Діво чі Ске лі інші назви Дівоча Гора Дівичі Скелі гора і скелі в Кременецьких горах комплексна геологічна система в меж

Діво́чі Ске́лі (інші назви — Дівоча Гора, Дівичі Скелі) — гора і скелі в Кременецьких горах, комплексна геологічна система в межах національного парку «Кременецькі гори». Розташована на північно-східній околиці міста Кременця (Тернопільська область).

Дівочі Скелі Дівоча Гора
Дівочі Скелі
(50°07′06″ пн. ш. 25°43′43″ сх. д. / 50.1184028° пн. ш. 25.7286417° сх. д. / 50.1184028; 25.7286417Координати: 50°07′06″ пн. ш. 25°43′43″ сх. д. / 50.1184028° пн. ш. 25.7286417° сх. д. / 50.1184028; 25.7286417)
Країна	Україна
Регіон	Тернопільська область
Розташування	Україна Тернопільська область, м. Кременець
Система	Кременецькі гори
Тип	геологічна пам'ятка природи і гора
Висота	375,9 м
Дівочі Скелі Дівочі Скелі (Тернопільська область)

Дівочі скелі у Вікісховищі

Загальні відомості

Максимальна висота становить 375,9 м. Розташована в межах Національного парку «Кременецькі Гори».

Характеризується кам'янистими стрімкими вершинами з численними урвищами, брилами, гротами і печерами (найвідоміша — Студентська печера). Складається переважно з вапняків, глин та піску. Схили поросли дубом, грабом, липою, кленом і сосною. Своєрідні природні умови (строкатий рельєф і мікроклімат) сприяли збереженню ендеміків, рідкісних і реліктових видів рослин — сонцецвіт сивий, , , шавлія кременецька тощо. Збереглися окремі ділянки, вкриті скельно-степовою рослинністю. Біля підніжжя скель у покладах білої крейди виявлено рештки давньої фауни.

Легенда про Дівочі Скелі

Про Дівочі скелі є багато легенд. Одна з них розповідає, що якось на цих горах отаборилося військо татар, і тут вони ділили поміж собою взятих у ясир дівчат. Між полонянками була попівна, яка побуджувала посестер по нещастю до гарячої молитви. І коли вони молилися, татари запали в страхітливий сон, у якому самі себе пересікли шаблями. Врятовані кременчанки на знак вдячності заснували тут монастир. Це було осоружним для диявола, і він у люті підняв під хмари велетенську скелю й жбурнув нею в храм. Тож каміння, розкидане по горах, не що інше, як рештки тієї скелі.

За іншою легендою, дівчата, щоб не потрапити в полон до татар, зв'язалися косами і кинулися зі скель, котрі на їх честь назвали «Дівочими».

За ще однією легендою, дівочі тіла перетворилася на величезні кам'яні брили, що лежать біля підніжжя скель.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Дівочі скелі

Примітки

Карта Генерального штабу М-35-64 (13-35-064) 1989–1995^{[недоступне посилання]}

Джерела

Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — .
Б. Волинський, В. Лашта. Дівочі (Дивичі) скелі // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — . — С. 498.

Посилання

Вірші і легенди про Бону, Дівочі скелі, Ірву [ 22 вересня 2013 у Wayback Machine.]

[1] Карта Генерального штабу М-35-64 (13-35-064) 1989–1995^{[недоступне посилання]}