Я н Лещи нський пол Jan Leszczyński 1603 1603 1678 державний діяч Речі Посполитої Представник шляхетського роду Лещинськ

Походив з роду Лещинських. Син Анджея Лещинського — воєводи берестейсько-куявского, і його третьої дружини Зофії Опалінської. Зведений брат белзького воєводи Рафала Лєщинського. У 1627—1632 роках навчався у Падуанському університеті (Італія). Під час Національно-визвольної війни у 1649 році перебував з королем Яном ІІ Казимиром під Зборовом. В 1649-51 роках був маршалком королеви.

У 1650-ті роках Ян Лещинський став фахівцем з балтійських справ. Він звертав увагу на важливе значення доступу Польщі до моря, проте, розуміючи слабкість своєї країни, виступав за порозуміння зі Швецією. Лещинський виступав за будь-яке порозуміння з українцями, щоб разом боротися зі шведами. В своїй концепції зовнішньої політики пропонував спочатку замиритися з українськими козаками, потім — Московським царством, зрештою — зі Швецією. З останньою можливо було здійснити це демонстручи потугу, звільнену внаслідок миру з Україною і Москвою.

Часто вів переговори зі Швецією, виступаючи то за мир з нею, то за війну. У 1655 році вів перемовини про мир зі Швецією, але оцінював його можливість скептично. 1656 році долучився до так званої «групи Лещинських» (сюди входили Богуслав Лещинський, , примас Анджей Лещинський, Єжи Любомирський, гетьман польний литовський Вінцент Госевський), яка відстоювала обрання на трон Речі Посполитої московського царя. Втім Ян Лещинський вже у 1657 році відходить від цієї групи. У 1658 році стає на позиції надання Війську Запорізькому автономії або навіть формальної незалежності при умові фактичної залежності від Речі Посполитої. Того ж року стає одним з активним прихильників ратифікації Гадяцької угоди. 1660 року також був прихильником укладено\ Слободиженської угоди.

Виступав за тісний союз з Бранденбургом. Лещинський належав до найвидатніших сенаторів королівства. Його називали «щирим поляком». Вимагав реформ політичного ладу, проте не виступав за якісь кардинальні зміни, виступав за обмеження «liberum veto», а не повне його скасування.

Доходи його опирались на державлення староств, зокрема, Долівського (чи Долинського з 1654 року), Корсуньського (1659—1667 роки). В 1677 році у Яна Лещинського почався занепад сил. У 1678 році зрікся посади канцлера і залишився лише воєводою краківським.

Одружений був декілька разів, усі дружини були з роду Ходзіского у повіті Ксіньскому. Нащадків в шлюбах не мав.

Примітки

Władysław Czapliński,. Leszczyński Jan h. Wieniawa (1603—1678)… S. 118
Leszczyńscy h. Wieniawa (02) [ 30 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)

Джерела

Czapliński W. Leszczyński Jan h. Wieniawa (1603–1678) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1972. — T. XVII/1. — Zeszyt 72. — S. 115–119. (пол.)

Посилання

(пол.)
(пол.)
(пол.)

[1] Władysław Czapliński,. Leszczyński Jan h. Wieniawa (1603—1678)… S. 118

[2] Leszczyńscy h. Wieniawa (02) [ 30 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)