Маршалок трибунальський

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Маршалок.

Маршалок трибунальський чи маршалок Головного трибуналу — урядник Речі Посполитої, який обирався депутатами Головного трибуналу для керування судовими слуханнями та провадженнями. Головний Коронний трибунал у Пйотркуві-Трибунальському, Любліні та Луцьку, а також Головний трибунал Великого князівства Литовського обирали, відповідно, свого маршалка. У XVII столітті урядника іноді називали також директором трибуналу.

Запровадження посади

Посада була заснована разом із заснуванням самих Головних трибуналів — 1578 року для Коронного трибуналу та 1581 року для Литовського трибуналу. 1613 року були створені трибунали скарбові Коронний і Литовський, які також очолювалися обраними маршалками.

Обрання

Процедура обрання маршалка трибуналу була подібна до обрання маршалка сейму. Його обирали в день урочистого відкриття суду з-поміж всіх депутатів трибуналу. Таким чином, теоретично маршалком міг стати будь-який законно обраний депутат. На практиці маршалком обирали, як правило, депутата з сенаторським саном або особу з магнатської родини, яка, зазвичай, тільки розпочинала службову кар'єру. Коли на депутатських сеймиках обирався більше ніж один сенатор, то бувало, що кожен з них був маршалком Трибуналу, а інавгураційним маршалком був той, хто займав вищу сенаторську посаду. Однак, це не було правилом.

Маршалка обирали лише серед світських депутатів трибуналу, позаяк духовних депутатів очолював обраний ними президент — зазвичай це був найстарший канонік ґнєзненський. Вибори відбувалися шляхом таємного голосування суддів трибуналу. Термін повноважень маршалка — 1 рік, і лише через 4 роки можна було претендувати на переобрання. При повторному складанні Трибуналу депутати обирали маршалка, враховуючи принцип чергування коронних провінцій — Малопольщі та Великопольщі, та воєводств Великого князівства Литовського. Обраний маршалок не завжди міг брати участь у всіх засіданнях депутатів трибуналу. Особливо це стосувалося маршалків-сенаторів, які мали багато інших обов'язків. Іноді були й інші причини, не залежні від самого шляхтича, як-от: хвороба, смерть близького родича або просто не прибуття вчасно через поганий стан доріг. У таких випадках обиралися заступники маршалків або віцемаршалки, які, очевидно, мали ті самі компетенції та обов'язки, що й маршалок, обраний у день інавгурації судів, хоча вони не завжди користувалися таким самим авторитетом, що могло вплинути на роботу трибуналу.

Обов'язки

Маршалок контролював роботу судової канцелярії та стежив за розпорядком дня. У місті, де відбувалися суди, він мав повноваження старости. Він керував трибунальською гвардією, призначеною для охорони трибуналу, ординансами при ньому були офіцери та підофіцери цієї гвардії. Траплялися випадки, коли порушувався спокій судового засідання, тому за бешкет і неспокій під час проведення засідання навіть була передбачена смертна кара. Вироки за порушення громадського порядку виносилися в прискореному порядку та виконувалися негайно після їх винесення.

Маршалок трибуналу повинен був керувати роботою суду, проте на практиці його обов'язки були дуже невеликими й обмежувалися репрезентацією трибуналу, прийомами суддів та меценатів. Головну увагу маршалки звертали на урочисті в'їзди до міста, де відбувалися засідання трибуналу. Ці в'їзди були часто настільки пишними й урочистими, що нічим не поступалися пишноті королівського двору. Таке розкішне маршалкування коштувало надзвичайно дорого, тому посаду маршалка трибуналу, зазвичай, обіймав магнат. Попри це, за цей уряд велася запекла боротьба, бо передусім йшлося про гонор — пишноту, почесну варту та військовий супровід.

За документами, ні маршалок, ні президент не мали права своїми голосами схилити чашу терезів на користь однієї зі сторін, і при рівності голосів справа мала бути вирішена на наступному засіданні Трибуналу. Проте на практиці часто це не виконувалося, та мали місце випадки дій маршалка в інтересах певних магнатських кіл чи в інтересах певних воєводств, зокрема були випадки й отримання хабарів. Адже через специфіку трибуналу маршалок, президент та інші заступники не мали фіксованого окладу. Правда, були певні збори до суду за всі правопорушення, але це не були суми, які могли б покрити потреби суддів. Інші форми субсидування колегії суддів включали збір частини присуджених сум на потреби трибуналу. Це також сприяло хабарництву. Лише 1768 року була встановлена стала оплата для маршалка та депутатів (відповідно 30 і 5 тисяч злотих). Проте це тільки незначно та не одразу вплинуло на ситуацію.

Знаком влади маршалка була тростина.

Список маршалків Головного Коронного трибуналу

Список складений здебільшого за Herbarz polski Kaspra Niesieckiego S. J.: powiększony dodatkami z późniejszych autorów, rękopismów, dowodów urzędowych i wydany przez Jana Nepomucena Bobrowicza, T. 1, Lipsk, nakł. i dr. Breitkopfa i Hærtela, 1839—1846, s. 379—383., інформацією у статтях Вікіпедії про діячів, є неповним і потребує уточнення та доповнення. 1579 — ^[pl] 1580 — Ян Цибульський 1581 — ^[pl] 1582 — Станіслав Дембінський 1583 — Станіслав Хжонстовський 1585 — ^[pl] 1587 — вакантний через безкоролів'я 1588 — вакантний через епідемію 1589 — Іван Дрогойовський 1590 — ^[pl] 1591 — Ян Рудніцький 1592 — Анджей Жечицький 1594 — Йоахим Озєський 1595 — Миколай Зебжидовський 1596 — Пйотр Стжембош 1597 — Сендзівой Остроруг 1599 — Марцін Бродовський 1600 — Ян Остроруг 1601 — Францішек Красінський 1604 — ^[pl] 1605 — Януш Порицький 1606 — Ян Оцєський 1607 — ^[pl] 1608 — ^[pl] 1609 — Рафал Лещинський 1610 — ^[pl] 1611 — ^[pl] 1613 — Станіслав Рудніцький 1614 — ^[pl] 1615 — Анджей Пшиємський 1616 — Міколай Фірлей 1617 — Юрій Михайлович Вишневецький 1618 — Мацей Лешньовський 1620 — ^[pl] 1621 — вакантний через Хотинську війну 1622 — Томаш Замойський 1625 — Станіслав Любомирський 1626 — ^[pl] 1630 — Ян Биковський, Ян Белжецький 1631 — ^[pl] 1632 — вакантний через безкоролів'я 1637 — Адам Ґродзєцький 1638 — Валентин Пліхта 1639 — Самуель Пшерембський 1640 — Марцін Хелмський 1641 — Кшиштоф Опалінський віцемаршалок — Єжи Себастьян Любомирський 1642 — ^[pl] 1643 — ^[pl] 1644 — Кшиштоф Оссолінський 1645 — ^[pl] віцемаршалок — Єжи Себастьян Любомирський 1646 — Збіґнєв Олешніцький 1647 — Добєслав Цєлінський 1648 — вакантний через безкоролів'я 1649 — Станіслав Варшицький 1650 — ^[pl] 1651 — вакантний через Хмельниччину 1652 — Міколай Оссолінський віцемаршалок — ^[pl] 1653—1656 — вакантний через військові події у Польщі 1657 — ^[pl] 1658 — ^[pl] 1659 — ^[pl] 1660 — ^[pl] 1661 — ^[pl] 1662 — Станіслав Варшицький 1663 — Станіслав Беневський 1664 — ^[pl] 1665 — ^[pl] віцемаршалок — Владислав Лещинський 1667 — Ян Лещинський віцемаршалок — ^[pl] 1668 — ^[pl] віцемаршалок — Михайло Юрій Чорторийський 1669 — вакантний через безкоролів'я 1670 — Єнджей Радліцький віцемаршалок — Казімєж Скарбек Лещинський 1671 — Александр Міхал Любомирський віцемаршалок — Микола-Єронім Сенявський 1672 — Міколай Пшерембський, ^[pl] віцемаршалок — ^[pl] 1673—1674 — вакантний через безкоролів'я 1675 — Ян Кароль Данилович 1676 — ^[pl] віцемаршалок — Єжи Фредро 1677 — Вацлав Лещинський віцемаршалок — Єжи Тишкевич 1678 — ^[pl] віцемаршалок — Пйотр Сладковський 1679 — ^[pl], ^[pl] віцемаршалок — Ґабріель Сільніцький 1680 — Пйотр Опалінський віцемаршалок — Рафал Лещинський 1681 — ^[pl] віцемаршалок — ^[pl] 1682 — ^[pl] віцемаршалок — Єнджей Куропатніцький 1683 — ^[pl] віцемаршалок — ^[pl] 1684 — Александер Залуський віцемаршалок — ^[pl] 1685 — ^[pl] віцемаршалок — ^[pl] 1686 — ^[pl] 1687 — ^[pl] віцемаршалок — Александр Дзялинський 1688 — ^[pl] віцемаршалок — ^[pl] 1689 — ^[pl] віцемаршалок — ^[pl] 1690 — Александер Юзеф Залуський віцемаршалок — Станіслав Нєвєшцінський 1691 — ^[pl] віцемаршалок — Владислав Йосафат Сапіга 1692 — ^[pl], після його смерті — Станіслав Самуель Дзялинський 1693 — ^[pl] 1694 — ^[pl] 1695 — Міхал Потоцький 1696 — вакантний через безкоролів'я 1697 — Ян Шидловський 1698 — ^[pl] 1699 — Юзеф Потоцький 1700 — Станіслав Лєдуховський 1701 — ^[pl] 1702 — Антоній Стаміровський 1703 — ^[pl] 1704 — Ян Павел Любенецький 1705 — ^[pl] 1706—1708 — вакантний через революційні події в Польщі 1709 — ^[pl] віцемаршалок — Міхал Стефан Йордан 1710 — Януш Антоній Вишневецький 1711 — Ян Тарло 1712 — ^[pl] 1713 — Пйотр Кчевський 1714 — ^[pl] 1715 — ^[pl] 1716 — ^[pl] 1717 — Павел Казімєж Ярошевський 1718 — Станіслав Владислав Потоцький 1719 — ^[pl] 1720 — Ян Тарло 1721 — Бартломєй Баґнєвський віцемаршалок — ^[pl] 1722 — Міхал Потоцький віцемаршалок — Станіслав Владислав Потоцький 1723 — Юзеф Потоцький віцемаршалок — ^[pl] 1724 — ^[pl] віцемаршалок — Ян Станіслав Контський 1725 — Станіслав Владислав Потоцький віцемаршалок — ^[pl] 1726 — Францішек Салезій Потоцький віцемаршалок — Міхал Юзеф Жевуський 1727 — ^[pl] у Пйотркуві, після його смерті 1728 — ^[pl] 1728 — Ян Ольшанський 1729 — Ян Карський 1730 — Станіслав Русоцький 1731 — Войцех Менцінський 1732 — ^[pl] — тільки у Пйотркуві 1733 — вакантний через безкоролів'я 1734 — ^[pl] 1735 — ^[pl] 1736 — Казімеж Рудзінський 1737 — Вацлав Петро Жевуський у Любліні 1738 — ^[pl] 1739 — ^[pl] 1740 — ^[pl] 1741 — ^[pl] 1742 — ^[pl] 1751 — ^[pl] у Пйотркуві 1743 — ? 1744 — ? 1745 — ? 1746 — ? 1747 — ? 1748 — ? 1749 — ? 1750 — ? 1751 — ? 1752 — ? 1753 — Юзеф Каетан Дунін-Карвіцький у Любліні, Петро Павло Сапіга 1754 — Евстахій Потоцький у Любліні 1755 — Войцех Леон Опалінський 1756 — ^[pl] у Пйотркуві 1757 — ^[pl] 1758 — ? 1759 — ? 1760 — Антоній Барнаба Яблоновський 1761 — Анджей Замойський 1762 — ^[pl] 1763 — ? 1764 — ? 1765 — ^[pl] у Пйотркуві, Антоній Барнаба Яблоновський у Любліні 1766 — ^[pl] у Пйотркуві, ^[pl] 1767 — ^[pl] 1768 — ^[pl] 1769 — ? 1770 — ? 1771 — ? 1772 — ? 1773 — ? 1774 — ^[pl] 1775 — ^[pl] в Любліні 1776 — ^[pl] в Любліні 1777 — Пйотр Малаховський у Пйотркуві 1778 — ^[pl] 1779 — ? 1780 — ? 1781 — ^[pl] у Любліні 1782 — Леонард Марцін Свейковський у Любліні, ^[pl] 1783 — ^[pl], ^[pl] 1784 — ? 1785 — ? 1786 — ^[pl] у Пйотркуві 1787 — ^[pl] у Пйотркуві 1789 — ^[pl] 1790 — ? 1791 — Філіп Нереуш Олізар 1792 — ? 1793 — ?

Список маршалків Головного трибуналу Великого князівства Литовського

Список складений здебільшого за Herbarz polski Kaspra Niesieckiego S. J.: powiększony dodatkami z późniejszych autorów, rękopismów, dowodów urzędowych i wydany przez Jana Nepomucena Bobrowicza, T. 1, Lipsk, nakł. i dr. Breitkopfa i Hærtela, 1839—1846, s. 383—386. та за Artur Walden, Marszałkowie świeccy Trybunału Głównego Wielkiego Księstwa Litewskiego w latach 1633—1648, [w:] CZASOPISMO PRAWNO-HISTORYCZNE, 2013, Tom LXV, Zeszyt 1, s. 167—171., інформацією у статтях Вікіпедії про діячів, є неповним і потребує уточнення та доповнення. 1582 — ^[pl] 1584 — ^[be] 1586 — ^[be] 1587 — вакантний через безкоролів'я 1591 — ^[be] (мінська каденція) 1592 — ^[be] 1593 — Лев Сапіга 1594 — Юрій Юрійович Ходкевич 1595 — Ієронім Юрійович Ходкевич 1597 — ^[be] (мінська каденція) 1598 — Павел Стефан Сапіга 1599 — Юрій Радзивіл 1600 — Міколай Глібович 1601 — Александр Дунін-Раєцький 1602 — Еліаш Пелгжимовський 1604 — Лев Сапіга; ^[be] (новогрудська каденція) 1605 — ^[be] 1610 — ^[pl] 1611 — Ян Голубицький-Корсак 1612 — Ян Станіслав Сапіга 1614 — Ієронім Юрійович Ходкевич 1616 — Ян-Юрій Радзивілл 1617 — Міколай Кишка, ^[be] 1618 — ^[pl] 1619 — ^[be] [ ? ] 1620 — ^[be] 1621 — Ян Станіслав Сапіга 1622 — ^[pl] 1623 — Міколай Кишка 1624 — Лев Сапіга 1628 — ^[be] 1630 — Лев Сапіга 1631 — Александр Слушка 1632 — вакантний через безкоролів'я 1633 — ^[pl], ^[pl], ^[be], ^[be] 1634 — Микола Пій Сапіга, Адам Мацей Сакович, ^[be] 1635 — Кшиштоф Ходкевич, ^[pl], Міхал Тишкевич 1636 — ^[be], ^[pl], Ґабріель Шеміот 1637 — Міколай Кишка 1638 — Кшиштоф Кишка, ^[be], ^[be], Микола Млечко, Антоній-Ян Тишкевич 1639 — Кшиштоф Ходкевич, Кшиштоф Кезгайло Завіша, ^[be] 1640 — ^[be], Якуб Теодор Кунцевич 1641 — ^[pl], ^[pl] 1642 — Антоній-Ян Тишкевич, Александр Слушка, ^[be], ^[pl], ^[be] 1643 — Кшиштоф Ходкевич 1644 — ^[be], ^[be] 1645 — ^[pl], ^[pl] 1646 — ^[pl], ^[pl], ^[pl], ^[pl] 1647 — Кшиштоф Ходкевич, Антоній-Ян Тишкевич 1648 — Януш Радзивіл, Якуб Теодор Кунцевич, Стефан Кароль Бєліковіч 1649 — Владислав-Юрій Халецький 1650 — Кшиштоф Зиґмунт Пац 1651 — Кшиштоф Ходкевич 1653 — Павло Ян Сапіга [ 1649 ? ] 1654 — ^[pl], ^[pl] 1655 — декілька років вакантний через війну 1654—1667 років … 1662 — Кшиштоф Потоцький 1663 — Юрій Кароль Глібович 1664 — Міхал Казімєж Радзивіл 1665 — ^[pl] 1666 — ^[be] 1667 — Кшиштоф Кезгайло Завіша 1668 — ^[pl] 1669 — вакантний через безкоролів'я 1670 — ^[pl] 1671 — Марціан Александр Огінський 1672 — ^[be]; Самуель Унєховський 1673 — Кшиштоф Потоцький; Гіларій Чиж 1674—1675 вакантний через безкоролів'я 1676 — ^[pl] 1677 — Стефан Курч 1678 — ^[be] 1679 — ^[pl] 1680 — ^[pl] 1681 — ^[be] 1682 — ^[be]; ^[be] 1683 — ^[be]; після смерті попередника 1683 року обраний ^[be] 1684 — ^[pl] 1685 — Домінік Миколай Радзивілл; Гедеон Олександр Халецький віцемаршалок Гедеон Олександр Халецький 1686 — Казимир Ян Сапега; після відставки попередника 1686 — ^[be] 1687 — ^[be] 1688 — ^[be] 1689 — Казимир Ян Сапега 1690 — ^[be] 1691 — ^[be] 1692 — ^[be] 1693 — ^[be] 1694 — Кароль Станіслав Радзивіл 1695 — ^[be] 1696 — ^[be] 1697 — вакантний через безкоролів'я 1698 — ^[be] 1699 — ^[be] 1700 — Кароль Станіслав Радзивіл 1701 — Михайло Сервацій Вишневецький віцемаршалок — ^[be] 1702 — ^[be] 1703 — ^[be] 1704 — Марціян Домінік Волович 1705 — ^[be] 1706 — Григорій Антоній Огінський 1707 — вакантний через неспокій 1708 — Казимир Ян Сапега 1709 — Александр Павел Сапіга 1710 — ^[pl], через епідемію обмежений; ^[pl] 1711 — Казимир Олександр Потій 1712 — ^[be] 1713 — Владислав Йосафат Сапіга 1714 — Людовик Костянтин Потій 1715 — ^[be] 1716 — ^[be] 1717 — ^[be] 1718 — ^[be] 1719 — Казимир Олександр Потій 1720 — ^[be] 1721 — Михайло Сервацій Вишневецький 1722 — Францішек Зеновіч 1723 — ^[be] 1724 — ^[be] 1725 — ^[pl] 1726 — Казимир Домінік Огінський 1727 — ^[be] 1728 — Михайло Казимир Радзивілл (Рибонька) 1729 — Ян Фридерик Сапіга 1730 — Ян Михайло Сологуб [ 1729 ? ] 1731 — ^[pl] 1732 — Михайло Сервацій Вишневецький, Іґнацій Огінський 1733 — вакантний через безкоролів'я 1734 — вакантний через революційні події 1735 — ^[pl] 1736 — ^[pl] 1737 — Мартін Миколай Радзивілл 1738 — ^[pl] [ 1737 ? ] 1739 — Антоній Тадеуш Пшездзецький 1740 — ^[be] 1741 — Михайло Юзеф Масальський 1742 — ^[be] 1743 — Міхал Антоній Сапіга 1744 — Єжи Радзивіл 1745 — ^[be] 1746 — ? 1747 — Ян Михайло Сологуб 1748 — Домінік Страшевіч, ^[be] 1749 — ^[pl] 1750 — Альбрихт Радзивіл 1751 — ^[be] 1752 — ^[be] 1753 — ^[pl] 1754 — ^[be] 1755 — Кароль Станіслав Радзивілл віцемаршалок — ^[pl] 1756 — ? 1757 — ? 1758 — Адам Берестовський 1759 — ^[be] віцемаршалок — ^[pl] 1760 — ? [ ^[be] ? ] 1761 — ^[be], ^[pl] 1762 — ^[be] 1763 — Станіслав Радзивіл 1764 — ? 1765 — Йоахим Хрептович віцемаршалок — ^[pl] 1766 — Юзеф Юдицький віцемаршалок — ^[pl] 1767 — Тадеуш Бужинський, ^[pl] 1768 — Іґнацій Юзеф Фортунат Моравський 1769 — ^[pl] 1770 — ^[be], ^[pl] 1771 — ? 1772 — ^[pl] 1773 — ^[pl] 1774 — ^[be] 1775 — ^[be] 1776 — Микола Тадеуш Лопацинський 1777 — Юзеф Юдицький 1778 — ? 1779 — Людвік Тишкевич 1780 — ? 1781 — ^[pl] 1782 — Адам Казимир Чорторийський 1783 — ^[pl] 1784 — ^[pl] 1785 — ^[be] 1786 — Францішек Ксаверій Хомінський 1787 — ^[be] 1788 — ^[be] 1789 — Александр Міхал Сапіга 1790 — Павел Булгарин 1791 — Роберт Берестовський 1792 — Алоїзій Огінський 1793 — ?

Див. також

• Маршалок
• Коронний трибунал
• Головний трибунал Великого князівства Литовського

Примітки

1. Artur Walden, Marszałkowie świeccy Trybunału Głównego Wielkiego Księstwa Litewskiego w latach 1633—1648, [w:] CZASOPISMO PRAWNO-HISTORYCZNE, 2013, Tom LXV, Zeszyt 1, s. 144.
2. Marszałek Trybunału. Muzeum Pałacu Króla Jana III w Wilanowie. {{}}: |first= з пропущеним |last= ()
3. Marszałek Trybunału Skarbowego. Muzeum Pałacu Króla Jana III w Wilanowie. {{}}: |first= з пропущеним |last= ()
4. Wojciech Organiściak, Wincenty Skrzetuski o Trybunale Koronnym i Litewskim, [w:] Studia Iuridica Lublinensia, #19, 2013, s. 220.
5. Artur Walden, Marszałkowie świeccy Trybunału Głównego Wielkiego Księstwa Litewskiego w latach 1633—1648, [w:] CZASOPISMO PRAWNO-HISTORYCZNE, 2013, Tom LXV, Zeszyt 1, s. 145.
6. Historia Lublina i Lubelszczyzny. Trybunał Koronny – Sąd Najwyższy. Ośrodek „Brama Grodzka - Teatr NN” w Lublinie.
7. Wojciech Organiściak, Wincenty Skrzetuski o Trybunale Koronnym i Litewskim, [w:] Studia Iuridica Lublinensia, #19, 2013, s. 222.
8. Historia Lublina i Lubelszczyzny. Trybunał Koronny – Sąd Najwyższy. Ośrodek „Brama Grodzka - Teatr NN” w Lublinie.

Джерела

• Artur Walden, Marszałkowie świeccy Trybunału Głównego Wielkiego Księstwa Litewskiego w latach 1633—1648, [w:] CZASOPISMO PRAWNO-HISTORYCZNE, 2013, Tom LXV, Zeszyt 1, s. 167—171.
• Herbarz polski Kaspra Niesieckiego S. J.: powiększony dodatkami z późniejszych autorów, rękopismów, dowodów urzędowych i wydany przez Jana Nepomucena Bobrowicza, T. 1, Lipsk, nakł. i dr. Breitkopfa i Hærtela, 1839—1846, s. 379—386.