 року.
Після звільнення з великими труднощами відновився на режисерському факультеті (на курсі Мар'яна Крушельницького). У 1956 році закінчив режисерський факультет КДІТМ ім. І. Карпенка-Карого.
Закінчивши інститут поїхав стажуватися у Москву до Олександра Довженка. Був асистентом по акторах у фільмі «Поема про море». У Москві познайомився з акторкою Наталією Наум — своєю майбутньою дружиною.
1957 року — асистент режисера кінострічки «Дорогою ціною» Марка Донського.
З 1959 року — викладач Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого. 1961 — вступив до КПРС. Від 1980 року доцент кафедри режисури кіно і телебачення.
Помер на 55-му році життя 10 червня 1984 року. Похований разом з родиною на Байковому кладовищі в Києві (ділянка № 33, 50°25′02″ пн. ш. 30°30′04″ сх. д. / 50.4174778° пн. ш. 30.5013194° сх. д.).
Вшанування пам'яті
2013 року син Володимира Денисенка Олександр зняв документальний фільм про батька під назвою «Денисія. Світи Володимира Денисенка». Того ж року видала книгу спогадів «Чуєш, брате мій!» сестра режисера Галина Денисенко.
Творчість
Творчість Денисенка була гостросоціальною та безкомпромісною. Створені ним фільми висвітлювали проблеми сучасності, правдиво відтворювали історичні події, звеличували людину, поважаючи її пошуки та прагнення.
Фільмографія
| Рік | Назва (укр.) | Режисер | Сценарист | Примітки |
|---|---|---|---|---|
| 1981 | «Високий перевал» |  | | |
| 1978 | «Женці» | | | Премія «За яскраве відображення на екрані проблем життя сучасного села», XII ВКФ, Ашхабад (1979); Головний приз V РКФ «Людина праці на екрані», Ворошиловград (1980) |
| 1976 | «Дніпровський вітер» | | | Телефільм, за новелою Олеся Гончара «Чарикомиші» |
| 1973 | «Повість про жінку» | | ||
| 1971 | «Осяяння» | | | |
| 1969 | «Важкий колос» | | | |
| 1968 | «На Київському напрямку» | | | |
| 1968 | «Совість» | | | Уперше продемонстрована у 1991 році на Першому ВКФ в Києві, де отримала Приз журі кінокритиків. |
| 1964 | «Сон» | | | |
| 1962 | «Мовчать тільки статуї» | | ||
| 1960 | «Роман і Франческа» | | ||
| 1959 | «Солдатка» | | |
Звання та нагороди
- 1979 — лауреат Всесоюзного кінофестивалю.
- 1979 — Державна премія УРСР ім. Т. Шевченка за художній фільм «Женці».
- 1982 — лауреат Всесоюзного кінофестивалю.
- 1983 — Народний артист УРСР.
Примітки
- Catalog of the German National Library
- Денисенко Володимир Терентійович [ 15 лютого 2018 у Wayback Machine.] «Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка»
- . Архів оригіналу за 11 жовтня 2019. Процитовано 14 березня 2022.
- . Архів оригіналу за 26 березня 2018. Процитовано 14 лютого 2018.
- Центральний державний архів громадських об'єднань (ЦДАГО) України, Ф. 263. — Оп. 1. — Спр. 39942. — Арк. 71–72.
- ЦДАГО України, Ф. 263. — Оп. 1. — Спр. 39942. — Арк. 136
- Сергій Тримбач. Про Володимира Денисенка і картину «Совість» [ 2 березня 2018 у Wayback Machine.] «Національна спілка кінематографістів України»
Джерела
- Денисенко Володимир Терентійович // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 207. — . [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.]
- Денисенко Володимир Терентійович // Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 199. — .
- Шевченківські лауреати. 1962–2001 : енциклопедичний довідник / автор-упор. М. Г. Лабінський ; вступ. слово І. М. Дзюби. — К. : Криниця, 2001. — 696 с. — . — С. 131—132.
- Кино и время. Вып. 3-й. Режиссёры советского художественного кино. — Москва, 1963. — С. 84.
- Коваленко М. Дорогою вчителя (В. Т. Денисенко)// Режисери і фільми. — Київ, 1969. — С. 69—79.
- Сценаристы советского художественного кино. — М., 1972. — С. 12.
- Кино: Энциклопедический словарь. — М., 1986. — С. 17.
- УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. — К., 1999. — С. 413.
- Денисенко В. Дума про місто. Режисерський сценарій. 1966. // Центральний державний музей-архів літератури і мистецтва. — Фонд 670. — опис 2. — справа 2360. — С. 81
Посилання
- Документальна стрічка «Денисі́я. Світи Володимира Денисенка» [ 19 червня 2020 у Wayback Machine.]
- Як повернути фільми Володимира Денисенка із небуття [ 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] — газета «День»
- — Українське слово № 44 (3654) 30 жовтня–5 листопада 2013 року
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Denisenko Volodi mir Tere ntijovich Denise nko 7 sichnya 1930 1930 01 07 Medvin Bilocerkivska okruga 10 chervnya 1984 1984 06 10 Kiyiv ukrayinskij radyanskij kinorezhiser scenarist ta pedagog Lavreat Shevchenkivskoyi premiyi 1979 roku za strichku Zhenci Narodnij artist URSR 1983 Volodimir Terentijovich DenisenkoData narodzhennya 7 sichnya 1930 1930 01 07 1 Misce narodzhennya Medvin Boguslavskij rajon Bilocerkivska okruga Ukrayinska SRR SRSRData smerti 10 chervnya 1984 1984 06 10 1 54 roki Misce smerti Kiyiv Ukrayinska RSR SRSR 1 Pohovannya Bajkove kladovisheNacionalnist ukrayinecGromadyanstvo SRSRProfesiya kinorezhiser scenaristAlma mater Kiyivskij derzhavnij institut teatralnogo mistectva imeni Ivana Karpenka KarogoDruzhina Nataliya NaumIMDb ID 1299001Nagorodi ta premiyi Cholovik ukrayinskoyi kinoaktorki Nataliyi Naum Batko aktoriv Tarasa ta Oleksandra Denisenkiv ZhittyepisVolodimir Denisenko narodivsya 7 sichnya 1930 roku v seli Medvin na Kiyivshini Did Volodimira Denisenka Yakiv Gordijovich Denisenko mav vodyanij mlin na richci Horobra yaka protikaye cherez Medvin U chasi Ukrayinskoyi revolyuciyu buv aktivnim uchasnikom povstanskogo ruhu ministrom oboroni Medvinskoyi respubliki Didus Volodimira Denisenka Yakiv Gordijovich ta babusya Gafiya Mihajlivna Batko Volodimira Denisenka Terentij Yakovich pislya pridushennya povstannya bilshovikami zmushenij buv tikati z Medvina Voseni 1920 roku perebravsya do Kiyeva vstupiv do politehnichnogo institutu odruzhivsya z vipuskniceyu Kiyivskogo medinstitutu Leseyu Kurilko iz Pereyaslava Po zakinchenni institutu pracyuvav girnichim inzhenerom na riznih pidpriyemstvah kaolinovih zavodah u Gluhivcyah ta Turbovi na Vinnichchini golovnim inzhenerom kaolinovogo zavodu v selishi Prosyana na Donechchini Chasto pereyizdiv plutav slidi bo vidchuvav holodne dihannya karalnih organiv za medvinski spravi Poperednij nadgrobok zverhu ta teperishnij U 1931 1941 rokah Volodimir Denisenko zi svoyimi batkami meshkav u Harkovi de yih zastaye vijna Batko jde na front a mati z sinom yidut u Medvin Lishe voseni 1944 roku pishov do p yatogo klasu Medvinskoyi serednoyi shkoli oskilki pid chas nimeckoyi okupaciyi ne bulo zmogi ce zrobiti Pislya povernennyam batka z vijni sim ya pereyizdit do Kiyeva de Volodimir Denisenko eksternom zakinchuye kiyivsku cholovichu serednyu shkolu 49 ta gotuyetsya do vstupu do teatralnogo institutu Mati Volodimira Oleksandra Kostyantinivna pracyuvala likarem u Zhovtnevij likarni razom iz sestroyu Oleksandra Dovzhenka Polinoyu Za yiyi rekomendaciyeyu Volodimir Denisenko yide do Moskvi vstupati do VDIKu ale sproba vstupu do vishu viyavilasya nevdaloyu Cogo zh roku vstupiv na aktorskij fakultet Kiyivskogo teatralnogo institutu im I Karpenka Karogo Za uspihi u navchanni ta garni scenichni roboti u 1948 roci Volodimira Denisenka obrali do radi Naukovogo studentskogo tovaristva dali stalinsku stipendiyu ta pereveli na rezhiserskij fakultet Pislya zakinchennya II kursu u 1948 roci Volodimir Denisenko zaareshtovanij ta uv yaznenij do V yatlagu na 5 rokiv vipravno trudovih robit stattya 54 za ukrayinskij burzhuaznij nacionalizm 27 bereznya 1953 roci zvilnenij za amnistiyeyu zi znyattyam sudimosti Reabilitovanij 24 serpnya 1956 roku Pislya zvilnennya z velikimi trudnoshami vidnovivsya na rezhiserskomu fakulteti na kursi Mar yana Krushelnickogo U 1956 roci zakinchiv rezhiserskij fakultet KDITM im I Karpenka Karogo Zakinchivshi institut poyihav stazhuvatisya u Moskvu do Oleksandra Dovzhenka Buv asistentom po aktorah u filmi Poema pro more U Moskvi poznajomivsya z aktorkoyu Nataliyeyu Naum svoyeyu majbutnoyu druzhinoyu 1957 roku asistent rezhisera kinostrichki Dorogoyu cinoyu Marka Donskogo Z 1959 roku vikladach Kiyivskogo derzhavnogo institutu teatralnogo mistectva im I Karpenka Karogo 1961 vstupiv do KPRS Vid 1980 roku docent kafedri rezhisuri kino i telebachennya Pomer na 55 mu roci zhittya 10 chervnya 1984 roku Pohovanij razom z rodinoyu na Bajkovomu kladovishi v Kiyevi dilyanka 33 50 25 02 pn sh 30 30 04 sh d 50 4174778 pn sh 30 5013194 sh d 50 4174778 30 5013194 Vshanuvannya pam yati2013 roku sin Volodimira Denisenka Oleksandr znyav dokumentalnij film pro batka pid nazvoyu Denisiya Sviti Volodimira Denisenka Togo zh roku vidala knigu spogadiv Chuyesh brate mij sestra rezhisera Galina Denisenko TvorchistTvorchist Denisenka bula gostrosocialnoyu ta bezkompromisnoyu Stvoreni nim filmi visvitlyuvali problemi suchasnosti pravdivo vidtvoryuvali istorichni podiyi zvelichuvali lyudinu povazhayuchi yiyi poshuki ta pragnennya Filmografiya Rik Nazva ukr Rezhiser Scenarist Primitki1981 Visokij pereval Tak Tak1978 Zhenci Tak Tak Premiya Za yaskrave vidobrazhennya na ekrani problem zhittya suchasnogo sela XII VKF Ashhabad 1979 Golovnij priz V RKF Lyudina praci na ekrani Voroshilovgrad 1980 1976 Dniprovskij viter Tak Tak Telefilm za noveloyu Olesya Gonchara Charikomishi 1973 Povist pro zhinku Tak1971 Osyayannya Tak Tak1969 Vazhkij kolos Tak Tak1968 Na Kiyivskomu napryamku Tak Tak1968 Sovist Tak Tak Upershe prodemonstrovana u 1991 roci na Pershomu VKF v Kiyevi de otrimala Priz zhuri kinokritikiv 1964 Son Tak Tak1962 Movchat tilki statuyi Tak1960 Roman i Francheska Tak1959 Soldatka Tak TakZvannya ta nagorodi1979 laureat Vsesoyuznogo kinofestivalyu 1979 Derzhavna premiya URSR im T Shevchenka za hudozhnij film Zhenci 1982 laureat Vsesoyuznogo kinofestivalyu 1983 Narodnij artist URSR PrimitkiCatalog of the German National Library d Track Q23833686 Denisenko Volodimir Terentijovich 15 lyutogo 2018 u Wayback Machine Komitet z Nacionalnoyi premiyi Ukrayini imeni Tarasa Shevchenka Arhiv originalu za 11 zhovtnya 2019 Procitovano 14 bereznya 2022 Arhiv originalu za 26 bereznya 2018 Procitovano 14 lyutogo 2018 Centralnij derzhavnij arhiv gromadskih ob yednan CDAGO Ukrayini F 263 Op 1 Spr 39942 Ark 71 72 CDAGO Ukrayini F 263 Op 1 Spr 39942 Ark 136 Sergij Trimbach Pro Volodimira Denisenka i kartinu Sovist 2 bereznya 2018 u Wayback Machine Nacionalna spilka kinematografistiv Ukrayini DzherelaDenisenko Volodimir Terentijovich Mitci Ukrayini Enciklopedichnij dovidnik uporyad M G Labinskij V S Murza za red A V Kudrickogo K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 1992 S 207 ISBN 5 88500 042 5 Arhivovano z pershodzherela 12 veresnya 2022 Denisenko Volodimir Terentijovich Mistectvo Ukrayini Biografichnij dovidnik uporyad A V Kudrickij M G Labinskij za red A V Kudrickogo K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 1997 S 199 ISBN 5 88500 071 9 Shevchenkivski laureati 1962 2001 enciklopedichnij dovidnik avtor upor M G Labinskij vstup slovo I M Dzyubi K Krinicya 2001 696 s ISBN 966 7575 29 2 S 131 132 Kino i vremya Vyp 3 j Rezhissyory sovetskogo hudozhestvennogo kino Moskva 1963 S 84 Kovalenko M Dorogoyu vchitelya V T Denisenko Rezhiseri i filmi Kiyiv 1969 S 69 79 Scenaristy sovetskogo hudozhestvennogo kino M 1972 S 12 Kino Enciklopedicheskij slovar M 1986 S 17 USE Universalnij slovnik enciklopediya K 1999 S 413 Denisenko V Duma pro misto Rezhiserskij scenarij 1966 Centralnij derzhavnij muzej arhiv literaturi i mistectva Fond 670 opis 2 sprava 2360 S 81PosilannyaDokumentalna strichka Denisi ya Sviti Volodimira Denisenka 19 chervnya 2020 u Wayback Machine Yak povernuti filmi Volodimira Denisenka iz nebuttya 18 serpnya 2016 u Wayback Machine gazeta Den Ukrayinske slovo 44 3654 30 zhovtnya 5 listopada 2013 roku