Слов'яносе́рбія — адміністративно-територіальна військова одиниця, утворена російським урядом 1753 на південь від річки Сіверського Дінця між її притоками Бахмуткою і Луганкою. Ліквідована 1764 р. На сході межувала з Землею Війська Донського, на заході — з Військом Запорізьким Низовим, на півночі — з Слобожанщиною, на півдні — з володіннями Кримського ханства.
Історія
Історія заселення Слов'яносербщини пов'язана з появою в XVI столітті на території між річками Луганню та Сіверським Дінцем сторожевих постів запорізького козацтва. Перша згадка про існування такого поста у Підгорному (теперішній Слов'яносербськ) сягає 1740 року. Інтенсивне заселення цього краю припадає на 50-60 роки XVIII століття. Сюди, на ще не займані плугом родючі землі, перебралися з дозволу російського уряду серби, а також болгари, молдовани і поляки, з яких сербські полковники Йован Шевич та Райко Прерадович формували піші й кінні полки. Ці з'єднання мали охороняти південні кордони російської держави від наскоків турків і татар.
Територія між Луганню і Сіверським Дінцем почала називатися Слов'яносербією. Слідом за військовими поселеннями в Слов'яносербію почали переселятися селяни з Харківської, Чернігівської, Курської і Смоленської губерній, а також торгові люди з різних країв Росії, яких вабили пільгові умови торгівлі.
Як у Новій Сербії, в Слов'яносербії поселено сербів з Угорського королівства (також болгар, волохів, греків й інших православних з Османської імперії) для охорони від татар і турків та колонізації рідко заселених просторів лояльними російському уряду підданими і застереження заселення цих земель українцями з Гетьманщини, що межувала на заході із Слов'яносербією.
Колоністи-іноземці отримували в довічне володіння землю, жалування (від 32 рублів рядовому до 836 рублів на рік полковнику), допомогу на облаштування, пенсію, пільги щодо промислів і торгівлі. Труднощі освоєння наданих земель посилювалися російським бюрократизмом, користолюбством офіцерів, незвичними умовами служби та господарювання, конфліктами з місцевим населенням, небажанням колоністів виконувати завдання, покладені на них урядом.
Бахмутський гусарський полк був сформований у 1764 році 11 липня об'єднанням двох іррегулярних гусарських полків та Йована Шевича.(Розформований 24 грудня 1776 року і використаний для створення нових гусарських полків.) Серби були організовані на військовий лад, мали деяку автономію і являли собою два полки під проводом Райко Прерадовича й Йована Шевича (1 300 вояків), які відбували службу на Українській лінії.
- Адміністративним центром Слов'яносербії було місто Бахмут.
- Між військовими поселенцями і місцевим українським населенням та сусіднім Запоріжжям виникали постійні конфлікти.
- 1764 російський уряд ліквідував Слов'яносербію і включив її разом з Українською лінією до складу Катерининської провінції Новоросійської губернії. Українські козаки, окрім слобожан, поповнювали полки від указу 1733 року, часів першої «сербської» формації, іноземних колоністів було замало для комплектування полків та заселення краю. У 1754 р. слов'яносербські гусари налічували 549 осіб (некомплект — 73 %), 1764—1264 (70 %).
Склад полків був поліетнічним, сербськими вони були суто номінально (1757 серби складали 49 %, їх питома вага зменшувалася). Командування під «слов'яносербами» мало на увазі сербів, молдован, македонців, боснійців, болгар, угорців. Українців записували «слов'янами».
С. сприяла подальшому заселенню й освоєнню краю. У 1763 р. населення С. сягало 10 тис. осіб, у тому числі іноземців — 3992 (38,7 %), із них — лише 3,7 % сербів. Більшість становили українці, між колоністами та місцевим населенням виникали конфлікти.
З 1753 до 1764 року Слов'яносербія існувала як автономна одиниця з центром в місті Бахмут і підпорядковувалась Сенату і Російській Військовій Колегії. У зв'язку з реорганізацією сербських військових полків в 1764 році Слов'яносербія увійшла до складу Катерининської провінції Новоросійської губернії, а з 1802 року — в Катеринославську губернію.
У 1783 р. всі іррегулярні полки легкої кавалерії (гусари, пікінери) були перетворені на легко-кінні регулярні, особлива соціально-правова структура військово-поселенців була ліквідована. Потреба в існуванні мережі укріплень зникла. С. відіграла помітну роль у створенні російської легкої гусарської кавалерії, що стало наслідком синтезу європейських (їх носіями були серби-офіцери) і козацьких (використання досвіду, залучення до служби козаків) традицій. Надалі гусарські полки російської армії комплектувалися переважно в Україні нащадками козаків. Офіцери слов'яносербських полків здебільшого продовжили службу, стали заможними землевласниками (Шевичі, Прерадовичі, Штеричі, Войновичі) та влились у стан дворянства. Основна маса рядових і унтер-офіцерів перетворилася на одну з категорій державних селян (хоча в документах їх ще деякий час іменували військовими поселенцями).
У 1784 році селище Підгірне, переведене до категорії міст і перейменоване в м. Донецьке (не плутати з сучасним Донецьком, який тоді називався Олександрівка), стає центром Донецького повіту.
У 1882 році рішенням Кабінету Міністрів Російської імперії центр повіту із Слов'яносербська переведено до Луганська, територія повіту розширюється, та назва його залишається до 1919 року.
Слов'яносербський район було створено в 1919 році. В сучасних межах Слов'яносербський район Луганської області існує з грудня 1966 року згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР.
З 2014 р. територія колишньої Слов'яносербії під час російської збройної агресії частково захоплена окупантами.
Роти
Спочатку Йован Шевич вивів з-за кордону 210 чоловік, а Райко Прерадович — 27. Потім команди поповнювалися частково зі старих гусарських полків, а так само великою мірою за рахунок вербування українців. Проте, обіцяного числа людей вони так і не зуміли набрати. 1763 року в полку Шевича налічувалося 516 чоловік, в полку Прерадовича — 426. Крім того, в обох полках були жінки і діти — всього 517 чоловік. Спочатку полки мали по 10 рот з власною нумерацією. Поселилися вони у деяких запорозьких зимівниках, що вже існували, та поселеннях понад річками. Розташування рот, нумерація вказана після їх об'єднання у Бахмутський гусарський полк:
- 1 рота — Серебрянка
- 2 рота — Вергунка (Луганськ)
- 3 рота — Верхнє (Лисичанськ)
- 4 рота — Красний Яр (Луганськ)
- 5 рота — Привілля
- 6 рота — Кримське
- 7 рота — Нижнє
- 8 рота — Підгірне (Донецьк, Слов'яносербськ)
- 9 рота — Жовте (Жовтий Яр)
- 10 рота — Кам'яний Брід (Луганськ)
- 11 рота — Черкаське (Зимогір'я)
- 12 рота — Хороше
- 13 рота — Калинове
- 14 рота — Троїцьке
- 15 рота — Луганське
- 16 рота — з Комишувахи перейшла в Луганське.
Місця розташування трьох рот стали маєтками поміщиків:
Біла Гора, Пришиб, Раївка
Записи Йоганна Гюльденштедта
Нижче за течією Дінця, тільки один, а саме шанець Красноярський в 5 верстах від гирла Лугані. Вище шанца Жолтоярского розташовані на Дінці ще 6; так на всім Дінці 8 Рот. У Желтоярском шанці тільки 80 будинків, але раніше оглянутий Кам'янобрідський мав 127 будинків, можна вважати в середньому 100 будинків в кожному шанці, тільки перший на Дінці шанець Серебрянський (Serebrjanskoi) як виняток має 300 будинків. Майже в кожній роті церква. Між шанцями розташовані різні приватні слободи і хутори офіцерів полку, які відображені в рапорті Штерича. До 1753 ця область, на якій тепер гусарські роти і приватні слободи, між іншим, була мало заселена. 1751 року, звільнившись від імператорської королівської служби генерали де Прерадович, Йован Шевич і Хорват c частиною населення виїхали до Києва. До цього, в області Тімішоара і Угорщини, вони командували на турецькому кордоні, сербськими гусарами в шанцях і укріплених містечках. Угорці зажадали від уряду надати цю країну, яку займали серби, собі. Уряд з цим погодилося. Серби вважають, що це було образливим, тому що вони звільняли цю країну від турків.
Вони попросили і отримали дозвіл покинути імперію. І їхні лідери зі своїми сім'ями та іншими офіцерами повели 100 сербських гусарських сімей до Києва. Тут вони стояли майже два роки, знімаючи квартири, чекаючи указу. Генерал Хорват, як вже було сказано раніше, зі своїми переселенцями вибрав область між Дніпром і Бугом на польському кордоні, по Тасмін, Висі та Синюсі під назвами: Нова Сербія. Генерали де Прерадович і Шевич, на правій стороні Дінця, від гирла річки Бахмут, до гирла річки Луганчик включаючи річку Лугань з усіма її притоками, між кордонів запорізьких і донських козаків, під ім'ям: Слов'яно-Сербія. Генералу де Прерадович, для 10 рот, дісталися кращі землі у верхів'ї Лугані і Дінця, а генералу Шевич нижні землі, що лежать на Донець, Лугань та Луганчика, остання служила кордоном донських козаків, також для 10 рот. У першій половині залишалася земля призначена для фортеці Бахмут, а в другій половині слід вибрати місце біля витоків Міуса, Луганчика і Ольховий для фортеці меншого розміру. Восени 1755 року, генерали прийшли зі своїми людьми в цю область і зуміли пережити жорстоку зиму і з початком весни 1756 для 20 рот стали будувати слободи з широкими і рівними вулицями. До перших поселенців поступово доповнювалися жителями з Угорщини та Сербії. Але більш за все з Малоросії, для заселення приватних офіцерських слобід. Ці 20 рот проіснували 10 років. Коли в 1764 році була створена Новоросійська губернія, значні зміни відбулися в Слов'яно-Сербії та Ново-Сербії, вони були упразнени. Колишня Нова-Сербія стала Єлисаветградської провінцією Новоросійської губернії; а Слов'яно-Сербія частиною Бахмутського городового повіту Катерининської провінції тієї ж губернії. З 20 своїх рот, без чотирьох, був створений Бахмутський гусарський полк, Додатково в Бахмуті розквартирувалися 16 рот кірасирського Самарського гусарського полку, створеного шляхом злиття кілька років тому Молдавського і Македонського польових гусарських полків. Останній був створений тільки тисячу сімсот п'ятьдесят шість з чорногорців, які прийшли з митрополитом Петрович в Нову-Сербію, і які були переселені в містечка Омельник (Amelnik) і Манжелеевку (Manscheleevka) на квартири, в 1757 році, але вже під час прусської війни. Таким чином, Бахмутський гусарський полк був значно посилений. Ще полк отримав збільшення за рахунок 100 молдавський сімей виведених майором Штерича під час війни і розселення по ротах. До створення Новоросійської губернії, місто Бахмут ставився до Воронезької губернії, в повіті проживало багато малоросіян, з яких і був створений Бахмутський козацький полк. 1764 року він став називатися Луганський пікінерний полк, роти якого розташувалися по річках: Бахмут, Торець, Булавін Колодязь і Кринка. Безумовно, ці території, заслуговують доброго заселення через теплого клімату, родючого ґрунту, джерельних джерел і твердої деревини. Також для фортечного будівництва ґрунт тут як і за новою Дніпровської і старої Української лінії зручна, якщо не явно солона. Потрібна обережність і насіння певних видів трав мають сланкі коріння, яких в природних умовах ніде в цих областях немає, для поширення на валах і ровах, щоб швидко отримати хороший газон в цьому глинистої землі. Тільки таким чином, можна закріпити землю на валах і ровах. Можливе використання пирію або пирій повзучій вельми вишуканого, щоб закріпити земляні вали і щоб покрити їх з травою. Цим умовам відповідає і мітлиця повзуча.
D. Iohann Anton Güldenstädt
Rußisch-Kayserl. Akademikers und Profeßors der Naturgeschichte auch der Churfurstl. Maynzischen und der Berliner Naturforschenden, wie auch der St. Petersburgischen ökonomischen Gesellschaft Mitgliedes Reisen durch Rußland und im Caucasischen Geburge. Auf Befehl der Rußisch-Kayserlichen Akademie der Wissenschaften herausgegeben von
P. S. Pallas Z w y t e r T h e i l
St.Petersburg
Bey der Kayserlichen Akademie der Wissenschaften
1791, с. 270—272
Матеріальні залишки (Світлини)
- Плита з могили Софії Клавдіївни Депрерадович, Комишуваха
- Могила Депрерадовича, Комишуваха
- Сербська могила, Серебрянка
- Сербська могила, Серебрянка
- Сербський храм, Серебрянка
Див. також
Примітки
- Водотика Т. С. Слов'яносербія [ 2016-12-21 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 652. — .
- Тинченко, 2018, с. 162-183.
Література
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
- Тинченко, Ярослав (2018). Від козаків до гусарів К.: Темпора 214 с. .
Посилання
- Слов'яносербія // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Слов'яносербія // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — .
- Слов'яно-Сербія // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1965. — Т. 7, кн. XIV : Літери Сен — Сті. — С. 1770. — 1000 екз.
- Густерин П. О заселении сербами Новороссии.
- Славяносербия
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Slov yanose rbiya administrativno teritorialna vijskova odinicya utvorena rosijskim uryadom 1753 na pivden vid richki Siverskogo Dincya mizh yiyi pritokami Bahmutkoyu i Lugankoyu Likvidovana 1764 r Na shodi mezhuvala z Zemleyu Vijska Donskogo na zahodi z Vijskom Zaporizkim Nizovim na pivnochi z Slobozhanshinoyu na pivdni z volodinnyami Krimskogo hanstva Mapa Slov yanoserbiyiIstoriyaPriblizne roztashuvannya Novoyi Serbiyi ta Slov yanoserbiyi vidnosno suchasnih Kirovogradskoyi Doneckoyi ta Luganskoyi oblastej Istoriya zaselennya Slov yanoserbshini pov yazana z poyavoyu v XVI stolitti na teritoriyi mizh richkami Lugannyu ta Siverskim Dincem storozhevih postiv zaporizkogo kozactva Persha zgadka pro isnuvannya takogo posta u Pidgornomu teperishnij Slov yanoserbsk syagaye 1740 roku Intensivne zaselennya cogo krayu pripadaye na 50 60 roki XVIII stolittya Syudi na she ne zajmani plugom rodyuchi zemli perebralisya z dozvolu rosijskogo uryadu serbi a takozh bolgari moldovani i polyaki z yakih serbski polkovniki Jovan Shevich ta Rajko Preradovich formuvali pishi j kinni polki Ci z yednannya mali ohoronyati pivdenni kordoni rosijskoyi derzhavi vid naskokiv turkiv i tatar Teritoriya mizh Lugannyu i Siverskim Dincem pochala nazivatisya Slov yanoserbiyeyu Slidom za vijskovimi poselennyami v Slov yanoserbiyu pochali pereselyatisya selyani z Harkivskoyi Chernigivskoyi Kurskoyi i Smolenskoyi gubernij a takozh torgovi lyudi z riznih krayiv Rosiyi yakih vabili pilgovi umovi torgivli Yak u Novij Serbiyi v Slov yanoserbiyi poseleno serbiv z Ugorskogo korolivstva takozh bolgar volohiv grekiv j inshih pravoslavnih z Osmanskoyi imperiyi dlya ohoroni vid tatar i turkiv ta kolonizaciyi ridko zaselenih prostoriv loyalnimi rosijskomu uryadu piddanimi i zasterezhennya zaselennya cih zemel ukrayincyami z Getmanshini sho mezhuvala na zahodi iz Slov yanoserbiyeyu Kolonisti inozemci otrimuvali v dovichne volodinnya zemlyu zhaluvannya vid 32 rubliv ryadovomu do 836 rubliv na rik polkovniku dopomogu na oblashtuvannya pensiyu pilgi shodo promisliv i torgivli Trudnoshi osvoyennya nadanih zemel posilyuvalisya rosijskim byurokratizmom koristolyubstvom oficeriv nezvichnimi umovami sluzhbi ta gospodaryuvannya konfliktami z miscevim naselennyam nebazhannyam kolonistiv vikonuvati zavdannya pokladeni na nih uryadom Bahmutskij gusarskij polk buv sformovanij u 1764 roci 11 lipnya ob yednannyam dvoh irregulyarnih gusarskih polkiv ta Jovana Shevicha Rozformovanij 24 grudnya 1776 roku i vikoristanij dlya stvorennya novih gusarskih polkiv Serbi buli organizovani na vijskovij lad mali deyaku avtonomiyu i yavlyali soboyu dva polki pid provodom Rajko Preradovicha j Jovana Shevicha 1 300 voyakiv yaki vidbuvali sluzhbu na Ukrayinskij liniyi Administrativnim centrom Slov yanoserbiyi bulo misto Bahmut Mizh vijskovimi poselencyami i miscevim ukrayinskim naselennyam ta susidnim Zaporizhzhyam vinikali postijni konflikti 1764 rosijskij uryad likviduvav Slov yanoserbiyu i vklyuchiv yiyi razom z Ukrayinskoyu liniyeyu do skladu Katerininskoyi provinciyi Novorosijskoyi guberniyi Ukrayinski kozaki okrim slobozhan popovnyuvali polki vid ukazu 1733 roku chasiv pershoyi serbskoyi formaciyi inozemnih kolonistiv bulo zamalo dlya komplektuvannya polkiv ta zaselennya krayu U 1754 r slov yanoserbski gusari nalichuvali 549 osib nekomplekt 73 1764 1264 70 Sklad polkiv buv polietnichnim serbskimi voni buli suto nominalno 1757 serbi skladali 49 yih pitoma vaga zmenshuvalasya Komanduvannya pid slov yanoserbami malo na uvazi serbiv moldovan makedonciv bosnijciv bolgar ugorciv Ukrayinciv zapisuvali slov yanami S spriyala podalshomu zaselennyu j osvoyennyu krayu U 1763 r naselennya S syagalo 10 tis osib u tomu chisli inozemciv 3992 38 7 iz nih lishe 3 7 serbiv Bilshist stanovili ukrayinci mizh kolonistami ta miscevim naselennyam vinikali konflikti Z 1753 do 1764 roku Slov yanoserbiya isnuvala yak avtonomna odinicya z centrom v misti Bahmut i pidporyadkovuvalas Senatu i Rosijskij Vijskovij Kolegiyi U zv yazku z reorganizaciyeyu serbskih vijskovih polkiv v 1764 roci Slov yanoserbiya uvijshla do skladu Katerininskoyi provinciyi Novorosijskoyi guberniyi a z 1802 roku v Katerinoslavsku guberniyu U 1783 r vsi irregulyarni polki legkoyi kavaleriyi gusari pikineri buli peretvoreni na legko kinni regulyarni osobliva socialno pravova struktura vijskovo poselenciv bula likvidovana Potreba v isnuvanni merezhi ukriplen znikla S vidigrala pomitnu rol u stvorenni rosijskoyi legkoyi gusarskoyi kavaleriyi sho stalo naslidkom sintezu yevropejskih yih nosiyami buli serbi oficeri i kozackih vikoristannya dosvidu zaluchennya do sluzhbi kozakiv tradicij Nadali gusarski polki rosijskoyi armiyi komplektuvalisya perevazhno v Ukrayini nashadkami kozakiv Oficeri slov yanoserbskih polkiv zdebilshogo prodovzhili sluzhbu stali zamozhnimi zemlevlasnikami Shevichi Preradovichi Shterichi Vojnovichi ta vlilis u stan dvoryanstva Osnovna masa ryadovih i unter oficeriv peretvorilasya na odnu z kategorij derzhavnih selyan hocha v dokumentah yih she deyakij chas imenuvali vijskovimi poselencyami U 1784 roci selishe Pidgirne perevedene do kategoriyi mist i perejmenovane v m Donecke ne plutati z suchasnim Doneckom yakij todi nazivavsya Oleksandrivka staye centrom Doneckogo povitu U 1882 roci rishennyam Kabinetu Ministriv Rosijskoyi imperiyi centr povitu iz Slov yanoserbska perevedeno do Luganska teritoriya povitu rozshiryuyetsya ta nazva jogo zalishayetsya do 1919 roku Slov yanoserbskij rajon bulo stvoreno v 1919 roci V suchasnih mezhah Slov yanoserbskij rajon Luganskoyi oblasti isnuye z grudnya 1966 roku zgidno z Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi Ukrayinskoyi RSR Z 2014 r teritoriya kolishnoyi Slov yanoserbiyi pid chas rosijskoyi zbrojnoyi agresiyi chastkovo zahoplena okupantami RotiSpochatku Jovan Shevich viviv z za kordonu 210 cholovik a Rajko Preradovich 27 Potim komandi popovnyuvalisya chastkovo zi starih gusarskih polkiv a tak samo velikoyu miroyu za rahunok verbuvannya ukrayinciv Prote obicyanogo chisla lyudej voni tak i ne zumili nabrati 1763 roku v polku Shevicha nalichuvalosya 516 cholovik v polku Preradovicha 426 Krim togo v oboh polkah buli zhinki i diti vsogo 517 cholovik Spochatku polki mali po 10 rot z vlasnoyu numeraciyeyu Poselilisya voni u deyakih zaporozkih zimivnikah sho vzhe isnuvali ta poselennyah ponad richkami Roztashuvannya rot numeraciya vkazana pislya yih ob yednannya u Bahmutskij gusarskij polk Hram u Serebryanci 1 rota 1 rota Serebryanka 2 rota Vergunka Lugansk 3 rota Verhnye Lisichansk 4 rota Krasnij Yar Lugansk 5 rota Privillya 6 rota Krimske 7 rota Nizhnye 8 rota Pidgirne Doneck Slov yanoserbsk 9 rota Zhovte Zhovtij Yar 10 rota Kam yanij Brid Lugansk 11 rota Cherkaske Zimogir ya 12 rota Horoshe 13 rota Kalinove 14 rota Troyicke 15 rota Luganske 16 rota z Komishuvahi perejshla v Luganske Miscya roztashuvannya troh rot stali mayetkami pomishikiv Bila Gora Prishib RayivkaZapisi Joganna GyuldenshtedtaNizhche za techiyeyu Dincya tilki odin a same shanec Krasnoyarskij v 5 verstah vid girla Lugani Vishe shanca Zholtoyarskogo roztashovani na Dinci she 6 tak na vsim Dinci 8 Rot U Zheltoyarskom shanci tilki 80 budinkiv ale ranishe oglyanutij Kam yanobridskij mav 127 budinkiv mozhna vvazhati v serednomu 100 budinkiv v kozhnomu shanci tilki pershij na Dinci shanec Serebryanskij Serebrjanskoi yak vinyatok maye 300 budinkiv Majzhe v kozhnij roti cerkva Mizh shancyami roztashovani rizni privatni slobodi i hutori oficeriv polku yaki vidobrazheni v raporti Shtericha Do 1753 cya oblast na yakij teper gusarski roti i privatni slobodi mizh inshim bula malo zaselena 1751 roku zvilnivshis vid imperatorskoyi korolivskoyi sluzhbi generali de Preradovich Jovan Shevich i Horvat c chastinoyu naselennya viyihali do Kiyeva Do cogo v oblasti Timishoara i Ugorshini voni komanduvali na tureckomu kordoni serbskimi gusarami v shancyah i ukriplenih mistechkah Ugorci zazhadali vid uryadu nadati cyu krayinu yaku zajmali serbi sobi Uryad z cim pogodilosya Serbi vvazhayut sho ce bulo obrazlivim tomu sho voni zvilnyali cyu krayinu vid turkiv Voni poprosili i otrimali dozvil pokinuti imperiyu I yihni lideri zi svoyimi sim yami ta inshimi oficerami poveli 100 serbskih gusarskih simej do Kiyeva Tut voni stoyali majzhe dva roki znimayuchi kvartiri chekayuchi ukazu General Horvat yak vzhe bulo skazano ranishe zi svoyimi pereselencyami vibrav oblast mizh Dniprom i Bugom na polskomu kordoni po Tasmin Visi ta Sinyusi pid nazvami Nova Serbiya Generali de Preradovich i Shevich na pravij storoni Dincya vid girla richki Bahmut do girla richki Luganchik vklyuchayuchi richku Lugan z usima yiyi pritokami mizh kordoniv zaporizkih i donskih kozakiv pid im yam Slov yano Serbiya Generalu de Preradovich dlya 10 rot distalisya krashi zemli u verhiv yi Lugani i Dincya a generalu Shevich nizhni zemli sho lezhat na Donec Lugan ta Luganchika ostannya sluzhila kordonom donskih kozakiv takozh dlya 10 rot U pershij polovini zalishalasya zemlya priznachena dlya forteci Bahmut a v drugij polovini slid vibrati misce bilya vitokiv Miusa Luganchika i Olhovij dlya forteci menshogo rozmiru Voseni 1755 roku generali prijshli zi svoyimi lyudmi v cyu oblast i zumili perezhiti zhorstoku zimu i z pochatkom vesni 1756 dlya 20 rot stali buduvati slobodi z shirokimi i rivnimi vulicyami Do pershih poselenciv postupovo dopovnyuvalisya zhitelyami z Ugorshini ta Serbiyi Ale bilsh za vse z Malorosiyi dlya zaselennya privatnih oficerskih slobid Ci 20 rot proisnuvali 10 rokiv Koli v 1764 roci bula stvorena Novorosijska guberniya znachni zmini vidbulisya v Slov yano Serbiyi ta Novo Serbiyi voni buli uprazneni Kolishnya Nova Serbiya stala Yelisavetgradskoyi provinciyeyu Novorosijskoyi guberniyi a Slov yano Serbiya chastinoyu Bahmutskogo gorodovogo povitu Katerininskoyi provinciyi tiyeyi zh guberniyi Z 20 svoyih rot bez chotiroh buv stvorenij Bahmutskij gusarskij polk Dodatkovo v Bahmuti rozkvartiruvalisya 16 rot kirasirskogo Samarskogo gusarskogo polku stvorenogo shlyahom zlittya kilka rokiv tomu Moldavskogo i Makedonskogo polovih gusarskih polkiv Ostannij buv stvorenij tilki tisyachu simsot p yatdesyat shist z chornogorciv yaki prijshli z mitropolitom Petrovich v Novu Serbiyu i yaki buli pereseleni v mistechka Omelnik Amelnik i Manzheleevku Manscheleevka na kvartiri v 1757 roci ale vzhe pid chas prusskoyi vijni Takim chinom Bahmutskij gusarskij polk buv znachno posilenij She polk otrimav zbilshennya za rahunok 100 moldavskij simej vivedenih majorom Shtericha pid chas vijni i rozselennya po rotah Do stvorennya Novorosijskoyi guberniyi misto Bahmut stavivsya do Voronezkoyi guberniyi v poviti prozhivalo bagato malorosiyan z yakih i buv stvorenij Bahmutskij kozackij polk 1764 roku vin stav nazivatisya Luganskij pikinernij polk roti yakogo roztashuvalisya po richkah Bahmut Torec Bulavin Kolodyaz i Krinka Bezumovno ci teritoriyi zaslugovuyut dobrogo zaselennya cherez teplogo klimatu rodyuchogo gruntu dzherelnih dzherel i tverdoyi derevini Takozh dlya fortechnogo budivnictva grunt tut yak i za novoyu Dniprovskoyi i staroyi Ukrayinskoyi liniyi zruchna yaksho ne yavno solona Potribna oberezhnist i nasinnya pevnih vidiv trav mayut slanki korinnya yakih v prirodnih umovah nide v cih oblastyah nemaye dlya poshirennya na valah i rovah shob shvidko otrimati horoshij gazon v comu glinistoyi zemli Tilki takim chinom mozhna zakripiti zemlyu na valah i rovah Mozhlive vikoristannya piriyu abo pirij povzuchij velmi vishukanogo shob zakripiti zemlyani vali i shob pokriti yih z travoyu Cim umovam vidpovidaye i mitlicya povzucha Pereklad M Lomako D Iohann Anton Guldenstadt Russisch Kayserl Akademikers und Professors der Naturgeschichte auch der Churfurstl Maynzischen und der Berliner Naturforschenden wie auch der St Petersburgischen okonomischen Gesellschaft Mitgliedes Reisen durch Russland und im Caucasischen Geburge Auf Befehl der Russisch Kayserlichen Akademie der Wissenschaften herausgegeben von P S Pallas Z w y t e r T h e i l St Petersburg Bey der Kayserlichen Akademie der Wissenschaften 1791 s 270 272Materialni zalishki Svitlini Plita z mogili Sofiyi Klavdiyivni Depreradovich Komishuvaha Mogila Depreradovicha Komishuvaha Serbska mogila Serebryanka Serbska mogila Serebryanka Serbskij hram SerebryankaDiv takozhNova Serbiya DonshinaPrimitkiVodotika T S Slov yanoserbiya 2016 12 21 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2012 T 9 Pril S S 652 ISBN 978 966 00 1290 5 Tinchenko 2018 s 162 183 LiteraturaEnciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 ISBN 5 7707 4049 3 Tinchenko Yaroslav 2018 Vid kozakiv do gusariv K Tempora 214 s ISBN 978 617 569 333 9 PosilannyaSlov yanoserbiya Universalnij slovnik enciklopediya 4 te vid K Teka 2006 Slov yanoserbiya Yuridichna enciklopediya u 6 t red kol Yu S Shemshuchenko vidp red ta in K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 2003 T 5 P S 736 s ISBN 966 7492 05 2 Slov yano Serbiya Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini Buenos Ajres 1965 T 7 kn XIV Literi Sen Sti S 1770 1000 ekz Gusterin P O zaselenii serbami Novorossii Slavyanoserbiya