Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Xenocyon | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Xenocyon | ||||||||||||||||
Види | ||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||
|
Xenocyon — вимерлий (підрід) Canis. До групи включають Canis (Xenocyon) africanus, Canis (Xenocyon) antonii та Canis (Xenocyon) falconeri, від яких походить Canis (Xenocyon) lycanoides. Від Xenocyon походить сучасні куон гірський та дикий пес африканський.
Таксономія
Популяції що входять до таксону Xenocyon існували у пізньому пліоцені - ранньому плейстоцені розглядають як окремі види або крайні географічні варіації в межах одного таксону: Canis (Xenocyon) africanus в Африці, Canis (Xenocyon) antonii в Азії та Falis (Xenocyon) Falconeri в Європі. Xenocyon мали великий розмір тіла, порівнянно з північними популяціями сучасного сірого вовка (Canis lupus) і характеризується коротким нейрокраніум щодо їх розміру черепа
Canis (Xenocyon) africanus
Вид спочатку отримав назву Canis africanus (Pohle 1928), але згодом був перейменований на Canis (Xenocyon) africanus. Існував у період пізнього пліоцену та раннього плейстоцену у Африці.
Canis (Xenocyon) antonii
Вид спочатку отримав назву Canis antonii (Zdansky 1924), але згодом був перейменований на Canis (Xenocyon) antonii. Існував у період пізнього пліоцену та раннього плейстоцену в Азії. Назва застосована до пізньопліоценових скам’янілостей канідів, які були знайдені в Китаї у місцях розкопок Лок. 33 (Ян Шао Цун у провінції Хенань), Лок. 64 (провінція Чжилі). та Фань Цун (провінція Шаньсі). В Європі вид має назву Canis (Xenocyon) falconeri.
Canis (Xenocyon) falconeri
Верхній [en] — назва частини долини Арно, що знаходиться в провінціях Флоренція та Ареццо, Італія. Регіон обмежений гірським хребтом [en] на півночі та сході та горами К'янті на півдні та заході. У басейні Верхній Вальдарно знайдені скам’янілости трьох видів викопних канідів, що відносяться до пізньої віллафранхійської ери, 1,9-1,8 мільйона років тому. Саме тут швейцарський палеонтолог [en] виявив Canis falconeri (Forsyth Major 1877 р.). Пізніше вид був перейменований на Canis (Xenocyon) falconeri, але пізніше був кваліфікований як Canis (Xenocyon) antonii. Від цієї популяції походить Canis (Xenocyon) lycanoides.
Canis (Xenocyon) lycaonoides
Вид спочатку було названо Xenocyon lycaonoides (Kretzoi 1938), але пізніше перейменовано на Canis (Xenocyon) lycanoides. Існував від раннього до середнього плейстоцену в Африці та Євразії. Canis (Xenocyon) lycaonoides мали розмір з сучасними північними популяціями сірого вовка (C. lupus) та мосбахського вовка, що за розмірами можна порівняти з сучасним (C . l. pallipes). Ареал цих вовків простягався від Англії та Греції по всій Європі до високих широт Сибіру через Забайкалля, Таджикистан, Монголію та Китай. Справжні сірі вовки з'являлися не раніше кінця середнього плейстоцену, 500-300 тисяч років тому.
Canis (Xenocyon) lycaonoides полювали на антилоп, оленів, слоненят, турів, бабуїнів, диких коней та, можливо, людей. Ймовірно, від цього виду походить африканський дикий собака (Lycaon pictus) куон гірський (Cuon alpinus) південно-східна Азія, вимерлий сардинський куон (), а також два види вимерлих яванських собак ([en] та [en]).
Незадовго до появи жахливого вовка (Canis dirus) відбулась інвазія Xenocyon до Північної Америки. Знайдені скам'янілості показують їх як рідкісні, ймовірно, вони не змогли конкурувати з C. dirus.Xenocyon texanus є таксономічним синонімом Xenocyon lycaonoides.
Посилання
- Rook, L. 1994. The Plio-Pleistocene Old World Canis (Xenocyon) ex gr. falconeri. Bolletino della Società Paleontologica Italiana 33:71–82.
- Wang, Xiaoming; Tedford, Richard H.; Dogs: Their Fossil Relatives and Evolutionary History. New York: Columbia University Press, 2008.
- Pohle H., 1928. Die Raubtiere von Oldoway. Wissenschaftliche Ergebnisse der Oldoway-Expedition 1913 (N F) 3: 45–54.
- O. Zdansky, Jungtertiäre Carnivoren Chinas, Paleontol. Sin., ser. C II (1) (1924) 38–45.
- Sotnikova, M (2010). Dispersal of the Canini (Mammalia, Canidae: Caninae) across Eurasia during the Late Miocene to Early Pleistocene. Quaternary International. 212 (#2): 86—97. Bibcode:2010QuInt.212...86S. doi:10.1016/j.quaint.2009.06.008.
- Martínez-Navarro, B. & L. Rook (2003). Gradual evolution in the African hunting dog lineage: systematic implications. Comptes Rendus Palevol. 2 (#8): 695—702. doi:10.1016/j.crpv.2003.06.002.
- Forsyth Major CI (1877) Considerazioni sulla fauna dei Mammiferi pliocenici e postpliocenici della Toscana. III. Cani fossili del Val d’Arno superiore e della Valle dell’Era. Mem Soc Tosc Sci Nat 3:207–227
- Kretzoi, M. 1938. Die Raubtiere von Gombaszög nebst einer Übersicht der Gesamtfauna. Annales Museum Nationale Hungaricum 31: 89–157.
- Lyras, G.A.; Van Der Geer, A.E.; Dermitzakis, M.; De Vos, J. (2006). Cynotherium sardous, an insular canid (Mammalia: Carnivora) from the Pleistocene Of Sardinia (Italy), and its origin. Journal of Vertebrate Paleontology. 26 (#3): 735—745. doi:10.1671/0272-4634(2006)26[735:CSAICM]2.0.CO.
- Moulle, P.E.; Echassoux, A.; Lacombat, F. (2006). . L'Anthropologie. 110 (#5): 832—836. doi:10.1016/j.anthro.2006.10.001. Архів оригіналу за 14 березня 2012. Процитовано 28 квітня 2008. (in French)
- Lyras, G.A.; Van Der Geer, A.E.; Rook, L. (2010). Body size of insular carnivores: evidence from the fossil record. Journal of Biogeography. 37 (#6): 1007—1021. doi:10.1111/j.1365-2699.2010.02312.x.
- Van der Geer, A.; Lyras, G.; De Vos, J.; Dermitzakis M. (2010). Evolution of Island Mammals: adaptation and extinction of placental mammals on islands. Wiley-Blackwell (Oxford, UK). ISBN .
- Tedford, Richard H.; Wang, Xiaoming; Taylor, Beryl E. (2009). Phylogenetic Systematics of the North American Fossil Caninae (Carnivora: Canidae). Bulletin of the American Museum of Natural History. 325: 1—218. doi:10.1206/574.1.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Xenocyon Ohoronnij status Vimerlij MSOP 3 1 Biologichna klasifikaciya Domen Eukarioti Eukaryota Carstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klas Ssavci Mammalia Ryad Hizhi Carnivora Pidryad Psovidi Canoidea Rodina Psovi Canidae Rid Canis Binomialna nazva Xenocyon Vidi Posilannya Vikishovishe Xenocyon Vikividi Xenocyon EOL 10642761 Fossilworks 301919 Xenocyon vimerlij pidrid Canis Do grupi vklyuchayut Canis Xenocyon africanus Canis Xenocyon antonii ta Canis Xenocyon falconeri vid yakih pohodit Canis Xenocyon lycanoides Vid Xenocyon pohodit suchasni kuon girskij ta dikij pes afrikanskij p149TaksonomiyaPopulyaciyi sho vhodyat do taksonu Xenocyon isnuvali u piznomu plioceni rannomu plejstoceni rozglyadayut yak okremi vidi abo krajni geografichni variaciyi v mezhah odnogo taksonu Canis Xenocyon africanus v Africi Canis Xenocyon antonii v Aziyi ta Falis Xenocyon Falconeri v Yevropi Xenocyon mali velikij rozmir tila porivnyanno z pivnichnimi populyaciyami suchasnogo sirogo vovka Canis lupus i harakterizuyetsya korotkim nejrokranium shodo yih rozmiru cherepaCanis Xenocyon africanusVid spochatku otrimav nazvu Canis africanus Pohle 1928 ale zgodom buv perejmenovanij na Canis Xenocyon africanus Isnuvav u period piznogo pliocenu ta rannogo plejstocenu u Africi Canis Xenocyon antoniiVid spochatku otrimav nazvu Canis antonii Zdansky 1924 ale zgodom buv perejmenovanij na Canis Xenocyon antonii Isnuvav u period piznogo pliocenu ta rannogo plejstocenu v Aziyi Nazva zastosovana do piznopliocenovih skam yanilostej kanidiv yaki buli znajdeni v Kitayi u miscyah rozkopok Lok 33 Yan Shao Cun u provinciyi Henan Lok 64 provinciya Chzhili ta Fan Cun provinciya Shansi V Yevropi vid maye nazvu Canis Xenocyon falconeri Canis Xenocyon falconeriVerhnij en nazva chastini dolini Arno sho znahoditsya v provinciyah Florenciya ta Arecco Italiya Region obmezhenij girskim hrebtom en na pivnochi ta shodi ta gorami K yanti na pivdni ta zahodi U basejni Verhnij Valdarno znajdeni skam yanilosti troh vidiv vikopnih kanidiv sho vidnosyatsya do piznoyi villafranhijskoyi eri 1 9 1 8 miljona rokiv tomu Same tut shvejcarskij paleontolog en viyaviv Canis falconeri Forsyth Major 1877 r Piznishe vid buv perejmenovanij na Canis Xenocyon falconeri ale piznishe buv kvalifikovanij yak Canis Xenocyon antonii Vid ciyeyi populyaciyi pohodit Canis Xenocyon lycanoides Canis Xenocyon lycaonoidesVid spochatku bulo nazvano Xenocyon lycaonoides Kretzoi 1938 ale piznishe perejmenovano na Canis Xenocyon lycanoides Isnuvav vid rannogo do serednogo plejstocenu v Africi ta Yevraziyi Canis Xenocyon lycaonoides mali rozmir z suchasnimi pivnichnimi populyaciyami sirogo vovka C lupus ta mosbahskogo vovka sho za rozmirami mozhna porivnyati z suchasnim C l pallipes Areal cih vovkiv prostyagavsya vid Angliyi ta Greciyi po vsij Yevropi do visokih shirot Sibiru cherez Zabajkallya Tadzhikistan Mongoliyu ta Kitaj Spravzhni siri vovki z yavlyalisya ne ranishe kincya serednogo plejstocenu 500 300 tisyach rokiv tomu Canis Xenocyon lycaonoides polyuvali na antilop oleniv slonenyat turiv babuyiniv dikih konej ta mozhlivo lyudej Jmovirno vid cogo vidu pohodit afrikanskij dikij sobaka Lycaon pictus kuon girskij Cuon alpinus pivdenno shidna Aziya vimerlij sardinskij kuon a takozh dva vidi vimerlih yavanskih sobak en ta en Nezadovgo do poyavi zhahlivogo vovka Canis dirus vidbulas invaziya Xenocyon do Pivnichnoyi Ameriki Znajdeni skam yanilosti pokazuyut yih yak ridkisni jmovirno voni ne zmogli konkuruvati z C dirus Xenocyon texanus ye taksonomichnim sinonimom Xenocyon lycaonoides PosilannyaRook L 1994 The Plio Pleistocene Old World Canis Xenocyon ex gr falconeri Bolletino della Societa Paleontologica Italiana 33 71 82 Wang Xiaoming Tedford Richard H Dogs Their Fossil Relatives and Evolutionary History New York Columbia University Press 2008 Pohle H 1928 Die Raubtiere von Oldoway Wissenschaftliche Ergebnisse der Oldoway Expedition 1913 N F 3 45 54 O Zdansky Jungtertiare Carnivoren Chinas Paleontol Sin ser C II 1 1924 38 45 Sotnikova M 2010 Dispersal of the Canini Mammalia Canidae Caninae across Eurasia during the Late Miocene to Early Pleistocene Quaternary International 212 2 86 97 Bibcode 2010QuInt 212 86S doi 10 1016 j quaint 2009 06 008 Martinez Navarro B amp L Rook 2003 Gradual evolution in the African hunting dog lineage systematic implications Comptes Rendus Palevol 2 8 695 702 doi 10 1016 j crpv 2003 06 002 Forsyth Major CI 1877 Considerazioni sulla fauna dei Mammiferi pliocenici e postpliocenici della Toscana III Cani fossili del Val d Arno superiore e della Valle dell Era Mem Soc Tosc Sci Nat 3 207 227 Kretzoi M 1938 Die Raubtiere von Gombaszog nebst einer Ubersicht der Gesamtfauna Annales Museum Nationale Hungaricum 31 89 157 Lyras G A Van Der Geer A E Dermitzakis M De Vos J 2006 Cynotherium sardous an insular canid Mammalia Carnivora from the Pleistocene Of Sardinia Italy and its origin Journal of Vertebrate Paleontology 26 3 735 745 doi 10 1671 0272 4634 2006 26 735 CSAICM 2 0 CO Moulle P E Echassoux A Lacombat F 2006 L Anthropologie 110 5 832 836 doi 10 1016 j anthro 2006 10 001 Arhiv originalu za 14 bereznya 2012 Procitovano 28 kvitnya 2008 in French Lyras G A Van Der Geer A E Rook L 2010 Body size of insular carnivores evidence from the fossil record Journal of Biogeography 37 6 1007 1021 doi 10 1111 j 1365 2699 2010 02312 x Van der Geer A Lyras G De Vos J Dermitzakis M 2010 Evolution of Island Mammals adaptation and extinction of placental mammals on islands Wiley Blackwell Oxford UK ISBN 978 1 4051 9009 1 Tedford Richard H Wang Xiaoming Taylor Beryl E 2009 Phylogenetic Systematics of the North American Fossil Caninae Carnivora Canidae Bulletin of the American Museum of Natural History 325 1 218 doi 10 1206 574 1