Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Мосбахський вовк Canis mosbachensis вид вовків що населяв Євразію починаючи з середнього плейстоцену до пізнього плейсто

Canis mosbachensis

Canis mosbachensis

Мосбахський вовк (Canis mosbachensis) — вид вовків, що населяв Євразію, починаючи з середнього плейстоцену до пізнього плейстоцену. Є предком сірого вовка. :239–245

Вовк мосбахський
Період існування: 0.660–0.300 млн р. т.
▼
image
Нижня щелепа Мосбахського вовка
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Хижі (Carnivora)
Родина: Псові (Canidae)
Рід: Пес (Canis)
Вид:
†C. mosbachensis
Біноміальна назва
†Canis mosbachensis
Soergel, 1925
Підвид

Canis mosbachensis variabilis , 1934

Таксономія

Голотип мосбахського вовка Canis mosbachensis Soergel, 1925 було знайдено в Йокгрімі, Німеччина. У 2010 році дослідження показало, що різноманітність групи Canis зменшилася наприкінці раннього плейстоцену до середнього плейстоцену і була обмежена в Євразії двома видами вовків. Це були невеликі вовки C. mosbachensis–C. variabilis, розміри яких можна порівняти з існуючим індійським вовком (Canis lupus pallipes), і Canis (Xenocyon) lycaonoides, котрих за розміром можна порівняти з існуючими північними сірими вовками.

Мосбахський вовк існував між C. etruscus в ранньому плейстоцені і сучасним C. lupus. :p242 Мосбахський вовк був меншим за більшість північноамериканських популяцій вовків і меншим за C. rufus, :p242 і був описаний [en] як схожий за розміром на Canis papilles. :p242 Оскільки вовки продовжують еволюціонувати, вони стають більшими. Новак припустив, що C. mosbachensis був предком євразійських і північноамериканських вовків, і одна популяція C. mosbachensis мігрувала до Північної Америки, де він був ізольований пізнішим зледенінням, і там дав початок C. Rufus. Інша популяція C. mosbachensis залишилися в Євразії і еволюціонувала в C. lupus, звідки він мігрував до Північної Америки. :p242

Справжні сірі вовки з'явилися наприкінці середнього плейстоцену приблизно 0,5–0,3 мільйона років тому. Філогенетичне походження існуючого вовка C. lupus від C. etruscus через C. mosbachensis є широко прийнятим. :239–245 Теніус, Ламлі, та Аргант кожен розглядає C. mosbachensis підвидом сірого вовка і запропонували позначення C. lupus mosbachensis. Проте інші дослідники не бачать чіткого анатомічного зв'язку між C. mosbachensis і C. etruscus і стверджують що C. mosbachensis більше схожий на C. arnensis, і що його розміри та зуби більше схожі на всеїдного шакала.

Останній екземпляр мосбахського вовка в Європі датується 456—416 тисячами років тому, коли він дав початок вовку Canis lupus. Найдавніші рештки вовка в Європі датуються середнім плейстоценом та були знайдені в місці Ла-Полледрара-ді-Чеканіббіо, за 20 км на північний захід від Риму, у відкладеннях, датованих 406 тисячами років.

Canis variabilis

image
Нижньощелепна кістка Canis variabilis із Сибірської Арктики віком щонайменше 360 000 років.

Canis variabilis, іноді відомий як вовк Чжоукоудянь, — вимерлий малий вовк, який колись населяв частину теперішніх Китаю і Якутії. порівняв C. mosbachensis (колись був поширений віл Західної Європи до Казахстану) з C. variabilis (який колись був поширений від Казахстану до Китаю), оскільки вони обидва існували в середньому плейстоцені в середній широті Євразії. Єдина відмінність, яку він зазначив, полягала в тому, що C. variabilis мав «носові кістки, які закінчуються в крайньому задньому положенні лобно-щелепного шва або попереду від нього», і тому він пропонує ці два таксони представляти різновиди одного географічно поширеного вовка середини плейстоцену. :p181

У 2018 році науковці запропонували визнати Canis variabilis як Canis mosbachensis variabilis, східноєвразійський підвид західноєвразійського Canis mosbachensis. Різниця полягає в тому, що C. m. variabilis має коротшу носову кістку та незначну зміну гребеня першого верхнього зуба. Краніодентальна характеристика C. m. variabilis є більш розвиненою і вказує на те, що він був менш гіперхижим, ніж Canis lupus, Canis etruscus та Canis arnensis. Він не є прямим предком Canis lupus, але був близьким родичем.

Незважаючи на виявлення в Китаї, викопні рештки C. variabilis були виявлені в центральній частині Якутії в Сибіру на річках Аласея і Алдан. Це найдавніші зареєстровані зразки Олеської фауни, знайдені в Якутії. Canis cf. variabilis був широко поширений в Євразії приблизно до 300 000 тому і, ймовірно, не збігається з найдавнішою появою морфологічно відмінного сірого вовка.

Скам'янілості вовка були знайдені в печерній системі Чжоукоудянь і археологічній пам'ятці в 1934 році та названі на честь свого першовідкривача, Пей Веньчжун.

Відмінностей між описаними вище Canis і справжнім C. lupus, достатньо для створення принаймні нового підвиду, Canis lupus variabilis, для малого вовка з місцевості Чжоукоудянь 1.:17

Малий вовк спочатку був названий Canis lupus variabilis, але пізніше був визнаний варіантом Canis variabilis (Pei 1934), який також був виявлений і названий в тому ж році. Пеї заявив, що ніхеванських вовків , віднесених до «Canis chihliens», також слід включити до цієї нової категорії. :18 Canis variabilis також був відомий в окрузі Ланьтянь провінції Шеньсі, , тому він мав широкий діапазон у часі та просторі. На цьому місці останки маленького вовка знаходилися в безпосередній близькості від Homo erectus pekinensis, у шарах, датованих 500 000—200 000 р. тому.

Домашній собака та сучасний вовк

image
Діаграма черепа вовка з позначеними ключовими характеристиками

Пей описує цього маленького вовка як демонстрацію варіацій у розмірі та адаптації зубів, заявляючи, що його череп відрізняється від типового вовка набагато меншим розміром (приблизно 175,0 мм загальної довжини для великого екземпляра C. variabilis) з більш струнка морда і помітно зменшений або відсутній сагітальний гребінь. Крім того, нижня межа деяких C. variabilis нижня щелепа «сильно опукла, як у собаки». :15 Єдина риса, що вирівнює C. variabilis у вовків є відносно великі карнасіальні зуби (P1 20,4 — 23,0 мм; M1 22,0 — 24 мм). Пізніше дослідники підтвердили вимірювання Пея та описали череп вовка як «важкий, схожий на пропорції вовка, хоча менший, ніж будь-який існуючий C. lupus». Інакші дослідники переглянули точку зору Пея, що предком собаки є нині вимерлий Canis lupus, і припустили, що C. variabilis може бути предком собачої лінії. :7

У 2012 році дослідження вовкоподібних видів Canis у стародавньому Китаї, проведене відомим хребетним палеонтологом і геологом [en], виявило, що C. variabilis був «дуже дивним» порівняно з іншими Canis у Китаї, оскільки він мав набагато менші черепно-зубні розміри, ніж попередні та пізніші види. Дослідники дійшли висновку, що «дуже ймовірно, що цей вид є предком домашньої собаки Canis familiaris, гіпотеза, запропонована попередніми авторами».

У 2015 році в дослідженні розглядалися послідовності 13 стародавніх останків псових і одного сучасного вовка з п'яти місць на північному сході Арктичного Сибіру. Чотирнадцять псових виявили дев'ять мітохондріальних , три з яких були зареєстровані, а інші не повідомлялися раніше. Філогенетичне дерево, створене на основі послідовностей, показало, що чотири сибірських псових датуються 28 000 р. тому і один датовані 360 000 р. тому були дуже розбіжними. Гаплотип, позначений як S805 (28 000 р тому) з Річки Яна, був на одну мутацію від іншого гаплотипу S902 (8 000 р тому), який представляє клад A ліній сучасних вовків і домашніх собак. З цим гаплотипом тісно пов'язаний гаплотип, знайдений у недавно вимерлого японського вовка. Кілька стародавніх гаплотипів були орієнтовані навколо S805, включаючи Canis c.f. variabilis (360 000 р до н. е.), Бельгія (36 000 р тому — «собака Goyet»), Бельгія (30 000 р тому) і Констекі, Росія (22 000 р тому). Враховуючи положення гаплотипу S805 на філогенетичному дереві, він потенційно може представляти прямий зв'язок від [en] (включаючи Canis c.f. variabilis) до ліній домашнього собаки та сучасного вовка. Вважається, що сірий вовк є предком домашньої собаки, однак його спорідненість із C. variabilis, а також генетичний внесок C. variabilis до собаки, є предметом дискусії.

Гаплотипи псових острова Жохова (8700 р тому) і Аачим (1700 р тому) належать до клади домашніх собак, кластеру з S805, і також мають спільні гаплотипи з тибетським вовком або знаходяться на одній мутації від нього. (C. l. chanco) і недавно вимерлого японського вовка (C. l. hodophilax). Це може свідчити про те, що ці собаки зберегли генетичний підпис змішування з регіональними популяціями вовків. Інший гаплотип, позначений як S504 (47 000 р тому) з (Duvanny Yar), з'явився на філогенетичному дереві як не пов'язаний з вовками (як стародавніми, так і сучасними), але предками собак, і може представляти генетичне джерело для регіональних собак. Автори дійшли висновку, що структура сучасного собаки генофонд була отримана від стародавніх сибірських вовків і, можливо, від Canis c.f. variabilis.

Примітки

  1. Kurtén B. (1968). Pleistocene mammals of Europe. 317 pp. Weidenfeld and Nicolson, London.
  2. R.M. Nowak (2003). 9-Wolf evolution and taxonomy. У Mech, L. David; Boitani, Luigi (ред.). Wolves: Behaviour, Ecology and Conservation. University of Chicago Press. ISBN .
  3. Soergel, V. H. W. (1925). Die Säugetierfauna des altdiluvialen Tonlagers von Jockgrim in der Plalz. Zeitschrift der Deutschen Geologischen Gesellschaft Abhandlungen (German) . 77: 405—438. (The mammal fauna of the old diluvial camp of Jockgrim in the Plalz)
  4. Sotnikova, M (2010). Dispersal of the Canini (Mammalia, Canidae: Caninae) across Eurasia during the Late Miocene to Early Pleistocene. Quaternary International. 212 (2): 86—97. Bibcode:2010QuInt.212...86S. doi:10.1016/j.quaint.2009.06.008.
  5. Nowak, R. M. (1995). Another look at wolf taxonomy. У Carbyn, L. H.; Fritts, S. H.; Seip, D. R. (ред.). Ecology and Conservation of Wolves in a Changing World. Edmonton, Canada: Canadian Circumpolar Institute. с. 375—397. ISBN .
  6. Thenius, E. 1954. Die Caniden (Mammalia) aus dem Altquartár von Hundsheim (Niederosterreich) nebst Bemerkungen zur Stammesgeschichte der Gattung Cuon. Neues Jahrbuch fur Geologie und Palaontology. Abhandlungen 99, 230—286. [The canids (Mammalia) from the Old Quarter of Hundsheim (Lower Austria), along with remarks on the tribal history of the genus Cuon]
  7. Lumley, H. de, Kahlke, H.D., Moigne, A.M., Moulle, P.E., 1988. Les faunes de grands mammifères de la grotte du Vallonnet Roquebrune-Cap-Martin, Alpes-Maritimes. L'Anthropologie 92, 465—496.
  8. Biochronologie et grands mammifères au Pléistocène moyen et supérieur en Europe occidentale : l’apport des Canidés, des Ursidés et des Carnivores en general Argant, A. Quartenair vol. 20/4 | 2009 : Biochronologie et Grands Mammifères [Biochronology and large mammals of the Middle and the Upper Pleistocene in Western Europe: the contribution of ursids, canids and of carnivores in general]
  9. Soergel, W., 1928. Ein Kleiner Wolf aus dem Kiesen von Süssenborn. Zeitschrift der Deutschen Geologische Gesellschaft 80, 227—255. (A small wolf from the gravels of Süssenborn)
  10. Garrido, Guiomar; Arribas, Alfonso (2008). Canis accitanus nov. sp., a new small dog (Canidae, Carnivora, Mammalia) from the Fonelas P-1 Plio-Pleistocene site (Guadix basin, Granada, Spain). Geobios. 41 (6): 751—761. doi:10.1016/j.geobios.2008.05.002.
  11. Martínez-Navarro, Bienvenido; Belmaker, Miriam; Bar-Yosef, Ofer (2009). The large carnivores from 'Ubeidiya (early Pleistocene, Israel): Biochronological and biogeographical implications. Journal of Human Evolution. 56 (5): 514—24. doi:10.1016/j.jhevol.2009.02.004. PMID 19427671.
  12. Iurino, D.A., Mecozzi, B., Iannucci, A. et al. A Middle Pleistocene wolf from central Italy provides insights on the first occurrence of Canis lupus in Europe. Sci Rep 12, 2882 (2022). https://doi.org/10.1038/s41598-022-06812-5
  13. Lee, E. (2015). Ancient DNA analysis of the oldest canid species from the Siberian Arctic and genetic contribution to the domestic dog. PLOS ONE. 10 (5): e0125759. Bibcode:2015PLoSO..1025759L. doi:10.1371/journal.pone.0125759. PMC 4446326. PMID 26018528.
  14. Tedford, R (2009). Phylogenetic Systematics of the North American Fossil Caninae (Carnivora: Canidae). Bulletin of the American Museum of Natural History. 325: 1—218. doi:10.1206/574.1. hdl:2246/5999. S2CID 83594819.
  15. Jiangzuo, Qigao; Liu, Jinyi; Wagner, Jan; Dong, Wei; Chen, Jin (2018). Taxonomical revision of fossil Canis in Middle Pleistocene sites of Zhoukoudian, Beijing, China and a review of fossil records of Canis mosbachensis variabilis in China. Quaternary International. 482: 93—108. Bibcode:2018QuInt.482...93J. doi:10.1016/j.quaint.2018.04.003. S2CID 134288431.
  16. Vangengeim, E.A. (1961). Paleontological study of anthropogenic sediment stratigraphy north of Eastern Siberia (on the fauna of mammals). Proc. Geological Sciences of the USSR. 48: 183.
  17. Sher, Andrei (1971). Pleistocene Mammals and stratigraphy of the Far Northeast USSR and North America. Science, Moscow. с. 1—310.
  18. Pei, W.C. (1934). . Geological Survey of China, Beijing. с. 1—45. Архів оригіналу за 6 червня 2015. Процитовано 9 червня 2018.
  19. Teilhard de Chardin, P., and W.-C. Pei. 1941. The fossil mammals from locality 13 of Choukoutien. Palaeontologica Sinica Series C 11: 1–106.
  20. Teilhard de Chardin, P; Pivetean, J. (1930). Les Mammiferes Fossiles De Nihowan (China). Annales de Paleontology vol 19, Paris. с. 88—89. (The mammal fossils of Nihowan)
  21. Hu, C.; Qi, T. (1978). Gongwangling Pleistocene mammalian fauna of Lantian, Shaanxi. Paleontologia Sinica, Whole Series no. 155, New Series C no. 21. Geological Survey of China, Beijing. с. 1—64. Cited in S. Olsen 1985
  22. Olsen, S. J. (1985). Origins of the domestic dog: the fossil record. Univ. of Arizona Press, Tucson, USA. с. 88—89.
  23. Lawrence, B. (1967). Early domestic dogs. Zeitschrift für Säugetierkunde. 32: 44—59.
  24. Koler-Matznick, Janice (2002). (PDF). Anthrozoös. 15 (2): 98—118. doi:10.2752/089279302786992595. S2CID 14850835. Архів оригіналу (PDF) за 23 жовтня 2014. Процитовано 9 червня 2018.
  25. Tong, H.-w., N. Hu, and X. Wang. 2012. New remains of Canis chihliensis (Mammalia, Carnivora) from Shanshenmiaozui, a lower Pleistocene site in Yangyuan, Hebei. Vertebrata PalAsiatica 50(4):335-360 — refer page 357
  26. Olsen S J, Olsen J W, Qi G Q, 1982. The position of Canis lupus variabilis, from Zhoukoudian, in the ancestral lineage of the domestic dog, Canis familiaris. Vert PalAsia, 20(3): 264—267(in Chinese with last page abstract in English)
  27. Irizarry, Kristopher J. L.; Vasconcelos, Elton J. R. (2018). Population Genomics of Domestication and Breed Development in Canines in the Context of Cognitive, Social, Behavioral, and Disease Traits. У Rajora, O. (ред.). Population Genomics. с. 755—806. doi:10.1007/13836_2018_43. ISBN .

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Mosbahskij vovk Canis mosbachensis vid vovkiv sho naselyav Yevraziyu pochinayuchi z serednogo plejstocenu do piznogo plejstocenu Ye predkom sirogo vovka 239 245Vovk mosbahskij Period isnuvannya 0 660 0 300 mln r t PreꞒ Ꞓ O S D C P T J K Ꝑ N Nizhnya shelepa Mosbahskogo vovka Biologichna klasifikaciya Carstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klada Sinapsidi Synapsida Klas Ssavci Mammalia Ryad Hizhi Carnivora Rodina Psovi Canidae Rid Pes Canis Vid C mosbachensis Binomialna nazva Canis mosbachensis Soergel 1925 Pidvid Canis mosbachensis variabilis 1934TaksonomiyaGolotip mosbahskogo vovka Canis mosbachensis Soergel 1925 bulo znajdeno v Jokgrimi Nimechchina U 2010 roci doslidzhennya pokazalo sho riznomanitnist grupi Canis zmenshilasya naprikinci rannogo plejstocenu do serednogo plejstocenu i bula obmezhena v Yevraziyi dvoma vidami vovkiv Ce buli neveliki vovki C mosbachensis C variabilis rozmiri yakih mozhna porivnyati z isnuyuchim indijskim vovkom Canis lupus pallipes i Canis Xenocyon lycaonoides kotrih za rozmirom mozhna porivnyati z isnuyuchimi pivnichnimi sirimi vovkami Mosbahskij vovk isnuvav mizh C etruscus v rannomu plejstoceni i suchasnim C lupus p242 Mosbahskij vovk buv menshim za bilshist pivnichnoamerikanskih populyacij vovkiv i menshim za C rufus p242 i buv opisanij en yak shozhij za rozmirom na Canis papilles p242 Oskilki vovki prodovzhuyut evolyucionuvati voni stayut bilshimi Novak pripustiv sho C mosbachensis buv predkom yevrazijskih i pivnichnoamerikanskih vovkiv i odna populyaciya C mosbachensis migruvala do Pivnichnoyi Ameriki de vin buv izolovanij piznishim zledeninnyam i tam dav pochatok C Rufus Insha populyaciya C mosbachensis zalishilisya v Yevraziyi i evolyucionuvala v C lupus zvidki vin migruvav do Pivnichnoyi Ameriki p242 Spravzhni siri vovki z yavilisya naprikinci serednogo plejstocenu priblizno 0 5 0 3 miljona rokiv tomu Filogenetichne pohodzhennya isnuyuchogo vovka C lupus vid C etruscus cherez C mosbachensis ye shiroko prijnyatim 239 245 Tenius Lamli ta Argant kozhen rozglyadaye C mosbachensis pidvidom sirogo vovka i zaproponuvali poznachennya C lupus mosbachensis Prote inshi doslidniki ne bachat chitkogo anatomichnogo zv yazku mizh C mosbachensis i C etruscus i stverdzhuyut sho C mosbachensis bilshe shozhij na C arnensis i sho jogo rozmiri ta zubi bilshe shozhi na vseyidnogo shakala Ostannij ekzemplyar mosbahskogo vovka v Yevropi datuyetsya 456 416 tisyachami rokiv tomu koli vin dav pochatok vovku Canis lupus Najdavnishi reshtki vovka v Yevropi datuyutsya serednim plejstocenom ta buli znajdeni v misci La Polledrara di Chekanibbio za 20 km na pivnichnij zahid vid Rimu u vidkladennyah datovanih 406 tisyachami rokiv Canis variabilisNizhnoshelepna kistka Canis variabilis iz Sibirskoyi Arktiki vikom shonajmenshe 360 000 rokiv Canis variabilis inodi vidomij yak vovk Chzhoukoudyan vimerlij malij vovk yakij kolis naselyav chastinu teperishnih Kitayu i Yakutiyi porivnyav C mosbachensis kolis buv poshirenij vil Zahidnoyi Yevropi do Kazahstanu z C variabilis yakij kolis buv poshirenij vid Kazahstanu do Kitayu oskilki voni obidva isnuvali v serednomu plejstoceni v serednij shiroti Yevraziyi Yedina vidminnist yaku vin zaznachiv polyagala v tomu sho C variabilis mav nosovi kistki yaki zakinchuyutsya v krajnomu zadnomu polozhenni lobno shelepnogo shva abo poperedu vid nogo i tomu vin proponuye ci dva taksoni predstavlyati riznovidi odnogo geografichno poshirenogo vovka seredini plejstocenu p181 U 2018 roci naukovci zaproponuvali viznati Canis variabilis yak Canis mosbachensis variabilis shidnoyevrazijskij pidvid zahidnoyevrazijskogo Canis mosbachensis Riznicya polyagaye v tomu sho C m variabilis maye korotshu nosovu kistku ta neznachnu zminu grebenya pershogo verhnogo zuba Kraniodentalna harakteristika C m variabilis ye bilsh rozvinenoyu i vkazuye na te sho vin buv mensh giperhizhim nizh Canis lupus Canis etruscus ta Canis arnensis Vin ne ye pryamim predkom Canis lupus ale buv blizkim rodichem Nezvazhayuchi na viyavlennya v Kitayi vikopni reshtki C variabilis buli viyavleni v centralnij chastini Yakutiyi v Sibiru na richkah Alaseya i Aldan Ce najdavnishi zareyestrovani zrazki Oleskoyi fauni znajdeni v Yakutiyi Canis cf variabilis buv shiroko poshirenij v Yevraziyi priblizno do 300 000 tomu i jmovirno ne zbigayetsya z najdavnishoyu poyavoyu morfologichno vidminnogo sirogo vovka Skam yanilosti vovka buli znajdeni v pechernij sistemi Chzhoukoudyan i arheologichnij pam yatci v 1934 roci ta nazvani na chest svogo pershovidkrivacha Pej Venchzhun Vidminnostej mizh opisanimi vishe Canis i spravzhnim C lupus dostatno dlya stvorennya prinajmni novogo pidvidu Canis lupus variabilis dlya malogo vovka z miscevosti Chzhoukoudyan 1 17 Malij vovk spochatku buv nazvanij Canis lupus variabilis ale piznishe buv viznanij variantom Canis variabilis Pei 1934 yakij takozh buv viyavlenij i nazvanij v tomu zh roci Peyi zayaviv sho nihevanskih vovkiv vidnesenih do Canis chihliens takozh slid vklyuchiti do ciyeyi novoyi kategoriyi 18 Canis variabilis takozh buv vidomij v okruzi Lantyan provinciyi Shensi tomu vin mav shirokij diapazon u chasi ta prostori Na comu misci ostanki malenkogo vovka znahodilisya v bezposerednij blizkosti vid Homo erectus pekinensis u sharah datovanih 500 000 200 000 r tomu Domashnij sobaka ta suchasnij vovk Diagrama cherepa vovka z poznachenimi klyuchovimi harakteristikami Pej opisuye cogo malenkogo vovka yak demonstraciyu variacij u rozmiri ta adaptaciyi zubiv zayavlyayuchi sho jogo cherep vidriznyayetsya vid tipovogo vovka nabagato menshim rozmirom priblizno 175 0 mm zagalnoyi dovzhini dlya velikogo ekzemplyara C variabilis z bilsh strunka morda i pomitno zmenshenij abo vidsutnij sagitalnij grebin Krim togo nizhnya mezha deyakih C variabilis nizhnya shelepa silno opukla yak u sobaki 15 Yedina risa sho virivnyuye C variabilis u vovkiv ye vidnosno veliki karnasialni zubi P1 20 4 23 0 mm M1 22 0 24 mm Piznishe doslidniki pidtverdili vimiryuvannya Peya ta opisali cherep vovka yak vazhkij shozhij na proporciyi vovka hocha menshij nizh bud yakij isnuyuchij C lupus Inakshi doslidniki pereglyanuli tochku zoru Peya sho predkom sobaki ye nini vimerlij Canis lupus i pripustili sho C variabilis mozhe buti predkom sobachoyi liniyi 7 U 2012 roci doslidzhennya vovkopodibnih vidiv Canis u starodavnomu Kitayi provedene vidomim hrebetnim paleontologom i geologom en viyavilo sho C variabilis buv duzhe divnim porivnyano z inshimi Canis u Kitayi oskilki vin mav nabagato menshi cherepno zubni rozmiri nizh poperedni ta piznishi vidi Doslidniki dijshli visnovku sho duzhe jmovirno sho cej vid ye predkom domashnoyi sobaki Canis familiaris gipoteza zaproponovana poperednimi avtorami U 2015 roci v doslidzhenni rozglyadalisya poslidovnosti 13 starodavnih ostankiv psovih i odnogo suchasnogo vovka z p yati misc na pivnichnomu shodi Arktichnogo Sibiru Chotirnadcyat psovih viyavili dev yat mitohondrialnih tri z yakih buli zareyestrovani a inshi ne povidomlyalisya ranishe Filogenetichne derevo stvorene na osnovi poslidovnostej pokazalo sho chotiri sibirskih psovih datuyutsya 28 000 r tomu i odin datovani 360 000 r tomu buli duzhe rozbizhnimi Gaplotip poznachenij yak S805 28 000 r tomu z Richki Yana buv na odnu mutaciyu vid inshogo gaplotipu S902 8 000 r tomu yakij predstavlyaye klad A linij suchasnih vovkiv i domashnih sobak Z cim gaplotipom tisno pov yazanij gaplotip znajdenij u nedavno vimerlogo yaponskogo vovka Kilka starodavnih gaplotipiv buli oriyentovani navkolo S805 vklyuchayuchi Canis c f variabilis 360 000 r do n e Belgiya 36 000 r tomu sobaka Goyet Belgiya 30 000 r tomu i Konsteki Rosiya 22 000 r tomu Vrahovuyuchi polozhennya gaplotipu S805 na filogenetichnomu derevi vin potencijno mozhe predstavlyati pryamij zv yazok vid en vklyuchayuchi Canis c f variabilis do linij domashnogo sobaki ta suchasnogo vovka Vvazhayetsya sho sirij vovk ye predkom domashnoyi sobaki odnak jogo sporidnenist iz C variabilis a takozh genetichnij vnesok C variabilis do sobaki ye predmetom diskusiyi Gaplotipi psovih ostrova Zhohova 8700 r tomu i Aachim 1700 r tomu nalezhat do kladi domashnih sobak klasteru z S805 i takozh mayut spilni gaplotipi z tibetskim vovkom abo znahodyatsya na odnij mutaciyi vid nogo C l chanco i nedavno vimerlogo yaponskogo vovka C l hodophilax Ce mozhe svidchiti pro te sho ci sobaki zberegli genetichnij pidpis zmishuvannya z regionalnimi populyaciyami vovkiv Inshij gaplotip poznachenij yak S504 47 000 r tomu z Duvanny Yar z yavivsya na filogenetichnomu derevi yak ne pov yazanij z vovkami yak starodavnimi tak i suchasnimi ale predkami sobak i mozhe predstavlyati genetichne dzherelo dlya regionalnih sobak Avtori dijshli visnovku sho struktura suchasnogo sobaki genofond bula otrimana vid starodavnih sibirskih vovkiv i mozhlivo vid Canis c f variabilis PrimitkiKurten B 1968 Pleistocene mammals of Europe 317 pp Weidenfeld and Nicolson London R M Nowak 2003 9 Wolf evolution and taxonomy U Mech L David Boitani Luigi red Wolves Behaviour Ecology and Conservation University of Chicago Press ISBN 0 226 51696 2 Soergel V H W 1925 Die Saugetierfauna des altdiluvialen Tonlagers von Jockgrim in der Plalz Zeitschrift der Deutschen Geologischen Gesellschaft Abhandlungen German 77 405 438 The mammal fauna of the old diluvial camp of Jockgrim in the Plalz Sotnikova M 2010 Dispersal of the Canini Mammalia Canidae Caninae across Eurasia during the Late Miocene to Early Pleistocene Quaternary International 212 2 86 97 Bibcode 2010QuInt 212 86S doi 10 1016 j quaint 2009 06 008 Nowak R M 1995 Another look at wolf taxonomy U Carbyn L H Fritts S H Seip D R red Ecology and Conservation of Wolves in a Changing World Edmonton Canada Canadian Circumpolar Institute s 375 397 ISBN 978 0 919058 92 7 Thenius E 1954 Die Caniden Mammalia aus dem Altquartar von Hundsheim Niederosterreich nebst Bemerkungen zur Stammesgeschichte der Gattung Cuon Neues Jahrbuch fur Geologie und Palaontology Abhandlungen 99 230 286 The canids Mammalia from the Old Quarter of Hundsheim Lower Austria along with remarks on the tribal history of the genus Cuon Lumley H de Kahlke H D Moigne A M Moulle P E 1988 Les faunes de grands mammiferes de la grotte du Vallonnet Roquebrune Cap Martin Alpes Maritimes L Anthropologie 92 465 496 Biochronologie et grands mammiferes au Pleistocene moyen et superieur en Europe occidentale l apport des Canides des Ursides et des Carnivores en general Argant A Quartenair vol 20 4 2009 Biochronologie et Grands Mammiferes Biochronology and large mammals of the Middle and the Upper Pleistocene in Western Europe the contribution of ursids canids and of carnivores in general Soergel W 1928 Ein Kleiner Wolf aus dem Kiesen von Sussenborn Zeitschrift der Deutschen Geologische Gesellschaft 80 227 255 A small wolf from the gravels of Sussenborn Garrido Guiomar Arribas Alfonso 2008 Canis accitanus nov sp a new small dog Canidae Carnivora Mammalia from the Fonelas P 1 Plio Pleistocene site Guadix basin Granada Spain Geobios 41 6 751 761 doi 10 1016 j geobios 2008 05 002 Martinez Navarro Bienvenido Belmaker Miriam Bar Yosef Ofer 2009 The large carnivores from Ubeidiya early Pleistocene Israel Biochronological and biogeographical implications Journal of Human Evolution 56 5 514 24 doi 10 1016 j jhevol 2009 02 004 PMID 19427671 Iurino D A Mecozzi B Iannucci A et al A Middle Pleistocene wolf from central Italy provides insights on the first occurrence of Canis lupus in Europe Sci Rep 12 2882 2022 https doi org 10 1038 s41598 022 06812 5 Lee E 2015 Ancient DNA analysis of the oldest canid species from the Siberian Arctic and genetic contribution to the domestic dog PLOS ONE 10 5 e0125759 Bibcode 2015PLoSO 1025759L doi 10 1371 journal pone 0125759 PMC 4446326 PMID 26018528 Tedford R 2009 Phylogenetic Systematics of the North American Fossil Caninae Carnivora Canidae Bulletin of the American Museum of Natural History 325 1 218 doi 10 1206 574 1 hdl 2246 5999 S2CID 83594819 Jiangzuo Qigao Liu Jinyi Wagner Jan Dong Wei Chen Jin 2018 Taxonomical revision of fossil Canis in Middle Pleistocene sites of Zhoukoudian Beijing China and a review of fossil records of Canis mosbachensis variabilis in China Quaternary International 482 93 108 Bibcode 2018QuInt 482 93J doi 10 1016 j quaint 2018 04 003 S2CID 134288431 Vangengeim E A 1961 Paleontological study of anthropogenic sediment stratigraphy north of Eastern Siberia on the fauna of mammals Proc Geological Sciences of the USSR 48 183 Sher Andrei 1971 Pleistocene Mammals and stratigraphy of the Far Northeast USSR and North America Science Moscow s 1 310 Pei W C 1934 Geological Survey of China Beijing s 1 45 Arhiv originalu za 6 chervnya 2015 Procitovano 9 chervnya 2018 Teilhard de Chardin P and W C Pei 1941 The fossil mammals from locality 13 of Choukoutien Palaeontologica Sinica Series C 11 1 106 Teilhard de Chardin P Pivetean J 1930 Les Mammiferes Fossiles De Nihowan China Annales de Paleontology vol 19 Paris s 88 89 The mammal fossils of Nihowan Hu C Qi T 1978 Gongwangling Pleistocene mammalian fauna of Lantian Shaanxi Paleontologia Sinica Whole Series no 155 New Series C no 21 Geological Survey of China Beijing s 1 64 Cited in S Olsen 1985 Olsen S J 1985 Origins of the domestic dog the fossil record Univ of Arizona Press Tucson USA s 88 89 Lawrence B 1967 Early domestic dogs Zeitschrift fur Saugetierkunde 32 44 59 Koler Matznick Janice 2002 PDF Anthrozoos 15 2 98 118 doi 10 2752 089279302786992595 S2CID 14850835 Arhiv originalu PDF za 23 zhovtnya 2014 Procitovano 9 chervnya 2018 Tong H w N Hu and X Wang 2012 New remains of Canis chihliensis Mammalia Carnivora from Shanshenmiaozui a lower Pleistocene site in Yangyuan Hebei Vertebrata PalAsiatica 50 4 335 360 refer page 357 Olsen S J Olsen J W Qi G Q 1982 The position of Canis lupus variabilis from Zhoukoudian in the ancestral lineage of the domestic dog Canis familiaris Vert PalAsia 20 3 264 267 in Chinese with last page abstract in English Irizarry Kristopher J L Vasconcelos Elton J R 2018 Population Genomics of Domestication and Breed Development in Canines in the Context of Cognitive Social Behavioral and Disease Traits U Rajora O red Population Genomics s 755 806 doi 10 1007 13836 2018 43 ISBN 978 3 030 04587 6

Дата публікації:
Топ