У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Нечаєв Степан Дмитрович Нечаєв рос Степа н Дми триевич Неча ев нар 18

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Нечаєв.

Степан Дмитрович Нечаєв (рос. Степа́н Дми́триевич Неча́ев; (нар.. 18 (29) липня 1792(17920729), Полібіно, , Рязанська губернія — 5 (17) вересня 1860, Сторожова Слобода, Данковський повіт, Рязанська губернія) — російський історик, археолог-любитель і чиновник (сенатор, дійсний таємний радник). З 1833 р. до 1836 р. — обер-прокурор Святійшого урядового синоду.

Степан Дмитрович Нечаєв

рос. Степа́н Дми́триевич Неча́ев

портрет роботи В. А. Тропініна

Народився

18 (29) липня 1792
Полібіно

Помер

5 (17) вересня 1860 (68 років)
Рязанська губернія

Діяльність

історик, поет

Відомий завдяки

обер-прокурор

Alma mater

Московський державний університет

Посада

^d

Батько

Дмитро Степанович Нечаєв

Мати

Анна Іванівна Сіверс

У шлюбі з

Софія Сергіївна Мальцова

Діти

Дмитро, Софія, Ганна

Нагороди

Орден Святої Анни 2 ступеня

Орден Святого Володимира 4 ступеня

Орден Святого Володимира 3 ступеня

Орден Білого Орла

Орден Святого Олександра Невського

Орден Святого Володимира 2 ступеня

Орден Святої Анни 1 ступеня

Медіафайли у Вікісховищі

Відомий головним чином як популяризатор й ініціатор меморіалізації можливого місця Куликовської битви на землях свого маєтку.

Життєпис

Син багатого поміщика Дмитра Степановича Нечаєва (1742—1820) від шлюбу його з Ганною Іванівною (1764—1834). Його рідна сестра Феодосія Дмитрівна (1795—1850) була одружена з С. П. Жихаревим. Батько, який займав виборну посаду предводителя дворянства Данковського повіту, володів у ньому садибою Полібіно.

Отримав домашню освіту і, склавши іспити за Московський університет, в 1811 році отримав місце праці в Колегії іноземних справ. Через три місяці його оприділили в канцелярію військового губернатора князя Я. І. Лобанова-Ростовського, при якому знаходився до 12 грудня 1812 року. Вступив у таємне масонське товариство.

У 1814 році (8 жовтня) Нечаєв був призначений почесним доглядачем Скопінського училища, в 1817—1823 роках перебував директором училищ Тульської губернії (і директором ). У Тулі він відкрив , чотири пансіони та кілька інших училищ. Перебуваючи за князя з особливим дорученням (з 9 січня 1824 року) Нечаєв багато працював для різних благодійних установ Москви, а також і на Комітет для розгляду прохань, що подаються на найвище ім'я.

Пам'ятник на честь перемоги на Куликовому полі, споруджений за ініціативою С. Д. Нечаєва в 1848 році. Храм Сергія Радонезького на Куликовому полі, побудований з ініціативи С. Д. Нечаєва.

У 1826 р. він був відряджений на допомогу графові А. Г. Строганову, якому доручено було розслідувати розкол в Пермській губернії. У 1827 р. Нечаєв був зарахований до Власної Його Величності канцелярії. Користуючись заступництвом князя A. М. Голіцина і рідного дядька своєї дружини князя , колишнього Синодальним обер-прокурором, Нечаєв з 1 грудня 1828 був визначений за обер-прокурорський стіл Синоду і 6 квітня наступного року був призначений членом Колегії духовних училищ. З цього часу почалося його зближення з Московським митрополитом Філаретом.

У грудні 1831 р. йому надано чин дійсного статського радника, Нечаєв 2 квітня 1833 р. був призгачений, замість Мещерського, обер-прокурором Синоду і займав цю посаду до червня 1836 року. При ньому був приведений до ладу синодальний архів і введений державний контроль грошових сум у духовному відомстві. Також йому вдалося в ряді єпархій (, Московської та ін.) Заснувати секретний жандармський нагляд за єпархіальним церковним управлінням. Коли в лютому 1836 року, він взяв відпустку і на тривалий час поїхав до Криму, до вмираючої дружини, в його відсутності позволило сильно не любившим Нечаєва Синодальним членам [2], за сприяння чиновника А. М. Муравйова, скласти доповідь, де Синод просив імператора «дати Нечаєву, як людині великих державних здібностей, інше, більш вагоме призначення, а обер-прокурором призначити графа . Прохання Синоду була задоволене: Нечаєв був переведений в таємні радники і призначений сенатором.

Обіймав різні почесні посади в багатьох благодійних установах Москви. У 1856 р. він отримав чин дійсного таємного радника, а 30 листопада наступного року вийшов через хворобу у відставку. За відгуком графа M. В. Толстого, Нечаєв був «вельми приємний і обов'язковий в зносинах з людьми сторонніми, бувальщина досить суворим і вимогливим начальником по службі».

В молодості Нечаєв займався літературою, надрукував у М. М. Карамзіна, членом історичного гуртка якого він був, ряд статей про Куликовську битву, про знахідки старовинної зброї на землях свого маєтку. За його припущенням, легендарне , яке згадується в середньовічних джерелах, знаходилося саме на його володінні. Організував установку 30-метрової меморіальної колони-пам'ятника (1848—1850) і почав збір коштів на храм Сергія Радонезького. У своїй садибі Полібіно С. Д. Нечаєв розмістив колекцію антикваріату, тематично пов'язаного з Куликівською битвою.

Помер у своєму селі Сторожова Слобода Рязанської губернії і був похований поруч з дружиною в московському Новодівичому монастирі. Надгробки подружжя .

Листи до С. Д. Нечаєва були передані сином Дмитром графу .

Родина

Дружина Софія Сергіївна Мальцова (1803—1836), дочки корнета Сергія Якимовича Мальцова.

Дмитро Степанович (1829 — після 1857)
Софія Степанівна (1830—1907), не заміжня.
Анна Степанівна (1831 — після 1857)
Юрій Степанович (1834—1913), отримав у спадок майно свого рідного дядька І. С. Мальцова і став писатися як «Нечаєв-Мальцов».

Примітки

Обер-прокуроры Святейшего синода, 1900, с. 410—411.
Обер-прокуроры Святейшего синода, 1900, с. 416.
(рос.)Воспоминания графа Толстого // Русский Архив. 1881 г. Кн. 2. — С. 98.
(рос.)"«Выписки из Нечаевского архива» / С предисл. И примеч. Н. П. Барсукова. — СПб.: тип. Стасюлевича, 1905 г. — 69 с.
(рос.)Долли Фикельмон Дневник 1829—1837. Весь пушкинский Петербург. — М.: Минувшее, 2009 г. — 1002 с.

Джерела

(рос.)Нечаев 1-й, Степан Дмитриевич // Список гражданским чинам первых шести классов по старшинству. 1857. Состояние чинов по 20-е декабря 1856 г. — СПб. : Типография II отделения Собственной Его Императорского Величества канцелярии, 1857. — С. 17.
Нечаев, Степан Дмитриевич // Русский биографический словарь : в 25 т. — СПб., 1914. — Т. 11 : Нааке-Накенский — Николай Николаевич. (рос.)
(рос.)Благовидов Ф. В. Обер-прокуроры Святейшего синода в XVIII и в первой половине XIX столетия. — 2-е. — Казань, 1900. — С. 400—417.
(рос.)Грачева И. В., «Путь трудной чести и добра…»: Жизнь и творчество С. Д. Нечаева. — Рязань: Узорочье (Интермета), 2009. — 56 с. — 120 экз. (Материалы и исследования по рязанскому краеведению, Т. 19). — .
(рос.)Азбелев С. Н. К вопросу о месте и дате Куликовской битвы (историографические заметки). — 2014. — № 3(57). — С. 145-151.
(рос.)Грачёва И., Декабрист во главе Синода // Нева. 2005. № 10.
(рос.)Шкерин В. А., От тайного общества до Святейшего Синода. Декабрист С. Д. Нечаев. Екатеринбург, 2005.

Посилання

(рос.)
(рос.)
(рос.)Усадьба Нечаевых-Мальцовых в Полибино
(рос.)Нечаев Степан (Семен?) Дмитриевич на сайте «Хронос»
(рос.)Степан Нечаев на сайте «Поэзия Московского университета»

Це незавершена стаття про особу Росії.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[FOOTNOTEОбер-прокуроры_Святейшего_синода1900410—411-1] Обер-прокуроры Святейшего синода, 1900, с. 410—411.

[FOOTNOTEОбер-прокуроры_Святейшего_синода1900416-2] Обер-прокуроры Святейшего синода, 1900, с. 416.

[3] (рос.)Воспоминания графа Толстого // Русский Архив. 1881 г. Кн. 2. — С. 98.

[4] (рос.)"«Выписки из Нечаевского архива» / С предисл. И примеч. Н. П. Барсукова. — СПб.: тип. Стасюлевича, 1905 г. — 69 с.

[5] (рос.)Долли Фикельмон Дневник 1829—1837. Весь пушкинский Петербург. — М.: Минувшее, 2009 г. — 1002 с.