Муравйов Андрій Миколайович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Муравйов.

Муравйов Андрій Миколайович (30 квітня 1806, Москва — 18 серпня 1874, Київ) — письменник, історик церкви, просвітитель, пам'яткоохоронець, краєзнавець, колекціонер, почесний член Московської та Київської духовних академій.

Муравйов Андрій Миколайович
Народився	30 квітня (12 травня) 1806 або 1798^[1] Москва, Російська імперія
Помер	18 (30) серпня 1874 або 1874^[1] Київ, Російська імперія
Поховання	Андріївська церква
Країна	Російська імперія
Діяльність	письменник, історик, драматург, поет, перекладач
Мова творів	французька
Членство	Петербурзька академія наук
Рід	^d
Батько	^d
Мати	^d
Брати, сестри	Михаїл Муравйов, Муравйов Олександр Миколайович і ^d
Муравйов Андрій Миколайович у Вікісховищі
Роботи у  Вікіджерелах

Біографія

Андрій Миколайович Муравйов народився 30 квітня 1806 року в Москві, у родині відомого математика, генерал-майора М. М. Муравйова. Здобув домашню освіту. В юнацькі роки, під впливом свого учителя , почав писати вірші. У 1827 році вийшла перша збірка віршів «Таврида» [ 29 лютого 2012 у Wayback Machine.].

З 17 років перебував на військовій службі. З 1832 по 1846 рік працював у Святійшому Синоді, пізніше — в Департаменті азіатських справ, начальником тюремного кабінету. Закінчив екстерном Московський університет, а згодом був обраний почесним членом Московської духовної академії та Київської духовної академії.

Літературна діяльність

Муравйов був автором численних широковідомих праць з питань релігії, історії Церкви, які витримали чимало видань. Розпочинав літературну діяльність з поезії та перекладів, які не мали успіху. У 1829—1930 роках він мандрував Палестиною і Єгиптом, а у 1832 році видав свою першу прозову працю рос. «Путешествие по Святым местам в 1830 г.», яка була високо оцінена. Олександр Пушкін про неї писав: «С умилением и невольной завистью прочли мы книгу…». У 1844 році була видана чергова фундаментальна праця рос. «Путешествие по святым местам русским», третина якої була присвячена святиням Києва. Пізніше у Санкт-Петербурзі вийшла й окрема книжка рос. «Описание Киева». Він вперше опублікував деякі житія, закриту раніше справу Нікона.

Переїзд до Києва

У 1859 році Андрій Муравйов придбав у Києві садибу на Андріївському узвозі, 38. Сюди він щоліта приїздив з Санкт-Петербурга, а 1868 року, після виходу у відставку дійсним статським радником, переселився остаточно. Він був знайомий з багатьма видатними російськими письменниками, деякі з них відвідували його будинок у Києві, зокрема поети Федір Тютчев (1869) та Олексій Апухтін (1873), які присвятили йому свої вірші.

У 1864 році виступив одним із фундаторів Свято-Володимирського братства у Києві, а 1869 року його очолив.

Зібрав велику колекцію старожитностей, серед яких ікони, хрести, краєвиди Києва. Для цієї колекції в будинку Муравйова в Києві було відведено спеціальну кімнату. У 1878 році колекція була передана його племінником Церковно-археологічному музею при Київській духовній академії.

Пам'яткоохоронна діяльність в Києві

Андрій Муравйов багато зробив для охорони пам'яток та історичного середовища Києва, зокрема, завдяки його клопотанням:

• була відремонтована каплиця над Хрещатицьким джерелом (поруч з колоною магдебурзькому праву), відновлені традиційні хресні ходи до Хрещатицького джерела;
• відхилено проект військового будівництва на Старокиївській горі;
• споруджена церква святих Бориса і Гліба у Вишгороді.

Муравйов дбав також про вулицю, на якій мешкав, — Андріївський узвіз. Разом зі своїм другом і сусідом Міхалом Грабовським добився того, що з Узвозу вигнали всі будинки розпусти.

Найбільше він опікувався долею Андріївської церкви. За його ініціативи було організовано збір коштів та влаштований спеціальний комітет для проведення ремонтно-реставраційних робіт та укріплення схилів гори, на якій церква розміщена. В ході робіт було поновлено баню і декор церкви, впорядковано навколишню територію. Також були відремонтовані священицькі покої у стилобаті, а в них 1865 року влаштовано церкву на честь преподобного Сергія. За його сприяння Міністерство внутрішніх справ подарувало церкві 2 ікони в ошатних кіотах, від київського митрополита Арсенія — картину П. Бориспольця «Проповідь апостола Андрія», від графа Шереметєва — копію картини з його домової церкви — «Вибір віри князем Володимиром».

В Андріївській церкві був похований: на першому поверсі цокольного об'єму, в стіні сучасної вчительської кімнати, вмуровано плиту з чорного граніту з викарбуваним написом.

Пам'ять

Андрію Миколайовичу Муравйову присвячено декілька вітрин Музею Однієї Вулиці. Там представлені прижиттєві видання чисельних праць письменника, фотографії його саду на Андріївському узвозі та портрети А. М. Муравйова, в тому числі й копія портрету, намальованого М. Лермонтовим.

Вибрані праці

• рос. «Путешествие ко Святым местам в 1830 г.» (СПб., 1832; 8 видань);
• рос. «Письма о богослужении Восточной кафолической церкви» (СПб., 1836; 11 видань, перекладена майже всіма європейськими мовами);
• рос. «История русской церкви» (СПб., 1838; 4 видання);
• рос. «Путешествие по святым местам русским» (СПб., 1838);
• рос. «Изложение Символа Веры Православной Кафолической церкви» (СПб., 1838; 4 видання);
• рос. «Первые 4 века христианства» (СПб, 1840);
• рос. «Описание Киева» (СПб., 1844);
• рос. «Раскол, обличаемый своею историею» (СПб., 1854);
• рос. «Жития святых российской церкви, также Иверских і Славянских» (СПб., 1855—58);
• рос. «Впечатления Украйны и Севастополя» (СПб., 1859);
• рос. «Сношение России с Востоком по делам церковным» (СПб., 1858—60);
• рос. «Письма митрополита московского Филарета к А.Н.М.» (К., 1869),
• рос. «Знакомство с русскими поэтами» (К., 1871),
• рос. «Мои воспоминания» (М., 1913).

Примітки

1. http://thesaurus.cerl.org/record/cnp01089307
2. Муравьев, Андрей Николаевич // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1897. — Т. XX. — С. 188–189.
   d:Track:Q21281398d:Track:Q602358d:Track:Q23892934d:Track:Q19908137d:Track:Q656
3. Федорова Л. Д. Муравйов Андрій Миколайович // Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7.
4. Кальницький М. Могила Муравйова А. М. // Звід пам'яток історії та культури України: Київ, кн. 1, ч. 1. К., 1999.
5. Александр Анисимов. Андрей Муравьйов. Благочестивый странник [ 24 червня 2013 у Wayback Machine.] // «Киевский телеграфЪ» №(296) (рос.)
6. Кальницький М., Ножненко С., Скібіцька Т. Житловий будинок 1-ї пол. 19 ст., в якому проживали Анненков О. С., Булгаков М. О., Воскресенський І. П., Муравйов А. М. // Звід пам'яток історії та культури України: Київ, кн. 1, ч. 1. К., 1999.
7. . Архів оригіналу за 8 листопада 2011. Процитовано 1 березня 2012.

Джерела та література

• Л. Д. Федорова. Муравйов Андрій Миколайович [ 2 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 128. — .

Література

• Д. Шльонський, О. Браславець. Андріївський узвіз, його історія та путівник по Музею Однієї Вулиці. Вид-во «Центр Європи», Львів-Київ, 2008, 2009

Посилання

• // «Киевский телеграфЪ» №(296) (рос.)
• Муравьев А. Н. Путешествие по святым местам русским: Киев [ 1 лютого 2014 у Wayback Machine.] // В Тип. ИИИ. Отд. собств. Е. И. В. Канцелярии, — 1844, — 291 стор.