Музей Тулуз-Лотрека

Музе́й Тулу́з-Лотре́ка (фр. Musée Toulouse-Lautrec) — художньо-меморіальний музей у місті Альбі, присвячений життю й творчості художника-постімпресіоніста Анрі де Тулуз-Лотрека (1864—1901). Знаходиться в колишньому єпископському палаці Бербі, який розташований приблизно за 100 м на південь від Кафедрального собору Альбі. Музей відкритий в 1922 році, після того як в 1905 році в результаті ратифікації закону про відокремлення Церкви від держави палац Бербі перестав бути єпископською резиденцією та перейшов у власність міста.

Музей Тулуз-Лотрека
43°55′45″ пн. ш. 2°08′35″ сх. д. / 43.92916666669477621° пн. ш. 2.1430555555833779° сх. д. / 43.92916666669477621; 2.1430555555833779Координати: 43°55′45″ пн. ш. 2°08′35″ сх. д. / 43.92916666669477621° пн. ш. 2.1430555555833779° сх. д. / 43.92916666669477621; 2.1430555555833779
Тип	художня галерея^[1]
Назва на честь	Анрі Тулуз-Лотрек
Країна	Франція
Розташування	Альбі, Франція
Адреса	81003 Place Sainte-Cécile, 81000 Albi cedex
Засновано	1922
Оператор	Q125726234?
Відвідувачі	160000
Сайт	www.museetoulouselautrec.net
Музей Тулуз-Лотрека (Франція)
Нагороди ^d (1 лютого 2003)
Музей Тулуз-Лотрека у Вікісховищі

Колекція музею нараховує понад 1000 робіт художника, серед яких картини, літографії, малюнки, ескізи, а також повне зібрання його знаменитих плакатів. Щороку музей відвідує близько 160 000 тисяч осіб.

Історія

Кафедральний собор в Альбі був закладений у 1280 році, а його будівництво завершилось на початку XIV століття. Собор одночасно був храмом і фортецею, поєднуючи в собі риси храмової і фортифікаційної архітектури.

До Кафедрального собору примикає єпископський палац Бербі, будівництво якого тривало з 1230 по 1306 роки. Палац був споруджений із цегли і добре укріплений. Завдяки витонченим прибудовам, які були зроблені у XVII і XVIII століттях, палац не виглядає масивним. Усередині обох будівель збереглися залишки настінних розписів. 1905 року в результаті ратифікації закону про відокремлення Церкви від держави палац Бербі перестав бути єпископською резиденцією і перейшов у власність міста. Частину єпископського палацу було відведено під музей художника-постімпресіоніста уродженця Альбі Анрі де Тулуз-Лотрека (1864—1901). Музей було відкрито у 1922 році. Після того, як матір Тулуз-Лотрека, графиня Адель де Тулуз-Лотрек, передала закладу понад 1000 картин, ескізів та літографій свого сина, музей являє собою найбільше зібрання робіт художника в усьому світі.

Картини художника добре продавалися за його життя, і це дозволило йому багато з них залишити у себе. Після смерті Лотрека вони перейшли у спадок до графині Аделі де Тулуз-Лотрек і пізніше склали ядро музейної колекції. Вона також поповнилась, коли торговець картинами Моріс Жуаян, передав музею картини Лотрека, які зберігалися у нього. Його приклад наслідував і кузен Лотрека, Габріель Тап'є де Селейран. Ряд інших робіт Лотрека музей придав вже на аукціонах.

В результаті склалася повноцінна колекція, яка охоплює усі періоди творчості художника.

Колекція

Сьогодні^[] в музеї зберігається понад 200 картин, близько 400 малюнків і більшість літографій (включаючи повне зібрання (31) його знаменитих плакатів). Крім того в музеї представлені книги, які ілюстрував художник, і його особисті речі.

Музейна колекція охоплює всі періоди творчості Тулуз-Лотрека. У музеї представлені юнацькі роботи художника, виконані ним портрети членів сім'ї і представників театрального і художнього середовища Монмартра, всесвітньо відомі полотна, на яких зображено життя паризьких кабаре і борделів.

Окрім робіт самого Тулуз-Лотрека, в музеї представлені також і роботи інших художників. Тут знаходяться роботи живописців XVII і XVIII століть, включаючи серію Жоржа де Латура (1593—1652). 11 його картин (усього їх в серії було 13) зображують Ісуса Христа й апостолів. Дві картини — оригінали, інші — копії, зроблені переважно у XVIII столітті.

Також у музеї представлені роботи сучасників художника, а саме П'єра Боннара, Рауля Дюфі, Анрі Матісса, Огюста Родена і Моріса Утрілло.

У 2001 році в музеї розпочата масштабна реконструкція, яку заплановано остаточно завершити до 2012 року. Результатом реконструкції стане нова організація музейного простору. Крім спадщини Тулуз-Лотрека, відвідувачам буде представлено недавно виявлену в одному із залів донжона Тур-Мань плиткову підлогу, яка датується XIII століттям.^{[оновити]}

Галерея

Анрі Тулуз-Лотрек Арістід Брюан в «Амбассадер» (1892) літографія	Анрі Тулуз-Лотрек Салон на вулиці Мулен-Анрі (1894—95) полотно, олія	Анрі Тулуз-Лотрек Модистка (1900) картон, олія

Література

• «Художественная галерея. Тулуз-Лотрек», №22, 2005 г. (рос.)

Джерела

1. https://metropolismag.com/projects/refurbishing-palace-toulous-lautrec-museum-renovation-complete/
2. The history of the Museum Toulouse-Lautrec building. Musée Toulouse-Lautrec. Архів оригіналу за 19 липня 2013. Процитовано 8 листопада 2011. (англ.)
3. Музей Тулуз-Лотрека. Cult-turist.ru. Архів оригіналу за 19 липня 2013. Процитовано 8 листопада 2011. (рос.)
4. The richness of the collections. Musée Toulouse-Lautrec. Архів оригіналу за 19 липня 2013. Процитовано 8 листопада 2011. (англ.)
5. «Художественная галерея. Тулуз-Лотрек», №22, 2005 г. (рос.)
6. The history of the Palais de la Berbie [ 12 квітня 2016 у Wayback Machine.]. Musée Toulouse-Lautrec (англ.)

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Музей Тулуз-Лотрека

• (фр.) (англ.) (ісп.)