Синодальний період в історії Почаївського монастиря — період в історії Почаївського монастиря у 1831-1917 роках, коли Російською православною церквою (до якої належав монастир) керував Святійший Синод.
Повернення до Православ'я та дарування статусу Лаври
У 1823 році православний єпископ Волині Стефан після того, як сгорів монастир в Острозі, де була єпископська семінарія, зробив представлення Святійшому Синоду про повернення Почаївського монастиря в Православ'я, але імператор Олександр I відмовив. Свобода віросповідання греко-католиків не порушувалася до 1831 року, коли вони брали участь у польському повстанні 1830–1831 років за незалежність Польщі. Під час повстання ченці прихильно поставилися до антимосковських повстанців: допомогли провіантом, кіньми, фуражем, грішми; 9 монахів-василіян, 45 монастирських підданих приєдналися до шляхетського війська. Тому, після придушення повстання, імператор Микола I 10 жовтня 1831 року розпорядився про те, щоб «Василіанський Почаївський монастир з усією церковною приналежністю, нерухомим майном і капіталами передати у відомство православного греко-російського духовенства». Було вирішено тут же, в монастирі, розмістити Волинського єпархіального архієрея з його штатом, консисторією і семінарією.
В той же час Святійший Синод наказав тодішньому православному єпископу Волинському і Житомирському Амвросію (Мореву), що прийняв головний храм Почаївської обителі, одразу ж почати в ньому православне Богослужіння. Для цього потрібно було відслужили водосвятний молебень і окропили храм перед літургією, внесли на престол православний Антимінс, сам же престол, якщо він знаходився не у вівтарі, відділеному іконостасом, «до розсуду» залишили таким, як є — «з поблажливості до думки і звичок відвідувачів». Крім цього, Синод розпорядився ввести до Почаївської обителі понад архієрейського штату до 12 священослужителів ієромонахів і овдовілих священиків, «які всі були б достатньо освічені та спроможні доброю своєю поведінкою подавати повчальний приклад». Були надані свідчення про те, як будуть розподілені монастирські будівлі, описи храмів з малюнками та інше. В той же час була створена спеціальна комісія з прийому Почаївської обителі від василіан, куда увійшли представники державної влади та духовенства. Комісія працювала з 10 жовтня до 25 листопада 1831 року, складаючи детальний опис монастирського майна. За цим описом можна судити про Почаївський монастир в ту епоху. Комісією були прийняті:
1. Чотири церкви: Упенський собор з Чудотворною іконою і Цельбоносною Стопою, з органом, сповідальнями та інше (в соборі в той час знаходилося 32 бокових престола, де служилися тихі обідні). Церква печерна в ім'я святої великомучениці Варвари з мощами преподобного Іова; церква тепла в ім'я Святої Троїці (не збереглася до нашого часу); церква кам'яна Різдва-Богородиці на полі, де і була здійснена коронація ікони Божої Матері. Крім того, монастиреві належали:
- 2. Кам'яна дзвіниця (не збереглася до нашого часу);
- 3. Братський корпус;
- 4. Церковне начиння, ризниця та богослужебні книги;
- 5. Бібліотека (200 томів на різних європейських мовах, в тому числі і на російській);
- 6. Друкарня (4 друкарських верстати);
- 7. Ряд будівель поза братським корпусом (кам'яний дім, що потім став архієрейськими палатами, інший кам'яний дім, де розмістилася потім Волинська православна консисторія, будинки друкарні, школи для півчих, приходської школи, сараї, амбари, кузня та інше);
- 8. Монастирське господарство (коні, вівці, рогата худоба, закрома із зерном, значні запаси вин і продуктів);
- 9. Фундушевий маєток, пожертвуваний ще Гнною Гойською;
- 10. Архів (що знаходився тоді в повному безладі).
10 жовтня 1831 року ректор Волинської духовної семінарії архімандрит Флавіан з іншими священослужителями звершили водосвяття та окроплення Успенського собору. Після цього були відслужені вечірня та молебень Божій Матері, а на наступний день — Божественна літургія. Цей день вважається днем формального повернення Почаївського монастиря в Православ'я після близько 110-літнього василіанського періоду. Незабаром після цього на гору Почаївську прибув перший її православний настоятель преосвященний Амвросій, єпископ Волинський і Житомирський, і з 25 жовтня в обителі почалося і архієрейське Богослужіння.
Першим ділом владики Амвросія було створення в обителі Духовного Собору, який повинен був зайнятися багатьма справами і перш за все організацією монашеського життя та прийняттям православних іноків. Синод у своєму розпорядженні єпископу Амвросію пропонував йому «просити» хороших монахів у Київського, Чернігівського та Курського єпархіальних архієреїв. Перший на гору Почаївську явився ієромонах Феодосій, посланий митрополитом Київським Євгенієм (Болховитиновим), і владика Амвросій призначив його благочинним і виконуючим обов'язки намісника. У подальшому виконуючим обов'язки намісника був призначений овдовілий Кременецький протоієрей, викладач Волинської семінарії Григорій Рафальський, пострижений в монашество під ім'ям Антонія. Пізніше Антоній Рафальський стане митрополитом Санкт-Петербургським і Новгородським.
По різному склалася доля василіан, виселених з православного монастиря. Деякі з них піддались переслідуванням за участь в Польському повстанні 1830–1831 років. Інші були звинувачені в розтраті монастирського майна і підпали під суд. Але доля більшості з них вирішувалася греко-католицькою консисторією, яка повідомляла єпископа Амвросія, хто з них куди повинен відправитися на проживання. Всім їм преосвященний Амвросій видав кошти і все необхідне на дорогу. Також, при василіанах тут працювали лісничий, пасічники, садівники, конюхи, пастухи, кухарі, ковалі, кравці та інші, що отримували, крім платні, ще так звану ординарію, тобто частину хліба зерном. За розпорядженням владики всі вони були залишені на своїх місцях при тому ж утриманні, яке отримували раніше. Тим же з них, які вже не могли працювати за віком, були від монастиря назначені пожиттєві пенсії. Багато з цих службовців перейшли потім в Православ'я.
При короткому правлінні владики Амвросія був встановлений і певний богослужебний чин, що діє в Лаврі в основному і донині. В поміч півчим був надісланий із Петербурга придворний протодіакон Павло Дашковський з псаломщиком, який, пробувши в монастирі деякий час, ввів в монастирі по церковному читанню, співу та взагалі богослужінню порядок Олександро-Невської лаври.
Владика Амвросій тільки почав займатися великою та клопіткою справою по благоустрою обителі, як був переведений в Нижньогородську єпархію, а на його місце в 1832 році був поставлений єпископом Волинським Інокентій (Сельнокринов), колишній єпископ Курський. Разом з єпископською кафедрою він, за прикладом свого попередника, повинен був прийняти в управління і обитель Почаївську. 1832 року владика Інокентій звернувся до волинського губернатора з проханням виділити архітектора для керівництва реконструкцією та реставраційними роботами. Проте відповідь була негативною . Через це, спочатку представницького архітектора замінив Франчішек Мехович (тогочаснмй викладач механіки Кременецького ліцею, а згодом досить відомий архітектор). За його участі в 1832 році навколо братського корпусу було розібрано всі господарські будівлі, які захаращували прилеглу територію, реконструйовано старий бровар біля ставу, стайню і каретну, споруджено кузню. Проте якогось загального плану робіт у монастирі на той час не існувало .
Через півтора року після свого вступу на посаду єпископ Інокентій став іменуватися священноархімандритом Почаївської Лаври. Бо, після звіту Синоду, був виданий 13 жовтня 1833 року наступний царський наказ, що присвоював монастирю статус лаври:
1. Почаївську Успенську обитель за багаточисельність прочан, що стікаються до неї, за пишність її церков, обсяг і величність будівель перетворити в православний монастир 1-класу, присвоївши їй назву Лаври.
2. Священноархімандриту цієї новоствореної Лаври бути завжди Волинським архієреєм, маючи для допомоги по управлінню монастирем особливого, благонадійного та достойного архімандрита з найменуванням намісника.
3. Зверх єпископського штату для беззупинного та пристойного звершення богослужіння призначити 12 ієромонахів, 4 ієродіакона з потрібним числом службових монахів і призначити монастирських служителів.
Тепер лавра мала стати форпостом відродження Православ'я на Волині. А це, у свою чергу, позитивно вплинуло на позицію щодо монастиря офіційної влади на губернському і загальнодержавному рівнях.
Також, слід зазначити про зцілення від нетлінних мощей святого Іова Почаївського 3 червня 1833 року дівчини-селянки Матрони Шлюгової з Оренбурзької губарнії, котра 3 роки страждала від болів і припадків. У Києві вона побачила сон, де сідий старець і жінка у білому одязі сказали йти у Почаївську лавру. У монастирі Матрона декілька разів була на водосвятних молебнах біля мощей святого Іова, після чого була зцілена.
Почаївська лавра в середині XIX століття
Після того, як Почаївська обитель була повернена до Православ'я, а потім отримала право офіційно називатися Лаврою, священноархімандритом якої стає єпископ Волинський і Житомирський, в її історії починається так званий «архієрейським» період, бо всі події, що відбувалися в той час в монастирі, були в тій чи іншій мірі зв'язані з діяльністю Волинських єпископів. Ввірена їх піклуванню Лавра стала на перший час постійним їхнім домом, одним з головних місць докладання їхніх сил і праць.
Перший з них — преосвященний Інокентій (Сельнокринов) зумів дати обителі духовне керівництво та виявився найкращим її будівничим і організатором у найрізноманітніших відношеннях. Він привів у повний порядок все матеріальне і фінансове господарство лаври, яке після відходу василіан знаходилося в сильно занедбаному стані. Завдяки новому притоку прочан єпископ Інокентій зумів поповнити Лаврську ризницю, прикрасити храми новими іконами, перебудувати галерею біля Успенського собору, покрити дахи залізом, побудувати кам'яну стіну навколо монастиря (при василіанах був простий дерев'яний тин), збудувати у 1835 році Святі ворота (Надбрамний корпус). Також, при єпископі Інокентії, у 1833 році для загального почитання урочисто знову були відкриті мощі преподобного Іова.
Восени 1833 року із Петербурга у монастир прибув архітектор Михайловський із дорученням постійно перебувати при лаврі й самому вести всі першочергові будівельні справи. Однією з перших справ було спорудження довкола монастиря міцної огорожі - цегляного муру. Будівництво муру з каменю та цегли розпочалося у вересні 1833 року і завершилося в 1836 році. Довжина муру становила 207 м, фундамент муру піднімався на 71 cм.
Одразу ж після прибуття у монастир, владика Інокентій встановив щонедільне читання по суботам соборного акафісту перед чудотворною іконою Божої Матері «на пам'ять повернення Почаївської обителі в лоно Православ'я». В той час його читав сам єпископ як священноархімандрит Лаври, потім його стали читати намісники у співслужінні іноків і звичайно при великому скупченні народу.
При єпископі Інокентії Лавра швидко набула вигляду споконвічної православної обителі. Шестиконечні хрести на куполах Успенського собору були замінені восьмиконечними, були придбані два срібних хреста, два напрестольних Євангелія, на пожертви багатих благодійників зроблені ікона святого равноапостольного великого князя Володимира і срібна рака з мощами преподобного Іова, куплені священні сосуди для служіння літургії, облаштовані іконостаси в теплій Печерній церкві та інше. В усіх цих справах, як і в будівельних роботах преосвященний брав безпосередню участь, діючи пліч о пліч з намісником Лаври Антонієм (Рафальським) і економом Миколаєм Немоловським, який пізніше сам прийняв монашество під ім’ям Григорій і став наступником Антонія у званні намісника. На Волині про єпископа Інокентія залишилася пам'ять як про «пастиря кроткого і радетельного».
У січні 1840 року на місце Інокентія був переведений з Мінська преосвященний архієпископ Никанор (Клементьєвський). У 1841 році він розпорядився про призначення особливого «трунного ієромонаха» до мощей преподобного Іова (нині він називається «блюститель мощей»), а також завів «Книгу для запису чудес і знамень», які відбувалися від трьох лаврських святинь. 11 чудес було засвідчено і записано ризничим Лаври ієромонахом Анатолієм з 1831 по 1841 роки. Особливу увагу архієпископ Никанор приділяв духовному благочинню монастирських насельників, відвідування ними Богослужінь, виконання покладених на них обов'язків та інше. 14 вересня 1842 року мощі преподобного Іова були перекладені у нову раку в печерній церкві.
В 1841 році єпархіальне управління на Волині було переведене з Почаєва до губернського міста Житомир. Разом з консисторією повинен був відправитися в Житомир і преосвященний Никанор, якому довелося залишити Лавру. Сюди приєдналася ще одна обставина. Колишній намісник Лаври Антоній (Рафальський) був возведений в звання єпископа Варшавського, вікарія Волинського, пізніше затверджений на посаді самостійного архієпископа Варшавського і Новогеоргієвського, а після цього, в 1843 році возведений в ступінь митрополита Санкт-Петербургського і Новгородського. В тому ж році Варшавська єпархія була з'єднана з єпархією Волинською, і преосвященний Никанор був зроблений архієпископом Варшавським і Новогеоргієвським, священноархімандритом Почаївської Лаври і керуючим Волинською єпархією. Тим самим коло діяльності архієпископа був значно разширений, і Почаїв з цього моменту став лише літньою резиденцією Варшавського архієрея.
Такий порядок продовжувався до переводу на Київську кафедру наступника Никанора, преосвященного Арсенія, який був останнім архієпископом Варшавським, управляючим Волинською єпархією. Потім більше півстоліття подальші архієреї були вже самостійними архієпископами Волинськими і Житомирськими і священноархімандритами Почаївської Лаври. З тим, у 1841 році, коли Варшавське вікаріатство було переіменовано в самостійну Варшавську єпархію, на Волині виникло особливе місцеве вікаріатство. Новий вікарій іменувався єпископом Острожським. Таким єпископом став преосвященний Анатолій (Мартиновський), якому на час відсутності архієпископа доручалося і управління Почаївською Лаврою, яку він постійно відвідував. В 1844 році він був переведений на самостійну Могилівську кафедру, новий же єпископ Острожський, колишній архімандрит Дерманського монастиря Ієрофей (Лобачевський), залишився намісником своєї обителі і з возведенням в сан єпископа. З цього моменту в Лаврі припиняється постійне архієрейське Богослужіння (за виключенням літніх місяців, які волинські архієреї проводили, как правило у монастирі); адміністративне ж управління за відсутності священноархімандрита знаходилося у віданні Духовного Собору, очолюваного намісником.
В 1848 році преосвященний Никанор, призначений митрополитом Санкт-Петербургським і Новгородським, виїжджаючи з Лаври, залишив Лаврській ризниці коштовні пожертви, в тому числі, повне архієрейське одіяння з золотої парчі із зеленими розводами, напрестольне Євангеліє, напрестольний хрест і кадильницю. Такого роду приношення Лаврі стануть потім свого роду традицією серед Волинських архієреїв, що переходили на інші кафедри.
На місце преосвященного Никанора архієпископом Варшавським і Новогеоргієвським, керуючим Волинською єпархією і священно-архімандритом Почаївської Лаври був у 1848 році призначений архієпископ Кам'янець-Подільський Арсеній (Москвін). З його іменем в історії Лаври зв'язаний ряд багатих пожертв, що прикрасили обитель; так, в 1850 році графиня Анна Орлова-Чесменська прислала незвичайний срібний кіот для Чудотворної ікони (який, на жаль, був дуже пошкоджений пожежею 1869 року); в 1851 році були зроблені срібні ризи для старого іконостасу, потім рака-ковчег для частинок святих мощей, придбано багато речей для ризниці та інше. Також за дванадцять років управління Лаврою преосвященним Арсенієм були влаштовані тут церкви преподобного Іова і преподобних Антонія і Феодосія Печерських, відремонтована галерея при Успенському соборі, створене кладовище для Почаївської братії при церкві Різдва-Богородиці та багато іншого. Особливу турботу преосвященний Арсеній проявив до лаврської друкарні, в якій при ньому з’явилися нові удосконалені станки, відлила 300 пудів літер, придбала найкращі палітурні пристосування та інше. Тут друкувалися Тріоді, навчальні Псалтирі, акафістники та інші богослужбові книги. При архієпископі Арсенії вийшов і перший «Опис Лаври», зіставлений під його керівництвом. Загалом, у середині ХІХ століття монастирська бібліотека налічувала близько 6 тис. томів. Але, більше всього пам'ять про владику Арсенія на горі Почаївскій буде пов'язана зі складеними ним двома молитвами: одною, що читається перед мощами преподобного Іова, та іншою, яка завершує читання акафіста перед чудотворним образом Почаївської Божої Матері.
В 1860 році Архієпископ Арсеній був переведений на кафедру митрополита Київського і Галицького, а на його місце невдовзі був призначений єпископ Нижньогородский Антоній (Павлинський). Його служіння почалося встановленням і освяченням в Успенському соборі так званого «царського іконостасу» (пожертвуваного імператором Олександром II на пам'ять відвідування ним Почаївської Лаври в 1859 році). Тут же, над Царськими воротами була розміщена Чудотворна ікона Почаївської Божої Матері з донині діючим пристроєм, яке дозволяє опускати її для того, щоб прочани могли підійти і приложитися до неї. Як і його попередники, преосвященний Антоній цілком присвятив себе інтересам і благоустрою обителі. Після відокремлення Варшавської архієпископії він вже не був Варшавським єпископом і міг приділяти більше часу своїй Волинській єпархії та справам Лаври. Ним була влаштована і в 1862 році освячена тепла церква в ім'я Святої Троїці, що знаходилася в східному крилі братського корпусу, там, де раніше знаходилася лаврська друкарня. Нині ця церква носить і'мя Похвали Пресвятій Богородиці або, як називають її скорочено, Похвальною.
23 червня 1861 року архієпископ Антоній, відслужив літургію в Печерній церкві, вийшов з хресним ходом на лаврський двір і після водосвяття та інших молитов положив перший камінь в основу нової лаврської дзвіниці. Її будівництво продовжувалося 10 років і було завершене у 1871 році вже при архієпископі Агафангелі. На тому місці, де зараз знаходиться ця дзвіниця, до того стояла убога дзвіничка, побудована ще при василіанах в 1771 році. Дзвіниця була побудована під наглядом і керівництвом Волинського єпархіального архітектора Раструханова. Архітектор навмисно спроектував її так, щоб вона гармонізувала з головним Успенським собором.
Лавра в кінці XIX століття
При преосвященному Агафангелі (Соловйові), архієпископі Волинському та Житомирському (1866–1876 роки), крім дзвіниці, були побудовані також народний готель, свічний завод, влаштована чудова галерея перед Успенським собором, а також був відреставрований і майже повністю відновлений зсередини сам собор, що постраждав від сильної пожежі 10 вересня 1869 року. Як говорить «Сказання про Почаївську Лавру», п'ять років владика «безперервно був зайнятий тим, щоб повернути Соборній Лаврській церкві втрачену від пожежі внутрішню красу, благоліпність, щоб при погляді на храм губилося, так би мовити, сама згадка про лихо, що його спіткало». При архієпископі Агафангелі був встановлений також особливий порядок «вічних поминань» в Лаврі, засноване «нічне читання» як «засіб для посилення молитовних подвигів братії як запобіжна міра проти святотатців», впорядковане служіння у кладовищенській церкві, що здійснюється по суботам від Пасхи до 1 жовтня для поминання почиваючої на лаврському кладовищі братії.
З іменем преосвященного Димитрія (Муратова), архієпископа Волинського і Житомирського (1876–1882 роки), крім турбот про зовнішній благоустрій Лаври (побудова нового готелю, спорудження коштовного срібного престолу в Успенському соборі майстром С. Ф. Верховцевим, влаштування чудового кіоту над Цельбоносною Стопою, оновлення лаврської галереї та церкви преподобного Іова та інше), пов'язане також введення нового свята на горі Почаївській — дня поминання святих угодників Волинських. Архієпископ Димитрій оголосив про це свято після урочистого Богослужіння, присвяченого 50-річчя ювілею приєднання Лаври до Православ'я.
При архієпископі Димитрії, а також при його наступнику Тихоні (Покровському), архієпископі Волинському і Житомирському (1882–1885 роки), з їх блогословіння в лаврській друкарні було видано декілька книг, присвячених історії та опису святинь Почаївської Лаври. Серед них праці А. Ф. Хойнацького «Путівник по горі Почаївській», «Повість історична про святу чудотворну ікону Божої Матері Почаївської», «Свята Цельбоносна Стопа Божої Матері в Почаївській Лаврі», потім «Бджола Почаївська», «Ізборник повчальних повчань і статей, складених і списаних преподобним Іовом, Ігуменом Лаври Почаївської», професора Н. І. Петрова, «Служба і акафісти в честь чудотворної ікони Божої Матері Почаївської і преподобному Іову» та інші.
Преосвященний Тихон благословив також приурочити день 13 жовтня в Почаївській Лаврі згадці пятидесятилітнього ювілею з часу включення Почаївської обителі в число російських лавр, «пам'яті святих угодників Києво-Печерської Лаври, з середи яких вийшли блаженні іноки, що заснували обитель Почаївську».
За часів преосвященного Палладія (Ганкевича), архієпископа Волинського та Житомирського (1885–1889 років) були зображені Київські та Волинські святі на стінах Печерної церкви преподобного Іова головним іконописцем Лаври, ієромонахом Паісієм. Владика Палладій був одним із найбільш ревних і дбайливих організаторів Лаври. При ньому було реорганізовано все лаврське господарство на раціональніших засадах, встановлені дзвони на дзвіниці, влаштована трапезна церква, освячена ним в ім'я великомучениці Варвари та великої княгині Русі Ольги 11 вересня 1888 року. Храм і донині служить світлою просторою трапезною для монастирської братії.
Архієпископ Палладій прагнув зробити Почаївську Лавру справжнім просвітницьким центром для відвідуючих її прочан. Він призначив двох спеціальних проповідників-катехізаторів, які повинні були постійно проповідувати — не тільки у недільні та святкові дні, але і завжди, коли в лаврських храмах збиралася достатня кількість богомольців. Він слідкував за тим, щоб братія служила прикладом християнського життя для всіх відвідувачів Лаври, перетворив існуюче при Лаврі з 1869 року науково-ремісниче училище у двохкласну церковноприходську школу, значно доповнив монастирську бібліотеку, жертвуючи для неї власні книги. Нарешті, за його ініціативою Лавра зуміла організувати випуск щонедільного журналу, що видавався на її власні кошти, під назвою «Почаївський листок».
«Почаївський листок» почав видаватися з 1887 року з ціллю релігійно-морального повчання простому народові. Зміст його складали роз'яснення недільних і святкових читань з Євангелія та Апостола у формі бесід, слів чи повчань, роз'яснень Десяти Заповідей, Символу Віри, загальновживаних молитов, значення обрядів, смислу Таінств, призначення духовного життя, тобто найосновніших речей, з яких складається Православна віра. У журналі друкувалися історичні оповіді про місцевих Волинських святих, про місцевих чудотворних іконах, про саму Почаївську Лавру; тут вміщалися бесіди і про місцеві забобони та звичаї, далекі від Православної Церкви, давалися виписки з «Житій святих» і «Святоотцівських творів», повідомлялися відомості з історії Церкви та інше.
Владика Палладію, вже не в сані правлячого архієрея і священноархімандрита Почаївської Лаври, а як простий єпископ на покої, провів останні роки свого життя в Лаврі та почив тут. Тут же він і похований в усипальниці, що знаходиться в Успенському соборі зліва, біля західної стіни (це єдиний випадок поховання православного архієрея у стінах Почаївського монастиря).
Наступним священноархімандритом Лаври став преосвященний Модест (Стрільбицький), архієпископ Волинський і Житомирський (1889–1902 роки). Він звертав особливу увагу на духовне життя Лаври, наполягаючи перш за все на твердому виконанні ченцями щоденного келійного правила. «Без келійного правила, — писав владика, — монах впадає в розслаблення і забуття чернечих обітниць… Для усунення цього необхідно, щоб обрані духівники Лаври, досвідчені в духовному житті, частіше проводили бесіди з братією про рухи помислів розуму і про серцеві побажання і навчили б їх розрізняти добре від злого і подавали б поради, як уникнути спокус… Ієродиякони та ієромонахи повинні якнайчастіше сповідуватися у духовників, хоч би щомісячно, і завжди, коли зазрить совість або мають на кого гнів, чи піддаються спокусі від ворога. Сповідь полегшує душевний тягар і виправляє волю». Піклуючись про виправлення внутрішнього життя іноків, преосвященний Модест звертав увагу і на прояви зовнішнього благочестя. Він замовив на Афоні копію чудотворної ікони, що іменується «Герондисса», бо вважається що Почаївська Лавра, як і Афон, знаходиться під особливим покровом Пресвятої Богородиці, і після прибуття цієї ікони в Житомир урочисто переніс її до Лаври. Після літургії на свято Вознесіння Господня (30 травня 1891 року) владика Модест виголосив проповідь з нагоди свята і про стрітення святої ікони Богоматері, про її заступництво за Почаївську обитель і всю Волинь. «Герондисса» була потім поставлена у вівтарі Успенського собору, і перед нею запалили непогасиму лампаду. Вона знаходиться там і по сьогоднішній день, і перед служінням іноки кожного разу приложуються до неї.
Між тим розширювалася релігійно-просвітницька діяльність Почаївської Лаври. В 1890 році при монастирі була відкрита церковно-учительська школа. Потім вона була переведена в Житомир, але й там утримувалася на кошти Лаври. В 1893 році два дворічних класи Почаївської церковноприходської школи були розділені на чотири однорічних. Учні, що закінчували цю школу, могли потім бути переведені в церковно-учительську школу в Житомир.
Лавра, бажаючи брати участь у збереженні пам'яток релігійної старовини, в 1893 році відкрила у себе місцеве сховище старовини. В тому ж році її іконописна майстерня брала участь у Петербурзькій виставці і отримала почесний диплом. При архієпископі Модесті був побудований кам'яний трьохповерховий дім, нова будівля для друкарні (1895-1896 роки), іконописної майстерні, церковноприходської школи і сховища старовини. На монастирській пасіці він побудував дім з обстановкою, що відповідала умовам монашеського життя, і церкву в ім'я Всіх Святих. В цьому домі з 1894 року була розміщена кіновія Лаври, де жили підстаркуваті та немічні з лаврської братії, що мали можливість провести сном останні роки в суцільній тиші і «созерцанії». В літній час сам преосвященний Модест віддавав перевагу житті на цій пасіці. Крім того, одним з обов'язків Лаври, як вважав архієпископ, було служіння прочанам, що приходили сюди здалеку, і не мали ні даху, ні їжі. При архієпископі Модесті діяв странноприїмний будинок і народний готель, бували безкоштовні обіди та пригощання і інше. Розцвіла при ньому і Почаївська друкарня. Щорічно в ній друкувалася велика кількість богослужебних і повчальних книжок, які розходилися в той час по всій Росії.
Час архієрейства преосвященного Модеста на Волині в 1892 році було відмічене ще одним ювілейним святкуванням — девятисотліттям хрещення Волині та створення на ній єпископської кафедри. Святкування це відкрилося урочистим перенесенням чудотворної ікони Божої Матері з Почаєва до Володимир-Волинського. Цей ювілей привів ще до одної події: за ініціативою владики Модеста в Житомирі було відкрито «Археологічне товариство», членами якого він запросив бути всіх священиків своєї єпархії, а тим самим — і монахів Почаївської Лаври. Він перший почав збирати старовинні рукописи, книги, архіви, літописи, священні предмети, старовинні ікони, різного роду документи, вказавши тим самим на те, що священослужитель повинен завжди бути і хранителем пам'яті народної, носієм його історичної і національної самосвідомості. Після кончини преосвященного Модеста архієпископом Волинським і Житомирським став преосвященний Антоній (Храповицький) (1902–1914 роки).
Лавра на початку XX століття
У 1902–1914 роках священноархімандритом лаври був архієпископ Волинський і Житомирський Антоній (Храповицький). В цей період у лаврі були урочисті Богослужіння, невичерпні потоки прочан, багаті пожертвування, три єпископські хіротонії, відвідання визначних ієрархів (Патріарха Антіохійського Григорія, митрополита Димитрія, пізніше Патріарха Сербського та інших), спорудження братської лікарні, місіонерські з'їзди у стінах Лаври, залучення до неї студентів Духовних Академій, що любили проводити тут канікули, відкриття філіалу Почаївської друкарні у Житомирі, збільшення числа самої братії та декілька випадків зцілень. Правда, в житті лаври було тоді і декілька тіньових моментів: пожвавлення політичного життя сколихнуло і монашу обитель. Деякі монахи стали активними членами «Союзу російського народу», здавалося, що «Почаївський листок» почав ставати його рупором, що потім, при майбутніх змінах влади, стане одним із головних звинувачень проти Лаври і поставить під загрозу саме її існування. Але потрібно зазначити, що владика Антоній не схвалював ніяких проявів політиканства з боку ченців.
Та найвизначнішою подією в житті лаври того часу стала побудова Троїцького собору (1906–1911 роки). Собор був побудований у стилі православної старовини XV століття і являє собою точну копію (вчетверо більшу) іншого, Троїцького собору, що знаходиться в Троїце-Сергієвій Лаврі. Новий храм Почаївської Лаври був спроектований знаменитим академіком О. В. Щусевим. Собор має два іконостаси.
Також в цей час, за розповіддю священика Н.Нікітюкова, яка була поміщена в Журналі Варшавській Митрополії повідомлялося про наступний чудесний випадок у монастирі: "У Лаврській печерній церкві преподобного Іова в день його пам'яті (28 жовтня 1908 року) служив літургію преосвященний Міхей (Алексєєв, єпископ Володимир-Волинський). Богослужіння відбувалося урочисто і чинно за участю сонму священнослужителів і прекрасного співу хору. Настав час освячення Святих Дарів. Вже проспівали «Тебе поем», а владика стояв нерухомо і з виразом напруженої уваги дивився вперед, начебто бачив щось незвичайне, чого інші не бачили. Нарешті один з архімандритів, що служили з ним, наблизився до преосвященного і тихо сказав: «Владико. Дари не освячені». На це преосвященний відповів: «Святі Дари освячені. Їх освятив преподобний Іов. Він стояв тут з нами і молився. Я бачив його».
У 1914 році на вимогу австрійського уряду, стривоженого популярністю архієпископа Волинського і Житомирського Антонія (Храповицького) (що також був священноархімандритом Почаївської лаври) в Галичині, він був переведений на Харківську кафедру. На його місце був назначений інший відомий ієрарх архієпископ Євлогій (Георгієвський), що також став, як і всі його попередники, священноархімандритом Почаївської Лаври. За згадками владики Євлогія, монахів в Лаврі в той час було чоловік 200. Також він згадував: «Братія добра, скромна, не дуже дисциплінована, дещо була втягнута в політику. Намісник Лаври, підстаркуватий о. Паісій, на неї впливати, очевидно, не міг. Головну роль в Лаврі грала Почаївська друкарня і архімандрит Віталій (Максименко), що її очолював. Монахи, що обслуговували друкарню (їх було чоловік 30-40), разом зі своїм головою, представляли щось на зразок „держави в державі“. У них була своя церква, вони мали свій гуртожиток — окремий корпус… Призначення друкарні було не стільки для поширення релігійної освіти в народі, скільки політична боротьба „типографщиків“ в дусі „Союзу російського народу“ з усіма інакомислячими».
9 червня 1914 року під головуванням владики Євлогія в Почаївській Лаврі відбувся з'їзд благочинних Волинської єпархії. Основна тема з'їзду — пожвавлення у приходах діяльності приходських братств, звільнення їх від політики. Був прийнятий новий устав, за яким ці братства повинні були бути реорганізовані. Але, цим планам не судилося здійснитися, бо вже 1 серпня 1914 року Російська імперія, на території якої знаходилася Почаївська лавра, була втягнута у Першу світову війну. Оскільки лавра знаходилася неподалік від фронту, владика Євлогій розпорядився перетворити лаврську лікарню в перев'язочну для поранених солдат, а монахи взяли на себе обов'язки братів милосердя.
Але вже у другій половині 1915 року почався відступ російських військ. По дорогам йшли військові частини, підпалюючи інтендантські склади, хліб, домівки; повсюди тягнуло гаром, можна було бачити зарева багатьох пожеж. У той рік весь врожай на Волині був спалений. Про цей, тривожний для монастиря, час владика Євлогій згадує: Я поїхав до Почаєва. Зібрав монахів, щоб попередити їх про біду, що наближається. Дивлюсь, лиця у них похмурі, трагічні…
- Ворог близько, отці, — звернувся я до братії. — Може бути, Почаїв перейде в його руки. Чи думаєте ви залишитися або тікати? Залишитись, звісно, — подвиг, а подвигу вимагати не можна. Якщо б залишились, ви увінчали б Лавру славою, заслуга ваша була б велика… Потім про вас будуть говорити: ось які стійкі були почаївські іноки! А я усім, хто залишиться, низько поклонюся. В окрузі велика потреба у требах, священики — люди сімейні, їм залишатися важко, а ми, монахи, нічим не зв'язані. Я не наказую, а надаю вашій совісті вирішити: залишитися або поїхати. У кого нема мужньості, хай їде — його судити не можу, не маю права.
Подумали монахи, подумали — розділилися. Чоловік 30 із них — самий цвіт Лаври — залишилися (двоє попросили дозволу прийняти велику схиму), а інші заявили: «Ми, владика, по немочі нашій вирішили піти…».
З середини червня 1915 року в Лаврі стали складати всі цінні речі. Як згадує владика Євлогій: «В одну з теплих червневих ночей… тихо підкотила карета, і із під'їзда братського корпуса була винесена Почаївська Чудотворна ікона Божої Матері. Тихий шелест ряс та зовсім беззвучні сльози, що текли по старим лицям архімандрита Паісія та ігумена Наума, та нас, небагатьох присутніх, — такі були проводи Заступниці Лаври. Тінню попливла карета за Святі Ворота… Всі пішли в церкву…». Чудотворною Почаївською іконою потім благословляли війська, що йшли на фронт. В одну із ночей тихо та без розголосу були вивезені і мощі преподобного Іова. Все вивезене було доставлене до Житомира, де і зберігалося до 1918 року: ікона — в домовій церкві архієрейського дому, святі мощі — в кафедральному соборі. Далі, як згадує владика Євлогій: «Скоро прийшло циркулярне розпорядження від військового керівництва спішно зібрати в прикордонних областях цінне церковне начиння і все церковне майно з металу і направити його всередину Росії. Постало питання: як бути з почаївськими дзвонами? Головний дзвін з пристосуваннями важив близько 900 пудів. Спустити його здавалося нездоланною трудністю. Прибули з штабу воєнні техніки, оглянули дзвони, і вирішили розрізати їх на куски за допомогою електричних приладів. Монахи повстали: «не дамо! Не дамо! Самі впораємося!» І дійсно, — впоралися. Коли братія розділилася, монахи, що залишили Почаїв, разбрелися по монастирям, а ті, хто залишився, приготувалися до захоплення ворогом. Я дуже розраховував на цих стійких іноків; вони могли обслуговувати навколишнє населення. Але вийшло навпаки. Коли австрійці заволоділи Лаврою, в монастир прибув австрійський ерцгерцог. Братія зустріла його шанобливо, ерцгерцог був коректним. На інший день з'явився наказ — виселити всіх в угорський табір для військовополонених. Мій великий почаївський приятель, 80-літній архімандрит Миколай, наказу вирішив не підкорятися. „Не міг я Лавру покинути, — розповідав він мені потім, — як вийду до двору, та як подивлюся на віконечко моєї келії, — так і заллюся сльозами… Не можу! Не можу! Ліг на ліжко — хай роблять зі мною, що хочуть, хай навіть штиками заколють — не піду!“ І не пішов. Коли хотіли його виволокти, він вчепився за ліжко — і ні з місця. Підняли крик, лайку… В цю хвилину проходив по коридору лікар, почув крики і поцікавився, у чому справа. Йому пояснили. „Залиште…“ Старого і залишили. У величезній Лаврі тільки він один і залишився. Місцеве населення затаскало його на треби, а австрійська влада була навіть вдоволена, що він усунув привід до незадоволення місцевого православного населення, позбавленого свого духовенства».
В Лаврі австрійці вирішили влаштуватися надовго. Вони провели електроенергію та водопровід. Але православним монастирем вирішили розпорядитися по-своєму, проявивши досить велику неповагу до святині. Успенський храм перетворили в католицький і стали служити в ньому меси. У трапезній церкві влаштували кіно, за розповідями очевидців, фільми дивилися в шапках, безперервно курили, приходили п'яними, а в маленькому храмі при архієрейському домі влаштували свій ресторан, прикрасивши його непристойними малюнками. А, після свого відступу залишили в храмі гори пляшок. Але, в 1916 році, під час Брусиловського наступу, Почаїв був звільнений. Австрійці залишили монастир, православне Богослужіння незабаром відновилися.
Список священноархімандритів (Волинських єпископів) монастиря в Синодальний період
- Амвросій (Морєв) (1831—1832 роки)
- Інокентій (Сельнокринов) (1832—1840)
- Никанор (Клементьєвський) (1840—1848)
- Арсеній (Москвін) (1848—1860)
- Антоній (Павлинський) (1860—1866)
- Агафангел (Соловйов) (1866 — 1876)
- Димитрій (Муратов) (1876—1882)
- Тихон (Покровський) (1882—1885)
- Палладій (Ганкевич) (1885—1889)
- Модест (Стрільбицький) (1889—1902)
- Антоній (Храповицький) (1902—1914)
- Євлогій (Георгієвський) (1914—1920)
Список намісників монастиря в Синодальний період
- Антоній (Рафальський) (1832—1834 роки)
- Григорій (Немоловський) (1834—1848)
- Неофіт (Лелннович) (1848—1860)
- Архімандрит Амвросій (Лотоцький) (1860—1865)
- Архімандрит Феодосій (1865—1868)
- Архімандрит Павло (липень 1868 — грудень 1868)
- Архімандрит Михайло (1868—1871)
- Архімандрит Смарагд (1871—1872)
- Архімандрит Іоанн (Якубович) (1872—1883)
- Архімандрит Геронтій (1883—1884)
- Архімандрит Валентин (1884—1886)
- Архімандрит Модест (Стрільбицький) (1886—1891)
- Архімандрит Іриней (1891—1895)
- Архімандрит Філарет (1895—1900)
- Архімандрит Амвросій (Булгаков) (9 вересня 1897 — вересень 1909)
- Архімандрит Тимолай (Єрін) (1905—1912)
- Архімандрит Паїсій (1912—1920)
Див. також
Примітки
- . Архів оригіналу за 9 листопада 2016. Процитовано 13 червня 2016.
- Дубилко І. Почаївський монастир в історії нашого народу / І. Дубилко. - Вінніпег : Інститут дослідів Волині, 1986. С. 53.
- Огієнко І. І. Свята Почаївська лавра / І. І. Огієнко ; [упоряд., авт. передмови М. С. Тимошик]. - К. : Наша культура і наука, 2004. С. 83.
- Огієнко І. І. Свята Почаївська лавра / І. І. Огієнко ; [упоряд., авт. передмови М. С. Тимошик]. - К. : Наша культура і наука, 2004. С. 84.
- . Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 27 січня 2017.
- Гора Почаевская «Слава Богоматери» ІІІ, 2,111-115.
- Ричков П.А., Луц В.Д. Почаївська Свято-Успенська лавра. К., 2000. С. 98.
- «Житие и поучения преподобнаго и богоносного отца нашего Иова, игумена и чудотворца почаевского». Свято-Успенская Почаевская Лавра. С. 30.
- Марусик Т.В. Роль Почаївського монастиря у становленні національної свідомості / Роль бібліотек монастирів, соборів та установ у розвитку культури України. Тези наук. конф. К., 1993. С. 59-62
- Амвросий (Лотоцкий). Сказание историческое о Почаевской Успенской лавре. Почаев, 1886. С. 74.
- . Архів оригіналу за 1 липня 2016. Процитовано 13 червня 2016.
{{}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title () - Вортман Д., Мицик Ю. Почаївська Свято-Успенська лавра [ 16 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 468—470. — .
- http://www.vidania.ru/monastery/svyato_uspenskaya_pochaevskaya_lavra/svyato_troickiy_sobor.htm[недоступне посилання з червня 2019]
- . Архів оригіналу за 7 червня 2016. Процитовано 13 червня 2016.
Джерела
- Barącz S. http://polona.pl/item/564820/2/ [ 17 листопада 2015 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 468—470. — .
- Горбаченко Т. Почаївський монастир в контексті історії та духовності українського народу / Т. Горбаченко. - Тернопіль : Богдан, 1995.
- Гудима А. Почаївський монастир в історичній долі українства [Текст] / А. Гудима. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2003.
- Дубилко І. Почаївський монастир в історії нашого народу / І. Дубилко. - Вінніпег : Інститут дослідів Волині, 1986.
- Огієнко І. І. Свята Почаївська лавра / І. І. Огієнко ; [упоряд., авт. передмови М. С. Тимошик]. - К. : Наша культура і наука, 2004.
- Ричков П.А., Луц В.Д. Почаївська Свято-Успенська лавра. К., 2000.
- Ричков П. До історії формування архітектурного ансамблю Почаївської лаври. "Архітектурна спадщина України", 1995, вип. 2.
- Хойнацкий А. Ф. Почаевская Успенская лавра. Историческое описание / А. Ф. Хойнацкий ; [испр. и доп. Г. Я. Крыжановским]. - Почаев, 1897.
- Чернихівський Г. Почаївська Свято-Успенська Лавра [Текст] / Г. І. Чернихівський, В. О. Балюх. — Тернопіль: Збруч, 2006.
Посилання
- Офіційний сайт Почаївської лаври [ 16 травня 2016 у Wayback Machine.]
- Почаївська лавра на православній енциклопедії «Древо» [ 31 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Історія Почаївської лаври [ 7 травня 2016 у Wayback Machine.]
- Архітектура Почаївської лаври [ 1 липня 2016 у Wayback Machine.]
- Свято-Успенська Почаївська лавра. Сайт Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника [ 6 квітня 2017 у Wayback Machine.].
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Sinodalnij period v istoriyi Pochayivskogo monastirya period v istoriyi Pochayivskogo monastirya u 1831 1917 rokah koli Rosijskoyu pravoslavnoyu cerkvoyu do yakoyi nalezhav monastir keruvav Svyatijshij Sinod Povernennya do Pravoslav ya ta daruvannya statusu LavriU 1823 roci pravoslavnij yepiskop Volini Stefan pislya togo yak sgoriv monastir v Ostrozi de bula yepiskopska seminariya zrobiv predstavlennya Svyatijshomu Sinodu pro povernennya Pochayivskogo monastirya v Pravoslav ya ale imperator Oleksandr I vidmoviv Svoboda virospovidannya greko katolikiv ne porushuvalasya do 1831 roku koli voni brali uchast u polskomu povstanni 1830 1831 rokiv za nezalezhnist Polshi Pid chas povstannya chenci prihilno postavilisya do antimoskovskih povstanciv dopomogli proviantom kinmi furazhem grishmi 9 monahiv vasiliyan 45 monastirskih piddanih priyednalisya do shlyahetskogo vijska Tomu pislya pridushennya povstannya imperator Mikola I 10 zhovtnya 1831 roku rozporyadivsya pro te shob Vasilianskij Pochayivskij monastir z usiyeyu cerkovnoyu prinalezhnistyu neruhomim majnom i kapitalami peredati u vidomstvo pravoslavnogo greko rosijskogo duhovenstva Bulo virisheno tut zhe v monastiri rozmistiti Volinskogo yeparhialnogo arhiyereya z jogo shtatom konsistoriyeyu i seminariyeyu Yepiskop Amvrosij Moryev V toj zhe chas Svyatijshij Sinod nakazav todishnomu pravoslavnomu yepiskopu Volinskomu i Zhitomirskomu Amvrosiyu Morevu sho prijnyav golovnij hram Pochayivskoyi obiteli odrazu zh pochati v nomu pravoslavne Bogosluzhinnya Dlya cogo potribno bulo vidsluzhili vodosvyatnij moleben i okropili hram pered liturgiyeyu vnesli na prestol pravoslavnij Antimins sam zhe prestol yaksho vin znahodivsya ne u vivtari viddilenomu ikonostasom do rozsudu zalishili takim yak ye z poblazhlivosti do dumki i zvichok vidviduvachiv Krim cogo Sinod rozporyadivsya vvesti do Pochayivskoyi obiteli ponad arhiyerejskogo shtatu do 12 svyashenosluzhiteliv iyeromonahiv i ovdovilih svyashenikiv yaki vsi buli b dostatno osvicheni ta spromozhni dobroyu svoyeyu povedinkoyu podavati povchalnij priklad Buli nadani svidchennya pro te yak budut rozpodileni monastirski budivli opisi hramiv z malyunkami ta inshe V toj zhe chas bula stvorena specialna komisiya z prijomu Pochayivskoyi obiteli vid vasilian kuda uvijshli predstavniki derzhavnoyi vladi ta duhovenstva Komisiya pracyuvala z 10 zhovtnya do 25 listopada 1831 roku skladayuchi detalnij opis monastirskogo majna Za cim opisom mozhna suditi pro Pochayivskij monastir v tu epohu Komisiyeyu buli prijnyati 1 Chotiri cerkvi Upenskij sobor z Chudotvornoyu ikonoyu i Celbonosnoyu Stopoyu z organom spovidalnyami ta inshe v sobori v toj chas znahodilosya 32 bokovih prestola de sluzhilisya tihi obidni Cerkva pecherna v im ya svyatoyi velikomuchenici Varvari z moshami prepodobnogo Iova cerkva tepla v im ya Svyatoyi Troyici ne zbereglasya do nashogo chasu cerkva kam yana Rizdva Bogorodici na poli de i bula zdijsnena koronaciya ikoni Bozhoyi Materi Krim togo monastirevi nalezhali 2 Kam yana dzvinicya ne zbereglasya do nashogo chasu 3 Bratskij korpus 4 Cerkovne nachinnya riznicya ta bogosluzhebni knigi 5 Biblioteka 200 tomiv na riznih yevropejskih movah v tomu chisli i na rosijskij 6 Drukarnya 4 drukarskih verstati 7 Ryad budivel poza bratskim korpusom kam yanij dim sho potim stav arhiyerejskimi palatami inshij kam yanij dim de rozmistilasya potim Volinska pravoslavna konsistoriya budinki drukarni shkoli dlya pivchih prihodskoyi shkoli sarayi ambari kuznya ta inshe 8 Monastirske gospodarstvo koni vivci rogata hudoba zakroma iz zernom znachni zapasi vin i produktiv 9 Fundushevij mayetok pozhertvuvanij she Gnnoyu Gojskoyu 10 Arhiv sho znahodivsya todi v povnomu bezladi 10 zhovtnya 1831 roku rektor Volinskoyi duhovnoyi seminariyi arhimandrit Flavian z inshimi svyashenosluzhitelyami zvershili vodosvyattya ta okroplennya Uspenskogo soboru Pislya cogo buli vidsluzheni vechirnya ta moleben Bozhij Materi a na nastupnij den Bozhestvenna liturgiya Cej den vvazhayetsya dnem formalnogo povernennya Pochayivskogo monastirya v Pravoslav ya pislya blizko 110 litnogo vasilianskogo periodu Nezabarom pislya cogo na goru Pochayivsku pribuv pershij yiyi pravoslavnij nastoyatel preosvyashennij Amvrosij yepiskop Volinskij i Zhitomirskij i z 25 zhovtnya v obiteli pochalosya i arhiyerejske Bogosluzhinnya Namisnik Antonij Rafalskij Pershim dilom vladiki Amvrosiya bulo stvorennya v obiteli Duhovnogo Soboru yakij povinen buv zajnyatisya bagatma spravami i persh za vse organizaciyeyu monasheskogo zhittya ta prijnyattyam pravoslavnih inokiv Sinod u svoyemu rozporyadzhenni yepiskopu Amvrosiyu proponuvav jomu prositi horoshih monahiv u Kiyivskogo Chernigivskogo ta Kurskogo yeparhialnih arhiyereyiv Pershij na goru Pochayivsku yavivsya iyeromonah Feodosij poslanij mitropolitom Kiyivskim Yevgeniyem Bolhovitinovim i vladika Amvrosij priznachiv jogo blagochinnim i vikonuyuchim obov yazki namisnika U podalshomu vikonuyuchim obov yazki namisnika buv priznachenij ovdovilij Kremeneckij protoiyerej vikladach Volinskoyi seminariyi Grigorij Rafalskij postrizhenij v monashestvo pid im yam Antoniya Piznishe Antonij Rafalskij stane mitropolitom Sankt Peterburgskim i Novgorodskim Po riznomu sklalasya dolya vasilian viselenih z pravoslavnogo monastirya Deyaki z nih piddalis peresliduvannyam za uchast v Polskomu povstanni 1830 1831 rokiv Inshi buli zvinuvacheni v roztrati monastirskogo majna i pidpali pid sud Ale dolya bilshosti z nih virishuvalasya greko katolickoyu konsistoriyeyu yaka povidomlyala yepiskopa Amvrosiya hto z nih kudi povinen vidpravitisya na prozhivannya Vsim yim preosvyashennij Amvrosij vidav koshti i vse neobhidne na dorogu Takozh pri vasilianah tut pracyuvali lisnichij pasichniki sadivniki konyuhi pastuhi kuhari kovali kravci ta inshi sho otrimuvali krim platni she tak zvanu ordinariyu tobto chastinu hliba zernom Za rozporyadzhennyam vladiki vsi voni buli zalisheni na svoyih miscyah pri tomu zh utrimanni yake otrimuvali ranishe Tim zhe z nih yaki vzhe ne mogli pracyuvati za vikom buli vid monastirya naznacheni pozhittyevi pensiyi Bagato z cih sluzhbovciv perejshli potim v Pravoslav ya Pri korotkomu pravlinni vladiki Amvrosiya buv vstanovlenij i pevnij bogosluzhebnij chin sho diye v Lavri v osnovnomu i donini V pomich pivchim buv nadislanij iz Peterburga pridvornij protodiakon Pavlo Dashkovskij z psalomshikom yakij probuvshi v monastiri deyakij chas vviv v monastiri po cerkovnomu chitannyu spivu ta vzagali bogosluzhinnyu poryadok Oleksandro Nevskoyi lavri Vladika Amvrosij tilki pochav zajmatisya velikoyu ta klopitkoyu spravoyu po blagoustroyu obiteli yak buv perevedenij v Nizhnogorodsku yeparhiyu a na jogo misce v 1832 roci buv postavlenij yepiskopom Volinskim Inokentij Selnokrinov kolishnij yepiskop Kurskij Razom z yepiskopskoyu kafedroyu vin za prikladom svogo poperednika povinen buv prijnyati v upravlinnya i obitel Pochayivsku 1832 roku vladika Inokentij zvernuvsya do volinskogo gubernatora z prohannyam vidiliti arhitektora dlya kerivnictva rekonstrukciyeyu ta restavracijnimi robotami Prote vidpovid bula negativnoyu Cherez ce spochatku predstavnickogo arhitektora zaminiv Franchishek Mehovich togochasnmj vikladach mehaniki Kremeneckogo liceyu a zgodom dosit vidomij arhitektor Za jogo uchasti v 1832 roci navkolo bratskogo korpusu bulo rozibrano vsi gospodarski budivli yaki zaharashuvali prileglu teritoriyu rekonstrujovano starij brovar bilya stavu stajnyu i karetnu sporudzheno kuznyu Prote yakogos zagalnogo planu robit u monastiri na toj chas ne isnuvalo Cherez pivtora roku pislya svogo vstupu na posadu yepiskop Inokentij stav imenuvatisya svyashennoarhimandritom Pochayivskoyi Lavri Bo pislya zvitu Sinodu buv vidanij 13 zhovtnya 1833 roku nastupnij carskij nakaz sho prisvoyuvav monastiryu status lavri 1 Pochayivsku Uspensku obitel za bagatochiselnist prochan sho stikayutsya do neyi za pishnist yiyi cerkov obsyag i velichnist budivel peretvoriti v pravoslavnij monastir 1 klasu prisvoyivshi yij nazvu Lavri 2 Svyashennoarhimandritu ciyeyi novostvorenoyi Lavri buti zavzhdi Volinskim arhiyereyem mayuchi dlya dopomogi po upravlinnyu monastirem osoblivogo blagonadijnogo ta dostojnogo arhimandrita z najmenuvannyam namisnika 3 Zverh yepiskopskogo shtatu dlya bezzupinnogo ta pristojnogo zvershennya bogosluzhinnya priznachiti 12 iyeromonahiv 4 iyerodiakona z potribnim chislom sluzhbovih monahiv i priznachiti monastirskih sluzhiteliv Teper lavra mala stati forpostom vidrodzhennya Pravoslav ya na Volini A ce u svoyu chergu pozitivno vplinulo na poziciyu shodo monastirya oficijnoyi vladi na gubernskomu i zagalnoderzhavnomu rivnyah Takozh slid zaznachiti pro zcilennya vid netlinnih moshej svyatogo Iova Pochayivskogo 3 chervnya 1833 roku divchini selyanki Matroni Shlyugovoyi z Orenburzkoyi gubarniyi kotra 3 roki strazhdala vid boliv i pripadkiv U Kiyevi vona pobachila son de sidij starec i zhinka u bilomu odyazi skazali jti u Pochayivsku lavru U monastiri Matrona dekilka raziv bula na vodosvyatnih molebnah bilya moshej svyatogo Iova pislya chogo bula zcilena Pochayivska lavra v seredini XIX stolittyaTaras Shevchenko Inter yer Soboru Pochayivskoyi Lavri 1846 T Shevchenko Pochayivska lavra Pislya togo yak Pochayivska obitel bula povernena do Pravoslav ya a potim otrimala pravo oficijno nazivatisya Lavroyu svyashennoarhimandritom yakoyi staye yepiskop Volinskij i Zhitomirskij v yiyi istoriyi pochinayetsya tak zvanij arhiyerejskim period bo vsi podiyi sho vidbuvalisya v toj chas v monastiri buli v tij chi inshij miri zv yazani z diyalnistyu Volinskih yepiskopiv Vvirena yih pikluvannyu Lavra stala na pershij chas postijnim yihnim domom odnim z golovnih misc dokladannya yihnih sil i prac Nadbramnij korpus Svyati vorota Pershij z nih preosvyashennij Inokentij Selnokrinov zumiv dati obiteli duhovne kerivnictvo ta viyavivsya najkrashim yiyi budivnichim i organizatorom u najriznomanitnishih vidnoshennyah Vin priviv u povnij poryadok vse materialne i finansove gospodarstvo lavri yake pislya vidhodu vasilian znahodilosya v silno zanedbanomu stani Zavdyaki novomu pritoku prochan yepiskop Inokentij zumiv popovniti Lavrsku riznicyu prikrasiti hrami novimi ikonami perebuduvati galereyu bilya Uspenskogo soboru pokriti dahi zalizom pobuduvati kam yanu stinu navkolo monastirya pri vasilianah buv prostij derev yanij tin zbuduvati u 1835 roci Svyati vorota Nadbramnij korpus Takozh pri yepiskopi Inokentiyi u 1833 roci dlya zagalnogo pochitannya urochisto znovu buli vidkriti moshi prepodobnogo Iova Voseni 1833 roku iz Peterburga u monastir pribuv arhitektor Mihajlovskij iz doruchennyam postijno perebuvati pri lavri j samomu vesti vsi pershochergovi budivelni spravi Odniyeyu z pershih sprav bulo sporudzhennya dovkola monastirya micnoyi ogorozhi ceglyanogo muru Budivnictvo muru z kamenyu ta cegli rozpochalosya u veresni 1833 roku i zavershilosya v 1836 roci Dovzhina muru stanovila 207 m fundament muru pidnimavsya na 71 cm Odrazu zh pislya pributtya u monastir vladika Inokentij vstanoviv shonedilne chitannya po subotam sobornogo akafistu pered chudotvornoyu ikonoyu Bozhoyi Materi na pam yat povernennya Pochayivskoyi obiteli v lono Pravoslav ya V toj chas jogo chitav sam yepiskop yak svyashennoarhimandrit Lavri potim jogo stali chitati namisniki u spivsluzhinni inokiv i zvichajno pri velikomu skupchenni narodu Pri yepiskopi Inokentiyi Lavra shvidko nabula viglyadu spokonvichnoyi pravoslavnoyi obiteli Shestikonechni hresti na kupolah Uspenskogo soboru buli zamineni vosmikonechnimi buli pridbani dva sribnih hresta dva naprestolnih Yevangeliya na pozhertvi bagatih blagodijnikiv zrobleni ikona svyatogo ravnoapostolnogo velikogo knyazya Volodimira i sribna raka z moshami prepodobnogo Iova kupleni svyashenni sosudi dlya sluzhinnya liturgiyi oblashtovani ikonostasi v teplij Pechernij cerkvi ta inshe V usih cih spravah yak i v budivelnih robotah preosvyashennij brav bezposerednyu uchast diyuchi plich o plich z namisnikom Lavri Antoniyem Rafalskim i ekonomom Mikolayem Nemolovskim yakij piznishe sam prijnyav monashestvo pid im yam Grigorij i stav nastupnikom Antoniya u zvanni namisnika Na Volini pro yepiskopa Inokentiya zalishilasya pam yat yak pro pastirya krotkogo i radetelnogo Arhiyepiskop Nikanor Klementyevskij U sichni 1840 roku na misce Inokentiya buv perevedenij z Minska preosvyashennij arhiyepiskop Nikanor Klementyevskij U 1841 roci vin rozporyadivsya pro priznachennya osoblivogo trunnogo iyeromonaha do moshej prepodobnogo Iova nini vin nazivayetsya blyustitel moshej a takozh zaviv Knigu dlya zapisu chudes i znamen yaki vidbuvalisya vid troh lavrskih svyatin 11 chudes bulo zasvidcheno i zapisano riznichim Lavri iyeromonahom Anatoliyem z 1831 po 1841 roki Osoblivu uvagu arhiyepiskop Nikanor pridilyav duhovnomu blagochinnyu monastirskih naselnikiv vidviduvannya nimi Bogosluzhin vikonannya pokladenih na nih obov yazkiv ta inshe 14 veresnya 1842 roku moshi prepodobnogo Iova buli perekladeni u novu raku v pechernij cerkvi V 1841 roci yeparhialne upravlinnya na Volini bulo perevedene z Pochayeva do gubernskogo mista Zhitomir Razom z konsistoriyeyu povinen buv vidpravitisya v Zhitomir i preosvyashennij Nikanor yakomu dovelosya zalishiti Lavru Syudi priyednalasya she odna obstavina Kolishnij namisnik Lavri Antonij Rafalskij buv vozvedenij v zvannya yepiskopa Varshavskogo vikariya Volinskogo piznishe zatverdzhenij na posadi samostijnogo arhiyepiskopa Varshavskogo i Novogeorgiyevskogo a pislya cogo v 1843 roci vozvedenij v stupin mitropolita Sankt Peterburgskogo i Novgorodskogo V tomu zh roci Varshavska yeparhiya bula z yednana z yeparhiyeyu Volinskoyu i preosvyashennij Nikanor buv zroblenij arhiyepiskopom Varshavskim i Novogeorgiyevskim svyashennoarhimandritom Pochayivskoyi Lavri i keruyuchim Volinskoyu yeparhiyeyu Tim samim kolo diyalnosti arhiyepiskopa buv znachno razshirenij i Pochayiv z cogo momentu stav lishe litnoyu rezidenciyeyu Varshavskogo arhiyereya Takij poryadok prodovzhuvavsya do perevodu na Kiyivsku kafedru nastupnika Nikanora preosvyashennogo Arseniya yakij buv ostannim arhiyepiskopom Varshavskim upravlyayuchim Volinskoyu yeparhiyeyu Potim bilshe pivstolittya podalshi arhiyereyi buli vzhe samostijnimi arhiyepiskopami Volinskimi i Zhitomirskimi i svyashennoarhimandritami Pochayivskoyi Lavri Z tim u 1841 roci koli Varshavske vikariatstvo bulo pereimenovano v samostijnu Varshavsku yeparhiyu na Volini viniklo osoblive misceve vikariatstvo Novij vikarij imenuvavsya yepiskopom Ostrozhskim Takim yepiskopom stav preosvyashennij Anatolij Martinovskij yakomu na chas vidsutnosti arhiyepiskopa doruchalosya i upravlinnya Pochayivskoyu Lavroyu yaku vin postijno vidviduvav V 1844 roci vin buv perevedenij na samostijnu Mogilivsku kafedru novij zhe yepiskop Ostrozhskij kolishnij arhimandrit Dermanskogo monastirya Iyerofej Lobachevskij zalishivsya namisnikom svoyeyi obiteli i z vozvedennyam v san yepiskopa Z cogo momentu v Lavri pripinyayetsya postijne arhiyerejske Bogosluzhinnya za viklyuchennyam litnih misyaciv yaki volinski arhiyereyi provodili kak pravilo u monastiri administrativne zh upravlinnya za vidsutnosti svyashennoarhimandrita znahodilosya u vidanni Duhovnogo Soboru ocholyuvanogo namisnikom V 1848 roci preosvyashennij Nikanor priznachenij mitropolitom Sankt Peterburgskim i Novgorodskim viyizhdzhayuchi z Lavri zalishiv Lavrskij riznici koshtovni pozhertvi v tomu chisli povne arhiyerejske odiyannya z zolotoyi parchi iz zelenimi rozvodami naprestolne Yevangeliye naprestolnij hrest i kadilnicyu Takogo rodu prinoshennya Lavri stanut potim svogo rodu tradiciyeyu sered Volinskih arhiyereyiv sho perehodili na inshi kafedri Arhiyepiskop Arsenij Moskvin Na misce preosvyashennogo Nikanora arhiyepiskopom Varshavskim i Novogeorgiyevskim keruyuchim Volinskoyu yeparhiyeyu i svyashenno arhimandritom Pochayivskoyi Lavri buv u 1848 roci priznachenij arhiyepiskop Kam yanec Podilskij Arsenij Moskvin Z jogo imenem v istoriyi Lavri zv yazanij ryad bagatih pozhertv sho prikrasili obitel tak v 1850 roci grafinya Anna Orlova Chesmenska prislala nezvichajnij sribnij kiot dlya Chudotvornoyi ikoni yakij na zhal buv duzhe poshkodzhenij pozhezheyu 1869 roku v 1851 roci buli zrobleni sribni rizi dlya starogo ikonostasu potim raka kovcheg dlya chastinok svyatih moshej pridbano bagato rechej dlya riznici ta inshe Takozh za dvanadcyat rokiv upravlinnya Lavroyu preosvyashennim Arseniyem buli vlashtovani tut cerkvi prepodobnogo Iova i prepodobnih Antoniya i Feodosiya Pecherskih vidremontovana galereya pri Uspenskomu sobori stvorene kladovishe dlya Pochayivskoyi bratiyi pri cerkvi Rizdva Bogorodici ta bagato inshogo Osoblivu turbotu preosvyashennij Arsenij proyaviv do lavrskoyi drukarni v yakij pri nomu z yavilisya novi udoskonaleni stanki vidlila 300 pudiv liter pridbala najkrashi paliturni pristosuvannya ta inshe Tut drukuvalisya Triodi navchalni Psaltiri akafistniki ta inshi bogosluzhbovi knigi Pri arhiyepiskopi Arseniyi vijshov i pershij Opis Lavri zistavlenij pid jogo kerivnictvom Zagalom u seredini HIH stolittya monastirska biblioteka nalichuvala blizko 6 tis tomiv Ale bilshe vsogo pam yat pro vladiku Arseniya na gori Pochayivskij bude pov yazana zi skladenimi nim dvoma molitvami odnoyu sho chitayetsya pered moshami prepodobnogo Iova ta inshoyu yaka zavershuye chitannya akafista pered chudotvornim obrazom Pochayivskoyi Bozhoyi Materi Arhiyepiskop Antonij Pavlinskij V 1860 roci Arhiyepiskop Arsenij buv perevedenij na kafedru mitropolita Kiyivskogo i Galickogo a na jogo misce nevdovzi buv priznachenij yepiskop Nizhnogorodskij Antonij Pavlinskij Jogo sluzhinnya pochalosya vstanovlennyam i osvyachennyam v Uspenskomu sobori tak zvanogo carskogo ikonostasu pozhertvuvanogo imperatorom Oleksandrom II na pam yat vidviduvannya nim Pochayivskoyi Lavri v 1859 roci Tut zhe nad Carskimi vorotami bula rozmishena Chudotvorna ikona Pochayivskoyi Bozhoyi Materi z donini diyuchim pristroyem yake dozvolyaye opuskati yiyi dlya togo shob prochani mogli pidijti i prilozhitisya do neyi Yak i jogo poperedniki preosvyashennij Antonij cilkom prisvyativ sebe interesam i blagoustroyu obiteli Pislya vidokremlennya Varshavskoyi arhiyepiskopiyi vin vzhe ne buv Varshavskim yepiskopom i mig pridilyati bilshe chasu svoyij Volinskij yeparhiyi ta spravam Lavri Nim bula vlashtovana i v 1862 roci osvyachena tepla cerkva v im ya Svyatoyi Troyici sho znahodilasya v shidnomu krili bratskogo korpusu tam de ranishe znahodilasya lavrska drukarnya Nini cya cerkva nosit i mya Pohvali Presvyatij Bogorodici abo yak nazivayut yiyi skorocheno Pohvalnoyu Dzvinicya 23 chervnya 1861 roku arhiyepiskop Antonij vidsluzhiv liturgiyu v Pechernij cerkvi vijshov z hresnim hodom na lavrskij dvir i pislya vodosvyattya ta inshih molitov polozhiv pershij kamin v osnovu novoyi lavrskoyi dzvinici Yiyi budivnictvo prodovzhuvalosya 10 rokiv i bulo zavershene u 1871 roci vzhe pri arhiyepiskopi Agafangeli Na tomu misci de zaraz znahoditsya cya dzvinicya do togo stoyala uboga dzvinichka pobudovana she pri vasilianah v 1771 roci Dzvinicya bula pobudovana pid naglyadom i kerivnictvom Volinskogo yeparhialnogo arhitektora Rastruhanova Arhitektor navmisno sproektuvav yiyi tak shob vona garmonizuvala z golovnim Uspenskim soborom Lavra v kinci XIX stolittyaPri preosvyashennomu Agafangeli Solovjovi arhiyepiskopi Volinskomu ta Zhitomirskomu 1866 1876 roki krim dzvinici buli pobudovani takozh narodnij gotel svichnij zavod vlashtovana chudova galereya pered Uspenskim soborom a takozh buv vidrestavrovanij i majzhe povnistyu vidnovlenij zseredini sam sobor sho postrazhdav vid silnoyi pozhezhi 10 veresnya 1869 roku Yak govorit Skazannya pro Pochayivsku Lavru p yat rokiv vladika bezperervno buv zajnyatij tim shob povernuti Sobornij Lavrskij cerkvi vtrachenu vid pozhezhi vnutrishnyu krasu blagolipnist shob pri poglyadi na hram gubilosya tak bi moviti sama zgadka pro liho sho jogo spitkalo Pri arhiyepiskopi Agafangeli buv vstanovlenij takozh osoblivij poryadok vichnih pominan v Lavri zasnovane nichne chitannya yak zasib dlya posilennya molitovnih podvigiv bratiyi yak zapobizhna mira proti svyatotatciv vporyadkovane sluzhinnya u kladovishenskij cerkvi sho zdijsnyuyetsya po subotam vid Pashi do 1 zhovtnya dlya pominannya pochivayuchoyi na lavrskomu kladovishi bratiyi Z imenem preosvyashennogo Dimitriya Muratova arhiyepiskopa Volinskogo i Zhitomirskogo 1876 1882 roki krim turbot pro zovnishnij blagoustrij Lavri pobudova novogo gotelyu sporudzhennya koshtovnogo sribnogo prestolu v Uspenskomu sobori majstrom S F Verhovcevim vlashtuvannya chudovogo kiotu nad Celbonosnoyu Stopoyu onovlennya lavrskoyi galereyi ta cerkvi prepodobnogo Iova ta inshe pov yazane takozh vvedennya novogo svyata na gori Pochayivskij dnya pominannya svyatih ugodnikiv Volinskih Arhiyepiskop Dimitrij ogolosiv pro ce svyato pislya urochistogo Bogosluzhinnya prisvyachenogo 50 richchya yuvileyu priyednannya Lavri do Pravoslav ya Pri arhiyepiskopi Dimitriyi a takozh pri jogo nastupniku Tihoni Pokrovskomu arhiyepiskopi Volinskomu i Zhitomirskomu 1882 1885 roki z yih blogoslovinnya v lavrskij drukarni bulo vidano dekilka knig prisvyachenih istoriyi ta opisu svyatin Pochayivskoyi Lavri Sered nih praci A F Hojnackogo Putivnik po gori Pochayivskij Povist istorichna pro svyatu chudotvornu ikonu Bozhoyi Materi Pochayivskoyi Svyata Celbonosna Stopa Bozhoyi Materi v Pochayivskij Lavri potim Bdzhola Pochayivska Izbornik povchalnih povchan i statej skladenih i spisanih prepodobnim Iovom Igumenom Lavri Pochayivskoyi profesora N I Petrova Sluzhba i akafisti v chest chudotvornoyi ikoni Bozhoyi Materi Pochayivskoyi i prepodobnomu Iovu ta inshi Preosvyashennij Tihon blagosloviv takozh priurochiti den 13 zhovtnya v Pochayivskij Lavri zgadci pyatidesyatilitnogo yuvileyu z chasu vklyuchennya Pochayivskoyi obiteli v chislo rosijskih lavr pam yati svyatih ugodnikiv Kiyevo Pecherskoyi Lavri z seredi yakih vijshli blazhenni inoki sho zasnuvali obitel Pochayivsku Hram na chest Velikomuchenici Varvari Za chasiv preosvyashennogo Palladiya Gankevicha arhiyepiskopa Volinskogo ta Zhitomirskogo 1885 1889 rokiv buli zobrazheni Kiyivski ta Volinski svyati na stinah Pechernoyi cerkvi prepodobnogo Iova golovnim ikonopiscem Lavri iyeromonahom Paisiyem Vladika Palladij buv odnim iz najbilsh revnih i dbajlivih organizatoriv Lavri Pri nomu bulo reorganizovano vse lavrske gospodarstvo na racionalnishih zasadah vstanovleni dzvoni na dzvinici vlashtovana trapezna cerkva osvyachena nim v im ya velikomuchenici Varvari ta velikoyi knyagini Rusi Olgi 11 veresnya 1888 roku Hram i donini sluzhit svitloyu prostoroyu trapeznoyu dlya monastirskoyi bratiyi Arhiyepiskop Palladij pragnuv zrobiti Pochayivsku Lavru spravzhnim prosvitnickim centrom dlya vidviduyuchih yiyi prochan Vin priznachiv dvoh specialnih propovidnikiv katehizatoriv yaki povinni buli postijno propoviduvati ne tilki u nedilni ta svyatkovi dni ale i zavzhdi koli v lavrskih hramah zbiralasya dostatnya kilkist bogomolciv Vin slidkuvav za tim shob bratiya sluzhila prikladom hristiyanskogo zhittya dlya vsih vidviduvachiv Lavri peretvoriv isnuyuche pri Lavri z 1869 roku naukovo remisniche uchilishe u dvohklasnu cerkovnoprihodsku shkolu znachno dopovniv monastirsku biblioteku zhertvuyuchi dlya neyi vlasni knigi Nareshti za jogo iniciativoyu Lavra zumila organizuvati vipusk shonedilnogo zhurnalu sho vidavavsya na yiyi vlasni koshti pid nazvoyu Pochayivskij listok Pochayivskij listok pochav vidavatisya z 1887 roku z cillyu religijno moralnogo povchannya prostomu narodovi Zmist jogo skladali roz yasnennya nedilnih i svyatkovih chitan z Yevangeliya ta Apostola u formi besid sliv chi povchan roz yasnen Desyati Zapovidej Simvolu Viri zagalnovzhivanih molitov znachennya obryadiv smislu Tainstv priznachennya duhovnogo zhittya tobto najosnovnishih rechej z yakih skladayetsya Pravoslavna vira U zhurnali drukuvalisya istorichni opovidi pro miscevih Volinskih svyatih pro miscevih chudotvornih ikonah pro samu Pochayivsku Lavru tut vmishalisya besidi i pro miscevi zaboboni ta zvichayi daleki vid Pravoslavnoyi Cerkvi davalisya vipiski z Zhitij svyatih i Svyatootcivskih tvoriv povidomlyalisya vidomosti z istoriyi Cerkvi ta inshe Vladika Palladiyu vzhe ne v sani pravlyachogo arhiyereya i svyashennoarhimandrita Pochayivskoyi Lavri a yak prostij yepiskop na pokoyi proviv ostanni roki svogo zhittya v Lavri ta pochiv tut Tut zhe vin i pohovanij v usipalnici sho znahoditsya v Uspenskomu sobori zliva bilya zahidnoyi stini ce yedinij vipadok pohovannya pravoslavnogo arhiyereya u stinah Pochayivskogo monastirya Arhiyepiskop Modest Strilbickij Nastupnim svyashennoarhimandritom Lavri stav preosvyashennij Modest Strilbickij arhiyepiskop Volinskij i Zhitomirskij 1889 1902 roki Vin zvertav osoblivu uvagu na duhovne zhittya Lavri napolyagayuchi persh za vse na tverdomu vikonanni chencyami shodennogo kelijnogo pravila Bez kelijnogo pravila pisav vladika monah vpadaye v rozslablennya i zabuttya chernechih obitnic Dlya usunennya cogo neobhidno shob obrani duhivniki Lavri dosvidcheni v duhovnomu zhitti chastishe provodili besidi z bratiyeyu pro ruhi pomisliv rozumu i pro sercevi pobazhannya i navchili b yih rozriznyati dobre vid zlogo i podavali b poradi yak uniknuti spokus Iyerodiyakoni ta iyeromonahi povinni yaknajchastishe spoviduvatisya u duhovnikiv hoch bi shomisyachno i zavzhdi koli zazrit sovist abo mayut na kogo gniv chi piddayutsya spokusi vid voroga Spovid polegshuye dushevnij tyagar i vipravlyaye volyu Pikluyuchis pro vipravlennya vnutrishnogo zhittya inokiv preosvyashennij Modest zvertav uvagu i na proyavi zovnishnogo blagochestya Vin zamoviv na Afoni kopiyu chudotvornoyi ikoni sho imenuyetsya Gerondissa bo vvazhayetsya sho Pochayivska Lavra yak i Afon znahoditsya pid osoblivim pokrovom Presvyatoyi Bogorodici i pislya pributtya ciyeyi ikoni v Zhitomir urochisto perenis yiyi do Lavri Pislya liturgiyi na svyato Voznesinnya Gospodnya 30 travnya 1891 roku vladika Modest vigolosiv propovid z nagodi svyata i pro stritennya svyatoyi ikoni Bogomateri pro yiyi zastupnictvo za Pochayivsku obitel i vsyu Volin Gerondissa bula potim postavlena u vivtari Uspenskogo soboru i pered neyu zapalili nepogasimu lampadu Vona znahoditsya tam i po sogodnishnij den i pered sluzhinnyam inoki kozhnogo razu prilozhuyutsya do neyi Mizh tim rozshiryuvalasya religijno prosvitnicka diyalnist Pochayivskoyi Lavri V 1890 roci pri monastiri bula vidkrita cerkovno uchitelska shkola Potim vona bula perevedena v Zhitomir ale j tam utrimuvalasya na koshti Lavri V 1893 roci dva dvorichnih klasi Pochayivskoyi cerkovnoprihodskoyi shkoli buli rozdileni na chotiri odnorichnih Uchni sho zakinchuvali cyu shkolu mogli potim buti perevedeni v cerkovno uchitelsku shkolu v Zhitomir Lavra bazhayuchi brati uchast u zberezhenni pam yatok religijnoyi starovini v 1893 roci vidkrila u sebe misceve shovishe starovini V tomu zh roci yiyi ikonopisna majsternya brala uchast u Peterburzkij vistavci i otrimala pochesnij diplom Pri arhiyepiskopi Modesti buv pobudovanij kam yanij trohpoverhovij dim nova budivlya dlya drukarni 1895 1896 roki ikonopisnoyi majsterni cerkovnoprihodskoyi shkoli i shovisha starovini Na monastirskij pasici vin pobuduvav dim z obstanovkoyu sho vidpovidala umovam monasheskogo zhittya i cerkvu v im ya Vsih Svyatih V comu domi z 1894 roku bula rozmishena kinoviya Lavri de zhili pidstarkuvati ta nemichni z lavrskoyi bratiyi sho mali mozhlivist provesti snom ostanni roki v sucilnij tishi i sozercaniyi V litnij chas sam preosvyashennij Modest viddavav perevagu zhitti na cij pasici Krim togo odnim z obov yazkiv Lavri yak vvazhav arhiyepiskop bulo sluzhinnya prochanam sho prihodili syudi zdaleku i ne mali ni dahu ni yizhi Pri arhiyepiskopi Modesti diyav strannopriyimnij budinok i narodnij gotel buvali bezkoshtovni obidi ta prigoshannya i inshe Rozcvila pri nomu i Pochayivska drukarnya Shorichno v nij drukuvalasya velika kilkist bogosluzhebnih i povchalnih knizhok yaki rozhodilisya v toj chas po vsij Rosiyi Chas arhiyerejstva preosvyashennogo Modesta na Volini v 1892 roci bulo vidmichene she odnim yuvilejnim svyatkuvannyam devyatisotlittyam hreshennya Volini ta stvorennya na nij yepiskopskoyi kafedri Svyatkuvannya ce vidkrilosya urochistim perenesennyam chudotvornoyi ikoni Bozhoyi Materi z Pochayeva do Volodimir Volinskogo Cej yuvilej priviv she do odnoyi podiyi za iniciativoyu vladiki Modesta v Zhitomiri bulo vidkrito Arheologichne tovaristvo chlenami yakogo vin zaprosiv buti vsih svyashenikiv svoyeyi yeparhiyi a tim samim i monahiv Pochayivskoyi Lavri Vin pershij pochav zbirati starovinni rukopisi knigi arhivi litopisi svyashenni predmeti starovinni ikoni riznogo rodu dokumenti vkazavshi tim samim na te sho svyashenosluzhitel povinen zavzhdi buti i hranitelem pam yati narodnoyi nosiyem jogo istorichnoyi i nacionalnoyi samosvidomosti Pislya konchini preosvyashennogo Modesta arhiyepiskopom Volinskim i Zhitomirskim stav preosvyashennij Antonij Hrapovickij 1902 1914 roki Lavra na pochatku XX stolittyaArhiyepiskop Antonij Hrapovickij U 1902 1914 rokah svyashennoarhimandritom lavri buv arhiyepiskop Volinskij i Zhitomirskij Antonij Hrapovickij V cej period u lavri buli urochisti Bogosluzhinnya nevicherpni potoki prochan bagati pozhertvuvannya tri yepiskopski hirotoniyi vidvidannya viznachnih iyerarhiv Patriarha Antiohijskogo Grigoriya mitropolita Dimitriya piznishe Patriarha Serbskogo ta inshih sporudzhennya bratskoyi likarni misionerski z yizdi u stinah Lavri zaluchennya do neyi studentiv Duhovnih Akademij sho lyubili provoditi tut kanikuli vidkrittya filialu Pochayivskoyi drukarni u Zhitomiri zbilshennya chisla samoyi bratiyi ta dekilka vipadkiv zcilen Pravda v zhitti lavri bulo todi i dekilka tinovih momentiv pozhvavlennya politichnogo zhittya skolihnulo i monashu obitel Deyaki monahi stali aktivnimi chlenami Soyuzu rosijskogo narodu zdavalosya sho Pochayivskij listok pochav stavati jogo ruporom sho potim pri majbutnih zminah vladi stane odnim iz golovnih zvinuvachen proti Lavri i postavit pid zagrozu same yiyi isnuvannya Ale potribno zaznachiti sho vladika Antonij ne shvalyuvav niyakih proyaviv politikanstva z boku chenciv Troyickij sobor Pochayivskoyi lavri Ta najviznachnishoyu podiyeyu v zhitti lavri togo chasu stala pobudova Troyickogo soboru 1906 1911 roki Sobor buv pobudovanij u stili pravoslavnoyi starovini XV stolittya i yavlyaye soboyu tochnu kopiyu vchetvero bilshu inshogo Troyickogo soboru sho znahoditsya v Troyice Sergiyevij Lavri Novij hram Pochayivskoyi Lavri buv sproektovanij znamenitim akademikom O V Shusevim Sobor maye dva ikonostasi Takozh v cej chas za rozpoviddyu svyashenika N Nikityukova yaka bula pomishena v Zhurnali Varshavskij Mitropoliyi povidomlyalosya pro nastupnij chudesnij vipadok u monastiri U Lavrskij pechernij cerkvi prepodobnogo Iova v den jogo pam yati 28 zhovtnya 1908 roku sluzhiv liturgiyu preosvyashennij Mihej Aleksyeyev yepiskop Volodimir Volinskij Bogosluzhinnya vidbuvalosya urochisto i chinno za uchastyu sonmu svyashennosluzhiteliv i prekrasnogo spivu horu Nastav chas osvyachennya Svyatih Dariv Vzhe prospivali Tebe poem a vladika stoyav neruhomo i z virazom napruzhenoyi uvagi divivsya vpered nachebto bachiv shos nezvichajne chogo inshi ne bachili Nareshti odin z arhimandritiv sho sluzhili z nim nablizivsya do preosvyashennogo i tiho skazav Vladiko Dari ne osvyacheni Na ce preosvyashennij vidpoviv Svyati Dari osvyacheni Yih osvyativ prepodobnij Iov Vin stoyav tut z nami i molivsya Ya bachiv jogo U 1914 roci na vimogu avstrijskogo uryadu strivozhenogo populyarnistyu arhiyepiskopa Volinskogo i Zhitomirskogo Antoniya Hrapovickogo sho takozh buv svyashennoarhimandritom Pochayivskoyi lavri v Galichini vin buv perevedenij na Harkivsku kafedru Na jogo misce buv naznachenij inshij vidomij iyerarh arhiyepiskop Yevlogij Georgiyevskij sho takozh stav yak i vsi jogo poperedniki svyashennoarhimandritom Pochayivskoyi Lavri Za zgadkami vladiki Yevlogiya monahiv v Lavri v toj chas bulo cholovik 200 Takozh vin zgaduvav Bratiya dobra skromna ne duzhe disciplinovana desho bula vtyagnuta v politiku Namisnik Lavri pidstarkuvatij o Paisij na neyi vplivati ochevidno ne mig Golovnu rol v Lavri grala Pochayivska drukarnya i arhimandrit Vitalij Maksimenko sho yiyi ocholyuvav Monahi sho obslugovuvali drukarnyu yih bulo cholovik 30 40 razom zi svoyim golovoyu predstavlyali shos na zrazok derzhavi v derzhavi U nih bula svoya cerkva voni mali svij gurtozhitok okremij korpus Priznachennya drukarni bulo ne stilki dlya poshirennya religijnoyi osviti v narodi skilki politichna borotba tipografshikiv v dusi Soyuzu rosijskogo narodu z usima inakomislyachimi 9 chervnya 1914 roku pid golovuvannyam vladiki Yevlogiya v Pochayivskij Lavri vidbuvsya z yizd blagochinnih Volinskoyi yeparhiyi Osnovna tema z yizdu pozhvavlennya u prihodah diyalnosti prihodskih bratstv zvilnennya yih vid politiki Buv prijnyatij novij ustav za yakim ci bratstva povinni buli buti reorganizovani Ale cim planam ne sudilosya zdijsnitisya bo vzhe 1 serpnya 1914 roku Rosijska imperiya na teritoriyi yakoyi znahodilasya Pochayivska lavra bula vtyagnuta u Pershu svitovu vijnu Oskilki lavra znahodilasya nepodalik vid frontu vladika Yevlogij rozporyadivsya peretvoriti lavrsku likarnyu v perev yazochnu dlya poranenih soldat a monahi vzyali na sebe obov yazki brativ miloserdya Ale vzhe u drugij polovini 1915 roku pochavsya vidstup rosijskih vijsk Po dorogam jshli vijskovi chastini pidpalyuyuchi intendantski skladi hlib domivki povsyudi tyagnulo garom mozhna bulo bachiti zareva bagatoh pozhezh U toj rik ves vrozhaj na Volini buv spalenij Pro cej trivozhnij dlya monastirya chas vladika Yevlogij zgaduye Ya poyihav do Pochayeva Zibrav monahiv shob poperediti yih pro bidu sho nablizhayetsya Divlyus licya u nih pohmuri tragichni Vorog blizko otci zvernuvsya ya do bratiyi Mozhe buti Pochayiv perejde v jogo ruki Chi dumayete vi zalishitisya abo tikati Zalishitis zvisno podvig a podvigu vimagati ne mozhna Yaksho b zalishilis vi uvinchali b Lavru slavoyu zasluga vasha bula b velika Potim pro vas budut govoriti os yaki stijki buli pochayivski inoki A ya usim hto zalishitsya nizko poklonyusya V okruzi velika potreba u trebah svyasheniki lyudi simejni yim zalishatisya vazhko a mi monahi nichim ne zv yazani Ya ne nakazuyu a nadayu vashij sovisti virishiti zalishitisya abo poyihati U kogo nema muzhnosti haj yide jogo suditi ne mozhu ne mayu prava Podumali monahi podumali rozdililisya Cholovik 30 iz nih samij cvit Lavri zalishilisya dvoye poprosili dozvolu prijnyati veliku shimu a inshi zayavili Mi vladika po nemochi nashij virishili piti Z seredini chervnya 1915 roku v Lavri stali skladati vsi cinni rechi Yak zgaduye vladika Yevlogij V odnu z teplih chervnevih nochej tiho pidkotila kareta i iz pid yizda bratskogo korpusa bula vinesena Pochayivska Chudotvorna ikona Bozhoyi Materi Tihij shelest ryas ta zovsim bezzvuchni slozi sho tekli po starim licyam arhimandrita Paisiya ta igumena Nauma ta nas nebagatoh prisutnih taki buli provodi Zastupnici Lavri Tinnyu poplivla kareta za Svyati Vorota Vsi pishli v cerkvu Chudotvornoyu Pochayivskoyu ikonoyu potim blagoslovlyali vijska sho jshli na front V odnu iz nochej tiho ta bez rozgolosu buli vivezeni i moshi prepodobnogo Iova Vse vivezene bulo dostavlene do Zhitomira de i zberigalosya do 1918 roku ikona v domovij cerkvi arhiyerejskogo domu svyati moshi v kafedralnomu sobori Dali yak zgaduye vladika Yevlogij Skoro prijshlo cirkulyarne rozporyadzhennya vid vijskovogo kerivnictva spishno zibrati v prikordonnih oblastyah cinne cerkovne nachinnya i vse cerkovne majno z metalu i napraviti jogo vseredinu Rosiyi Postalo pitannya yak buti z pochayivskimi dzvonami Golovnij dzvin z pristosuvannyami vazhiv blizko 900 pudiv Spustiti jogo zdavalosya nezdolannoyu trudnistyu Pribuli z shtabu voyenni tehniki oglyanuli dzvoni i virishili rozrizati yih na kuski za dopomogoyu elektrichnih priladiv Monahi povstali ne damo Ne damo Sami vporayemosya I dijsno vporalisya Koli bratiya rozdililasya monahi sho zalishili Pochayiv razbrelisya po monastiryam a ti hto zalishivsya prigotuvalisya do zahoplennya vorogom Ya duzhe rozrahovuvav na cih stijkih inokiv voni mogli obslugovuvati navkolishnye naselennya Ale vijshlo navpaki Koli avstrijci zavolodili Lavroyu v monastir pribuv avstrijskij ercgercog Bratiya zustrila jogo shanoblivo ercgercog buv korektnim Na inshij den z yavivsya nakaz viseliti vsih v ugorskij tabir dlya vijskovopolonenih Mij velikij pochayivskij priyatel 80 litnij arhimandrit Mikolaj nakazu virishiv ne pidkoryatisya Ne mig ya Lavru pokinuti rozpovidav vin meni potim yak vijdu do dvoru ta yak podivlyusya na vikonechko moyeyi keliyi tak i zallyusya slozami Ne mozhu Ne mozhu Lig na lizhko haj roblyat zi mnoyu sho hochut haj navit shtikami zakolyut ne pidu I ne pishov Koli hotili jogo vivolokti vin vchepivsya za lizhko i ni z miscya Pidnyali krik lajku V cyu hvilinu prohodiv po koridoru likar pochuv kriki i pocikavivsya u chomu sprava Jomu poyasnili Zalishte Starogo i zalishili U velicheznij Lavri tilki vin odin i zalishivsya Misceve naselennya zataskalo jogo na trebi a avstrijska vlada bula navit vdovolena sho vin usunuv privid do nezadovolennya miscevogo pravoslavnogo naselennya pozbavlenogo svogo duhovenstva V Lavri avstrijci virishili vlashtuvatisya nadovgo Voni proveli elektroenergiyu ta vodoprovid Ale pravoslavnim monastirem virishili rozporyaditisya po svoyemu proyavivshi dosit veliku nepovagu do svyatini Uspenskij hram peretvorili v katolickij i stali sluzhiti v nomu mesi U trapeznij cerkvi vlashtuvali kino za rozpovidyami ochevidciv filmi divilisya v shapkah bezperervno kurili prihodili p yanimi a v malenkomu hrami pri arhiyerejskomu domi vlashtuvali svij restoran prikrasivshi jogo nepristojnimi malyunkami A pislya svogo vidstupu zalishili v hrami gori plyashok Ale v 1916 roci pid chas Brusilovskogo nastupu Pochayiv buv zvilnenij Avstrijci zalishili monastir pravoslavne Bogosluzhinnya nezabarom vidnovilisya Spisok svyashennoarhimandritiv Volinskih yepiskopiv monastirya v Sinodalnij periodAmvrosij Moryev 1831 1832 roki Inokentij Selnokrinov 1832 1840 Nikanor Klementyevskij 1840 1848 Arsenij Moskvin 1848 1860 Antonij Pavlinskij 1860 1866 Agafangel Solovjov 1866 1876 Dimitrij Muratov 1876 1882 Tihon Pokrovskij 1882 1885 Palladij Gankevich 1885 1889 Modest Strilbickij 1889 1902 Antonij Hrapovickij 1902 1914 Yevlogij Georgiyevskij 1914 1920 Spisok namisnikiv monastirya v Sinodalnij periodAntonij Rafalskij 1832 1834 roki Grigorij Nemolovskij 1834 1848 Neofit Lelnnovich 1848 1860 Arhimandrit Amvrosij Lotockij 1860 1865 Arhimandrit Feodosij 1865 1868 Arhimandrit Pavlo lipen 1868 gruden 1868 Arhimandrit Mihajlo 1868 1871 Arhimandrit Smaragd 1871 1872 Arhimandrit Ioann Yakubovich 1872 1883 Arhimandrit Gerontij 1883 1884 Arhimandrit Valentin 1884 1886 Arhimandrit Modest Strilbickij 1886 1891 Arhimandrit Irinej 1891 1895 Arhimandrit Filaret 1895 1900 Arhimandrit Amvrosij Bulgakov 9 veresnya 1897 veresen 1909 Arhimandrit Timolaj Yerin 1905 1912 Arhimandrit Payisij 1912 1920 Div takozhIstoriya Pochayivskogo monastirya Greko katolickij period v istoriyi Pochayivskogo monastirya Novitnij period v istoriyi Pochayivskogo monastiryaPrimitki Arhiv originalu za 9 listopada 2016 Procitovano 13 chervnya 2016 Dubilko I Pochayivskij monastir v istoriyi nashogo narodu I Dubilko Vinnipeg Institut doslidiv Volini 1986 S 53 Ogiyenko I I Svyata Pochayivska lavra I I Ogiyenko uporyad avt peredmovi M S Timoshik K Nasha kultura i nauka 2004 S 83 Ogiyenko I I Svyata Pochayivska lavra I I Ogiyenko uporyad avt peredmovi M S Timoshik K Nasha kultura i nauka 2004 S 84 Arhiv originalu za 2 lyutogo 2017 Procitovano 27 sichnya 2017 Gora Pochaevskaya Slava Bogomateri III 2 111 115 Richkov P A Luc V D Pochayivska Svyato Uspenska lavra K 2000 S 98 Zhitie i poucheniya prepodobnago i bogonosnogo otca nashego Iova igumena i chudotvorca pochaevskogo Svyato Uspenskaya Pochaevskaya Lavra S 30 Marusik T V Rol Pochayivskogo monastirya u stanovlenni nacionalnoyi svidomosti Rol bibliotek monastiriv soboriv ta ustanov u rozvitku kulturi Ukrayini Tezi nauk konf K 1993 S 59 62 Amvrosij Lotockij Skazanie istoricheskoe o Pochaevskoj Uspenskoj lavre Pochaev 1886 S 74 Arhiv originalu za 1 lipnya 2016 Procitovano 13 chervnya 2016 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Vortman D Micik Yu Pochayivska Svyato Uspenska lavra 16 listopada 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2011 T 8 Pa Prik S 468 470 ISBN 978 966 00 1142 7 http www vidania ru monastery svyato uspenskaya pochaevskaya lavra svyato troickiy sobor htm nedostupne posilannya z chervnya 2019 Arhiv originalu za 7 chervnya 2016 Procitovano 13 chervnya 2016 DzherelaBaracz S http polona pl item 564820 2 17 listopada 2015 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2011 T 8 Pa Prik S 468 470 ISBN 978 966 00 1142 7 Gorbachenko T Pochayivskij monastir v konteksti istoriyi ta duhovnosti ukrayinskogo narodu T Gorbachenko Ternopil Bogdan 1995 Gudima A Pochayivskij monastir v istorichnij doli ukrayinstva Tekst A Gudima Ternopil Pidruchniki i posibniki 2003 Dubilko I Pochayivskij monastir v istoriyi nashogo narodu I Dubilko Vinnipeg Institut doslidiv Volini 1986 Ogiyenko I I Svyata Pochayivska lavra I I Ogiyenko uporyad avt peredmovi M S Timoshik K Nasha kultura i nauka 2004 Richkov P A Luc V D Pochayivska Svyato Uspenska lavra K 2000 Richkov P Do istoriyi formuvannya arhitekturnogo ansamblyu Pochayivskoyi lavri Arhitekturna spadshina Ukrayini 1995 vip 2 Hojnackij A F Pochaevskaya Uspenskaya lavra Istoricheskoe opisanie A F Hojnackij ispr i dop G Ya Kryzhanovskim Pochaev 1897 Chernihivskij G Pochayivska Svyato Uspenska Lavra Tekst G I Chernihivskij V O Balyuh Ternopil Zbruch 2006 PosilannyaOficijnij sajt Pochayivskoyi lavri 16 travnya 2016 u Wayback Machine Pochayivska lavra na pravoslavnij enciklopediyi Drevo 31 bereznya 2016 u Wayback Machine Istoriya Pochayivskoyi lavri 7 travnya 2016 u Wayback Machine Arhitektura Pochayivskoyi lavri 1 lipnya 2016 u Wayback Machine Svyato Uspenska Pochayivska lavra Sajt Kremenecko Pochayivskogo derzhavnogo istoriko arhitekturnogo zapovidnika 6 kvitnya 2017 u Wayback Machine