Юзеф Юдицький

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем .

Юзеф (Йосип) Юдицький пол. Józef Judycki (*1719 — †1797) — військовий і державний діяч Великого князівства Литовського, маршалок річицький від 1767 року, староста річицький (з 1773 року), обозний великий литовський (у 1774–1776 рр.), стражник великий литовський (у 1776–1789 рр.), староста стшалковскій і богинський.

Юзеф Юдицький
пол. Józef Judycki
Народився	1719(1719)
Помер	1797(1797)
Підданство	Велике Князівство Литовське Річ Посполита
Національність	русин
Діяльність	офіцер
Титул	шляхтич, граф
Посада	маршалок, стражник, староста, обозний
Військове звання	генерал
Попередник
Наступник	,
Конфесія	католицтво
Рід
Батько	Михайло Юдицький
Мати	Елеонора Рудоміна-Дусяцька
Брати, сестри	Q117754850? і Q104522038?
У шлюбі з	1) Марія Огінська 2) Алоіза Радзивілл
Діти	Ян, Станіслав і Юзеф
Нагороди	Орден Святого Станіслава
Герб Власний герб «Юдицький»
У грудні 1758 р. після смерті свого батька Юзеф Юдицький успадкував місто Лоєв з навколишніми селищами. Він завжди підписував свої ділові папери титулом «граф Лоєвський». Отримав освіту в , потім у . У 1767 р. — староста богинський і стшалковський Юзеф Юдицький приєднався до Радомської конфедерації, його обрали маршалком конфедерації від . У вересні 1771 р. — маршалок Мозирського повіту і полковник петигорійської кінноти. У 1773 р. отримав у володіння від свого тестя Альбрехта Радзивілла Річицьке староство. У 1774 р. — став обозним великим литовським. У 1776 р. отримав посаду стражника великого литовського. У 1777 р. став кавалером Ордена Святого Станіслава. У тому ж році був обраний маршалком Трибуналу Великого князівства Литовського. Неодноразово обирався послом на сейми. У 1783 р. Юзеф Юдицький купив чин генерал-лейтенанта і командимира 1-ї литовського дивізії. У листопаді 1785 р. дивізія під його командуванням охороняла кордон Великого князівства Литовського, і мала зіткнення з російськими військовими загонами. У 1786 р. був обраний послом на сейм від Мінського воєводства. У 1789 р. під тиском депутатів Чотирирічного сейму змушений був відмовитися від посади стражника великого литовського. 2 травня 1792 р. став командувачем 4-го полку булави польної литовської. Восени того ж року керував військовими маневрами литовських військ коло м. Мінську. На початку російсько-польської війни 1792 р. генерал-лейтенант Юзеф Юдицький, був незадоволений призначенням німецького принца Людвіга Вюртембергського головнокомандувачем литовської армії, через хворобу призначив своїм заступником генерал-майора Юзефа Беляка. 1 червня 1792 р. під час російсько-польської війни після відставки принца Людвіга Вюртембергського генерал-лейтенант Юзеф Юдицький був призначений головнокомандувачем литовської армії. 10 червня литовська дивізія зазнала поразки у «битві під Миром» від російської армії під командуванням генерал-лейтенанта Бориса Петровича Мелліна. Юзеф Юдицький був обвинувачений в боягузтві, із залишками литовського війська відступив у м. Гродно. 23 червня був відсторонений від командування на користь генерал-лейтенанта Михайла Забелло. З 1793 р. другого розділу Речі Посполитої Юзеф Юдицький служив у російській армії. У 1797 р. був одним із семи делегатів Мінської губернії на коронації російського імператора Павла I Петровича. Особисте життя Юзеф Юдицький був двічі одружений. Його першою дружиною була Марія Огінська, молодша дочка воєводи вітебського (1672–1750 рр.) і Терези Тізенгаузен. Вдруге одружився у 1767 р. на Алоїзі Радзивілл, донці старости річицького Ольбрехта Радзивілла (1717–1790 рр.) та Ганни Кунегунда Халецької (1723–1765 рр.). Їх діти: Ян Юдицький (†1831 р.), був бездітний; Станіслав Юдицький (†1828 р.), мав доньку Юлію; Юзеф Юдицький (†1841 р.), мав двох доньок: Ідалію і Софію. Джерела М. Красноў, «Юдзіцкія» // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. Т.2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў (гал.рэд.) і інш.; Маст. З. Э. Герасімовіч. — Мн.: БелЭн, 2006 г. −792 с.: іл. С. 770. , (т. 2) (біл.) Volumina Legum, t. VIII, Petersburg 1860, s. 529. Adam Danilczyk, W kręgu afery Dogrumowej. Sejm 1786 roku. Warszawa 2010, s. 192. (пол.)