Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Звичайна перепілка Охоронний статус Найменший ризик МСОП 3 1 Біологічна класифікація Домен Еукаріоти Eukaryota Царство Т

Coturnix coturnix

Coturnix coturnix
Звичайна перепілка
image
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Куроподібні (Galliformes)
Родина: Фазанові (Phasianidae)
Підродина: Куріпкові (Perdicinae)
Рід: Перепілка (Coturnix)
Вид: Перепілка звичайна
Біноміальна назва
Coturnix coturnix
(Linnaeus, 1758)
image
Ареал C. coturnix     гніздування      осіле проживання      зимування      проживання (інтродуковані популяції)
Синоніми
Tetrao coturnix
Посилання
image Вікісховище: Category:Coturnix coturnix
image Віківиди: Coturnix coturnix
image ITIS: 553871
image МСОП: 22678944
image NCBI: 9091
Fossilworks: 365980

Перепілка звичайна (Coturnix coturnix) — птах родини фазанових (Phasianidae), один з кількох десятків видів під загальною назвою перепілка. В Україні гніздовий, перелітний, зрідка зимуючий птах. Населяє відкриті простори на рівнині і в горах, найчастіше — поля зернових культур. Цінний мисливський птах, проте чисельність протягом останніх десятирічь скорочується.

Опис

Морфологічні ознаки

Маса тіла 110—140 г, довжина тіла 16-18 см, розмах крил 32-35 см. У дорослого самця поздовжня смуга, яка проходить через тім'я, «брови», щоки і смуга, яка окреслює знизу горло, вохристо-жовті; підборіддя і горло чорні; верх бурий, з чорною і білуватою строкатістю; воло рудувате; груди і черево вохристі; на боках тулуба поздовжній рисунок з вохристих і темно-бурих смуг; махові пера бурі, з вохристими поперечними смужками; дзьоб темно-сірий; ноги бурувато-сірі. У дорослої самки, яка в цілому подібна до дорослого самця, підборіддя і горло жовтувато-білі. Молодий птах схожий на дорослу самку, але світліший.

Від деркача відрізняється меншими розмірами, коротшою шиєю, бурими крилами і тим, що в польоті ноги не виступають за хвостом.

Звуки

Голос

Самець у період розмноження часто подає характерне «вік — під — підьом — під — підьом», зрідка — тихіше «хав — хав».

Поширення

Ареал охоплює Південну Африку на північ до басейну Конго, Уганди і Кенії. Північна Африка від Марокко на схід до Тунісу, на південь приблизно до 30-ї паралелі і область нижньої течії Нілу. Євразія від атлантичного узбережжя на схід до верхньої частини басейна Лени, Байкала, , західної частини Сіньцзяну; в північній Індії на схід до Ассама. На північ до південної частини Скандинавії, південної Фінляндії, в європейській частині Росії до 63-ї паралелі, в області Уральського хребта до 64-ї паралелі, в Західному Сибіру до 62-ї паралелі, в долині Єнісею до 63-ї паралелі, в басейні Нижньої Тунгуски до 61-ї паралелі, в долині Лени до 60-ї паралелі. На південь до узбережжя Середземного моря, Малої Азії, північного узбережжя Перської затоки, південного Ірану, південного Афганістану, північного Белуджистану, середньої частини півострова Індостан, Ассама. Населяє острови: Мадагаскар, Коморські, Зеленого Мису, Канарські, Мадейру, Азорські, Фарерські, Британські, острови Середземного моря.

З помірної зони відлітають зимувати в тропічну Африку та Індію.

Таксономія

image
Голова номінативного підвиду
image
Голова підвиду C. c. africana

Звичайна перепілка розділяється на 8 підвидів, які відрізняються за особливостями забарвлення та поширенням:

  • C. c. africana
  • C. c. confisa
  • C. c. conturbans
  • C. c. coturnix
  • C. c. erlangeri
  • C. c. inopinata
  • C. c. parisii
  • C. c. ragonierii

Чисельність

Чисельність в Європі оцінена в 2,8—4,7 млн пар, що становить 5-24 % від світової популяції. Загальну чисельність виду оцінюють в 35-300 млн особин, проте вона потребує уточнення. Популяція має тенденцію до скорочення.

В Україні станом на рік чисельність виду оцінювали в 100—160 тис. пар. За іншими даними (Яненко, 2002) чисельність популяцій перепілки в Україні становить 1,26 млн вокалізуючих самців, а враховуючи полігамію виду, може становити як мінімум, 2,5-3,8 млн дорослих особин.

В Україні щільність гніздування в агроценозах в різних рігіонах становить 9,6-1,35 ос/км2, на сезонно-зволожених луках — 6,0-8,1 ос/км2, на суходольних луках — 7,3-12,0 ос/км2, на остепнених луках — 6,8 ос/км2, серед чагарників, лісосумуг і балок — 6,8 ос/км2.

Міграції

На території України весняна міграція цього виду проходить двома основними шляхами: Північно-Західно-Північним та Південно-Східно-Південним. Перший шлях пролягає із заходу, огинаючи Карпати. Цим шляхом перепілка поширюється по всій Західній Україні (Волинська, Рівненська, Львівська, Тернопільська, Івано-Франківська, Чернівецька, Хмельницька та, можливо, Закарпатська і частково Житомирська та Вінницька області). Міграція проходить в основному в південно-західному напрямку.

Інший шлях (Південно-Східно-Південний) проходить через АР Крим, Херсонську, Миколаївську, Одеську, Кіровоградську, Запорізьку, Донецьку, Луганську і частково Харківську області. На межі Дніпропетровської та Запорізької областей міграційний потік перепілок ділиться на дві частини. Другий міграційний потік має північно-західно-північний напрямок. Він поширюється на Центральну (Полтавська, Черкаська та частково Вінницька області), Північну (Київська, Чернігівська, Сумська області) та Східну (Донецька та Луганська області) Україну.

Птахи, які мігрують першим міграційним шляхом потрапляють на територію України з країн Західної Європи, де вони зимують. Перепілки, що летять цим шляхом, з'являються на місцях гніздівлі пізніше ніж інші. Птахи, що летять Південно-Східно-Південним міграційним потоком зимують в країнах Африки, Близького Сходу та на території азійської частини Туреччини і потрапляють до України через акваторію Чорного моря.

Весняна міграція починається в південних областях з першої декади квітня, в північних — в першій декаді травня.

Осінній відліт у більшості областей України відбувається протягом вересня, на півдні та сході країни — у першій декаді жовтня..

Місця існування

В Україні основна маса популяцій перепілки, від 50,8 % (зона мішаних лісів) до 73,6 % (зона широколистяних лісів), зосереджена в агроценозах. У зоні мішаних лісів та в зоні широколистяних лісів найбільша частка популяцій виду зосереджена на площах засіяних тритикале (47 % та 42 % відповідно). У зонах лісостепу та степу високі частки гніздових популяцій птахів розміщені на площах парів (42 % та 58 % відповідно). У Карпатській гірській ландшафтній країні основна частка популяцій сконцентровані на площах з житом (65 %).

Гніздування

image
Кладка перепілки в оологічній колекції

Пар, навіть тимчасових, перепілки не утворюють. Самки відкладають від 8 до 18 яєць в невеличку ямку, вистелену сухими стеблами і добре замасковану у траві. Відкладання яєць починається не раніше середини травня, а повні кладки зустрічаються починаючи з кінця травня протягом всього літа. Насиджування яєць триває близько 17 днів; насиджує яйця та піклується про пташенят тільки самка. Пташенята виводкові — тільки-но обсохнуть, залишають гніздо, а через кілька днів можуть уже перелітати на коротку відстань.

Значення для людини

image
Ієрогліфи Стародавнього Єгипту із зображенням перепілки (Лувр, Париж)
image
Перепілка на поштовій марці Азербайджану

У Стародавньому Єгипті зображення перепела використовували як ієрогліф для звуків «в» та «у»:

w

У дореволюційні Російській імперії (в Росії, Україні) (до 1917 року) перепілок тримали у неволі як співочого птаха — самців цінували за мелодійні звуки.

У Туркестані перепілок також використовували для проведення перепелиних боїв.

Перепілка є традиційним . М'ясо перепілки дуже смачне і вважається делікатесом. У минулому птахів відловлювали сітками різноманітної конструкції, інколи з використанням живих самців як приманки. Полювали на перепілок також з яструбами та з рушницями.

Неволю звичайна перепілка переносить добре. Проте з метою вирощування на м'ясо та для отримання яєць у наш час, як правило, тримають одомашнених японських перепілок, які візуально подібні до звичайних.

Охорона

У Червоному списку МСОП перепілка належить до видів із найменшим ризиком. Попри широке поширення та високу чисельність виду, популяція звичайної перепілки скорочується. Головними причинами цього є масовий відлов сітками птахів під час міграцій, а також зміна системи ведення сільського господарства, особливо використання пестицидів.

Посилання

  1. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
  2. Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — 416 с. — .
  3. Степанян Л. С. Конспект орнитологической фауны СССР. — М. : Наука, 1990. — 727 с. — .
  4. BirdLife International. Birds in Europe: population estimates, trends and conservation status. — Cambridge, UK: BirdLife International, 2004. — 374 pp. (BirdLife Conservation Series No. 12).
  5. BirdLife International. 2012. Coturnix coturnix. The IUCN Red List of Threatened Species 2012: e.T22678944A38819371. http://dx.doi.org/10.2305/IUCN.UK.2012-1.RLTS.T22678944A38819371.en. Downloaded on 08 March 2016.
  6. Яненко В. О. Екологічні особливості популяцій перепела (Coturnix coturnix L.) в Україні (щільність, чисельність, міграції, охорона): автореф. дис … канд. біол. наук: 03.00.16. — Київ : 2012. — 20 с.
  7. Яненко В. О., Серебряков В. В., Пшеничний С. В. Особливості сезонних міграцій перепілки (Coturnix coturnix L.) на території України в період 1975—2006 рр. // Бранта: Сб. научн. тр. Азово-Черноморской орнітолог. станции. — 2011. — Вып. 14. — С. 125—133.
  8. Бианки В. Л., Безобразов С. В. Перепел, Перепелка // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
  9. Josep del Hoyo, Andrew Elliott, Jordi Sargatal. Handbook of the Birds of the World. - Volume 2: New World Vultures to Guineafowl. — Lynx Edicions, 1994. — 638 с. — .

Література

  • Птицы СССР. Курообразные, Журавлеобразные / В.Д. Ильичев, В.Е. Флинт. — Л : Наука, 1987. — 528 с.

Джерела

  • Common quail species text in The Atlas of Southern African Birds

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Zvichajna perepilka Ohoronnij status Najmenshij rizik MSOP 3 1 Biologichna klasifikaciya Domen Eukarioti Eukaryota Carstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klas Ptahi Aves Ryad Kuropodibni Galliformes Rodina Fazanovi Phasianidae Pidrodina Kuripkovi Perdicinae Rid Perepilka Coturnix Vid Perepilka zvichajna Binomialna nazva Coturnix coturnix Linnaeus 1758 Areal C coturnix gnizduvannya osile prozhivannya zimuvannya prozhivannya introdukovani populyaciyi Sinonimi Tetrao coturnix Posilannya Vikishovishe Category Coturnix coturnix Vikividi Coturnix coturnix ITIS 553871 MSOP 22678944 NCBI 9091 Fossilworks 365980 Perepilka zvichajna Coturnix coturnix ptah rodini fazanovih Phasianidae odin z kilkoh desyatkiv vidiv pid zagalnoyu nazvoyu perepilka V Ukrayini gnizdovij perelitnij zridka zimuyuchij ptah Naselyaye vidkriti prostori na rivnini i v gorah najchastishe polya zernovih kultur Cinnij mislivskij ptah prote chiselnist protyagom ostannih desyatirich skorochuyetsya OpisMorfologichni oznaki Masa tila 110 140 g dovzhina tila 16 18 sm rozmah kril 32 35 sm U doroslogo samcya pozdovzhnya smuga yaka prohodit cherez tim ya brovi shoki i smuga yaka okreslyuye znizu gorlo vohristo zhovti pidboriddya i gorlo chorni verh burij z chornoyu i biluvatoyu strokatistyu volo ruduvate grudi i cherevo vohristi na bokah tuluba pozdovzhnij risunok z vohristih i temno burih smug mahovi pera buri z vohristimi poperechnimi smuzhkami dzob temno sirij nogi buruvato siri U dorosloyi samki yaka v cilomu podibna do doroslogo samcya pidboriddya i gorlo zhovtuvato bili Molodij ptah shozhij na doroslu samku ale svitlishij Vid derkacha vidriznyayetsya menshimi rozmirami korotshoyu shiyeyu burimi krilami i tim sho v poloti nogi ne vistupayut za hvostom Zvuki source source Golos Samec u period rozmnozhennya chasto podaye harakterne vik pid pidom pid pidom zridka tihishe hav hav PoshirennyaAreal ohoplyuye Pivdennu Afriku na pivnich do basejnu Kongo Ugandi i Keniyi Pivnichna Afrika vid Marokko na shid do Tunisu na pivden priblizno do 30 yi paraleli i oblast nizhnoyi techiyi Nilu Yevraziya vid atlantichnogo uzberezhzhya na shid do verhnoyi chastini basejna Leni Bajkala zahidnoyi chastini Sinczyanu v pivnichnij Indiyi na shid do Assama Na pivnich do pivdennoyi chastini Skandinaviyi pivdennoyi Finlyandiyi v yevropejskij chastini Rosiyi do 63 yi paraleli v oblasti Uralskogo hrebta do 64 yi paraleli v Zahidnomu Sibiru do 62 yi paraleli v dolini Yeniseyu do 63 yi paraleli v basejni Nizhnoyi Tunguski do 61 yi paraleli v dolini Leni do 60 yi paraleli Na pivden do uzberezhzhya Seredzemnogo morya Maloyi Aziyi pivnichnogo uzberezhzhya Perskoyi zatoki pivdennogo Iranu pivdennogo Afganistanu pivnichnogo Beludzhistanu serednoyi chastini pivostrova Indostan Assama Naselyaye ostrovi Madagaskar Komorski Zelenogo Misu Kanarski Madejru Azorski Farerski Britanski ostrovi Seredzemnogo morya Z pomirnoyi zoni vidlitayut zimuvati v tropichnu Afriku ta Indiyu TaksonomiyaGolova nominativnogo pidvidu Golova pidvidu C c africana Zvichajna perepilka rozdilyayetsya na 8 pidvidiv yaki vidriznyayutsya za osoblivostyami zabarvlennya ta poshirennyam C c africana C c confisa C c conturbans C c coturnix C c erlangeri C c inopinata C c parisii C c ragonieriiChiselnistChiselnist v Yevropi ocinena v 2 8 4 7 mln par sho stanovit 5 24 vid svitovoyi populyaciyi Zagalnu chiselnist vidu ocinyuyut v 35 300 mln osobin prote vona potrebuye utochnennya Populyaciya maye tendenciyu do skorochennya V Ukrayini stanom na rik chiselnist vidu ocinyuvali v 100 160 tis par Za inshimi danimi Yanenko 2002 chiselnist populyacij perepilki v Ukrayini stanovit 1 26 mln vokalizuyuchih samciv a vrahovuyuchi poligamiyu vidu mozhe stanoviti yak minimum 2 5 3 8 mln doroslih osobin V Ukrayini shilnist gnizduvannya v agrocenozah v riznih rigionah stanovit 9 6 1 35 os km2 na sezonno zvolozhenih lukah 6 0 8 1 os km2 na suhodolnih lukah 7 3 12 0 os km2 na ostepnenih lukah 6 8 os km2 sered chagarnikiv lisosumug i balok 6 8 os km2 MigraciyiNa teritoriyi Ukrayini vesnyana migraciya cogo vidu prohodit dvoma osnovnimi shlyahami Pivnichno Zahidno Pivnichnim ta Pivdenno Shidno Pivdennim Pershij shlyah prolyagaye iz zahodu oginayuchi Karpati Cim shlyahom perepilka poshiryuyetsya po vsij Zahidnij Ukrayini Volinska Rivnenska Lvivska Ternopilska Ivano Frankivska Chernivecka Hmelnicka ta mozhlivo Zakarpatska i chastkovo Zhitomirska ta Vinnicka oblasti Migraciya prohodit v osnovnomu v pivdenno zahidnomu napryamku Inshij shlyah Pivdenno Shidno Pivdennij prohodit cherez AR Krim Hersonsku Mikolayivsku Odesku Kirovogradsku Zaporizku Donecku Lugansku i chastkovo Harkivsku oblasti Na mezhi Dnipropetrovskoyi ta Zaporizkoyi oblastej migracijnij potik perepilok dilitsya na dvi chastini Drugij migracijnij potik maye pivnichno zahidno pivnichnij napryamok Vin poshiryuyetsya na Centralnu Poltavska Cherkaska ta chastkovo Vinnicka oblasti Pivnichnu Kiyivska Chernigivska Sumska oblasti ta Shidnu Donecka ta Luganska oblasti Ukrayinu Ptahi yaki migruyut pershim migracijnim shlyahom potraplyayut na teritoriyu Ukrayini z krayin Zahidnoyi Yevropi de voni zimuyut Perepilki sho letyat cim shlyahom z yavlyayutsya na miscyah gnizdivli piznishe nizh inshi Ptahi sho letyat Pivdenno Shidno Pivdennim migracijnim potokom zimuyut v krayinah Afriki Blizkogo Shodu ta na teritoriyi azijskoyi chastini Turechchini i potraplyayut do Ukrayini cherez akvatoriyu Chornogo morya Vesnyana migraciya pochinayetsya v pivdennih oblastyah z pershoyi dekadi kvitnya v pivnichnih v pershij dekadi travnya Osinnij vidlit u bilshosti oblastej Ukrayini vidbuvayetsya protyagom veresnya na pivdni ta shodi krayini u pershij dekadi zhovtnya Miscya isnuvannyaV Ukrayini osnovna masa populyacij perepilki vid 50 8 zona mishanih lisiv do 73 6 zona shirokolistyanih lisiv zoseredzhena v agrocenozah U zoni mishanih lisiv ta v zoni shirokolistyanih lisiv najbilsha chastka populyacij vidu zoseredzhena na ploshah zasiyanih tritikale 47 ta 42 vidpovidno U zonah lisostepu ta stepu visoki chastki gnizdovih populyacij ptahiv rozmisheni na ploshah pariv 42 ta 58 vidpovidno U Karpatskij girskij landshaftnij krayini osnovna chastka populyacij skoncentrovani na ploshah z zhitom 65 GnizduvannyaKladka perepilki v oologichnij kolekciyi Par navit timchasovih perepilki ne utvoryuyut Samki vidkladayut vid 8 do 18 yayec v nevelichku yamku vistelenu suhimi steblami i dobre zamaskovanu u travi Vidkladannya yayec pochinayetsya ne ranishe seredini travnya a povni kladki zustrichayutsya pochinayuchi z kincya travnya protyagom vsogo lita Nasidzhuvannya yayec trivaye blizko 17 dniv nasidzhuye yajcya ta pikluyetsya pro ptashenyat tilki samka Ptashenyata vivodkovi tilki no obsohnut zalishayut gnizdo a cherez kilka dniv mozhut uzhe perelitati na korotku vidstan Znachennya dlya lyudiniIyeroglifi Starodavnogo Yegiptu iz zobrazhennyam perepilki Luvr Parizh Perepilka na poshtovij marci Azerbajdzhanu U Starodavnomu Yegipti zobrazhennya perepela vikoristovuvali yak iyeroglif dlya zvukiv v ta u U dorevolyucijni Rosijskij imperiyi v Rosiyi Ukrayini do 1917 roku perepilok trimali u nevoli yak spivochogo ptaha samciv cinuvali za melodijni zvuki U Turkestani perepilok takozh vikoristovuvali dlya provedennya perepelinih boyiv Perepilka ye tradicijnim M yaso perepilki duzhe smachne i vvazhayetsya delikatesom U minulomu ptahiv vidlovlyuvali sitkami riznomanitnoyi konstrukciyi inkoli z vikoristannyam zhivih samciv yak primanki Polyuvali na perepilok takozh z yastrubami ta z rushnicyami Nevolyu zvichajna perepilka perenosit dobre Prote z metoyu viroshuvannya na m yaso ta dlya otrimannya yayec u nash chas yak pravilo trimayut odomashnenih yaponskih perepilok yaki vizualno podibni do zvichajnih OhoronaU Chervonomu spisku MSOP perepilka nalezhit do vidiv iz najmenshim rizikom Popri shiroke poshirennya ta visoku chiselnist vidu populyaciya zvichajnoyi perepilki skorochuyetsya Golovnimi prichinami cogo ye masovij vidlov sitkami ptahiv pid chas migracij a takozh zmina sistemi vedennya silskogo gospodarstva osoblivo vikoristannya pesticidiv PosilannyaFesenko G V Vitchiznyana nomenklatura ptahiv svitu Krivij Rig DIONAT 2018 580 s ISBN 978 617 7553 34 1 Fesenko G V Bokotej A A Ptahi fauni Ukrayini polovij viznachnik K 2002 416 s ISBN 966 7710 22 X Stepanyan L S Konspekt ornitologicheskoj fauny SSSR M Nauka 1990 727 s ISBN 5 02 005300 7 BirdLife International Birds in Europe population estimates trends and conservation status Cambridge UK BirdLife International 2004 374 pp BirdLife Conservation Series No 12 BirdLife International 2012 Coturnix coturnix The IUCN Red List of Threatened Species 2012 e T22678944A38819371 http dx doi org 10 2305 IUCN UK 2012 1 RLTS T22678944A38819371 en Downloaded on 08 March 2016 Yanenko V O Ekologichni osoblivosti populyacij perepela Coturnix coturnix L v Ukrayini shilnist chiselnist migraciyi ohorona avtoref dis kand biol nauk 03 00 16 Kiyiv 2012 20 s Yanenko V O Serebryakov V V Pshenichnij S V Osoblivosti sezonnih migracij perepilki Coturnix coturnix L na teritoriyi Ukrayini v period 1975 2006 rr Branta Sb nauchn tr Azovo Chernomorskoj ornitolog stancii 2011 Vyp 14 S 125 133 Bianki V L Bezobrazov S V Perepel Perepelka Enciklopedicheskij slovar Brokgauza i Efrona v 86 t 82 t i 4 dop SPb 1890 1907 Josep del Hoyo Andrew Elliott Jordi Sargatal Handbook of the Birds of the World Volume 2 New World Vultures to Guineafowl Lynx Edicions 1994 638 s ISBN 84 87334 15 6 LiteraturaPticy SSSR Kuroobraznye Zhuravleobraznye V D Ilichev V E Flint L Nauka 1987 528 s DzherelaCommon quail species text in The Atlas of Southern African Birds

Дата публікації:
Топ