Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Православна церква (Східна християнська церква) була основною релігією на території сучасної Туреччини з 3 до 15 століття (до розколу 1054 року це була єдина церковна структура, що включала і Римську церкву). Навіть на початку 20 століття православні в Туреччині лишалися значною меншістю, але після обміну населенням між Грецією і Туреччиною у 1924 році кількість православних різко скоротилася. У середині 20 століття відбулося кілька погромів православного населення з боку мусульман, що ще більше зменшило кількість православних віруючих у країні. Майже вся територія Туреччини знаходиться в юрисдикції Константинопольської православної церкви, окрім провінції Хатай (на кордоні з Сирією), яка знаходиться в юрисдикції Антіохійської православної церкви.
У Туреччині також широко представлено орієнтальне християнство (вірменська та сирійська церкви), до якого теж застосовується термін «православ'я».
Історія
У регіоні, який став згодом територією Туреччини, в 1 і 2 століттях проповідував ряд апостолів і , зокрема Андрій Первозванний, який шанується як засновник Константинопольської церкви. На цій території проходили засідання всіх церковних соборів, визнаних Православною церквою як Вселенські. Згідно новозавітної книги Дії (11:26) вперше іменування християн щодо послідовників Христа було вжито в Антіохії (нині Туреччина, поблизу міста Антак'я).
На початку 20 століття в Малій Азії, так само як і в Східній Фракії, вже переважали мусульмани, хоча православна більшість (71 %) збереглася в районі Айдин (м. Смірна, тобто сучасний Ізмір) і Трапезунда (Трабзон). Православні також складали значну меншість населення Константинополя (столиці Османської імперії).
Центр Антіохійського патріархату був з часом перенесений із території Туреччини в Дамаск (Сирія).
У 19 столітті на території Османської імперії також виникли парафії Російської православної церкви. На початку 20 століття в Туреччині було 7 російських православних храмів.
Наприкінці 1918 року відкрилися три російських храми в Галаті, а в 1919-1921 роках у Константинополь спрямувався цілий потік біженців із колишньої Російської імперії (за різними оцінками до 250 тисяч осіб), серед яких більшість були православними. Поміж новоприбулих опинилися російські ієрархи, які змогли отримати від Константинопольського патріархату право на створення особливої церковної російської структури в Туреччині. Указ Константинопольського синоду № 9084 від 2 грудня 1920 року надав російським архієреям ряд прав щодо пастирської опіки російських віруючих, зокрема і самоврядування у вигляді створеного з російських ієрархів органу (). Вселенський патріарх благословив проведення в листопаді 1920 року в Константинополі архієрейського собору, який перейменував Тимчасове церковне управління Півдня Росії в Російське церковне управління за кордоном. Його головою став Антоній (Храповицький), який очолив Архієрейський Синод. Проіснувала ця організація недовго. Уже в травні 1921 року вона переїхала в Сремські Карловці. У жовтні 1921 року в Туреччині було 19 православних російських храмів, причому російські священики мали дозвіл періодично здійснювати богослужіння і в грецьких церквах.
У 1923-1924 роках стосунки між російськими православними громадами в Туреччині і Константинопольським патріархатом загострилися. Глава російського Константинопольського церковного округу архієпископ виступив проти планів реформ патріарха Мелетія. Після цього Анастасій отримав вказівку від Константинопольської патріархії про заборону «торкатися більшовизму з усіх точок зору, навіть як яскраво вираженого антирелігійного і антиморального початку, бо це могло би накинути тінь на радянську владу, визнану законною усім російським народом і Патріархом Тихоном». Незабаром патріарх Григорій VII визнав обновленство замість патріарха Тихона і заборонив архієпископа Анастасія в служінні. Згодом Анастасій виїхав із Туреччини. Російська громада в Стамбулі в 1920-і роки швидко скорочувалася. Вона налічувала в 1926 році лише 5 тисяч осіб, у 1928 році — 1747, в 1937 році — 1200. У 1923 році були встановлені дипломатичні відносини між Туреччиною і СРСР, що призвело до передачі радянським дипломатам будівель колишніх російських місій. Відразу ж були закриті церкви святителя Миколая Чудотворця і святих рівноапостольних Костянтина і Єлени.
У 1920-ті роки також різко скоротилося число православних греків у Туреччині. За умовами греко-турецького обміну населенням 1923 року православні греки зобов'язані були покинути Туреччину, а мусульмани — Грецію; виключення становили мусульмани Західної Фракії в Греції, з одного боку, і православні греки в Константинополі — з іншого. Велика частина останніх залишила країну після погрому 1955 року.
У 1929 році турецька влада закрили три дореволюційні російських церкви в Галаті, але в 1934 році Константинопольський патріархат зміг повернути їх російським ченцям.
У 1971 році у Туреччині була заборонена діяльність приватних університетів, що призвело до закриття богословської семінарії на о. — єдиного православного вищого учбового закладу, що діяв на території Туреччини.
Наприкінці 20 століття під тиском міжнародних правозахисних організацій та ЄС Туреччина послабила обмеження, які накладалися на православних і на Константинопольську православну церкву. На початку 21 століття відкрилося кілька нових парафій і було поновлено кілька історичних єпархій, повністю знищених насильним переселенням православних на початку 20 століття. Значною мірою це відбувалося завдяки православним емігрантам та робітникам із України і Росії, а також завдяки туристам із православних країн.
Сучасний стан
У 2015 році на території Туреччини проживало понад 47 000 тисяч православних, що складали 0,06 % населення країни. Близько 10 000 осіб є вихідцями з Антіохійського патріархату (сирійці, араби та ліванці), а решта — греки, слов'яни, румуни та православні турки.
За іншими даними, у 2010 році православних та орієнтальних християн разом мешкало в країні 180 000 осіб, тобто 0,3 % від усього населення.
На території країни діють:
- Константинопольська православна церква (Вселенський патріархат)
- Антіохійська православна церква
- Архієпархія Алеппо та Александретти
Інші православні:
- Турецька православна церква (неканонічна)
- Ассирійська церква Сходу
Див. також
Посилання
- Kiminas, Demetrius. The Ecumenical Patriarchate: A History of Its Metropolitanates with Annotated Hierarch Catalogs. — Wildside Press LLC, 2009.
- Шкаровский, М. В.. Русские церковные общины на территории Турции (Османской империи) в XVIII—XX веках (2009)
Примітки
- Шкаровский М. В. Русские православные общины в Турции // Вестник Православного Свято-Тихоновского гуманитарного университета. Серия 2: История. История Русской Православной Церкви. — 2009. — № 1 (30). — С. 28
- . Архів оригіналу за 19 січня 2019. Процитовано 1 лютого 2019.
- . Архів оригіналу за 11 травня 2017. Процитовано 1 лютого 2019.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Pravoslavna cerkva Shidna hristiyanska cerkva bula osnovnoyu religiyeyu na teritoriyi suchasnoyi Turechchini z 3 do 15 stolittya do rozkolu 1054 roku ce bula yedina cerkovna struktura sho vklyuchala i Rimsku cerkvu Navit na pochatku 20 stolittya pravoslavni v Turechchini lishalisya znachnoyu menshistyu ale pislya obminu naselennyam mizh Greciyeyu i Turechchinoyu u 1924 roci kilkist pravoslavnih rizko skorotilasya U seredini 20 stolittya vidbulosya kilka pogromiv pravoslavnogo naselennya z boku musulman sho she bilshe zmenshilo kilkist pravoslavnih viruyuchih u krayini Majzhe vsya teritoriya Turechchini znahoditsya v yurisdikciyi Konstantinopolskoyi pravoslavnoyi cerkvi okrim provinciyi Hataj na kordoni z Siriyeyu yaka znahoditsya v yurisdikciyi Antiohijskoyi pravoslavnoyi cerkvi Sofijskij sobor u Stambuli U Turechchini takozh shiroko predstavleno oriyentalne hristiyanstvo virmenska ta sirijska cerkvi do yakogo tezh zastosovuyetsya termin pravoslav ya IstoriyaU regioni yakij stav zgodom teritoriyeyu Turechchini v 1 i 2 stolittyah propoviduvav ryad apostoliv i zokrema Andrij Pervozvannij yakij shanuyetsya yak zasnovnik Konstantinopolskoyi cerkvi Na cij teritoriyi prohodili zasidannya vsih cerkovnih soboriv viznanih Pravoslavnoyu cerkvoyu yak Vselenski Zgidno novozavitnoyi knigi Diyi 11 26 vpershe imenuvannya hristiyan shodo poslidovnikiv Hrista bulo vzhito v Antiohiyi nini Turechchina poblizu mista Antak ya Na pochatku 20 stolittya v Malij Aziyi tak samo yak i v Shidnij Frakiyi vzhe perevazhali musulmani hocha pravoslavna bilshist 71 zbereglasya v rajoni Ajdin m Smirna tobto suchasnij Izmir i Trapezunda Trabzon Pravoslavni takozh skladali znachnu menshist naselennya Konstantinopolya stolici Osmanskoyi imperiyi Centr Antiohijskogo patriarhatu buv z chasom perenesenij iz teritoriyi Turechchini v Damask Siriya U 19 stolitti na teritoriyi Osmanskoyi imperiyi takozh vinikli parafiyi Rosijskoyi pravoslavnoyi cerkvi Na pochatku 20 stolittya v Turechchini bulo 7 rosijskih pravoslavnih hramiv Naprikinci 1918 roku vidkrilisya tri rosijskih hrami v Galati a v 1919 1921 rokah u Konstantinopol spryamuvavsya cilij potik bizhenciv iz kolishnoyi Rosijskoyi imperiyi za riznimi ocinkami do 250 tisyach osib sered yakih bilshist buli pravoslavnimi Pomizh novopribulih opinilisya rosijski iyerarhi yaki zmogli otrimati vid Konstantinopolskogo patriarhatu pravo na stvorennya osoblivoyi cerkovnoyi rosijskoyi strukturi v Turechchini Ukaz Konstantinopolskogo sinodu 9084 vid 2 grudnya 1920 roku nadav rosijskim arhiyereyam ryad prav shodo pastirskoyi opiki rosijskih viruyuchih zokrema i samovryaduvannya u viglyadi stvorenogo z rosijskih iyerarhiv organu Vselenskij patriarh blagosloviv provedennya v listopadi 1920 roku v Konstantinopoli arhiyerejskogo soboru yakij perejmenuvav Timchasove cerkovne upravlinnya Pivdnya Rosiyi v Rosijske cerkovne upravlinnya za kordonom Jogo golovoyu stav Antonij Hrapovickij yakij ocholiv Arhiyerejskij Sinod Proisnuvala cya organizaciya nedovgo Uzhe v travni 1921 roku vona pereyihala v Sremski Karlovci U zhovtni 1921 roku v Turechchini bulo 19 pravoslavnih rosijskih hramiv prichomu rosijski svyasheniki mali dozvil periodichno zdijsnyuvati bogosluzhinnya i v greckih cerkvah U 1923 1924 rokah stosunki mizh rosijskimi pravoslavnimi gromadami v Turechchini i Konstantinopolskim patriarhatom zagostrilisya Glava rosijskogo Konstantinopolskogo cerkovnogo okrugu arhiyepiskop vistupiv proti planiv reform patriarha Meletiya Pislya cogo Anastasij otrimav vkazivku vid Konstantinopolskoyi patriarhiyi pro zaboronu torkatisya bilshovizmu z usih tochok zoru navit yak yaskravo virazhenogo antireligijnogo i antimoralnogo pochatku bo ce moglo bi nakinuti tin na radyansku vladu viznanu zakonnoyu usim rosijskim narodom i Patriarhom Tihonom Nezabarom patriarh Grigorij VII viznav obnovlenstvo zamist patriarha Tihona i zaboroniv arhiyepiskopa Anastasiya v sluzhinni Zgodom Anastasij viyihav iz Turechchini Rosijska gromada v Stambuli v 1920 i roki shvidko skorochuvalasya Vona nalichuvala v 1926 roci lishe 5 tisyach osib u 1928 roci 1747 v 1937 roci 1200 U 1923 roci buli vstanovleni diplomatichni vidnosini mizh Turechchinoyu i SRSR sho prizvelo do peredachi radyanskim diplomatam budivel kolishnih rosijskih misij Vidrazu zh buli zakriti cerkvi svyatitelya Mikolaya Chudotvorcya i svyatih rivnoapostolnih Kostyantina i Yeleni U 1920 ti roki takozh rizko skorotilosya chislo pravoslavnih grekiv u Turechchini Za umovami greko tureckogo obminu naselennyam 1923 roku pravoslavni greki zobov yazani buli pokinuti Turechchinu a musulmani Greciyu viklyuchennya stanovili musulmani Zahidnoyi Frakiyi v Greciyi z odnogo boku i pravoslavni greki v Konstantinopoli z inshogo Velika chastina ostannih zalishila krayinu pislya pogromu 1955 roku U 1929 roci turecka vlada zakrili tri dorevolyucijni rosijskih cerkvi v Galati ale v 1934 roci Konstantinopolskij patriarhat zmig povernuti yih rosijskim chencyam U 1971 roci u Turechchini bula zaboronena diyalnist privatnih universitetiv sho prizvelo do zakrittya bogoslovskoyi seminariyi na o yedinogo pravoslavnogo vishogo uchbovogo zakladu sho diyav na teritoriyi Turechchini Naprikinci 20 stolittya pid tiskom mizhnarodnih pravozahisnih organizacij ta YeS Turechchina poslabila obmezhennya yaki nakladalisya na pravoslavnih i na Konstantinopolsku pravoslavnu cerkvu Na pochatku 21 stolittya vidkrilosya kilka novih parafij i bulo ponovleno kilka istorichnih yeparhij povnistyu znishenih nasilnim pereselennyam pravoslavnih na pochatku 20 stolittya Znachnoyu miroyu ce vidbuvalosya zavdyaki pravoslavnim emigrantam ta robitnikam iz Ukrayini i Rosiyi a takozh zavdyaki turistam iz pravoslavnih krayin Suchasnij stanKafedralnij sobor svyatogo Georgiya u Stambuli Vselenskij patriarhat U 2015 roci na teritoriyi Turechchini prozhivalo ponad 47 000 tisyach pravoslavnih sho skladali 0 06 naselennya krayini Blizko 10 000 osib ye vihidcyami z Antiohijskogo patriarhatu sirijci arabi ta livanci a reshta greki slov yani rumuni ta pravoslavni turki Za inshimi danimi u 2010 roci pravoslavnih ta oriyentalnih hristiyan razom meshkalo v krayini 180 000 osib tobto 0 3 vid usogo naselennya Na teritoriyi krayini diyut Pravoslavna cerkva Konstantinopolska pravoslavna cerkva Vselenskij patriarhat Derkska mitropoliya Imvrska i Tenedska mitropoliya Pisidijska mitropoliya Prinkiponniska mitropoliya Smirnska mitropoliya Halkedonska mitropoliya Antiohijska pravoslavna cerkva Arhiyeparhiya Aleppo ta Aleksandretti Oriyentalne hristiyanstvo Virmenska apostolska cerkva Sirijska pravoslavna cerkva Inshi pravoslavni Turecka pravoslavna cerkva nekanonichna Assirijska cerkva ShoduDiv takozhPravoslavna cerkva Pravoslav ya za krayinoyu Religiya u Turechchini Katolicka cerkva v Turechchini Greki v TurechchiniPosilannyaKiminas Demetrius The Ecumenical Patriarchate A History of Its Metropolitanates with Annotated Hierarch Catalogs Wildside Press LLC 2009 Shkarovskij M V Russkie cerkovnye obshiny na territorii Turcii Osmanskoj imperii v XVIII XX vekah 2009 PrimitkiShkarovskij M V Russkie pravoslavnye obshiny v Turcii Vestnik Pravoslavnogo Svyato Tihonovskogo gumanitarnogo universiteta Seriya 2 Istoriya Istoriya Russkoj Pravoslavnoj Cerkvi 2009 1 30 S 28 Arhiv originalu za 19 sichnya 2019 Procitovano 1 lyutogo 2019 Arhiv originalu za 11 travnya 2017 Procitovano 1 lyutogo 2019