Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Олекса́ндр Хоми́ч Саліко́вський (13 березня 1866, село Старий Потік, тепер Потоки, Жмеринський район, Вінниччина — 22 листопада 1925, Варшава) — громадсько-політичний і культурний діяч, журналіст. Міністр внутрішніх справ Директорії УНР.
| Саліковський Олександр Хомич | |
 | |
7-й Міністр внутрішніх справ Директорії УНР  | |
|---|---|
| 26 травня 1920 — березень 1921 | |
| Попередник(и) | Білинський Михайло Іванович |
| Наступник(и) | Білинський Михайло Іванович |
| Особові дані | |
| Народився | 13 березня 1866 |
| Місце народження | с. Старий Потік на Вінниччині |
| Помер | 22 листопада 1925 |
| Місце смерті | Варшава |
| Професія | громадсько-політичний діяч, журналіст |
Життєпис
Перший ряд: Іван Омелянович-Павленко (1), Симон Петлюра (2), Михайло Омелянович-Павленко (3), Гаврило Базильський (4).
Другий ряд: Андрій Лівицький (5), Олександр Саліковський (6).
Третій ряд: Євген Архипенко (7), Олександр Удовиченко (8), Олексій Галкин (9), Олександр Загродський (10), Пінхас Красний (11), Марко Безручко (12), Андрій Долуд (13), Петро Ліпко (14), Андрій Гулий-Гуленко (15), Сергій Тимошенко (16)
Родом зі священичої родини. Вчився у Шаргородській духовній школі та Кам'янець-Подільській духовній семінарії. Замолоду захопився ідеями національного визволення; пропагував їх, працюючи сільським учителем, згодом радником Подільського губернського земства. Не маючи змоги офіційно вступити до університету, в 1890-ті — 1900-ті навчався як вільний слухач й одночасно учителював у сільській місцевості. За політичну діяльність переслідуваний: кілька разів заарештований, 2 роки перебував у засланні, 4 місяці у Кам'янець-Подільській в'язниці. У 1904 звільнений з посад як неблагонадійний, переїхав до Києва.
У 1906—1907 видавав газету . Співробітник, потім редактор російського щоденника «Киевские отклики» (1904—1909). 1910 року переїхав до Москви, де в 1912 разом із Симоном Петлюрою редагував журнал «Украинская Жизнь», заснований місцевою українською громадою. Редактор щоденника «Приазовский край» у Ростові (1913—1915), перетворив на перше популярне регіональне видання в цьому краї. Співредактор журналу «Украинская жизнь» у Москві (1912, 1915—1917). 1916 перебував на службі у відділі історіографії Всеросійського земського союзу. Спілкувався з М. С. Грушевським під час перебування останнього в московському засланні, разом започаткували видання журналу «Промінь» (листопад 1916-17). У грудні 1916 як член московської громади ТУП підтримав декларацію «Наша позиція» із заявою про перехід українського суспільства від нейтралітету до протесту щодо продовження участі Росії в Першій світовій війні. Належав до товариства українських народовців, Української демократично-радикальної партії.
Лютий 1917 — голова Української Ради у Москві. Один із засновників і лідерів Української партії соціалістів-федералістів, був членом Центральної Ради; київський губернський комісар. У видавництві «Задруга» (Москва) разом з Л. С. Козловським організував випуск політико-просвітницької серії російською мовою «Свобода и братство народов» (1917 вийшло 24 назви). Злам в його світогляді, що стався після остаточного усвідомлення невиправної та відвертої великодержавності російської демократії, з якою він стільки років співпрацював, яскраво описав в мемуарах О. Г. Лотоцький. За часів Гетьманату обраний членом Всеукраїнської земської управи, входив до складу Українського національного союзу. 1918—1919 — редактор щоденника «Трибуна». У червні 1918 в газеті «Нова рада» (орган УПСФ) виступив з серією статей «Криза федеративної ідеї на Україні»: «Ідея щодо федерації України з Великоросією убита — принаймні, тимчасово — і убита вона зусиллями російської демократії, як буржуазної, так і соціалістичної… Не до федерації тягне сучасна Великоросія…, а до нового „збирання Росії“, тобто до того, щоб захопити усе та поглинути». 18 травня брав участь у делегації українських суспільних діячів до германського посла А.Мумма з протестом щодо арешту членів Селянської спілки. 3 червня 1918 як представник УПСФ разом з С. О. Єфремовим був учасником Всеукраїнського з'їзду діячів преси. 16 червня на з'їзді представників земств; його підпис як члена Президії Всеукраїнського земського союзу стоїть під меморандумом до Скоропадського. 28 серпня Саліковський був несподівано заарештований. Міністр Кістяківський вибачився, потрактувавши це як непорозуміння.
У часі Директорії УНР в жовтні 1919 подорожував на Дон (Ростов-на-Дону та Новочеркаськ) разом з Левком Чикаленком (як було заявлено публічно, за дорученням газет «Рада» та «Промінь»), насправді за проханням Головного Отамана, підкріпленим постановою Київського громадського комітету- для пошуку контактів з ліберально та демократично налаштованими представниками Всевеликого Війська Донського, аби довести, що «їхня підтримка Денікініяди рано чи пізно, а обернеться проти них, і тоді вони самі на себе нарікатимуть, що також і через них завалено було нашу державність».
Посол УНР у Ризі, 20 травня — 15 жовтня 1920 — міністр внутрішніх справ УНР у кабінеті В. Прокоповича. 14 жовтня 1920 призначений заступником голови Ради Міністрів УНР. 3 11 лютого 1921 — член Вищої військової ради.
1921—1922 редактор щоденника «Українська трибуна» у Варшаві, місячника — «Трибуна України» (1922—1923) та тижневика «Українська справа», співробітничав у галицькій газеті «Діло». У статтях, опублікованих у періодиці, також у збірнику «Нова Україна» (1920) розвивав ідеї україно-слов'янського федералізму. Виступав під псевдонімами О. Хоменко, О. Паський. Автор спогадів «На порозі Гетьманщини» (1924). Працював лектором в таборах для інтернованих українських вояків УНР в Польщі. На терені дитячої літератури підготувавши до видання книгу «Що треба знати кожному. Енциклопедія для дітей та для самоосвіти» (підґрунтям якої став переклад книги американського педагога Е. Гульдена, доповнений Саліковським двома оригінальними розділами «Історія України» та «Історія української літератури».
У Варшаві зібрав бібліотеку, фонд якої становив 1500 томів. У 1926 вона перейшла до , що стало основою цієї бібліотеки.
Помер у Варшаві.
Примітки
- Словник українських приватних бібліотек / Іван Максимович Лисенко. — Київ: Видавництво «Рада», 2009. — 215 с. , сторінка 158.
Джерела та література
- Т. Осташко. Саліковський Олександр Хомич [ 9 липня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 425. — .
Література
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
- Верстюк В., Осташко Т. Діячі Української Центральної Ради: Біографічний довідник. — К., 1998. — С. 156—157.
- В. І. Головченко. Саліковський Олександр Хомич // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с.
- Павлюк І. Саліковський Олександр // Українська журналістика в іменах. — Львів, 1994. — Вип. 1. — С. 165—167.
- Іваницька С. Г. О. Х. Саліковський як представник національної ліберальної еліти в добу українських визвольних змагань 1917—1921 років // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім.. М.Коцюбинського. — Вип. XIV. Серія: Історія: Зб. наукових праць. За матеріалами Міжнародної наукової конференції «Національна інтелігенція в історії та культурі України». — Вінниця, 2008. — С.177-182.
- Іваницька С. Г. Українська ліберально-демократична партійна еліта: «колективний портрет» (кінець XIX — початок XX століття): монографія. — Запоріжжя: Просвіта, 2011. — 452 c.
- Чмырь С. Г. Саликовский Александр Хомич // Политические партии России: Конец XIX — первая треть XX века: Энциклопедия. — М., 1996. — С. 545—547. (рос.)
Посилання
- Саліковський Олександер // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1964. — Т. 7, кн. XIII : Літери Риз — Се. — С. 1663. — 1000 екз.
- О. Х. Саліковський як представник національної ліберальної еліти в добу українських визвольних змагань 1917—1921 рр. [ 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]
 | Це незавершена стаття про особу. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Oleksa ndr Homi ch Saliko vskij 13 bereznya 1866 selo Starij Potik teper Potoki Zhmerinskij rajon Vinnichchina 22 listopada 1925 Varshava gromadsko politichnij i kulturnij diyach zhurnalist Ministr vnutrishnih sprav Direktoriyi UNR Salikovskij Oleksandr Homich 7 j Ministr vnutrishnih sprav Direktoriyi UNR 26 travnya 1920 berezen 1921 Poperednik i Bilinskij Mihajlo Ivanovich Nastupnik i Bilinskij Mihajlo Ivanovich Osobovi dani Narodivsya 13 bereznya 1866 1866 03 13 Misce narodzhennya s Starij Potik na Vinnichchini Pomer 22 listopada 1925 1925 11 22 Misce smerti Varshava Profesiya gromadsko politichnij diyach zhurnalistZhittyepisUryad Direktoriyi ta vishe komanduvannya Armiyi UNR pislya naradi v Yaltushkovi 7 11 1920 r Pershij ryad Ivan Omelyanovich Pavlenko 1 Simon Petlyura 2 Mihajlo Omelyanovich Pavlenko 3 Gavrilo Bazilskij 4 Drugij ryad Andrij Livickij 5 Oleksandr Salikovskij 6 Tretij ryad Yevgen Arhipenko 7 Oleksandr Udovichenko 8 Oleksij Galkin 9 Oleksandr Zagrodskij 10 Pinhas Krasnij 11 Marko Bezruchko 12 Andrij Dolud 13 Petro Lipko 14 Andrij Gulij Gulenko 15 Sergij Timoshenko 16 Rodom zi svyashenichoyi rodini Vchivsya u Shargorodskij duhovnij shkoli ta Kam yanec Podilskij duhovnij seminariyi Zamolodu zahopivsya ideyami nacionalnogo vizvolennya propaguvav yih pracyuyuchi silskim uchitelem zgodom radnikom Podilskogo gubernskogo zemstva Ne mayuchi zmogi oficijno vstupiti do universitetu v 1890 ti 1900 ti navchavsya yak vilnij sluhach j odnochasno uchitelyuvav u silskij miscevosti Za politichnu diyalnist peresliduvanij kilka raziv zaareshtovanij 2 roki perebuvav u zaslanni 4 misyaci u Kam yanec Podilskij v yaznici U 1904 zvilnenij z posad yak neblagonadijnij pereyihav do Kiyeva U 1906 1907 vidavav gazetu Spivrobitnik potim redaktor rosijskogo shodennika Kievskie otkliki 1904 1909 1910 roku pereyihav do Moskvi de v 1912 razom iz Simonom Petlyuroyu redaguvav zhurnal Ukrainskaya Zhizn zasnovanij miscevoyu ukrayinskoyu gromadoyu Redaktor shodennika Priazovskij kraj u Rostovi 1913 1915 peretvoriv na pershe populyarne regionalne vidannya v comu krayi Spivredaktor zhurnalu Ukrainskaya zhizn u Moskvi 1912 1915 1917 1916 perebuvav na sluzhbi u viddili istoriografiyi Vserosijskogo zemskogo soyuzu Spilkuvavsya z M S Grushevskim pid chas perebuvannya ostannogo v moskovskomu zaslanni razom zapochatkuvali vidannya zhurnalu Promin listopad 1916 17 U grudni 1916 yak chlen moskovskoyi gromadi TUP pidtrimav deklaraciyu Nasha poziciya iz zayavoyu pro perehid ukrayinskogo suspilstva vid nejtralitetu do protestu shodo prodovzhennya uchasti Rosiyi v Pershij svitovij vijni Nalezhav do tovaristva ukrayinskih narodovciv Ukrayinskoyi demokratichno radikalnoyi partiyi Lyutij 1917 golova Ukrayinskoyi Radi u Moskvi Odin iz zasnovnikiv i lideriv Ukrayinskoyi partiyi socialistiv federalistiv buv chlenom Centralnoyi Radi kiyivskij gubernskij komisar U vidavnictvi Zadruga Moskva razom z L S Kozlovskim organizuvav vipusk politiko prosvitnickoyi seriyi rosijskoyu movoyu Svoboda i bratstvo narodov 1917 vijshlo 24 nazvi Zlam v jogo svitoglyadi sho stavsya pislya ostatochnogo usvidomlennya nevipravnoyi ta vidvertoyi velikoderzhavnosti rosijskoyi demokratiyi z yakoyu vin stilki rokiv spivpracyuvav yaskravo opisav v memuarah O G Lotockij Za chasiv Getmanatu obranij chlenom Vseukrayinskoyi zemskoyi upravi vhodiv do skladu Ukrayinskogo nacionalnogo soyuzu 1918 1919 redaktor shodennika Tribuna U chervni 1918 v gazeti Nova rada organ UPSF vistupiv z seriyeyu statej Kriza federativnoyi ideyi na Ukrayini Ideya shodo federaciyi Ukrayini z Velikorosiyeyu ubita prinajmni timchasovo i ubita vona zusillyami rosijskoyi demokratiyi yak burzhuaznoyi tak i socialistichnoyi Ne do federaciyi tyagne suchasna Velikorosiya a do novogo zbirannya Rosiyi tobto do togo shob zahopiti use ta poglinuti 18 travnya brav uchast u delegaciyi ukrayinskih suspilnih diyachiv do germanskogo posla A Mumma z protestom shodo areshtu chleniv Selyanskoyi spilki 3 chervnya 1918 yak predstavnik UPSF razom z S O Yefremovim buv uchasnikom Vseukrayinskogo z yizdu diyachiv presi 16 chervnya na z yizdi predstavnikiv zemstv jogo pidpis yak chlena Prezidiyi Vseukrayinskogo zemskogo soyuzu stoyit pid memorandumom do Skoropadskogo 28 serpnya Salikovskij buv nespodivano zaareshtovanij Ministr Kistyakivskij vibachivsya potraktuvavshi ce yak neporozuminnya U chasi Direktoriyi UNR v zhovtni 1919 podorozhuvav na Don Rostov na Donu ta Novocherkask razom z Levkom Chikalenkom yak bulo zayavleno publichno za doruchennyam gazet Rada ta Promin naspravdi za prohannyam Golovnogo Otamana pidkriplenim postanovoyu Kiyivskogo gromadskogo komitetu dlya poshuku kontaktiv z liberalno ta demokratichno nalashtovanimi predstavnikami Vsevelikogo Vijska Donskogo abi dovesti sho yihnya pidtrimka Denikiniyadi rano chi pizno a obernetsya proti nih i todi voni sami na sebe narikatimut sho takozh i cherez nih zavaleno bulo nashu derzhavnist Posol UNR u Rizi 20 travnya 15 zhovtnya 1920 ministr vnutrishnih sprav UNR u kabineti V Prokopovicha 14 zhovtnya 1920 priznachenij zastupnikom golovi Radi Ministriv UNR 3 11 lyutogo 1921 chlen Vishoyi vijskovoyi radi 1921 1922 redaktor shodennika Ukrayinska tribuna u Varshavi misyachnika Tribuna Ukrayini 1922 1923 ta tizhnevika Ukrayinska sprava spivrobitnichav u galickij gazeti Dilo U stattyah opublikovanih u periodici takozh u zbirniku Nova Ukrayina 1920 rozvivav ideyi ukrayino slov yanskogo federalizmu Vistupav pid psevdonimami O Homenko O Paskij Avtor spogadiv Na porozi Getmanshini 1924 Pracyuvav lektorom v taborah dlya internovanih ukrayinskih voyakiv UNR v Polshi Na tereni dityachoyi literaturi pidgotuvavshi do vidannya knigu Sho treba znati kozhnomu Enciklopediya dlya ditej ta dlya samoosviti pidgruntyam yakoyi stav pereklad knigi amerikanskogo pedagoga E Guldena dopovnenij Salikovskim dvoma originalnimi rozdilami Istoriya Ukrayini ta Istoriya ukrayinskoyi literaturi U Varshavi zibrav biblioteku fond yakoyi stanoviv 1500 tomiv U 1926 vona perejshla do sho stalo osnovoyu ciyeyi biblioteki Pomer u Varshavi PrimitkiSlovnik ukrayinskih privatnih bibliotek Ivan Maksimovich Lisenko Kiyiv Vidavnictvo Rada 2009 215 s ISBN 978 966 7087 84 5 storinka 158 Dzherela ta literaturaT Ostashko Salikovskij Oleksandr Homich 9 lipnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2012 T 9 Pril S S 425 ISBN 978 966 00 1290 5 Literatura Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 ISBN 5 7707 4049 3 Verstyuk V Ostashko T Diyachi Ukrayinskoyi Centralnoyi Radi Biografichnij dovidnik K 1998 S 156 157 V I Golovchenko Salikovskij Oleksandr Homich Ukrayinska diplomatichna enciklopediya U 2 h t Redkol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 2 812s ISBN 966 316 045 4 Pavlyuk I Salikovskij Oleksandr Ukrayinska zhurnalistika v imenah Lviv 1994 Vip 1 S 165 167 Ivanicka S G O H Salikovskij yak predstavnik nacionalnoyi liberalnoyi eliti v dobu ukrayinskih vizvolnih zmagan 1917 1921 rokiv Naukovi zapiski Vinnickogo derzhavnogo pedagogichnogo universitetu im M Kocyubinskogo Vip XIV Seriya Istoriya Zb naukovih prac Za materialami Mizhnarodnoyi naukovoyi konferenciyi Nacionalna inteligenciya v istoriyi ta kulturi Ukrayini Vinnicya 2008 S 177 182 Ivanicka S G Ukrayinska liberalno demokratichna partijna elita kolektivnij portret kinec XIX pochatok XX stolittya monografiya Zaporizhzhya Prosvita 2011 452 c Chmyr S G Salikovskij Aleksandr Homich Politicheskie partii Rossii Konec XIX pervaya tret XX veka Enciklopediya M 1996 S 545 547 ros PosilannyaSalikovskij Oleksander Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini Buenos Ajres 1964 T 7 kn XIII Literi Riz Se S 1663 1000 ekz O H Salikovskij yak predstavnik nacionalnoyi liberalnoyi eliti v dobu ukrayinskih vizvolnih zmagan 1917 1921 rr 2 kvitnya 2015 u Wayback Machine Ce nezavershena stattya pro osobu Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi