Графство Ено або графство Геннегау — середньовічне графство, що розташовувалось на території сучасної Бельгії. Французькою називалось графство Ено (фр. comte de Hainaut), німецькою — графство Геннегау (нім. Grafschaft Hennegau). Назва походить від найменування населеного пункту, розташованого на півдні графства або від назви річки (фр. Haine), що перетинає область.
Ено | |
Прапор | Герб |
Дата створення / заснування | 1071 |
---|---|
Названо на честь | d |
Столиця | Монс |
Адміністративна одиниця | Бургундські Нідерланди Сімнадцять провінцій Іспанські Нідерланди Південні Нідерланди |
Замінений на | Перша французька республіка |
На заміну | Valenciennes[d] |
Час/дата припинення існування | 1794 |
Ено у Вікісховищі |
Координати: 50°27′ пн. ш. 3°57′ сх. д. / 50.450° пн. ш. 3.950° сх. д.
Первинно графство входило до складу герцогства Лотарингія, після розділу 959 року — до складу . З 925 року графи Ено були васалами королів Східно-Франкського королівства (Німеччини), пізніше — імператорів Священної Римської імперії. Столицею графства було місто Монс, крім того до нього входили міста Валансьєн і Камбре.
Історія
Утворення графства
В цій області жило кельтське плем’я . У часи вторгнення Юлія Цезаря до Галлії область була захоплена римлянами, які збудували форт, названий Castri locus. У VII столітті на цьому місці було зведено місто Монс. Пізніше область увійшла до складу Франкської держави.
За Верденською угодою 843 року Ено опинилось у складі Серединного королівства імператора Лотара I. По його смерті 855 року за розподілом між його синами Ено опинилось у складі королівства Лотара II — Лотарингії.
За Мерсенською угодою 870 року Ено перейшло у підпорядкування королю Західно-Франкського королівства Карлу II Лисому, що призначив для управління областю графа . Смерть Карла Лисого (6 жовтня 877 року) і смути, що стались у Франції по смерті 10 квітня 879 року дозволили королю Східно-Франкського королівства Людовику Молодшому приєднати Лотарингію цілком до Німеччини. В Ено Людовик призначив нового графа, ним став Реньє I Довгошиїй (помер 915). У той час територія графства була невеликою, обмеженою на півночі річкою Ен, на заході — Шельдою, на півдні — .
У 895 році Ено опинилось у знову утвореному королівстві Лотарингія, причому граф Реньє став головним радником короля Цвентібольда. Але до 898 року Реньє потрапив у немилість до Цвентибольда, який позбавив його Ено, призначивши новим графом (помер 920). Він зберіг своє положення й після 911 року, коли Лотарингія, якою керував колишній граф Ено маркграф Реньє Довгошиїй. Після смерті Сігарда новим графом став , родич (можливо онук) графа Енгеррана I. Енгерран керував графством до 925 року, коли Лотарингія була приєднана до Східно-Франкського королівства. При цьому король Генріх I Птахолов призначив новим графом , сина Реньє I і брата герцога Лотарингії Гізельберта.
Правління
Реньє II (помер до 940) збудував у Монсі замок, зробивши його своєю резиденцією. Йому довелось відбивати напад , з якого вийшов переможцем. Завдяки цьому Реньє збільшив свої володіння, долучивши , Валансьєн і Баве. Окрім того він став світським абатом абатств Сен-Водрю-де-Монс та Сен-Альдегонд-де-Мобеж. Син Реньє II, Реньє III (помер 973) після загибелі 939 року дядька, герцога Лотарингії Гізельберта і смерті сина Гізелберта Генріха у 943/944, пред’явив права на герцогство. Однак король Оттон I Великий віддав Лотарингію своєму зятю Конраду Рудому, який швидко привів лотарінгську знать до покори. Але після того, як Конрад приєднався до заколоту Лудольфа Швабського, Реньє зміг розбити бунтівливого герцога на берегах Маасу й той змушений був тікати. Наступного року Конрад навів на Лотарингію угорців, що спустошили Газбенгау, Намюр та Ено. Новим герцогом Оттон призначив свого брата Бруно.
956 року Реньє III захопив частину особистих володінь Герберги в Лотарингії (її так звану «вдовину долю»), що спричинило похід Лотаря на Монс, столицю Ено. В результаті походу Лотар захопив дружину Реньє та двох його синів, що дозволило Бруно в обмін на заручників змусити Реньє повернути захоплені землі. Але невдовзі Реньє знову повстав, та Бруно спільно з Лотарем придушили бунт. Реньє був захоплений у полон та виданий Оттону I, який 958 року вислав його на кордон Богемії, де він і помер, а його володіння було конфісковано. Ено було розділено на 2 частини: графство Монс та . Управління графством Монс Оттон доручив у червні 958 року пфальцграфу Лотарингії Готфріду (помер 964), а Валансьєном — графу . Сини Реньє III, Реньє і Ламберт втекли до Франції, де знайшли притулок при королівському дворе.
Після смерті Оттона I Реньє IV і Ламберт I, яких підтримував король Франції Лотар, вирішили скористатись заворушеннями в Імперії й напали на Лотарингію в 973 році, розбивши прибічників імператора, повернувши на деякий час собі Ено. Лише 974 року імператору Оттону II вдалось змусити їх тікати до Франції. 976 року вони повторили спробу повернути родові володіння, але знову невдало. Однак незабаром імператор вирішив переманити Реньє і Ламберта на свій бік, повернувши їм частину конфіскованих володінь батька. Ламберту була виділена частина колишнього графства Ено, що отримала назву графство Лувен. Реньє IV отримав графство Монс. Валансьєн же лишився під управлінням своїх маркграфів. Тільки у 1045 році онуку Реньє IV, (помер 1051) вдалось об’єднати Валансьєн і Монс. Після його смерті Ено успадкував син графа Фландрії Бодуен I, що одружився із вдовою Германа.
Ено під управлінням Фландрського дому
Після смерті батька 1067 року Бодуен I успадкував також Фландрію, вперше об’єднавши обидва графства в одних руках. Але після його смерті в 1070 році його сини Арнульф III (бл. 1055 — 22 лютого 1071) та (бл. 1056 — 8 червня 1098) лишились малолітніми під опікою матері. Й цим вирішив скористатись брат Бодуена, Роберт, котрий організував повстання у 1070 році, завдяки якому він захопив Гент і проголосив себе графом Фландрії. Арнульф та його мати звернулись за допомогою до короля Франції Філіпа I, отримавши також підтримку Вільяма Фіц-Осберна, який привів армію з Нормандії. 22 лютого 1071 року біля гори Кассель відбулась битва, у результаті якої Арнульф та Вільям загинули. Король Філіп невдовзі примирився з Робертом I й визнав його графом Фландрії, а Рихільда з Бодуеном закріпились в Ено, закликавши на допомогу імператора. Після тривалої боротьби Бодуен II помирився з дядьком. 1097 року він вирушив до Першого Хрестового походу, під час якого загинув. Він залишив декількох синів та дочок. Ено успадкував його старший син, (1188—1220). Він пред’являв права на Фландрію після смерті графа Бодуена VII, але безуспішно. Йому спадкував старший син (бл. 1108 — 8 листопада 1171). Під час його малолітства до 1127 року регентшею графства була його мати, Іоланда Гелдернська. Вона домоглась заручин сина з Алісою Намюрською (бл. 1115—1169), з якою Бодуен одружився близько 1130 року. Завдяки цьому шлюбу в 1189 році після припинення перейшло до сина Бодуена IV.
Бодуен IV безуспішно пред’являв права на Фландрію у 1127 році після смерті Карла Доброго, а потім у 1128 році після смерті Вільгельма Клітона. 1147 року Бодуен спробував знову захопити Фландрію, скориставшись тим, що її граф Тьєррі Ельзаський вирушив до Хрестового походу. Але спроба закінчилась нічим. 1151 року Тьеррі та Бодуен уклали мир. 1161 року Бодуен одружив свого сина Бодуена з дочкою Тьеррі Маргаритою, що дозволило тому через 40 років отримати Фландрію.
Бодуен V (1150 — 17 грудня 1795) спадкував батьку в Ено 1171 року. Він зблизився зі своїм шурином, графом Фландрії Філіпом I Ельзаським, уклавши з ним 1177 року угоду про союз. 1180 року Бодуен видав свою дочку Ізабеллу за короля Франції Філіпа II Августа, що отримав як придане Артуа. 1189 року Бодуен отримав від імператора графство Намюр, зведене до маркграфства, а у 1191 році після смерті Філіпа Ельзаського отримав Фландрію. За Намюр йому довелось вести війну з братом дружини Генріхом I Намюрським, з якої він вийшов переможцем 1194 року.
Бодуен V лишив декількох синів. Фландрію та Ено успадкував його старший син Бодуен (Балдуїн) VI (1171—1205), Намюр отримав другий син, (1175 — 12 жовтня 1212). Ставши графом, Бодуен VI на відміну від батька став прибічником короля Англії. 1200 року йому вдалось за Перронською угодою отримати північ Артуа, а також одержати суверенітет над Гіном, Арром та Бетюном. А 1202 року він разом із молодшими братами Генріхом та Есташем вирушив до Четвертого хрестового походу, регентом Фландрії він призначив Філіпа Намюрського, а регентом Ено — свого побічного брата Віллема де Вершіна. Внаслідок цього походу Бодуен був обраний імператором Латинської імперії, але 1205 року потрапив у полон, де й помер. У Латинській імперії йому спадкував брат Генріх (бл. 1176 — 11 липня 1216).
Правління дочок імператора Бодуена
Імператор Балдуїн лишив тільки двох дочок, Жанну й Маргариту. Фландрія й Ено дістались старшій, Жанні (1200—5 грудня 1244), опікуном її 1208 року став король Франції Філіп II Август, що викупив це право у Філіпа Намюрського. В січні 1212 року король Філіп видав Жанну заміж за сина Саншу I, короля Португалії, Феррана (1188—1233), що став графом Фландрії й Ено. Але невдовзі Ферран, прагнучи впоратись із фландрською знаттю, порвав з Францією й долучився до англо-вельфської коаліції, яку очолював імератор Оттоном IV Брауншвейгським і королем Англії Іоанном Безземельним. 27 липня 1214 року відбулась битва під Бувіном, де англо-вельфська коаліція зазнала поразки, а Ферран потрапив у полон. Жанні були залишені її володіння, але вона була змушена за угодою з королем Філіпом II зрити укріплення Валансьєна, Іпра, Оденарда й Касселя.
Ферран вийшов на свободу лише 1226 року. З цього моменту він був прихильником короля Франції до самої смерті у 1233 році. Дочка Феррана й Жанни, Марія була віддана на опікунство короля Людовіка IX й мала вийти заміж за його брата , але померла 1236 року. Інших дітей у Жанни не було, хоча вона й вийшла заміж 1237 року вдруге — за Томаса II Савойського (1199—1259).
Молодша сестра Жанни, Маргарита II (2 червня 1202 — 10 лютого 1280), у 1212 році вийшла заміж за (1182—1244), бальї Ено. Графиня Жанна засудила цей шлюб, вважаючи його неприпустимим, оскільки Бушар був ще дитиною присвячений служінню Богу й був поставлений протодияконом. Папа Інокентій III визнав цей шлюб у 1216 році недійсним, але формально він не був розірваний, а подружжя продовжувало жити разом. Від цього шлюбу народились дві дитини, і Бодуен, ще одна дитина померла немовлям. 1219 року Бушар був ув’язнений, з в’язниці його звільнили 1221 року за умови, що він залишить дружину й вирушить до Риму за відпущенням гріхів. Поки він був у Римі, Маргарита за наполяганням сестри у 1223 році вийшла заміж за (1196 — 3 вересня 1231). Цей шлюб спричинив скандал, оскільки перший шлюб так і не було розірвано. Конфлікт, що виник у підсумку між домами Дамп'єр і , не стихав декілька десятиліть. Авены заявляли про своє право первородства, а Дамп'єри не визнавали спадкоємцями зведених братів, називаючи їх бастардами.
5 грудня 1244 року померла графиня Жанна, після чого Фландрія та Ено перейшли до Маргарити. Але практично одразу знову виникла суперечка за спадщину між дітьми Маргарити. Ще в 1235 році король Франції Людовік IX домігся примирення між Маргаритою і Жаном, старшим з Авенів, передбачивши нерівний розподіл спадщини: Авени отримували дві сьомих, а Дамп'єри — п’ять сьомих. Але справа ускладнювалась тим, що частина спадщини знаходилась у Франції (графство Фландрія), а частина — в імперії (графство Ено (Геннегау)). 1245 року імператор Фрідріх II дарував Маргариті ще й , але воно знаходилось під заставою у французького короля за велику позику, яку король позичив імператору Константинополя Балдуїну II.
У 1246 році у переддень хрестового походу Людовік IX та папський легат Ед де Шатору домоглись примирення сторін, надавши Ено Авенам, а Фландрію — Дамп'єрам. Маргарита присвоїла титул графа Фландрії своєму старшому сину Гільйому III. Графом Ено став (1218—1257).
19 травня 1250 року Гільйом підписав із Жаном д’Авен угоду стосовно Намюра, оммажем на який у 1249 році Маргарита поступилась Жану. Того ж року Римська курія визнала нарешті законні права Авенів. Але 6 червня 1251 року на турнірі група лицарів убила Гільйома. В убивстві звинуватили Авенів, після чого боротьба відновилась знов.
Графство Ено під управлінням
У боротьбі з Дамп'єрами Жан д’Авен знайшов підтримку в особі імператора Вільгельма II. Але після його смерті Авени втратили підтримку імперії. 24 вересня 1256 року графиня Маргарита та її сини Авени за посередництва короля Людовіка IX уклали , згідно з якою за Авенами було остаточно закріплено графство Ено, а за Дамп'єрами — Фландрію. При цьому Жан I д’Авен змушений відмовитись від прав на Намюр. Він помер 1257 року.
У 1273 році імператором було обрано Рудольфа Габсбурга. Він підтримав Жана II д’Авена (1247—1304), який відновив боротьбу з Дамп'єрами. Імператор подарував Жану імперську Фландрію, оголосивши графа Фландрії Гі де Дамп'єра вигнаним з імперії. Однак становище Гі у своїх володіннях було доволі міцним, він був у цей час наймогутнішим правителем у Нідерландах.
1290 року проти Жана повстав Валансьєн, жителі якого звернулись за допомогою до короля Франції Філіпа IV, який віддав його графу Гі. Проте 1293 року Жан д’Авен помирився з королем Філіпом. У січні 1296 року Жан разом з королем Філіпом та графом Голландії Флорісом V уклали союз проти Англії. У лютому король Філіп повернув Валансьєн Жану, але місто відмовилось підкоритись, визнавши над собою владу графа Фландрії. Гі де Дамп'єр пристав на пропозицію патриціїв міста й пішов на розрив із Францією. Але до липня 1296 року Жан за допомогою короля Філіпа розбив графа Гі й отримав контроль над Валансьєном.
1299 року Жан після смерті бездітного Іоанна I Голландського, попри протест імператора Альбрехта I, успадкував графства Голландію і Зеландію.
Жан помер 1304 року, йому спадкував його старший син Вільгельм (Гільйом) I Добрий (1286—1337). Він був змушений боротись проти Фландрії і Брабанту. 1323 року він уклав угоду з графом Фландрії Людовіком I Неверським, за якою граф Фландрії відмовлявся від претензій на Зеландію, а Вільгельм відмовлявся від претензій на імперську Фландрію. Ця угода завершила династичний розбрат між Дамп'єрами та Авенами.
Вільгельму вдалось підкорити Західну Фрисландію, а також він приєднав до своїх володінь єпископство Утрехт. Пізніше він видав свою дочку Філіпу за короля Англії Едуарда III, другу дочку, Маргариту, він видав за імператора Людовіка IV Баварського. 1337 року він встав на чолі імперських князів, що вступили до союзу з Англією. Цей союз дав поштовх до початку воєнних дій у Столітній війні. Незабаром Вільгельм помер. Його син, Вільгельм (Гільйом) II (1307—1345) брав участь у Столітній війні на боці Англії. 1345 року він взяв в облогу Утрехт, єпископ якого прагнув вийти з-під його влади. Після укладення миру він вирушив придушувати повстання у Фрисландії, де й загинув.
Графство Ено під управлінням Баварського дому
Після смерті Вільгельма II Ено, Голландію та Зеландію успадкувала його сестра Маргарита II (1310—1356), що була заміжньою за імператором Людовіком IV Баварським.
Після смерті чоловіка Маргарита вирішила управляти графствами самостійно. Один з її синів, Вільгельм III (1330—1388), герцог Баварсько-Штраубінський з 1347, повстав проти матері, вимагаючи передати управління Голландією та Зеландією йому. Цей конфлікт отримав назву . Попри англійську допомогу, Маргарита зазнала поразки й у 1354 році була змушена передати управління графствами йому. Після смерті матері 1356 року Вільгельм успадкував і Ено. Але пізніше у нього почались напади божевілля, після чого він у 1358 році був поміщений до замку Гаага. Регентом його володінь, у тому числі й Ено, став інший син Маргарити, Альберт (1336—1404). Йому довелось битись з , придушувати заколоти знаті. Пізніше він налагодив стосунки з Францією. Після смерті брата Вільгельма у 1388 році він успадкував всі його володіння. Після його смерті 1404 року йому спадкував старший син Вільгельм IV (1365—1417). Він був змушений придушувати заколот сеньйорів Аркеля в Ено, пізніше він допоміг своєму брату Іоанну, скинутому 1406 року з посту єпископа Льєжа, повернути у 1408 році свій пост. Будучи прибічником герцогів Бургундії, Вільгельм втрутився на їхньому боці до громадянської війни між . 1415 року Ено було понівечено військами, що брали участь у битві під Азенкуром.
Після смерті 1417 року Вільгельма IV його володіння мала успадкувати дочка, Якоба (1401—1436). Але її дядько, єпископ Льєжа Іоанн III (1375—1425), склав з себе сан єпископа і пред’явив права на володіння брата. В результаті вона зберегла за собою лише Ено, а Голландія, Зеландія і Штраубінг дістались Іоанну. Вона безуспішно боролась за повернення своєї спадщини, для чого спочатку вийшла заміж у 1418 році за герцога Брабанту Жана IV, а потім, зрозумівши, що чоловік їй не може доповісти, кинула його і знайшла притулок в Англії, де, анулювавши попередній шлюб, вийшла заміж за , . Після смерті Іоанна III протектором його земель став герцог Бургундії Філіп III Добрий, з яким Якоба була змушена помиритись. За угодою у Дельфті 3 червня 1428 року Якоба була визнана графинею Ено, а Філіп став намісником її володінь та спадкоємцем. 1432 року вона підбурила повстання в Генті проти Філіпа, але його було придушено й у квітні 1433 року Якоба була змушена зректись графства на користь Філіпа. З цього моменту Ено увійшло до складу Бургундського герцогства.
Див. також
Бібліографія
- Піренн А., Середньовічні міста Бельгії
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ено (графство)
- Сайт MEDIEVAL lANDs [ 8 січня 2010 у Wayback Machine.] (англ.)
- Сайт Мирослава Марека, дім Реньє [ 7 жовтня 2010 у Wayback Machine.] (англ.)
- Сайт Мирослава Марека, Фландрський дім [Архівовано 10 березня 2012 у WebCite] (англ.)
- Сайт Мирослава Марека, Авени [ 14 травня 2011 у Wayback Machine.] (англ.)
- Сайт Мирослава Марека, Баварський дім [ 9 липня 2011 у Wayback Machine.] (англ.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Grafstvo Eno abo grafstvo Gennegau serednovichne grafstvo sho roztashovuvalos na teritoriyi suchasnoyi Belgiyi Francuzkoyu nazivalos grafstvo Eno fr comte de Hainaut nimeckoyu grafstvo Gennegau nim Grafschaft Hennegau Nazva pohodit vid najmenuvannya naselenogo punktu roztashovanogo na pivdni grafstva abo vid nazvi richki fr Haine sho peretinaye oblast EnoPraporGerbData stvorennya zasnuvannya1071Nazvano na chestdStolicyaMonsAdministrativna odinicyaBurgundski Niderlandi Simnadcyat provincij Ispanski Niderlandi Pivdenni NiderlandiZaminenij naPersha francuzka respublikaNa zaminuValenciennes d Chas data pripinennya isnuvannya1794 Eno u Vikishovishi Koordinati 50 27 pn sh 3 57 sh d 50 450 pn sh 3 950 sh d 50 450 3 950U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Karta grafstva Eno Chervonoyu liniyeyu poznacheno suchasnij franko belgijskij kordon Pervinno grafstvo vhodilo do skladu gercogstva Lotaringiya pislya rozdilu 959 roku do skladu Z 925 roku grafi Eno buli vasalami koroliv Shidno Frankskogo korolivstva Nimechchini piznishe imperatoriv Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Stoliceyu grafstva bulo misto Mons krim togo do nogo vhodili mista Valansyen i Kambre IstoriyaUtvorennya grafstva V cij oblasti zhilo keltske plem ya U chasi vtorgnennya Yuliya Cezarya do Galliyi oblast bula zahoplena rimlyanami yaki zbuduvali fort nazvanij Castri locus U VII stolitti na comu misci bulo zvedeno misto Mons Piznishe oblast uvijshla do skladu Frankskoyi derzhavi Za Verdenskoyu ugodoyu 843 roku Eno opinilos u skladi Seredinnogo korolivstva imperatora Lotara I Po jogo smerti 855 roku za rozpodilom mizh jogo sinami Eno opinilos u skladi korolivstva Lotara II Lotaringiyi Za Mersenskoyu ugodoyu 870 roku Eno perejshlo u pidporyadkuvannya korolyu Zahidno Frankskogo korolivstva Karlu II Lisomu sho priznachiv dlya upravlinnya oblastyu grafa Smert Karla Lisogo 6 zhovtnya 877 roku i smuti sho stalis u Franciyi po smerti 10 kvitnya 879 roku dozvolili korolyu Shidno Frankskogo korolivstva Lyudoviku Molodshomu priyednati Lotaringiyu cilkom do Nimechchini V Eno Lyudovik priznachiv novogo grafa nim stav Renye I Dovgoshiyij pomer 915 U toj chas teritoriya grafstva bula nevelikoyu obmezhenoyu na pivnochi richkoyu En na zahodi Sheldoyu na pivdni U 895 roci Eno opinilos u znovu utvorenomu korolivstvi Lotaringiya prichomu graf Renye stav golovnim radnikom korolya Cventibolda Ale do 898 roku Renye potrapiv u nemilist do Cventibolda yakij pozbaviv jogo Eno priznachivshi novim grafom pomer 920 Vin zberig svoye polozhennya j pislya 911 roku koli Lotaringiya yakoyu keruvav kolishnij graf Eno markgraf Renye Dovgoshiyij Pislya smerti Sigarda novim grafom stav rodich mozhlivo onuk grafa Engerrana I Engerran keruvav grafstvom do 925 roku koli Lotaringiya bula priyednana do Shidno Frankskogo korolivstva Pri comu korol Genrih I Ptaholov priznachiv novim grafom sina Renye I i brata gercoga Lotaringiyi Gizelberta Pravlinnya Renye II pomer do 940 zbuduvav u Monsi zamok zrobivshi jogo svoyeyu rezidenciyeyu Jomu dovelos vidbivati napad z yakogo vijshov peremozhcem Zavdyaki comu Renye zbilshiv svoyi volodinnya doluchivshi Valansyen i Bave Okrim togo vin stav svitskim abatom abatstv Sen Vodryu de Mons ta Sen Aldegond de Mobezh Sin Renye II Renye III pomer 973 pislya zagibeli 939 roku dyadka gercoga Lotaringiyi Gizelberta i smerti sina Gizelberta Genriha u 943 944 pred yaviv prava na gercogstvo Odnak korol Otton I Velikij viddav Lotaringiyu svoyemu zyatyu Konradu Rudomu yakij shvidko priviv lotaringsku znat do pokori Ale pislya togo yak Konrad priyednavsya do zakolotu Ludolfa Shvabskogo Renye zmig rozbiti buntivlivogo gercoga na beregah Maasu j toj zmushenij buv tikati Nastupnogo roku Konrad naviv na Lotaringiyu ugorciv sho spustoshili Gazbengau Namyur ta Eno Novim gercogom Otton priznachiv svogo brata Bruno 956 roku Renye III zahopiv chastinu osobistih volodin Gerbergi v Lotaringiyi yiyi tak zvanu vdovinu dolyu sho sprichinilo pohid Lotarya na Mons stolicyu Eno V rezultati pohodu Lotar zahopiv druzhinu Renye ta dvoh jogo siniv sho dozvolilo Bruno v obmin na zaruchnikiv zmusiti Renye povernuti zahopleni zemli Ale nevdovzi Renye znovu povstav ta Bruno spilno z Lotarem pridushili bunt Renye buv zahoplenij u polon ta vidanij Ottonu I yakij 958 roku vislav jogo na kordon Bogemiyi de vin i pomer a jogo volodinnya bulo konfiskovano Eno bulo rozdileno na 2 chastini grafstvo Mons ta Upravlinnya grafstvom Mons Otton doruchiv u chervni 958 roku pfalcgrafu Lotaringiyi Gotfridu pomer 964 a Valansyenom grafu Sini Renye III Renye i Lambert vtekli do Franciyi de znajshli pritulok pri korolivskomu dvore Pislya smerti Ottona I Renye IV i Lambert I yakih pidtrimuvav korol Franciyi Lotar virishili skoristatis zavorushennyami v Imperiyi j napali na Lotaringiyu v 973 roci rozbivshi pribichnikiv imperatora povernuvshi na deyakij chas sobi Eno Lishe 974 roku imperatoru Ottonu II vdalos zmusiti yih tikati do Franciyi 976 roku voni povtorili sprobu povernuti rodovi volodinnya ale znovu nevdalo Odnak nezabarom imperator virishiv peremaniti Renye i Lamberta na svij bik povernuvshi yim chastinu konfiskovanih volodin batka Lambertu bula vidilena chastina kolishnogo grafstva Eno sho otrimala nazvu grafstvo Luven Renye IV otrimav grafstvo Mons Valansyen zhe lishivsya pid upravlinnyam svoyih markgrafiv Tilki u 1045 roci onuku Renye IV pomer 1051 vdalos ob yednati Valansyen i Mons Pislya jogo smerti Eno uspadkuvav sin grafa Flandriyi Boduen I sho odruzhivsya iz vdovoyu Germana Eno pid upravlinnyam Flandrskogo domu Pervinnij gerb grafiv Eno Pislya smerti batka 1067 roku Boduen I uspadkuvav takozh Flandriyu vpershe ob yednavshi obidva grafstva v odnih rukah Ale pislya jogo smerti v 1070 roci jogo sini Arnulf III bl 1055 22 lyutogo 1071 ta bl 1056 8 chervnya 1098 lishilis malolitnimi pid opikoyu materi J cim virishiv skoristatis brat Boduena Robert kotrij organizuvav povstannya u 1070 roci zavdyaki yakomu vin zahopiv Gent i progolosiv sebe grafom Flandriyi Arnulf ta jogo mati zvernulis za dopomogoyu do korolya Franciyi Filipa I otrimavshi takozh pidtrimku Vilyama Fic Osberna yakij priviv armiyu z Normandiyi 22 lyutogo 1071 roku bilya gori Kassel vidbulas bitva u rezultati yakoyi Arnulf ta Vilyam zaginuli Korol Filip nevdovzi primirivsya z Robertom I j viznav jogo grafom Flandriyi a Rihilda z Boduenom zakripilis v Eno zaklikavshi na dopomogu imperatora Pislya trivaloyi borotbi Boduen II pomirivsya z dyadkom 1097 roku vin virushiv do Pershogo Hrestovogo pohodu pid chas yakogo zaginuv Vin zalishiv dekilkoh siniv ta dochok Eno uspadkuvav jogo starshij sin 1188 1220 Vin pred yavlyav prava na Flandriyu pislya smerti grafa Boduena VII ale bezuspishno Jomu spadkuvav starshij sin bl 1108 8 listopada 1171 Pid chas jogo malolitstva do 1127 roku regentsheyu grafstva bula jogo mati Iolanda Geldernska Vona domoglas zaruchin sina z Alisoyu Namyurskoyu bl 1115 1169 z yakoyu Boduen odruzhivsya blizko 1130 roku Zavdyaki comu shlyubu v 1189 roci pislya pripinennya perejshlo do sina Boduena IV Boduen IV bezuspishno pred yavlyav prava na Flandriyu u 1127 roci pislya smerti Karla Dobrogo a potim u 1128 roci pislya smerti Vilgelma Klitona 1147 roku Boduen sprobuvav znovu zahopiti Flandriyu skoristavshis tim sho yiyi graf Tyerri Elzaskij virushiv do Hrestovogo pohodu Ale sproba zakinchilas nichim 1151 roku Terri ta Boduen uklali mir 1161 roku Boduen odruzhiv svogo sina Boduena z dochkoyu Terri Margaritoyu sho dozvolilo tomu cherez 40 rokiv otrimati Flandriyu Gerb ob yednanogo grafstva Flandriya i Eno z 1191 roku Boduen V 1150 17 grudnya 1795 spadkuvav batku v Eno 1171 roku Vin zblizivsya zi svoyim shurinom grafom Flandriyi Filipom I Elzaskim uklavshi z nim 1177 roku ugodu pro soyuz 1180 roku Boduen vidav svoyu dochku Izabellu za korolya Franciyi Filipa II Avgusta sho otrimav yak pridane Artua 1189 roku Boduen otrimav vid imperatora grafstvo Namyur zvedene do markgrafstva a u 1191 roci pislya smerti Filipa Elzaskogo otrimav Flandriyu Za Namyur jomu dovelos vesti vijnu z bratom druzhini Genrihom I Namyurskim z yakoyi vin vijshov peremozhcem 1194 roku Boduen V lishiv dekilkoh siniv Flandriyu ta Eno uspadkuvav jogo starshij sin Boduen Balduyin VI 1171 1205 Namyur otrimav drugij sin 1175 12 zhovtnya 1212 Stavshi grafom Boduen VI na vidminu vid batka stav pribichnikom korolya Angliyi 1200 roku jomu vdalos za Perronskoyu ugodoyu otrimati pivnich Artua a takozh oderzhati suverenitet nad Ginom Arrom ta Betyunom A 1202 roku vin razom iz molodshimi bratami Genrihom ta Estashem virushiv do Chetvertogo hrestovogo pohodu regentom Flandriyi vin priznachiv Filipa Namyurskogo a regentom Eno svogo pobichnogo brata Villema de Vershina Vnaslidok cogo pohodu Boduen buv obranij imperatorom Latinskoyi imperiyi ale 1205 roku potrapiv u polon de j pomer U Latinskij imperiyi jomu spadkuvav brat Genrih bl 1176 11 lipnya 1216 Pravlinnya dochok imperatora Boduena Imperator Balduyin lishiv tilki dvoh dochok Zhannu j Margaritu Flandriya j Eno distalis starshij Zhanni 1200 5 grudnya 1244 opikunom yiyi 1208 roku stav korol Franciyi Filip II Avgust sho vikupiv ce pravo u Filipa Namyurskogo V sichni 1212 roku korol Filip vidav Zhannu zamizh za sina Sanshu I korolya Portugaliyi Ferrana 1188 1233 sho stav grafom Flandriyi j Eno Ale nevdovzi Ferran pragnuchi vporatis iz flandrskoyu znattyu porvav z Franciyeyu j doluchivsya do anglo velfskoyi koaliciyi yaku ocholyuvav imerator Ottonom IV Braunshvejgskim i korolem Angliyi Ioannom Bezzemelnim 27 lipnya 1214 roku vidbulas bitva pid Buvinom de anglo velfska koaliciya zaznala porazki a Ferran potrapiv u polon Zhanni buli zalisheni yiyi volodinnya ale vona bula zmushena za ugodoyu z korolem Filipom II zriti ukriplennya Valansyena Ipra Odenarda j Kasselya Ferran vijshov na svobodu lishe 1226 roku Z cogo momentu vin buv prihilnikom korolya Franciyi do samoyi smerti u 1233 roci Dochka Ferrana j Zhanni Mariya bula viddana na opikunstvo korolya Lyudovika IX j mala vijti zamizh za jogo brata ale pomerla 1236 roku Inshih ditej u Zhanni ne bulo hocha vona j vijshla zamizh 1237 roku vdruge za Tomasa II Savojskogo 1199 1259 Molodsha sestra Zhanni Margarita II 2 chervnya 1202 10 lyutogo 1280 u 1212 roci vijshla zamizh za 1182 1244 balyi Eno Grafinya Zhanna zasudila cej shlyub vvazhayuchi jogo nepripustimim oskilki Bushar buv she ditinoyu prisvyachenij sluzhinnyu Bogu j buv postavlenij protodiyakonom Papa Inokentij III viznav cej shlyub u 1216 roci nedijsnim ale formalno vin ne buv rozirvanij a podruzhzhya prodovzhuvalo zhiti razom Vid cogo shlyubu narodilis dvi ditini i Boduen she odna ditina pomerla nemovlyam 1219 roku Bushar buv uv yaznenij z v yaznici jogo zvilnili 1221 roku za umovi sho vin zalishit druzhinu j virushit do Rimu za vidpushennyam grihiv Poki vin buv u Rimi Margarita za napolyagannyam sestri u 1223 roci vijshla zamizh za 1196 3 veresnya 1231 Cej shlyub sprichiniv skandal oskilki pershij shlyub tak i ne bulo rozirvano Konflikt sho vinik u pidsumku mizh domami Damp yer i ne stihav dekilka desyatilit Aveny zayavlyali pro svoye pravo pervorodstva a Damp yeri ne viznavali spadkoyemcyami zvedenih brativ nazivayuchi yih bastardami 5 grudnya 1244 roku pomerla grafinya Zhanna pislya chogo Flandriya ta Eno perejshli do Margariti Ale praktichno odrazu znovu vinikla superechka za spadshinu mizh ditmi Margariti She v 1235 roci korol Franciyi Lyudovik IX domigsya primirennya mizh Margaritoyu i Zhanom starshim z Aveniv peredbachivshi nerivnij rozpodil spadshini Aveni otrimuvali dvi somih a Damp yeri p yat somih Ale sprava uskladnyuvalas tim sho chastina spadshini znahodilas u Franciyi grafstvo Flandriya a chastina v imperiyi grafstvo Eno Gennegau 1245 roku imperator Fridrih II daruvav Margariti she j ale vono znahodilos pid zastavoyu u francuzkogo korolya za veliku poziku yaku korol pozichiv imperatoru Konstantinopolya Balduyinu II U 1246 roci u peredden hrestovogo pohodu Lyudovik IX ta papskij legat Ed de Shatoru domoglis primirennya storin nadavshi Eno Avenam a Flandriyu Damp yeram Margarita prisvoyila titul grafa Flandriyi svoyemu starshomu sinu Giljomu III Grafom Eno stav 1218 1257 19 travnya 1250 roku Giljom pidpisav iz Zhanom d Aven ugodu stosovno Namyura ommazhem na yakij u 1249 roci Margarita postupilas Zhanu Togo zh roku Rimska kuriya viznala nareshti zakonni prava Aveniv Ale 6 chervnya 1251 roku na turniri grupa licariv ubila Giljoma V ubivstvi zvinuvatili Aveniv pislya chogo borotba vidnovilas znov Grafstvo Eno pid upravlinnyam Grafstvo Eno u 1250 roci U borotbi z Damp yerami Zhan d Aven znajshov pidtrimku v osobi imperatora Vilgelma II Ale pislya jogo smerti Aveni vtratili pidtrimku imperiyi 24 veresnya 1256 roku grafinya Margarita ta yiyi sini Aveni za poserednictva korolya Lyudovika IX uklali zgidno z yakoyu za Avenami bulo ostatochno zakripleno grafstvo Eno a za Damp yerami Flandriyu Pri comu Zhan I d Aven zmushenij vidmovitis vid prav na Namyur Vin pomer 1257 roku U 1273 roci imperatorom bulo obrano Rudolfa Gabsburga Vin pidtrimav Zhana II d Avena 1247 1304 yakij vidnoviv borotbu z Damp yerami Imperator podaruvav Zhanu impersku Flandriyu ogolosivshi grafa Flandriyi Gi de Damp yera vignanim z imperiyi Odnak stanovishe Gi u svoyih volodinnyah bulo dovoli micnim vin buv u cej chas najmogutnishim pravitelem u Niderlandah 1290 roku proti Zhana povstav Valansyen zhiteli yakogo zvernulis za dopomogoyu do korolya Franciyi Filipa IV yakij viddav jogo grafu Gi Prote 1293 roku Zhan d Aven pomirivsya z korolem Filipom U sichni 1296 roku Zhan razom z korolem Filipom ta grafom Gollandiyi Florisom V uklali soyuz proti Angliyi U lyutomu korol Filip povernuv Valansyen Zhanu ale misto vidmovilos pidkoritis viznavshi nad soboyu vladu grafa Flandriyi Gi de Damp yer pristav na propoziciyu patriciyiv mista j pishov na rozriv iz Franciyeyu Ale do lipnya 1296 roku Zhan za dopomogoyu korolya Filipa rozbiv grafa Gi j otrimav kontrol nad Valansyenom Gerb grafstva Eno i grafstva Gollandiyi prijnyatij Zhanom I d Aven 1299 roku Zhan pislya smerti bezditnogo Ioanna I Gollandskogo popri protest imperatora Albrehta I uspadkuvav grafstva Gollandiyu i Zelandiyu Zhan pomer 1304 roku jomu spadkuvav jogo starshij sin Vilgelm Giljom I Dobrij 1286 1337 Vin buv zmushenij borotis proti Flandriyi i Brabantu 1323 roku vin uklav ugodu z grafom Flandriyi Lyudovikom I Neverskim za yakoyu graf Flandriyi vidmovlyavsya vid pretenzij na Zelandiyu a Vilgelm vidmovlyavsya vid pretenzij na impersku Flandriyu Cya ugoda zavershila dinastichnij rozbrat mizh Damp yerami ta Avenami Vilgelmu vdalos pidkoriti Zahidnu Frislandiyu a takozh vin priyednav do svoyih volodin yepiskopstvo Utreht Piznishe vin vidav svoyu dochku Filipu za korolya Angliyi Eduarda III drugu dochku Margaritu vin vidav za imperatora Lyudovika IV Bavarskogo 1337 roku vin vstav na choli imperskih knyaziv sho vstupili do soyuzu z Angliyeyu Cej soyuz dav poshtovh do pochatku voyennih dij u Stolitnij vijni Nezabarom Vilgelm pomer Jogo sin Vilgelm Giljom II 1307 1345 brav uchast u Stolitnij vijni na boci Angliyi 1345 roku vin vzyav v oblogu Utreht yepiskop yakogo pragnuv vijti z pid jogo vladi Pislya ukladennya miru vin virushiv pridushuvati povstannya u Frislandiyi de j zaginuv Grafstvo Eno pid upravlinnyam Bavarskogo domu Gerb grafstva Eno pid chas pravlinnya Bavarskoyi dinastiyi Pislya smerti Vilgelma II Eno Gollandiyu ta Zelandiyu uspadkuvala jogo sestra Margarita II 1310 1356 sho bula zamizhnoyu za imperatorom Lyudovikom IV Bavarskim Pislya smerti cholovika Margarita virishila upravlyati grafstvami samostijno Odin z yiyi siniv Vilgelm III 1330 1388 gercog Bavarsko Shtraubinskij z 1347 povstav proti materi vimagayuchi peredati upravlinnya Gollandiyeyu ta Zelandiyeyu jomu Cej konflikt otrimav nazvu Popri anglijsku dopomogu Margarita zaznala porazki j u 1354 roci bula zmushena peredati upravlinnya grafstvami jomu Pislya smerti materi 1356 roku Vilgelm uspadkuvav i Eno Ale piznishe u nogo pochalis napadi bozhevillya pislya chogo vin u 1358 roci buv pomishenij do zamku Gaaga Regentom jogo volodin u tomu chisli j Eno stav inshij sin Margariti Albert 1336 1404 Jomu dovelos bitis z pridushuvati zakoloti znati Piznishe vin nalagodiv stosunki z Franciyeyu Pislya smerti brata Vilgelma u 1388 roci vin uspadkuvav vsi jogo volodinnya Pislya jogo smerti 1404 roku jomu spadkuvav starshij sin Vilgelm IV 1365 1417 Vin buv zmushenij pridushuvati zakolot senjoriv Arkelya v Eno piznishe vin dopomig svoyemu bratu Ioannu skinutomu 1406 roku z postu yepiskopa Lyezha povernuti u 1408 roci svij post Buduchi pribichnikom gercogiv Burgundiyi Vilgelm vtrutivsya na yihnomu boci do gromadyanskoyi vijni mizh 1415 roku Eno bulo ponivecheno vijskami sho brali uchast u bitvi pid Azenkurom Niderlandi u XIV stolitti Pislya smerti 1417 roku Vilgelma IV jogo volodinnya mala uspadkuvati dochka Yakoba 1401 1436 Ale yiyi dyadko yepiskop Lyezha Ioann III 1375 1425 sklav z sebe san yepiskopa i pred yaviv prava na volodinnya brata V rezultati vona zberegla za soboyu lishe Eno a Gollandiya Zelandiya i Shtraubing distalis Ioannu Vona bezuspishno borolas za povernennya svoyeyi spadshini dlya chogo spochatku vijshla zamizh u 1418 roci za gercoga Brabantu Zhana IV a potim zrozumivshi sho cholovik yij ne mozhe dopovisti kinula jogo i znajshla pritulok v Angliyi de anulyuvavshi poperednij shlyub vijshla zamizh za Pislya smerti Ioanna III protektorom jogo zemel stav gercog Burgundiyi Filip III Dobrij z yakim Yakoba bula zmushena pomiritis Za ugodoyu u Delfti 3 chervnya 1428 roku Yakoba bula viznana grafineyu Eno a Filip stav namisnikom yiyi volodin ta spadkoyemcem 1432 roku vona pidburila povstannya v Genti proti Filipa ale jogo bulo pridusheno j u kvitni 1433 roku Yakoba bula zmushena zrektis grafstva na korist Filipa Z cogo momentu Eno uvijshlo do skladu Burgundskogo gercogstva Div takozhGercogstvo Lotaringiya Flandrskij dim Burgundske gercogstvo Grafstvo FlandriyaBibliografiyaPirenn A Serednovichni mista BelgiyiPosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Eno grafstvo Sajt MEDIEVAL lANDs 8 sichnya 2010 u Wayback Machine angl Sajt Miroslava Mareka dim Renye 7 zhovtnya 2010 u Wayback Machine angl Sajt Miroslava Mareka Flandrskij dim Arhivovano 10 bereznya 2012 u WebCite angl Sajt Miroslava Mareka Aveni 14 travnya 2011 u Wayback Machine angl Sajt Miroslava Mareka Bavarskij dim 9 lipnya 2011 u Wayback Machine angl