Дніпровка (Джанкойський район)

Дніпро́вка (до 1945 року — Чокракли-Шейх-Елі, крим. Çoqraqlı Şeyh Eli) — село Джанкойського району Автономної Республіки Крим. Населення становить 2225 осіб. Орган місцевого самоврядування - Мирнівська сільська рада. Розташоване в центрі району.

село Дніпровка
Країна	Україна
Регіон	Автономна Республіка Крим
Район/міськрада	Джанкойський район
Рада	Мирнівська сільська рада
Код КАТОТТГ	UA01060290020059939
Облікова картка	Дніпровка
Основні дані
Населення	2 225
Поштовий індекс	96181
Телефонний код	+380 6564
Географічні дані
Географічні координати	45°43′00″ пн. ш. 34°21′53″ сх. д. / 45.71667° пн. ш. 34.36472° сх. д. / 45.71667; 34.36472Координати: 45°43′00″ пн. ш. 34°21′53″ сх. д. / 45.71667° пн. ш. 34.36472° сх. д. / 45.71667; 34.36472
Місцева влада
Адреса ради	96180, АРК, Джанкойський район, с. Мирнівка, вул. Інтернаціональна, 39
Карта
Дніпровка
Дніпровка
Мапа
Дніпровка у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Дніпровка.

Сучасний стан

В селі 8 вулиць і 5 провулків, входить до складу радгоспу «Мічурінець». В селі є 1 магазин, АЗС, пам'ятник загиблим у німецько-радянській війні. Село має 714 дворів, у Дніпровці перебувають 2 відділення радгоспу "Мічурінець», Джанкойська експедиція глибокого буріння «Кримнафтогазрозвідка», Спецавтобаза тресту овочево-молочних радгоспів Кримської області .

Географія

Розташоване в безпосередній близькості від Джанкою. Межею між селом і містом служить дренажна система, висота центру села над рівнем моря - 15 м .

Історія

Перша документальна згадка села зустрічається в Камеральному Описі Криму ... 1784 року, судячи з якого, в останній період Кримського ханства Кереклі Шейхелі входило до Аргинський кадилик Карасубазарського каймакамства . Після анексії Криму Російською імперією (8) 19 квітня 1783 , (8) 19 лютого 1784, на території колишнього Кримського Ханства була утворена Таврійська область і село було приписане до Перекопського повіту . Після Павловських реформ, з 1796 по 1802 рік, входило в Перекопський повіт Новоросійської губернії . За новим адміністративним поділом, після створення 8 (20) жовтня 1802 Таврійської губернії , Чокракли-Шейх-Елі був включений до складу Перекопського повіту.

За Відомостями про всі селища в Перекопському повіті... від 21 жовтня 1805 року, у селі Чокракли-Шейх-Елі числилося 11 дворів, 87 кримських татар, 4 кримських циган та 2 ясир . На військово-топографічній карті 1817 року село Чокракли-Шейх-Елі позначене з 25 дворами . Після реформи волосного поділу 1829 село, згідно «Відомості про казенні волості Таврійської губернії 1829», залишили у складі Кокчоракіятської волості .

На карті 1842 Чокракли-Шейх-Елі позначене з 20 дворами .

У «Списку населених місць Таврійської губернії за відомостями 1864 року» , складеному за результатами VIII ревізії 1864 року, Чокракли-Шейх-Елі - власницьке татарська село з 8 дворами, 20 жителями і мечеттю при колодязях. Згідно «Пам'ятної книжки Таврійської губернії за 1867 рік» , село Чокракли-Шейх-Елі було покинуте жителями в 1860-1864 роках, внаслідок еміграції кримських татар, особливо масової після Кримської війни 1853- 1856 років, в Туреччину і залишалася в руїнах і, якщо на триверстовій мапі 1865 роки село ще позначене , то на карті, з коректурою 1876 року його вже немає .

Після земської реформи 1890 року село віднесли до . Згідно «... Пам'ятно] книжки Таврійської губернії за 1892 рік» , Чокракли-Шейх-Елі числилися в складі Богемської волості, але ніяких даних про село, як про що не входила ні в одне , крім назви, не наведено . За «... Пам'ятною книжrj. Таврійської губернії за 1900 рік» в селищі Чокракли-Шейх-Елі, приписаному безпосередньо до волості (у приватному володінні Дуранте), вважалося 138 жителів у 11 дворах . У Статистичному довіднику Таврійської губернії. Ч.1-а. Статистичний нарис, випуск четвертий Перекопський повіт, 1915 рік "', у Богемській волості Перекопського повіту значиться хутір Чокракли-Шєїх-Елі . Час заселення кримських німців поки не встановлено, відомо, що в 1915 році їх було 84 людини .

Після встановлення в Криму Радянської влади, за постановою Кримревкома від 8 січня 1921 № 206 «Про зміну адміністративних кордонів» була скасована волосна система і в складі Джанкойського повіту був створений Джанкойський район . У 1922 році повіти перетворили в округу . 11 жовтня 1923 року, згідно з постановою ВЦВК, до адміністративний поділ Кримської АРСР були внесені зміни, у результаті яких округи були ліквідовані, основний адміністративною одиницею став Джанкойський район і село включили до його складу. Згідно Списку населених пунктів Кримської АРСР за Всесоюзним переписом від 17 грудня 1926 року, Чокракли-Шєїх-Елі входило до складу Мар'їнської сільради Джанкойського району , населення складало 171 чоловік, з яких було 146 німців, діяла початкова школа . До 1940 року село, вже під назвою Шейх-Елі, було центром сільської ради . Незабаром після початку німецько-радянської війни, за секретною постановою № СЕ-75 Ради з евакуації від 15 серпня 1941 року, 18 серпня 1941 року, кримські німці були вислані спочатку в Ставропольський край, а потім в Сибір та північний Казахстан . У 1944 році, після Вигнання нацистських окупантів з Криму, згідно Постанови ДКО № 5859 від 11 травня 1944, 18 травня кримські татари з села також були депортовані в Середню Азію , а 12 серпня 1944 рокубуло прийнято постанову № ГОКО-6372с «Про переселення колгоспників у райони Криму» і у вересні 1944 року в район приїхали перший новосели (27 сімей) з Кам'янець-Подільської та Київської областей (на початку 1950-х років пішла друга хвиля переселенців з різних областей України ). Указом Президії Верховної Ради РРФСР від 21 серпня 1945 Шейх-Елі перейменували в Висілки та Шейх-Елінську сільраду, відповідно, у Висилківську . З 25 червня 1946 Висилки в складі Кримської області РРФСР , а 26 квітня 1954 Кримська область була передана зі складу РРФСР до складу УРСР .

6 квітня 1963 Висилки перейменували в Дніпровку (згідно з довідником «Кримська область. Адміністративно-територіальний поділ на 1 січня 1968» у період з 1954 по 1968 рік ). Час скасування сільради поки не встановлено, відомо, що на 1977 він ще існувала .

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Відсоток
російська	61,62%
кримськотатарська	25,3%
українська	11,55%
інші/не визначилися	1,53%

Примітки

1. Міста і села України, 2009, Миронівська сільрада.
2. . Фото-планета. Архів оригіналу за 5 травня 2015. Процитовано 18 грудня 2014.
3. Лашков Ф. Ф. каймаканства і в оних каймаканамі хто складається. // Камеральний опис Криму, 1784 года. — 1888.
4. Гржибовська, 1999, Маніфест про прийняття півострова Кримського, острова Тамані і всієї Кубанської сторони під російську державу. 1783 с. 96.
5. Гржибовська, 1999, Указ Катерини II про утворення Таврійської області. 8 лютого 1784, стор. 117.
6. Про новий поділі Держави на Губернії. (Саме, даний Сенату.)
7. Гржибовська, 1999, З Указу Олександра I Сенатові про створення Таврійської губернії, с. 124.
8. Лашков Ф. Ф. Відомість про всіх селищах в Перекопському повіті перебувають з показанням в якій волості скільки числом дворів і душ ... від 21 жовтня 1805. // Известия таврійської вченої комісії, т. 26. Стор. 115. — 1897.
9. . Археологічна карта Криму. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 19 березня 2015.
10. Гржибовська, 1999, Відомість про казенних волостях Таврійської губернії 1829 с. 136.
11. . Археологічна карта Криму. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 17 березня 2015.
12. . Санкт-Петербург. Друкарня Карла Вульфа. 1865. Архів оригіналу за 16 листопада 2021. Процитовано 22 березня 2015.
13. Сейдаметов Е. Х. Еміграція кримських татар в XIX-поч. XX ст. // Архівована копія. — 2 005. з джерела 19 жовтня 2013
14. К.В.Ханацкій (одна тисяча вісімсот вісімдесят сім). . Сімферополь, друкарня Таврійського Губернського Правління. Архів оригіналу за 26 червня 2015. Процитовано 24 березня 2015.
15. . ЕтоМесто.ru. 1865. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 24 березня 2015.
16. . Археологічна карта Криму. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 24 березня 2015.
17. Борис Веселовский. Історія земства за сорок років. Т. 4; Історія земства. — 1 911.
18. Таврический Губернский Статистический комитет (1892). Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1892 год. Симферополь. Таврическая Губернская типография.
19. Таврический Губернский Статистический комитет (1900). Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1900 год. Симферополь. Таврическая Губернская типография.
20. Гржибовська, 1999, Статистичний довідник Таврійської губернії. Ч.I-я. Статистичний нарис, випуск четвертого Перекопський повіт, 1915 рік, с. 235.
21. Упоряд. Дізендорф, Віктор Фрідріхович. Німці Росії: населені пункти і місця поселення: енциклопедичний словник. — Москва : Громадська Академія наук російських німців, 2006. — 479 с. — .
22. Історія Джанкойського района. Архів IDpub = 26 оригіналу за 29 серпня 2013. Процитовано 16 серпня 2013.
23. Население і промисловість. І.М.Саркізов-Серазини, 1925. Архів оригіналу за 8 червня 2013. Процитовано 8 червня 2013. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= ()
24. Административно-территориальное поділ Крыма. Архів оригіналу за 29 квітня 2013. Процитовано 27 квітня 2013.
25. Гржибовська та 1 999, Список населених пунктів Кримської АРСР по Всесоюзного перепису 17 грудня 1926, с. 321.
26. . Комісія з адміністративно-територіальним поділом при РНК РРФСР. 1940. Архів оригіналу за 16 жовтня 2011. Процитовано 5 травня 2015.
27. Указ Президії ВР СРСР від 28.08.1941 про переселення німців, які проживають в районах Поволжя
28. [ [s: Постанова ДКО № 5859сс від 11.05.44 | Постанова ДКО № 5859сс від 11.05.44]]
29. Постанова ДКО від 12 серпня 1944 № ГКО-6372с «Про переселення колгоспників у райони Криму»
30. . Ельвіна Сеітова, аспірант історичного факультету ТНУ. Архів оригіналу за 17 жовтня 2013. Процитовано 26 червня 2013.
31. Указ Президії Верховної Ради РРФСР від 21 серпня 1945 № 619/3 «Про перейменування сільських Рад і населених пунктів Кримської області»
32. Закон РРФСР від 25.06.1946 Про скасування Чечено-Інгушської АРСР і про перетворення Кримської АРСР в Кримську область
33. Закон СРСР від 26.04.1954 Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу Української РСР
34. Міста і села України, 2009, Мирнівська сільрада.
35. Панасенко М.М. (упор.). . «Крим», Сімферополь. 1968. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 5 травня 2015.
36. . Сімферополь, видавництво «Таврія». 1977. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 5 травня 2015.
37. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних