Lithops

Лі́топс (Lithops) — рід (суперсукулентних) багаторічних рослин, що належить до родини аїзових (Aizoaceae) або (мезембріантемових) (Mesembryanthemaceae). Представники роду зростають на Півдні Африки. Зовні літопси схожі на каміння. Рослини популярні серед колекціонерів сукулентів завдяки привабливим мармуровим і плямистим листовим поверхням. Рід містить понад 30 видів.

Літопс
Літопси
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Евдикоти (Eudicots)
Порядок:	Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина:	Аїзові (Aizoaceae)
Підродина:
Триба:
Рід:	Літопс (Lithops) N.E.Br.,
Типовий вид
(N.E.Br.) N.E.Br.,
Види
36, див. розділ «Систематика»
Вікісховище: Lithops

Назва

Lithops localis

Наукова назва походить від грец. litos — камінь, opsis — подібний. Побутова назва — живі камінці (так називають також конофітуми, плейоспілоси, та деякі інші мезембріантемові). Місцеві назви літопсів на африкаанс: афр. beeskloutjie (копито корови), афр. skaappootjie (копито вівці) або афр. perdeklou (копито коня), за їхню схожість із мініатюрними копитами. Інша назва, що широко вживається на батьківщині цих рослин, — «готтентотська дупа».

Історія відкриття

Англійський ботанік Вільям Джон Берчелл, який уперше відкрив цю рослину в 1811 році, коли подорожував пустельною областю Великого Карру, одного разу вирішив відпочити і присів поруч із купкою гальки. При уважному розгляді серед цих каменів він виявив рослини, які формою і малюнком майже повністю відповідали гальці. Так був відкритий . Після абсолютно випадкового відкриття першого виду пройшло майже сто років, перш ніж місцевий ботанік Курт Дінтер знайшов другий вид — .

Біологічний опис

Поздовжній розріз літопса, що демонструє епідермальне вікно у верхній частині, напівпрозорі сукулентні тканини, зелену фотосинтетичну тканину та листя, що зароджується між зрілим листям

Молода пара листків v. elisae пробивається з попід старого листя

Надземна частина літопса — це двоє зрощених товстих листків, розділених неглибокою щілиною, з якої з'являється квітконос і нове листя. Розмір рослин — до 5 см заввишки і завширшки. Верхня поверхня листя утворює горизонтальну поверхню, тільки в деяких видів закруглена, але завжди помітно відрізняється епідермісом від бічної частини. Її забарвлення дуже різноманітне — від майже чисто білого у , через різні відтінки сірого, коричневого, жовтого, оранжевого до інтенсивного пурпурового у Lithops optica f. rubra. Зрідка трапляються оливково-зелений, блакитний і фіолетовий кольори. Верхня поверхня листків зазвичай, поцяткована плямами й візерунками. Крім кольорових плям і дрібних жолобків, на ній часто містяться розвинуті прозорі віконця в найрізноманітнішому розташуванні, іноді це суцільне вікно з невеликими острівцями, як у . Вертикальна поверхня листя вкрита зеленою . У період спокою, тобто в сухий сезон, розвивається нова пара листя, під прямим кутом до наявної пари. У життєвому циклі рослини нова пара листя поступово замінює стару. Стебла немає, коріння відходить відразу від основи листків. Коренева система порівняно сильна; у старих рослин стрижневий корінь одерев'янілий і обростає зовнішнім корковим шаром. Деякі види можуть кущитися й утворювати кущі напівкулеподібної форми.

7-денне цвітіння літопса (відео)

Квітки виростають зі щілини між зрощеним листям. Забарвлення квіток біле або жовте (зрідка помаранчеве), 2,5—3 см в діаметрі. Квітки розкриваються після полудня і закриваються із заходом сонця. Вони можуть перевищувати 4 см в діаметрі, повністю закриваючи рослину. У деяких видів квіти запашні. Цвіте літопс у серпні (іноді й раніше) — листопаді. Кожна квітка тримається 5—10 днів. Плоди утворюються при перехресному запиленні. Запилення відбувається комахами, переважно вдень і рано вранці. Можливо, що метелики також сприяють процесу запилення, особливо в пізній день. Насіння з'являється протягом листопада та грудня. Коробочки простої будови з 4–7 гніздами. Як більшість інших мезембріантемових, капсули літопсів при намоканні розкриваються і дають змогу краплям дощу вимивати насіння назовні, на змочений дощем ґрунт. Насінини дуже малі й різнокольорові. Насіння більшості видів зберігає схожість протягом 8–10 років.

Поширення

з Намібії

Батьківщина цих незвичайних на вигляд рослин — посушливі райони Південно-Західної й Південної Африки: у ПАР та Намібії. Ареал зростання також включає незначний район Ботсвани та, можливо, південну частину Анголи, яка через об'єктивні причини ще не досліджена. У Намібії і ПАР літопси поширені від Атлантичного узбережжя до внутрішніх плоскогір'їв, піднімаючись майже до 2000 м над рівнем моря. У східну частину ПАР, де зволоженість краща, літопси не проникають.

Деякі види досить рідкісні, інші досить численні. Кожен вид, за винятком одного або двох, дуже чітко локалізований і часто значно відокремлений від інших видів. Декілька видів пов'язані з однією місцевістю, інші трапляються в кількох місцях, часто за багато кілометрів один від одного.

Екологія

Літопси — наочний приклад мімікрії в рослинному світі. В ході еволюції вони так точно скопіювали форму і забарвлення каменів, які їх оточують, що відрізнити їх часом можна тільки навпомацки. Цим літопси деякою мірою рятуються від тварин, що поїдають їх. Зростаючи в пустелі, літопсам доводиться миритися з відсутністю вологи. У цих рослин дуже довге коріння, здатне йти далеко вглиб ґрунту, щоб добути воду, а в період посухи літопси взагалі здатні зариватися. Така пристосовність забезпечується за допомогою спеціальних контрактільних коренів, що втягують літопс у ґрунт. У суху пору року літопси можуть втягуватися до такої міри, що утворюються лунки, які засипаються піском, принесеним вітром; тоді їх неможливо знайти доти, поки вони не видадуть себе сухими плодами або фрагментами старого листя, що випирають назовні. Вони здатні витримати екстремальну спеку (вище 42 °C) і порівняно низькі температури взимку — до -5 °C.

Трапляються вони на кварцових, гранітних або вапнякових ґрунтах, іноді навіть у тріщинах скель. Такі місця проживання вкрай бідні водою. Тут вона може повністю бути відсутньою місяцями, а річна кількість опадів не перевищує 200 мм на рік. При цьому рослини майже весь час перебувають під палючими променями сонця. Тільки невелика кількість родів квіткових рослин пристосувалося до життя в таких екстремальних умовах. розказує у своїй книзі «Літопси: Багатство дикої природи» про те, що бачив у посушливому районі Південної Африки, у якому протягом двох років не було дощу, «налиті» рослини виду .

Літопси дуже довговічні рослини — з аналізу Швантеза був установлений вік деяких екземплярів близько ста років.

Використання

Кекс у вигляді літопса

Деякі види літопсів збираються травниками, особливо ті види, що ростуть поблизу мегаполісів, деякі — для лікарських цілей.

Літопси є чудовим колекційним матеріалом, особливо для кімнатної культури, тому що займають небагато місця і добре переносять сухість повітря. Крім того, їх можна використовувати для створення різних мініатюрних композицій у поєднанні з іншими дрібними сукулентами.

Історія культивування

subsp. pseudotruncatella var. elisabethiae

У XIX столітті культура літопсів була майже невідома; вирощувати в горщиках їх стали лише наприкінці століття. Спочатку вирощували всього лише кілька видів. Першим у колекціонерів з'явилось насіння в 1897 році, потім . У 20-х роках XX століття Браун продав кілька сіянців та інших видів. Багато рослин вивозили з Південно-Західної Африки в Європу, найчастіше в розплідник рослин Гресснера і розплідник де Лаета. Курт Дінтер зібрав тисячі рослин для експорту. Також він зібрав величезну кількість насіння. На той час майже не було законів, що обмежують імпорт і експорт, екологічних застережень було ще менше. Хоча деякі далекоглядні фахівці, як Джон Мур і Рудольф Марлот, були стурбовані тим, що відбувається. Багато літопсів зібрав також . Рослини, зібрані ним, справили величезний вплив на американське квітникарство. Після смерті Трібнера в 1957 році з'явилися інші джерела постачання, більшість з них були некомерційними. Велика частина надходжень потрапляла до голландця (1885—1970), який зібрав найкращу до Коула колекцію.

Утримання в культурі

Цвіте

v. ruschiorum

Культура літопсів не дуже складна, але потребує виконання деяких обов'язкових умов. Місце вдома потрібно вибрати таке, щоби рослини отримували якомога більше сонця. Влітку полив регулярний, але після повного висихання ґрунту. При надмірному поливі на тілі рослини можуть з'явитися потворні тріщини, які, проте, зникають після зміни листя. Взимку літопсам бажано забезпечити температуру 10—12 °C і не поливати з жовтня по квітень (одно-, дворічні сіянці — з листопада по березень). Деякі види з районів із зимовими опадами (Lithops optica, , , , , , ) потребують продовження осіннього поливу на один-два місяці. Ці строки, однак, лише приблизні — потрібно дотримуватися річного циклу зміни листя. Полив починають з появою нових листків. Якщо рослина ще не скинула старе листя, поливати слід дуже обережно, бо в цей період літопси схильні до зараження гнильними грибами. Пересаджують їх навесні. Землесуміш складається з великозернистого піску, листової землі, старої землі, гальки.

Літопси легко вирощують із насіння, а також за допомогою живців. Насіння має бути повністю сухим. Зазвичай зрілі насіннєві капсули мають блідо-коричневий колір. Насіння розміщують у добре дренованому субстраті: можна використовувати грубий просічений річний пісок (діаметром 1 мм). Не обов'язково його вкривати: будь-який шар ґрунту над насінням гальмує його проростання. Ґрунт утримують вологим. Ідеальним періодом для посіву літопсів є березень — травень, коли насіння проростає у дикій природі.

У кімнатній культурі літопси практично не пошкоджуються шкідниками та хворобами, за винятком, мабуть, щитівки, яку з гладкої поверхні рослини легко видалити механічним шляхом. При культивуванні їх у теплиці або в оранжереї істотної шкоди можуть завдати слимаки, тому протягом вегетаційного періоду потрібно кілька разів обприскати рослини розчином будь-якого інсектициду.

Гібридизація

Lithops optica cv. 'Rubra'

У колекціях можна побачити лише декілька культиварів літопсів. Переважно отримання нового культивару направлено на закріплення колірних відхилень — зелених мутацій у видів з коричневим тілом, білих квіток замість традиційних жовтих. Японські селекціонери вивели кілька незвичайних культиварів: cv. 'Bacchus' винного кольору, а також кілька гібридів дуже великих розмірів. Одним з найвідоміших з культиварів є аметистово-червона форма Lithops optica cv. 'Rubra'.

Загалом види в рамках кожної з двох глобальних груп біло- і жовтоквіткових рослин піддаються схрещуванню; чим ближче таксони, тим менше бар'єрів. Гібридизація з іншими родами була успішною лише в кількох випадках. Так вдалося отримати досить стійкий і дуже плідний гібрид × . Водночас гібрид × var. amethystina або дає хворобливе потомство, яке потребує багато уваги й догляду.

Систематика

Літопси з колекції ,
Миколаїв, Україна

Рід Lithops вперше був описаний у 1922 році Ніколасом Брауном. Відтоді пропонували різні способи систематики роду, які викликали дискусії. ділив літопси на підроди за наявністю або відсутністю віконець. Така класифікація була ненадійною і неоднозначною. Так, був віднесений до обох підродів. Різниця у формі, розмірі й забарвленні листя не є точною відмінною ознакою. Досить задовільно весь рід вдається розділити тільки на дві групи (імовірно підроди). Перший з них включає види з білими квітками, а другий жовтоквіткові види. Відмінності між обома групами полягають не лише в забарвленні квіток, а й у формі сіянців. Також не вдається схрещування білоквіткових видів з жовтоквітковими, хоча внутрішньогрупове дуже легке.

Американський ботанік пропонував ділити рід на три групи — модифікації традиційних двох і третю, з єдиним видом у складі — незвичайним, усіяним рубіновими блискітками .

Виключно ретельно підготував свою монографію про літопси південноафриканський ботанік і лінгвіст із Йоганнесбурга Десмонд Торн Коул. У рамках підготовчої роботи він відвідав майже всі відомі місцевості, яких близько чотирьох сотень, і прямо на місці вивчав природну мінливість окремих видів і місцеві умови. Згідно з його систематикою, рід Lithops налічує 36 видів та 52 таксони нижчого рівня (підвидів та різновидів):

Види роду Lithops за Коулом

Lithops amicorum Lithops aucampiae L.Bolus Lithops aucampiae subsp. aucampiae Lithops aucampiae subsp. aucampiae var. aucampiae Lithops aucampiae subsp. aucampiae var. koelemanii () D.T.Cole Lithops aucampiae subsp. euniceae (de Boer) D.T.Cole Lithops aucampiae subsp. euniceae var. euniceae Lithops aucampiae subsp. euniceae var. fluminalis D.T.Cole Lithops bromfieldii L.Bolus Lithops bromfieldii var. bromfieldii Lithops bromfieldii var. glaudinae (de Boer) D.T.Cole Lithops bromfieldii var. insularis (L.Bolus) Lithops bromfieldii var. mennellii (L.Bolus) B.Fearn Lithops coleorum & L.Bolus Lithops comptonii var. comptonii Lithops comptonii var. weberi () D.T.Cole Schwantes Lithops dinteri subsp. dinteri Lithops dinteri subsp. dinteri var. dinteri Lithops dinteri subsp. dinteri var. brevis (L.Bolus) B.Fearn Lithops dinteri subsp. frederici (D.T.Cole) D.T.Cole Lithops dinteri subsp. multipunctata (de Boer) D.T.Cole L.Bolus Lithops divergens var. divergens Lithops divergens var. amethystina de Boer Lithops francisci (Dinter & Schwantes) N.E.Br. (N.E.Br.) N.E.Br. Lithops fulviceps var. fulviceps Lithops fulviceps var. lactinea D.T.Cole de Boer Lithops gesineae var. gesineae Lithops gesineae var. annae (de Boer) D.T.Cole Nel Dinter Lithops gracilidelineata subsp. gracilidelineata var. gracilidelineata Lithops gracilidelineata subsp. gracilidelineata var. waldroniae de Boer (Schwantes ex de Boer) D.T.Cole de Boer Lithops hallii var. hallii Lithops hallii var. ochracea (de Boer) D.T.Cole L.Bolus D.T.Cole L.Bolus () Schwantes Lithops hookeri var. hookeri Lithops hookeri var. dabneri (L.Bolus) D.T.Cole Lithops hookeri var. elephina (D.T.Cole) D.T.Cole Lithops hookeri var. lutea (de Boer) D.T.Cole Lithops hookeri var. marginata (Nel) D.T.Cole Lithops hookeri var. subfenestrata (de Boer) D.T.Cole Lithops hookeri var. susannae (D.T.Cole) D.T.Cole (Dinter & Schwantes) N.E.Br. Lithops julii subsp. julii Lithops julii subsp. fulleri (N.E.Br.) B.Fearn Lithops julii subsp. fulleri var. fulleri Lithops julii subsp. fulleri var. brunnea de Boer Lithops julii subsp. fulleri var. rouxii (de Boer) D.T.Cole

(Dinter & Schwantes) N.E.Br. Lithops karasmontana subsp. karasmontana Lithops karasmontana subsp. karasmontana var. karasmontana Lithops karasmontana subsp. karasmontana var. aiaisensis (de Boer) D.T.Cole Lithops karasmontana subsp. karasmontana var. lericheana (Dinter & Schwantes) D.T.Cole Lithops karasmontana subsp. karasmontana var. tischeri D.T.Cole Lithops karasmontana subsp. bella (N.E.Br.) D.T.Cole Lithops karasmontana subsp. eberlanzii (Dinter & Schwant.) D.T.Cole (N.E. Br.) N.E.Br. Lithops lesliei subsp. lesliei Lithops lesliei subsp. lesliei var. lesliei Lithops lesliei subsp. lesliei var. hornii de Boer Lithops lesliei subsp. lesliei var. mariae D.T.Cole Lithops lesliei subsp. lesliei var. minor de Boer Lithops lesliei subsp. lesliei var. rubrobrunnea de Boer Lithops lesliei subsp. lesliei var. venteri (Nel) de Boer & Lithops lesliei subsp. burchellii D.T.Cole (N.E.Br.) N.E.Br. Lithops marmorata var. marmorata Lithops marmorata var. elisae (de Boer) D.T.Cole L.Bolus D.T.Cole L.Bolus Lithops olivacea var. olivacea Lithops olivacea var. newbrownii D.T.Cole Lithops optica (Marl.) N.E.Br. Nel (Berg.) N.E.Br. Lithops pseudotruncatella subsp. pseudotruncatella Lithops pseudotruncatella subsp. pseudotruncatella var. pseudotruncatella Lithops pseudotruncatella subsp. pseudotruncatella var. elisabethiae (Dinter) de Boer & Boom Lithops pseudotruncatella subsp. pseudotruncatella var. riehmerae D.T.Cole Lithops pseudotruncatella subsp. archerae (De Boer) D.T.Cole Lithops pseudotruncatella subsp. dendritica (Nel) D.T.Cole Lithops pseudotruncatella subsp. groendrayensis (H.Jacobsen) D.T.Cole Lithops pseudotruncatella subsp. volkii (Schwantes ex de Boer & Boom) D.T.Cole (Dinter & Schwantes) N.E.Br. Lithops ruschiorum var. ruschiorum Lithops ruschiorum var. lineata (Nel) D.T.Cole L.Bolus Dinter Lithops schwantesii subsp. schwantesii Lithops schwantesii subsp. schwantesii var. schwantesii Lithops schwantesii subsp. schwantesii var. marthae ( & ) D.T.Cole Lithops schwantesii subsp. schwantesii var. rugosa (Dinter) de Boer & Boom Lithops schwantesii subsp. schwantesii var. urikosensis (Dinter) De Boer & Boom Lithops schwantesii subsp. gebseri (de Boer) D.T.Cole Tischer Lithops terricolor N.E.Br. (Dinter & Schwantes) N.E.Br. Nel Lithops verruculosa var. verruculosa Lithops verruculosa var. glabra de Boer L.Bolus Lithops villetii subsp. villetii Lithops villetii subsp. deboeri (Schwantes) D.T.Cole Lithops villetii subsp. kennedyi (de Boer) D.T.Cole Schwantes & H.Jacobsen

Галерея

• Коробочка Lithops aucampiae з насінням
• subsp. fulleri
• Lithops aucampiae
• subsp. bella
• Lithops bromfieldii

Примітки

1. [[https://web.archive.org/web/20140726083748/http://www.tropicos.org/Name/40007823 Архівовано 26 липня 2014 у Wayback Machine.] Lithops у базі даних «Tropicos» Міссурійського ботанічного саду] (англ.)
2. Panigrahi, S.; Ting, K.C. Artificial Intelligence for Biology and Agriculture. — Springer Science & Business Media, 2012. — С. 98. — . (англ.)
3. Андреева Н. Г. Суккуленты и их секреты: справочная литература — Киев: Софія-А, 2007. — 96 с. — (рос.)
4. Ian Oliver (July 2005). Lithops N.E.Br. PlantZAfrica.com. South African National Biodiversity Institute (SANBI). Архів оригіналу за 9 листопада 2020. Процитовано 12.01.2018. (англ.)
5. Синев И. Е., Ващук Р. П. Мезембры: Род литопс — Lithops N.E.Br. Российское общество по изучению кактусов и других сухолюбивых растений — РОИКС. Архів оригіналу за 2 лютого 2020. Процитовано 12.01.2018. (рос.)
6. Хаммер, 2002, с. 10.
7. Волкова Е. А. Цветочные диковины на вашем подоконнике. — М. : ЭксМо, 2012. — 48 с. — . (чес.)
8. Хаммер, 2002, с. 34.
9. Хаммер, 2002, с. 7–8.
10. Хаммер, 2002, с. 36–37.
11. Хаммер, 2002, с. 48.
12. Jan Gloser. Kvetoucí kameny. — Praha : Academia, 1988. — С. 88. (чес.)
13. Cole, Desmond T (1988). Lithops—Flowering Stones. Acorn Books. ISBN . (англ.)

Джерела

• , , Гайдаржи М. М., Кактуси та інші сукулентні рослини. — К. : , 2003. — 110 с. — .
• . Все о суккулентах. — Санкт-Петербург : ООО «СЗКЭО Кристалл», 2007. — 208 с. — ISBN 978-9603-0061-2. (рос.)
• . Литопсы — богатство дикой природы (Обзор рода Lithops N. E. Br., перевод Наталья Эллис). — «Британское общество любителей кактусов и других суккулентов», 2002. — 176 с. (рос.)
• . Литопсы и другие живые камни. — Санкт-Петербург, Москва : СЗКЭО Кристалл, Оникс, 2006. — 128 с. — . (рос.)
• Jan Gloser. Kvetoucí kameny. — Praha : Academia, 1988. — 128 с. (чес.)
• . Lithops. — Oxford : National Cactus & Succulent Society, 1981. — 70 с. — ISBN O 902099 06X (англ.).
• Living Stones: Lithops. . University of Wisconsin–Madison. Архів оригіналу за 24 листопада 2020. Процитовано 25.12.2017. (англ.)
• Синев И. Е., Ващук Р. П. Мезембры: Род литопс — Lithops N.E.Br. Российское общество по изучению кактусов и других сухолюбивых растений — РОИКС. Архів оригіналу за 2 лютого 2020. Процитовано 12.01.2018. (рос.)
• Живые камни. Cactuz.ru. Архів оригіналу за 21 січня 2020. Процитовано 12.01.2018. (рос.)
• Литопсы. avflower.com. Архів оригіналу за 26 липня 2020. Процитовано 20.12.2017. (рос.)

Література

• H.E.K Hartmann. Illustrated Handbook of Succulent Plants: Aizoaceae, vol. 2 (F-Z). — Berlin : Springer-Verlag, 2002. — (англ.).
• E. J. van Jaarsveld & U. de Villiers Pienaar. Вігі (Мезембріантемові), перлини Вельду = Vygies, Gems of the Veld. — Venegono Superiore (Венегоно-Суперіоре) : Cactus & Co. libri, 2000. — С. 147–150. — (італ.), (англ.).
• . Lithops. — South Africa : Hortors Limited, 1946. — 178 с. — ISBN (англ.).
• Jainta, Harald (2017). Wild Lithops. Klaus Hess Verlag. ISBN . (англ.)
• Cole, Desmond; Cole, Naureen (2005). Lithops—Flowering Stones. Cactus & Co. ISBN . (англ.)
• Hammer, Steven (1999). Lithops: Treasures of the Veld. BCCS. ISBN . (англ.)

Посилання

• Літопс (живий камінь) // Енциклопедія рослин садових та кімнатних : довідкове видання / уклад. С. В. Ануфрієва. — Донецьк : Глорія Трейд, 2013. — С. 148. — 224 с.
• Літопс // Нова енциклопедія кімнатних рослин / М. Цвєткова. — Харків : ВД «ШКОЛА», 2013. — С. 166. — .
• Мапа розповсюдження видів літопсів. Lithops and other Mesembs. Архів оригіналу за 20 квітня 2010. (англ.)
• Джорджин Уэйклин-Кинг. Литопсы — люди и растения. aztekium.narod.ru. Архів оригіналу за 30 квітня 2011. (рос.)
• Lithops N. E. Brown 1922 - описание. Cactus Love. Архів оригіналу за 9 січня 2018. (рос.)
• Lithops. Український сайт про кактуси та кактусистів. Архів оригіналу за 21 вересня 2020. (рос.)
• «Живые камни». Український сайт про кактуси та кактусистів. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. (рос.)
• Nick Rowlette. A guide to the cultivation of Lithops. Сайт про літопси. Архів оригіналу за 27 січня 2010. (англ.)
• Lithops. Plants for the Southwest and Living Stones Nursery. Архів оригіналу за 28 грудня 2017. (англ.)
• Lithops. «Desert-tropicals». Архів оригіналу за 1 квітня 2019. (англ.)
• Genus: Lithops N. E. Br. Germplasm Resources Information Network (GRIN). Міністерство сільського господарства США. Архів оригіналу за 25 грудня 2017. (англ.)
• Lithops. The Plant List. Royal Botanic Gardens, Kew & Missouri Botanical Garden. Архів оригіналу за 5 вересня 2017. (англ.)
• Lithops. Tropicos. Missouri Botanical Garden. Архів оригіналу за 26 липня 2014. (англ.)
• Lithops N.E. Br. African Plant Database. Женевський ботанічний сад. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. (англ.), (фр.)
• I Lithops e la loro arte. Lithops: Pietre vive. Архів оригіналу за 18 жовтня 2020. (італ.)

Ця сторінка належить до української Вікіпедії.