Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Діо́гу Го́міш де Сі́нтра (порт. Diogo Gomes de Sintra ~1420-~1500) — португальський мореплавець і дослідник, що здійснював свої дослідження, перебуваючи на службі у португальського принца Енріке Мореплавця. Брав участь в експедиціях з дослідження Гамбії та Сенегалу. В кінці життя він надиктував свої спогади Мартіну Бегайму. Ці мемуари є важливим (хоча іноді суперечливим) звітом щодо португальських географічних відкриттів за часів Енріко Мореплавця та одним із головних джерел, на яких спиралися історики при описі цієї епохи. Він дослідив річку Гамбія в Західній Африці і відкрив деякі з островів Зеленого Мису (Кабо-Верде).
| Діогу Гоміш | |
|---|---|
| порт. Diogo Gomes | |
 | |
| Народився | 1420 Лагуш, Португальське королівство |
| Помер | 1502 |
| Країна |  Португальське королівство |
| Діяльність | мандрівник-дослідник, письменник |
| Знання мов | португальська |
| |
Раннє життя
Діогу Гоміш, імовірно, народився у місті Лагуш, Португалія. Він почав працювати як паж при дворі принца Генріха Мореплавця, а згодом до 1440 року піднявся до звання кабальєро (лицаря). У 1445 році Діого Гоміш брав участь у рейді по захопленню рабів в затоці Арген під керівництвом Лансароте де Фрейташа з Лагуша і, за його словами, особисто захопив 22 рабів-берберів.
12 червня 1451 року він був призначений королівським клерком (escrivão da carreagem real) і продовжував служити як принцу Енріке, так і Португальському корролівству.
Експедиції
Приблизно в 1456 році принц Енріке відправив Гоміша на чолі флотилії з трьох суден в плавання вздовж узбережжя Західної Африки. Гоміш стверджує, що його супроводжував Джейкоб, «індійський» перекладач, що деякі ранні історики сприйняли як унікальне свідчення того, що Енріке планував досягти Індії вже на цьому ранньому етапі португальських досліджень. Однак сучасні історики вважають це малоймовірним, так, Рассел зазначає, що в той час термін «індійці» зазвичай використовувався для позначення ефіопів, і найдальшою територією, яку мріяв досягнути Енріке, була легендарна земля пресвітера Йоана.
За деякими данними, Гоміш досяг Ріо-Гранде (тепер річка Геба в Гвінеї-Бісау), що стало величезним просуванням за межі найдальшої точки на Африканському континенті, яку на той час досягли португальці. Але сильні зустрічні течії заважали Гомішу продовжувати подальше плавання на південь, а його офіцери та матроси побоювалися, що вони наближаються до краю океану і тому він вирішив повернути назад. Повернувшись, Гоміш піднявся вверх по річці Гамбія на значну відстань, приблизно 50 ліг (250 миль), дійшовши до великого ринкового міста Кантор, центру торгівлі золотом імперії Малі. Гоміш вважає себе першим португальським капітаном, який мирно спілкувався з тубільцями в цьому регіоні (всі попередні експедиції на узбережжі Сенегамбії зустріли збройний опір або навіть були знищені, хоча експедиція іншого капітана Альвізе Кадамосто також успішно піднімалась по цій річці у тому ж році). У Канторі Гоміш зібрав багато інформації про золоті копальні та торгові звичаї Верхнього Сенегалу та Верхнього Нігеру, міст Кукія та Тімбукту та караванні транссахарські торгові шляхі, що тягнулися звідти до марокканського узбережжя.
Попри те, що регіон був переважно мусульманським, Гоміш, схоже, залучив принаймні одного важливого вождя на ім'я Нуміманса зі його двором до християнства та лояльності португальцям. Тейшейра да Мота вважає «Нумінансу» як вождя народності Номі Бато, і, можливо, як того самого вождя, що відповідальний за смерть попередніх португальських дослідників Нуну Тріштана в 1447 році та Валларте в 1448 році. Народність Номі Бато, ймовірно, є предками нинішнього народу Ніомінка в дельті річки Салум, і хоча тепер вони вважаються частиною народу Серер, ймовірно, на той час належали до Мандінка.
Повернення до Португалії
До 1459 року Гоміш був призначений на прибуткову посаду альмоксаріфе (збирач королівських податків) міста Сінтра. На цій посаді він залишався до 1480 року.
Гоміш здійснив ще одну подорож вздовж африканського узбережжя у 1462 році (які деякі історики відносять до 1460 року). Він пройшов до дельти річки Салум (Rio dos Barbacins) у Сенегалі, щоб вступити в торгівлю з народом Серер із західноафриканських держав Сіне та Салум. Там він натрапив на каравелу генуезького капітана Антоніо де Нолі, і вони вирішили повернутись додому разом. На зворотньому шляху Гоміш відвідав острови Кабо-Верде і за його твердженням був першим, хто висадився на острів Сантьягу і дав йому цю назву (проте його пріоритет був оскаржений капітаном Альвізе Кадамосто). Гоміш з деяким обуренням розповідає про те, як Антоніо де Нолі зумів дістатися до Лісабона раніше за нього і ще до повернення Гоміша отримав від короля посаду капітана-донатаріо острова Сантьяго для себе.
Принц Енріке, який був головним ініціатором португальських досліджень Африканського узбережжя, помер у 1460 році, тож після свого повернення Гоміш відмовився від активних досліджень і продовжив кар'єру при королівському дворі у племінника і спадкоємця Енріке, португальського принца Фернанду. У 1463 році він був призначений королівським сквайром (escudeiro) короля Португалії Афонсу V. У 1466 році йому було надано щедру королівську пенсію в розмірі 4800 реалів, до якої додавались обов'язки магістрата в Сінтрі (juiz das cousas e feitorias contadas de Sintra). У невизначений термін він також був призначений магістратом в сусідньому Колареші (juiz das sisas da Vila de Colares) і є підтвердження перебування його на цій посаді від 5 березня 1482 року.
Смерть
Дата його смерті невідома. Деякі датують її вже 1485 роком, а інші — 1482, хоча історик Пітер Рассел припускає, що він жив принаймні до 1499 року. З запису про індульгенцію за його душу, сплачену його вдовою в 1502 році можна точно визначити, що принаймні на цей час він був вже точно мертвий.
Мемуари
Уже в похилому віці Діого Гоміш надиктував свої мемуари німецькому картографу Мартіну Бегайму під час перебування останнього в Португалії. Дата їх зустрічі невідома і може бути в будь-який час між 1484 (прибуття Бехайма) до 1502 (підтвердження смерті Гомеса). Історик Пітер Рассел умовно датує інтерв'ю приблизно 1499 роком, оскільки в оповіді йдеться про смерть Антоніо де Нолі, яка сталася приблизно в той час. Схоже, що Гоміш надиктовував свої спомини португальською, ймовірно через перекладача, а Бехайм робив свої записи латиною (або, альтернативно, німецькою, і лише пізніше здійснив переклад на латину).
Ці мемуари під назвою De prima inuentione Guineae («Про перше відкриття Гвінеї») є єдиним збереженим тогочасним рукописом, за винятком офіційної хроніки Гоміша Іаніша де Зурари, який намагається дати хронологічний опис усіх плавань і досліджень, організованих принцем Енріке Мореплавцем. У рукописі є ще дві інші частини: De insulis primo inventis in mare Occidentis (розповідь про Канарські острови та архіпелаг Мадейра) та De insulis insularum de Acores (містить єдиний детальний запис про відкриття португальцями Азорських островів).
Історики загалом ставляться до мемуарів Діого Гоміша з обережністю — його схильність до самореклами, похилий вік, спроба згадати події, що відбулись понад два десятиліття тому, помилки перекладача Бехайма, поспішність запису (латина, якою записані мемуари не досить якісна, що свідчить про поспіх при записах) і, можливо, навіть деякі додаткові вставки, зроблені пізніше редактором Валентімом Фернандесом, призвели до недосконалості підсумкового документа, що містив численні помилки та невідповідносі. Тим не менш, це надзвичайно цінний документ, який містить деталі, яких немає в інших джерелах.
Серед іншого, мемуари Гоміша є єдиним записом про те, що, здається, було найпершою португальською експедицією — експедицію Жуана де Трасто на острів Гран-Канарія в 1415 році (хоча це, можливо, лише помилкове посилання на експедицію Фернандо де Кастро 1424 року). . Гоміш також надає першу детальну розповідь про повторне відкриття Азорських островів португальцями, що перебували на службі у принца Енріке.
Мемуари Гоміша заслуговують на увагу тим, що висвітлюють характер принца Енріке Мореплавця, приписуючи принцу цільоспрямовану наукову та комерційну мету здійснених досліджень і розвідок. Гоміш зазначає, що Енріке посилав свої каравели на пошуки нових земель (ad quaerendas terras) через бажання пізнати більш віддалені частини західного океану та в надії знайти острови або землі (terra firma) за межами, встановленими Птолемеєм (ultra descriptionem Tolomei). З іншого боку, відома йому інформація про мусульманську транссахарську торгівлю від північноафриканського узбережжя до Тімбукту та Гамбії надихала його наполегливо досліджувати західноафриканського узбережжя, щоб знайти морський, а не суходольний шлях до цих земель. На суднах принца Енріке вже використовували для навігації карти і квадрант. Енріке під час першої подорожі Гоміша листувався з купцем з Орана, який інформував його про події навіть у материкових районах Гамбії. Таким чином, за твердженням Гоміша, ще до відкриття Сенегалу та Кабо-Верде в 1445 році принц вже отримав достовірну інформацію про шлях до Тімбукту. Гоміш також надає зворушливу розповідь про останню хворобу і смерть принца Енріке.
Зберігся лише один рукопис мемуарів Гоміша, який є частиною колекції різних звітів про португальські експедиції, спочатку складених у 1508 році німецьким друкарем з Лісабону, відомим як Валентинус Моравус або (португальською, як «Валентим Фернандес»). Ця збірка залишалася неопублікованою та невідомою, доки Й. А. Шмеллер у 1845 році не знайшов копію в Баварській державній бібліотеці у Мюнхені (Codex Hisp. 27). Оригінальний текст латиною був надрукований Шмеллером у 1847 році у працях Баварської академії наук. З того часу він був перекладений і перевиданий кілька разів. Частковий переклад англійською був опублікований у 1937 році, повний французький — у 1959 році.
Примітки
- Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
- Chronicler Zurara, who relates the raids in some detail, does not seem to make notice of Diogo Gomes, although he does mention a 'Picanço', which later João de Barros suggests was actually the ship and nickname of a «Gomes Pires», possibly a reference to Diogo Gomes.
- Beazley, 1911.
Джерела
- Бізлі, Чарльз Раймонд. Принц Енріке Мореплавець. — Київ: Темпора, 2015. 236 с.
- Gomes Eanes de Zurara (1453) Crónica dos feitos notáveis que se passaram na Conquista da Guiné por mandado do Infante D. Henrique or Chronica do descobrimento e conquista da Guiné. [Trans. 1896-99 by C.R. Beazley and E. Prestage, The Chronicle of the Discovery and Conquest of Guinea, London: Halykut]
- Portugal. Dicionário Histórico, Corográfico, Heráldico, Biográfico, Bibliográfico, Numismático e Artístico, vol. I—VII, Lisboa, 1904—1915.
- Grande Enciclopédia Portuguesa e Brasileira — 50 vols. Vários, Editorial Enciclopédia, Lisboa, vol. 35-pg. 219.
- Costa Felgueiras Gaio, M. J. da Nobiliário das Famílias de Portugal, Carvalhos de Basto, 2.ª Edição, Braga, 1989, vol. III-pg. 231.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej z imenem Gomish Dio gu Go mish de Si ntra port Diogo Gomes de Sintra 1420 1500 portugalskij moreplavec i doslidnik sho zdijsnyuvav svoyi doslidzhennya perebuvayuchi na sluzhbi u portugalskogo princa Enrike Moreplavcya Brav uchast v ekspediciyah z doslidzhennya Gambiyi ta Senegalu V kinci zhittya vin nadiktuvav svoyi spogadi Martinu Begajmu Ci memuari ye vazhlivim hocha inodi superechlivim zvitom shodo portugalskih geografichnih vidkrittiv za chasiv Enriko Moreplavcya ta odnim iz golovnih dzherel na yakih spiralisya istoriki pri opisi ciyeyi epohi Vin doslidiv richku Gambiya v Zahidnij Africi i vidkriv deyaki z ostroviv Zelenogo Misu Kabo Verde Diogu Gomishport Diogo GomesNarodivsya1420 Lagush Portugalske korolivstvoPomer1502Krayina Portugalske korolivstvoDiyalnistmandrivnik doslidnik pismennikZnannya movportugalska Mediafajli u VikishovishiRannye zhittyaDiogu Gomish imovirno narodivsya u misti Lagush Portugaliya Vin pochav pracyuvati yak pazh pri dvori princa Genriha Moreplavcya a zgodom do 1440 roku pidnyavsya do zvannya kabalyero licarya U 1445 roci Diogo Gomish brav uchast u rejdi po zahoplennyu rabiv v zatoci Argen pid kerivnictvom Lansarote de Frejtasha z Lagusha i za jogo slovami osobisto zahopiv 22 rabiv berberiv 12 chervnya 1451 roku vin buv priznachenij korolivskim klerkom escrivao da carreagem real i prodovzhuvav sluzhiti yak princu Enrike tak i Portugalskomu korrolivstvu EkspediciyiPriblizno v 1456 roci princ Enrike vidpraviv Gomisha na choli flotiliyi z troh suden v plavannya vzdovzh uzberezhzhya Zahidnoyi Afriki Gomish stverdzhuye sho jogo suprovodzhuvav Dzhejkob indijskij perekladach sho deyaki ranni istoriki sprijnyali yak unikalne svidchennya togo sho Enrike planuvav dosyagti Indiyi vzhe na comu rannomu etapi portugalskih doslidzhen Odnak suchasni istoriki vvazhayut ce malojmovirnim tak Rassel zaznachaye sho v toj chas termin indijci zazvichaj vikoristovuvavsya dlya poznachennya efiopiv i najdalshoyu teritoriyeyu yaku mriyav dosyagnuti Enrike bula legendarna zemlya presvitera Joana Za deyakimi dannimi Gomish dosyag Rio Grande teper richka Geba v Gvineyi Bisau sho stalo velicheznim prosuvannyam za mezhi najdalshoyi tochki na Afrikanskomu kontinenti yaku na toj chas dosyagli portugalci Ale silni zustrichni techiyi zavazhali Gomishu prodovzhuvati podalshe plavannya na pivden a jogo oficeri ta matrosi poboyuvalisya sho voni nablizhayutsya do krayu okeanu i tomu vin virishiv povernuti nazad Povernuvshis Gomish pidnyavsya vverh po richci Gambiya na znachnu vidstan priblizno 50 lig 250 mil dijshovshi do velikogo rinkovogo mista Kantor centru torgivli zolotom imperiyi Mali Gomish vvazhaye sebe pershim portugalskim kapitanom yakij mirno spilkuvavsya z tubilcyami v comu regioni vsi poperedni ekspediciyi na uzberezhzhi Senegambiyi zustrili zbrojnij opir abo navit buli znisheni hocha ekspediciya inshogo kapitana Alvize Kadamosto takozh uspishno pidnimalas po cij richci u tomu zh roci U Kantori Gomish zibrav bagato informaciyi pro zoloti kopalni ta torgovi zvichayi Verhnogo Senegalu ta Verhnogo Nigeru mist Kukiya ta Timbuktu ta karavanni transsaharski torgovi shlyahi sho tyagnulisya zvidti do marokkanskogo uzberezhzhya Popri te sho region buv perevazhno musulmanskim Gomish shozhe zaluchiv prinajmni odnogo vazhlivogo vozhdya na im ya Numimansa zi jogo dvorom do hristiyanstva ta loyalnosti portugalcyam Tejshejra da Mota vvazhaye Numinansu yak vozhdya narodnosti Nomi Bato i mozhlivo yak togo samogo vozhdya sho vidpovidalnij za smert poperednih portugalskih doslidnikiv Nunu Trishtana v 1447 roci ta Vallarte v 1448 roci Narodnist Nomi Bato jmovirno ye predkami ninishnogo narodu Niominka v delti richki Salum i hocha teper voni vvazhayutsya chastinoyu narodu Serer jmovirno na toj chas nalezhali do Mandinka Povernennya do PortugaliyiDo 1459 roku Gomish buv priznachenij na pributkovu posadu almoksarife zbirach korolivskih podatkiv mista Sintra Na cij posadi vin zalishavsya do 1480 roku Gomish zdijsniv she odnu podorozh vzdovzh afrikanskogo uzberezhzhya u 1462 roci yaki deyaki istoriki vidnosyat do 1460 roku Vin projshov do delti richki Salum Rio dos Barbacins u Senegali shob vstupiti v torgivlyu z narodom Serer iz zahidnoafrikanskih derzhav Sine ta Salum Tam vin natrapiv na karavelu genuezkogo kapitana Antonio de Noli i voni virishili povernutis dodomu razom Na zvorotnomu shlyahu Gomish vidvidav ostrovi Kabo Verde i za jogo tverdzhennyam buv pershim hto visadivsya na ostriv Santyagu i dav jomu cyu nazvu prote jogo prioritet buv oskarzhenij kapitanom Alvize Kadamosto Gomish z deyakim oburennyam rozpovidaye pro te yak Antonio de Noli zumiv distatisya do Lisabona ranishe za nogo i she do povernennya Gomisha otrimav vid korolya posadu kapitana donatario ostrova Santyago dlya sebe Princ Enrike yakij buv golovnim iniciatorom portugalskih doslidzhen Afrikanskogo uzberezhzhya pomer u 1460 roci tozh pislya svogo povernennya Gomish vidmovivsya vid aktivnih doslidzhen i prodovzhiv kar yeru pri korolivskomu dvori u pleminnika i spadkoyemcya Enrike portugalskogo princa Fernandu U 1463 roci vin buv priznachenij korolivskim skvajrom escudeiro korolya Portugaliyi Afonsu V U 1466 roci jomu bulo nadano shedru korolivsku pensiyu v rozmiri 4800 realiv do yakoyi dodavalis obov yazki magistrata v Sintri juiz das cousas e feitorias contadas de Sintra U neviznachenij termin vin takozh buv priznachenij magistratom v susidnomu Kolareshi juiz das sisas da Vila de Colares i ye pidtverdzhennya perebuvannya jogo na cij posadi vid 5 bereznya 1482 roku SmertData jogo smerti nevidoma Deyaki datuyut yiyi vzhe 1485 rokom a inshi 1482 hocha istorik Piter Rassel pripuskaye sho vin zhiv prinajmni do 1499 roku Z zapisu pro indulgenciyu za jogo dushu splachenu jogo vdovoyu v 1502 roci mozhna tochno viznachiti sho prinajmni na cej chas vin buv vzhe tochno mertvij MemuariUzhe v pohilomu vici Diogo Gomish nadiktuvav svoyi memuari nimeckomu kartografu Martinu Begajmu pid chas perebuvannya ostannogo v Portugaliyi Data yih zustrichi nevidoma i mozhe buti v bud yakij chas mizh 1484 pributtya Behajma do 1502 pidtverdzhennya smerti Gomesa Istorik Piter Rassel umovno datuye interv yu priblizno 1499 rokom oskilki v opovidi jdetsya pro smert Antonio de Noli yaka stalasya priblizno v toj chas Shozhe sho Gomish nadiktovuvav svoyi spomini portugalskoyu jmovirno cherez perekladacha a Behajm robiv svoyi zapisi latinoyu abo alternativno nimeckoyu i lishe piznishe zdijsniv pereklad na latinu Ci memuari pid nazvoyu De prima inuentione Guineae Pro pershe vidkrittya Gvineyi ye yedinim zberezhenim togochasnim rukopisom za vinyatkom oficijnoyi hroniki Gomisha Ianisha de Zurari yakij namagayetsya dati hronologichnij opis usih plavan i doslidzhen organizovanih princem Enrike Moreplavcem U rukopisi ye she dvi inshi chastini De insulis primo inventis in mare Occidentis rozpovid pro Kanarski ostrovi ta arhipelag Madejra ta De insulis insularum de Acores mistit yedinij detalnij zapis pro vidkrittya portugalcyami Azorskih ostroviv Istoriki zagalom stavlyatsya do memuariv Diogo Gomisha z oberezhnistyu jogo shilnist do samoreklami pohilij vik sproba zgadati podiyi sho vidbulis ponad dva desyatilittya tomu pomilki perekladacha Behajma pospishnist zapisu latina yakoyu zapisani memuari ne dosit yakisna sho svidchit pro pospih pri zapisah i mozhlivo navit deyaki dodatkovi vstavki zrobleni piznishe redaktorom Valentimom Fernandesom prizveli do nedoskonalosti pidsumkovogo dokumenta sho mistiv chislenni pomilki ta nevidpovidnosi Tim ne mensh ce nadzvichajno cinnij dokument yakij mistit detali yakih nemaye v inshih dzherelah Sered inshogo memuari Gomisha ye yedinim zapisom pro te sho zdayetsya bulo najpershoyu portugalskoyu ekspediciyeyu ekspediciyu Zhuana de Trasto na ostriv Gran Kanariya v 1415 roci hocha ce mozhlivo lishe pomilkove posilannya na ekspediciyu Fernando de Kastro 1424 roku Gomish takozh nadaye pershu detalnu rozpovid pro povtorne vidkrittya Azorskih ostroviv portugalcyami sho perebuvali na sluzhbi u princa Enrike Memuari Gomisha zaslugovuyut na uvagu tim sho visvitlyuyut harakter princa Enrike Moreplavcya pripisuyuchi princu cilospryamovanu naukovu ta komercijnu metu zdijsnenih doslidzhen i rozvidok Gomish zaznachaye sho Enrike posilav svoyi karaveli na poshuki novih zemel ad quaerendas terras cherez bazhannya piznati bilsh viddaleni chastini zahidnogo okeanu ta v nadiyi znajti ostrovi abo zemli terra firma za mezhami vstanovlenimi Ptolemeyem ultra descriptionem Tolomei Z inshogo boku vidoma jomu informaciya pro musulmansku transsaharsku torgivlyu vid pivnichnoafrikanskogo uzberezhzhya do Timbuktu ta Gambiyi nadihala jogo napoleglivo doslidzhuvati zahidnoafrikanskogo uzberezhzhya shob znajti morskij a ne suhodolnij shlyah do cih zemel Na sudnah princa Enrike vzhe vikoristovuvali dlya navigaciyi karti i kvadrant Enrike pid chas pershoyi podorozhi Gomisha listuvavsya z kupcem z Orana yakij informuvav jogo pro podiyi navit u materikovih rajonah Gambiyi Takim chinom za tverdzhennyam Gomisha she do vidkrittya Senegalu ta Kabo Verde v 1445 roci princ vzhe otrimav dostovirnu informaciyu pro shlyah do Timbuktu Gomish takozh nadaye zvorushlivu rozpovid pro ostannyu hvorobu i smert princa Enrike Zberigsya lishe odin rukopis memuariv Gomisha yakij ye chastinoyu kolekciyi riznih zvitiv pro portugalski ekspediciyi spochatku skladenih u 1508 roci nimeckim drukarem z Lisabonu vidomim yak Valentinus Moravus abo portugalskoyu yak Valentim Fernandes Cya zbirka zalishalasya neopublikovanoyu ta nevidomoyu doki J A Shmeller u 1845 roci ne znajshov kopiyu v Bavarskij derzhavnij biblioteci u Myunheni Codex Hisp 27 Originalnij tekst latinoyu buv nadrukovanij Shmellerom u 1847 roci u pracyah Bavarskoyi akademiyi nauk Z togo chasu vin buv perekladenij i perevidanij kilka raziv Chastkovij pereklad anglijskoyu buv opublikovanij u 1937 roci povnij francuzkij u 1959 roci PrimitkiIdentifiants et Referentiels ABES 2011 d Track Q47757534d Track Q2826570 Chronicler Zurara who relates the raids in some detail does not seem to make notice of Diogo Gomes although he does mention a Picanco which later Joao de Barros suggests was actually the ship and nickname of a Gomes Pires possibly a reference to Diogo Gomes Beazley 1911 DzherelaBizli Charlz Rajmond Princ Enrike Moreplavec Kiyiv Tempora 2015 236 s ISBN 978 617 569 209 7 Gomes Eanes de Zurara 1453 Cronica dos feitos notaveis que se passaram na Conquista da Guine por mandado do Infante D Henrique or Chronica do descobrimento e conquista da Guine Trans 1896 99 by C R Beazley and E Prestage The Chronicle of the Discovery and Conquest of Guinea London Halykut Portugal Dicionario Historico Corografico Heraldico Biografico Bibliografico Numismatico e Artistico vol I VII Lisboa 1904 1915 Grande Enciclopedia Portuguesa e Brasileira 50 vols Varios Editorial Enciclopedia Lisboa vol 35 pg 219 Costa Felgueiras Gaio M J da Nobiliario das Familias de Portugal Carvalhos de Basto 2 ª Edicao Braga 1989 vol III pg 231