Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Станіслав Марія Йоанн Шептицький (пол. Stanisław Maria Jan Szeptycki, 3 листопада 1867, с. Прилбичі — 9 жовтня 1950, с. Корчина) — польський та австрійський граф, генерал-майор цісарсько-королівської армії Австро-Угорщини, генерал-поручник Війська Польського. Рідний брат митрополита Андрея Шептицького ЧСВВ і Климентія Шептицького МСУ.
| Станіслав Марія Йоанн Шептицький | |
|---|---|
 | |
| Народився | 3 січня 1867 Прилбичі, Яворівський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія |
| Помер | 9 жовтня 1950[1] (83 роки) Корчина, Ґміна Корчина, Кросненський повіт, Підкарпатське воєводство, Республіка Польща або Краків, Краківське воєводство[d], Польська Народна Республіка |
| Громадянство |  Польща |
| Національність | поляк |
| Діяльність | військовий |
| Alma mater | d |
| Знання мов | польська |
| Учасник | Перша світова війна |
| Титул | граф |
| Посада | міністр військових справ Польщі II |
| Військове звання | генерал-лейтенант |
| Конфесія | католик |
| Рід | Шептицькі |
| Батько | Іван Кантій Шептицький |
| Мати | Шептицька Софія |
| Родичі | Шептицький Климентій Казимир, Шептицький Андрей |
| Брати, сестри | Климентій (Шептицький), Андрей (Шептицький), Александер Шептицький і Леон Шептицький |
| У шлюбі з | d[2] |
| Автограф |  |
| Нагороди |                      |
 | |
| |
Родовід
| Василій Шептицький | ||||||||||||||||
| Іоанн Баптист Шептицький | ||||||||||||||||
| Розалія | ||||||||||||||||
| Петро Павло Леопольд Шептицький | ||||||||||||||||
| Невідомо, представник роду Липських | ||||||||||||||||
| Аніела Липська | ||||||||||||||||
| невідомо | ||||||||||||||||
| Іван Кантій Шептицький | ||||||||||||||||
| Фердинанд Фабіан Себастьян Коссецький | ||||||||||||||||
| Павло Петро Яцек Коссецький | ||||||||||||||||
| Франциска Мітельська | ||||||||||||||||
| Роза Тереза Коссецька | ||||||||||||||||
| Іоанн Новосельський | ||||||||||||||||
| Петронела Новосельська | ||||||||||||||||
| Йосифа Воютинська | ||||||||||||||||
| Станіслав Шептицький | ||||||||||||||||
| Йосиф Бенедикт Фредро | ||||||||||||||||
| Яцек Фредро | ||||||||||||||||
| Терезія Урбанська | ||||||||||||||||
| Александер Фредро | ||||||||||||||||
| Іоанн Непомук Дембінський | ||||||||||||||||
| Маріанна Дембінська | ||||||||||||||||
| Крістіна Веселовська | ||||||||||||||||
| Софія Фредро | ||||||||||||||||
| Рох Міхаїл Яблоновський | ||||||||||||||||
| Йосиф Яблоновський | ||||||||||||||||
| Тереза Оссоліньська | ||||||||||||||||
| Софія Яблоновська | ||||||||||||||||
| Михаїл Свідзіньський | ||||||||||||||||
| Марія Свідзіньська | ||||||||||||||||
| Барбара Красіньська | ||||||||||||||||
Біографія
Народився 3 листопада 1867 року в с. Прилбичі, нині Яворівський район, Львівська область, Україна (тоді Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина).
Становлення
З 1877 навчався в середніх школах у Львові, потім у Перемишлі та Кракові.
1885 — отримав свідоцтво зрілости в цісарсько-королівській ІІІ гімназії в Кракові, склавши матуру з відзнакою.
1885—1888 — студент Військово-технічної академії в Медлінґу. По закінченні отримав ступінь молодшого лейтенанта артилерії.
Від молодшого лейтенанта до капітана
1888—1890 — служив у артилерійському дивізіоні в Ярославі.
Зі серпня 1891 до червня 1892 — курсант військової школи верхової їзди у Відні.
У січні 1892 отримав призначення до артилерійської бригади в Перемишлі та звання лейтенанта.
1894—1896 — навчався в Школі Генерального штабу (Відень).
1896 — призначений ад'ютантом піхотної бригади в Кошицях.
У листопаді 1898 був призначений командиром батареї в полку польової артилерії, дислокованому в Орадя. Підвищений до звання капітана.
З листопада 1899 до лютого 1904 — служить у Кракові: спочатку штабний капітан у 12-й піхотній дивізії, з 1903 — у 1-й кавалерійській дивізії.
1904—1905 — під час російсько-японської війни був австрійським військовим аташе при російській армії в Маньчжурії.
Від капітана до полковника
З жовтня 1905 до грудня 1906 — штабний офіцер 3-ї кавалерійської дивізії. Потім працював у реєстраційній службі Генерального штабу у Відні.
1906 — здав іспити на майора Генерального штабу (отримав звання 1 листопада 1907).
У квітні 1907 повернувся до ІІІ кавалерійської дивізії (Відень) як начальник штабу.
Восени 1909 — був командиром дивізіону, потім полку польової артилерії.
У травні 1911 переведений в Генеральний штаб і отримав ранґ підполковника.
1911—1914 — австрійський військовий аташе в Римі.
У травні 1914 став полковником.
1 вересня 1914 — після початку Першої світової війни призначений до операційного відділу головної команди австро-угорської армії, а з 24 вересня — начальника штабу II корпусу (на російському фронті).
У листопаді 1915 призначений командиром артилерійського XXX бригади польової артилерії.
Пропозиція стати командантом УСС
1914 — провідні українські діячі Галичини та Буковини Кость Левицький і Микола Василько запросили на команданта УСС графа Станіслава Шептицького, особистого приятеля цісаря Франца-Йосифа, який маючи великі зв'язки і вплив в урядових колах, водночас був рідним братом духовного глави українців Галичини.
За однією версією, проти кандидатури Станіслава Шептицького рішуче виступив Кирило Трильовський, погрожуючи спротивом «Січей». Наслідок — Відень обмежив УСС до 2000 вояків, а Станіслав Шептицький опинився під впливом польських націоналістів, які запропонували йому співпрацю в розбудові польського легіону.
Іншу версію подій наводять Никифор Гірняк і Степан Шах. Як писав останній про Станіслава Шептицького,
«Ставився він до У. С. С. негативно і зіпхнув був їх початково до ролі „розвідчої частини“ при львівськім корпусі ген. Гоффманна, обмежуючи при тім їх чисельний стан до 2500 мужа. Становище полковника Станислава графа Шептицького до легіону У. С. С. в 1914 р. вияснює докладніше проф. Др Никифор Гірняк, заслужений командант Коша У. С. С. … Наводить таку розмову між полк. Шептицьким а Костем Левицьким і Васильком: „Становища команданта У. С. С.-ів не можу приняти тому, що поляки назвали б мене зрадником“; Др Гірняк покликується на спомин Дра К.Левицького п. н. „Історія визвольних змагань“… Споминами своїми так Др Кость Левицький, як і … Никифор Гірняк опрокидують „неправдиву легенду“, наче б полк. Шептицький хотів стати командантом Українського Легіону, а „наші його не хотіли“. В дальших виводах додає ще Др Гірняк таке речення: „В роках окупації Волині і Люблинщини австрійськими військами Ст. Шептицький був військовим губернатором Люблинщини і вів там рішучу пропольську політику. Між іншим в значній мірі причинився він до того, що У. С. С.-ів усунено з Волині на весні 1917 р.“»
Ще одну версію наводить Осип Думін:
«Більшість членів Головної Української Ради радо б привітали на посту команданта легіону й полковника Генеральної булави гр. С.Шептицького, брата митрополита Андрея. Саме полковникові Шептицькому військове міністерство доручило здійснити формування українського легіону. При сприянні посла Миколи Василька д-р К. Левицький мав 14—17 серпня 1914 р. переговори з полковником Шептицьким у Відні. Полковник Шептицький обіцяв допомогти у формуванні УСС, але від пропозиції обійняти посаду команданта відмовився, мотивуючи тим, що має іншу, не менш важливу посаду в австрійській армії».
У польському легіоні
Червень 1916 — Станіслав Шептицький на власне прохання отримав призначення до польських легіонів і став командиром 3-ї Бригади, а з листопада 1916 до квітня 1917 командував усіма польськими легіонами австро-угорської армії, на чолі яких 1 грудня 1916 вступив до Варшави.
До лютого 1918 був австро-угорським генерал-губернатором в Любліні, але пішов у відставку на знак протесту проти повернення Холмщини Українській Народній Республіці внаслідок Брестського миру.
З червня по жовтень 1918 командував 85-ю піхотної бригадою ландверу на італійському фронті.
Від жовтня 1918 командував збройними силами Королівства Польського (Polnische Wehrmacht).
5 листопада 1918 звільнений з цісарсько-королівської армії.
Служба в польській армії
У листопаді 1918 одразу приєднався до щойно створеного Війська Польського, де замінив генерала Тадеуша Розвадовського на посту начальника Генерального штабу (займав його до березня 1919).
У ніч проти 5 січня 1919 успішно ліквідував заколот групи змовників полковника Маріана Янужайтіса, які намагалися влаштувати державний переворот.
6 лютого 1919, протестуючи проти способу ведення воєнних дій у Галичині, пішов у відпустку (на власне прохання).
З квітня 1919 займав пост командувача Литовсько-Білоруського фронту.
1920 — під час радянсько-польської війни, завдяки його успішному командуванню фронтом і 4-ю армією поляки відтіснили більшовиків і закріпилися на позиціях за Неманом.
Був нагороджений Командорським і Срібним Орденами Virtuti Militari, Командорським Орденом Відродження Польщі і 4 рази ставав Кавалером Krzyż-у Walecznych.
Незгода з політикою польського вождя Юзефа Пілсудського коштувала йому посади. 31 липня 1920 був з неї звільнений.
З 1 вересня 1921 був інспектором армії в Кракові. Згодом вступив у «націонал-демократичну» опозицію до Пілсудського.
1923 — після зміни влади призначений міністром оборони Польщі.
Ображений Пілсудським після державного перевороту у травні 1926 викликав останнього на дуель. Але маршал виклику не прийняв. По цьому Шептицький подав у відставку з військової служби.
Цивільне життя
Після відставки проживав у Кракові, не займаючись політичною діяльністю. Обіймав посаду президента Національної асоціації виробників нафти. Під час Другої світової війни не брав участі в русі опору.
Служба Польській Народній Республіці
Наприкінці Другої світової війни, у віці 78 років Станіслав Шептицький вступив до армії ПНР, і його призначено на посаду голови Ради Польського Червоного Хреста, яку він обіймав у 1945–1950.
Помер 9 жовтня 1950 року в с. Корчина поблизу Кросна (нині Кросненський повіт, Підкарпатське воєводство, Польща).
Сім'я
Перша дружина — княжна Марія Юзефіна Сапіга-Коденська з Красічина гербу Лис (1884—1917), донька Леона Павла Адама та його дружини — княжни Терези Єлизавети Марії Сангушко-Коширської. Шлюб уклали у містечку Більче-Золоте — тодішньому маєтку Сапіг. Друга — Станіслава Олізар.
Див. також
Примітки
- Internetowy Polski Słownik Biograficzny
- Гісторыя Сапегаў : жыццяпісы, маёнткі, фундацыі — Мінск: Віктар Хурсік, 2017. — С. 112. — 586 с. —
- Sprawozdanie drugie Dyrekcyi C. K. Gimnazyum III. w Krakowie za rok szkolny 1885. Kraków, 1885. — S. 63. (пол.)
- Штепа П. Українець і москвин: дві протилежності. — Дрогобич: «Відродження». — С. 481.
- Левицький К. Історія визвольних змагань галицьких українців в часи світової війни 1914—1918 рр., ч. 1—3. Львів. — С. 19-20
- Никифор Гірняк. Організація і духовний ріст Українських Січових Стрільців. // Америка, ч. 26, 11 лютого 1955
- Степан Шах. Львів — місто моєї молодости. — Ч. III. — Мюнхен: Християнський голос. — С. 141—143.
- . Архів оригіналу за 2 жовтня 2013. Процитовано 28 вересня 2013.
- Sapiehowie (07) [ 16 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- Stanisław Maria hrabia Szeptycki (пол.)
Джерела інформації
- Tadeusz Kryska-Karski, Stanisław Żurakowski, Generałowie Polski Niepodległej, Editions Spotkania, Warszawa 1991, wyd. II uzup. i poprawione, s. 26.
- Piotr Stawecki, Słownik biograficzny generałów Wojska Polskiego 1918—1939, Warszawa 1994, , s. 324.
- Jan Rydel, W służbie cesarza i króla: generałowie i admirałowie narodowości polskiej w siłach zbrojnych Austro-Węgier w latach 1868—1918, Księgarnia Akademicka, Kraków 2001, , s. 286—287.
- Tadeusz Wawrzyński, Dowództwa frontów 1919—1920 — nr. 20 (1999).
- Mieczysław Wrzosek, Wojny o granice Polski Odrodzonej, Wiedza Powszechna 1992, .
- Antonio Schmidt-Brentano, Die k. k. bzw. k. u. k. Generalität 1816—1918, Wiedeń 2007.
- Potomkowie Sejmu Wielkiego, Serwis genealogiczny pod patronatem Stowarzyszenia Potomków Sejmu Wielkiego
- Edward Jan Nalepa, Oficerowie Armii Radzieckiej w Wojsku Polskim 1943—1968, Wydawnictwo Bellona, Warszawa 1995, , s. 265.
Посилання
- Stanisław Maria Jan hr. Szeptycki z Przyłbic h. wł. (ID: cz.I007732) (пол.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Sheptickij Stanislav Mariya Joann Sheptickij pol Stanislaw Maria Jan Szeptycki 3 listopada 1867 s Prilbichi 9 zhovtnya 1950 s Korchina polskij ta avstrijskij graf general major cisarsko korolivskoyi armiyi Avstro Ugorshini general poruchnik Vijska Polskogo Ridnij brat mitropolita Andreya Sheptickogo ChSVV i Klimentiya Sheptickogo MSU Stanislav Mariya Joann SheptickijNarodivsya3 sichnya 1867 1867 01 03 Prilbichi Yavorivskij povit Korolivstvo Galichini ta Volodimiriyi Avstrijska imperiyaPomer9 zhovtnya 1950 1950 10 09 1 83 roki Korchina Gmina Korchina Krosnenskij povit Pidkarpatske voyevodstvo Respublika Polsha abo Krakiv Krakivske voyevodstvo d Polska Narodna RespublikaGromadyanstvo PolshaNacionalnistpolyakDiyalnistvijskovijAlma materdZnannya movpolskaUchasnikPersha svitova vijnaTitulgrafPosadaministr vijskovih sprav Polshi IIVijskove zvannyageneral lejtenantKonfesiyakatolikRidSheptickiBatkoIvan Kantij SheptickijMatiShepticka SofiyaRodichiSheptickij Klimentij Kazimir Sheptickij AndrejBrati sestriKlimentij Sheptickij Andrej Sheptickij Aleksander Sheptickij i Leon SheptickijU shlyubi zd 2 AvtografNagorodiGerb Mediafajli u VikishovishiRodovid Vasilij Sheptickij Ioann Baptist Sheptickij Rozaliya Petro Pavlo Leopold Sheptickij Nevidomo predstavnik rodu Lipskih Aniela Lipska nevidomo Ivan Kantij Sheptickij Ferdinand Fabian Sebastyan Kosseckij Pavlo Petro Yacek Kosseckij Franciska Mitelska Roza Tereza Kossecka Ioann Novoselskij Petronela Novoselska Josifa Voyutinska Stanislav Sheptickij Josif Benedikt Fredro Yacek Fredro Tereziya Urbanska Aleksander Fredro Ioann Nepomuk Dembinskij Marianna Dembinska Kristina Veselovska Sofiya Fredro Roh Mihayil Yablonovskij Josif Yablonovskij Tereza Ossolinska Sofiya Yablonovska Mihayil Svidzinskij Mariya Svidzinska Barbara Krasinska BiografiyaNarodivsya 3 listopada 1867 roku v s Prilbichi nini Yavorivskij rajon Lvivska oblast Ukrayina todi Korolivstvo Galichini ta Volodimiriyi Avstro Ugorshina Stanovlennya Z 1877 navchavsya v serednih shkolah u Lvovi potim u Peremishli ta Krakovi 1885 otrimav svidoctvo zrilosti v cisarsko korolivskij III gimnaziyi v Krakovi sklavshi maturu z vidznakoyu 1885 1888 student Vijskovo tehnichnoyi akademiyi v Medlingu Po zakinchenni otrimav stupin molodshogo lejtenanta artileriyi Vid molodshogo lejtenanta do kapitana 1888 1890 sluzhiv u artilerijskomu divizioni v Yaroslavi Zi serpnya 1891 do chervnya 1892 kursant vijskovoyi shkoli verhovoyi yizdi u Vidni U sichni 1892 otrimav priznachennya do artilerijskoyi brigadi v Peremishli ta zvannya lejtenanta 1894 1896 navchavsya v Shkoli Generalnogo shtabu Viden 1896 priznachenij ad yutantom pihotnoyi brigadi v Koshicyah U listopadi 1898 buv priznachenij komandirom batareyi v polku polovoyi artileriyi dislokovanomu v Oradya Pidvishenij do zvannya kapitana Z listopada 1899 do lyutogo 1904 sluzhit u Krakovi spochatku shtabnij kapitan u 12 j pihotnij diviziyi z 1903 u 1 j kavalerijskij diviziyi 1904 1905 pid chas rosijsko yaponskoyi vijni buv avstrijskim vijskovim atashe pri rosijskij armiyi v Manchzhuriyi Vid kapitana do polkovnika Z zhovtnya 1905 do grudnya 1906 shtabnij oficer 3 yi kavalerijskoyi diviziyi Potim pracyuvav u reyestracijnij sluzhbi Generalnogo shtabu u Vidni 1906 zdav ispiti na majora Generalnogo shtabu otrimav zvannya 1 listopada 1907 U kvitni 1907 povernuvsya do III kavalerijskoyi diviziyi Viden yak nachalnik shtabu Voseni 1909 buv komandirom divizionu potim polku polovoyi artileriyi U travni 1911 perevedenij v Generalnij shtab i otrimav rang pidpolkovnika 1911 1914 avstrijskij vijskovij atashe v Rimi U travni 1914 stav polkovnikom 1 veresnya 1914 pislya pochatku Pershoyi svitovoyi vijni priznachenij do operacijnogo viddilu golovnoyi komandi avstro ugorskoyi armiyi a z 24 veresnya nachalnika shtabu II korpusu na rosijskomu fronti U listopadi 1915 priznachenij komandirom artilerijskogo XXX brigadi polovoyi artileriyi Propoziciya stati komandantom USS 1914 providni ukrayinski diyachi Galichini ta Bukovini Kost Levickij i Mikola Vasilko zaprosili na komandanta USS grafa Stanislava Sheptickogo osobistogo priyatelya cisarya Franca Josifa yakij mayuchi veliki zv yazki i vpliv v uryadovih kolah vodnochas buv ridnim bratom duhovnogo glavi ukrayinciv Galichini Za odniyeyu versiyeyu proti kandidaturi Stanislava Sheptickogo rishuche vistupiv Kirilo Trilovskij pogrozhuyuchi sprotivom Sichej Naslidok Viden obmezhiv USS do 2000 voyakiv a Stanislav Sheptickij opinivsya pid vplivom polskih nacionalistiv yaki zaproponuvali jomu spivpracyu v rozbudovi polskogo legionu Inshu versiyu podij navodyat Nikifor Girnyak i Stepan Shah Yak pisav ostannij pro Stanislava Sheptickogo Stavivsya vin do U S S negativno i ziphnuv buv yih pochatkovo do roli rozvidchoyi chastini pri lvivskim korpusi gen Goffmanna obmezhuyuchi pri tim yih chiselnij stan do 2500 muzha Stanovishe polkovnika Stanislava grafa Sheptickogo do legionu U S S v 1914 r viyasnyuye dokladnishe prof Dr Nikifor Girnyak zasluzhenij komandant Kosha U S S Navodit taku rozmovu mizh polk Sheptickim a Kostem Levickim i Vasilkom Stanovisha komandanta U S S iv ne mozhu prinyati tomu sho polyaki nazvali b mene zradnikom Dr Girnyak poklikuyetsya na spomin Dra K Levickogo p n Istoriya vizvolnih zmagan Spominami svoyimi tak Dr Kost Levickij yak i Nikifor Girnyak oprokiduyut nepravdivu legendu nache b polk Sheptickij hotiv stati komandantom Ukrayinskogo Legionu a nashi jogo ne hotili V dalshih vivodah dodaye she Dr Girnyak take rechennya V rokah okupaciyi Volini i Lyublinshini avstrijskimi vijskami St Sheptickij buv vijskovim gubernatorom Lyublinshini i viv tam rishuchu propolsku politiku Mizh inshim v znachnij miri prichinivsya vin do togo sho U S S iv usuneno z Volini na vesni 1917 r She odnu versiyu navodit Osip Dumin Bilshist chleniv Golovnoyi Ukrayinskoyi Radi rado b privitali na postu komandanta legionu j polkovnika Generalnoyi bulavi gr S Sheptickogo brata mitropolita Andreya Same polkovnikovi Sheptickomu vijskove ministerstvo doruchilo zdijsniti formuvannya ukrayinskogo legionu Pri spriyanni posla Mikoli Vasilka d r K Levickij mav 14 17 serpnya 1914 r peregovori z polkovnikom Sheptickim u Vidni Polkovnik Sheptickij obicyav dopomogti u formuvanni USS ale vid propoziciyi obijnyati posadu komandanta vidmovivsya motivuyuchi tim sho maye inshu ne mensh vazhlivu posadu v avstrijskij armiyi U polskomu legioni Cherven 1916 Stanislav Sheptickij na vlasne prohannya otrimav priznachennya do polskih legioniv i stav komandirom 3 yi Brigadi a z listopada 1916 do kvitnya 1917 komanduvav usima polskimi legionami avstro ugorskoyi armiyi na choli yakih 1 grudnya 1916 vstupiv do Varshavi Do lyutogo 1918 buv avstro ugorskim general gubernatorom v Lyublini ale pishov u vidstavku na znak protestu proti povernennya Holmshini Ukrayinskij Narodnij Respublici vnaslidok Brestskogo miru Z chervnya po zhovten 1918 komanduvav 85 yu pihotnoyi brigadoyu landveru na italijskomu fronti Vid zhovtnya 1918 komanduvav zbrojnimi silami Korolivstva Polskogo Polnische Wehrmacht 5 listopada 1918 zvilnenij z cisarsko korolivskoyi armiyi Sluzhba v polskij armiyi U listopadi 1918 odrazu priyednavsya do shojno stvorenogo Vijska Polskogo de zaminiv generala Tadeusha Rozvadovskogo na postu nachalnika Generalnogo shtabu zajmav jogo do bereznya 1919 U nich proti 5 sichnya 1919 uspishno likviduvav zakolot grupi zmovnikiv polkovnika Mariana Yanuzhajtisa yaki namagalisya vlashtuvati derzhavnij perevorot 6 lyutogo 1919 protestuyuchi proti sposobu vedennya voyennih dij u Galichini pishov u vidpustku na vlasne prohannya Z kvitnya 1919 zajmav post komanduvacha Litovsko Biloruskogo frontu 1920 pid chas radyansko polskoyi vijni zavdyaki jogo uspishnomu komanduvannyu frontom i 4 yu armiyeyu polyaki vidtisnili bilshovikiv i zakripilisya na poziciyah za Nemanom Buv nagorodzhenij Komandorskim i Sribnim Ordenami Virtuti Militari Komandorskim Ordenom Vidrodzhennya Polshi i 4 razi stavav Kavalerom Krzyz u Walecznych Nezgoda z politikoyu polskogo vozhdya Yuzefa Pilsudskogo koshtuvala jomu posadi 31 lipnya 1920 buv z neyi zvilnenij Z 1 veresnya 1921 buv inspektorom armiyi v Krakovi Zgodom vstupiv u nacional demokratichnu opoziciyu do Pilsudskogo 1923 pislya zmini vladi priznachenij ministrom oboroni Polshi Obrazhenij Pilsudskim pislya derzhavnogo perevorotu u travni 1926 viklikav ostannogo na duel Ale marshal vikliku ne prijnyav Po comu Sheptickij podav u vidstavku z vijskovoyi sluzhbi Civilne zhittya Pislya vidstavki prozhivav u Krakovi ne zajmayuchis politichnoyu diyalnistyu Obijmav posadu prezidenta Nacionalnoyi asociaciyi virobnikiv nafti Pid chas Drugoyi svitovoyi vijni ne brav uchasti v rusi oporu Sluzhba Polskij Narodnij Respublici Naprikinci Drugoyi svitovoyi vijni u vici 78 rokiv Stanislav Sheptickij vstupiv do armiyi PNR i jogo priznacheno na posadu golovi Radi Polskogo Chervonogo Hresta yaku vin obijmav u 1945 1950 Pomer 9 zhovtnya 1950 roku v s Korchina poblizu Krosna nini Krosnenskij povit Pidkarpatske voyevodstvo Polsha Sim yaPersha druzhina knyazhna Mariya Yuzefina Sapiga Kodenska z Krasichina gerbu Lis 1884 1917 donka Leona Pavla Adama ta jogo druzhini knyazhni Terezi Yelizaveti Mariyi Sangushko Koshirskoyi Shlyub uklali u mistechku Bilche Zolote todishnomu mayetku Sapig Druga Stanislava Olizar Div takozhShepticki Andrej Sheptickij Sheptickij Klimentij KazimirPrimitkiInternetowy Polski Slownik Biograficzny d Track Q96022943 Gistoryya Sapegay zhyccyapisy mayontki fundacyi Minsk Viktar Hursik 2017 S 112 586 s ISBN 978 985 7025 75 6 d Track Q19720386d Track Q122382124 Sprawozdanie drugie Dyrekcyi C K Gimnazyum III w Krakowie za rok szkolny 1885 Krakow 1885 S 63 pol Shtepa P Ukrayinec i moskvin dvi protilezhnosti Drogobich Vidrodzhennya S 481 Levickij K Istoriya vizvolnih zmagan galickih ukrayinciv v chasi svitovoyi vijni 1914 1918 rr ch 1 3 Lviv S 19 20 Nikifor Girnyak Organizaciya i duhovnij rist Ukrayinskih Sichovih Strilciv Amerika ch 26 11 lyutogo 1955 Stepan Shah Lviv misto moyeyi molodosti Ch III Myunhen Hristiyanskij golos S 141 143 Arhiv originalu za 2 zhovtnya 2013 Procitovano 28 veresnya 2013 Sapiehowie 07 16 zhovtnya 2016 u Wayback Machine pol Stanislaw Maria hrabia Szeptycki pol Dzherela informaciyiTadeusz Kryska Karski Stanislaw Zurakowski Generalowie Polski Niepodleglej Editions Spotkania Warszawa 1991 wyd II uzup i poprawione s 26 Piotr Stawecki Slownik biograficzny generalow Wojska Polskiego 1918 1939 Warszawa 1994 ISBN 83 11 08262 6 s 324 Jan Rydel W sluzbie cesarza i krola generalowie i admiralowie narodowosci polskiej w silach zbrojnych Austro Wegier w latach 1868 1918 Ksiegarnia Akademicka Krakow 2001 ISBN 83 7188 235 1 s 286 287 Tadeusz Wawrzynski Dowodztwa frontow 1919 1920 nr 20 1999 Mieczyslaw Wrzosek Wojny o granice Polski Odrodzonej Wiedza Powszechna 1992 ISBN 83 214 0752 8 Antonio Schmidt Brentano Die k k bzw k u k Generalitat 1816 1918 Wieden 2007 Potomkowie Sejmu Wielkiego Serwis genealogiczny pod patronatem Stowarzyszenia Potomkow Sejmu Wielkiego Edward Jan Nalepa Oficerowie Armii Radzieckiej w Wojsku Polskim 1943 1968 Wydawnictwo Bellona Warszawa 1995 ISBN 83 11 08353 3 s 265 PosilannyaStanislaw Maria Jan hr Szeptycki z Przylbic h wl ID cz I007732 pol