Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Болівія належить до тих країн Америки, чиї народи ще до приходу європейців досягли високого рівня розвитку, створили власні держави. З 1530-х до 1820-х рр. перебувала під владою Іспанії.
Давні часи
З найдавніших часів територію Болівії заселяли індіанські племена аймара, кечуа та ін. Протягом 600—1000 рр. н. е. існувала досить сильна держава Тіуанако, потім держави індіанців аймара Колья та інші. У 15 столітті їх підкорили інки.
Колоніальний період
1533—38 — територію Болівії захопили іспанці. 1538 року вони заснували на місці поселення аймара Чаркас м.Чукісака (з 1839 р. — Сукре). Відкриття 1545 багатих родовищ срібла в горі Потосі привело до посилення колонізації Болівії іспанцями. У 1542 році була включена до складу віцекоролівства Перу під назвою провінція Чаркас або Верхнє Перу. У 1776 р. Чаркас увійшла до складу новоутвореного . В серед. 17 ст. Болівія у зв'язку з ростом видобутку срібла стала центром економічного життя Південної Америки. Тут склалося велике феодальне землеволодіння. Індіанське населення змушене було відбувати трудову повинність, т. з. міту, головним чином на шахтах, платити великі податки і т. ін. Важкий колоніальний гніт і нестерпні умови праці привели до великої смертності індіанців, викликали численні повстання. Найбільшим з них було повстання 1780—1781 під керівництвом Тупак Амару II.
Перехід до незалежності
1809 в країні почався рух за відокремлення від Іспанії і нац. незалежність. 1824 частини армії Болівара під командуванням Сукре розгромили іспанців біля Аякучо. В серпні 1825 конгрес в м. Чукісака (тепер Сукре) проголосив незалежність країни, яку очолив президент-«протектор» С. Болівар; країну (до того часу відому як Верхнє Перу) було названо на його честь Болівією. 1828 болівійські повстанці вигнали з країни військо Сукре і відмовились від приєднання до Великої Колумбії.
19 століття
Протягом 19 ст. в Болівії в широких масштабах продовжувалась експропріація індіанських общинних земель. Внутріполітичне життя Болівії характеризувалось частими державними переворотами. Економічно слабка Болівія внаслідок т. з. Тихоокеанської війни 1879—83 з Чилі втратила частину багатої на селітру області Атакама, а разом з тим і доступ до Тихого океану. Відкриття в кін. 19 ст. на території Болівії великих покладів олова привело до активного вторгнення в країну англійського, американського і німецького капіталу. Іноземні монополії експлуатували не тільки національні багатства і населення, а й впливали на її політику.
20 століття
Під тиском нафтової компанії СІЛА «Стан-дард ойл» Болівія 1932—35 вела невдалу війну з Парагваєм (за яким стояв англо-аргентинський капітал) за багатий на нафту район Гран-Чако. За договором 1938 Болівія одержала лише х/з спірної території з виходом до р. Парани. Війна сприяла дальшому закабаленню Б. іноземними монополіями. Велике незадоволення народу діями монополій примусило президента Торо зробити 1937 спробу націоналізувати власність «Стандард ойл», але він скоро був усунутий від влади. У квітні 1943 Болівія оголосила війну Німеччині, Італії і Японії. 18 квітня 1945 Болівія встановила дипломатичні відносини з СРСР. З часу другої світової війни в Болівії значно зміцнились позиції капіталу США. Одночасно посилився робітничий і визвольний, антиімперіалістичний рух. 1942 вибухнув великий страйк гірників на рудниках компанії «Паті-ньо», придушений силою зброї. Масові страйки робітників-гірників відбулися 1949; 1950 спалахнув загальний страйк. 1950 в Болівії був створений єдиний профцентр і на основі комуністичних груп, що існували з 1920, була заснована Комуністична партія. Зростання націоналістичних настроїв серед буржуазії привело до утворення партії «Національно-рево-люційний рух» на чолі з Вільяроелем (президент 1943—46) і В. Пас Естенсоро. В травні 1951 ця партія здобула перемогу на виборах, але внаслідок перевороту до влади прийшла військова хунта на чолі з Бальї-віаном. Повстання в квітні 1952, яке здійснене при вирішальній участі робітників-гірайоників і іменується «болівійською національною революцією», привело до повалення диктаторського режиму. Уряди Болівії на чолі з Пас Естенсоро (президент 1952—56) і Сілесом Суа-со (віцепрезидент 1952—56, президент з 1956) провели чистку державного апарату, видали декрети про загальне виборче право, про конфіскацію власності трьох найбільших олов'яних компаній («Патіньо», «Гохшільд» і «Арамайо»), які контролювались іноземним капіталом (1952), про земельну реформу (1953). Проте під тиском монополій США (економічна блокада, відмова від закупівлі олова) і внутрішньої реакції уряд Б. згодився на сплату компенсації олов'яним монополіям, відмовився від політики націоналізації і рішучого проведення аграрної реформи. Згодом США добились від Болівії підписання угоди про гарантування вільного вивозу прибутків і надання нових концесій нафтовим компаніям. Уряд Болівії прийняв нав'язаний монополіями США план Міжнародного валютного фонду про так звану стабілізацію економіки. Пануюча партія «Національно-революційний рух» має абсолютну більшість місць в Конгресі Болівії (78 з 86). Комуністична партія існує легально. Посилення визвольного руху трудящих Болівії виявилось у масових антиімперіалістичних демонстраціях у лютому—березні 1959.
Наступний президент країни Ернан Сілес Суасо був обраний у 1956 році. Його уряд за підтримки МВФ почав програму стабілізації, яка включала обмеження зростання заробітної плати та лібералізацію цін, але цей крок тільки поглибив економічну кризу. У 1960 і 1964 роках Віктор Пас Естенсоро переобирався президентом. У листопаді 1964 року військові зробили переворот. У 1966 році президентом був обраний Рене Барріентос Ортуньо. У 1967 році було розгромлено партизанський рух Че Гевари. Після смерті Барріентоса у квітні 1969 року в країні змінилося кілька урядів, поки в серпні 1971 року не було здійснено військовий переворот Уго Бансера.
Бансер заявив, що армія буде безроздільно керувати країною до 1980 року. У 1974 році після спроби повалення Бансера той заборонив у країні діяльність усіх політичних партій та профспілок. У липні 1978 року в країні були проведені вибори, перемогу на яких здобув Хуан Перед Асбун. Однак той протримався при владі всього 4 місяці і в листопаді того ж року був повалений Давидом Паділья. Після цього в країні змінилося ще 3 президента.
17 липня 1980 в результаті військового перевороту владу захопила військова хунта на чолі з Луїсом Месой Техадой, який наступного дня став президентом. Він призупинив дію конституції, багато політичних діячів були вбиті. Кокаїн став головним джерелом доходу президента і уряду. 4 серпня 1981 Меса Техада був повалений, президентом був обраний Сельсо Торреліо Вілья. У липні 1982 року той залишив свій пост, на зміну йому прийшов генерал Вільдосо Кальдерон. У жовтні 1982 року до влади знову прийшов цивільний уряд на чолі з Ернаном Сілесом Суасо.
Під час виборів у липні 1985 року колишні президенти Уго Бансер і Пас Естенсоро не змогли набрати більшості голосів, і Національний конгрес призначив президентом Паса Естенсоро. Прийшовши до влади, Естенсоро почав здійснення програми, розробленої МВФ. Це призвело до зростання бідності і безробіття. У травні 1989 року президентом за підтримки Уго Бансера став Хайме Пас Самора, кандидат від партії Ліве революіцонное рух.
Уряд Самори було звинувачено у зв'язках з мафією, лідер пропрезидентського ЛРД Оскар Ейд потрапив до в'язниці за звинуваченням в наркобізнесі, а Самора був заборонений в'їзд до США.
У 1997 році президентом країни був обраний Уго Бансер, передвиборча компанія якого проходила під гаслами демократизації. Після приходу до влади він керував диктаторськими методами як у 1971-78 роках. Під час його правління стали накопичуватися економічні та соціальні проблеми. У лютому 2000 року почалися виступи проти уряду Бансера, які згодом охопили всю країну. У серпні 2001 року Бансер пішов у відставку і помер наступного року.
21 століття
У 2002 році на загальних виборах був обраний президентом Болівії Гонсало Санчес де Лосада. У жовтні 2003 року в столиці країни відбулися великі зіткнення між поліцією і армією з одного боку і учасниками акцій протесту. Загинуло 76 чоловік. У результаті Санчес де Лосада пішов у відставку і передав повноваження віцепрезиденту Карлосу Меса. Відповідно до Конституції Болівії той мав право залишатися президентом до 6 серпня 2007 року, проте пішов у відставку 6 червня 2005.
Наступним президентом став Едуардо Родрігес.
У січні 2006 року президентом став Ево Моралес. У тому ж році він оголосив про націоналізацію нафтогазової галузі.
Джерела
- І. І. Дахно. Країни світу: енциклопедичний довідник. Київ. «МАПА». 2004. -608с. с.55-56.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Boliviya nalezhit do tih krayin Ameriki chiyi narodi she do prihodu yevropejciv dosyagli visokogo rivnya rozvitku stvorili vlasni derzhavi Z 1530 h do 1820 h rr perebuvala pid vladoyu Ispaniyi Davni chasiZ najdavnishih chasiv teritoriyu Boliviyi zaselyali indianski plemena ajmara kechua ta in Protyagom 600 1000 rr n e isnuvala dosit silna derzhava Tiuanako potim derzhavi indianciv ajmara Kolya ta inshi U 15 stolitti yih pidkorili inki Kolonialnij period1533 38 teritoriyu Boliviyi zahopili ispanci 1538 roku voni zasnuvali na misci poselennya ajmara Charkas m Chukisaka z 1839 r Sukre Vidkrittya 1545 bagatih rodovish sribla v gori Potosi privelo do posilennya kolonizaciyi Boliviyi ispancyami U 1542 roci bula vklyuchena do skladu vicekorolivstva Peru pid nazvoyu provinciya Charkas abo Verhnye Peru U 1776 r Charkas uvijshla do skladu novoutvorenogo V sered 17 st Boliviya u zv yazku z rostom vidobutku sribla stala centrom ekonomichnogo zhittya Pivdennoyi Ameriki Tut sklalosya velike feodalne zemlevolodinnya Indianske naselennya zmushene bulo vidbuvati trudovu povinnist t z mitu golovnim chinom na shahtah platiti veliki podatki i t in Vazhkij kolonialnij gnit i nesterpni umovi praci priveli do velikoyi smertnosti indianciv viklikali chislenni povstannya Najbilshim z nih bulo povstannya 1780 1781 pid kerivnictvom Tupak Amaru II Perehid do nezalezhnosti1809 v krayini pochavsya ruh za vidokremlennya vid Ispaniyi i nac nezalezhnist 1824 chastini armiyi Bolivara pid komanduvannyam Sukre rozgromili ispanciv bilya Ayakucho V serpni 1825 kongres v m Chukisaka teper Sukre progolosiv nezalezhnist krayini yaku ocholiv prezident protektor S Bolivar krayinu do togo chasu vidomu yak Verhnye Peru bulo nazvano na jogo chest Boliviyeyu 1828 bolivijski povstanci vignali z krayini vijsko Sukre i vidmovilis vid priyednannya do Velikoyi Kolumbiyi 19 stolittyaProtyagom 19 st v Boliviyi v shirokih masshtabah prodovzhuvalas ekspropriaciya indianskih obshinnih zemel Vnutripolitichne zhittya Boliviyi harakterizuvalos chastimi derzhavnimi perevorotami Ekonomichno slabka Boliviya vnaslidok t z Tihookeanskoyi vijni 1879 83 z Chili vtratila chastinu bagatoyi na selitru oblasti Atakama a razom z tim i dostup do Tihogo okeanu Vidkrittya v kin 19 st na teritoriyi Boliviyi velikih pokladiv olova privelo do aktivnogo vtorgnennya v krayinu anglijskogo amerikanskogo i nimeckogo kapitalu Inozemni monopoliyi ekspluatuvali ne tilki nacionalni bagatstva i naselennya a j vplivali na yiyi politiku 20 stolittyaPid tiskom naftovoyi kompaniyi SILA Stan dard ojl Boliviya 1932 35 vela nevdalu vijnu z Paragvayem za yakim stoyav anglo argentinskij kapital za bagatij na naftu rajon Gran Chako Za dogovorom 1938 Boliviya oderzhala lishe h z spirnoyi teritoriyi z vihodom do r Parani Vijna spriyala dalshomu zakabalennyu B inozemnimi monopoliyami Velike nezadovolennya narodu diyami monopolij primusilo prezidenta Toro zrobiti 1937 sprobu nacionalizuvati vlasnist Standard ojl ale vin skoro buv usunutij vid vladi U kvitni 1943 Boliviya ogolosila vijnu Nimechchini Italiyi i Yaponiyi 18 kvitnya 1945 Boliviya vstanovila diplomatichni vidnosini z SRSR Z chasu drugoyi svitovoyi vijni v Boliviyi znachno zmicnilis poziciyi kapitalu SShA Odnochasno posilivsya robitnichij i vizvolnij antiimperialistichnij ruh 1942 vibuhnuv velikij strajk girnikiv na rudnikah kompaniyi Pati no pridushenij siloyu zbroyi Masovi strajki robitnikiv girnikiv vidbulisya 1949 1950 spalahnuv zagalnij strajk 1950 v Boliviyi buv stvorenij yedinij profcentr i na osnovi komunistichnih grup sho isnuvali z 1920 bula zasnovana Komunistichna partiya Zrostannya nacionalistichnih nastroyiv sered burzhuaziyi privelo do utvorennya partiyi Nacionalno revo lyucijnij ruh na choli z Vilyaroelem prezident 1943 46 i V Pas Estensoro V travni 1951 cya partiya zdobula peremogu na viborah ale vnaslidok perevorotu do vladi prijshla vijskova hunta na choli z Balyi vianom Povstannya v kvitni 1952 yake zdijsnene pri virishalnij uchasti robitnikiv girajonikiv i imenuyetsya bolivijskoyu nacionalnoyu revolyuciyeyu privelo do povalennya diktatorskogo rezhimu Uryadi Boliviyi na choli z Pas Estensoro prezident 1952 56 i Silesom Sua so viceprezident 1952 56 prezident z 1956 proveli chistku derzhavnogo aparatu vidali dekreti pro zagalne viborche pravo pro konfiskaciyu vlasnosti troh najbilshih olov yanih kompanij Patino Gohshild i Aramajo yaki kontrolyuvalis inozemnim kapitalom 1952 pro zemelnu reformu 1953 Prote pid tiskom monopolij SShA ekonomichna blokada vidmova vid zakupivli olova i vnutrishnoyi reakciyi uryad B zgodivsya na splatu kompensaciyi olov yanim monopoliyam vidmovivsya vid politiki nacionalizaciyi i rishuchogo provedennya agrarnoyi reformi Zgodom SShA dobilis vid Boliviyi pidpisannya ugodi pro garantuvannya vilnogo vivozu pributkiv i nadannya novih koncesij naftovim kompaniyam Uryad Boliviyi prijnyav nav yazanij monopoliyami SShA plan Mizhnarodnogo valyutnogo fondu pro tak zvanu stabilizaciyu ekonomiki Panuyucha partiya Nacionalno revolyucijnij ruh maye absolyutnu bilshist misc v Kongresi Boliviyi 78 z 86 Komunistichna partiya isnuye legalno Posilennya vizvolnogo ruhu trudyashih Boliviyi viyavilos u masovih antiimperialistichnih demonstraciyah u lyutomu berezni 1959 Nastupnij prezident krayini Ernan Siles Suaso buv obranij u 1956 roci Jogo uryad za pidtrimki MVF pochav programu stabilizaciyi yaka vklyuchala obmezhennya zrostannya zarobitnoyi plati ta liberalizaciyu cin ale cej krok tilki poglibiv ekonomichnu krizu U 1960 i 1964 rokah Viktor Pas Estensoro pereobiravsya prezidentom U listopadi 1964 roku vijskovi zrobili perevorot U 1966 roci prezidentom buv obranij Rene Barrientos Ortuno U 1967 roci bulo rozgromleno partizanskij ruh Che Gevari Pislya smerti Barrientosa u kvitni 1969 roku v krayini zminilosya kilka uryadiv poki v serpni 1971 roku ne bulo zdijsneno vijskovij perevorot Ugo Bansera Banser zayaviv sho armiya bude bezrozdilno keruvati krayinoyu do 1980 roku U 1974 roci pislya sprobi povalennya Bansera toj zaboroniv u krayini diyalnist usih politichnih partij ta profspilok U lipni 1978 roku v krayini buli provedeni vibori peremogu na yakih zdobuv Huan Pered Asbun Odnak toj protrimavsya pri vladi vsogo 4 misyaci i v listopadi togo zh roku buv povalenij Davidom Padilya Pislya cogo v krayini zminilosya she 3 prezidenta 17 lipnya 1980 v rezultati vijskovogo perevorotu vladu zahopila vijskova hunta na choli z Luyisom Mesoj Tehadoj yakij nastupnogo dnya stav prezidentom Vin prizupiniv diyu konstituciyi bagato politichnih diyachiv buli vbiti Kokayin stav golovnim dzherelom dohodu prezidenta i uryadu 4 serpnya 1981 Mesa Tehada buv povalenij prezidentom buv obranij Selso Torrelio Vilya U lipni 1982 roku toj zalishiv svij post na zminu jomu prijshov general Vildoso Kalderon U zhovtni 1982 roku do vladi znovu prijshov civilnij uryad na choli z Ernanom Silesom Suaso Pid chas viboriv u lipni 1985 roku kolishni prezidenti Ugo Banser i Pas Estensoro ne zmogli nabrati bilshosti golosiv i Nacionalnij kongres priznachiv prezidentom Pasa Estensoro Prijshovshi do vladi Estensoro pochav zdijsnennya programi rozroblenoyi MVF Ce prizvelo do zrostannya bidnosti i bezrobittya U travni 1989 roku prezidentom za pidtrimki Ugo Bansera stav Hajme Pas Samora kandidat vid partiyi Live revolyuiconnoe ruh Uryad Samori bulo zvinuvacheno u zv yazkah z mafiyeyu lider proprezidentskogo LRD Oskar Ejd potrapiv do v yaznici za zvinuvachennyam v narkobiznesi a Samora buv zaboronenij v yizd do SShA U 1997 roci prezidentom krayini buv obranij Ugo Banser peredviborcha kompaniya yakogo prohodila pid gaslami demokratizaciyi Pislya prihodu do vladi vin keruvav diktatorskimi metodami yak u 1971 78 rokah Pid chas jogo pravlinnya stali nakopichuvatisya ekonomichni ta socialni problemi U lyutomu 2000 roku pochalisya vistupi proti uryadu Bansera yaki zgodom ohopili vsyu krayinu U serpni 2001 roku Banser pishov u vidstavku i pomer nastupnogo roku 21 stolittyaU 2002 roci na zagalnih viborah buv obranij prezidentom Boliviyi Gonsalo Sanches de Losada U zhovtni 2003 roku v stolici krayini vidbulisya veliki zitknennya mizh policiyeyu i armiyeyu z odnogo boku i uchasnikami akcij protestu Zaginulo 76 cholovik U rezultati Sanches de Losada pishov u vidstavku i peredav povnovazhennya viceprezidentu Karlosu Mesa Vidpovidno do Konstituciyi Boliviyi toj mav pravo zalishatisya prezidentom do 6 serpnya 2007 roku prote pishov u vidstavku 6 chervnya 2005 Nastupnim prezidentom stav Eduardo Rodriges U sichni 2006 roku prezidentom stav Evo Morales U tomu zh roci vin ogolosiv pro nacionalizaciyu naftogazovoyi galuzi DzherelaI I Dahno Krayini svitu enciklopedichnij dovidnik Kiyiv MAPA 2004 608s s 55 56