Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Жорж Едмо н Рау ль Дюмезі ль фр Georges Edmond Raoul Dumézil 4 березня 1898 Париж 11 жовтня 1986 там же французький етно

Жорж Дюмезіль

Жорж Дюмезіль

Жорж Едмо́н Рау́ль Дюмезі́ль (фр. Georges Edmond Raoul Dumézil; * 4 березня 1898, Париж,— † 11 жовтня 1986, там же) — французький етнограф та лінгвіст, провідний дослідник кавказьких мов, член Французької академії (Académie des Inscriptions et Belles-lettres).

Жорж Дюмезіль
фр. Georges Dumézil
image
ПсевдоGeorges Marcenay
Народився4 березня 1898(1898-03-04)[1][2][…]
Париж, Франція
Помер11 жовтня 1986(1986-10-11)[1][2][…] (88 років)
Париж, Франція
·цереброваскулярні хвороби
Країнаimage Франція[1]
Діяльністьмовознавець, історик релігії, антрополог, військовослужбовець
Галузьфілологія і мітологія
Alma materліцей Людовика Великого і Вища нормальна школа
Науковий ступіньd і доктор філологічних наук[d] (1924)
Науковий керівникАнтуан Мейє[4]
ВчителіАнтуан Мейє[5][4]
Знання мовфранцузька[1][6], англійська, польська, шведська і турецька
ЗакладКолеж де Франс[7], Практична школа вищих досліджень, Університет Уппсала, Варшавський університет і Стамбульський університет
УчасникПерша світова війна
ЧленствоФранцузька академія, Академія надписів та красного письменства (1986)[8][9], Королівська академія наук, письменства та витончених мистецтв Бельгії і масонство
Посадаd і Q15639454?
Батькоd
Родичіd і d
У шлюбі зd
Дітиd[10] і d
Автографimage
Нагороди
image image image

d (1984)

d (1955)

d (1979)

Віхи життя та академічної кар’єри

1916 року закінчив Вищу нормальну школу, а 1919 обійняв посаду ад'юнкт-професора. Від 1924 — доктор наук. 1925 року приїхав до Стамбулу й до 1931 був професором історії релігій у Стамбульському університеті. Відтак переїхав до Швеції і в 1931–1933 був лектором університету в Упсалі. 1935 року повернувся до Парижа й очолив кафедру порівняльного вивчення релігій у Практичній школі вищих знань (École pratique des Hautes Études). У 1937–1948 роках вів курс вірменської мови у Національній школі живих мов (École Nationale des Langues Vivantes), а з 1949 до 1968 завідував кафедрою індоєвропейської цивілізації в Коллеж де Франс, після чого вийшов на пенсію.

Володів приблизно тридцятьма мовами.

Наукові досягнення

Дюмезіль відомий насамперед своїми порівняльними дослідженнями релігій та міфологій індоєвропейських народів. Виходячи з тези, що структура релігійно-міфологічних уявлень має відображати соціальну структуру, він сформулював так звану трифункційну теорію, яка, після запеклих наукових дискусій, зараз стала загальновизнаною серед дослідників міфології. Ця теорія ґрунтується на загальновідомому факті існування трьох соціальних функцій індоєвропейських народів: культової (представники — жерці), військової (представники — військові вожді) та господарчої (представники — землероби та ремісники).

Схема Жоржа Дюмезіля (соціальні верстви Середньовіччя)

The scheme of the three orders (tres ordines) divides the entire society into three large groups: the oratores, therefore those who pray or the clergy, the bellatores (also the pugnatores) or warriors, and the laboratores (or the agricultores), therefore those that labour or the peasants.

Переклад:

Схема трьох орденів (tres ordines) поділяє все суспільство на три великі групи: oratores, тобто тих, хто молиться, або духовенство, bellatores (також pugnatores), або воїнів, і laboratores (або землеробів), отже, робітники чи селяни. (Джерело: Depictions of the Three Orders and Estates around the Year 1500).

Священна або жрецька функція (Oratores)

Ця група включає релігійних і духовних лідерів, які відповідали за підтримання зв'язку з божествами, виконання релігійних обрядів і забезпечення духовного керівництва суспільству. У середньовічній Європі це були представники церкви, такі як священики, єпископи та монахи. Приклади:

Папа Римський- найвищий духовний лідер католицької церкви, який мав значний вплив на політичні справи Європи.

Єпископи- очільники місцевих церковних адміністрацій, які мали як духовну, так і політичну владу в своїх регіонах.

Монахи і монастирі- центри релігійного і культурного життя, які відігравали важливу роль в освіті та збереженні знань.

Військова функція (Bellatores)

Ця група включає воїнів та лицарів, які захищали суспільство від зовнішніх загроз і забезпечували внутрішній порядок. У середньовічній Європі це були феодали, рицарі та їхні васали, які займалися військовою службою. Приклади:

Королі і феодали-верховні воєначальники і власники великих земельних угідь, які мали право збирати війська для захисту своїх володінь.

Рицарі-професійні воїни, що служили своїм сюзеренам і були зобов'язані захищати свої феоди.

Васали-дрібніші феодали, які отримували землю від своїх сюзеренів в обмін на військову службу і лояльність.

Функція виробників (Laboratores)

Ця група включає всіх, хто займався економічною діяльністю та забезпечував матеріальні потреби суспільства. У середньовічній Європі це були селяни, ремісники та торговці. Приклади:

Селяни і кріпаки-основні виробники сільськогосподарських продуктів, які працювали на землі, що належала феодалам, і сплачували частину врожаю як податок або орендну плату.

Ремісники-виробники товарів і послуг у містах, які створювали необхідні речі для повсякденного життя і торгівлі.

Торговці і купці-особи, що займалися торгівлею і обміном товарів, сприяючи економічному розвитку міст і зв'язкам між різними регіонами.

Згідно з Дюмезілем, ці три функції не існували ізольовано, а взаємодіяли між собою, забезпечуючи стабільність і цілісність суспільства. Кожна група виконувала свої специфічні ролі, але всі вони були взаємозалежні і доповнювали одна одну.

Священники забезпечували духовне керівництво і релігійні обряди, які легітимізували владу феодалів і підтримували моральний порядок. Воїни захищали суспільство від зовнішніх загроз і підтримували внутрішній порядок, що дозволяло виробникам займатися своєю працею. Виробники забезпечували матеріальні потреби всього суспільства, включаючи священників і воїнів, виробляючи продукти харчування, товари і послуги.

Найчіткіше це прадавнє членування збереглося в Індії (три основні варни (варнашрами): брахмани, кшатрії та вайшії. Відповідно до цього Дюмезіль реконструював тричленну структуру пантеону богів у міфологіях кількох індоєвропейських народів. В давніх римлян це були Юпітер — Марс — Квірін, в аріїв — Мітра та Варуна — Індра — Ашвіни, в скандинавів — Одін — Тор — Фрейр, у скіфів — Колаксай — Ліпоксай — Арпоксай і так далі. В східнослов'янському епосі їм відповідають три «старші» богатирі: Святогор, Вольга та Микула.

Цікавлячись скіфами, Дюмезіль особливо ретельно досліджував Нартівські сказання осетинів («останніх нащадків скіфів», за його висловлюваннями), фактично першим ознайомивши західноєвропейську науку з цим епосом у такому обсязі. Йому належить також блискучий переклад самих сказань французькою мовою (перекладав з осетинського оригіналу, без перекладів-посередників).

У галузі лінгвістики вчений цікавився різними мовами Кавказького регіону: індоєвропейськими (вірменська, осетинська), східнокавказькими (інгушська, аварська), картвельськими (лазька), але особливо — західнокавказькими. Він першим створив порівняльну граматику абхазо-адигської групи мов, ґрунтовно дослідив убихську мову, спілкуючись із останніми її носіями в Туреччині (зокрема з Тевфіком Есенчем). Велика кількість його публікацій присвячена цій мові, а також абхазькій, черкеській, шапсугській, бесленеївській.

Праці

  • Le Festin d'immortalité – Étude de mythologie comparée indo-européenne, 1924, published in Annales du Musée Guimet
  • Le Crime des Lemniennes – Rites et Légendes du monde égéen, 1924
  • Le Problème des Centaures – Étude de mythologie comparée indo-européenne , 1929, published in Annales du Musée Guimet
  • Ouranos-Varuna – Essai de mythologie comparée indo-européenne, 1932, éditions Maisonneuve
  • Légendes sur les Nartes, suivies de cinq notes mythologiques, 1930, Institut d'études slaves
  • Flamen-Brahman, 1935
  • Mythes et dieux des Germains – Essai d'interprétation comparative (1939), Presses Universitaires de France
  • Mitra-Varuna – Essai sur deux représentations indo-européennes de la Souveraineté, 1940, Presses universitaires de France
  • Jupiter Mars Quirinus, composed of :
    • Essai sur la conception indo-européenne de la société et sur les origines de Rome, 1941
    • Naissance de Rome, 1944
    • Naissance d'archanges-Essai sur la formation de la religion zoroastrienne, 1945
    • Explication de textes indiens et latins, 1948, Gallimard
  • Les Mythes romains, composé de quatre volumes :
    • Horace et les Curiaces, 1942
    • Servius Tullius|Servius et la Fortune – Essai sur la fonction sociale de louange et de blâme et sur les éléments indo-européens du cens romain, 1943
    • Tarpeia – Cinq essais de philologie comparée indo-européenne, 1947, éditions Gallimard
  • Loki, 1948, GP Maisonneuve
  • L'Héritage indo-européen à Rome, 1949, Gallimard
  • Le Troisième Souverain – Essai sur le dieu indo-iranien Aryaman et sur la formation de l'histoire mythique de l'Irlande , 1949, GP Maisonneuve
  • Les Dieux indo-européens, 1952, Presses Universitaires de France
  • Rituels indo-européens à Rome, 1954, Klincksieck
  • Déesses latines et mythes védiques , 1956, Latomus
  • Aspects de la fonction guerrière chez les Indo-Européens, 1956
  • Contes et légendes des Oubykhs, 1957, Institut d'Ethnologie
  • Contes lazes, 1957, Institut d'Ethnologie
  • L'Idéologie tripartite des Indo-Européens, 1958, Latomus
  • Études oubykhs, 1959, publié aux éditions Maisonneuve
  • Les Dieux des Germains, essai sur la formation de la religion scandinave, 1959, Presses Universitaires de France
  • Documents anatoliens sur les langues et les traditions du Caucase , 1960–1967, Maisonneuve
  • Le Livre des héros, légendes ossètes sur les Nartes, 1965, Gallimard
  • La Religion romaine archaïque, avec un appendice sur la religion des Étrusques , 1966,Payot
  • Mythe et Épopée
    • L'Idéologie des trois fonctions dans les épopées des peuples indo-européens 1968
    • Types épiques indo-européens : un héros, un sorcier, un roi 1971
    • Histoires romaines, 1973, Gallimard
  • Idées romaines, 1969, Gallimard
  • Heur et Malheur du guerrier, aspects de la fonction guerrière chez les Indo-Européens, 1969, Presses Universitaires de France
  • Du mythe au roman, la Saga de Hadingus et autres essais, 1970, Presses Universitaires de France
  • Fêtes romaines d'été et d'automne, suivi de Dix Questions romaines , 1975, Gallimard
  • Le Verbe oubykh, études descriptives et comparatives, 1975, Académie des inscriptions et belles-lettres
  • Les Dieux souverains des Indo-Européens , 1977, Gallimard
  • Romans de Scythie et d'alentour , 1978, Payot
  • Mariages indo-européens, suivi de Quinze Questions romaines, 1979, Payot
  • Apollon sonore et autres essais, 1982, Gallimard
  • La Courtisane et les Seigneurs colorés, et autres essais – 25 esquisses de mythologie, 1983, Gallimard.
  • Le Moyne noir en gris dedans Varenne – Sotie Nostradamus|nostradamique, 1984, Gallimard
  • L'Oubli de l'homme et l'honneur des dieux, 1985, Gallimard
  • Entretiens avec Didier Eribon, Gallimard, coll. Folio, 1987
  • Le Roman des jumeaux – Esquisses de mythologie, Joël Grisward, 1995, Gallimard.

Українські переклади

  • Жорж Дюмезіль Мітра-Варуна / Пер. з французької Б. Носенок; під ред. С. Заїковського. – Київ: Пломінь, 2019. — 248 с. —

Примітки

  1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
  2. Енциклопедія Брокгауз
    d:Track:Q237227
  3. Roglo — 1997. — 10000000 екз.
    d:Track:Q83365652
  4. https://cths.fr/an/savant.php?id=111275#
  5. http://www.slp-paris.com/spip.php?article4
  6. CONOR.Sl
    d:Track:Q16744133
  7. Список професорів Колеж де Франс
    d:Track:Q3253460
  8. http://www.aibl.fr/membres/academiciens-depuis-1663/article/georges-dumezil
  9. https://aibl.fr/academiciens-depuis-1663/
  10. https://prosopo.ephe.fr/georges-dum%C3%A9zil

Джерела

  • В. И. Абаев. Жорж Дюмезиль // Ж. Дюмезиль. Скифы и нарты. Москва: Наука, 1990, с. 224–228.
  • Коротка біографія та бібліографія на сайті Французької академії (фр.)

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Zhorzh Edmo n Rau l Dyumezi l fr Georges Edmond Raoul Dumezil 4 bereznya 1898 Parizh 11 zhovtnya 1986 tam zhe francuzkij etnograf ta lingvist providnij doslidnik kavkazkih mov chlen Francuzkoyi akademiyi Academie des Inscriptions et Belles lettres Zhorzh Dyumezilfr Georges DumezilPsevdoGeorges MarcenayNarodivsya4 bereznya 1898 1898 03 04 1 2 Parizh FranciyaPomer11 zhovtnya 1986 1986 10 11 1 2 88 rokiv Parizh Franciya cerebrovaskulyarni hvorobiKrayina Franciya 1 Diyalnistmovoznavec istorik religiyi antropolog vijskovosluzhbovecGaluzfilologiya i mitologiyaAlma materlicej Lyudovika Velikogo i Visha normalna shkolaNaukovij stupind i doktor filologichnih nauk d 1924 Naukovij kerivnikAntuan Mejye 4 VchiteliAntuan Mejye 5 4 Znannya movfrancuzka 1 6 anglijska polska shvedska i tureckaZakladKolezh de Frans 7 Praktichna shkola vishih doslidzhen Universitet Uppsala Varshavskij universitet i Stambulskij universitetUchasnikPersha svitova vijnaChlenstvoFrancuzka akademiya Akademiya nadpisiv ta krasnogo pismenstva 1986 8 9 Korolivska akademiya nauk pismenstva ta vitonchenih mistectv Belgiyi i masonstvoPosadad i Q15639454 BatkodRodichid i dU shlyubi zdDitid 10 i dAvtografNagorodid 1984 d 1955 d 1979 Mediafajli u VikishovishiVihi zhittya ta akademichnoyi kar yeri1916 roku zakinchiv Vishu normalnu shkolu a 1919 obijnyav posadu ad yunkt profesora Vid 1924 doktor nauk 1925 roku priyihav do Stambulu j do 1931 buv profesorom istoriyi religij u Stambulskomu universiteti Vidtak pereyihav do Shveciyi i v 1931 1933 buv lektorom universitetu v Upsali 1935 roku povernuvsya do Parizha j ocholiv kafedru porivnyalnogo vivchennya religij u Praktichnij shkoli vishih znan Ecole pratique des Hautes Etudes U 1937 1948 rokah viv kurs virmenskoyi movi u Nacionalnij shkoli zhivih mov Ecole Nationale des Langues Vivantes a z 1949 do 1968 zaviduvav kafedroyu indoyevropejskoyi civilizaciyi v Kollezh de Frans pislya chogo vijshov na pensiyu Volodiv priblizno tridcyatma movami Naukovi dosyagnennyaDyumezil vidomij nasampered svoyimi porivnyalnimi doslidzhennyami religij ta mifologij indoyevropejskih narodiv Vihodyachi z tezi sho struktura religijno mifologichnih uyavlen maye vidobrazhati socialnu strukturu vin sformulyuvav tak zvanu trifunkcijnu teoriyu yaka pislya zapeklih naukovih diskusij zaraz stala zagalnoviznanoyu sered doslidnikiv mifologiyi Cya teoriya gruntuyetsya na zagalnovidomomu fakti isnuvannya troh socialnih funkcij indoyevropejskih narodiv kultovoyi predstavniki zherci vijskovoyi predstavniki vijskovi vozhdi ta gospodarchoyi predstavniki zemlerobi ta remisniki Shema Zhorzha Dyumezilya socialni verstvi Serednovichchya The scheme of the three orders tres ordines divides the entire society into three large groups the oratores therefore those who pray or the clergy the bellatores also the pugnatores or warriors and the laboratores or the agricultores therefore those that labour or the peasants Pereklad Shema troh ordeniv tres ordines podilyaye vse suspilstvo na tri veliki grupi oratores tobto tih hto molitsya abo duhovenstvo bellatores takozh pugnatores abo voyiniv i laboratores abo zemlerobiv otzhe robitniki chi selyani Dzherelo Depictions of the Three Orders and Estates around the Year 1500 Svyashenna abo zhrecka funkciya Oratores Cya grupa vklyuchaye religijnih i duhovnih lideriv yaki vidpovidali za pidtrimannya zv yazku z bozhestvami vikonannya religijnih obryadiv i zabezpechennya duhovnogo kerivnictva suspilstvu U serednovichnij Yevropi ce buli predstavniki cerkvi taki yak svyasheniki yepiskopi ta monahi Prikladi Papa Rimskij najvishij duhovnij lider katolickoyi cerkvi yakij mav znachnij vpliv na politichni spravi Yevropi Yepiskopi ochilniki miscevih cerkovnih administracij yaki mali yak duhovnu tak i politichnu vladu v svoyih regionah Monahi i monastiri centri religijnogo i kulturnogo zhittya yaki vidigravali vazhlivu rol v osviti ta zberezhenni znan Vijskova funkciya Bellatores Cya grupa vklyuchaye voyiniv ta licariv yaki zahishali suspilstvo vid zovnishnih zagroz i zabezpechuvali vnutrishnij poryadok U serednovichnij Yevropi ce buli feodali ricari ta yihni vasali yaki zajmalisya vijskovoyu sluzhboyu Prikladi Koroli i feodali verhovni voyenachalniki i vlasniki velikih zemelnih ugid yaki mali pravo zbirati vijska dlya zahistu svoyih volodin Ricari profesijni voyini sho sluzhili svoyim syuzerenam i buli zobov yazani zahishati svoyi feodi Vasali dribnishi feodali yaki otrimuvali zemlyu vid svoyih syuzereniv v obmin na vijskovu sluzhbu i loyalnist Funkciya virobnikiv Laboratores Cya grupa vklyuchaye vsih hto zajmavsya ekonomichnoyu diyalnistyu ta zabezpechuvav materialni potrebi suspilstva U serednovichnij Yevropi ce buli selyani remisniki ta torgovci Prikladi Selyani i kripaki osnovni virobniki silskogospodarskih produktiv yaki pracyuvali na zemli sho nalezhala feodalam i splachuvali chastinu vrozhayu yak podatok abo orendnu platu Remisniki virobniki tovariv i poslug u mistah yaki stvoryuvali neobhidni rechi dlya povsyakdennogo zhittya i torgivli Torgovci i kupci osobi sho zajmalisya torgivleyu i obminom tovariv spriyayuchi ekonomichnomu rozvitku mist i zv yazkam mizh riznimi regionami Zgidno z Dyumezilem ci tri funkciyi ne isnuvali izolovano a vzayemodiyali mizh soboyu zabezpechuyuchi stabilnist i cilisnist suspilstva Kozhna grupa vikonuvala svoyi specifichni roli ale vsi voni buli vzayemozalezhni i dopovnyuvali odna odnu Svyashenniki zabezpechuvali duhovne kerivnictvo i religijni obryadi yaki legitimizuvali vladu feodaliv i pidtrimuvali moralnij poryadok Voyini zahishali suspilstvo vid zovnishnih zagroz i pidtrimuvali vnutrishnij poryadok sho dozvolyalo virobnikam zajmatisya svoyeyu praceyu Virobniki zabezpechuvali materialni potrebi vsogo suspilstva vklyuchayuchi svyashennikiv i voyiniv viroblyayuchi produkti harchuvannya tovari i poslugi Najchitkishe ce pradavnye chlenuvannya zbereglosya v Indiyi tri osnovni varni varnashrami brahmani kshatriyi ta vajshiyi Vidpovidno do cogo Dyumezil rekonstruyuvav trichlennu strukturu panteonu bogiv u mifologiyah kilkoh indoyevropejskih narodiv V davnih rimlyan ce buli Yupiter Mars Kvirin v ariyiv Mitra ta Varuna Indra Ashvini v skandinaviv Odin Tor Frejr u skifiv Kolaksaj Lipoksaj Arpoksaj i tak dali V shidnoslov yanskomu eposi yim vidpovidayut tri starshi bogatiri Svyatogor Volga ta Mikula Cikavlyachis skifami Dyumezil osoblivo retelno doslidzhuvav Nartivski skazannya osetiniv ostannih nashadkiv skifiv za jogo vislovlyuvannyami faktichno pershim oznajomivshi zahidnoyevropejsku nauku z cim eposom u takomu obsyazi Jomu nalezhit takozh bliskuchij pereklad samih skazan francuzkoyu movoyu perekladav z osetinskogo originalu bez perekladiv poserednikiv U galuzi lingvistiki vchenij cikavivsya riznimi movami Kavkazkogo regionu indoyevropejskimi virmenska osetinska shidnokavkazkimi ingushska avarska kartvelskimi lazka ale osoblivo zahidnokavkazkimi Vin pershim stvoriv porivnyalnu gramatiku abhazo adigskoyi grupi mov gruntovno doslidiv ubihsku movu spilkuyuchis iz ostannimi yiyi nosiyami v Turechchini zokrema z Tevfikom Esenchem Velika kilkist jogo publikacij prisvyachena cij movi a takozh abhazkij cherkeskij shapsugskij besleneyivskij PraciLe Festin d immortalite Etude de mythologie comparee indo europeenne 1924 published in Annales du Musee Guimet Le Crime des Lemniennes Rites et Legendes du monde egeen 1924 Le Probleme des Centaures Etude de mythologie comparee indo europeenne 1929 published in Annales du Musee Guimet Ouranos Varuna Essai de mythologie comparee indo europeenne 1932 editions Maisonneuve Legendes sur les Nartes suivies de cinq notes mythologiques 1930 Institut d etudes slaves Flamen Brahman 1935 Mythes et dieux des Germains Essai d interpretation comparative 1939 Presses Universitaires de France Mitra Varuna Essai sur deux representations indo europeennes de la Souverainete 1940 Presses universitaires de France Jupiter Mars Quirinus composed of Essai sur la conception indo europeenne de la societe et sur les origines de Rome 1941 Naissance de Rome 1944 Naissance d archanges Essai sur la formation de la religion zoroastrienne 1945 Explication de textes indiens et latins 1948 Gallimard Les Mythes romains compose de quatre volumes Horace et les Curiaces 1942 Servius Tullius Servius et la Fortune Essai sur la fonction sociale de louange et de blame et sur les elements indo europeens du cens romain 1943 Tarpeia Cinq essais de philologie comparee indo europeenne 1947 editions Gallimard Loki 1948 GP Maisonneuve L Heritage indo europeen a Rome 1949 Gallimard Le Troisieme Souverain Essai sur le dieu indo iranien Aryaman et sur la formation de l histoire mythique de l Irlande 1949 GP Maisonneuve Les Dieux indo europeens 1952 Presses Universitaires de France Rituels indo europeens a Rome 1954 Klincksieck Deesses latines et mythes vediques 1956 Latomus Aspects de la fonction guerriere chez les Indo Europeens 1956 Contes et legendes des Oubykhs 1957 Institut d Ethnologie Contes lazes 1957 Institut d Ethnologie L Ideologie tripartite des Indo Europeens 1958 Latomus Etudes oubykhs 1959 publie aux editions Maisonneuve Les Dieux des Germains essai sur la formation de la religion scandinave 1959 Presses Universitaires de France Documents anatoliens sur les langues et les traditions du Caucase 1960 1967 Maisonneuve Le Livre des heros legendes ossetes sur les Nartes 1965 Gallimard La Religion romaine archaique avec un appendice sur la religion des Etrusques 1966 Payot Mythe et Epopee L Ideologie des trois fonctions dans les epopees des peuples indo europeens 1968 Types epiques indo europeens un heros un sorcier un roi 1971 Histoires romaines 1973 Gallimard Idees romaines 1969 Gallimard Heur et Malheur du guerrier aspects de la fonction guerriere chez les Indo Europeens 1969 Presses Universitaires de France Du mythe au roman la Saga de Hadingus et autres essais 1970 Presses Universitaires de France Fetes romaines d ete et d automne suivi de Dix Questions romaines 1975 Gallimard Le Verbe oubykh etudes descriptives et comparatives 1975 Academie des inscriptions et belles lettres Les Dieux souverains des Indo Europeens 1977 Gallimard Romans de Scythie et d alentour 1978 Payot Mariages indo europeens suivi de Quinze Questions romaines 1979 Payot Apollon sonore et autres essais 1982 Gallimard La Courtisane et les Seigneurs colores et autres essais 25 esquisses de mythologie 1983 Gallimard Le Moyne noir en gris dedans Varenne Sotie Nostradamus nostradamique 1984 Gallimard L Oubli de l homme et l honneur des dieux 1985 Gallimard Entretiens avec Didier Eribon Gallimard coll Folio 1987 Le Roman des jumeaux Esquisses de mythologie Joel Grisward 1995 Gallimard Ukrayinski perekladiZhorzh Dyumezil Mitra Varuna Per z francuzkoyi B Nosenok pid red S Zayikovskogo Kiyiv Plomin 2019 248 s ISBN 978 966 97851 6 9PrimitkiBibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 Enciklopediya Brokgauz d Track Q237227 Roglo 1997 10000000 ekz d Track Q83365652 https cths fr an savant php id 111275 http www slp paris com spip php article4 CONOR Sl d Track Q16744133 Spisok profesoriv Kolezh de Frans d Track Q3253460 http www aibl fr membres academiciens depuis 1663 article georges dumezil https aibl fr academiciens depuis 1663 https prosopo ephe fr georges dum C3 A9zilDzherelaV I Abaev Zhorzh Dyumezil Zh Dyumezil Skify i narty Moskva Nauka 1990 s 224 228 Korotka biografiya ta bibliografiya na sajti Francuzkoyi akademiyi fr

Дата публікації:
Топ