Смирнов Андрій Сергійович

Андрій Сергійович Смирнов (нар. 12 березня 1941, Москва, РРФСР) — радянський і російський кінорежисер, сценарист, драматург, актор театру й кіно, кінопродюсер, громадський діяч. Народний артист Російської Федерації (2003). Кавалер ордена «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (2011). Член громадської організації російських кінематографістів «Кіносоюз». Лауреат ряду російських і міжнародних кінопремій.

Смирнов Андрій Сергійович
рос. Андpeй Сepгeeвич Смирнов
Дата народження	12 березня 1941(1941-03-12)^[1]^[2](83 роки)
Місце народження	Москва, СРСР
Громадянство	СРСР  Росія
Alma mater	Всеросійський державний інститут кінематографії
Професія	кінорежисер, сценарист, драматург, актор
Нагороди	Ніка
IMDb	ID 0807033
Смирнов Андрій Сергійович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Смирнов.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. .

Життєпис

Народився 12 березня 1941 року в Москві. Син радянського письменника .

У 1962 році закінчив режисерський факультет ВДІКу (майстерня Михайла Ромма). Дебютував як режисер-постановник в 1961 році (к/м, ВДІК), перші кілька картин знімав у співавторстві з .

Подією в радянському кінематографі став його фільм «Білоруський вокзал», який був нагороджений Головною премією на I Фестивалі сучасної кінематографії в Карлових Варах в 1971 році.

Після 3-го свого фільму «Вірою і правдою» (1979) Смирнов відійшов від режисури, працював в основному як сценарист і драматург. Його п'єса «Рідненькі мої» в 1985 р. була поставлена ​​Московським театром сатири. Також виступив і як автор ряду сюжетів в кіножурналі «Фитиль».

У роки перебудови А. Смирнов активно займався громадською діяльністю.

У 1988—1990 рр. — в. о. першого секретаря правління Спілки кінематографістів СРСР.

У 1990-х роках Смирнов ставив телеспектаклі, телеконцерти, театральні постановки («Вечеря» Жана-Клода Брісвіля, МХАТ ім. Чехова та , 1994), «Місяць у селі» І. С. Тургенєва (Комеді Франсез, 1997).

Успішно реалізує себе на акторському терені, зіграв понад 40 ролей у кіно і серіалах (помітні ролі в картинах «Чернов/Chernov» (1990), «Манія Жизелі» (1995), «Щоденник його дружини» (2000), «У колі першому» (2006), «Апостол» (2008), «Батьки і діти» (2008), «Чорні кішки» (2013) тощо), нагороджений низкою кінопремій. У 2011 році знявся в головній ролі (Володимир) у фільмі «Олена» відомого режисера А. Звягінцева, картина отримала ряд російських і міжнародних кінопремій. Зіграв одну з головних ролей в українському телесеріалі (2002, реж. В'ячеслав Криштофович) та роль професора в російсько-українському серіалі (2018, реж. Михайло Баркан).

У 2005 році був обраний головою журі XV МКФ  — щорічного конкурсного міжнародного кінофестивалю документальних, короткометражних ігрових, анімаційних та експериментальних фільмів, що проходить в Санкт-Петербурзі.

У червні 2011 року на церемонії відкриття XXII відкритого російського кінофестивалю «Кінотавр» А. Смирнову було вручено приз «За Честь і Гідність».

Повернувшись в кінорежисуру після 30-річної перерви, зняв за своїм сценарієм фільм «Жила-була одна баба» (2011), над яким працював з 1987 року. Картина була показана на закритті XIX кінофестивалю у Виборзі , що пройшов у серпні 2011 року, і відзначена «Призом президента фестивалю». Також фільм був представлений у конкурсній програмі 35-го Фестивалю світового кіно в Монреалі, що пройшов у серпні 2011 року. Режисером Іриною Бессарабовою створено документальний фільм «Під гомін п'яних мужиків» (назва — рядок з вірша М. Ю. Лермонтова «Батьківщина», 1841), який розповідає про долю режисера Смирнова і зйомках картини «Жила-була одна баба».

У 2012 р. на XXV ювілейній церемонії Національної кінопремії «Ніка» (за 2011 рік) Андрію Смирнову вручений приз за фільм «Жила-була одна баба» у номінації «Найкраща сценарна робота», а його кінокартина визнана «Найкращим ігровим фільмом». Також, премію «Ніка» отримали: у номінації «Найкраща жіноча роль» — , «Найкраща чоловіча роль другого плану» — Роман Мадянов, «Найкраща робота художника» — і «Найкраща робота художника по костюмах» — Людмила Гаїнцєва.

У 2019 р. за власним сценарієм поставив історичний драматичний художній фільм «Француз». «Для мене найважливішим було розповісти про момент становлення покоління шістдесятників, до якого я належу, — зізнається режисер. — Є старші шістдесятники (Євтушенко, Вознесенський), які на сім-вісім років старше моїх однолітків. Я ж належу до молодших шістдесятників. І добре пам'ятаю цей момент відносної свободи, зітхання після XX з'їзду партії і після фестивалю молоді в Москві». Картина стала помітною подією в Росії. Фільм «Француз» в червні 2019 р. закрив ювілейний, 30-й «Кінотавр», а також став фільмом відкриття XXV Міжнародного фестивалю фільмів про права людини «Сталкер» 10.12.2019.

А. С. Смирнов — член громадської організації російських кінематографістів «КіноСоюз».

Родина

• Батько: (1915—1976) — російський радянський письменник, історик, радіо- і телеведучий, громадський діяч. Лауреат Ленінської премії (1965).
• Мати: Смирнова Віргінія Генриховна (1911—1992) — піаністка.
  • Брат: Смирнов Костянтин Сергійович — тележурналіст.
• Перша дружина:  — радянська і російська актриса театру і кіно.
  • Дочка: Смирнова Авдотья Андріївна (також відома як Дуня Смирнова; нар. 1969) — російський сценарист, кінорежисер, телеведуча, публіцист. Чоловік Авдотьї — Анатолій Чубайс.
    • Онук: Данила Іпполитов (нар. 1990) — навчався у футбольній школі «Зеніт», чемпіон світу з пляжного футболу у складі збірної Росії, воротар. У 2015 р. завершив спортивну кар'єру. Закінчив Державний університет кіно і телебачення.
  • Дочка: Олександра Смирнова (нар. 1972).
• Друга дружина: (Смирнова) (нар. 1949) — радянська і російська актриса театру і кіно, кінопродюсер. Заслужена артистка Росії (2004).
  • Діти: Смирнови Аглая та (нар. 1991) — закінчив режисерський факультет ВДІК, російський актор, кінорежисер.

Нагороди

• 2003 — Народний артист Російської Федерації — за великі заслуги в галузі мистецтв.
• 2011 — Орден «За заслуги перед Отечеством» IV степеня — за великий внесок у розвиток власного кінематографічного мистецтва та багатолітньої творчої діяльності.

Фестивалі та премії

Лауреат

• 1971 — I Фестиваль сучасної кінематографії в Карлових Варах: Головна нагорода фільму «Білоруський вокзал» (1970)
• 1990 — Міжнародний кінофестиваль у Карлових Варах: Приз у номинації «За найкращу чоловічу роль» у фільмі («Чернов/Chernov») (1990, реж. Сергій Юрський)
• За виконання ролі письменника Івана Буніна у фільмі (2000, реж. О. Учитель) удостоєний низки кінопремій:
  • 2000 — VI Міжнародний правозахисний кінофестиваль «Сталкер»: Приз журі ім. В. Фріда
  • 2000 — Мінський міжнародний кінофестиваль «Листопад»: Приз у номинації «За найкращу чоловічу роль»
  • 2000 — Національна премія Російської Академії кінематографічних мистецтв «Ніка»: Приз у номинації «За найкращу чоловічу роль»
  • 2001 — 7-й Гатчинський кінофестиваль : Приз у номинації «За найкращу чоловічу роль»
• 2011 — XXII відкритий російський кінофестиваль «Кінотавр»: Приз «За Честь і Гідність»
• 2012 — XXV ювілейна Національна кінопремія «Ніка» (за 2011 рік): Приз за фільм «Жила-була одна баба» (2011) у номінаціях «Найкраща сценарна робота» та «Найращий ігровий фільм»

Номінації

• 2007 — Премія «Золотий орел» за 2006 рік у номинації За найкращу чоловічу роль на телебаченні: за роль Бобиніна у телесеріалі (2006, реж. Г. Панфілов)
• 2012 — XXV ювілейна Національна кінопремія «Ніка» (за 2011 рік): Номінація «Найкраща режисерська робота» за фільм «Жила-була одна баба» (2011)
• 2020 — Національна кінопремія «Ніка» (за 2019 рік): Номінації Найкращий ігровий фільм, Найкраща режисерська робота і Найкраща сценарна робота (фільм «Француз», 2019)

Фільмографія

Режисер-постановник

• 1961 — (к/м, у співавт. з , , Р. Аскеровим)
• 1962 — «Гей, хто-небудь!» (к/м, у співавт. з )
• 1964 — «П'ядь землі» (у співавт. з )
• 1966 — «Жарт» (к/м, у співавт. з , за однойменним оповіданням А. П. Чехова)
• 1967 — Кіноновела «Ангел» в рамках кіноальманаху до 50-річчя Жовтневої революції «Початок невідомого століття» (за оповіданням Юрія Олеші)
• 1970 — «Білоруський вокзал»
• 1974 — «Осінь»
• 1979 — «Вірою і правдою» (2-серійний)
• 1983 — кіножурнал «Фитиль» (випуск № 252 «Стриптиз мимоволі»)
• 2011 — «Жила-була одна баба»
• 2019 — «Француз»
• 2023 —

Сценарист

• 1961 — (к/м, у співавт. з , , Р. Аскеровим)
• 1962 — «Гей, хто-небудь!» (к/м, у співавт. з )
• 1966 — «Жарт» (к/м, у співавт. з , за однойменним оповіданням А. П. Чехова)
• 1974 — «Осінь»
• 1986 — «Сентиментальна подорож на картоплю»
• 1986 — «Я зробив все, що міг» (за мотивами документальної оповіді «Госпіталь в Єреміївці»)
• 2004 — » (у співавторстві з , , )
• 2011 — «Жила-була одна баба»
• 2019 — «Француз»
• 2023 у кіно —

Кінопродюсер

• 2011 — «Жила-була одна баба» (у співавт. з )
• 2019 — «Француз» (у співавт. з )
• 2023 — (у співавт. з О. Прудніковою)

Акторські роботи

• 1984 — «Той, хто йде слідом» — Портнов
• 1986 — «Червона стріла» — Карандін
• 1986 — «Мій улюблений клоун» — лікар
• 1990 — («Чернов/Chernov») — Олександр Петрович Чернов/П'єр Ч
• 1993 —  — Олександр Корейко, підпільний радянський мільйонер
• 1993 —  — Дафніс, художник
• 1995 —  — Жорж Браун
• 1996 — «Музика кохання. Незакінчена любов»/La Musique de l'amour: Un amour inachevé — портьє
• 2000 —  — Іван Олексійович Бунін, російський письменник
• 2002 —  — Іван Олексійович Ільїн
• 2002 —  — ?
• 2002 —  — Борис Григорович, викладач
• 2003 —  — Тоцький
• 2003 —  — Ольшанський
• 2003 — «Важкий пісок» — Іван Карлович Краузе
• 2004 —  — барон Дантес
• 2004 —  — Леонід Пулково, друг Бориса Градова-старшого
• 2005 — «Persona non grata» — секретар заступника міністра закордонних справ Росії
• 2005 — «Панове присяжні» — Олександр II
• 2006 —  — Бобинін
• 2006 — «З полум'я і світла» — жандармський генерал
• 2008 —  — Аркадій Андрійович Істомін
• 2008 — «Батьки і діти» — Павло Петрович Кірсанов
• 2009 — (серія № 10 «Оптичний обман») — Лев Аронович Розенберг
• 2011 — «Олена» — Володимир
• 2011 — «Два дні» — міністр
• 2013 —  — Дід Варрава, злодій в законі
• 2013 — «Відлига» — Сергій Вікторович Хрустальов, батько Віктора
• 2017 —  — ?
• 2017 — «Ікра» — Матвій Петрович Орлов, член Політбюро
• 2017 —  — Платон
• 2017 —  — Георгій Михайлович
• 2017 —  — Олексій Максимович Нестеров
• 2018 —  — професор Ільїн
• 2018 —  — Аполлон Колокольцев
• 2018 —  — Семен Тимофійович Бабушкін («Діамант»), старий злодій-ведмежатник
• 2018 —  — сторож на штрафмайданчику
• 2020 —  — Семен Тимофійович Бабушкін («Діамант»), старий злодій-ведмежатник (у виробництві)
• 2021 —  — Озирис (у виробництві)

Документальне кіно

• Брав участь у ряді документальних кінострічок, присвячених видатним діячам мистецтва.

Громадянська позиція

У березні 2014 року, в ході реакції російської інтелігенції на події в Криму, разом зі своєю дружиною Оленою Прудніковою підписав листа «Союзу кінематографістів і професійних кінематографічних організацій і об'єднань» на підтримку України проти розгорнутої антиукраїнської кампанії в Росії і інтервенції російських військ в Україну.

21 лютого 2022 року, підписав відкритий колективний лист російського Конгресу інтелігенції «Ви будете прокляті!» Паліям війни", в якому йдеться про історичну відповідальність влади РФ за розпалювання «великої війни з Україною».

Примітки

1. Deutsche Nationalbibliothek Record #172959748 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
2. Filmportal.de — 2005.
   d:Track:Q15706812
3. Фильм «Француз» закрыл юбилейный, 30-й «Кинотавр» в Сочи — Вокруг ТВ (18.06.2019)
4. [. Архів оригіналу за 1 січня 2020. Процитовано 19 січня 2020. 30-й «Кінотавр»: фільм «Француз» (рос.)]
5. [. Архів оригіналу за 6 грудня 2019. Процитовано 19 січня 2020. XXV фестиваль фильмов о правах человека «Сталкер» объявил программу (05.12.2019) (рос.)]
6. [. Архів оригіналу за 17 лютого 2020. Процитовано 19 січня 2020. Минский международный кинофестиваль «Лістапад»: «Дневник его жены» (2000) (рос.)]
7. [. Архів оригіналу за 19 грудня 2019. Процитовано 19 січня 2020. Лауреаты Национальной кинематографической премии «НИКА» за 2000 год (рос.)]
8. [. Архів оригіналу за 8 червня 2016. Процитовано 19 січня 2020. Лауреаты Национальной кинематографической премии «НИКА» за 2011 год (рос.)]
9. [. Архів оригіналу за 2 березня 2020. Процитовано 4 березня 2020. Номинанты «НИКА-33» (2020) (рос.)]
10. . kinosoyuz.com. 8 березня 2014. Архів оригіналу за 21 травня 2017. Процитовано 23 вересня 2018.
11. . Архів оригіналу за 22 лютого 2022. Процитовано 22 лютого 2022.
12. Відкритий колективний лист «Вы будете прокляты!» [ 22 лютого 2022 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання

• Біографія на dic.academic.ru(рос.) [ 21 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
• https://www.kino-teatr.ru/kino/acter/m/ros/3974/works/ [ 6 квітня 2020 у Wayback Machine.]
• Андрей Смирнов^{[недоступне посилання з травня 2019]}(рос.)