Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Пече́ри Терно́пільської о́бласті — підземні порожнини, що виробила вода у легкорозчинних гірських породах на території області.
Найпоширеніші у гіпсах верхнього тортону. Від 1960 року відкрито кілька десятків печер, значна кількість — у Борщівському районі (див. також ). Відомі також у вапняках верхнього тортону та пісковиках оолітових і рифових вапняках нижнього сармату, неогенових гіпсах (див. «Млинки» та інші).
Печери в гіпсах вражають не тільки великими розмірами, а й особливостями будови, внутрішньою красою, багатством кристалічних утворень. Кожна печера має особливості, але є ряд спільних ознак, властивих усім гіпсовим печерам Поділля. У них переважають вузькі щілинні ходи, поєднані з вертикальними тектонічними тріщинами двох основних напрямків: північно-західного, паралельного до Карпат, і північно-східного, перпендикулярного до них.
У місцях згущення та перетину тектонічних тріщин різних напрямків утворюються різноманітної форми порожнини — зали, окремі з них площею понад 1000 м. Нерідко трапляються високі трубоподібні утвори — комини, які ніби просвердлюють товщу гіпсів над ходами й залами і верхнім кінцем сягають підошви шару гемогенних ратинських вапняків. Діаметр труб 1,6—2 м, до верху вони звужуються. Стінки ходів і залів печер здебільшого покриті водяно-прозорими, сніжно-білими, жовто-бурими та сірими кристалами вторинного гіпсу завдовжки від 2—3 мм до 10 см.
На півночі області у Кременецьких горах є невеликі печери в піскуватих оолітових вапняках сарматського ярусу неогенової системи. Товщина верств вапняків, що карстуються, не перевищує 8—10 м. На схилах долин і балок, де ці породи виходять на поверхню, спостерігаються обривисті карнизи, ущелини і балки.
Форма печер переважно овальна, видовжена. Розміри залів сягають 30 м у діаметрі при висоті 1,5—2 м, рідше 3—3,5 м. Стелі зазвичай склепінчастоподібні або плоскі, інколи з ледве помітним нахилом до краю уступу або схилу балки. Найбільші з печер цього типу (Студентська — 240 м і — 166 м) виявлені в урочищі «Дівочі Скелі» поблизу міста Кременець.
У деяких печерах у Кременецьких горах виявлені й описані великі скупчення костей плейстоценових і ранньоголоцених тварин (печерного та бурого ведмедів, песця, північного оленя, лемінга й інших). У зв'язку з цим вони мають значну наукову цінність і потребують вивчення.
У Тернопільській області відомі й невеликі вертикальні печери у неогенових вапняках («Перлина», — виявлені 2002 поблизу села Гутисько Бережанського району; глибина — понад 30 м, має невеликі бокові відгалуження, сформовані у верхньотортонських літотамнієвих вапняках).
Усього у вапняках області виявлено понад 30 невеликих печер завдовжки 20—30 м, лише деякі з них сягають 150—240 м.
2007 року спелеологи з Борщівського обласного краєзнавчого музею відкрили печеру «Музейну», що розташована між «Оптимістичною» та «Озерною» печерами.
Карстологічні дослідження
Перші відомості про карст — 1721 р, коли Г. Жечинський опублікував дані про своє перебування у Кришталевій печері.
1879 — публікація про карст Західного Поділля А. Кіркора.
1890 — Г. Оссовський і князь Л. Сапєга вивчали печеру Вертеба.
1898–1907 — археологічні дослідження тут проводив В. Деметрикевич.
1907 — вийшла книга В.Лозинського про результати вивчення карсту Західного Поділля, яке здійснювали польські дослідники.
1908 — газета «Діло» надрукувала статтю «Про печери в Кривчу» К. Гутковського.
Польський інженер В. Нехай опублікував 1931 р. працю «Гіпсові печери в Кривчому Верхньому на Поділлі», 1933 р. видав «Путівник по печерах в Кривчому».
1938 — український дослідник І. Олексишин випустив у Львові книгу «Карстові явища на Поділлі», в якій описав переважно карстові лійки («вікна»), блюдцеподібні заглибини та поплави.
Від 1947 р. до середини 1970-х карстові дослідження у придністровській частині Поділля здійснював О. Кучерук. Їх результати опублікував у монографіях «Загальна інженерно-геологічна характеристика Поділля» (1974) та «Карст Поділля» (1976).
1961–1963 — карстові явища та об'єкти на Поділлі, в тому числі у межах Тернопільської області, досліджувала комплексна карстова експедиція АН УРСР під керівництвом В. Дублянського. Тоді вперше повністю пройдено печеру Кришталеву.
1961 р. вийшла праця К. Татаринова «Рештки викопних звірів з околиць Борщева». У гіпсовому кар'єрі біля міста він знайшов і описав понад 150 уламків кісток ссавців голоцену. 1962 р. опублікована його ж праця «Печери Поділля, їх фауна і охорона», в якій детально описано печери Угринь, Млинки, Кришталева та інші. У співавторстві із І. Марісовою К. Татаринов видав книжку «Плейстоценові птахи Кривченської печери». 1963 р. цю печеру досліджувала експедиція Львівського відділу Географічного товариства СРСР.
1963 — І. Гуньовський опублікував працю «Фізико-географічна характеристика Кривченської печери».
Генезис печер розглянув Л. Кудрін у праці «До питання про походження карстових печер Поділля». Невелике повідомлення про печери Подністров'я подали Г. Бачинський, Е. Шенгелов, Б. Ельгорт, В. Кунцевич та інші.
1965 — вийшла праця К. Татаринова «Карстові печери Середнього Придністров'я», де вперше систематично описано 5 великих і 6 значних печер району, їх морфологію, клімат. особливості тощо. Тоді ж мікроклімат печер досліджували В. і П. Горбенки та В. Апостолюк. Результати опубліковано у статті «До питань про використання печер Поділля в лікувальних цілях», де наведені дані про курс підзем. кліматотерапії, зокрема для хворих бронх. астмою.
1969 — опублікована робота А. Чикищева «Карст Поділля», в якій автор за фіз.-геогр. ознаками виділив 10 районів у межах Подільського карст. округу.
1972 — О. Ломаєв подав принципи районування карсту в західних областях України, 1979 р. у праці «Геологія карсту Волино-Поділля» описав геол. умови карст. районів.
1980 — В. Дублянський та О. Ломаєв у книзі «Карстові печери України» описали печери Тернопільської обл. (мікроклімат, відклади, археологія, спелеофауна та ін.).
1985 — А. Климчук, С. Аксем, В. Шестопалов і Г. Лисиченко обґрунтували необхідність стаціонар. досліджень гіпс. карсту, в пд. ч. межиріччя Серет-Нічлава була передбачена орг-ція стаціонару.
В «Кадастрі печер Західноукраїнського регіону» (1987 склав В. Андрейчук) у Тернопільській обл. взяті на облік 69 порожнин.
1990 — М. Савчин, Н. Остьянова та інші визначили загальну довжину ходів печери Оптимістична.
У праці В. і Г. Дублянських (1993) подані принципи складання карст. карт, характеристика кожної області та схеми районування карсту в межах України і Молдови.
Значний внесок у картографію печерних лабіринтів області, вивчення їх морфології, відкладів, мікроклімату, спелеофауни тощо зробили члени спелеоклубів Львова, Чернівців, Тернополя, Чорткова та інших міст.
Для вивчення та популяризації печер Тернопільщини багато зробили В. Радзієвський, М. Сохацький та ін.
17 серпня 2015 року Указом Президента України в Бережанському районі утворено природоохоронний об'єкт Печера Опільська.
Примітки
- Указ Президента України від 17 серпня 2015 року № 477/2015 «Про території та об'єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення»
Література
- Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004–2010. — .
Посилання
- печери України [ 29 серпня 2021 у Wayback Machine.]
- печера Мушкарова яма [ 16 січня 2017 у Wayback Machine.]
- Кадастр печер Тернопільщини[недоступне посилання з липня 2019]
- Марина Гнатенко. Лабіринти без мінотаврів // Український тиждень, № 24 (137) [ 24 лютого 2013 у Wayback Machine.]
- Екскурсії в печерах. Спелеотури // [ 17 лютого 2013 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Peche ri Terno pilskoyi o blasti pidzemni porozhnini sho virobila voda u legkorozchinnih girskih porodah na teritoriyi oblasti Najposhirenishi u gipsah verhnogo tortonu Vid 1960 roku vidkrito kilka desyatkiv pecher znachna kilkist u Borshivskomu rajoni div takozh Vidomi takozh u vapnyakah verhnogo tortonu ta piskovikah oolitovih i rifovih vapnyakah nizhnogo sarmatu neogenovih gipsah div Mlinki ta inshi Pecheri v gipsah vrazhayut ne tilki velikimi rozmirami a j osoblivostyami budovi vnutrishnoyu krasoyu bagatstvom kristalichnih utvoren Kozhna pechera maye osoblivosti ale ye ryad spilnih oznak vlastivih usim gipsovim pecheram Podillya U nih perevazhayut vuzki shilinni hodi poyednani z vertikalnimi tektonichnimi trishinami dvoh osnovnih napryamkiv pivnichno zahidnogo paralelnogo do Karpat i pivnichno shidnogo perpendikulyarnogo do nih U miscyah zgushennya ta peretinu tektonichnih trishin riznih napryamkiv utvoryuyutsya riznomanitnoyi formi porozhnini zali okremi z nih plosheyu ponad 1000 m Neridko traplyayutsya visoki trubopodibni utvori komini yaki nibi prosverdlyuyut tovshu gipsiv nad hodami j zalami i verhnim kincem syagayut pidoshvi sharu gemogennih ratinskih vapnyakiv Diametr trub 1 6 2 m do verhu voni zvuzhuyutsya Stinki hodiv i zaliv pecher zdebilshogo pokriti vodyano prozorimi snizhno bilimi zhovto burimi ta sirimi kristalami vtorinnogo gipsu zavdovzhki vid 2 3 mm do 10 sm Na pivnochi oblasti u Kremeneckih gorah ye neveliki pecheri v piskuvatih oolitovih vapnyakah sarmatskogo yarusu neogenovoyi sistemi Tovshina verstv vapnyakiv sho karstuyutsya ne perevishuye 8 10 m Na shilah dolin i balok de ci porodi vihodyat na poverhnyu sposterigayutsya obrivisti karnizi ushelini i balki Forma pecher perevazhno ovalna vidovzhena Rozmiri zaliv syagayut 30 m u diametri pri visoti 1 5 2 m ridshe 3 3 5 m Steli zazvichaj sklepinchastopodibni abo ploski inkoli z ledve pomitnim nahilom do krayu ustupu abo shilu balki Najbilshi z pecher cogo tipu Studentska 240 m i 166 m viyavleni v urochishi Divochi Skeli poblizu mista Kremenec U deyakih pecherah u Kremeneckih gorah viyavleni j opisani veliki skupchennya kostej plejstocenovih i rannogolocenih tvarin pechernogo ta burogo vedmediv pescya pivnichnogo olenya leminga j inshih U zv yazku z cim voni mayut znachnu naukovu cinnist i potrebuyut vivchennya U Ternopilskij oblasti vidomi j neveliki vertikalni pecheri u neogenovih vapnyakah Perlina viyavleni 2002 poblizu sela Gutisko Berezhanskogo rajonu glibina ponad 30 m maye neveliki bokovi vidgaluzhennya sformovani u verhnotortonskih litotamniyevih vapnyakah Usogo u vapnyakah oblasti viyavleno ponad 30 nevelikih pecher zavdovzhki 20 30 m lishe deyaki z nih syagayut 150 240 m 2007 roku speleologi z Borshivskogo oblasnogo krayeznavchogo muzeyu vidkrili pecheru Muzejnu sho roztashovana mizh Optimistichnoyu ta Ozernoyu pecherami Karstologichni doslidzhennyaPershi vidomosti pro karst 1721 r koli G Zhechinskij opublikuvav dani pro svoye perebuvannya u Krishtalevij pecheri 1879 publikaciya pro karst Zahidnogo Podillya A Kirkora 1890 G Ossovskij i knyaz L Sapyega vivchali pecheru Verteba 1898 1907 arheologichni doslidzhennya tut provodiv V Demetrikevich 1907 vijshla kniga V Lozinskogo pro rezultati vivchennya karstu Zahidnogo Podillya yake zdijsnyuvali polski doslidniki 1908 gazeta Dilo nadrukuvala stattyu Pro pecheri v Krivchu K Gutkovskogo Polskij inzhener V Nehaj opublikuvav 1931 r pracyu Gipsovi pecheri v Krivchomu Verhnomu na Podilli 1933 r vidav Putivnik po pecherah v Krivchomu 1938 ukrayinskij doslidnik I Oleksishin vipustiv u Lvovi knigu Karstovi yavisha na Podilli v yakij opisav perevazhno karstovi lijki vikna blyudcepodibni zaglibini ta poplavi Vid 1947 r do seredini 1970 h karstovi doslidzhennya u pridnistrovskij chastini Podillya zdijsnyuvav O Kucheruk Yih rezultati opublikuvav u monografiyah Zagalna inzhenerno geologichna harakteristika Podillya 1974 ta Karst Podillya 1976 1961 1963 karstovi yavisha ta ob yekti na Podilli v tomu chisli u mezhah Ternopilskoyi oblasti doslidzhuvala kompleksna karstova ekspediciya AN URSR pid kerivnictvom V Dublyanskogo Todi vpershe povnistyu projdeno pecheru Krishtalevu 1961 r vijshla pracya K Tatarinova Reshtki vikopnih zviriv z okolic Borsheva U gipsovomu kar yeri bilya mista vin znajshov i opisav ponad 150 ulamkiv kistok ssavciv golocenu 1962 r opublikovana jogo zh pracya Pecheri Podillya yih fauna i ohorona v yakij detalno opisano pecheri Ugrin Mlinki Krishtaleva ta inshi U spivavtorstvi iz I Marisovoyu K Tatarinov vidav knizhku Plejstocenovi ptahi Krivchenskoyi pecheri 1963 r cyu pecheru doslidzhuvala ekspediciya Lvivskogo viddilu Geografichnogo tovaristva SRSR 1963 I Gunovskij opublikuvav pracyu Fiziko geografichna harakteristika Krivchenskoyi pecheri Genezis pecher rozglyanuv L Kudrin u praci Do pitannya pro pohodzhennya karstovih pecher Podillya Nevelike povidomlennya pro pecheri Podnistrov ya podali G Bachinskij E Shengelov B Elgort V Kuncevich ta inshi 1965 vijshla pracya K Tatarinova Karstovi pecheri Serednogo Pridnistrov ya de vpershe sistematichno opisano 5 velikih i 6 znachnih pecher rajonu yih morfologiyu klimat osoblivosti tosho Todi zh mikroklimat pecher doslidzhuvali V i P Gorbenki ta V Apostolyuk Rezultati opublikovano u statti Do pitan pro vikoristannya pecher Podillya v likuvalnih cilyah de navedeni dani pro kurs pidzem klimatoterapiyi zokrema dlya hvorih bronh astmoyu 1969 opublikovana robota A Chikisheva Karst Podillya v yakij avtor za fiz geogr oznakami vidiliv 10 rajoniv u mezhah Podilskogo karst okrugu 1972 O Lomayev podav principi rajonuvannya karstu v zahidnih oblastyah Ukrayini 1979 r u praci Geologiya karstu Volino Podillya opisav geol umovi karst rajoniv 1980 V Dublyanskij ta O Lomayev u knizi Karstovi pecheri Ukrayini opisali pecheri Ternopilskoyi obl mikroklimat vidkladi arheologiya speleofauna ta in 1985 A Klimchuk S Aksem V Shestopalov i G Lisichenko obgruntuvali neobhidnist stacionar doslidzhen gips karstu v pd ch mezhirichchya Seret Nichlava bula peredbachena org ciya stacionaru V Kadastri pecher Zahidnoukrayinskogo regionu 1987 sklav V Andrejchuk u Ternopilskij obl vzyati na oblik 69 porozhnin 1990 M Savchin N Ostyanova ta inshi viznachili zagalnu dovzhinu hodiv pecheri Optimistichna U praci V i G Dublyanskih 1993 podani principi skladannya karst kart harakteristika kozhnoyi oblasti ta shemi rajonuvannya karstu v mezhah Ukrayini i Moldovi Znachnij vnesok u kartografiyu pechernih labirintiv oblasti vivchennya yih morfologiyi vidkladiv mikroklimatu speleofauni tosho zrobili chleni speleoklubiv Lvova Chernivciv Ternopolya Chortkova ta inshih mist Dlya vivchennya ta populyarizaciyi pecher Ternopilshini bagato zrobili V Radziyevskij M Sohackij ta in 17 serpnya 2015 roku Ukazom Prezidenta Ukrayini v Berezhanskomu rajoni utvoreno prirodoohoronnij ob yekt Pechera Opilska PrimitkiUkaz Prezidenta Ukrayini vid 17 serpnya 2015 roku 477 2015 Pro teritoriyi ta ob yekti prirodno zapovidnogo fondu zagalnoderzhavnogo znachennya LiteraturaTernopilskij enciklopedichnij slovnik u 4 t redkol G Yavorskij ta in Ternopil Vidavnicho poligrafichnij kombinat Zbruch 2004 2010 ISBN 966 528 197 6 Posilannyapecheri Ukrayini 29 serpnya 2021 u Wayback Machine pechera Mushkarova yama 16 sichnya 2017 u Wayback Machine Kadastr pecher Ternopilshini nedostupne posilannya z lipnya 2019 Marina Gnatenko Labirinti bez minotavriv Ukrayinskij tizhden 24 137 24 lyutogo 2013 u Wayback Machine Ekskursiyi v pecherah Speleoturi 17 lyutogo 2013 u Wayback Machine