Би́тва при О́ріке (порт. Batalha de Ourique) — битва, що відбулася між християнськими лицарями Португалії під проводом Афонсу I та мусульманськими військами Альморавідів поблизу місцевості Оріке 25 липня 1139 року, в день святого Якова. Одна з битв Реконкісти.
Битва при Оріке | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Реконкіста, Португальсько-марокканські війни | |||||||
Чудо при Оріке (Домінгош Секейра, 1793) | |||||||
Координати: 37°39′00″ пн. ш. 8°13′00″ зх. д. / 37.65000000002777369445539080° пн. ш. 8.2167000000277781169° зх. д. | |||||||
| |||||||
Сторони | |||||||
Португальське графство | Альморавіди | ||||||
Командувачі | |||||||
Афонсу I | 5 емірів | ||||||
Військові сили | |||||||
невідомо | невідомо | ||||||
Втрати | |||||||
невідомо | 5 емірів убито |
Згадується в «Лузітанській хроніці», оспівана в «Лузіадах». Деталі бою невідомі. Відбулася під час рейду Афонсу вглиб ворожих володінь. Маври, які чисельно переважали португальців, оточили і штурмували їхній табір. Афонсу героїчно розгромив противника й убив п'ятьох мавританських емірів. Згідно з традиційною португальською історіографією одразу після битви лицарство проголосило Афонсу «королем португальців»; він провів шляхетський збір у Ламегу, де офіційно отримав корону з рук бразького архієпископа Жуана Пекуліара, й таким чином проголосив незалежність від королівства Кастилії та Леону. Битва не була вирішальною для ходу Реконкісти, але мала важливе значення для історії португальської державності. Вона стала символом звитяги над ісламом та самостійності від Іспанії, була однією з ікон португальського націоналізму. З битвою пов'язана популярна легенда, що в ніч перед боєм Афонсу мав чудесне об'явлення розіп'ятого Ісуса Христа, який дарував йому перемогу. П'ятірка переможених мавританських емірів закарбована на гербі Португалії у вигляді п'яти синіх щитів.
Передумови
У першій половині ХІІ століття Піренейський півострів був ареною боротьби між ісламською (сарацинською) державою марокканських Альморавідів і християнськими монархами під проводом Кастилії. Мусульмани контролювали центральні та південні терени півострова, які називали Аль-Андалус. За правління альморадівдського еміра Алі ібн Юсуфа ними керував його брат-намісник . В північній частині півострова існували християнські держави — королівства Кастилії і Леону, Арагону, графства Барселони та Португалії. Їхнім лідером був кастильський король Альфонсо VII, який прийняв титул імператора Іспанії. Його васалом був португальський граф Афонсу I. Основна війна між мусульманами і християнами велася на сході півострова, в той час як західні землі, дотичні до Португалії були місцем обопільних рейдів противників. На заході найбільшим ісламським містом був Сантарен, звідки вирушали походи до Португальського графства. Португальці здійснювали свої виправи з Коїмбри, пересікаючи Мондегу.
Хід
Найбільш ранні джерела згадують про битву побіжно. У «Житії святого Теотонія» зазначено, що в день святого Якова португальці перемогли «5 язичницьких королів» (V. reges paganorum), які привели своїх численних «варварів» з обох берегів моря — Андалусії та Марокко. Проте у хроніках, починаючи з «Лузітанської хроніки», вказано, що мусульман очолював король Есмар або Ісмар. Саме хроніки дають найбільше деталей про хід бою. Згідно з «Лузітанською хронікою» цей король чекав на черговий похід португальського графа Афонсу (у хроніці — король Алфонс) вглиб сарацинських володінь на півдні Піренейського півострова. Коли ж португальці невеликим числом розпочали виправу влітку 1139 року, Есмар зібрав війська управителів 5-ти мавританських міст — Севільї, Бадахоса, Елваша, Евори і Бежі, й усіх своїх володінь аж до Сантарена. Він привів також заморський контингент з центральних марокканських володінь Альморавідів, серед якого були воїни-жінки, що билися на кшталт амазонок. Зранку 25 липня, у місцевості Оріке, велике військо Есмара оточило португальський табір, який Афонсу встановив на високому виступі скелі. Цілий день сарацини штурмували християн, намагаючись здобути їхній табір, але португальські лицарі відбили їх, а надвечір розбили і розпорошили. У битві загинули управителі 5-ох мавританських міст, які в інших джерелах згадуються як королі. Есмар врятувався втечею, а його кузен Омар Атагор, небіж сарацинського короля Алі, потрапив до полону. Арабські й іспанські джерела не прояснюють обставин бою, називаючи Есмара іменем Ісмара Абузікрі. Сучасні історики ототожнюють його із , мароканським управителем Сантарема.
Латинський оригінал | Український переклад | |
---|---|---|
Æra 1177. Octavo Calendas Augusti in Festivitate Sancti Jacobi Apostoli anno Regni sui undecimo, idem Rex Donnus Alfonsus magnum bellum commisit cum Rege Sarracenorum, nomine Esmar, in loco, qui vocatur Aulic. Ille nanque Rex Sarracenorum, cognita virtute, & audacia Regis Donni Alfonsi, & videns eum frequenter intrare in terram Sarracenorum, & depraedari, nimiumque atterere suam regionem, voluit si facere posset, ut eum incautum & imparatum alicubi inveniret, ut cum eo gereret bellum. Quadam itaque vice cum Rex D. Alfonsus cum suo exercitu intraret per terram Sarracenorum, & esset in corde terrae eorum, Esmar Rex Sarracenus congregara infinita multitudine Sarracenorum transmarinorum, quos secum adduxerat, & eorum qui morabant citra mare a termino Sibilliae, & de Badalioz, & de Elvas; & de Elbora, & de Begia, & de omnibus Castellis usque Sanctarem, venit ei oviam, ut pugnaret cum eo, confidens in multitudine virtutis suae, & sui exercitus, quia erat copiosus, in tantum quod mulieres ibi affuerunt Amazonico ritu belligerantes, sicut exitus postea probavit in eis, quae ibi occisae inventas fuerunt, licet Rex D. Alfonsus esset cum paucis suorum, & esset in quodam promontorio fixis tentoriis, ex omni parte obsessus & circumvalatus est a Sarracenis a mane usque ad vesperam, cum vellent irrumpere & invadere Castra Christianorum, electi milites irruerunt in eos fortiter pugnantes cum eis, expulsos extra Castra occiderunt, & diviserunt eos: quod cum vidisset Rex Esmar, scilicet virtutes Christianorum, & quod parati erant magis vincere, aut mori, quam fugere, fugit ipse, & omnes, qui cum eo erant, omnisque illa multitudo Paganorum partim occisione, partim fuga occisa est, & dispersa. Rex etiam Esmar illorum superatus per fugam evasit, comprehenso ibi quodam suo consuprino, & nepote Regis Hali nomine Homar Atagor ; & interfectas ex parte sua viris innumeris, & sic D. Alfonsus divina se protegente gratia magnum de inimicis obtinuit triumphum, & ex illa tempore fortitudo & audacia Sarracenorum valde infirmata est. | Ера 1177 [1139]. У восьмих календах серпня, на празник святого Якова Апостола [25 липня], на одинадцятий рік його правління, той самий король, пан Алфонс, зійшовся у великій битві із королем сарацинів на ім'я Есмар у місцевості, що зветься Авлік. Оскільки король сарацинів знав про силу і сміливість короля, пана Алфонса, і бачив часто як він ходить до землі сарацинської і плюндрує її, і величезної шкоди завдає його краю, то замислив він собі, якщо вийде, десь застати його неуважним і непідготовленим, і побити його. Тому, коли одного разу король, пан Алфонс, зі своїм військом увійшов до землі сарацинської, і був в серці землі їхньої, Есмар, король-сарацин, зібрав незчисленні полчища сарацинів заморських, яких привів з собою, і тих, які перебували по цей бік моря, з окраїн Севільї, Бадахоса, Елваша, Евори і Бежі, і з усіх міст аж до Сантарема. І прийшов він до нього, радіючи, щоб битися із ним, і був впевнений у численних силах своїх і власному війську, бо багатим було воно настільки, що числилися в ньому навіть жінки, які билися як амазонки, і як потім після битви перевірили, їх виявили там полеглими. Хоча король, пан Алфонс, мав невелику рать свою, що на прискалку встановила намети, з усіх боків його оточили і атакували сарацини, які від ранку до ночі хотіли прорватися і захопити табір християн; тоді відбірні лицарі кинулися на них, били їх мужньо і погнали з табору, вимордуваши і розкидавши їх. І коли король Есмар побачив силу християн і те, що вони були готові радше перемогти або померти, ніж тікати, то сам утік, а всі, хто були з ним, всі ті численні язичники або частково загинули, або частково побігли і розсіялися. Отже, король Есмар уцілів, врятувавшись втечею; якогось його кузена і небожа короля Алі на ім'я Омар Атагор взяли у полон; незчисленну кількість мужів з їхнього боку винищили. Таким чином, під покровом великої божої милості, пан Алфонс здобув тріумф над неприятелями, і відтоді міць і сміливість сарацинів сильно підупали. |
Португальський оригінал | Український переклад. | |
---|---|---|
42 | 42 |
Наслідки
Традиційно вважається, що після битви при Оріке переможці проголосили Афонсу королем португальців. Того ж 1139 року він провів шляхетські збори (кортеси) в Ламегу, на яких бразький архієпископ Жуан Пекуліар офіційно коронував його й підтвердив незалежність Португалії від кастильсько-леонського королівства. Згодом, 1143 року так само в Ламегу, в Алмакавській церкві святої Марії, відбулися нові кортеси; там король Афонсу прийняв закони про успадкування престолу, за якими позбавив кастильців права на престолонаслідування в Португалії.
Історичність цих подій ставиться під сумнів іспанськими істориками. Зокрема у документах після битви Афонсу продовжував іменуватися принцом або інфантом. Факт зібрання коретсів і коронації 1139 року був вигаданий в XVII столітті з Алкобаського монастиря, напередодні війни за незалежність Португалії від Іспанії. Достовірність проведення кортесів 1143 року так само заперечувалася. Однак, португальські історики нового часу, починаючи з й приймали на віру патріотичну версію подій й обстоювали її у своїх працях. Зокрема, вони вказували, що 1143 року в Саморі кастильці визнали королівський титул Афонсу, а 1179 року нове королівство вітав сам папа римський Олександр III.
З битвою при Оріке також пов'язують появу герба Португалії. За легендою, на згадку про перемогу над 5-ма мавританськими «королями» Афонсу помістив на свій білий прапор 5 синіх щитів, які прикрасив бізантами, символами незалежності від Кастилії. Ця версія була оспівана в «Лузіадах» (ІІІ:53-54), національній епопеї Луїша де Камойнша. Попри спроби дослідників довести неісторичність геральдичного міфу, вона глибоко вкорінилася в свідомості португальців.
Легенда
З битвою при Оріке тісно пов'язана популярна португальська легенда, датована XV століттям, знана як «чудо при Оріке» (порт. milagre de Ourique). За цією легендою напередодні битви до Афонсу I з'явився розіп'ятий Ісус Христос, який пообіцяв королю перемогу християнського воїнства у бою та опіку над його майбутнім королівством. У інших варіантах переказу замість Христа постає святий Яків Апостол (Сантьяго), культ якого як лицаря-мавробійці був поширений серед іберійських християн. Сам переказ був алюзією до історії про імператора Костянтина Великого, який завдяки Христу одержав перемогу в битві біля Мульвійського мосту.
Вперше легенду про «чудо при Оріке» записав у 1485 році , посол португальського короля Жуана II до римського папи Іннокентія VIII. Згодом, на початку XVII століття, в умовах іспанського панування в Португалії, чернець Алкобаського монастиря деталізував цю легенду у своїх працях. Він надав їй політичної ваги, зробивши акцент на самостійності Португальської корони, яка перебуває під патронатом Христа. Нова інтерпретація «чуда при Оріке» мала особливо важливе значення для легітимізаці Реставраційної війни за португальську незалежність в 1640—1668 роках.
У ХІХ столітті історики-позитивісти розвінчували Орікеську легенду як середньовічну вигадку. У сучасній історіографії вона оцінюється як один із важливих націотворчих міфів Португалії. Сюжет «чуда при Оріке» ліг в основу багатьох португальських творів літератури, мистецтва, архітектури.
- Видіння Афонсу
Мануел душ Рейш, 1665 -
- Битва при Оріке
ХХ ст.
Примітки
- Латинська назва в «Лузитанській хроніці» — Аулік (лат. Aulic). Точне місце битви також невідоме. Традиційно її локалізують у селищі Оріке (Оуріке) в регіоні Алентежу на півдні Португалії. Проте воно лежить занадто далеко від тогочасних кордонів Португальського графства, тому припускають, що битва могла відбутися біля в регіоні Рібатежу, неподалік Сантарена.
- Vita sancti Theotonii // Portugaliæ Monumenta Historica, Scriptores 1. Olisipone: Acad. Scient. Olip., 1856. p. 86 (27).
- Livermore, с. 65.
- Enrique Flórez. España Sagrada. Madrid, 1796. — Chronicon Lusitanum. P. 423.
- Os Lusíadas por Luís Vaz de Camões. Canto Terceiro
- Камоенс, Луїс де. Лузіади: Поема. / Перекл. з порт. М. Литвинця. — К.: Дніпро, 1987. — С.106-110.
- Ferreira, 1990, с. 24.
- Ferreira, 1990, с. 27.
- Livermore, 1947, с. 65—66.
- Brandão, friar António, Crónica de D. Afonso Henriques, Monarquia Lusitana, т. third
- Ferreira, 2010, с. 27—28.
- Ferreira, 1990, с. 28.
- Batalha de Ourique [ 15 вересня 2017 у Wayback Machine.] // Infopédia. Porto: Porto Editora, 2003—2017.
Джерела
- Ourique, Batalha de Portugal: diccionario historico, chorographico, heraldico, biographico, bibliographico, numismatico e artistico / E. Pereira, G. Rodrigues. — Lisboa : J. Romano Torres, 1911. — Vol. V. — P. 296-297.
- Enrique, Flórez (1796), España Sagrada., MadridChronicon Lusitanum XIV:415–32 [ 15 вересня 2017 у Wayback Machine.]
- Marc, Szwajcer (1986), Chronique de Lusitanie (Chronicon Lusitanum. 25. Vicente Almazán, Francisco A. Cidrás Escáneo, trans.), VigoChronique de Lusitanie. [ 11 жовтня 2017 у Wayback Machine.]
- Livermore, HV (1947), , Pamphlet collection, Cambridge, England, UK: Cambridge University Press, с. 64—66, ISBN , архів оригіналу за 26 липня 2020, процитовано 15 вересня 2017.
- Ferreira, João (2010), Histórias Rocambolescas da História de Portugal (вид. 6), Lisbon, Portugal: A Esfera dos Livros, ISBN
- Rabb, Kate Milner (2008), National Epics, ISBN
- Smith, Angel (1996), Nationalism and the Nation in the Iberian Peninsula: Competing and Conflicting Identities, Dulles, Virginia: Berg, ISBN
- Buescu, Ana Isabel Carvalhão (1987), O milagre de Ourique e a História de Portugal de Alexandre Herculano, Lisboa: Instituto Nacional de Investigação Científica
- Velho, Martim (1989), Estudos críticos sobre a batalha de Ourique, Lisboa: Sociedade histórica da independencia de Portugal[1] [ 15 вересня 2017 у Wayback Machine.]
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Битва при Оріке
- Luís Filipe Silvério Lima. Imagens e figuras de um rei sonhador: representações do milagre de Ourique e do juramento de Afonso Henriques no século XVII [ 15 вересня 2017 у Wayback Machine.] // História vol.26 no.2 Franca, 2007
- The Miracle of Ourique & The Birth of Portugal [ 15 вересня 2017 у Wayback Machine.]
- Município de Ourique [ 16 вересня 2017 у Wayback Machine.] // Portugalidade
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Bi tva pri O rike port Batalha de Ourique bitva sho vidbulasya mizh hristiyanskimi licaryami Portugaliyi pid provodom Afonsu I ta musulmanskimi vijskami Almoravidiv poblizu miscevosti Orike 25 lipnya 1139 roku v den svyatogo Yakova Odna z bitv Rekonkisti Bitva pri Orike Rekonkista Portugalsko marokkanski vijni Chudo pri Orike Domingosh Sekejra 1793 Chudo pri Orike Domingosh Sekejra 1793 Koordinati 37 39 00 pn sh 8 13 00 zh d 37 65000000002777369445539080 pn sh 8 2167000000277781169 zh d 37 65000000002777369445539080 8 2167000000277781169 Data 25 lipnya 1139 Misce Orike Al Andalus Pivdenna Portugaliya Rezultat peremoga portugalciv Storoni Portugalske grafstvo Almoravidi Komanduvachi Afonsu I 5 emiriv Vijskovi sili nevidomo nevidomo Vtrati nevidomo 5 emiriv ubito Zgaduyetsya v Luzitanskij hronici ospivana v Luziadah Detali boyu nevidomi Vidbulasya pid chas rejdu Afonsu vglib vorozhih volodin Mavri yaki chiselno perevazhali portugalciv otochili i shturmuvali yihnij tabir Afonsu geroyichno rozgromiv protivnika j ubiv p yatoh mavritanskih emiriv Zgidno z tradicijnoyu portugalskoyu istoriografiyeyu odrazu pislya bitvi licarstvo progolosilo Afonsu korolem portugalciv vin proviv shlyahetskij zbir u Lamegu de oficijno otrimav koronu z ruk brazkogo arhiyepiskopa Zhuana Pekuliara j takim chinom progolosiv nezalezhnist vid korolivstva Kastiliyi ta Leonu Bitva ne bula virishalnoyu dlya hodu Rekonkisti ale mala vazhlive znachennya dlya istoriyi portugalskoyi derzhavnosti Vona stala simvolom zvityagi nad islamom ta samostijnosti vid Ispaniyi bula odniyeyu z ikon portugalskogo nacionalizmu Z bitvoyu pov yazana populyarna legenda sho v nich pered boyem Afonsu mav chudesne ob yavlennya rozip yatogo Isusa Hrista yakij daruvav jomu peremogu P yatirka peremozhenih mavritanskih emiriv zakarbovana na gerbi Portugaliyi u viglyadi p yati sinih shitiv PeredumoviBitva pri Orike fragment z Genealogiyi portugalskih koroliv 1530 1534 U pershij polovini HII stolittya Pirenejskij pivostriv buv arenoyu borotbi mizh islamskoyu saracinskoyu derzhavoyu marokkanskih Almoravidiv i hristiyanskimi monarhami pid provodom Kastiliyi Musulmani kontrolyuvali centralni ta pivdenni tereni pivostrova yaki nazivali Al Andalus Za pravlinnya almoradivdskogo emira Ali ibn Yusufa nimi keruvav jogo brat namisnik V pivnichnij chastini pivostrova isnuvali hristiyanski derzhavi korolivstva Kastiliyi i Leonu Aragonu grafstva Barseloni ta Portugaliyi Yihnim liderom buv kastilskij korol Alfonso VII yakij prijnyav titul imperatora Ispaniyi Jogo vasalom buv portugalskij graf Afonsu I Osnovna vijna mizh musulmanami i hristiyanami velasya na shodi pivostrova v toj chas yak zahidni zemli dotichni do Portugaliyi buli miscem obopilnih rejdiv protivnikiv Na zahodi najbilshim islamskim mistom buv Santaren zvidki virushali pohodi do Portugalskogo grafstva Portugalci zdijsnyuvali svoyi vipravi z Koyimbri peresikayuchi Mondegu HidNajbilsh ranni dzherela zgaduyut pro bitvu pobizhno U Zhitiyi svyatogo Teotoniya zaznacheno sho v den svyatogo Yakova portugalci peremogli 5 yazichnickih koroliv V reges paganorum yaki priveli svoyih chislennih varvariv z oboh beregiv morya Andalusiyi ta Marokko Prote u hronikah pochinayuchi z Luzitanskoyi hroniki vkazano sho musulman ocholyuvav korol Esmar abo Ismar Same hroniki dayut najbilshe detalej pro hid boyu Zgidno z Luzitanskoyu hronikoyu cej korol chekav na chergovij pohid portugalskogo grafa Afonsu u hronici korol Alfons vglib saracinskih volodin na pivdni Pirenejskogo pivostrova Koli zh portugalci nevelikim chislom rozpochali vipravu vlitku 1139 roku Esmar zibrav vijska upraviteliv 5 ti mavritanskih mist Sevilyi Badahosa Elvasha Evori i Bezhi j usih svoyih volodin azh do Santarena Vin priviv takozh zamorskij kontingent z centralnih marokkanskih volodin Almoravidiv sered yakogo buli voyini zhinki sho bilisya na kshtalt amazonok Zranku 25 lipnya u miscevosti Orike velike vijsko Esmara otochilo portugalskij tabir yakij Afonsu vstanoviv na visokomu vistupi skeli Cilij den saracini shturmuvali hristiyan namagayuchis zdobuti yihnij tabir ale portugalski licari vidbili yih a nadvechir rozbili i rozporoshili U bitvi zaginuli upraviteli 5 oh mavritanskih mist yaki v inshih dzherelah zgaduyutsya yak koroli Esmar vryatuvavsya vtecheyu a jogo kuzen Omar Atagor nebizh saracinskogo korolya Ali potrapiv do polonu Arabski j ispanski dzherela ne proyasnyuyut obstavin boyu nazivayuchi Esmara imenem Ismara Abuzikri Suchasni istoriki ototozhnyuyut jogo iz marokanskim upravitelem Santarema Opis bitvi v Luzitanskij hronici Latinskij original Ukrayinskij pereklad AEra 1177 Octavo Calendas Augusti in Festivitate Sancti Jacobi Apostoli anno Regni sui undecimo idem Rex Donnus Alfonsus magnum bellum commisit cum Rege Sarracenorum nomine Esmar in loco qui vocatur Aulic Ille nanque Rex Sarracenorum cognita virtute amp audacia Regis Donni Alfonsi amp videns eum frequenter intrare in terram Sarracenorum amp depraedari nimiumque atterere suam regionem voluit si facere posset ut eum incautum amp imparatum alicubi inveniret ut cum eo gereret bellum Quadam itaque vice cum Rex D Alfonsus cum suo exercitu intraret per terram Sarracenorum amp esset in corde terrae eorum Esmar Rex Sarracenus congregara infinita multitudine Sarracenorum transmarinorum quos secum adduxerat amp eorum qui morabant citra mare a termino Sibilliae amp de Badalioz amp de Elvas amp de Elbora amp de Begia amp de omnibus Castellis usque Sanctarem venit ei oviam ut pugnaret cum eo confidens in multitudine virtutis suae amp sui exercitus quia erat copiosus in tantum quod mulieres ibi affuerunt Amazonico ritu belligerantes sicut exitus postea probavit in eis quae ibi occisae inventas fuerunt licet Rex D Alfonsus esset cum paucis suorum amp esset in quodam promontorio fixis tentoriis ex omni parte obsessus amp circumvalatus est a Sarracenis a mane usque ad vesperam cum vellent irrumpere amp invadere Castra Christianorum electi milites irruerunt in eos fortiter pugnantes cum eis expulsos extra Castra occiderunt amp diviserunt eos quod cum vidisset Rex Esmar scilicet virtutes Christianorum amp quod parati erant magis vincere aut mori quam fugere fugit ipse amp omnes qui cum eo erant omnisque illa multitudo Paganorum partim occisione partim fuga occisa est amp dispersa Rex etiam Esmar illorum superatus per fugam evasit comprehenso ibi quodam suo consuprino amp nepote Regis Hali nomine Homar Atagor amp interfectas ex parte sua viris innumeris amp sic D Alfonsus divina se protegente gratia magnum de inimicis obtinuit triumphum amp ex illa tempore fortitudo amp audacia Sarracenorum valde infirmata est Era 1177 1139 U vosmih kalendah serpnya na praznik svyatogo Yakova Apostola 25 lipnya na odinadcyatij rik jogo pravlinnya toj samij korol pan Alfons zijshovsya u velikij bitvi iz korolem saraciniv na im ya Esmar u miscevosti sho zvetsya Avlik Oskilki korol saraciniv znav pro silu i smilivist korolya pana Alfonsa i bachiv chasto yak vin hodit do zemli saracinskoyi i plyundruye yiyi i velicheznoyi shkodi zavdaye jogo krayu to zamisliv vin sobi yaksho vijde des zastati jogo neuvazhnim i nepidgotovlenim i pobiti jogo Tomu koli odnogo razu korol pan Alfons zi svoyim vijskom uvijshov do zemli saracinskoyi i buv v serci zemli yihnoyi Esmar korol saracin zibrav nezchislenni polchisha saraciniv zamorskih yakih priviv z soboyu i tih yaki perebuvali po cej bik morya z okrayin Sevilyi Badahosa Elvasha Evori i Bezhi i z usih mist azh do Santarema I prijshov vin do nogo radiyuchi shob bitisya iz nim i buv vpevnenij u chislennih silah svoyih i vlasnomu vijsku bo bagatim bulo vono nastilki sho chislilisya v nomu navit zhinki yaki bilisya yak amazonki i yak potim pislya bitvi perevirili yih viyavili tam poleglimi Hocha korol pan Alfons mav neveliku rat svoyu sho na priskalku vstanovila nameti z usih bokiv jogo otochili i atakuvali saracini yaki vid ranku do nochi hotili prorvatisya i zahopiti tabir hristiyan todi vidbirni licari kinulisya na nih bili yih muzhno i pognali z taboru vimorduvashi i rozkidavshi yih I koli korol Esmar pobachiv silu hristiyan i te sho voni buli gotovi radshe peremogti abo pomerti nizh tikati to sam utik a vsi hto buli z nim vsi ti chislenni yazichniki abo chastkovo zaginuli abo chastkovo pobigli i rozsiyalisya Otzhe korol Esmar uciliv vryatuvavshis vtecheyu yakogos jogo kuzena i nebozha korolya Ali na im ya Omar Atagor vzyali u polon nezchislennu kilkist muzhiv z yihnogo boku vinishili Takim chinom pid pokrovom velikoyi bozhoyi milosti pan Alfons zdobuv triumf nad nepriyatelyami i vidtodi mic i smilivist saraciniv silno pidupali Opis bitvi v Luziadah Portugalskij original Ukrayinskij pereklad 42 Mas ja o Principe Afonso aparelhava O Lusitano exercito ditoso Contra o Mouro que as terras habitava D alem do claro Tejo deleitoso Ja no campo de Ourique se assentava O arraial soberbo e belicoso Defronte do inimigo Sarraceno Posto que em forca e gente tao pequeno 43 Em nenhuma outra cousa confiado Senao no sumo Deus que o Ceu regia Que tao pouco era o povo batizado Que para um so cem Mouros haveria Julga qualquer juizo sossegado Por mais temeridade que ousadia Cometer um tamanho ajuntamento Que para um cavaleiro houvesse cento 44 Cinco Reis Mouros sao os inimigos Dos quais o principal Ismar se chama Todos exprimentados nos perigos Da guerra onde se alcanca a ilustre fama Seguem guerreiras damas seus amigos Imitando a formosa e forte Dama De quem tanto os Troianos se ajudaram E as que o Termodonte ja gostaram 45 A matutina luz serena e fria As estrelas do Polo ja apartava Quando na Cruz o Filho de Maria Amostrando se a Afonso o animava Ele adorando quem lhe aparecia Na Fe todo inflamado assim gritava Aos infieis Senhor aos infieis E nao a mim que creio o que podeis 46 Com tal milagre os animos da gente Portuguesa inflamados levantavam Por seu Rei natural este excelente Principe que do peito tanto amavam E diante do exercito potente Dos imigos gritando o ceu tocavam Dizendo em alta voz Real real Por Afonso alto Rei de Portugal 47 Qual co os gritos e vozes incitado Pela montanha o rabido Moloso Contra o touro remete que fiado Na forca esta do corno temeroso Ora pega na orelha ora no lado Latindo mais ligeiro que forcoso Ate que enfim rompendo lhe a garganta Do bravo a forca horrenda se quebranta 48 Tal do Rei novo o estamago acendido Por Deus e pelo povo juntamente O Barbaro comete apercebido Co o animoso exercito rompente Levantam nisto os perros o alarido Dos gritos tocam a arma ferve a gente As lancas e arcos tomam tubas soam Instrumentos de guerra tudo atroam 49 Bem como quando a flama que ateada Foi nos aridos campos assoprando O sibilante Boreas animada Co o vento o seco mato vai queimando A pastoral companha que deitada Co o doce sono estava despertando Ao estridor do fogo que se ateia Recolhe o fato e foge para a aldeia 50 Desta arte o Mouro atonito e torvado Toma sem tento as armas mui depressa Nao foge mas espera confiado E o ginete beligero arremessa O Portugues o encontra denodado Pelos peitos as lancas lhe atravessa Uns caem meios mortos e outros vao A ajuda convocando do Alcorao 51 Ali se veem encontros temerosos Para se desfazer uma alta serra E os animais correndo furiosos Que Neptuno amostrou ferindo a terra Golpes se dao medonhos e forcosos Por toda a parte andava acesa a guerra Mas o de Luso arnes couraca e malha Rompe corta desfaz abola e talha 52 Cabecas pelo campo vao saltando Bracos pernas sem dono e sem sentido E doutros as entranhas palpitando Palida a cor o gesto amortecido Ja perde o campo o exercito nefando Correm rios de sangue desparzido Com que tambem do campo a cor se perde Tornado carmesi de branco e verde 53 Ja fica vencedor o Lusitano Recolhendo os trofeus e presa rica Desbaratado e roto o Mauro Hispano Tres dias o grao Rei no campo fica Aqui pinta no branco escudo ufano Que agora esta vitoria certifica Cinco escudos azuis esclarecidos Em sinal destes cinco Reis vencidos 54 E nestes cinco escudos pinta os trinta Dinheiros por que Deus fora vendido Escrevendo a memoria em varia tinta Daquele de quem foi favorecido Em cada uni dos cinco cinco pinta Porque assim fica o numero cumprido Contando duas vezes o do meio Dos cinco azuis que em cruz pintando veio 42 Ale vzhe princ Afonsu dlya boyiv Zbirav shaslive vijsko luzitaniv Suproti mavra sho na zemlyah zhiv Za svitlim Tezhu i jogo poganiv I na Urikske pole zaspishiv Smilivo taborom vijskovim stanuv Ne boyachisya tmi vorozhih lav Hoch malo voyakiv u sebe mav 43 Vin pokladavsya yak i v kozhnij spravi Lishe na boga sho na nebesah To j ne lyakali nehristi lukavi Hoch ne zlichiti yih uzhe v polyah Snuvav spokijno dumi velichavi Odvazhuvavs na bitvu yak zabag Hoch vorogiv o matinko gospodnya Na licarya odnogo cila sotnya 44 P yat mavrskih koroliv povir meni Zovetsya golovnij u nih Ismarom Vsi zagartovani v zharkij vijni De slava zdobuvayetsya nedarom A z nimi j amazonki charivni Nasliduyut krasunyu divnim charom Tu sho troyanci znali v dnyah svoyih I dochok Termodonta molodih 45 Rankovi zori gasli j led teplili Vijnulo holodom vid rosnih trav Koli Afonsu j voyini uzrili Mariyi sina sho mizh hmar postav Korol sho bozhestviv jogo zradilij Nathnennij viroyu os tak gukav Nehaj tvij gniv tvij grim tvij mech o bozhe Meni rozbit nevirnih dopomozhe 46 Tozh portugalci divom otakim Zapaleni vstayut i vistupayut Za vladarya svogo i jdut za nim Jogo vsi lyublyat sercem i vitayut I pered vijskom vorogiv micnim Krichat i yihni viguki zlitayut Do neba Za Afonsu korolya Sho portugalsku zemlyu vizvolya 47 Os tak yak nakidayetsya poridnij Kudlaj sho pastuhu koritis zvik U gorah na bika garchit strahitnij Hoch zahishayetsya rogami bik Ne stilki duzhij gavkotit yak spritnij Hapaye to za vuho to za bik Azh poki zvalit silnogo smilivij Bere za gorlo v zapali zhahlivij 48 Tak i novij korol iz vijskom tam Vidinnyam zapalivsya bez prinuki yih nastupu ne strimat vorogam Sho vkrili gen zelene pole j luki Zdijmayut mavri dikij krik i gam Hvilyuyutsya berut spisi ta luki Surma zvuchit i viter guk nese A klich Belloni zaglushiv use 49 Os tak yak vid vognyu kotrij solomu Paliv u poli duv Borej rizkij Zaguv i perekinuvs po suhomu Za vitrom na suhi chagarniki Zbudilis pastuhi sho v poli tbmu Drimali solodko ta napryamki Mchat do sela hapayuchi odezhu Ne v zmozi strimati strashnu pozhezhu 50 Tak samo j mavri hto yak zmig chi vstig Hapaye zbroyu metushitsya lyutij Chomus to kvapit konej bojovih Mov hoche suprotivnika shitnuti A portugalci zustrichayut yih Spisi neshibno spryamuvavshi v grudi Odni zvalilis drugi jdut vpered yih kliche na pidmogu Magomet 51 Zitnulis bojovishe zakipilo Tak sho j gora zdrignulas kam yana Kopityat koni tverd oskazhenilo Azh do Neptuna kotitsya luna Udari siplyutsya na lati j tilo Povsyudi bitva tochitsya strashna I voyin Luza b yetsya vse lyutishe Rubaye krushit kole tne i rizhe 52 I nogi j ruki j golovi letyat U poli kotyatsya pid grizni kriki I korchatsya tila vid ran tremtyat I vidno lish blidi smertelni liki Uzhe ganebna vidstupaye rat Taki krivavi rozlilisya riki Azh ta zelena j svitla obolon Staye chervonoyu nemov ogon 53 Afonsu vigrav bitvu slava bogu Zbirav trofeyi zdobich dobru mav Tri dni na poli buv zvidtil sprozhogu Rozgromlenij utik ispanskij mavr I tam abi uvichnit peremogu Na bilomu shiti namalyuvav Obvivshi svitlom p yat shitiv blakitnih P yatoh tih koroliv zdolavshi shidnih 54 Po shist dinejro na shitah p yatoh Malyuye viddanij tvorcyu svyatomu Chornilom riznim pishe bachit bog Pro togo hto spriyav jomu v usomu I na shitah po chislah bagatoh Na tli blakitnomu nemov zhivomu Chitati vzhe pro bitvu mozhesh ti Ce zh tam iz znakiv sklalisya hresti NaslidkiGerb PortugaliyiZolotij Sanshu I z gerbom iz 5 shitami Tradicijno vvazhayetsya sho pislya bitvi pri Orike peremozhci progolosili Afonsu korolem portugalciv Togo zh 1139 roku vin proviv shlyahetski zbori kortesi v Lamegu na yakih brazkij arhiyepiskop Zhuan Pekuliar oficijno koronuvav jogo j pidtverdiv nezalezhnist Portugaliyi vid kastilsko leonskogo korolivstva Zgodom 1143 roku tak samo v Lamegu v Almakavskij cerkvi svyatoyi Mariyi vidbulisya novi kortesi tam korol Afonsu prijnyav zakoni pro uspadkuvannya prestolu za yakimi pozbaviv kastilciv prava na prestolonasliduvannya v Portugaliyi Istorichnist cih podij stavitsya pid sumniv ispanskimi istorikami Zokrema u dokumentah pislya bitvi Afonsu prodovzhuvav imenuvatisya princom abo infantom Fakt zibrannya koretsiv i koronaciyi 1139 roku buv vigadanij v XVII stolitti z Alkobaskogo monastirya naperedodni vijni za nezalezhnist Portugaliyi vid Ispaniyi Dostovirnist provedennya kortesiv 1143 roku tak samo zaperechuvalasya Odnak portugalski istoriki novogo chasu pochinayuchi z j prijmali na viru patriotichnu versiyu podij j obstoyuvali yiyi u svoyih pracyah Zokrema voni vkazuvali sho 1143 roku v Samori kastilci viznali korolivskij titul Afonsu a 1179 roku nove korolivstvo vitav sam papa rimskij Oleksandr III Z bitvoyu pri Orike takozh pov yazuyut poyavu gerba Portugaliyi Za legendoyu na zgadku pro peremogu nad 5 ma mavritanskimi korolyami Afonsu pomistiv na svij bilij prapor 5 sinih shitiv yaki prikrasiv bizantami simvolami nezalezhnosti vid Kastiliyi Cya versiya bula ospivana v Luziadah III 53 54 nacionalnij epopeyi Luyisha de Kamojnsha Popri sprobi doslidnikiv dovesti neistorichnist geraldichnogo mifu vona gliboko vkorinilasya v svidomosti portugalciv LegendaZ bitvoyu pri Orike tisno pov yazana populyarna portugalska legenda datovana XV stolittyam znana yak chudo pri Orike port milagre de Ourique Za ciyeyu legendoyu naperedodni bitvi do Afonsu I z yavivsya rozip yatij Isus Hristos yakij poobicyav korolyu peremogu hristiyanskogo voyinstva u boyu ta opiku nad jogo majbutnim korolivstvom U inshih variantah perekazu zamist Hrista postaye svyatij Yakiv Apostol Santyago kult yakogo yak licarya mavrobijci buv poshirenij sered iberijskih hristiyan Sam perekaz buv alyuziyeyu do istoriyi pro imperatora Kostyantina Velikogo yakij zavdyaki Hristu oderzhav peremogu v bitvi bilya Mulvijskogo mostu Vpershe legendu pro chudo pri Orike zapisav u 1485 roci posol portugalskogo korolya Zhuana II do rimskogo papi Innokentiya VIII Zgodom na pochatku XVII stolittya v umovah ispanskogo panuvannya v Portugaliyi chernec Alkobaskogo monastirya detalizuvav cyu legendu u svoyih pracyah Vin nadav yij politichnoyi vagi zrobivshi akcent na samostijnosti Portugalskoyi koroni yaka perebuvaye pid patronatom Hrista Nova interpretaciya chuda pri Orike mala osoblivo vazhlive znachennya dlya legitimizaci Restavracijnoyi vijni za portugalsku nezalezhnist v 1640 1668 rokah U HIH stolitti istoriki pozitivisti rozvinchuvali Orikesku legendu yak serednovichnu vigadku U suchasnij istoriografiyi vona ocinyuyetsya yak odin iz vazhlivih naciotvorchih mifiv Portugaliyi Syuzhet chuda pri Orike lig v osnovu bagatoh portugalskih tvoriv literaturi mistectva arhitekturi Vidinnya Afonsu Manuel dush Rejsh 1665 In hoc signo vinces 1828 Bitva pri Orike HH st PrimitkiLatinska nazva v Luzitanskij hronici Aulik lat Aulic Tochne misce bitvi takozh nevidome Tradicijno yiyi lokalizuyut u selishi Orike Ourike v regioni Alentezhu na pivdni Portugaliyi Prote vono lezhit zanadto daleko vid togochasnih kordoniv Portugalskogo grafstva tomu pripuskayut sho bitva mogla vidbutisya bilya v regioni Ribatezhu nepodalik Santarena Vita sancti Theotonii Portugaliae Monumenta Historica Scriptores 1 Olisipone Acad Scient Olip 1856 p 86 27 Livermore s 65 Enrique Florez Espana Sagrada Madrid 1796 Chronicon Lusitanum P 423 Os Lusiadas por Luis Vaz de Camoes Canto Terceiro Kamoens Luyis de Luziadi Poema Perekl z port M Litvincya K Dnipro 1987 S 106 110 Ferreira 1990 s 24 Ferreira 1990 s 27 Livermore 1947 s 65 66 Brandao friar Antonio Cronica de D Afonso Henriques Monarquia Lusitana t third Ferreira 2010 s 27 28 Ferreira 1990 s 28 Batalha de Ourique 15 veresnya 2017 u Wayback Machine Infopedia Porto Porto Editora 2003 2017 DzherelaOurique Batalha de Portugal diccionario historico chorographico heraldico biographico bibliographico numismatico e artistico E Pereira G Rodrigues Lisboa J Romano Torres 1911 Vol V P 296 297 Enrique Florez 1796 Espana Sagrada MadridChronicon Lusitanum XIV 415 32 15 veresnya 2017 u Wayback Machine Marc Szwajcer 1986 Chronique de Lusitanie Chronicon Lusitanum 25 Vicente Almazan Francisco A Cidras Escaneo trans VigoChronique de Lusitanie 11 zhovtnya 2017 u Wayback Machine Livermore HV 1947 Pamphlet collection Cambridge England UK Cambridge University Press s 64 66 ISBN 978 1 00 128780 5 arhiv originalu za 26 lipnya 2020 procitovano 15 veresnya 2017 Ferreira Joao 2010 Historias Rocambolescas da Historia de Portugal vid 6 Lisbon Portugal A Esfera dos Livros ISBN 978 989 626 216 7 Rabb Kate Milner 2008 National Epics ISBN 978 1 4086 8891 5 Smith Angel 1996 Nationalism and the Nation in the Iberian Peninsula Competing and Conflicting Identities Dulles Virginia Berg ISBN 978 1 85973 175 8 Buescu Ana Isabel Carvalhao 1987 O milagre de Ourique e a Historia de Portugal de Alexandre Herculano Lisboa Instituto Nacional de Investigacao Cientifica Velho Martim 1989 Estudos criticos sobre a batalha de Ourique Lisboa Sociedade historica da independencia de Portugal 1 15 veresnya 2017 u Wayback Machine PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Bitva pri Orike Luis Filipe Silverio Lima Imagens e figuras de um rei sonhador representacoes do milagre de Ourique e do juramento de Afonso Henriques no seculo XVII 15 veresnya 2017 u Wayback Machine Historia vol 26 no 2 Franca 2007 The Miracle of Ourique amp The Birth of Portugal 15 veresnya 2017 u Wayback Machine Municipio de Ourique 16 veresnya 2017 u Wayback Machine Portugalidade