Фелікс Валлотон

Фелікс Валлотон (фр. Félix Edouard Vallotton , *28 грудня 1865, Лозанна — †29 грудня 1925) — художник, відомий насамперед як графік, походить з Швейцарії. Малював портрети, пейзажі, побутові картини.

Фелікс Валлотон
Félix Edouard Vallotton
Автопортрет, 1897 рік
При народженні	Félix Edouard Vallotton
Народження	28 грудня 1865(1865-12-28) Лозанна , Швейцарія
Смерть	29 грудня 1925(1925-12-29) (60 років)
	Париж (злоякісна пухлина)
Поховання	цвинтар Монпарнас
Національність	швейцарець
Країна	Швейцарія, Франція
Жанр	портрет^[1], пейзаж^[1], жанрове малярство^[1], міфологічний живопис^[1], ню^[1], автопортрет^[1] і натюрморт^[1]
Навчання	Академія Жуліана
Діяльність	художник, скульптор, художній критик, ксилограф, ілюстратор, прозаїк-романіст, художник-гравер, письменник, графік, унаочнювач, редактор газети
Напрямок	реалізм
Вчитель	Жюль Лефевр і Гюстав Буланже
Член	^d (1903)
Твори	літографії, дереворити.
У шлюбі з	^d
Брати, сестри	^d
Роботи в колекції	Штедель^[3], ^d^[3], Художній інститут Чикаго^[3], ^d^[3], Фінська національна галерея, Національна галерея Вікторії^[3], Тейт, Національна галерея мистецтв, Національна галерея Канади, Палац витончених мистецтв^[4], Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк)^[5], ^d^[6], Музей мистецтва Метрополітен^[7], ^d, ^d, Музей сучасної історії (Париж), ^d, ^d, ^d, Художній музей Базеля, ^d, Музей Бойманса - ван Бенінгена, Музей мистецтв, ^d, ^d, ^d, Ермітаж, Музей образотворчих мистецтв Нансі, Женевський музей мистецтва і історії, ^d, ^d, Музей образотворчих мистецтв, Національна галерея, Баварські державні колекції картин, Музей армії, Національний музей сучасного мистецтва, ^d, Музей сучасного мистецтва (Труа), Нантський музей образотворчого мистецтва, Руанський музей образотворчого мистецтва, Балтиморський музей мистецтв, Художній музей, Музей образотворчих мистецтв (Бордо), ^d, Далласький музей мистецтв, ^d, Детройтський інститут мистецтв, ^d, Музей д'Орсе, Клівлендський музей мистецтв, ^d, Державна картинна галерея (Карлсруе), Державна галерея мистецтв (Штутгарт), Гамбурзька картинна галерея, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, Міський музей (Амстердам)^[8], Державний музей образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна, Ліонський музей красних мистецтв, ^d, ^d, Нова національна галерея, ^d, ^d, Музей Креллер-Мюллер, Музей Фолькванг, ^d, ^d, Бременська картинна галерея, ^d, ^d, Музей Тулуз-Лотрека, ^d^[9], Монреальський музей красних мистецтв, Музей Гране і Реннський музей образотворчого мистецтва
Автограф
Фелікс Валлотон у Вікісховищі
Роботи у  Вікіджерелах

Біографія

Народився в консервативній буржуазній родині. Навчався в кантональному коледжі. В 17 років перебрався в Париж і поступив в Академію Жульєна. Педантичний як німець, він багато часу проводив в Луврі, який і став для нього дійсною академією. Він був закоханим в твори Франсуа Мілле, Рембрандта, Дюрера, Енгра, Ганса Гольбейна. Пізніше він уславиться своїми ксілографіями (дереворитами) з робіт старих майстрів.

Снайперський зір Валлотона

Валлотон мав відмінний зір, якого б вистачило на трьох імпресіоністів. Проблеми з зором обумовили й своєрідну техніку малювання імпресіоністів — невеликими мазками та без чітких контурів. Проблеми з зором у Клода Моне були такі складні, що він порізав пізні картини через їх неправдивість і штучний колорит.

Чудовий зір Валлотона, навпаки, обумовив різку і надзвичайно чітку манеру в живопису, близьку до фото. Через це вони вважались позбавленими поезії, натхнення, того, чого наче б то вдосталь було в імпресіоністів.

«Снайперський» зір Валлотона знадобився художнику, коли він став співпрацювати з часописами (, "Ревю Бланш"). Видатний графік за покликом і натурою, він знайшов тут своє справжнє місто. Були на повну потужність використані і його економна манера в малюнках, і гострий психологізм, і повага до людського обличчя, як у талановитого портретиста. Особливо вдалими були портрети художника Каміля Піссарро, письменників Стендаля, Лева Толстого, Андре Жида. Йому однаково добре вдавалися обличчя старих і молодих, модних денді і байдужих до моди, пророків і пройдисвітів. Першим був виконаний портрет Поля Верлена. Графічні портрети і окремі гравюри роботи Валлотона розійшлися багатьма книгами і тимчасовими виданнями.

Галерея

• Каміль Піссарро
• Стендаль
• Лев Толстой, 1895
• Андре Жид, 1898

• Еміль Верхарн
• Вільям Морріс

Успіх

Художник пізнав справжній успіх. Його виставки пройшли в Австо-Угорщині, Німеччині, Швейцарії. Привезли його твори і в Російську імперію, в Москву і Петербург. Побачили їх і в Україні, а саме в містах Київ та Одеса.

галерея творів

«Хризантеми і дрібнички на столі», 1922 р.

• «Хмара.Краєвид», 1900 р., Кантональний музей красних мистецтв, Лозанна.
• «Корови на водопої»
• «Пейзаж»
• Фелікс Валлотон, «Пейзаж з фігурами жінок у місті Ванс», 1924 р., Женевський музей мистецтва і історії

Смерть

Фелікс Валлотон помер в Парижі від раку, яким хворів на схилі літ.

Джерела

• Бродская Н. Феликс Валлотон. СПб: Аврора, 1996
• Ducrey, Marina (1989). Félix Vallotton: His Life, His Technique, His Paintings. Lausanne: Edita SA.
• Ducrey, Marina, & Vallotton, Felix (2007). Vallotton. Milan: 5 continents.
• Frèches-Thory, Claire, & Perucchi-Petry, Ursula, ed.: Die Nabis: Propheten der Moderne, Kunsthaus Zürich & Grand Palais, Paris & Prestel, Munich 1993 (German), (French)
• Newman, Sasha M., essays by Ducrey, Marina…[et al.] (1991). Félix Vallotton. New York: Abbeville Press.
• St. James, Ashley (1978). Vallotton: Graphics. London: Ash & Grant Ltd.

Посилання

• Vallotton Gallery at MuseumSyndicate
• Vallotton engraver: analyse of La Manifestation, wood cut, 1893. (French)
• Works by Félix Vallotton at Zeno.org (German)

1. https://rkd.nl/explore/artists/79111
2. Музей д'Орсе — 1986.
   d:Track:Q13380294d:Track:Q23402
3. Вікідані — 2012.
   d:Track:Q56035565d:Track:Q2013d:Track:Q54837d:Track:Q43984865
4. http://pba-opacweb.lille.fr/fr/search-notice?type=list&filters%5Bfacets.id%5D%5B%5D=5cc2aee05c0284355b8b4dcb
5. http://www.moma.org/collection/works/60310
6. https://ihoi.org/app/photopro.sk/ihoi_icono/
7. https://www.metmuseum.org/art/collection/search/489555
8. Ah! la pé...la pé...la pépinière!!! Revue
10. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563