Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Осока́ жи́тня (Carex secalina) — багаторічна рослина родини осокових. Невисока трава із лінійними листками, здатна утворювати дернини. Квіти дрібні, зібрані в непоказні суцвіття, плоди — горішки. Осока житня описана з Австрії, але поширена на осяжних теренах — від Європи до Далекого Сходу. Трапляється в лісостеповій і степовій зонах на солонцюватих луках і берегах водойм. Має обмежене значення як кормова рослина. Рідкісний вид, що охороняється міжнародним та національними законодавчими актами багатьох європейських країн, в тому числі в Україні занесений до національної Червоної книги.
| Осока житня | |
|---|---|
 | |
| Осока житня, Росія | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Однодольні (Monocotyledon) |
| Клада: | Комелініди (Commelinids) |
| Порядок: | Тонконогоцвіті (Poales) |
| Родина: | Осокові (Cyperaceae) |
| Рід: | Осока (Carex) |
| Вид: | Осока житня (C. secalina) |
| Біноміальна назва | |
| Carex secalina | |
Офіційну назву ця рослина отримала за зовнішню подібність її блідо-зелених колосків до колосків жита. Показово, що не тільки українська, але й наукові назви іншими мовами (наприклад, нім. roggen-segge, чеськ. ostřice žitná, словац. ostrica ražná, рос. осока ржаная тощо) мають таке саме тлумачення. Українська народна назва цієї рослини — осоча.
Опис
Багаторічна, але недовговічна (інколи дворічна), трав'яниста рослина заввишки 5—40 см, що утворює щільні, а в окремих популяціях, негусті дернини. . Кореневище коротке, інколи майже непомітне.
Стебла прямостоячі або висхідні, тригранні, гладенькі, при основі огорнуті листковими піхвами рожево-бурого, жовтувато-сірого або блідо-коричневого кольору. Листки трохи вищі за стебла, 2—3 мм завширшки, прості, пласкі, жорсткуваті, сіро-зелені. Покривні листки суцвіть мають широкі піхви завдовжки 0,5—4 см і довгі пласкі пластинки, причому листкова пластинка верхньої маточкової квітки за розміром значно перевищує усе суцвіття.
Суцвіття — складний, інколи розгалужений при основі колос, складений з 4—8 простих одностатевих колосків, розставлених майже по всьому квітконосу. Верхні 1—3 колоски чоловічі, завдовжки 1—2 см, розташовані на довгих ніжках, довжина яких дорівнює довжині піхов покривних листків. Чоловічі колоски зближені, булавоподібно-ланцетні, з обернено-яйцеподібними, тупуватими, блідо-зеленими лусками. Окрім типових одностатевих колосків інколи трапляються двозональні, у яких при основі чоловічих колосків є 1—2 недорозвинених додаткових жіночих колоски. Такі колоски можуть бути не лише андрогінними, а й гінекандричними, або навіть тризональними. Нижні 3—5 колосків у суцвітті жіночі. Вони мають довжину 1,5—3 см, ширину 0,6—0,8 см і розташовані на ніжках завдовжки до 2,5 см. Жіночі колоски розставлені, довгастобулавоподібні, густі та щільні. Їхні покривні луски на ⅓—½ коротші від , яйцеподібні, гострі, з шорстким кілем, із зеленою серединою та білуватими прозорими краями. Мішечки завдовжки 5—7 мм розташовані на ніжках завдовжки 0,3—0,4 мм. Вони двоопуклі, гладенькі, тьмяні, блідо-сірувато-жовті або блідо-зелені (згодом жовтуваті), з нечисленними тонкими жилками (спереду з 3—7, а ззаду з 1—3 або взагалі без жилок). Основа мішечків клиноподібна, від неї по краях тягнуться дуже вузькі коротковійчасті крила, які вгорі поступово переходять у плаский, спереду розщеплений, короткодвозубий, по краях зелений носик завдовжки до 2 мм (за іншими відомостями, він може сягати довжини 6—12 мм). Приймочок 3.
Плід — сухий, довгасто-оберненояйцеподібний, тригранний горішок, який заповнює лише частину мішечка.
Поширення
Осока житня вперше була описана на теренах Австрії, однак ця країна знаходиться на периферії її ареалу, який має диз'юнктивний (розірваний) характер. Загалом в Європі цей вид зростає лише у центральній і східній її частинах, причому в обох регіонах нечисельний. Так, в Австрії осока житня відома здебільшого на північному сході (у Нижній Австрії), в Чехії приурочена до долини Ельби та півдня Моравії, в Словаччині — до , а в Німеччині зрідка трапляється на південному сході країни. В Польщі цю рослину оголосили вимерлою у 1950-х роках, але в 2000-му знов виявили осередки зростання поблизу Іновроцлава. Серед європейських країн найбільш сприятливі умови для зростання цього виду в Угорщині, де площа придатних для осоки житньої біотопів становить близько 400 000 га. Крім того, ця рослина знайдена в Румунії, Молдові, Болгарії, на північному сході Хорватії, у сербській провінції Воєводина.
В Україні популяції цього виду знаходяться переважно у басейні середньої течії Дніпра, а саме: в Київській, Чернігівській, Черкаській, Полтавській, Кіровоградській і Дніпропетровській областях. За межами Придніпровської низовини кілька осередків знайдено по берегах річки Інгулець та її приток (в околицях Кривого Рогу), у басейні Сіверського Донця (південь Харківської та схід Луганської областей), у заплавах поблизу гирл Дніпра, Дністра, Дунаю, на берегах Тилігульського ліману (Одеська область тощо).
Далі на схід щільність популяцій цього виду зростає, що пов'язано з більшою поширеністю відповідних біотопів. Азійська частина ареалу осоки житньої включає Кавказ, Західну та Центральну Азію, Іран, Казахстан, Сибір південніше від широти Уральських гір. Від Байкалу і до Далекого Сходу відмічені нечисленні ізольовані популяції. У XXI столітті під впливом людської діяльності виникли нові осередки зростання осоки житньої у місцевостях, де вона раніше достеменно не росла. Наприклад, цей вид знайдено в Бельгії, також зареєстровано 7 популяцій у південно-східній частині штату Нью-Йорк (США). На нових місцях ця осока натуралізувалася, однак поки що не стала поширеною.
Екологія
Загалом осока житня тяжіє до місцевостей з континентальним кліматом. Рослина є морозостійкою, світлолюбною, помірно вологолюбною. Віддає перевагу супіщаним і піщаним засоленим ґрунтам, однак може рости і на щільних суглинках. У природі осока житня займає вельми специфічні оселища — вона зростає виключно на солонцюватих ділянках (галофіт). До таких належать піщані та мулисті береги річок, солонуватих озер або мінеральних джерел, піщані солонцюваті западини і засолені сирі низькотравні луки. Часто буває приурочена до рудеральних (засмічених) територій, де зростає на схилах дамб, обабіч покинутих ланів, на пасовищах, у коліях і придорожніх канавах. В різних країнах її знаходили навіть у центрі великих міст (як правило, біля залізниць).
Очевидно, незначний антропогенний вплив (зокрема випасання) сприяє поширенню цього виду, однак надмірне антропогенне навантаження для осоки житньої згубне. Позитивний вплив випасання обумовлений двома чинниками: по-перше, травоїдні тварини не дають розвиватись на луках деревам і чагарникам, які зазвичай витісняють галофільну рослинність; по-друге, втоптуючи у вологий ґрунт діаспори цієї осоки, худоба сприяє їхньому швидкому проростанню. У непорушеному природному середовищі осока житня входить до складу рослинних угруповань таких союзів як , , та . Попри високу насіннєву продуктивність і здатність насіння цього виду довго зберігати схожість, у фітоценозах він не панівний. Причина малого числа проростків по відношенню до числа насінин поки що не встановлена, деякі дослідники припускають, що його проростанню може заважати підвищена солоність ґрунту, до якої дорослі особини витривалі.
Розмножується цей вид вегетативним і насіннєвим способами. Вегетативне розмноження відбувається шляхом поділу кореневищ, у природі воно не поширене. В культурі кращий час для поділу рослин — квітень — травень. Цвітіння наступає в травні — липні. Запилення здійснює вітер. Плоди достигають у червні — липні. Як і в багатьох інших осок, насіння цього виду плавуче і розповсюджується потоками води (гідрохорія), але в окремих випадках для осоки житньої відмічено антропохорне поширення. У найпівнічнішому польському осередку осока житня зростала в колонії звичайних мартинів, отже зоохорне розповсюдження також для неї не виключене. Насіння цього виду проростає після 6-місячного періоду спокою, у травні. Розвиток рослин відбувається відносно повільно, перше цвітіння настає у трирічному віці.
Значення і статус виду
Господарське значення цієї рослини вкрай незначне. У місцевостях, де осока житня локально чисельна, вкриті нею луки використовують як пасовища або сінокоси. Разом з тим, слід зауважити, що споживчі якості осокового сіна невисокі через жорсткість і загальну невисоку поживність цієї трави.
Осока житня занесена до Додатку I Бернської конвенції, Європейського Червоного списку, а також охороняється національними законодавствами багатьох європейських країн. Зокрема, в Україні вона занесена до Червоної книги у статусі вразливого виду, в Росії взята під охорону в трьох регіонах — Ростовській області, Татарстані й Калмикії. Крім того, занесена до Червоної книги Молдови, , , і Польщі, причому в останніх трьох країнах стан виду оголошений критичним. Головними загрозами для цього виду визнані надмірне випасання і рекреаційне навантаження, другорядними — зміна середовища (розорювання ділянок, , осушення земель). В Україні охорону осоки житньої здійснюють Нижньоворсклянський регіональний ландшафтний парк, заказники «Гракове», «Любка», «Нижньопсільський».
Таксономія
Осока житня належить до секції Secalinae підроду Carex, куди окрім неї входять ще 3—4 види. В межах виду виділяють два підвиди:
- Carex secalina subsp. secalina — номінативний підвид. Рослини заввишки 10—40 см з 2—3 чоловічими колосками у суцвітті.
- Carex secalina subsp. sabulosa — рослини заввишки 5—8 см, з добре розвиненим кореневищем та 1 чоловічим колоском у суцвітті.
Слід зазначити, що рослини з теренів Центрального і Східного Сибіру вирізняються малою висотою, негустою дерниною, меншим числом жилок на мішечку та коротшими покривними лусками. На цій підставі їх пробували виділити в окремий вид Carex eremopyroides V. Krecz, однак його самостійний таксономічний статус так і не був підтверджений.
За даними сайту The Plant List для цього виду зареєстровані такі синоніми:
- Carex hordeistichos var. microcarpa Boeckeler
- Carex hordeistichos var. microstachys Schur
- Carex hordeistichos var. secalina (Willd. ex Wahlenb.) Boott
- Carex secale Ledeb.
- Carex secalina var. secalina
- Kuekenthalia secalina (Willd. ex Wahlenb.) Fedde & J.Schust.
Джерела
- Carex secalina // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — .
- Осока житня Carex secalina Willd. ex Wahlenb.. Червона книга України. Процитовано 9 липня 2018.
- Václav Dvořák. Carex secalina — ostřice žitná. Natura Bogemica. Процитовано 9 липня 2018.(чеськ.)
- Осока ржаная КК Ростовской области. cicon.ru. Процитовано 9 липня 2018.(рос.)
- Малышев Л. И. Флора Сибири. — 1990. — Т. 3, с. 155.(рос.)
- Lembich M., Bogdanowicz A., Żukowski W. Production and structure of unisexsual and bisexsual inflorescences in population Carex secalina (Cyperacea) // Polish Botanical Studies. — 2006. —Т. 22 — С. 343—346. (англ.)
- Красная книга Республики Калмыкия: в 2-х томах. Том 2. Редкие и находящиеся под угрозой исчезновения растения и грибы. — Элиста: ЗАОр НПП «Джангар», 2014. — С. 36.(рос.)
- Daniel Dítě. Carex secalina Willd. ex Wahlenb. — ostřice žitná / ostrica ražná. botany.cz. Процитовано 9 липня 2018.(словац.)
- Carex secalina (Cyperaceae), a critically endangered species of Europe: historic and new localities in Poland / M. Lembicz, A. Bogdanowicz, J. Chmiel, W. Żukowski // Acta Societatis Botanicorum Poloniae. — 2009. — Вип. 78, № 4.(англ.)
- Distribution and ecology of Carex secalina in the Czech Republic and Slovakia / P. Eliáš jun., V. Grulich, D. Dítě, D. Senko // Acta Societatis Botanicorum Poloniae. — 2012. — Вип. 81, № 2.(англ.)
- Carex secalina Willd ex Wahlenb.(Cyperaceae) на Тилігульському лимані / І. І. Мойсієнко, В. А. Соломаха, Т. Д. Соломаха // Український ботанічний журнал. — 2009. — Т. 66, № 1. — С. 35—43.
- Carex secalina. Manual of the Alien Plants of Belgium. Процитовано 9 липня 2018.(англ.)
- David A. Werier, Robert F. C. Naczi. Carex secalina (Cyperaceae), an Introduced Sedge New to North America. BioOne Complete. The New England Botanical Club, Inc. Процитовано 9 липня 2018.(англ.)
- О распространении на юго-востоке Украины некоторых раритетных видов растений / В. М. Остапко, В. К. Тохтарь, Е. Г. Муленкова, Н. Ю. Мельникова, А. С. Назаренко, Т. Ю. Мовчан, О. В. Зыбенко, О. М. Шевчук // Промышленная ботаника. — 2004. — Вип. 4. — С. 177—182.(рос.)
- Distribution and ecology of Carex secalina in the Czech Republic and Slovakia / W. Żukowski, M. Lembicz, P. Olejniczak, A. Bogdanowicz, J. Chmiel // Acta Societatis Botanicorum Poloniae. — 2012. — Вип. 74, № 2. — С. 141—147. (англ.)
- David A. Werier, Robert F. C. Naczi. Carex secalina Wahlenb. — Roggen-Segge. Сайт Галле — Віттенберзького університету імені Мартіна Лютера. Процитовано 9 липня 2018.(нім.)
- Поширення діаспор гідрофітів у зв'язку з проблемами синантропізації / Г. А. Чорна // Промышленная ботаника. — 2006. — Вип. 6. — С. 60—65.
- The sedge Carex secalina — critically endangered species in Poland: new locality in the breeding colony of black-headed gull Chroicocephalus ridibundus [ 2018-06-10 у Wayback Machine.] / R. Sandecki // Biodiversity Research and Conservation. — 17 травня 2010. — Вип. 42, № 1. — С. 27—31.(англ.)
- Конвенція про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі (Берн, 1979 р.). — К.: Мінекобезпеки України, 1998. — 76. с.
- Kaźmierczakowa R., Bloch-Orłowska J., Celka Z., Cwener A., Dajdok Z., Michalska-Hejduk D., Pawlikowski P., Szczęśniak E., Ziarnek K. Polska czerwona lista paprotników i roślin kwiatowych. Polish red list of pteridophytes and flowering plants. — Kraków: Instytut Ochrony Przyrody Polskiej Akademii Nauk, 2016.(пол.)
- Carex secalina Willd. ex Wahlenb.. The Plant List. Процитовано 9 липня 2018.(англ.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Osoka zhi tnya Carex secalina bagatorichna roslina rodini osokovih Nevisoka trava iz linijnimi listkami zdatna utvoryuvati dernini Kviti dribni zibrani v nepokazni sucvittya plodi gorishki Osoka zhitnya opisana z Avstriyi ale poshirena na osyazhnih terenah vid Yevropi do Dalekogo Shodu Traplyayetsya v lisostepovij i stepovij zonah na soloncyuvatih lukah i beregah vodojm Maye obmezhene znachennya yak kormova roslina Ridkisnij vid sho ohoronyayetsya mizhnarodnim ta nacionalnimi zakonodavchimi aktami bagatoh yevropejskih krayin v tomu chisli v Ukrayini zanesenij do nacionalnoyi Chervonoyi knigi Osoka zhitnya Osoka zhitnya Rosiya Biologichna klasifikaciya Carstvo Roslini Plantae Klada Sudinni roslini Tracheophyta Klada Pokritonasinni Angiosperms Klada Odnodolni Monocotyledon Klada Komelinidi Commelinids Poryadok Tonkonogocviti Poales Rodina Osokovi Cyperaceae Rid Osoka Carex Vid Osoka zhitnya C secalina Binomialna nazva Carex secalina Willd ex Wahlenb 1803 Oficijnu nazvu cya roslina otrimala za zovnishnyu podibnist yiyi blido zelenih koloskiv do koloskiv zhita Pokazovo sho ne tilki ukrayinska ale j naukovi nazvi inshimi movami napriklad nim roggen segge chesk ostrice zitna slovac ostrica razna ros osoka rzhanaya tosho mayut take same tlumachennya Ukrayinska narodna nazva ciyeyi roslini osocha OpisBagatorichna ale nedovgovichna inkoli dvorichna trav yanista roslina zavvishki 5 40 sm sho utvoryuye shilni a v okremih populyaciyah negusti dernini Korenevishe korotke inkoli majzhe nepomitne Stebla pryamostoyachi abo vishidni trigranni gladenki pri osnovi ogornuti listkovimi pihvami rozhevo burogo zhovtuvato sirogo abo blido korichnevogo koloru Listki trohi vishi za stebla 2 3 mm zavshirshki prosti plaski zhorstkuvati siro zeleni Pokrivni listki sucvit mayut shiroki pihvi zavdovzhki 0 5 4 sm i dovgi plaski plastinki prichomu listkova plastinka verhnoyi matochkovoyi kvitki za rozmirom znachno perevishuye use sucvittya Sucvittya skladnij inkoli rozgaluzhenij pri osnovi kolos skladenij z 4 8 prostih odnostatevih koloskiv rozstavlenih majzhe po vsomu kvitkonosu Verhni 1 3 koloski cholovichi zavdovzhki 1 2 sm roztashovani na dovgih nizhkah dovzhina yakih dorivnyuye dovzhini pihov pokrivnih listkiv Cholovichi koloski zblizheni bulavopodibno lancetni z oberneno yajcepodibnimi tupuvatimi blido zelenimi luskami Okrim tipovih odnostatevih koloskiv inkoli traplyayutsya dvozonalni u yakih pri osnovi cholovichih koloskiv ye 1 2 nedorozvinenih dodatkovih zhinochih koloski Taki koloski mozhut buti ne lishe androginnimi a j ginekandrichnimi abo navit trizonalnimi Nizhni 3 5 koloskiv u sucvitti zhinochi Voni mayut dovzhinu 1 5 3 sm shirinu 0 6 0 8 sm i roztashovani na nizhkah zavdovzhki do 2 5 sm Zhinochi koloski rozstavleni dovgastobulavopodibni gusti ta shilni Yihni pokrivni luski na korotshi vid yajcepodibni gostri z shorstkim kilem iz zelenoyu seredinoyu ta biluvatimi prozorimi krayami Mishechki zavdovzhki 5 7 mm roztashovani na nizhkah zavdovzhki 0 3 0 4 mm Voni dvoopukli gladenki tmyani blido siruvato zhovti abo blido zeleni zgodom zhovtuvati z nechislennimi tonkimi zhilkami speredu z 3 7 a zzadu z 1 3 abo vzagali bez zhilok Osnova mishechkiv klinopodibna vid neyi po krayah tyagnutsya duzhe vuzki korotkovijchasti krila yaki vgori postupovo perehodyat u plaskij speredu rozsheplenij korotkodvozubij po krayah zelenij nosik zavdovzhki do 2 mm za inshimi vidomostyami vin mozhe syagati dovzhini 6 12 mm Prijmochok 3 Plid suhij dovgasto obernenoyajcepodibnij trigrannij gorishok yakij zapovnyuye lishe chastinu mishechka PoshirennyaOsoka zhitnya vpershe bula opisana na terenah Avstriyi odnak cya krayina znahoditsya na periferiyi yiyi arealu yakij maye diz yunktivnij rozirvanij harakter Zagalom v Yevropi cej vid zrostaye lishe u centralnij i shidnij yiyi chastinah prichomu v oboh regionah nechiselnij Tak v Avstriyi osoka zhitnya vidoma zdebilshogo na pivnichnomu shodi u Nizhnij Avstriyi v Chehiyi priurochena do dolini Elbi ta pivdnya Moraviyi v Slovachchini do a v Nimechchini zridka traplyayetsya na pivdennomu shodi krayini V Polshi cyu roslinu ogolosili vimerloyu u 1950 h rokah ale v 2000 mu znov viyavili oseredki zrostannya poblizu Inovroclava Sered yevropejskih krayin najbilsh spriyatlivi umovi dlya zrostannya cogo vidu v Ugorshini de plosha pridatnih dlya osoki zhitnoyi biotopiv stanovit blizko 400 000 ga Krim togo cya roslina znajdena v Rumuniyi Moldovi Bolgariyi na pivnichnomu shodi Horvatiyi u serbskij provinciyi Voyevodina V Ukrayini populyaciyi cogo vidu znahodyatsya perevazhno u basejni serednoyi techiyi Dnipra a same v Kiyivskij Chernigivskij Cherkaskij Poltavskij Kirovogradskij i Dnipropetrovskij oblastyah Za mezhami Pridniprovskoyi nizovini kilka oseredkiv znajdeno po beregah richki Ingulec ta yiyi pritok v okolicyah Krivogo Rogu u basejni Siverskogo Doncya pivden Harkivskoyi ta shid Luganskoyi oblastej u zaplavah poblizu girl Dnipra Dnistra Dunayu na beregah Tiligulskogo limanu Odeska oblast tosho Dali na shid shilnist populyacij cogo vidu zrostaye sho pov yazano z bilshoyu poshirenistyu vidpovidnih biotopiv Azijska chastina arealu osoki zhitnoyi vklyuchaye Kavkaz Zahidnu ta Centralnu Aziyu Iran Kazahstan Sibir pivdennishe vid shiroti Uralskih gir Vid Bajkalu i do Dalekogo Shodu vidmicheni nechislenni izolovani populyaciyi U XXI stolitti pid vplivom lyudskoyi diyalnosti vinikli novi oseredki zrostannya osoki zhitnoyi u miscevostyah de vona ranishe dostemenno ne rosla Napriklad cej vid znajdeno v Belgiyi takozh zareyestrovano 7 populyacij u pivdenno shidnij chastini shtatu Nyu Jork SShA Na novih miscyah cya osoka naturalizuvalasya odnak poki sho ne stala poshirenoyu EkologiyaZagalom osoka zhitnya tyazhiye do miscevostej z kontinentalnim klimatom Roslina ye morozostijkoyu svitlolyubnoyu pomirno vologolyubnoyu Viddaye perevagu supishanim i pishanim zasolenim gruntam odnak mozhe rosti i na shilnih suglinkah U prirodi osoka zhitnya zajmaye velmi specifichni oselisha vona zrostaye viklyuchno na soloncyuvatih dilyankah galofit Do takih nalezhat pishani ta mulisti beregi richok solonuvatih ozer abo mineralnih dzherel pishani soloncyuvati zapadini i zasoleni siri nizkotravni luki Chasto buvaye priurochena do ruderalnih zasmichenih teritorij de zrostaye na shilah damb obabich pokinutih laniv na pasovishah u koliyah i pridorozhnih kanavah V riznih krayinah yiyi znahodili navit u centri velikih mist yak pravilo bilya zaliznic Ochevidno neznachnij antropogennij vpliv zokrema vipasannya spriyaye poshirennyu cogo vidu odnak nadmirne antropogenne navantazhennya dlya osoki zhitnoyi zgubne Pozitivnij vpliv vipasannya obumovlenij dvoma chinnikami po pershe travoyidni tvarini ne dayut rozvivatis na lukah derevam i chagarnikam yaki zazvichaj vitisnyayut galofilnu roslinnist po druge vtoptuyuchi u vologij grunt diaspori ciyeyi osoki hudoba spriyaye yihnomu shvidkomu prorostannyu U neporushenomu prirodnomu seredovishi osoka zhitnya vhodit do skladu roslinnih ugrupovan takih soyuziv yak ta Popri visoku nasinnyevu produktivnist i zdatnist nasinnya cogo vidu dovgo zberigati shozhist u fitocenozah vin ne panivnij Prichina malogo chisla prorostkiv po vidnoshennyu do chisla nasinin poki sho ne vstanovlena deyaki doslidniki pripuskayut sho jogo prorostannyu mozhe zavazhati pidvishena solonist gruntu do yakoyi dorosli osobini vitrivali Rozmnozhuyetsya cej vid vegetativnim i nasinnyevim sposobami Vegetativne rozmnozhennya vidbuvayetsya shlyahom podilu korenevish u prirodi vono ne poshirene V kulturi krashij chas dlya podilu roslin kviten traven Cvitinnya nastupaye v travni lipni Zapilennya zdijsnyuye viter Plodi dostigayut u chervni lipni Yak i v bagatoh inshih osok nasinnya cogo vidu plavuche i rozpovsyudzhuyetsya potokami vodi gidrohoriya ale v okremih vipadkah dlya osoki zhitnoyi vidmicheno antropohorne poshirennya U najpivnichnishomu polskomu oseredku osoka zhitnya zrostala v koloniyi zvichajnih martiniv otzhe zoohorne rozpovsyudzhennya takozh dlya neyi ne viklyuchene Nasinnya cogo vidu prorostaye pislya 6 misyachnogo periodu spokoyu u travni Rozvitok roslin vidbuvayetsya vidnosno povilno pershe cvitinnya nastaye u tririchnomu vici Znachennya i status viduGospodarske znachennya ciyeyi roslini vkraj neznachne U miscevostyah de osoka zhitnya lokalno chiselna vkriti neyu luki vikoristovuyut yak pasovisha abo sinokosi Razom z tim slid zauvazhiti sho spozhivchi yakosti osokovogo sina nevisoki cherez zhorstkist i zagalnu nevisoku pozhivnist ciyeyi travi Osoka zhitnya zanesena do Dodatku I Bernskoyi konvenciyi Yevropejskogo Chervonogo spisku a takozh ohoronyayetsya nacionalnimi zakonodavstvami bagatoh yevropejskih krayin Zokrema v Ukrayini vona zanesena do Chervonoyi knigi u statusi vrazlivogo vidu v Rosiyi vzyata pid ohoronu v troh regionah Rostovskij oblasti Tatarstani j Kalmikiyi Krim togo zanesena do Chervonoyi knigi Moldovi i Polshi prichomu v ostannih troh krayinah stan vidu ogoloshenij kritichnim Golovnimi zagrozami dlya cogo vidu viznani nadmirne vipasannya i rekreacijne navantazhennya drugoryadnimi zmina seredovisha rozoryuvannya dilyanok osushennya zemel V Ukrayini ohoronu osoki zhitnoyi zdijsnyuyut Nizhnovorsklyanskij regionalnij landshaftnij park zakazniki Grakove Lyubka Nizhnopsilskij TaksonomiyaOsoka zhitnya nalezhit do sekciyi Secalinae pidrodu Carex kudi okrim neyi vhodyat she 3 4 vidi V mezhah vidu vidilyayut dva pidvidi Carex secalina subsp secalina nominativnij pidvid Roslini zavvishki 10 40 sm z 2 3 cholovichimi koloskami u sucvitti Carex secalina subsp sabulosa roslini zavvishki 5 8 sm z dobre rozvinenim korenevishem ta 1 cholovichim koloskom u sucvitti Slid zaznachiti sho roslini z tereniv Centralnogo i Shidnogo Sibiru viriznyayutsya maloyu visotoyu negustoyu derninoyu menshim chislom zhilok na mishechku ta korotshimi pokrivnimi luskami Na cij pidstavi yih probuvali vidiliti v okremij vid Carex eremopyroides V Krecz odnak jogo samostijnij taksonomichnij status tak i ne buv pidtverdzhenij Za danimi sajtu The Plant List dlya cogo vidu zareyestrovani taki sinonimi Carex hordeistichos var microcarpa Boeckeler Carex hordeistichos var microstachys Schur Carex hordeistichos var secalina Willd ex Wahlenb Boott Carex secale Ledeb Carex secalina var secalina Kuekenthalia secalina Willd ex Wahlenb Fedde amp J Schust DzherelaCarex secalina Slovnik ukrayinskih naukovih i narodnih nazv sudinnih roslin Yu Kobiv Kiyiv Naukova dumka 2004 800 s Slovniki Ukrayini ISBN 966 00 0355 2 Osoka zhitnya Carex secalina Willd ex Wahlenb Chervona kniga Ukrayini Procitovano 9 lipnya 2018 Vaclav Dvorak Carex secalina ostrice zitna Natura Bogemica Procitovano 9 lipnya 2018 chesk Osoka rzhanaya KK Rostovskoj oblasti cicon ru Procitovano 9 lipnya 2018 ros Malyshev L I Flora Sibiri 1990 T 3 s 155 ros Lembich M Bogdanowicz A Zukowski W Production and structure of unisexsual and bisexsual inflorescences in population Carex secalina Cyperacea Polish Botanical Studies 2006 T 22 S 343 346 angl Krasnaya kniga Respubliki Kalmykiya v 2 h tomah Tom 2 Redkie i nahodyashiesya pod ugrozoj ischeznoveniya rasteniya i griby Elista ZAOr NPP Dzhangar 2014 S 36 ros Daniel Dite Carex secalina Willd ex Wahlenb ostrice zitna ostrica razna botany cz Procitovano 9 lipnya 2018 slovac Carex secalina Cyperaceae a critically endangered species of Europe historic and new localities in Poland M Lembicz A Bogdanowicz J Chmiel W Zukowski Acta Societatis Botanicorum Poloniae 2009 Vip 78 4 angl Distribution and ecology of Carex secalina in the Czech Republic and Slovakia P Elias jun V Grulich D Dite D Senko Acta Societatis Botanicorum Poloniae 2012 Vip 81 2 angl Carex secalina Willd ex Wahlenb Cyperaceae na Tiligulskomu limani I I Mojsiyenko V A Solomaha T D Solomaha Ukrayinskij botanichnij zhurnal 2009 T 66 1 S 35 43 Carex secalina Manual of the Alien Plants of Belgium Procitovano 9 lipnya 2018 angl David A Werier Robert F C Naczi Carex secalina Cyperaceae an Introduced Sedge New to North America BioOne Complete The New England Botanical Club Inc Procitovano 9 lipnya 2018 angl O rasprostranenii na yugo vostoke Ukrainy nekotoryh raritetnyh vidov rastenij V M Ostapko V K Tohtar E G Mulenkova N Yu Melnikova A S Nazarenko T Yu Movchan O V Zybenko O M Shevchuk Promyshlennaya botanika 2004 Vip 4 S 177 182 ros Distribution and ecology of Carex secalina in the Czech Republic and Slovakia W Zukowski M Lembicz P Olejniczak A Bogdanowicz J Chmiel Acta Societatis Botanicorum Poloniae 2012 Vip 74 2 S 141 147 angl David A Werier Robert F C Naczi Carex secalina Wahlenb Roggen Segge Sajt Galle Vittenberzkogo universitetu imeni Martina Lyutera Procitovano 9 lipnya 2018 nim Poshirennya diaspor gidrofitiv u zv yazku z problemami sinantropizaciyi G A Chorna Promyshlennaya botanika 2006 Vip 6 S 60 65 The sedge Carex secalina critically endangered species in Poland new locality in the breeding colony of black headed gull Chroicocephalus ridibundus 2018 06 10 u Wayback Machine R Sandecki Biodiversity Research and Conservation 17 travnya 2010 Vip 42 1 S 27 31 angl Konvenciya pro ohoronu dikoyi flori i fauni ta prirodnih seredovish isnuvannya v Yevropi Bern 1979 r K Minekobezpeki Ukrayini 1998 76 s Kazmierczakowa R Bloch Orlowska J Celka Z Cwener A Dajdok Z Michalska Hejduk D Pawlikowski P Szczesniak E Ziarnek K Polska czerwona lista paprotnikow i roslin kwiatowych Polish red list of pteridophytes and flowering plants Krakow Instytut Ochrony Przyrody Polskiej Akademii Nauk 2016 pol Carex secalina Willd ex Wahlenb The Plant List Procitovano 9 lipnya 2018 angl