Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Луара значення оригінальна назва ЛуараЛуара біля ОрлеануЛуара виділ

Луара

Луара
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Луара (значення).

Луара
image
Луара біля Орлеану
image
Луара виділена на мапі Франції
44°50′30″ пн. ш. 4°13′07″ сх. д. / 44.84166666669477763° пн. ш. 4.2186111111388778° сх. д. / 44.84166666669477763; 4.2186111111388778
Витік Севенни
• координати 44°50′30″ пн. ш. 4°13′07″ сх. д. / 44.84166666669477763° пн. ш. 4.2186111111388778° сх. д. / 44.84166666669477763; 4.2186111111388778
Гирло Біскайська затока
• координати 47°16′12″ пн. ш. 2°11′04″ зх. д. / 47.27000000002777824° пн. ш. 2.1844444444721778° зх. д. / 47.27000000002777824; -2.1844444444721778
Басейн Атлантичний океан
Країни: Франція
Прирічкові країни: Франція
Регіон Альє
Ардеш
Шер
Ендр і Луара
Луар і Шер
Луара
Верхня Луара
Атлантична Луара
Луаре
Мен і Луара
Ньєвр
Сона і Луара
Довжина 1 020 км
Площа басейну: 117 тисяч км²
Середньорічний стік 835 м³/с
Притоки: d, Мен[d], d, d, d, d, Ендр (річка), Шер, Альє, Q51271530?, d, d, d, d, Bonnée[d], d, d, d, d, d, Aix[d], Ance[d], d, d, d, В'єнн, d, Арру, Arzon[d], Beuvron[d], d, d, d, d, Coise[d], d, d, d, d, d, d, d, d, d, d, d, Renaison[d], d, d, d, Sumène[d], d, d, d, d, d, d, Bonson[d], d, d, d, d, d, d, d, d, d, d, d, Mauves[d], d, d, d, d, d, d, d, d, d, d, d, d, d, d, Loddes[d], d, Q17355242?, d, d, Arçon[d], d, d, Ocre[d], d, d, d, Q61818058? і Châteauvert[d]
image Медіафайли у Вікісховищі

Луа́ра (фр. Loire МФА: [lwɑːʁ] Лвар) — найбільша річка Франції.

Луара бере початок в Севеннах на півдні Франції, тече на північ до Орлеана, далі повертає на захід. Впадає в Біскайську затоку Атлантичного океану біля Нанту, утворюючи естуарій. На Луарі знаходяться міста (в порядку від витоку до гирла) Роанн, Невер, Орлеан, Блуа, Тур, Анже, Нант, Сен-Назер.

Протяжність Луари — 1 020 км, що робить її 171-ю за довжиною річкою у світі. Площа басейну річки становить 117 054 км², або більш ніж п'ята частина суходолу Франції, а от середній потік води становить лише половину потоку Рони.

Людська історія у долині річки Луари починається з неандертальців середнього палеоліту 90–40 тис. років тому; сучасна людина прибула туди бл. 30 тис. років тому. Історичні племена галлів довкола Луари відомі з 1500 до 500 р. до н. е.; вони використовували Луару як великий річковий торговий шлях вже у 600 р. до н. е., встановивши торгові відносини з давніми греками на Середземному морі. Галлське панування в долині Луари закінчилося 56 р. до н. е., коли Гай Юлій Цезар захопив дотичні провінції на користь Римської імперії. Християнство з'явилося в долині у 3 ст. н. е., коли місіонери (багато з яких пізніше були проголошені святими), навернули місцевих язичників. В цей період поселенці заснували у долині виноградники та почали виробляти вино.

Долину Луари називають «Садом Франції»; в ній розташовані понад тисяча шато, кожне з виразними архітектурними елементами, збудовані у періоді від раннього Середньовіччя до пізнього Відродження. Початково вони будуватися як фортеці феодалів на стратегічному поділі між північною та південною Францією; зараз багато перебуває у приватній власності.

Загальний опис

Луара тече через такі департаменти та міста Франції: Ардеш, Верхня Луара: Ле-Пюї-ан-Веле, Луара: Фер, Роанн, Сона і Луара: Дігуен, Альє, Ньєвр: Десіз, Невер, Ла-Шарите-сюр-Луар, Кон-Кур-сюр-Луар, Шер: Сансерр, Луаре: Бріар, Жіан, Орлеан, Луар і Шер: Блуа, Ендр і Луара: Амбуаз, Тур, Мен і Луара: Монсоро, Сомюр, Атлантична Луара: Ансені, Нант, Сен-Назер.

Етимологія

Назва «Луара» (фр. Loire) походить від лат. Liger, яке в свою чергу було транскрипцією місцевої галлської (кельтської) назви річки. Галлська назва походить від галлського слова liga, що означало «мул, осад, алювій» та породило французьке слово lie, наприклад («на осаді» — виноробний термін.

Слово Liga походить від праіндоєвропейського кореня *legʰ-, який позначав «лежати» (цей корінь також є попередником багатьох англійських слів, напр. «lie», «lay», «ledge», «law», чи українського «лежати»).

Фізична географія

image
Витік річки Луари

Дослідження палео-географії регіону припускають, що палео-Луара текла на північ та поєднувалась з Сеною,, а нижня Луара мала витік у джерелі вище Орлеану десь довкола Жіану і текла на захід близько до поточного русла. Колись у тривалій історії підняття у Паризького басейну, нижня, Атлантична Луара захопила «палео-Луару» або "Сенську Луару (Loire séquanaise), утворивши сучасну річку. По колишньому руслу «Сенської Луари» зараз тече притока Сени — річка Луан.

Витік річки Луари розташований у східній частині Центрального масиву, у джерелах на південній стороні гори за координатами 44°50′38″ пн. ш. 4°13′12″ сх. д. / 44.84389° пн. ш. 4.22000° сх. д. / 44.84389; 4.22000. Ця точка розташована у північносхідній частині гірського масиву Севенни, на території муніципалітету Сент-Елалі (Ардеш) у південносхідній Франції. Джерело розташовано на висоті 1 408 м.н.м. Водоносний горизонт під горою Жерб'є-де-Жон породжує численні джерела, з яких три, розташовані у підніжжя гори, ідентифіковані як витоки річки Луара. Ці три струмки зливаються і утворюють Луару, яка стікає вниз долиною на південь від гори через селище Сент-Елалі.

image
Річковий порт міста Роанн

Річка може бути поділена на три основні зони:

  • Верхня Луара — ділянка від джерела до впадіння притоки Альє. На цій ділянці річка спочатку тече через вузьку, прорізану долину, що вирізняється каньйонами, лісами по краях долини та низькою населеністю регіону, а потім алювіальна рівнина розширюється і річка утворює меандри та розгалуження на багато русел. Потік води особливо високий на ділянці між Роанн і Віші до впадіння притоки Альє.
  • середня частина, яку утворює Долина Луари — ділянка від впадіння Альє до впадіння притоки Мен, довжиною бл. 280 км. На цій ділянці русло річки відносно пряме, крім ділянки біля Орлеану, та існують багато островів та піщаних банок. Між 12-м і 19-м сторіччям тут були збудовані численні дамби, метою яких був захист від повеней.
  • і Нижня Луара — ділянка від впадіння Мен до естуарію. На цій ділянці річка характеризується водно-болотними угіддями, які формують унікальні середовища для мігруючих птахів.
image
Впадіння Альє в Луару

Луара тече переважно на північ через Роанн та Невер до Орлеану, а після того на захід через Тур до Нанту, де фона формує естуарій. Річка впадає в Атлантичний океан на 47°16′44″ пн. ш. 2°10′19″ зх. д. / 47.27889° пн. ш. 2.17194° зх. д. / 47.27889; -2.17194 між Сен-Назером і Сен-Бревен-ле-Пен, які пов'язані мостом через річку біля її гирла.

Припливна ділянка річки простягається на 60 км вглиб суходолу та має ширину до 3 км. На ній розташовані нафтопереробні заводи, порт Сен-Назера та 40 000 га водно-болотних угідь, які утворились бл. 9,5 тис. років тому внаслідок прориву берегу і затоплення низин морською водою на північному березі естуарію, а також пляжі Ле-Круазік і Ла-Боль-Ескублак вздовж берегової лінії.

Притоки

image
Карта басейну Луари з основними притоками

Головні притоки:

Водний режим

Зміни в рівнях води річки іноді приводили до серйозної повені, особливо в 1856, 1866 і 1911 рр.

Клімат

Клімат Луари вважається найбільш приємним у північній Франції, з більш теплими зимами, і переважно з меншою кількістю екстремумів температур, які рідко перевищують 38 °C. Це помірним морський клімат, характеризується відсутністю сухих сезонів та сильними дощами та снігом взимку, особливо на верхніх ділянках течії. Кількість сонячних годин на рік варіює між 1400 і 2200 та збільшується від північного заходу до південного сходу. Кількість опадів становить 690 мм/р на узбережжі та 648 мм/р вглиб суходолу.

Флора

image
Квіти ренклоду

У центральній частині долини Луари розташований найбільший ліс Франції — Орлеанський ліс (фр. Forêt d'Orléans), який займає площу 38 234 га, а також заліснений парк площею 5 440 га, відомий як Шамборський ліс (фр. Foret de Chambord). Інша вегетація у долині перебуває переважно під приватним контролем та включає такі дерева як дуб, бук і сосна. У болотистих місцинах ростуть ясен, вільха та верба, а слугує як природне добриво. Атлантичне узбережжя є домівкою декількох водних трав, важливим видом з яких є солонець, що використовується як кулінарний інгредієнт з огляду на її діуретичні властивості. Від греків у регіон потрапила винна лоза. Від римлян були запозичені дині, яблука, вишні, айва та груші, а також види фіолетового крокусу, з якого збирають шафран довкола Орлеану. Види сливи-ренклоду були привезені з Італії для посадки в садах шато. Холодок лікарський (спаржа) була завезена з північно-західної Франції.

Екологія

Історія

Доісторичний період

Долина Луари була заселена неандертальцями з часів середнього палеоліту 90-40 тис. років тому. Сучасна людина заселила долину бл.30 тис. років тому. Десь у 5 тисячолітті до нашої ери, люди почали вирубати ліси по берегах річки та культивувати землі і вирощувати худобу. Вони будували мегаліти для вшанування мертвих, особливо з 35 ст. до н. е. Галли прибули у долину між 1500 і 500 роками до н. е., і карнути оселилися у (сучасний Орлеан) і збудували міст через річку. До 600 р. до н. е. Луара вже стала важливим торговим шляхом між кельтами та давніми греками і лишалась одним з основних торгових шляхів Франції понад 2000 років. Для доставки товарів між Середземномор'ям та Атлантичним узбережжям, фінікійці і греки використовували в'ючних конів, щоб транспортувати товари з Ліону до Луари.

Давній Рим, алани та вікінги

image
Вторгнення вікінгів 879 р.

Римляни успішно підкорили галлів 52 р. до н. е. і почали розвивати Ценабум, який вони назвали Авреліаніс. Вони також розпочали будівництво міста Цезародунум (зараз — Тур) з 1 р.н. е.. Римляни використовували Луару до Роанна, розташованого в ~150 км вниз по течії від витоку річки. Після 16 року долина річки Луари стала частиною римської провінції Аквітанія зі столицею у Аварікумі. Християнство з'явилося в долині у III столітті, коли місіонери навернули місцевих язичників. Монахи-місіонери заснували у долині виноградники та почали виробляти вино.

У V-му столітті. Римська імперія остаточно занепала і франки та алемани прийшли у долину Луари зі сходу. Після їх приходу виник конфлікт франків та вестготів. У 408 році іранське плем'я аланів перетнуло Луару і значна їх кількість, очолювана царем Сангібаном, оселилася у середній течії Луари у Галлії. Сліди їх розселення збереглися у прізвищах довкола сучасного міста Орлеан — «Allaines».

У IX-му ст. розпочалися набіги вікінгів на західне узбережжя Франції; вони використовували для навігації Луарою. 853 року вони атакували та знищили Тур та його знамените абатство, а рейдами 854 і 872 років двічі знищували Анжу. У 877 році помер Карл II Лисий, що стало кінцем династії Каролінгів. Після тривалого конфлікту у регіоні, 898 року став першим графом Анжуйським.

image
Шато де Монсоро (1453) — єдиний замок Луари, збудований безпосередньо у руслі Луари.

Середньовіччя

Під час Столітньої війни (1337—1453 рр.), Луара була кордоном між французами та англійцями, які окупували територію на північ від річки. Третина населення померла від епідемії Чорної смерті 1348–9. Англійці перемогли французів 1356 року і Аквітанія перейшла під контроль англійців 1360 р. 1429 року Жанна д'Арк переконала короля Карла VII вигнати англійців з країни. Її успішне зняття облоги Орлеана (який розташований на Луарі) стало поворотною точкою війни.

У 1477 році перший у Франції друкарський верстат був збудований у Анжу, а близько цього часу були збудовані замки Ланже і Монсоро. За правління короля Франциска I (1515—1547 рр.) італійське Відродження мало вражаючий вплив на регіон, і мешканці запозичували його елементи у архітектуру і культуру, особливо еліта, яка відтворювала його принципи у своїх шато.

У 1530-ті роки ідеї Реформації досягли долини Луари і частина людей навернулась у протестантство. Розпочалися релігійні війни і 1560 року католики втопили у річці декілька сот протестантів. Під час Релігійних воєн 1562—1598 рр. Орлеан був важливим укріпленням гугенотів, але 1568 року протестанти підірвали Орлеанський собор. 1572 року бл.3000 гугенотів були вбиті у Парижі під час Варфоломіївської ночі; ще сотні були втоплені католиками у Луарі.

1600–сучасність

image
Плакат 1840 року, який рекламує екскурсії річкою

Протягом століть місцевий люд використовував дерев'яні набережні та дрегування у намаганні підтримувати навігаційний канал на річці, який був критичним для транспортування. Поступово річковий трафік зростав, і в Середньовіччі існувала система річкових митниць. До нашого часу збереглися деякі з цих митних мостів, які існували понад 800 років. У 17-му сторіччі Жан-Батист Кольбер запровадив використання кам'яних набережних на ділянці від Роанна до Нанта, що допомогло полегшити навігацію на річці, але вона все одно части зупинялась внаслідок несприятливих умов при повенях чи посухах. За оповідями, повені 1707 року забрали життя 50 тис. мешканців, коли протягом двох годин вода в Орлеані піднялася більш ніж на 3 метри. Типова пасажирська подорож вниз річкою від Орлеану до Нанту тривала 8 днів, а вгору проти течії — 14. Під час Вандейської війни у річці втопили багато полонених, оскільки це вважалось більш ефективним способом страти.

На початку XIX-го сторіччя по річці між Нантом та Орлеаном почали курсувати пасажирські пароплави, що пришвидшило подорож вгору по течії; до 1843 року щорічно вже перевозилось 70 тис. пасажирів у Нижній Луарі та 37 тис. у Верхній Луарі. Але конкуренція з залізницями, яка почалась у 1840-х роках зменшила річкову торгівлю. Пропозиції створити навігацію на всій довжині річки до Бріара не були реалізовані. Відкриття 1838 року дозволило продовжити навігацію на ділянці між Дігуеном та Бріаром, але перехід річки у Бріарі на її рівні залишався проблемою до будівництва 1896 року Бріарського акведуку. Маючи довжину 662,69 м, він тривалий час лишався найдовшим акведуком такого типу у світі.

також було відкрито 1838 року. Він був майже закритий 1971 року, але і зараз, на початку 21-го ст., він все ще дозволяє навігацію далі долиною Луари до Дігуена. Вузький канал де Беррі довжиною 261 км, зі шлюзами шириною лише 2,7 м, був відкритий у 1820-ті роки та поєднував Боковий канал Луари у Марсей-лез-Обіньї з річкою Шер у Нуає і знову з Луарою поблизу Тура. Цей канал був закритий 1955 р.

Навігація

image
Луара в місті Блуа.

У 1700 році порт Нанта налічував більше судів внутрішніх водних шляхів, ніж будь-який інший порт у Франції, що свідчить про історичну важливість судноплавства на найдовшій річці Франції. Мілководні габари (фр. gabares) та інші річкові кораблі продовжували транспортувати вантажі в індустріальну епоху, включаючи вугілля з Сент-Етьєна, завантаженого на баржі в Орлеані. Проте небезпечна навігація по вільній течії і обмежені тоннажі означали, що залізничні шляхи швидко знищили вцілілий траффік з 1850-х років. У 1894 році була створена компанія, яка сприяла поліпшенню судноплавства від Нанта до Бряара. Роботи були дозволені в 1904 році і проведені в два етапи від Анже до меж припливів в Удоні. Ці роботи, з буйнами і підводними насипами, збереглися і сприяють обмеженому судноплавству в сучасних умовах. Дамба через Луару у Сен-Леже-де-Вінь дозволяє навігації перетнути з до .

Навігація на річці офіційно можлива до Бушмену,, де в неї біля Анжу впадає річка . Станом на 2017, навігація можлива на таких ділянках річки:

  • морська Луара: 53 км від Атлантичного океан у Сен-Назарі до Нанту, без шлюзів
  • Луара: 84 км від Нанту до Бушмену поблизу Анжу, без шлюзів
  • : 196 км від Бріара до Дігуена, паралельно річці, 36 шлюзів
  • : 56  км від Дігуена до Роанна, паралельно річці, 10 шлюзів

Каскад ГЕС

На річці розташовано ГЕС Вільре. Ресурс з Луари використовує дериваційна ГЕС Монпезат.

Луара в культурі

2 грудня 2000 року центральна частина долини Луари була додана у список Світової спадщини ЮНЕСКО.

Мистецтво

Луара надихнула багато поетів та письменників, серед яких: Карл I Орлеанський, Франсуа Рабле, [fr], Клеман Маро, П'єр де Ронсар, Жоашен дю Белле, Жан де Лафонтен, Шарль Пеґі, [fr] ; а також художників, таких як: Рауль Дюфі, Вільям Тернер, Гюстав Курбе, Огюст Роден, Фелікс Валлотон, [fr], [fr], [fr], [fr] і [fr].

  • image
    Пейзаж Луари, Вільям Тернер.
  • image
    Джерело Луари, Гюстав Курбе.
  • image
    Портрет Луари, Жан-Макс Альбер, 1988.
  • image
    Les Rosiers-sur-Loire, Жан-Жак Делюсс, 1800
  • image
    Луара біля Монсоро, Вільям Тернер, 1832, Шато-де-Монсоро - Музей сучасного мистецтва.

Див. також

Примітки

  1. GEOnet Names Server — 2018.
    d:Track:Q1194038
  2. . Encyclopædia Britannica online. Архів оригіналу за 19 лютого 2014. Процитовано 22 березня 2019.
  3. . Архів оригіналу за 19 жовтня 2016. Процитовано 16 жовтня 2016.
  4. Tockner, Klement; Uehlinger, Urs; Robinson, Christopher T. (2009). . Academic Press. с. 183. ISBN . Архів оригіналу за 27 травня 2013. Процитовано 11 квітня 2011.
  5. Nicola Williams; Virginie Boone (1 травня 2002). . Lonely Planet. с. 9—12, 14, 16—17, 19, 21—22, 24, 26, 27—36, 40—54. ISBN . Архів оригіналу за 3 червня 2016. Процитовано 13 квітня 2011.
  6. . Western France Tourist Board. Архів оригіналу за 16 червня 2011. Процитовано 13 квітня 2011.
  7. (PDF). Lonely Planet. Архів оригіналу (PDF) за 15 жовтня 2012. Процитовано 11 березня 2011.
  8. Montclos, Jean-Marie Pérouse de (1997). . Könemann. ISBN . Архів оригіналу за 27 травня 2013. Процитовано 11 квітня 2011.
  9. Tourenq, J.; Pomerol, C. (1995). Mise en évidence, par la présence d'augite du Massif Central, de l'existence d'une pré-Loire-pré-Seine coulant vers la Manche. Comptes Rendus de l'Académie des Sciences. 320: 1163—1169.
  10. Antoine, Pierre; Lautridou, Jean Pierre; Laurent, Michel (June 2000). Long-term fluvial archives in NW France: response of the rivers Seine and Somme to tectonic movements, climatic variations and sea-level changes. Geomorphology. 33 (3–4): 183—207. doi:10.1016/s0169-555x(99)00122-1.
  11. Barbour, Philippe (1 липня 2007). . New Holland Publishers. с. 127. ISBN . Архів оригіналу за 26 травня 2013. Процитовано 11 квітня 2011.
  12. Williams & Boone, p. 33
  13. Williams & Boone, p. 35-36
  14. Williams & Boone, p.11
  15. Williams & Boone, p.12
  16. Abaev, V. I.; Bailey, H. W. . Encyclopædia Iranica. Т. I/8. с. 801—803. Архів оригіналу за 26 квітня 2020. Процитовано 31 березня 2019.
  17. Williams & Boone, p. 14
  18. Bradbury, Jim (1 лютого 2004). . Taylor and Francis. с. 213. ISBN . Архів оригіналу за 26 травня 2013. Процитовано 11 квітня 2011.
  19. Williams & Boone, p.16
  20. Aa. Vv. (20 червня 2007). . Casa Editrice Bonechi. с. 17. ISBN . Архів оригіналу за 27 травня 2013. Процитовано 11 квітня 2011.
  21. Moffett, Marian; Fazio, Michael W.; Wodehouse, Lawrence (2003). . Laurence King Publishing. с. 330. ISBN . Архів оригіналу за 26 травня 2013. Процитовано 11 квітня 2011.
  22. Jervis, William Henley (23 лютого 2010). . BiblioLife. с. 331. ISBN . Архів оригіналу за 26 травня 2013. Процитовано 11 квітня 2011.
  23. Mellersh, H. E. L.; Williams, Neville (May 1999). . ABC-CLIO. с. 188. ISBN . Архів оригіналу за 26 травня 2013. Процитовано 11 квітня 2011.
  24. Finney, Paul Corby (1999). . Wm. B. Eerdmans Publishing. с. 181. ISBN . Архів оригіналу за 26 травня 2013. Процитовано 11 квітня 2011.
  25. Smith, Judy (November 2002). . Sigma Leisure. с. 167. ISBN . Архів оригіналу за 26 травня 2013. Процитовано 11 квітня 2011.
  26. Trout, Andrew P. (1978). . Twayne Publishers. ISBN . Архів оригіналу за 26 травня 2013. Процитовано 11 квітня 2011.
  27. ; Embleton-Hamann, Christine (1997). . Elsevier. с. 126. ISBN . Архів оригіналу за 26 травня 2013. Процитовано 11 квітня 2011.
  28. Braudel, Fernand; Reynolds, Sian (April 1992). . HarperPerennial. с. 476. ISBN . Архів оригіналу за 26 травня 2013. Процитовано 11 квітня 2011.
  29. McKnight, Hugh (September 2005). . Sheridan House, Inc. с. 178—179. ISBN . Архів оригіналу за 26 травня 2013. Процитовано 11 квітня 2011.
  30. Institut des études rhodaniennes (1971). . Université de Lyon. Архів оригіналу за 26 травня 2013. Процитовано 11 квітня 2011.
  31. Edwards-May, David (2010). Inland Waterways of France. St Ives, Cambs., UK: Imray. с. 109—111. ISBN .
  32. Liley, John (6 березня 1975). . Stanford Maritime. с. 130. ISBN . Архів оригіналу за 26 травня 2013. Процитовано 11 квітня 2011.
  33. Fluviacarte [ 14 липня 2018 у Wayback Machine.], Loire (maritime)
  34. Fluviacarte [ 31 березня 2019 у Wayback Machine.], Loire
  35. Fluviacarte [ 14 вересня 2019 у Wayback Machine.], Canal latéral à la Loire
  36. Fluviacarte [ 14 липня 2018 у Wayback Machine.], Canal de Roanne à Digoin

Джерела

  • БСЭ — Луара (река во Франции) [ 27 серпня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
  • Encyclopedia Britannica — Loire River (River, France) [ 19 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
  • CORELA — Iles de Loire [ 19 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (фр.)
  • LA LOIRE ET SES AFFLUENTS (PDF) [ 19 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (фр.)
  • Williams, Nicola; Boone, Virginie (1 травня 2002), , Lonely Planet, ISBN , архів оригіналу за 5 серпня 2020, процитовано 4 квітня 2019 (англ.)
  • Garrett, Martin (2010). The Loire : a cultural history. Signal. ISBN . (англ.)
  • Pays de la Loire, waterways guide No. 10, Editions du Breil. pp 8–27, for the navigable section (guide in English, French and German) (англ.)

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Luara znachennya originalna nazva LuaraLuara bilya OrleanuLuara vidilena na mapi Franciyi44 50 30 pn sh 4 13 07 sh d 44 84166666669477763 pn sh 4 2186111111388778 sh d 44 84166666669477763 4 2186111111388778Vitik Sevenni koordinati 44 50 30 pn sh 4 13 07 sh d 44 84166666669477763 pn sh 4 2186111111388778 sh d 44 84166666669477763 4 2186111111388778Girlo Biskajska zatoka koordinati 47 16 12 pn sh 2 11 04 zh d 47 27000000002777824 pn sh 2 1844444444721778 zh d 47 27000000002777824 2 1844444444721778Basejn Atlantichnij okeanKrayini FranciyaPririchkovi krayini FranciyaRegion Alye Ardesh Sher Endr i Luara Luar i Sher Luara Verhnya Luara Atlantichna Luara Luare Men i Luara Nyevr Sona i LuaraDovzhina 1 020 kmPlosha basejnu 117 tisyach km Serednorichnij stik 835 m sPritoki d Men d d d d d Endr richka Sher Alye Q51271530 d d d d Bonnee d d d d d d Aix d Ance d d d d V yenn d Arru Arzon d Beuvron d d d d d Coise d d d d d d d d d d d d Renaison d d d d Sumene d d d d d d d Bonson d d d d d d d d d d d d Mauves d d d d d d d d d d d d d d d Loddes d d Q17355242 d d Arcon d d d Ocre d d d d Q61818058 i Chateauvert d Mediafajli u Vikishovishi Lua ra fr Loire MFA lwɑːʁ Lvar najbilsha richka Franciyi Luara bere pochatok v Sevennah na pivdni Franciyi teche na pivnich do Orleana dali povertaye na zahid Vpadaye v Biskajsku zatoku Atlantichnogo okeanu bilya Nantu utvoryuyuchi estuarij Na Luari znahodyatsya mista v poryadku vid vitoku do girla Roann Never Orlean Blua Tur Anzhe Nant Sen Nazer Protyazhnist Luari 1 020 km sho robit yiyi 171 yu za dovzhinoyu richkoyu u sviti Plosha basejnu richki stanovit 117 054 km abo bilsh nizh p yata chastina suhodolu Franciyi a ot serednij potik vodi stanovit lishe polovinu potoku Roni Lyudska istoriya u dolini richki Luari pochinayetsya z neandertalciv serednogo paleolitu 90 40 tis rokiv tomu suchasna lyudina pribula tudi bl 30 tis rokiv tomu Istorichni plemena galliv dovkola Luari vidomi z 1500 do 500 r do n e voni vikoristovuvali Luaru yak velikij richkovij torgovij shlyah vzhe u 600 r do n e vstanovivshi torgovi vidnosini z davnimi grekami na Seredzemnomu mori Gallske panuvannya v dolini Luari zakinchilosya 56 r do n e koli Gaj Yulij Cezar zahopiv dotichni provinciyi na korist Rimskoyi imperiyi Hristiyanstvo z yavilosya v dolini u 3 st n e koli misioneri bagato z yakih piznishe buli progolosheni svyatimi navernuli miscevih yazichnikiv V cej period poselenci zasnuvali u dolini vinogradniki ta pochali viroblyati vino Dolinu Luari nazivayut Sadom Franciyi v nij roztashovani ponad tisyacha shato kozhne z viraznimi arhitekturnimi elementami zbudovani u periodi vid rannogo Serednovichchya do piznogo Vidrodzhennya Pochatkovo voni buduvatisya yak forteci feodaliv na strategichnomu podili mizh pivnichnoyu ta pivdennoyu Franciyeyu zaraz bagato perebuvaye u privatnij vlasnosti Zagalnij opisLuara teche cherez taki departamenti ta mista Franciyi Ardesh Verhnya Luara Le Pyuyi an Vele Luara Fer Roann Sona i Luara Diguen Alye Nyevr Desiz Never La Sharite syur Luar Kon Kur syur Luar Sher Sanserr Luare Briar Zhian Orlean Luar i Sher Blua Endr i Luara Ambuaz Tur Men i Luara Monsoro Somyur Atlantichna Luara Anseni Nant Sen Nazer Etimologiya Nazva Luara fr Loire pohodit vid lat Liger yake v svoyu chergu bulo transkripciyeyu miscevoyi gallskoyi keltskoyi nazvi richki Gallska nazva pohodit vid gallskogo slova liga sho oznachalo mul osad alyuvij ta porodilo francuzke slovo lie napriklad na osadi vinorobnij termin Slovo Liga pohodit vid praindoyevropejskogo korenya legʰ yakij poznachav lezhati cej korin takozh ye poperednikom bagatoh anglijskih sliv napr lie lay ledge law chi ukrayinskogo lezhati Fizichna geografiyaVitik richki Luari Doslidzhennya paleo geografiyi regionu pripuskayut sho paleo Luara tekla na pivnich ta poyednuvalas z Senoyu a nizhnya Luara mala vitik u dzhereli vishe Orleanu des dovkola Zhianu i tekla na zahid blizko do potochnogo rusla Kolis u trivalij istoriyi pidnyattya u Parizkogo basejnu nizhnya Atlantichna Luara zahopila paleo Luaru abo Sensku Luaru Loire sequanaise utvorivshi suchasnu richku Po kolishnomu ruslu Senskoyi Luari zaraz teche pritoka Seni richka Luan Vitik richki Luari roztashovanij u shidnij chastini Centralnogo masivu u dzherelah na pivdennij storoni gori za koordinatami 44 50 38 pn sh 4 13 12 sh d 44 84389 pn sh 4 22000 sh d 44 84389 4 22000 Cya tochka roztashovana u pivnichnoshidnij chastini girskogo masivu Sevenni na teritoriyi municipalitetu Sent Elali Ardesh u pivdennoshidnij Franciyi Dzherelo roztashovano na visoti 1 408 m n m Vodonosnij gorizont pid goroyu Zherb ye de Zhon porodzhuye chislenni dzherela z yakih tri roztashovani u pidnizhzhya gori identifikovani yak vitoki richki Luara Ci tri strumki zlivayutsya i utvoryuyut Luaru yaka stikaye vniz dolinoyu na pivden vid gori cherez selishe Sent Elali Richkovij port mista Roann Richka mozhe buti podilena na tri osnovni zoni Verhnya Luara dilyanka vid dzherela do vpadinnya pritoki Alye Na cij dilyanci richka spochatku teche cherez vuzku prorizanu dolinu sho viriznyayetsya kanjonami lisami po krayah dolini ta nizkoyu naselenistyu regionu a potim alyuvialna rivnina rozshiryuyetsya i richka utvoryuye meandri ta rozgaluzhennya na bagato rusel Potik vodi osoblivo visokij na dilyanci mizh Roann i Vishi do vpadinnya pritoki Alye serednya chastina yaku utvoryuye Dolina Luari dilyanka vid vpadinnya Alye do vpadinnya pritoki Men dovzhinoyu bl 280 km Na cij dilyanci ruslo richki vidnosno pryame krim dilyanki bilya Orleanu ta isnuyut bagato ostroviv ta pishanih banok Mizh 12 m i 19 m storichchyam tut buli zbudovani chislenni dambi metoyu yakih buv zahist vid povenej i Nizhnya Luara dilyanka vid vpadinnya Men do estuariyu Na cij dilyanci richka harakterizuyetsya vodno bolotnimi ugiddyami yaki formuyut unikalni seredovisha dlya migruyuchih ptahiv Vpadinnya Alye v Luaru Luara teche perevazhno na pivnich cherez Roann ta Never do Orleanu a pislya togo na zahid cherez Tur do Nantu de fona formuye estuarij Richka vpadaye v Atlantichnij okean na 47 16 44 pn sh 2 10 19 zh d 47 27889 pn sh 2 17194 zh d 47 27889 2 17194 mizh Sen Nazerom i Sen Breven le Pen yaki pov yazani mostom cherez richku bilya yiyi girla Priplivna dilyanka richki prostyagayetsya na 60 km vglib suhodolu ta maye shirinu do 3 km Na nij roztashovani naftopererobni zavodi port Sen Nazera ta 40 000 ga vodno bolotnih ugid yaki utvorilis bl 9 5 tis rokiv tomu vnaslidok prorivu beregu i zatoplennya nizin morskoyu vodoyu na pivnichnomu berezi estuariyu a takozh plyazhi Le Kruazik i La Bol Eskublak vzdovzh beregovoyi liniyi Pritoki Karta basejnu Luari z osnovnimi pritokami Golovni pritoki pravostoronni livostoronni Alye Sher Endr V yenn Vodnij rezhim Zmini v rivnyah vodi richki inodi privodili do serjoznoyi poveni osoblivo v 1856 1866 i 1911 rr KlimatKlimat Luari vvazhayetsya najbilsh priyemnim u pivnichnij Franciyi z bilsh teplimi zimami i perevazhno z menshoyu kilkistyu ekstremumiv temperatur yaki ridko perevishuyut 38 C Ce pomirnim morskij klimat harakterizuyetsya vidsutnistyu suhih sezoniv ta silnimi doshami ta snigom vzimku osoblivo na verhnih dilyankah techiyi Kilkist sonyachnih godin na rik variyuye mizh 1400 i 2200 ta zbilshuyetsya vid pivnichnogo zahodu do pivdennogo shodu Kilkist opadiv stanovit 690 mm r na uzberezhzhi ta 648 mm r vglib suhodolu FloraKviti renklodu U centralnij chastini dolini Luari roztashovanij najbilshij lis Franciyi Orleanskij lis fr Foret d Orleans yakij zajmaye ploshu 38 234 ga a takozh zalisnenij park plosheyu 5 440 ga vidomij yak Shamborskij lis fr Foret de Chambord Insha vegetaciya u dolini perebuvaye perevazhno pid privatnim kontrolem ta vklyuchaye taki dereva yak dub buk i sosna U bolotistih miscinah rostut yasen vilha ta verba a sluguye yak prirodne dobrivo Atlantichne uzberezhzhya ye domivkoyu dekilkoh vodnih trav vazhlivim vidom z yakih ye solonec sho vikoristovuyetsya yak kulinarnij ingrediyent z oglyadu na yiyi diuretichni vlastivosti Vid grekiv u region potrapila vinna loza Vid rimlyan buli zapozicheni dini yabluka vishni ajva ta grushi a takozh vidi fioletovogo krokusu z yakogo zbirayut shafran dovkola Orleanu Vidi slivi renklodu buli privezeni z Italiyi dlya posadki v sadah shato Holodok likarskij sparzha bula zavezena z pivnichno zahidnoyi Franciyi EkologiyaIstoriyaDoistorichnij period Dolina Luari bula zaselena neandertalcyami z chasiv serednogo paleolitu 90 40 tis rokiv tomu Suchasna lyudina zaselila dolinu bl 30 tis rokiv tomu Des u 5 tisyacholitti do nashoyi eri lyudi pochali virubati lisi po beregah richki ta kultivuvati zemli i viroshuvati hudobu Voni buduvali megaliti dlya vshanuvannya mertvih osoblivo z 35 st do n e Galli pribuli u dolinu mizh 1500 i 500 rokami do n e i karnuti oselilisya u suchasnij Orlean i zbuduvali mist cherez richku Do 600 r do n e Luara vzhe stala vazhlivim torgovim shlyahom mizh keltami ta davnimi grekami i lishalas odnim z osnovnih torgovih shlyahiv Franciyi ponad 2000 rokiv Dlya dostavki tovariv mizh Seredzemnomor yam ta Atlantichnim uzberezhzhyam finikijci i greki vikoristovuvali v yuchnih koniv shob transportuvati tovari z Lionu do Luari Davnij Rim alani ta vikingi Vtorgnennya vikingiv 879 r Rimlyani uspishno pidkorili galliv 52 r do n e i pochali rozvivati Cenabum yakij voni nazvali Avrelianis Voni takozh rozpochali budivnictvo mista Cezarodunum zaraz Tur z 1 r n e Rimlyani vikoristovuvali Luaru do Roanna roztashovanogo v 150 km vniz po techiyi vid vitoku richki Pislya 16 roku dolina richki Luari stala chastinoyu rimskoyi provinciyi Akvitaniya zi stoliceyu u Avarikumi Hristiyanstvo z yavilosya v dolini u III stolitti koli misioneri navernuli miscevih yazichnikiv Monahi misioneri zasnuvali u dolini vinogradniki ta pochali viroblyati vino U V mu stolitti Rimska imperiya ostatochno zanepala i franki ta alemani prijshli u dolinu Luari zi shodu Pislya yih prihodu vinik konflikt frankiv ta vestgotiv U 408 roci iranske plem ya alaniv peretnulo Luaru i znachna yih kilkist ocholyuvana carem Sangibanom oselilasya u serednij techiyi Luari u Galliyi Slidi yih rozselennya zbereglisya u prizvishah dovkola suchasnogo mista Orlean Allaines U IX mu st rozpochalisya nabigi vikingiv na zahidne uzberezhzhya Franciyi voni vikoristovuvali dlya navigaciyi Luaroyu 853 roku voni atakuvali ta znishili Tur ta jogo znamenite abatstvo a rejdami 854 i 872 rokiv dvichi znishuvali Anzhu U 877 roci pomer Karl II Lisij sho stalo kincem dinastiyi Karolingiv Pislya trivalogo konfliktu u regioni 898 roku stav pershim grafom Anzhujskim Shato de Monsoro 1453 yedinij zamok Luari zbudovanij bezposeredno u rusli Luari Serednovichchya Pid chas Stolitnoyi vijni 1337 1453 rr Luara bula kordonom mizh francuzami ta anglijcyami yaki okupuvali teritoriyu na pivnich vid richki Tretina naselennya pomerla vid epidemiyi Chornoyi smerti 1348 9 Anglijci peremogli francuziv 1356 roku i Akvitaniya perejshla pid kontrol anglijciv 1360 r 1429 roku Zhanna d Ark perekonala korolya Karla VII vignati anglijciv z krayini Yiyi uspishne znyattya oblogi Orleana yakij roztashovanij na Luari stalo povorotnoyu tochkoyu vijni U 1477 roci pershij u Franciyi drukarskij verstat buv zbudovanij u Anzhu a blizko cogo chasu buli zbudovani zamki Lanzhe i Monsoro Za pravlinnya korolya Franciska I 1515 1547 rr italijske Vidrodzhennya malo vrazhayuchij vpliv na region i meshkanci zapozichuvali jogo elementi u arhitekturu i kulturu osoblivo elita yaka vidtvoryuvala jogo principi u svoyih shato U 1530 ti roki ideyi Reformaciyi dosyagli dolini Luari i chastina lyudej navernulas u protestantstvo Rozpochalisya religijni vijni i 1560 roku katoliki vtopili u richci dekilka sot protestantiv Pid chas Religijnih voyen 1562 1598 rr Orlean buv vazhlivim ukriplennyam gugenotiv ale 1568 roku protestanti pidirvali Orleanskij sobor 1572 roku bl 3000 gugenotiv buli vbiti u Parizhi pid chas Varfolomiyivskoyi nochi she sotni buli vtopleni katolikami u Luari 1600 suchasnist Plakat 1840 roku yakij reklamuye ekskursiyi richkoyu Protyagom stolit miscevij lyud vikoristovuvav derev yani naberezhni ta dreguvannya u namaganni pidtrimuvati navigacijnij kanal na richci yakij buv kritichnim dlya transportuvannya Postupovo richkovij trafik zrostav i v Serednovichchi isnuvala sistema richkovih mitnic Do nashogo chasu zbereglisya deyaki z cih mitnih mostiv yaki isnuvali ponad 800 rokiv U 17 mu storichchi Zhan Batist Kolber zaprovadiv vikoristannya kam yanih naberezhnih na dilyanci vid Roanna do Nanta sho dopomoglo polegshiti navigaciyu na richci ale vona vse odno chasti zupinyalas vnaslidok nespriyatlivih umov pri povenyah chi posuhah Za opovidyami poveni 1707 roku zabrali zhittya 50 tis meshkanciv koli protyagom dvoh godin voda v Orleani pidnyalasya bilsh nizh na 3 metri Tipova pasazhirska podorozh vniz richkoyu vid Orleanu do Nantu trivala 8 dniv a vgoru proti techiyi 14 Pid chas Vandejskoyi vijni u richci vtopili bagato polonenih oskilki ce vvazhalos bilsh efektivnim sposobom strati Na pochatku XIX go storichchya po richci mizh Nantom ta Orleanom pochali kursuvati pasazhirski paroplavi sho prishvidshilo podorozh vgoru po techiyi do 1843 roku shorichno vzhe perevozilos 70 tis pasazhiriv u Nizhnij Luari ta 37 tis u Verhnij Luari Ale konkurenciya z zaliznicyami yaka pochalas u 1840 h rokah zmenshila richkovu torgivlyu Propoziciyi stvoriti navigaciyu na vsij dovzhini richki do Briara ne buli realizovani Vidkrittya 1838 roku dozvolilo prodovzhiti navigaciyu na dilyanci mizh Diguenom ta Briarom ale perehid richki u Briari na yiyi rivni zalishavsya problemoyu do budivnictva 1896 roku Briarskogo akveduku Mayuchi dovzhinu 662 69 m vin trivalij chas lishavsya najdovshim akvedukom takogo tipu u sviti takozh bulo vidkrito 1838 roku Vin buv majzhe zakritij 1971 roku ale i zaraz na pochatku 21 go st vin vse she dozvolyaye navigaciyu dali dolinoyu Luari do Diguena Vuzkij kanal de Berri dovzhinoyu 261 km zi shlyuzami shirinoyu lishe 2 7 m buv vidkritij u 1820 ti roki ta poyednuvav Bokovij kanal Luari u Marsej lez Obinyi z richkoyu Sher u Nuaye i znovu z Luaroyu poblizu Tura Cej kanal buv zakritij 1955 r NavigaciyaLuara v misti Blua U 1700 roci port Nanta nalichuvav bilshe sudiv vnutrishnih vodnih shlyahiv nizh bud yakij inshij port u Franciyi sho svidchit pro istorichnu vazhlivist sudnoplavstva na najdovshij richci Franciyi Milkovodni gabari fr gabares ta inshi richkovi korabli prodovzhuvali transportuvati vantazhi v industrialnu epohu vklyuchayuchi vugillya z Sent Etyena zavantazhenogo na barzhi v Orleani Prote nebezpechna navigaciya po vilnij techiyi i obmezheni tonnazhi oznachali sho zaliznichni shlyahi shvidko znishili vcililij traffik z 1850 h rokiv U 1894 roci bula stvorena kompaniya yaka spriyala polipshennyu sudnoplavstva vid Nanta do Bryaara Roboti buli dozvoleni v 1904 roci i provedeni v dva etapi vid Anzhe do mezh pripliviv v Udoni Ci roboti z bujnami i pidvodnimi nasipami zbereglisya i spriyayut obmezhenomu sudnoplavstvu v suchasnih umovah Damba cherez Luaru u Sen Lezhe de Vin dozvolyaye navigaciyi peretnuti z do Navigaciya na richci oficijno mozhliva do Bushmenu de v neyi bilya Anzhu vpadaye richka Stanom na 2017 navigaciya mozhliva na takih dilyankah richki morska Luara 53 km vid Atlantichnogo okean u Sen Nazari do Nantu bez shlyuziv Luara 84 km vid Nantu do Bushmenu poblizu Anzhu bez shlyuziv 196 km vid Briara do Diguena paralelno richci 36 shlyuziv 56 km vid Diguena do Roanna paralelno richci 10 shlyuzivKaskad GESNa richci roztashovano GES Vilre Resurs z Luari vikoristovuye derivacijna GES Monpezat Luara v kulturi2 grudnya 2000 roku centralna chastina dolini Luari bula dodana u spisok Svitovoyi spadshini YuNESKO Mistectvo Luara nadihnula bagato poetiv ta pismennikiv sered yakih Karl I Orleanskij Fransua Rable fr Kleman Maro P yer de Ronsar Zhoashen dyu Belle Zhan de Lafonten Sharl Pegi fr a takozh hudozhnikiv takih yak Raul Dyufi Vilyam Terner Gyustav Kurbe Ogyust Roden Feliks Valloton fr fr fr fr i fr Pejzazh Luari Vilyam Terner Dzherelo Luari Gyustav Kurbe Portret Luari Zhan Maks Alber 1988 Les Rosiers sur Loire Zhan Zhak Delyuss 1800 Luara bilya Monsoro Vilyam Terner 1832 Shato de Monsoro Muzej suchasnogo mistectva Div takozhDolina Luari Zamki LuariPrimitkiGEOnet Names Server 2018 d Track Q1194038 Encyclopaedia Britannica online Arhiv originalu za 19 lyutogo 2014 Procitovano 22 bereznya 2019 Arhiv originalu za 19 zhovtnya 2016 Procitovano 16 zhovtnya 2016 Tockner Klement Uehlinger Urs Robinson Christopher T 2009 Academic Press s 183 ISBN 978 0 12 369449 2 Arhiv originalu za 27 travnya 2013 Procitovano 11 kvitnya 2011 Nicola Williams Virginie Boone 1 travnya 2002 Lonely Planet s 9 12 14 16 17 19 21 22 24 26 27 36 40 54 ISBN 978 1 86450 358 6 Arhiv originalu za 3 chervnya 2016 Procitovano 13 kvitnya 2011 Western France Tourist Board Arhiv originalu za 16 chervnya 2011 Procitovano 13 kvitnya 2011 PDF Lonely Planet Arhiv originalu PDF za 15 zhovtnya 2012 Procitovano 11 bereznya 2011 Montclos Jean Marie Perouse de 1997 Konemann ISBN 978 3 89508 598 7 Arhiv originalu za 27 travnya 2013 Procitovano 11 kvitnya 2011 Tourenq J Pomerol C 1995 Mise en evidence par la presence d augite du Massif Central de l existence d une pre Loire pre Seine coulant vers la Manche Comptes Rendus de l Academie des Sciences 320 1163 1169 Antoine Pierre Lautridou Jean Pierre Laurent Michel June 2000 Long term fluvial archives in NW France response of the rivers Seine and Somme to tectonic movements climatic variations and sea level changes Geomorphology 33 3 4 183 207 doi 10 1016 s0169 555x 99 00122 1 Barbour Philippe 1 lipnya 2007 New Holland Publishers s 127 ISBN 978 1 86011 357 4 Arhiv originalu za 26 travnya 2013 Procitovano 11 kvitnya 2011 Williams amp Boone p 33 Williams amp Boone p 35 36 Williams amp Boone p 11 Williams amp Boone p 12 Abaev V I Bailey H W Encyclopaedia Iranica T I 8 s 801 803 Arhiv originalu za 26 kvitnya 2020 Procitovano 31 bereznya 2019 Williams amp Boone p 14 Bradbury Jim 1 lyutogo 2004 Taylor and Francis s 213 ISBN 978 0 203 64466 9 Arhiv originalu za 26 travnya 2013 Procitovano 11 kvitnya 2011 Williams amp Boone p 16 Aa Vv 20 chervnya 2007 Casa Editrice Bonechi s 17 ISBN 978 88 476 1840 4 Arhiv originalu za 27 travnya 2013 Procitovano 11 kvitnya 2011 Moffett Marian Fazio Michael W Wodehouse Lawrence 2003 Laurence King Publishing s 330 ISBN 978 1 85669 371 4 Arhiv originalu za 26 travnya 2013 Procitovano 11 kvitnya 2011 Jervis William Henley 23 lyutogo 2010 BiblioLife s 331 ISBN 978 1 145 42193 6 Arhiv originalu za 26 travnya 2013 Procitovano 11 kvitnya 2011 Mellersh H E L Williams Neville May 1999 ABC CLIO s 188 ISBN 978 1 57607 155 7 Arhiv originalu za 26 travnya 2013 Procitovano 11 kvitnya 2011 Finney Paul Corby 1999 Wm B Eerdmans Publishing s 181 ISBN 978 0 8028 3860 5 Arhiv originalu za 26 travnya 2013 Procitovano 11 kvitnya 2011 Smith Judy November 2002 Sigma Leisure s 167 ISBN 978 1 85058 772 9 Arhiv originalu za 26 travnya 2013 Procitovano 11 kvitnya 2011 Trout Andrew P 1978 Twayne Publishers ISBN 978 0 8057 7715 4 Arhiv originalu za 26 travnya 2013 Procitovano 11 kvitnya 2011 Embleton Hamann Christine 1997 Elsevier s 126 ISBN 978 0 444 88824 2 Arhiv originalu za 26 travnya 2013 Procitovano 11 kvitnya 2011 Braudel Fernand Reynolds Sian April 1992 HarperPerennial s 476 ISBN 978 0 06 092142 2 Arhiv originalu za 26 travnya 2013 Procitovano 11 kvitnya 2011 McKnight Hugh September 2005 Sheridan House Inc s 178 179 ISBN 978 1 57409 210 3 Arhiv originalu za 26 travnya 2013 Procitovano 11 kvitnya 2011 Institut des etudes rhodaniennes 1971 Universite de Lyon Arhiv originalu za 26 travnya 2013 Procitovano 11 kvitnya 2011 Edwards May David 2010 Inland Waterways of France St Ives Cambs UK Imray s 109 111 ISBN 978 1 846230 14 1 Liley John 6 bereznya 1975 Stanford Maritime s 130 ISBN 978 0 540 07140 1 Arhiv originalu za 26 travnya 2013 Procitovano 11 kvitnya 2011 Fluviacarte 14 lipnya 2018 u Wayback Machine Loire maritime Fluviacarte 31 bereznya 2019 u Wayback Machine Loire Fluviacarte 14 veresnya 2019 u Wayback Machine Canal lateral a la Loire Fluviacarte 14 lipnya 2018 u Wayback Machine Canal de Roanne a DigoinDzherelaBSE Luara reka vo Francii 27 serpnya 2011 u Wayback Machine ros Encyclopedia Britannica Loire River River France 19 zhovtnya 2016 u Wayback Machine angl CORELA Iles de Loire 19 zhovtnya 2016 u Wayback Machine fr LA LOIRE ET SES AFFLUENTS PDF 19 zhovtnya 2016 u Wayback Machine fr Williams Nicola Boone Virginie 1 travnya 2002 Lonely Planet ISBN 978 1 86450 358 6 arhiv originalu za 5 serpnya 2020 procitovano 4 kvitnya 2019 angl Garrett Martin 2010 The Loire a cultural history Signal ISBN 1904955673 angl Pays de la Loire waterways guide No 10 Editions du Breil pp 8 27 for the navigable section guide in English French and German angl

Дата публікації:
Топ