Війна Першої коаліції (фр. Guerre de la Première Coalition) — загальна назва воєнних дій, що відбувались у 1792–1797 роках з метою захисту від Франції, яка оголосила у 1792 році війну Габсбурзькій монархії, та реставрації у Франції монархії.
Війна першої коаліції | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Війни революційної Франції, Австрійсько-французькі війни | |||||||
Наполеон у , Фелікс Філіпото | |||||||
| |||||||
Сторони | |||||||
Австрійська імперія Королівство Пруссія Королівство Великої Британії Французькі роялісти Іспанська імперія Португальське королівство Сардинське королівство Королівство Обох Сицилій Інші італійські держави Османська імперія Нідерланди | Королівство Франція (до 1792 року) Перша французька республіка (з 1792 року) Польський легіон |
Воєнні дії почались із вторгнення французьких військ до володінь німецьких держав на Рейні, за чим відбулось вторгнення військ коаліції до меж Французької республіки. Невдовзі вороги були відбиті й сама Французька республіка почала активні воєнні дії проти коаліції — вторглась до Іспанії, Сардинського королівства й західних німецьких держав. Невдовзі, у 1793 році, відбулась , де вперше проявив себе молодий і талановитий полководець Наполеон Бонапарт. Після низки перемог коаліціанти були змушені визнати Французьку республіку та всі її завоювання (за винятком англійців), але потім, після погіршення становища Франції, війна відновилась.
Початок війни
Революція, що відбулась у Королівстві Франція 1789 року, відчутно позначилась і на сусідніх з нею державах та змусила їхні уряди вдатись до рішучих заходів проти небезпеки, що їм загрожувала. Імператор Леопольд II і прусський король Фрідріх-Вільгельм II на особистій зустрічі у Пільніці домовились зупинити поширення революційних принципів. До цього їх спонукали й наполягання французьких емігрантів, які зібрали у Кобленці корпус військ під начальством принца .
Військові приготування було розпочато, проте монархи довго не наважувались на початок ворожих дій. Ініціативу проявило Королівство Франція, яке 20 квітня 1792 року оголосила війну Габсбурзькій монархії за її неприязні дії проти Франції. Габсбурзька монархія та Королівство Пруссія уклали оборонний і наступальний союз, до якого поступово приєднались майже всі інші німецькі держави, а також Іспанія, П'ємонт і Неаполітанське королівство.
1792
Влітку 1792 року союзні війська (в цілому — до 250 тис.) почали зосереджуватись на кордонах Королівства Франція. Війська ці у тактичному відношенні (за мірками того часу) стояли набагато вище за французькі; але їхні командувачі, здебільшого люди похилого віку, вміли наслідувати Фрідріху Великому тільки у дрібницях та зовнішній формі: притому й руки у них були зв'язані присутністю при армії короля прусського та вказівками віденського .
Зрештою, з самого початку воєнних дій виявилась повна незгода у складанні операційного плану: наступальний запал пруссаків зіткнувся з повільністю та перебільшеною обережністю австрійців. Французька регулярна армія не перевищувала тоді 125 тисяч, була сильно дезорганізована та втратила багатьох досвідчених генералів та офіцерів, які емігрували до чужих країв; війська зазнавали злиднів різного роду, матеріальна частина військового устрою була у вкрай поганому стані. Французький уряд вживав вкрай енергійних заходів для посилення армії та підняття її духу. Лінійній і так званій кордонній системам, яких додержувались командувачі союзників, французи готувались протиставити систему зімкнутих (колон) й вогонь численних стрільців (за прикладом американців у боротьбі за незалежність). Усякому простому рядовому, який демонстрував бойові якості, було відкрито шлях до вищих посад в армії. Нещадно, разом із тим, карались помилки та невдачі.
Спочатку вторгнення французів на чолі із Ламарл'єром до Австрійських Нідерландів завершилось цілковитою невдачею; вони були змушені відступати й обмежитись оборонними діями. 1 серпня головні сили союзників під проводом герцога Брауншвейзького подолали Рейн та почали зосереджуватись між Кельном і Майнцом. Переконаний емігрантами, що після вступу союзників до Франції всі консервативні елементи країни повстануть для придушення революційної меншості й для звільнення короля, герцог вирішив увірватись до Шампані та потім йти просто на Париж. Він видав грізну прокламацію, яка мала на меті налякати французів, але мала протилежну дію: її пихатий тон спричинив сильне обурення; усяк, хто міг, узявся за зброю, та менш ніж за два місяці чисельність французьких військ вже перевищила 400 тисяч, погано навчених та озброєних, проте натхнених і запальних. Наступальний рух союзників було уповільнено поганими дорогами в Арденнах та нестачею продовольства; французький головнокомандувач Дюмур'є встиг підтягнути підкріплення. 20 вересня відбулась малозначна сама по собі, але вкрай важлива за своїми наслідками канонада під Вальмі, що поклала край наступу союзників. Їхні війська, здивовані стійкістю супротивника, виснажені хворобами й різними злиднями, почали займатись мародерством, чим ще більше налаштували проти себе місцеве населення. Між тим французи щодня зміцнювались, і герцог Брауншвейзький, не маючи можливості ані йти уперед, ані залишатись у розграбованій Шампані, наважився піти з меж Франції.
Користуючись цим, Дюмур'є вторгся до Бельгії, 18 листопада розбив австрійців під й до кінця року оволодів усіма найголовнішими містами країни. На середньому Рейні французький генерал Кюстін, розбивши військові контингенти різних дрібних німецьких володарів, вторгся до Пфальцу та за сприяння революційної партії в Майнці оволодів цією важливою фортецею.
Дії французів у в Савойї також проходили успішно.
1793
1 лютого 1793 року, одразу після страти Людовика XVI, Французька республіка оголосила війну Нідерландам та Королівству Великої Британії. Остання з цього часу очолила держави, що воювали проти Французької республіки, допомагала їм субсидіями і приватними експедиціями й у той самий час своїм флотом завдавала величезної шкоди колоніям і торгівлі противника.
У Нідерландах французи почали зазнавати невдач, що завершились 18 березня поразкою під Неєрвінденом. Після зради Дюмур'є і втечі до неприятеля французький Національний Конвент посилив армію новими полками й доручив нове начальство , який невдовзі загинув у бою під Конде. Такий самий незначний успіх мали і призначені замість нього генерали Кюстін, а потім Журдан.
Дії на Середньому та Верхньому Рейні тривали зі змінним успіхом, але в цілому несприятливо для республіканців, які втратили Майнц та інші важливі пункти. Від повного розгрому їх рятувала тільки відсутність згоди у діях супротивників та взаємна недовіра між австрійцями й пруссаками.
Дії в Альпах, на кордоні Італії, були вдалими для французів, якими командував генерал Келлерман; сардинці, які вступили було до Савойї, були розбиті під Альбареттом 20 вересня і Вальмені 14 жовтня й відступили до своїх позицій на Мон-Сенісі.
Війна у Піренеях тривала кволо, але скоріше сприятливо для французів. Міжусобна війна у Вандеє розпалювалась все дужче, й республіканські війська зазнавали там жорстоких поразок від роялістів. Того самого 1793 року Тулон зайняли англійці та іспанці, а потім його обложили й узяли республіканці.
1794
У кампанію 1794 року воєнні дії в Голландії, що розпочались у квітні, спочатку були успішними для союзників. Тоді ж у Гаазі було підписано договір про активізацію військових дій Пруссії проти Франції. Втім після початку польського повстання Тадеуша Костюшка Пруссія порушила умови договору, що дозволило французам відібрати у противника всі захоплені ним міста й фортеці та завдати йому кількох відчутних поразок, а до кінця року французи змусили Голландію, названу Батавською республікою, укласти з Французькою республікою союз.
У діях на Рейні щастя було також на боці французької зброї; до кінця року на лівому березі річки в руках союзників залишався один лише Майнц.
В Італії республіканці, двічі розбивши австро-сардинські війська, вдерлись у П'ємонт (у квітні), але розповсюдження повальних хвороб та поява англійського флоту у Генуезькій затоці змусили їх піти. У вересні вони вступили до генуезьких володінь, що вважались нейтральними, і розташувались там на зимових квартирах.
Велике герцогство Тосканське уклало з Францією окремий мир, яким зобов'язувалась визнати Французьку республіку та сплатити їй мільйон франків.
1795
Слідом за тим, у квітні 1795 року, король прусський, переконавшись, що війна надто швидко тягне фінанси Королівства Пруссія й не несе жодних вигод, уклав з республікою мир у Базелі й поступився їй усіма своїми за рейнськими володіннями. За підписаною 11 травня угодою майже вся північна частина Німеччини (відокремлена демаркаційною лінією) була проголошена нейтральною.
Іспанія також вийшла з коаліції, тож театр воєнних дій у Європі обмежився Південною Німеччиною та Північною Італією. Ці дії, внаслідок втоми обох сторін, відновились тільки у вересні, коли французькі війська під проводом Журдана й перейшли Рейн поблизу Нейвіда й Мангейма. Зазнавши великих невдач у боях з австрійцями, вони обидва невдовзі мали знову відступити на лівий берег річки; 31 грудня було укладено перемир'я.
В Італії австрійці спочатку витіснили французів з П'ємонта, але потім, коли з іспанського кордону прибув генерал Шерер зі східнопіренейською армією, австрійський генерал Девенс зазнав 23 листопада поразки під Лоано. Упродовж перемир'я обидві сторони отримали значні підкріплення й почали готуватись до рішучих дій.
Італійська кампанія 1796
На історичній сцені з'явились два молодих полководця, які невдовзі звернули на себе загальну увагу: Наполеон Бонапарт та ерцгерцог Карл. Складання операційного плану і постачання військ усім необхідним було доручено у Французькій республіці розумному та вмілому Карно, натомість в Габсбурзькій монархії все, як і раніше, залежало від гофкрігсрату, розпорядження якого тільки зв'язували руки головнокомандувачів. За планом, складеним Карно, рейнська й мозельська французькі армії під началом генерала Моро мали діяти спільно із самбр-маасською, яку очолював Журдан, проникнути двома колонами обома берегами Дунаю углиб Німеччини та з'єднатись під стінами Відня з італійською армією, яку було ввірено Бонапарту. 31 березня 1796 року перемир'я було перервано. Первинні дії французьких військ, що перетнули Рейн, проводились блискуче; австрійців відтіснили на всіх пунктах, й уже наприкінці липня герцог Вюртемберзький, маркграф Баденський й увесь Швабський округ були змушені укласти сепаратний мир, сплативши Французькій республіці 6 мільйонів ліврів контрибуції й поступившись їй безліччю володінь на лівому березі Рейну. У серпні їхньому прикладу наслідували Франконський та Верхньосаксонський округи, тож увесь тягар війни упав на одну Габсбурзьку монархію. Невдовзі, однак, обставини змінились: ерцгерцог Карл, скориставшись тим, що французькі колони були розділені Дунаєм, повернув спочатку проти Журдана, розбив його у кількох битвах й уже на початку вересня змусив його відступити за Рейн. Та сама доля чекала й на колону генерала Моро. До кінця вересня весь правий берег Рейну було знову очищено від французьких військ, після чого на Рейні було укладено тимчасове перемир'я.
року була досить сприятливою для французів завдяки вмілим діям їхнього молодого командувача. Прийнявши командування над армією, Бонапарт виявив у її скрутному матеріальному становищі, до якого довели її відсутність бережливості й казнокрадство попередніх начальників та інтендантства. Владною рукою він усунув всі зловживання, поставив нових начальників, зібрав необхідні кошти й продовольство та одразу надбав цим довіру й відданість солдат.
Свій операційний план він базував на швидкості дій та на зосередженні сил проти неприятеля, який дотримувався кордонної системи і сильно розтягнув свої війська. Швидким наступом йому вдалось роз'єднати війська сардинського генерала Коллі й австрійської армії Больє. Сардинський король, наляканий успіхами австрійців, уклав з ними 28 квітня перемир'я, яке дало Бонапарту кілька міст і вільний перехід через річку По. 7 травня він переправився через неї, й упродовж місяця очистив від австрійців майже всю Північну Італію. Герцоги Пармський і Моденський були змушені укласти перемир'я, куплене значною сумою грошей; з Мілана також було взято велику контрибуцію. 3 червня Бонапарт вступив до Верони. В руках австрійців залишились тільки фортеця Мантуя й цитадель Мілана. Неаполітанський король також уклав перемир'я з французами, його прикладу наслідував і папа, володіння якого заповнили французькі війська: йому довелось сплатити 20 мільйонів і надати французам значну кількість витворів мистецтва. 29 липня здалась Міланська цитадель, а потім Бонапарт взяв у облогу Мантую. Нова австрійська армія , яка прибула з Тіроля, не могла виправити становище; після низки невдач сам Вурмзер з частиною своїх сил був змушений зачинитись у Мантуї, яку перед тим марно намагався звільнити з облоги. Наприкінці жовтня в Італію було висунуто нові війська під командою й Давидовича; але після битви при Ріволі їх остаточно відтіснили в Тіроль, при цьому вони зазнали величезних втрат.
1797
Становище Мантуї, де лютували повальні хвороби й голод, стало відчайдушним, і Вурмзер на початку 1797 року капітулював, маючи у розпорядженні 18 тисяч чоловік. Кампанія 1797 року в Німеччині не відзначилась нічим важливим. Після відбуття ерцгерцога Карла, призначеного головнокомандувачем, до Італії, французи знову перетнули Рейн (у середині квітня) і здобули кілька перемог над австрійцями, але звістка про укладення перемир'я у Леобені зупинила подальші воєнні дії. В Італії перші удари французів прийшлись на папу римського, який порушив угоду з Французькою республікою: в результаті йому довелось поступитись кількома містами та сплатити 15 мільйонів франків. 10 березня Бонапарт рушив проти австрійців, послаблені та дезорганізовані війська яких вже не могли чинити опір. За двадцять днів французи перебували вже лише у кількох переходах від Відня. Ерцгерцог Карл з дозволу імператора запропонував перемир'я, на що Бонапарт охоче погодився, оскільки і його становище ускладнювалось внаслідок віддаленості від джерел постачання армії; до того ж він був стурбований звістками про ворожі до нього рухи у Тіролі й Венеційській республіці. 18 квітня було укладено перемир'я в Леобені. Негайно після цього Бонапарт оголосив війну Венеційській республіці за порушення нейтралітету та вбивство багатьох французів. 16 травня Венецію зайняли його війська, а 6 червня потрапила під французьке володарювання й Генуезька республіка, яку було названо Лігурійською республікою. Наприкінці червня Бонапарт проголосив самостійність Цизальпійської республіки, що складалась із Ломбардії, Мантуї, Модени й деяких інших сусідніх володінь. 17 жовтня у Кампо-Форміо було укладено мир з Габсбурзькою монархією, що завершив Війну першої коаліції, з якої Французька республіка вийшла повною переможницею, хоча Велика Британія продовжувала воювати. Габсбурзька монархія відмовилась від Нідерландів, визнала кордоном Франції лівий берег Рейну й отримала частину володінь знищеної Венеційської республіки. Штатгальтеру Голландії та імперським володарям, які втратили свої за рейнські землі, було обіцяно винагороду шляхом скасування незалежних духовних володінь у Німеччині. Для вирішення усіх цих вкрай заплутаних питань було запропоновано зібрати у Раштаті конгрес з уповноважених Французької республіки, Габсбурзької монархії, Королівства Пруссія та інших німецьких володінь.
Важливі події
- Битва під Вальмі (1792)
- Облога Тулона (1793)
- 1793)
- (1793)
- Базельський мир (1795)
- (12.04.1796)
- Битва під Лоді (10.05.1796)
- Бій під Арколе (15-17.11.1796)
- Битва при Ріволі (15.05.1795
Примітки
- Номінально — Священна Римська імперія
- Нейтральна після Базельського миру 1795
- У союзі з Французька республіка за угодою Сан Ільдефонсо
- Практично всі італійські держави, включаючи нейтральну Папську область та Венеційську республіку, були завойовані слідом за вторгненням Наполеона у 1796 році й стали сателітами Французької республіки
- Більшість військ скоріше відступила, ніж протистояла вторгненню французів. У союзі з Французькою республікою з 1795 як Батавська республіка відповідно до Базельської угоди
- Прибув до Французької республіки після ліквідації Речи Посполитої в ході її третього розділу у 1795 році
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Війна першої коаліції |
- Кампанія 1792 року [ 12 лютого 2012 у Wayback Machine.]
- Енциклопедія Британіка
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Vijna Pershoyi koaliciyi fr Guerre de la Premiere Coalition zagalna nazva voyennih dij sho vidbuvalis u 1792 1797 rokah z metoyu zahistu vid Franciyi yaka ogolosila u 1792 roci vijnu Gabsburzkij monarhiyi ta restavraciyi u Franciyi monarhiyi Vijna pershoyi koaliciyiVijni revolyucijnoyi Franciyi Avstrijsko francuzki vijniNapoleon u Feliks Filipoto Napoleon u Feliks FilipotoData 1792 1797Misce Franciya Centralna Yevropa Italiya Belgiya Niderlandi IspaniyaRezultat Peremoga Franciyi Kampo Formijskij mirStoroni Avstrijska imperiya Korolivstvo Prussiya Korolivstvo Velikoyi Britaniyi Francuzki royalisti Ispanska imperiya Portugalske korolivstvo Sardinske korolivstvo Korolivstvo Oboh Sicilij Inshi italijski derzhavi Osmanska imperiya Niderlandi Korolivstvo Franciya do 1792 roku Persha francuzka respublika z 1792 roku Polskij legion Voyenni diyi pochalis iz vtorgnennya francuzkih vijsk do volodin nimeckih derzhav na Rejni za chim vidbulos vtorgnennya vijsk koaliciyi do mezh Francuzkoyi respubliki Nevdovzi vorogi buli vidbiti j sama Francuzka respublika pochala aktivni voyenni diyi proti koaliciyi vtorglas do Ispaniyi Sardinskogo korolivstva j zahidnih nimeckih derzhav Nevdovzi u 1793 roci vidbulas de vpershe proyaviv sebe molodij i talanovitij polkovodec Napoleon Bonapart Pislya nizki peremog koalicianti buli zmusheni viznati Francuzku respubliku ta vsi yiyi zavoyuvannya za vinyatkom anglijciv ale potim pislya pogirshennya stanovisha Franciyi vijna vidnovilas Pochatok vijniRevolyuciya sho vidbulas u Korolivstvi Franciya 1789 roku vidchutno poznachilas i na susidnih z neyu derzhavah ta zmusila yihni uryadi vdatis do rishuchih zahodiv proti nebezpeki sho yim zagrozhuvala Imperator Leopold II i prusskij korol Fridrih Vilgelm II na osobistij zustrichi u Pilnici domovilis zupiniti poshirennya revolyucijnih principiv Do cogo yih sponukali j napolyagannya francuzkih emigrantiv yaki zibrali u Koblenci korpus vijsk pid nachalstvom princa Vijskovi prigotuvannya bulo rozpochato prote monarhi dovgo ne navazhuvalis na pochatok vorozhih dij Iniciativu proyavilo Korolivstvo Franciya yake 20 kvitnya 1792 roku ogolosila vijnu Gabsburzkij monarhiyi za yiyi nepriyazni diyi proti Franciyi Gabsburzka monarhiya ta Korolivstvo Prussiya uklali oboronnij i nastupalnij soyuz do yakogo postupovo priyednalis majzhe vsi inshi nimecki derzhavi a takozh Ispaniya P yemont i Neapolitanske korolivstvo 1792Vlitku 1792 roku soyuzni vijska v cilomu do 250 tis pochali zoseredzhuvatis na kordonah Korolivstva Franciya Vijska ci u taktichnomu vidnoshenni za mirkami togo chasu stoyali nabagato vishe za francuzki ale yihni komanduvachi zdebilshogo lyudi pohilogo viku vmili nasliduvati Fridrihu Velikomu tilki u dribnicyah ta zovnishnij formi pritomu j ruki u nih buli zv yazani prisutnistyu pri armiyi korolya prusskogo ta vkazivkami videnskogo Zreshtoyu z samogo pochatku voyennih dij viyavilas povna nezgoda u skladanni operacijnogo planu nastupalnij zapal prussakiv zitknuvsya z povilnistyu ta perebilshenoyu oberezhnistyu avstrijciv Francuzka regulyarna armiya ne perevishuvala todi 125 tisyach bula silno dezorganizovana ta vtratila bagatoh dosvidchenih generaliv ta oficeriv yaki emigruvali do chuzhih krayiv vijska zaznavali zlidniv riznogo rodu materialna chastina vijskovogo ustroyu bula u vkraj poganomu stani Francuzkij uryad vzhivav vkraj energijnih zahodiv dlya posilennya armiyi ta pidnyattya yiyi duhu Linijnij i tak zvanij kordonnij sistemam yakih doderzhuvalis komanduvachi soyuznikiv francuzi gotuvalis protistaviti sistemu zimknutih kolon j vogon chislennih strilciv za prikladom amerikanciv u borotbi za nezalezhnist Usyakomu prostomu ryadovomu yakij demonstruvav bojovi yakosti bulo vidkrito shlyah do vishih posad v armiyi Neshadno razom iz tim karalis pomilki ta nevdachi Spochatku vtorgnennya francuziv na choli iz Lamarl yerom do Avstrijskih Niderlandiv zavershilos cilkovitoyu nevdacheyu voni buli zmusheni vidstupati j obmezhitis oboronnimi diyami 1 serpnya golovni sili soyuznikiv pid provodom gercoga Braunshvejzkogo podolali Rejn ta pochali zoseredzhuvatis mizh Kelnom i Majncom Perekonanij emigrantami sho pislya vstupu soyuznikiv do Franciyi vsi konservativni elementi krayini povstanut dlya pridushennya revolyucijnoyi menshosti j dlya zvilnennya korolya gercog virishiv uvirvatis do Shampani ta potim jti prosto na Parizh Vin vidav griznu proklamaciyu yaka mala na meti nalyakati francuziv ale mala protilezhnu diyu yiyi pihatij ton sprichiniv silne oburennya usyak hto mig uzyavsya za zbroyu ta mensh nizh za dva misyaci chiselnist francuzkih vijsk vzhe perevishila 400 tisyach pogano navchenih ta ozbroyenih prote nathnenih i zapalnih Nastupalnij ruh soyuznikiv bulo upovilneno poganimi dorogami v Ardennah ta nestacheyu prodovolstva francuzkij golovnokomanduvach Dyumur ye vstig pidtyagnuti pidkriplennya 20 veresnya vidbulas maloznachna sama po sobi ale vkraj vazhliva za svoyimi naslidkami kanonada pid Valmi sho poklala kraj nastupu soyuznikiv Yihni vijska zdivovani stijkistyu suprotivnika visnazheni hvorobami j riznimi zlidnyami pochali zajmatis maroderstvom chim she bilshe nalashtuvali proti sebe misceve naselennya Mizh tim francuzi shodnya zmicnyuvalis i gercog Braunshvejzkij ne mayuchi mozhlivosti ani jti upered ani zalishatis u rozgrabovanij Shampani navazhivsya piti z mezh Franciyi Koristuyuchis cim Dyumur ye vtorgsya do Belgiyi 18 listopada rozbiv avstrijciv pid j do kincya roku ovolodiv usima najgolovnishimi mistami krayini Na serednomu Rejni francuzkij general Kyustin rozbivshi vijskovi kontingenti riznih dribnih nimeckih volodariv vtorgsya do Pfalcu ta za spriyannya revolyucijnoyi partiyi v Majnci ovolodiv ciyeyu vazhlivoyu forteceyu Diyi francuziv u v Savojyi takozh prohodili uspishno 17931 lyutogo 1793 roku odrazu pislya strati Lyudovika XVI Francuzka respublika ogolosila vijnu Niderlandam ta Korolivstvu Velikoyi Britaniyi Ostannya z cogo chasu ocholila derzhavi sho voyuvali proti Francuzkoyi respubliki dopomagala yim subsidiyami i privatnimi ekspediciyami j u toj samij chas svoyim flotom zavdavala velicheznoyi shkodi koloniyam i torgivli protivnika U Niderlandah francuzi pochali zaznavati nevdach sho zavershilis 18 bereznya porazkoyu pid Neyervindenom Pislya zradi Dyumur ye i vtechi do nepriyatelya francuzkij Nacionalnij Konvent posiliv armiyu novimi polkami j doruchiv nove nachalstvo yakij nevdovzi zaginuv u boyu pid Konde Takij samij neznachnij uspih mali i priznacheni zamist nogo generali Kyustin a potim Zhurdan Diyi na Serednomu ta Verhnomu Rejni trivali zi zminnim uspihom ale v cilomu nespriyatlivo dlya respublikanciv yaki vtratili Majnc ta inshi vazhlivi punkti Vid povnogo rozgromu yih ryatuvala tilki vidsutnist zgodi u diyah suprotivnikiv ta vzayemna nedovira mizh avstrijcyami j prussakami Diyi v Alpah na kordoni Italiyi buli vdalimi dlya francuziv yakimi komanduvav general Kellerman sardinci yaki vstupili bulo do Savojyi buli rozbiti pid Albarettom 20 veresnya i Valmeni 14 zhovtnya j vidstupili do svoyih pozicij na Mon Senisi Vijna u Pireneyah trivala kvolo ale skorishe spriyatlivo dlya francuziv Mizhusobna vijna u Vandeye rozpalyuvalas vse duzhche j respublikanski vijska zaznavali tam zhorstokih porazok vid royalistiv Togo samogo 1793 roku Tulon zajnyali anglijci ta ispanci a potim jogo oblozhili j uzyali respublikanci 1794U kampaniyu 1794 roku voyenni diyi v Gollandiyi sho rozpochalis u kvitni spochatku buli uspishnimi dlya soyuznikiv Todi zh u Gaazi bulo pidpisano dogovir pro aktivizaciyu vijskovih dij Prussiyi proti Franciyi Vtim pislya pochatku polskogo povstannya Tadeusha Kostyushka Prussiya porushila umovi dogovoru sho dozvolilo francuzam vidibrati u protivnika vsi zahopleni nim mista j forteci ta zavdati jomu kilkoh vidchutnih porazok a do kincya roku francuzi zmusili Gollandiyu nazvanu Batavskoyu respublikoyu uklasti z Francuzkoyu respublikoyu soyuz U diyah na Rejni shastya bulo takozh na boci francuzkoyi zbroyi do kincya roku na livomu berezi richki v rukah soyuznikiv zalishavsya odin lishe Majnc V Italiyi respublikanci dvichi rozbivshi avstro sardinski vijska vderlis u P yemont u kvitni ale rozpovsyudzhennya povalnih hvorob ta poyava anglijskogo flotu u Genuezkij zatoci zmusili yih piti U veresni voni vstupili do genuezkih volodin sho vvazhalis nejtralnimi i roztashuvalis tam na zimovih kvartirah Velike gercogstvo Toskanske uklalo z Franciyeyu okremij mir yakim zobov yazuvalas viznati Francuzku respubliku ta splatiti yij miljon frankiv 1795Slidom za tim u kvitni 1795 roku korol prusskij perekonavshis sho vijna nadto shvidko tyagne finansi Korolivstva Prussiya j ne nese zhodnih vigod uklav z respublikoyu mir u Bazeli j postupivsya yij usima svoyimi za rejnskimi volodinnyami Za pidpisanoyu 11 travnya ugodoyu majzhe vsya pivnichna chastina Nimechchini vidokremlena demarkacijnoyu liniyeyu bula progoloshena nejtralnoyu Ispaniya takozh vijshla z koaliciyi tozh teatr voyennih dij u Yevropi obmezhivsya Pivdennoyu Nimechchinoyu ta Pivnichnoyu Italiyeyu Ci diyi vnaslidok vtomi oboh storin vidnovilis tilki u veresni koli francuzki vijska pid provodom Zhurdana j perejshli Rejn poblizu Nejvida j Mangejma Zaznavshi velikih nevdach u boyah z avstrijcyami voni obidva nevdovzi mali znovu vidstupiti na livij bereg richki 31 grudnya bulo ukladeno peremir ya V Italiyi avstrijci spochatku vitisnili francuziv z P yemonta ale potim koli z ispanskogo kordonu pribuv general Sherer zi shidnopirenejskoyu armiyeyu avstrijskij general Devens zaznav 23 listopada porazki pid Loano Uprodovzh peremir ya obidvi storoni otrimali znachni pidkriplennya j pochali gotuvatis do rishuchih dij Italijska kampaniya 1796Dokladnishe Napoleon na Arkolskomu mosti Na istorichnij sceni z yavilis dva molodih polkovodcya yaki nevdovzi zvernuli na sebe zagalnu uvagu Napoleon Bonapart ta ercgercog Karl Skladannya operacijnogo planu i postachannya vijsk usim neobhidnim bulo dorucheno u Francuzkij respublici rozumnomu ta vmilomu Karno natomist v Gabsburzkij monarhiyi vse yak i ranishe zalezhalo vid gofkrigsratu rozporyadzhennya yakogo tilki zv yazuvali ruki golovnokomanduvachiv Za planom skladenim Karno rejnska j mozelska francuzki armiyi pid nachalom generala Moro mali diyati spilno iz sambr maasskoyu yaku ocholyuvav Zhurdan proniknuti dvoma kolonami oboma beregami Dunayu uglib Nimechchini ta z yednatis pid stinami Vidnya z italijskoyu armiyeyu yaku bulo vvireno Bonapartu 31 bereznya 1796 roku peremir ya bulo perervano Pervinni diyi francuzkih vijsk sho peretnuli Rejn provodilis bliskuche avstrijciv vidtisnili na vsih punktah j uzhe naprikinci lipnya gercog Vyurtemberzkij markgraf Badenskij j uves Shvabskij okrug buli zmusheni uklasti separatnij mir splativshi Francuzkij respublici 6 miljoniv livriv kontribuciyi j postupivshis yij bezlichchyu volodin na livomu berezi Rejnu U serpni yihnomu prikladu nasliduvali Frankonskij ta Verhnosaksonskij okrugi tozh uves tyagar vijni upav na odnu Gabsburzku monarhiyu Nevdovzi odnak obstavini zminilis ercgercog Karl skoristavshis tim sho francuzki koloni buli rozdileni Dunayem povernuv spochatku proti Zhurdana rozbiv jogo u kilkoh bitvah j uzhe na pochatku veresnya zmusiv jogo vidstupiti za Rejn Ta sama dolya chekala j na kolonu generala Moro Do kincya veresnya ves pravij bereg Rejnu bulo znovu ochisheno vid francuzkih vijsk pislya chogo na Rejni bulo ukladeno timchasove peremir ya Karta Italijskoyi kampaniyi 1796 roku bula dosit spriyatlivoyu dlya francuziv zavdyaki vmilim diyam yihnogo molodogo komanduvacha Prijnyavshi komanduvannya nad armiyeyu Bonapart viyaviv u yiyi skrutnomu materialnomu stanovishi do yakogo doveli yiyi vidsutnist berezhlivosti j kaznokradstvo poperednih nachalnikiv ta intendantstva Vladnoyu rukoyu vin usunuv vsi zlovzhivannya postaviv novih nachalnikiv zibrav neobhidni koshti j prodovolstvo ta odrazu nadbav cim doviru j viddanist soldat Svij operacijnij plan vin bazuvav na shvidkosti dij ta na zoseredzhenni sil proti nepriyatelya yakij dotrimuvavsya kordonnoyi sistemi i silno roztyagnuv svoyi vijska Shvidkim nastupom jomu vdalos roz yednati vijska sardinskogo generala Kolli j avstrijskoyi armiyi Bolye Sardinskij korol nalyakanij uspihami avstrijciv uklav z nimi 28 kvitnya peremir ya yake dalo Bonapartu kilka mist i vilnij perehid cherez richku Po 7 travnya vin perepravivsya cherez neyi j uprodovzh misyacya ochistiv vid avstrijciv majzhe vsyu Pivnichnu Italiyu Gercogi Parmskij i Modenskij buli zmusheni uklasti peremir ya kuplene znachnoyu sumoyu groshej z Milana takozh bulo vzyato veliku kontribuciyu 3 chervnya Bonapart vstupiv do Veroni V rukah avstrijciv zalishilis tilki fortecya Mantuya j citadel Milana Neapolitanskij korol takozh uklav peremir ya z francuzami jogo prikladu nasliduvav i papa volodinnya yakogo zapovnili francuzki vijska jomu dovelos splatiti 20 miljoniv i nadati francuzam znachnu kilkist vitvoriv mistectva 29 lipnya zdalas Milanska citadel a potim Bonapart vzyav u oblogu Mantuyu Nova avstrijska armiya yaka pribula z Tirolya ne mogla vipraviti stanovishe pislya nizki nevdach sam Vurmzer z chastinoyu svoyih sil buv zmushenij zachinitis u Mantuyi yaku pered tim marno namagavsya zvilniti z oblogi Naprikinci zhovtnya v Italiyu bulo visunuto novi vijska pid komandoyu j Davidovicha ale pislya bitvi pri Rivoli yih ostatochno vidtisnili v Tirol pri comu voni zaznali velicheznih vtrat 1797Stanovishe Mantuyi de lyutuvali povalni hvorobi j golod stalo vidchajdushnim i Vurmzer na pochatku 1797 roku kapitulyuvav mayuchi u rozporyadzhenni 18 tisyach cholovik Kampaniya 1797 roku v Nimechchini ne vidznachilas nichim vazhlivim Pislya vidbuttya ercgercoga Karla priznachenogo golovnokomanduvachem do Italiyi francuzi znovu peretnuli Rejn u seredini kvitnya i zdobuli kilka peremog nad avstrijcyami ale zvistka pro ukladennya peremir ya u Leobeni zupinila podalshi voyenni diyi V Italiyi pershi udari francuziv prijshlis na papu rimskogo yakij porushiv ugodu z Francuzkoyu respublikoyu v rezultati jomu dovelos postupitis kilkoma mistami ta splatiti 15 miljoniv frankiv 10 bereznya Bonapart rushiv proti avstrijciv poslableni ta dezorganizovani vijska yakih vzhe ne mogli chiniti opir Za dvadcyat dniv francuzi perebuvali vzhe lishe u kilkoh perehodah vid Vidnya Ercgercog Karl z dozvolu imperatora zaproponuvav peremir ya na sho Bonapart ohoche pogodivsya oskilki i jogo stanovishe uskladnyuvalos vnaslidok viddalenosti vid dzherel postachannya armiyi do togo zh vin buv sturbovanij zvistkami pro vorozhi do nogo ruhi u Tiroli j Venecijskij respublici 18 kvitnya bulo ukladeno peremir ya v Leobeni Negajno pislya cogo Bonapart ogolosiv vijnu Venecijskij respublici za porushennya nejtralitetu ta vbivstvo bagatoh francuziv 16 travnya Veneciyu zajnyali jogo vijska a 6 chervnya potrapila pid francuzke volodaryuvannya j Genuezka respublika yaku bulo nazvano Ligurijskoyu respublikoyu Naprikinci chervnya Bonapart progolosiv samostijnist Cizalpijskoyi respubliki sho skladalas iz Lombardiyi Mantuyi Modeni j deyakih inshih susidnih volodin 17 zhovtnya u Kampo Formio bulo ukladeno mir z Gabsburzkoyu monarhiyeyu sho zavershiv Vijnu pershoyi koaliciyi z yakoyi Francuzka respublika vijshla povnoyu peremozhniceyu hocha Velika Britaniya prodovzhuvala voyuvati Gabsburzka monarhiya vidmovilas vid Niderlandiv viznala kordonom Franciyi livij bereg Rejnu j otrimala chastinu volodin znishenoyi Venecijskoyi respubliki Shtatgalteru Gollandiyi ta imperskim volodaryam yaki vtratili svoyi za rejnski zemli bulo obicyano vinagorodu shlyahom skasuvannya nezalezhnih duhovnih volodin u Nimechchini Dlya virishennya usih cih vkraj zaplutanih pitan bulo zaproponovano zibrati u Rashtati kongres z upovnovazhenih Francuzkoyi respubliki Gabsburzkoyi monarhiyi Korolivstva Prussiya ta inshih nimeckih volodin Vazhlivi podiyiBitva pid Valmi 1792 Obloga Tulona 1793 1793 1793 Bazelskij mir 1795 12 04 1796 Bitva pid Lodi 10 05 1796 Bij pid Arkole 15 17 11 1796 Bitva pri Rivoli 15 05 1795PrimitkiNominalno Svyashenna Rimska imperiya Nejtralna pislya Bazelskogo miru 1795 U soyuzi z Francuzka respublika za ugodoyu San Ildefonso Praktichno vsi italijski derzhavi vklyuchayuchi nejtralnu Papsku oblast ta Venecijsku respubliku buli zavojovani slidom za vtorgnennyam Napoleona u 1796 roci j stali satelitami Francuzkoyi respubliki Bilshist vijsk skorishe vidstupila nizh protistoyala vtorgnennyu francuziv U soyuzi z Francuzkoyu respublikoyu z 1795 yak Batavska respublika vidpovidno do Bazelskoyi ugodi Pribuv do Francuzkoyi respubliki pislya likvidaciyi Rechi Pospolitoyi v hodi yiyi tretogo rozdilu u 1795 rociPosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Vijna pershoyi koaliciyiKampaniya 1792 roku 12 lyutogo 2012 u Wayback Machine Enciklopediya Britanika