Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Юно на Iūnō ˈjuːnoː давньоримська богиня захисниця держави та її порадниця Її прирівнювали до Гери цариці богів у грецьк

Руміна

Руміна

Юно́на (Iūnō [ˈjuːnoː]) — давньоримська богиня, захисниця держави та її порадниця. Її прирівнювали до Гери, цариці богів у грецькій міфології. Юнона була дочкою Сатурна, дружиною Юпітера і матір'ю Марса, Вулкана, Беллони і Ювентаса. Як і в Гери, її священною твариною слугував павич. Її етруським аналогом була Уні, яка, за переказами, також наглядала за жінками Риму.

Юнона
лат. IVNO
image
Божество вдавньоримська релігія
Покровитель дляшлюб, народження, суверенітет і фемінність
БатькоСатурн
Брати/сестриЮпітер, Веста, Плутон, Нептун і Керера
ДітиМарс, Вулкан, Ювента і Беллона
Частина відКапітолійська трійця і d
image Медіафайли у Вікісховищі

Войовничий образ Юнони серед римлян помітний у її вбранні. Її часто зображали озброєною і одягненою в плащ із козячої шкіри. Традиційне зображення цього войовничого аспекту було засвоєно від грецької богині Афіни, яка носила козлячу шкуру, або щит із козячої шкіри, який називається егідою.

Етимологія

За застарілим уявленням, ім'я Юнона пов'язане з Iove (Jove), і спочатку виглядало як Diuno чи Diove від *Diovona. На початку 20 століття було запропоновано його походження від iuven- (як у латині iuvenis, «молодь») через синкоповану форму iūn- (як у iūnix, «телиця», і iūnior, «молодший»). Ця етимологія стала широко прийнятою після того, як її схвалив .

Юнона рівнозначна за функціями Гері, грецькій богині кохання та шлюбу. В стародавні етимології ім'я Юнони пов'язували з iuvare, «допомагати, приносити користь», і iuvenescere, «омолоджувати», іноді пояснюючи це стосунком до оновленням молодика та зростаючого місяця, можливо, натякаючи на ідею богині місяця.

Ролі та епітети

image
Покарання Іксіона: в центрі Меркурій, що тримає кадуцей, а праворуч Юнона сидить на своєму троні. За нею Айріс стоїть і жестикулює. Ліворуч — Вулкан (блондин), який стоїть за штурвалом і керує ним, а Іксіон вже прив'язаний до нього. Нефеле сидить біля ніг Меркурія; римська фреска зі східної стіни триклініуму в будинку Веттів, Помпеї, четвертий стиль (60-79 рр. н. е.).

Теологія Юнони є одним із найскладніших і найсуперечливіших питань давньоримської релігії. На відмінну від інших божеств, Юнона мала велику кількість промовистих різноманітних епітетів, імен і титулів, що представляли різні аспекти та ролі богині. Відповідно до її центральної ролі богині шлюбу, вони включали Пронуба та Сінксія («та, яка втрачає пояс нареченої»). Однак інші епітети Юнони мають ширший зміст і менш тематично пов'язані.

Хоча зараз загальновизнаний її зв'язок з ідеєю життєвої сили, повноти життєвої енергії, вічної молодості, множинність і складність її особистості сприяє різноманітним, а часом і непримиренним тлумачення серед сучасних учених.

Юнона, безсумнівно, є божественною захисницею громади, яка демонструє як суверенний, так і життєдайний характер, часто асоціюється з військовим. Вона вшановувалася в багатьох містах древньої Італії: в Ланувії, Лаврентії, Тіволі, Фалерії, Веї. Вона також засвідчена в Палестрині, Ариччі, Ардеї, Габії. У п'яти латинських містах місяць був названий на честь Юнони (Арісія, Ланувій, Лаурент, Пренесте, Тібур).

Серед інших її епітетів, які використовували в Римі, є Монета і Капротіна, Тутула, Флуонія або Флувіона, Фебраліс, останні пов'язані з обрядами очищення і родючістю ґрунтів.

Таким чином, її різні епітети показують комплекс взаємопов'язаних функцій, які, на думку Жоржа Дюмезіля та Всеволода Басаноффа (автора «Les dieux Romains»), можна простежити до індоєвропейської ідеї триєдиного божества: як Регіна та Монета, вона є суверенним божеством, як Сеспейс, Курітіс (тримачка списа) і Монета — озброєна захисниця, як Матер і Курітіс (знову) вона є богинею родючості та багатства римської общини родів (курії).

Епітет Люцина особливо показовий, оскільки він відображає два взаємопов'язаних аспекти функції Юнони: циклічне оновлення часу у спадному і зростаючому Місяці та захист під час пологів і народження. Уявлення про те, що вона також була богинею Місяця, більше не визнається вченими, оскільки така роль належить Діані Люцифері : через свою асоціацію з місяцем вона керувала фізіологічними функціями жінки, менструальним циклом і вагітністю: як правило, всі місячні божества є божествами пологів. Ці аспекти Юнони відзначають небесну і світську сторони її функцій. Також вона тісно пов'язана з Янусом, богом переходів і початків, якого на її честь часто називають Юнонієм.

Деякі вчені розглядають цю концентрацію множинних функцій як типову і структурну рису богині, притаманну їй як вираження природи жіночності. Інші, проте, вважають за доречніше відкидати її аспекти жіночності та плодючості і підкреслюють лише її якість бути духом молодості, жвавості та сили, незалежно від статевих зв'язків, які потім змінюються відповідно до обставин: таким чином у чоловіків вона втілює iuvenes, слово, яке часто вживають для позначення солдатів, що вказує на божество-охоронця суверенітету народів; у жінок, здатних народжувати дітей, починаючи з статевого дозрівання, вона наглядає за пологами та шлюбом. Тоді вона буде богинею поліади, пов'язаною з політикою, владою та війною. Інші вважають, що її військові та поліадні якості випливають із того, що вона була богинею родючості, яка завдяки своїй функції збільшення чисельності громади стала також пов'язаною з політичними та військовими функціями.

Юнона Соспіта і Люцина

image
Жінка, можливо, Юнона Люцина, богиня пологів, дарує богині кохання Афродіті (римській Венері) прекрасне немовля Адоніса.

Частина наступних розділів базується на статті Женев'єв Дюрі Мойерс і Марселя Ренара «Aperçu critique des travaux relatifs au culte de Junon» у Aufstieg und Niedergang der Römische Welt 1981 p. 142—202.

Лютневі обряди місяця та капротінії пропонують зображення ролі Юнони стосовно родючості, війни та царювання.

У римському календарі лютий є місяцем всесвітнього очищення, і починається новий рік. У другій книзі «Фастів» Овідій виводив назву цього місяця від februae (виконання); саме тоді відбувалися обряди для усунення духовної або ритуальної нечистоти, накопиченої за попередній рік. 1-го числа місяця чорний віл приносився в жертву Гелерну, другорядному божеству підземного світу, якого Дюмезіль вважає богом рослинності, пов'язаним з культом Карни / Журавля, німфи, яка може бути уособленням Юнони Соспіти. В той же день святкувався фільерно наталіс («день народження») Юнони, коли вона як Юнона рятівниця вшановувалася в її Палатинському храмі. 15 лютого відбувся фестиваль Луперкалій, в якому Юнона була задіяна в ролі Юнони Люцини. Зазвичай під цим дійством розуміють обряд очищення і родючості. Тоді приносили в жертву козу, і її шкіру нарізали смужками, які використовували для виготовлення батогів, відомих як februum і amiculus Iunonis, які використовували у Луперкаліях Юнона цього дня носила епітет Фебраліс, Фебрата, Фебруя. В останній день місяця, починаючи з 1 березня, її вшановували як покровительку матрон і шлюбів. Новий рік розпочався 1 березня, саме тоді відзначався день народження засновника і першого царя Риму Ромула, а також мирного союзу римлян і сабінян через договір і шлюб після їхньої війни, яка завершилася втручанням жінок.

Після Віссови багато вчених відзначили схожість між Юноною з Луперкалій і Юноною з ланувійською Seispes Mater Regina, оскільки обидві асоціюються з козою, символом родючості. Але по суті обидві складають єдність між родючістю, царством і очищенням. Ця єдність підкреслюється роллю фавна в етіологічній історії, розказаній Овідієм, і символічним значенням Луперкаля: запитання римських подружжя в її Лукусі, як подолати безпліддя, яке настало після викрадення сабінянок, Юнона відповіла через шепотіння листя: "Italidas matres sacer hircus inito ", «Що священний баран покриває Курсивні матері».

Храм (aedes) Юнони Луцини був побудований в 375 році до нашої ери в священному гаю, відведеному для богині з ранніх часів. Він стояв саме на Циспії біля шостої святині Аргеїв: ймовірно, неподалік на захід від церкви С. Прасседе, де знайдено написи, що стосуються її культу. Гай мав простягатися вниз по схилу на південь від храму. Оскільки Сервій Туллій наказав покласти дари для новонародженого в скарбницю храму, імовірно, ще одна святиня стояла там до 375 р. до н. е. 190 року до нашої ери в храм вдарила блискавка, його фронтон і двері були пошкоджені. 1 березня, у день освячення храму, тут відзначали щорічне свято Матроналій.

Храм Юнони Соспіти було присвячено богині консулом Гаєм Корнелієм Цетегом у 197 році до нашої ери і освячено в 194 році. До 90 року до нашої ери храм втратив репутацію: того року він був заплямований епізодами проституції, і випадком, коли сука народила своїх цуценят прямо під статуєю богині. Указом сенату консул Луцій Юлій Цезар наказав його відновити. У своїй поемі «Фасти» Овідій стверджує, що храм Юнони Соспіти став напівзруйнованим до такої міри, що його більше не можна було розпізнати «через рани часу»: це виглядає навряд чи можливим, оскільки реставрація відбулася не більше ніж за століття до того, і реліквії храму існують і сьогодні.

Юнона Капротіна

Союз трьох аспектів Юнони знаходить строго пов'язану паралель з Луперкаліями у святі Nonae Caprotinae. Того дня римські вільні і рабині разом влаштовували бенкет і весело проводили час біля зростання дикого інжиру (caprificus): звичай передбачав біг, імітаційні бої навкулачки та камінням, грубу лексику і, нарешті, принесення в жертву козла Юноні Капротіні під деревом дикого інжиру з використанням його соку.

Цей фестиваль мав легендарну етіологію в особливо делікатному епізоді римської історії, а також повторюється в певну пору року (або невдовзі після неї), так звану капріфікацію, коли гілки диких фігових дерев прищеплювали до окультурених. Історичний епізод, про який розповідають стародавні джерела, стосується облоги Риму латинськими народами, які пішли після розграбування галлів. Диктатор латинян Лівій Постумій з Фіден попросив римський сенат, щоб матрони та дочки найвідоміших родин були видані латинянам як заручники. Поки сенат обговорював це питання, рабиня, грецьке ім'я якої було Філотіда, а латинське Тутела або Тутула запропонувала, щоб вона разом з іншими рабинями вирушила до ворожого табору, видаючи себе за дружин і дочок римських сімей. За згодою сенату, ошатно одягнені жінки в золотих прикрасах дісталися до латинського табору. Там вони спокусили латинян на розваги та пияцтво: після того, як вони заснули, вони вкрали їхні мечі. Тоді Тутела подала сигнал римлянам, махаючи запаленою гілкою, яку то показувала, то ховала за своєю мантією, для чого залізла на дикий інжир (caprificus). Потім римляни увірвалися в латинський табір, вбиваючи ворогів, поки ті спали. За порятунок римлян рабині були нагороджені свободою та приданим за державні кошти.

Дюмезіль у своїй «Архаїчній римській релігії» не зміг інтерпретувати міф, що лежить в основі цієї легендарної події, хоча пізніше він прийняв інтерпретацію П. Дроссарта і опублікував її у своїх «Fêtes romaines d'été et d'automne, suivi par dix questions romaines» у 1975 як «Питання IX». У фольклорі дика смоковниця повсюдно асоціюється зі сексом через її запліднювальну силу, форму її плодів і білий в'язкий сік дерева.

Басанов стверджував, що легенда не тільки натякає на стать і родючість у зв'язку з дикою фігою і козою, але насправді є підсумком усіх якостей Юнони. Як Юнона Сеспейс з Ланувію, Юнона Капротіна — воїн, родючість і захисниця держави. Тутела дійсно демонструє царські, військові та захисні риси, крім статевих.

Примітки

  1. Larousse Desk Reference Encyclopedia, , Haydock, 1995, p. 215.
  2. Corbishley, Mike Ancient Rome Warwick Press 1986 p.62
  3. P. K. Buttmann Mythologus I Berlin 1828 p. 200 ff.; J. A. Hartung Die Religion der Römer II Erlangen 1836 p. 62 ; L. Preller Rômische Mythologie I.
  4. G. Wissowa Religion und Kultus der Römer Munich 1912 pp. 181-2, drawing on W. Schulze and W. Otto in 1904 and 1905. Juno would then be a derivate noun in -ōn-, rather unusual in the feminine.
  5. Варрон. Латинська мова V 67 і 69 ; Цицерон, Про природу богів II 66; Плутарх. Римські питання, 77.
  6. Овідій. Фасти VI 59-62
  7. G. Radke Die Götter Altitaliens Münster 1965 articles Tutela, Tutula and Fluonia, Fluviona.
  8. The ancient were divided on the etymology of Lucina: some connected the epithet with the word lucus since the goddess had since the most ancient times a sacred grove and a temple on the Cispius near that of : Pliny XVI 235; Varro Lin. Lat. V 49; Ovid Fasti II 435 and VI 449. Other favoured the derivation from lux as goddess of infants: Varro Lingua latina V 69; Cicero, Nat. Deor. II 68; Ovid Fasti, ii 450 and III 255; Plutarch, Quaestiones Romanae, 77. The association of Juno Lucina and Mefitis on the same or closely nearby site may not be coincidental as at Rossano di Vaglio in have been discovered inscriptions linking the two entities: «μ]εfίτηι καπροτινν[ιαις» and «διωvιιας διομανας» (domina): cf. M. Lejeune «Notes de linguistique italique XXIII: Le culte de Rossano di Vaglio» in Revue d'Etudes Latins 45 1967 p. 202—221; «Inscriptions de Rossano di Vaglio 1971» in RAL 26 1971 p. 667 ff. The inscriptions are dated to the 3rd-2nd centuries.
  9. G. Dumézil ARR; V. Basanoff Les diuex des Romains
  10. R. E. A. Palmer above, p. 3-56.
  11. R. E. A. Palmer above, p. 39.
  12. Kurt Latte Römishe Religionsgeshichte Munich 1960 p. 168.
  13. Овідій. Фасти II 19-46: див. також Сервієва Енеїда VIII 343; Варрон. Латинська мова VI 13; Павло Фестський s.v. p. 75 L
  14. Georges Dumézil Fêtes romaines d'eté et d'automne. Suivi par dix questions romaines Paris 1975 «Question dix. Theologica minora». Helernus is also associated with the black beans used as offerings to the restless dead on March 1, during .
  15. In Ovid's Fasti II 425—452, the rite is named after the lucus of Juno Lucina on the , though according to Varro it was located on the
  16. Paulus ex Festo above p. 75 L; Mythographi Romani III 3; Martianus Capella De Nuptiis Mercurii et Philolologiae II 149: «Iuno Februalis».
  17. Cf. G. Radke above article Februa, Februata for the different forms of the epithet.
  18. G. Wissowa above p.185
  19. Y._M. Duval «Les Lupercales, Junon et le printemps.» Annales be Bretagne et des Pays de l'Ouest 83 1976 p. 271-2.
  20. Овідій. Фасти II 362—453.
  21. Овідій. Фасти II 441.
  22. Пліній. Природнича історія XVI 235.
  23. Варрон. Латинська мова V 49, 74 посвята Тита Тація; Діонісій Галікарнаський IV 15.
  24. Варрон. Латинська мова V 50; Овідій. Фасти II 435-6; III 245-6.
  25. CIL VI 356—361; 3694-5; 30199.
  26. У 41 BC Q. Педій Квестор побудував або відновив стіну, яка, мабуть, оточувала обидва боки: cf. CIL VI 358.
  27. Лівій XXXXVII 3, 2.
  28. Овідій. Фасти III 247; Фест p. 147 M; Гемерологія пранестська ad Kal. Mart.; CIL I 2nd p. 310.
  29. S. Ball Platner & T. Ashby A Topographical Dictionary of Ancient Rome London 1929 p. 288-9.
  30. Юлій Обсеквент 55.
  31. Цицерон. Про природу богів I 4.
  32. Овідій. Фасти II 57-58
  33. S. Ball Platner& T. Ashby A Topographical Dictionary of Ancient Rome London 1929 p.
  34. Плутарх. Камілл 33; Ромул 29; Варрон. Латинська мова VI 18; Макробій. Сатурнлії I 11, 35-40
  35. P. Drossart «Nonae caprotinae: la fausse capture des Aurores» in Revue de l'Histoire des Religions 185 2 1974 p. 129—139

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Yuno na Iunō ˈjuːnoː davnorimska boginya zahisnicya derzhavi ta yiyi poradnicya Yiyi pririvnyuvali do Geri carici bogiv u greckij mifologiyi Yunona bula dochkoyu Saturna druzhinoyu Yupitera i matir yu Marsa Vulkana Belloni i Yuventasa Yak i v Geri yiyi svyashennoyu tvarinoyu sluguvav pavich Yiyi etruskim analogom bula Uni yaka za perekazami takozh naglyadala za zhinkami Rimu Yunona lat IVNOBozhestvo vdavnorimska religiyaPokrovitel dlyashlyub narodzhennya suverenitet i feminnistBatkoSaturnBrati sestriYupiter Vesta Pluton Neptun i KereraDitiMars Vulkan Yuventa i BellonaChastina vidKapitolijska trijcya i d Mediafajli u Vikishovishi Vojovnichij obraz Yunoni sered rimlyan pomitnij u yiyi vbranni Yiyi chasto zobrazhali ozbroyenoyu i odyagnenoyu v plash iz kozyachoyi shkiri Tradicijne zobrazhennya cogo vojovnichogo aspektu bulo zasvoyeno vid greckoyi bogini Afini yaka nosila kozlyachu shkuru abo shit iz kozyachoyi shkiri yakij nazivayetsya egidoyu EtimologiyaZa zastarilim uyavlennyam im ya Yunona pov yazane z Iove Jove i spochatku viglyadalo yak Diuno chi Diove vid Diovona Na pochatku 20 stolittya bulo zaproponovano jogo pohodzhennya vid iuven yak u latini iuvenis molod cherez sinkopovanu formu iun yak u iunix telicya i iunior molodshij Cya etimologiya stala shiroko prijnyatoyu pislya togo yak yiyi shvaliv Yunona rivnoznachna za funkciyami Geri greckij bogini kohannya ta shlyubu V starodavni etimologiyi im ya Yunoni pov yazuvali z iuvare dopomagati prinositi korist i iuvenescere omolodzhuvati inodi poyasnyuyuchi ce stosunkom do onovlennyam molodika ta zrostayuchogo misyacya mozhlivo natyakayuchi na ideyu bogini misyacya Roli ta epitetiPokarannya Iksiona v centri Merkurij sho trimaye kaducej a pravoruch Yunona sidit na svoyemu troni Za neyu Ajris stoyit i zhestikulyuye Livoruch Vulkan blondin yakij stoyit za shturvalom i keruye nim a Iksion vzhe priv yazanij do nogo Nefele sidit bilya nig Merkuriya rimska freska zi shidnoyi stini trikliniumu v budinku Vettiv Pompeyi chetvertij stil 60 79 rr n e Teologiya Yunoni ye odnim iz najskladnishih i najsuperechlivishih pitan davnorimskoyi religiyi Na vidminnu vid inshih bozhestv Yunona mala veliku kilkist promovistih riznomanitnih epitetiv imen i tituliv sho predstavlyali rizni aspekti ta roli bogini Vidpovidno do yiyi centralnoyi roli bogini shlyubu voni vklyuchali Pronuba ta Sinksiya ta yaka vtrachaye poyas narechenoyi Odnak inshi epiteti Yunoni mayut shirshij zmist i mensh tematichno pov yazani Hocha zaraz zagalnoviznanij yiyi zv yazok z ideyeyu zhittyevoyi sili povnoti zhittyevoyi energiyi vichnoyi molodosti mnozhinnist i skladnist yiyi osobistosti spriyaye riznomanitnim a chasom i neprimirennim tlumachennya sered suchasnih uchenih Yunona bezsumnivno ye bozhestvennoyu zahisniceyu gromadi yaka demonstruye yak suverennij tak i zhittyedajnij harakter chasto asociyuyetsya z vijskovim Vona vshanovuvalasya v bagatoh mistah drevnoyi Italiyi v Lanuviyi Lavrentiyi Tivoli Faleriyi Veyi Vona takozh zasvidchena v Palestrini Arichchi Ardeyi Gabiyi U p yati latinskih mistah misyac buv nazvanij na chest Yunoni Arisiya Lanuvij Laurent Preneste Tibur Sered inshih yiyi epitetiv yaki vikoristovuvali v Rimi ye Moneta i Kaprotina Tutula Fluoniya abo Fluviona Febralis ostanni pov yazani z obryadami ochishennya i rodyuchistyu gruntiv Takim chinom yiyi rizni epiteti pokazuyut kompleks vzayemopov yazanih funkcij yaki na dumku Zhorzha Dyumezilya ta Vsevoloda Basanoffa avtora Les dieux Romains mozhna prostezhiti do indoyevropejskoyi ideyi triyedinogo bozhestva yak Regina ta Moneta vona ye suverennim bozhestvom yak Sespejs Kuritis trimachka spisa i Moneta ozbroyena zahisnicya yak Mater i Kuritis znovu vona ye bogineyu rodyuchosti ta bagatstva rimskoyi obshini rodiv kuriyi Epitet Lyucina osoblivo pokazovij oskilki vin vidobrazhaye dva vzayemopov yazanih aspekti funkciyi Yunoni ciklichne onovlennya chasu u spadnomu i zrostayuchomu Misyaci ta zahist pid chas pologiv i narodzhennya Uyavlennya pro te sho vona takozh bula bogineyu Misyacya bilshe ne viznayetsya vchenimi oskilki taka rol nalezhit Diani Lyuciferi cherez svoyu asociaciyu z misyacem vona keruvala fiziologichnimi funkciyami zhinki menstrualnim ciklom i vagitnistyu yak pravilo vsi misyachni bozhestva ye bozhestvami pologiv Ci aspekti Yunoni vidznachayut nebesnu i svitsku storoni yiyi funkcij Takozh vona tisno pov yazana z Yanusom bogom perehodiv i pochatkiv yakogo na yiyi chest chasto nazivayut Yunoniyem Deyaki vcheni rozglyadayut cyu koncentraciyu mnozhinnih funkcij yak tipovu i strukturnu risu bogini pritamannu yij yak virazhennya prirodi zhinochnosti Inshi prote vvazhayut za dorechnishe vidkidati yiyi aspekti zhinochnosti ta plodyuchosti i pidkreslyuyut lishe yiyi yakist buti duhom molodosti zhvavosti ta sili nezalezhno vid statevih zv yazkiv yaki potim zminyuyutsya vidpovidno do obstavin takim chinom u cholovikiv vona vtilyuye iuvenes slovo yake chasto vzhivayut dlya poznachennya soldativ sho vkazuye na bozhestvo ohoroncya suverenitetu narodiv u zhinok zdatnih narodzhuvati ditej pochinayuchi z statevogo dozrivannya vona naglyadaye za pologami ta shlyubom Todi vona bude bogineyu poliadi pov yazanoyu z politikoyu vladoyu ta vijnoyu Inshi vvazhayut sho yiyi vijskovi ta poliadni yakosti viplivayut iz togo sho vona bula bogineyu rodyuchosti yaka zavdyaki svoyij funkciyi zbilshennya chiselnosti gromadi stala takozh pov yazanoyu z politichnimi ta vijskovimi funkciyami Yunona Sospita i Lyucina Zhinka mozhlivo Yunona Lyucina boginya pologiv daruye bogini kohannya Afroditi rimskij Veneri prekrasne nemovlya Adonisa Chastina nastupnih rozdiliv bazuyetsya na statti Zhenev yev Dyuri Mojers i Marselya Renara Apercu critique des travaux relatifs au culte de Junon u Aufstieg und Niedergang der Romische Welt 1981 p 142 202 Lyutnevi obryadi misyacya ta kaprotiniyi proponuyut zobrazhennya roli Yunoni stosovno rodyuchosti vijni ta caryuvannya U rimskomu kalendari lyutij ye misyacem vsesvitnogo ochishennya i pochinayetsya novij rik U drugij knizi Fastiv Ovidij vivodiv nazvu cogo misyacya vid februae vikonannya same todi vidbuvalisya obryadi dlya usunennya duhovnoyi abo ritualnoyi nechistoti nakopichenoyi za poperednij rik 1 go chisla misyacya chornij vil prinosivsya v zhertvu Gelernu drugoryadnomu bozhestvu pidzemnogo svitu yakogo Dyumezil vvazhaye bogom roslinnosti pov yazanim z kultom Karni Zhuravlya nimfi yaka mozhe buti uosoblennyam Yunoni Sospiti V toj zhe den svyatkuvavsya filerno natalis den narodzhennya Yunoni koli vona yak Yunona ryativnicya vshanovuvalasya v yiyi Palatinskomu hrami 15 lyutogo vidbuvsya festival Luperkalij v yakomu Yunona bula zadiyana v roli Yunoni Lyucini Zazvichaj pid cim dijstvom rozumiyut obryad ochishennya i rodyuchosti Todi prinosili v zhertvu kozu i yiyi shkiru narizali smuzhkami yaki vikoristovuvali dlya vigotovlennya batogiv vidomih yak februum i amiculus Iunonis yaki vikoristovuvali u Luperkaliyah Yunona cogo dnya nosila epitet Febralis Febrata Februya V ostannij den misyacya pochinayuchi z 1 bereznya yiyi vshanovuvali yak pokrovitelku matron i shlyubiv Novij rik rozpochavsya 1 bereznya same todi vidznachavsya den narodzhennya zasnovnika i pershogo carya Rimu Romula a takozh mirnogo soyuzu rimlyan i sabinyan cherez dogovir i shlyub pislya yihnoyi vijni yaka zavershilasya vtruchannyam zhinok Pislya Vissovi bagato vchenih vidznachili shozhist mizh Yunonoyu z Luperkalij i Yunonoyu z lanuvijskoyu Seispes Mater Regina oskilki obidvi asociyuyutsya z kozoyu simvolom rodyuchosti Ale po suti obidvi skladayut yednist mizh rodyuchistyu carstvom i ochishennyam Cya yednist pidkreslyuyetsya rollyu favna v etiologichnij istoriyi rozkazanij Ovidiyem i simvolichnim znachennyam Luperkalya zapitannya rimskih podruzhzhya v yiyi Lukusi yak podolati bezpliddya yake nastalo pislya vikradennya sabinyanok Yunona vidpovila cherez shepotinnya listya Italidas matres sacer hircus inito Sho svyashennij baran pokrivaye Kursivni materi Hram aedes Yunoni Lucini buv pobudovanij v 375 roci do nashoyi eri v svyashennomu gayu vidvedenomu dlya bogini z rannih chasiv Vin stoyav same na Cispiyi bilya shostoyi svyatini Argeyiv jmovirno nepodalik na zahid vid cerkvi S Prassede de znajdeno napisi sho stosuyutsya yiyi kultu Gaj mav prostyagatisya vniz po shilu na pivden vid hramu Oskilki Servij Tullij nakazav poklasti dari dlya novonarodzhenogo v skarbnicyu hramu imovirno she odna svyatinya stoyala tam do 375 r do n e 190 roku do nashoyi eri v hram vdarila bliskavka jogo fronton i dveri buli poshkodzheni 1 bereznya u den osvyachennya hramu tut vidznachali shorichne svyato Matronalij Hram Yunoni Sospiti bulo prisvyacheno bogini konsulom Gayem Korneliyem Cetegom u 197 roci do nashoyi eri i osvyacheno v 194 roci Do 90 roku do nashoyi eri hram vtrativ reputaciyu togo roku vin buv zaplyamovanij epizodami prostituciyi i vipadkom koli suka narodila svoyih cucenyat pryamo pid statuyeyu bogini Ukazom senatu konsul Lucij Yulij Cezar nakazav jogo vidnoviti U svoyij poemi Fasti Ovidij stverdzhuye sho hram Yunoni Sospiti stav napivzrujnovanim do takoyi miri sho jogo bilshe ne mozhna bulo rozpiznati cherez rani chasu ce viglyadaye navryad chi mozhlivim oskilki restavraciya vidbulasya ne bilshe nizh za stolittya do togo i relikviyi hramu isnuyut i sogodni Yunona Kaprotina Soyuz troh aspektiv Yunoni znahodit strogo pov yazanu paralel z Luperkaliyami u svyati Nonae Caprotinae Togo dnya rimski vilni i rabini razom vlashtovuvali benket i veselo provodili chas bilya zrostannya dikogo inzhiru caprificus zvichaj peredbachav big imitacijni boyi navkulachki ta kaminnyam grubu leksiku i nareshti prinesennya v zhertvu kozla Yunoni Kaprotini pid derevom dikogo inzhiru z vikoristannyam jogo soku Cej festival mav legendarnu etiologiyu v osoblivo delikatnomu epizodi rimskoyi istoriyi a takozh povtoryuyetsya v pevnu poru roku abo nevdovzi pislya neyi tak zvanu kaprifikaciyu koli gilki dikih figovih derev prisheplyuvali do okulturenih Istorichnij epizod pro yakij rozpovidayut starodavni dzherela stosuyetsya oblogi Rimu latinskimi narodami yaki pishli pislya rozgrabuvannya galliv Diktator latinyan Livij Postumij z Fiden poprosiv rimskij senat shob matroni ta dochki najvidomishih rodin buli vidani latinyanam yak zaruchniki Poki senat obgovoryuvav ce pitannya rabinya grecke im ya yakoyi bulo Filotida a latinske Tutela abo Tutula zaproponuvala shob vona razom z inshimi rabinyami virushila do vorozhogo taboru vidayuchi sebe za druzhin i dochok rimskih simej Za zgodoyu senatu oshatno odyagneni zhinki v zolotih prikrasah distalisya do latinskogo taboru Tam voni spokusili latinyan na rozvagi ta piyactvo pislya togo yak voni zasnuli voni vkrali yihni mechi Todi Tutela podala signal rimlyanam mahayuchi zapalenoyu gilkoyu yaku to pokazuvala to hovala za svoyeyu mantiyeyu dlya chogo zalizla na dikij inzhir caprificus Potim rimlyani uvirvalisya v latinskij tabir vbivayuchi vorogiv poki ti spali Za poryatunok rimlyan rabini buli nagorodzheni svobodoyu ta pridanim za derzhavni koshti Dyumezil u svoyij Arhayichnij rimskij religiyi ne zmig interpretuvati mif sho lezhit v osnovi ciyeyi legendarnoyi podiyi hocha piznishe vin prijnyav interpretaciyu P Drossarta i opublikuvav yiyi u svoyih Fetes romaines d ete et d automne suivi par dix questions romaines u 1975 yak Pitannya IX U folklori dika smokovnicya povsyudno asociyuyetsya zi seksom cherez yiyi zaplidnyuvalnu silu formu yiyi plodiv i bilij v yazkij sik dereva Basanov stverdzhuvav sho legenda ne tilki natyakaye na stat i rodyuchist u zv yazku z dikoyu figoyu i kozoyu ale naspravdi ye pidsumkom usih yakostej Yunoni Yak Yunona Sespejs z Lanuviyu Yunona Kaprotina voyin rodyuchist i zahisnicya derzhavi Tutela dijsno demonstruye carski vijskovi ta zahisni risi krim statevih PrimitkiLarousse Desk Reference Encyclopedia Haydock 1995 p 215 Corbishley Mike Ancient Rome Warwick Press 1986 p 62 P K Buttmann Mythologus I Berlin 1828 p 200 ff J A Hartung Die Religion der Romer II Erlangen 1836 p 62 L Preller Romische Mythologie I G Wissowa Religion und Kultus der Romer Munich 1912 pp 181 2 drawing on W Schulze and W Otto in 1904 and 1905 Juno would then be a derivate noun in ōn rather unusual in the feminine Varron Latinska mova V 67 i 69 Ciceron Pro prirodu bogiv II 66 Plutarh Rimski pitannya 77 Ovidij Fasti VI 59 62 G Radke Die Gotter Altitaliens Munster 1965 articles Tutela Tutula and Fluonia Fluviona The ancient were divided on the etymology of Lucina some connected the epithet with the word lucus since the goddess had since the most ancient times a sacred grove and a temple on the Cispius near that of Pliny XVI 235 Varro Lin Lat V 49 Ovid Fasti II 435 and VI 449 Other favoured the derivation from lux as goddess of infants Varro Lingua latina V 69 Cicero Nat Deor II 68 Ovid Fasti ii 450 and III 255 Plutarch Quaestiones Romanae 77 The association of Juno Lucina and Mefitis on the same or closely nearby site may not be coincidental as at Rossano di Vaglio in have been discovered inscriptions linking the two entities m efithi kaprotinn iais and diwviias diomanas domina cf M Lejeune Notes de linguistique italique XXIII Le culte de Rossano di Vaglio in Revue d Etudes Latins 45 1967 p 202 221 Inscriptions de Rossano di Vaglio 1971 in RAL 26 1971 p 667 ff The inscriptions are dated to the 3rd 2nd centuries G Dumezil ARR V Basanoff Les diuex des Romains R E A Palmer above p 3 56 R E A Palmer above p 39 Kurt Latte Romishe Religionsgeshichte Munich 1960 p 168 Ovidij Fasti II 19 46 div takozh Serviyeva Eneyida VIII 343 Varron Latinska mova VI 13 Pavlo Festskij s v p 75 L Georges Dumezil Fetes romaines d ete et d automne Suivi par dix questions romaines Paris 1975 Question dix Theologica minora Helernus is also associated with the black beans used as offerings to the restless dead on March 1 during In Ovid s Fasti II 425 452 the rite is named after the lucus of Juno Lucina on the though according to Varro it was located on the Paulus ex Festo above p 75 L Mythographi Romani III 3 Martianus Capella De Nuptiis Mercurii et Philolologiae II 149 Iuno Februalis Cf G Radke above article Februa Februata for the different forms of the epithet G Wissowa above p 185 Y M Duval Les Lupercales Junon et le printemps Annales be Bretagne et des Pays de l Ouest 83 1976 p 271 2 Ovidij Fasti II 362 453 Ovidij Fasti II 441 Plinij Prirodnicha istoriya XVI 235 Varron Latinska mova V 49 74 posvyata Tita Taciya Dionisij Galikarnaskij IV 15 Varron Latinska mova V 50 Ovidij Fasti II 435 6 III 245 6 CIL VI 356 361 3694 5 30199 U 41 BC Q Pedij Kvestor pobuduvav abo vidnoviv stinu yaka mabut otochuvala obidva boki cf CIL VI 358 Livij XXXXVII 3 2 Ovidij Fasti III 247 Fest p 147 M Gemerologiya pranestska ad Kal Mart CIL I 2nd p 310 S Ball Platner amp T Ashby A Topographical Dictionary of Ancient Rome London 1929 p 288 9 Yulij Obsekvent 55 Ciceron Pro prirodu bogiv I 4 Ovidij Fasti II 57 58 S Ball Platner amp T Ashby A Topographical Dictionary of Ancient Rome London 1929 p Plutarh Kamill 33 Romul 29 Varron Latinska mova VI 18 Makrobij Saturnliyi I 11 35 40 P Drossart Nonae caprotinae la fausse capture des Aurores in Revue de l Histoire des Religions 185 2 1974 p 129 139

Дата публікації:
Топ