Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Терещенко Олександр Миколайович (рос. Тере́щенко Алекса́ндр Нико́лович Тере́щенко, нар.7 вересня 1856 р., Глухів — пом.23 жовтня 1911 р., Санкт-Петербург) — київський благодійник і громадський діяч. Член Київського товариства старожитностей і мистецтв, Київського товариства охорони пам'ятників старовини та мистецтва.
| Олександр Миколайович Терещенко | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився | 7 вересня 1856 Глухів | |||
| Помер | 23 жовтня 1911 (55 років) Санкт-Петербург | |||
| Поховання | Аскольдова могила | |||
| Громадянство |  Російська імперія | |||
| Національність | українець | |||
| Діяльність | благодійність, громадська діяльність | |||
| Відомий завдяки | меценат | |||
| Alma mater | Київський університет | |||
| Посада | суддя | |||
| Військове звання | корнет | |||
| Партія | Російські збори | |||
| Конфесія | РПЦ МП | |||
| Рід | Терещенки | |||
| Батько | Микола Артемович Терещенко | |||
| Мати | Пелагея Георгіївна Терещенко | |||
| Брати, сестри | Терещенко Іван Миколайович | |||
| У шлюбі з | Єлизавета Володимирівна Хлопова | |||
| Діти | син Микола; доньки: Марія, Ольга | |||
| Нагороди |
| |||
| ||||
Життєпис
Православного віросповідання. Походив із дворян Київської губернії, народився в м. Глухові. Молодший син великого цукрозаводчика Миколи Артемовича Терещенка та його дружини Пелагеї Георгіївни Хлопової (*1862—†1932). Як і старший брат Іван, навчався у приватній в Москві, після закінчення якої вступив на навчання до Московського університету. Потім перейшов на юридичний факультет університету св. Володимира в Києві, який закінчив 19 січня 1879 р. зі ступенем кандидата. 24 квітня того ж року вступив до вільноопреділяючимся 1-го розряду. 26 липня отримав звання унтер-офіцера, а 13 грудня, склавши офіцерський іспит при 2-му військовому Костянтинівському училищі, отримав звання корнета. 25 квітня 1880 р. був звільнений у відпустку, а 6 грудня 1882 р. — зарахований в запас гвардійської кавалерії.
У Києві присвятив себе благодійній та громадській діяльності. У 1881 р. став одним із засновників Товариства допомоги студентам університету св. Володимира, був обраний його секретарем. 17 березня 1883 р. був затверджений почесним опікуном Київської 3-ї гімназії і займав цю посаду до 23 вересня 1895 р., був призначений почесним опікуном у 1895—1911 роках і церковним старостою Київської 1-ї гімназії. Заснував при гімназії три нових стипендії:
- імені О. С. Пушкіна в 5000 рублів (1899),
- імені М. В. Гоголя в 5000 рублів (1902),
- імені таємного радника Н. А. Терещенка в 15000 рублів (1904).
Більше того, щорічно вносив на потреби гімназії по 1000 рублів, а також сплачував за навчання кількох найбідніших учнів гімназії. У 1905 р. на його кошти була влаштована колонія-дача в селі Плюти, на березі Дніпра, для літнього відпочинку слабших учнів київських гімназій, в тому числі й Першої київської. Колонія перебувала на утриманні та під наглядом начальства Київського навчального округу.
11 травня 1887 р. призначений почесним мировим суддею Київського судово-мирового округу, 22 березня 1896 р. — став членом Київського лісоохоронного комітету від лісовласників, 28 липня 1899 р. затверджений на директора Київського губернського опікунського за в'язницями комітету, а 4 листопада 1902 р. призначений на почесного члена губернського опікунства дитячими притулками. Крім того, був опікуном безкоштовного нічліжного притулку Терещенка Н. А. та лікарні Київського благодійного товариства, головою комітету безкоштовної лікарні для чорноробів, а в місті Глухові: опікуном 3-класного міського училища Терещенка Ф. А., лікарні св. Єфросинії і дитячого притулку Терещенків, а також почесним опікуном Глухівської чоловічої гімназії.
До свого весілля мешкав у батьківському домі, а навесні 1893 р. придбав садибу на розі вулиць Ковальської та Караваївської, № 2/7, і за проектом архітектора вибудував там розкішний особняк на 33 кімнати. Пізніше придбав у спадкоємців професора М. К. Ренненкампфа сусідню садибу № 4 і у вдови професора А. П. Алексєєвої — садибу № 6. У 1907 р. купив у В. І. Толлі садибу з двоповерховим цегляним будинком на вул. Караваївській № 9, де розташовувалася також контора маєтків й заводів. Цікавився мистецтвом і старовиною, збирав живопис.
Член комітетів з устрою Київського політехнічного інституту, із спорудження пам'ятника Т. Шевченку в Києві та ін..
З 1883 р. беззмінно був членом дирекції, а потім — товаришем голови Київського відділення Російського музичного товариства. Був почесним членом Ради Київського художнього училища. Був членом Київського клубу російських націоналістів.
Під час російсько-японської війни (1904—1905 рр.) перерахував 100 тисяч рублів Товариству російського Червоного Хреста, за власний рахунок влаштував три бараки для поранених на залізничній станції «Київ» й притулок для поранених офіцерів при лікарні в Житомирі, витрати на які склали понад 200 тисяч рублів. 1 січня 1906 р. був нагороджений чином дійсного статського радника.
У 1911 р. брав діяльну участь в приготуваннях до сторічного ювілею Київської 1-ї гімназії, зокрема повністю сплатив всі витрати на видання тритомного, з багатьма фототипіями, історичного огляду «Сторіччя Київської Першої гімназії» (рос. Столетие Киевской Первой гимназии). Коли стало відомо, що гімназія удостоїться відвідування імператором Миколою II, то Олександр Миколайович доклав чимало праці та коштів, щоби 4 вересня 1911 р. будинковий гімназійний храм і актовий зал постали перед монархом в належному вигляді. Пізніше в той же день близький знайомий Олександра Миколайович обер-церемоніймейстер граф передавав, що імператор висловив своє задоволення з приводу відвідування гімназії.
Під час урочистостей Олександр Миколайович уже нездужав, відчувши себе недобре ще на початку серпня в Одесі, а 8 вересня занедужав. Потім він вирішив їхати до Санкт-Петербургу у родину й для поради від лікарів. Помер 23 жовтня 1911 р. в Петербурзі, внаслідок розриву швів і сильного крововиливу на п'ятий день після операції, викликаної важкою хворобою печінки. Прах його залишався в тодішній російській столиці, поки велося будівництво склепу, а потім був перевезений до Києва для поховання, яке сталося 30 червня 1912 р. на Аскольдовій могилі. Панахиду біля труни покійного зробив кафедральний митрофорний протоієрей .
Спадкоємцям Олександра Миколайовича залишився капітал в 14 мільйонів рублів, два цукрових заводи та кілька маєтків в Черкаському, Чигиринському та Сквирському повітах Київської губернії, а також в Житомирському повіті Волинської губернії. Почесним опікуном Київської 1-ї гімназії був обраний його племінник Михайло Іванович Терещенко, а благодійну діяльність продовжила його дружина Єлизавета Володимирівна. Серед іншого, вона передала в розпорядження Київської міської думи 100 тисяч рублів в цінних паперах для надання допомоги хворим і потребуючим жителям Києва, виділила капітал більше 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на стипендії для Київського музичного училища та , придбала для станції Товариства швидкої допомоги автомобіль, що коштував у ті часи 10 тисяч рублів. Під час Першої світової війни вдова Єлизавета Володимирівна утримувала лазарет на 135 ліжок при лікарні для чорноробів, а Ольга Николівна — Ольгинській лазарет на 20 ліжок в будинку покійного брата на вулиці Ковальській № 6 (рос. Кузнечная улица — нині вулиця Антоновича в Києві).
Нагороди
- 1899 р. — Орден Святої Анни 2 ступеня;
- 1903 р. — Орден Святого Володимира 4 ступеня;
- Орден Святого Володимира 3 ступеня;
- медаль «У пам'ять царювання імператора Олександра III»
- медаль Червоного Хреста «В пам'ять російсько-японської війни 1904—1905 рр.»
Примітки
- Комарова И. И., 148. Киевское общество древностей и искусства [ 4 квітня 2016 у Wayback Machine.] / Справочник научных обществ России (рос.)
- Федорова Л. Д., Київське товариство охорони пам'ятників старовини та мистецтва [ 11 квітня 2016 у Wayback Machine.], сайт «Інститут історії України Національної академії наук України»
- Олександр Терещенко[недоступне посилання з червня 2019], сайт «Українці в світі»
- Кальченко Т. В., Киевский клуб русских националистов: историческая энциклопедия. — К.: Киевские ведомости, 2008. — С.402. (рос.)
Джерела
- Список гражданским чинам IV класса на 1907 год. — СПб., 1907. — С.2335.(рос.)
- Столетие Киевской Первой гимназии: Т. 1. — К., 1911. — C.187.(рос.)
- Летопись Императорской Александровской Киевской гимназии: Т. 1. — К., 1912. — С.209.(рос.)
- Ковалинский В. В., Меценаты Киева. [ 7 квітня 2014 у Wayback Machine.] — 2-е изд., испр. и доп. — К.: Кий, 1998. — С.309.(рос.)
- Ковалинский В. В., Семья Терещенко. [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.] — К., 2003. — С.193.(рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Tereshenko Tereshenko Oleksandr Mikolajovich ros Tere shenko Aleksa ndr Niko lovich Tere shenko nar 7 veresnya 1856 r Gluhiv pom 23 zhovtnya 1911 r Sankt Peterburg kiyivskij blagodijnik i gromadskij diyach Chlen Kiyivskogo tovaristva starozhitnostej i mistectv Kiyivskogo tovaristva ohoroni pam yatnikiv starovini ta mistectva Oleksandr Mikolajovich TereshenkoNarodivsya 7 veresnya 1856 1856 09 07 GluhivPomer 23 zhovtnya 1911 1911 10 23 55 rokiv Sankt PeterburgPohovannya Askoldova mogilaGromadyanstvo Rosijska imperiyaNacionalnist ukrayinecDiyalnist blagodijnist gromadska diyalnistVidomij zavdyaki mecenatAlma mater Kiyivskij universitetPosada suddyaVijskove zvannya kornetPartiya Rosijski zboriKonfesiya RPC MPRid TereshenkiBatko Mikola Artemovich TereshenkoMati Pelageya Georgiyivna TereshenkoBrati sestri Tereshenko Ivan MikolajovichU shlyubi z Yelizaveta Volodimirivna HlopovaDiti sin Mikola donki Mariya OlgaNagorodi Orden Svyatoyi Anni 2 stupenya Orden Svyatogo Volodimira 4 stupenya Orden Svyatogo Volodimira 3 stupenya Mediafajli u VikishovishiZhittyepisPravoslavnogo virospovidannya Pohodiv iz dvoryan Kiyivskoyi guberniyi narodivsya v m Gluhovi Molodshij sin velikogo cukrozavodchika Mikoli Artemovicha Tereshenka ta jogo druzhini Pelageyi Georgiyivni Hlopovoyi 1862 1932 Yak i starshij brat Ivan navchavsya u privatnij v Moskvi pislya zakinchennya yakoyi vstupiv na navchannya do Moskovskogo universitetu Potim perejshov na yuridichnij fakultet universitetu sv Volodimira v Kiyevi yakij zakinchiv 19 sichnya 1879 r zi stupenem kandidata 24 kvitnya togo zh roku vstupiv do vilnoopredilyayuchimsya 1 go rozryadu 26 lipnya otrimav zvannya unter oficera a 13 grudnya sklavshi oficerskij ispit pri 2 mu vijskovomu Kostyantinivskomu uchilishi otrimav zvannya korneta 25 kvitnya 1880 r buv zvilnenij u vidpustku a 6 grudnya 1882 r zarahovanij v zapas gvardijskoyi kavaleriyi U Kiyevi prisvyativ sebe blagodijnij ta gromadskij diyalnosti U 1881 r stav odnim iz zasnovnikiv Tovaristva dopomogi studentam universitetu sv Volodimira buv obranij jogo sekretarem 17 bereznya 1883 r buv zatverdzhenij pochesnim opikunom Kiyivskoyi 3 yi gimnaziyi i zajmav cyu posadu do 23 veresnya 1895 r buv priznachenij pochesnim opikunom u 1895 1911 rokah i cerkovnim starostoyu Kiyivskoyi 1 yi gimnaziyi Zasnuvav pri gimnaziyi tri novih stipendiyi imeni O S Pushkina v 5000 rubliv 1899 imeni M V Gogolya v 5000 rubliv 1902 imeni tayemnogo radnika N A Tereshenka v 15000 rubliv 1904 Bilshe togo shorichno vnosiv na potrebi gimnaziyi po 1000 rubliv a takozh splachuvav za navchannya kilkoh najbidnishih uchniv gimnaziyi U 1905 r na jogo koshti bula vlashtovana koloniya dacha v seli Plyuti na berezi Dnipra dlya litnogo vidpochinku slabshih uchniv kiyivskih gimnazij v tomu chisli j Pershoyi kiyivskoyi Koloniya perebuvala na utrimanni ta pid naglyadom nachalstva Kiyivskogo navchalnogo okrugu 11 travnya 1887 r priznachenij pochesnim mirovim suddeyu Kiyivskogo sudovo mirovogo okrugu 22 bereznya 1896 r stav chlenom Kiyivskogo lisoohoronnogo komitetu vid lisovlasnikiv 28 lipnya 1899 r zatverdzhenij na direktora Kiyivskogo gubernskogo opikunskogo za v yaznicyami komitetu a 4 listopada 1902 r priznachenij na pochesnogo chlena gubernskogo opikunstva dityachimi pritulkami Krim togo buv opikunom bezkoshtovnogo nichlizhnogo pritulku Tereshenka N A ta likarni Kiyivskogo blagodijnogo tovaristva golovoyu komitetu bezkoshtovnoyi likarni dlya chornorobiv a v misti Gluhovi opikunom 3 klasnogo miskogo uchilisha Tereshenka F A likarni sv Yefrosiniyi i dityachogo pritulku Tereshenkiv a takozh pochesnim opikunom Gluhivskoyi cholovichoyi gimnaziyi Mayetok Oleksandra Tereshenka na Karavayivskij vulici v Kiyevi Do svogo vesillya meshkav u batkivskomu domi a navesni 1893 r pridbav sadibu na rozi vulic Kovalskoyi ta Karavayivskoyi 2 7 i za proektom arhitektora vibuduvav tam rozkishnij osobnyak na 33 kimnati Piznishe pridbav u spadkoyemciv profesora M K Rennenkampfa susidnyu sadibu 4 i u vdovi profesora A P Aleksyeyevoyi sadibu 6 U 1907 r kupiv u V I Tolli sadibu z dvopoverhovim ceglyanim budinkom na vul Karavayivskij 9 de roztashovuvalasya takozh kontora mayetkiv j zavodiv Cikavivsya mistectvom i starovinoyu zbirav zhivopis Chlen komitetiv z ustroyu Kiyivskogo politehnichnogo institutu iz sporudzhennya pam yatnika T Shevchenku v Kiyevi ta in Z 1883 r bezzminno buv chlenom direkciyi a potim tovarishem golovi Kiyivskogo viddilennya Rosijskogo muzichnogo tovaristva Buv pochesnim chlenom Radi Kiyivskogo hudozhnogo uchilisha Buv chlenom Kiyivskogo klubu rosijskih nacionalistiv Pid chas rosijsko yaponskoyi vijni 1904 1905 rr pererahuvav 100 tisyach rubliv Tovaristvu rosijskogo Chervonogo Hresta za vlasnij rahunok vlashtuvav tri baraki dlya poranenih na zaliznichnij stanciyi Kiyiv j pritulok dlya poranenih oficeriv pri likarni v Zhitomiri vitrati na yaki sklali ponad 200 tisyach rubliv 1 sichnya 1906 r buv nagorodzhenij chinom dijsnogo statskogo radnika U 1911 r brav diyalnu uchast v prigotuvannyah do storichnogo yuvileyu Kiyivskoyi 1 yi gimnaziyi zokrema povnistyu splativ vsi vitrati na vidannya tritomnogo z bagatma fototipiyami istorichnogo oglyadu Storichchya Kiyivskoyi Pershoyi gimnaziyi ros Stoletie Kievskoj Pervoj gimnazii Koli stalo vidomo sho gimnaziya udostoyitsya vidviduvannya imperatorom Mikoloyu II to Oleksandr Mikolajovich doklav chimalo praci ta koshtiv shobi 4 veresnya 1911 r budinkovij gimnazijnij hram i aktovij zal postali pered monarhom v nalezhnomu viglyadi Piznishe v toj zhe den blizkij znajomij Oleksandra Mikolajovich ober ceremonijmejster graf peredavav sho imperator visloviv svoye zadovolennya z privodu vidviduvannya gimnaziyi Pid chas urochistostej Oleksandr Mikolajovich uzhe nezduzhav vidchuvshi sebe nedobre she na pochatku serpnya v Odesi a 8 veresnya zaneduzhav Potim vin virishiv yihati do Sankt Peterburgu u rodinu j dlya poradi vid likariv Pomer 23 zhovtnya 1911 r v Peterburzi vnaslidok rozrivu shviv i silnogo krovovilivu na p yatij den pislya operaciyi viklikanoyi vazhkoyu hvoroboyu pechinki Prah jogo zalishavsya v todishnij rosijskij stolici poki velosya budivnictvo sklepu a potim buv perevezenij do Kiyeva dlya pohovannya yake stalosya 30 chervnya 1912 r na Askoldovij mogili Panahidu bilya truni pokijnogo zrobiv kafedralnij mitrofornij protoiyerej Spadkoyemcyam Oleksandra Mikolajovicha zalishivsya kapital v 14 miljoniv rubliv dva cukrovih zavodi ta kilka mayetkiv v Cherkaskomu Chigirinskomu ta Skvirskomu povitah Kiyivskoyi guberniyi a takozh v Zhitomirskomu poviti Volinskoyi guberniyi Pochesnim opikunom Kiyivskoyi 1 yi gimnaziyi buv obranij jogo pleminnik Mihajlo Ivanovich Tereshenko a blagodijnu diyalnist prodovzhila jogo druzhina Yelizaveta Volodimirivna Sered inshogo vona peredala v rozporyadzhennya Kiyivskoyi miskoyi dumi 100 tisyach rubliv v cinnih paperah dlya nadannya dopomogi hvorim i potrebuyuchim zhitelyam Kiyeva vidilila kapital bilshe 500 neopodatkovuvanih minimumiv dohodiv gromadyan na stipendiyi dlya Kiyivskogo muzichnogo uchilisha ta pridbala dlya stanciyi Tovaristva shvidkoyi dopomogi avtomobil sho koshtuvav u ti chasi 10 tisyach rubliv Pid chas Pershoyi svitovoyi vijni vdova Yelizaveta Volodimirivna utrimuvala lazaret na 135 lizhok pri likarni dlya chornorobiv a Olga Nikolivna Olginskij lazaret na 20 lizhok v budinku pokijnogo brata na vulici Kovalskij 6 ros Kuznechnaya ulica nini vulicya Antonovicha v Kiyevi NagorodiPortret Oleksandra Tereshenka roboti Mikoli Pimonenka 1910 Nacionalnij hudozhnij muzej Ukrayini Kiyiv 1899 r Orden Svyatoyi Anni 2 stupenya 1903 r Orden Svyatogo Volodimira 4 stupenya Orden Svyatogo Volodimira 3 stupenya medal U pam yat caryuvannya imperatora Oleksandra III medal Chervonogo Hresta V pam yat rosijsko yaponskoyi vijni 1904 1905 rr PrimitkiKomarova I I 148 Kievskoe obshestvo drevnostej i iskusstva 4 kvitnya 2016 u Wayback Machine Spravochnik nauchnyh obshestv Rossii ros Fedorova L D Kiyivske tovaristvo ohoroni pam yatnikiv starovini ta mistectva 11 kvitnya 2016 u Wayback Machine sajt Institut istoriyi Ukrayini Nacionalnoyi akademiyi nauk Ukrayini Oleksandr Tereshenko nedostupne posilannya z chervnya 2019 sajt Ukrayinci v sviti Kalchenko T V Kievskij klub russkih nacionalistov istoricheskaya enciklopediya K Kievskie vedomosti 2008 S 402 ros DzherelaSpisok grazhdanskim chinam IV klassa na 1907 god SPb 1907 S 2335 ros Stoletie Kievskoj Pervoj gimnazii T 1 K 1911 C 187 ros Letopis Imperatorskoj Aleksandrovskoj Kievskoj gimnazii T 1 K 1912 S 209 ros Kovalinskij V V Mecenaty Kieva 7 kvitnya 2014 u Wayback Machine 2 e izd ispr i dop K Kij 1998 S 309 ros Kovalinskij V V Semya Tereshenko 5 bereznya 2016 u Wayback Machine K 2003 S 193 ros