Наблуський собор — асамблея церковних і світських правителів Єрусалимського королівства, що відбулася в місті Наблус, Самарія 16 січня 1120 року. На соборі були ухвалені канони, які стали першим відомим писаним законодавством молодого королівства. Імовірно, саме під час собору в Наблусі Гуго де Пейн отримав згоду на створення лицарського ополчення (міліції) під назвою Бідні Лицарі Христа та Храму Соломона (лат. pauperes commilitones Christi Templique Solomonici), завданням якого було забезпечення безпеки подорожі до Єрусалиму численних християнських паломників. Через дев'ять років, на Соборі в Труа ціій міліції було надано власний статут і перетворено на чернечо-лицарський Орден тамплієрів.
Історія
Собор був скликаний у Наблусі патріархом Єрусалиму Гармондом та королем Єрусалиму Балдуїном II. Собор затвердив двадцять п'ять канонів, що стосувались як релігійних, так і світських справ. Собор в Наблусі носив амбівалентний характер і мав спільні риси як з церковним собором, так і з засіданням королівської ради. За словами Ганса Майєра, через релігійну природу багатьох канонів, його можна вважати як парламентом світського королівства, так і церковним синодом. Угода між патріархом і королем стала конкордатом, подібним до Вормського конкордату, підписаного двома роками пізніше.
Собор встановив перші писані закони для королівства. Особливу увагу Римо-католицька церква, що стала офіційною в Палестині, приділила спробам приборкати статеву розпусту серед хрестоносців, які активно знайомились з різними аспектами сексуальності східних країн, відмінних від сексуальних норм, що набули поширення в християнській Західній Європі після падіння Римської імперії. Собор в Наблусі вперше в історії католицької церкви прийняв закон, що визначив содомію як «злочин проти людського єства».
Собор не згадується в хроніці Фульхерія Шартрського, який служив у свиті Балдуїна II і мав бути присутнім на ньому. Ймовірно, це тому, що природа канонів, які стосувались ганебних злочинів і гріхів християнського населення, суперечила описам Фульхерієм Єрусалимського королівства як християнської утопії. Вільгельм Тірський, який писав близько шістдесяти років потому, включив детальний звіт про Собор, але забув записати самі канони, які, на його думку, були добре відомі, оскільки їх можна було знайти в будь-якій місцевій церкві; однак він також, ймовірно, хотів уникнути натяків, що раннє Королівство не було таким ідеалістичним та героїчним, як його пам'ятало його покоління.
Ймовірно, саме під час собору в Наблусі Гуго де Пейн отримав згоду від короля Балдуїна II і патріарха Гармонда на створення лицарського ополчення (міліції) під назвою Бідні Лицарі Христа та Храму Соломона (лат. pauperes commilitones Christi Templique Solomonici), завданням якого було забезпечення безпеки подорожі до Єрусалиму численних християнських паломників. Через дев'ять років, на Соборі в Труа ціій міліції було надано власний статут і перетворено на Орден тамплієрів.
Канони
Хоча ухвалені Наблуським собором канони були добре відомі за часів Вільгельма Тірського, схоже, що лише одна їх копія, збережена в церкві в Сідоні, пережила мусульманське завоювання королівства. Цей примірник потрапив до Європи, де до 1330 року знаходився в папській бібліотеці в Авіньйоні. Зараз він знаходиться у бібліотеці Ватикану, MS Vat. лат. 1345.
Копію було відредаговано Джованні Доменіко Мансі у XVIII столітті в збірці документів Sacrorum Conciliorum nova et amplissima, а нещодавно Бенджаміном З. Кедаром було опубліковано нове видання у Speculum (том 74, 1999). Кедар стверджує, що канони в основному походять від візантійської Еклоги, оприлюдненої Левом III і Костянтином V у 741 році. Кедар вважає, що канони були втілені в життя в XII столітті, хоча Марван Надер не погоджується з цим, оскільки вони не були включені в Книгу асизів Міщанського суду (Livre des Assises de la Cour des Bourgeois) та інші асизи Єрусалимського королівства, які були складені в XIII столітті.
Десятина
Канони починаються з причин скликання собору - Єрусалим був уражений нашестям сарани та мишей протягом останніх чотирьох років, а держави хрестоносців загалом страждали від неодноразових нападів з боку мусульман. Вважалося, що необхідно виправити людські гріхи, для того, щоб Єрусалимське королівство надалі змогло процвітати.
Канони 1-3 стосуються десятини для церкви. Канон 1 — це обіцянка короля Балдуїна II сплатити Патріарху десятину з його власних королівських маєтків в Єрусалимі, Наблусі та Акрі. У каноні 2 Балдуїн II просить вибачення за десятину, яка не сплачувалась раніше і Вармунд прощає його від цього гріха в 3-му каноні. Це свідчить про те, що церква змогла відстояти свої права в Королівстві хрестоносців, здобувши перемогу в Боротьбі за інвеституру, яка все ще продовжувалась в Європі.
Подружня зарада
Канони 4-7 стосуються подружньої зради. Канон 4 визначає покарання для чоловіка, підозрюваного у вчиненні перелюбу з дружиною іншого чоловіка; по-перше, йому має бути заборонено відвідувати таку жінку, а якщо він відвідає її знову, він повинен прийти до церкви і піддатися випробуванню розпеченим залізом, щоб довести свою невинність. Якщо буде доведено, що він вчинив перелюб, канон 5 постановляє, що він має бути кастрованим, а потім його слід вислати з королівства. Покарання для жінки, вчинившої перелюб — відрізання носа (відоме візантійське покарання), якщо тільки її чоловік не змилосердиться над нею, у такому випадку вони обидва повинні бути вигнані. Канон 6 стосується подібної ситуації для священнослужителів: якщо чоловік підозрює священнослужителя у відвідинах його дружини, священнослужителю слід спочатку заборонити відвідувати її; другий проступок має бути повідомлений церковному магістрату, а третій проступок призведе до деординації священнослужителя. Тоді він буде підданий тим самим покаранням, описаним у каноні 5. Канон 7 забороняє звіднику або повії «розбещувати дружину словами» і доводити її до перелюбу. Покарання, передбачене каноном 5 застосовуються і тут.
Содомія
Канони 8-11 встановлюють покарання за содомію, це перша поява таких покарань у середньовічному законодавстві. Відповідно до канону 8, дорослий содоміт, «tam faciens quam paciens» (як активна, так і пасивна сторони), повинен бути спалений на вогнищі. Якщо ж пасивною стороною є дитина чи літня особа, канон 9 говорить, що тільки активну сторону слід спалити, і буде достатньо, щоб пасивна сторона покаялася, оскільки вважається, що вона згрішила проти своєї волі. Якщо содомія проти його волі, але він приховує це з будь-якої причини, канон 10 говорить, що він також буде засуджений як содоміт. Канон 11 дозволяє содоміту покаятися та уникнути покарання, але якщо буде виявлено, що він брав участь у содомії вдруге, йому буде дозволено покаятися знову, але буде вигнано з королівства.
Сексуальні стосунки з мусульманами
Канони 12-15 стосуються сексуальних стосунків з мусульманами, важливого питання в Королівстві, де мусульмани значно переважали числом своїх латинських правителів. Канон 12 говорить, що чоловік, який добровільно має статеві стосунки з мусульманкою, повинен бути кастрований, а їй слід понівечити ніс. Якщо чоловік зґвалтує власну рабиню-мусульманку, згідно з каноном 13 вона повинна бути конфіскована державою, а він повинен бути кастрований. Якщо він зґвалтує чужу рабиню-мусульманку, канон 14 говорить, що він повинен бути підданий покаранню за перелюбників, зазначеному в каноні 5, кастрація. Канон 15 стосується тієї ж теми для християнок: якщо християнка добровільно має статеві стосунки з мусульманином, вони обидва повинні бути піддані покаранню за перелюбників, але якщо вона була зґвалтована, то вона не буде притягнена до відповідальності, а Мусульманин буде кастрований.
Канон 16 забороняє мусульманам одягатися як християни. Цей канон передвіщає подібний канон 68 Четвертого Латеранського Собору майже через сто років у 1215 році, який забороняє і євреям, і мусульманам приймати християнський одяг. Подібні закони були проголошені в Іспанії, де християни, євреї та мусульмани так само перемішалися.
Двоєжонство
Канони 17-19 стосуються двоєженства, ще однієї важливої теми, оскільки багато хрестоносців покинули свої родини в Європі. Якщо чоловік бере другу жінку, він повинен чинити покаяння до першої неділі Великого посту, але якщо він приховує свій злочин і його розкриють, його майно має бути конфісковано і він повинен бути вигнаний. Канон 18 дозволяє двошлюбність залишатися безкарною, якщо чоловік чи жінка несвідомо одружуються з кимось, хто вже одружений, якщо вони можуть довести своє невігластво. Якщо чоловік взяв другу дружину і бажає розлучитися з нею, канон 19 говорить, що він повинен довести, що він уже одружений, чи то випробуванням розпеченим залізом, чи то приводом свідків, які присягнуть за нього.
Обмеження для священнослужителів
Канони 20-21 стосуються священнослужителів. У каноні 20 сказано, що священнослужителя не слід вважати винним, якщо він бере до рук зброю для самозахисту, але він не може брати до рук зброю з будь-якої іншої причини і не може діяти як лицар. Це було важливою проблемою для держав хрестоносців; Згідно з європейським законодавством священнослужителям загалом заборонялося брати участь у війні, але хрестоносцям потрібна була вся робоча сила, яку вони могли знайти, і лише рік тому Антіохію захищав патріарх після битви на Кривавому полі, одного з лих, про які йдеться в вступ до канонів. Канон 21 говорить, що монах або регулярний канонік, який відступив, повинен або повернутися до свого ордену, або піти у вигнання.
Облудні звинувачення
Канон 22 просто забороняє фальшиві звинувачення.
Крадіжки
Канони 23-25 стосуються крадіжки. Канон 23 говорить, що будь-кому, засудженому за крадіжку майна вартістю понад один безант, слід або відрубати руку, або ногу, або видалити око. Якщо майно коштувало менше, ніж один безант, його слід було таврувати на обличчі та публічно відшмагати. Крадене має бути повернуто, але якщо воно вже не у власності злодія, сам злодій стає власністю своєї жертви. Якщо злодія знову спіймають на крадіжці, йому слід або видалити другу руку, ногу чи око, або його слід убити. Якщо злодій був неповнолітнім, канон 24 каже, що його слід тримати під вартою, а потім відправити до королівського суду, але подальше покарання не вказано. Канон 25 говорить, що ці покарання також не застосовуються до баронів, які повинні підлягати лише вироку королівського суду.
Підписанти
Свідки, які підписали канони, були переважно церковними особами і лише деякі з них були світськими баронами:
Співголови
Архієпископи
- Єремара, архієпископ Кесарії
Єпископи
Прелати
- Гільдойн, абат церкви Св. Марії з Йосафатової долини
- Петро, абат гори Фавор
- Ахард, пріор храму Купол Скелі
- Арнальдус, пріор гори Сіон
- Жірард, настоятель Храму Гробу Господнього
Світські сеньйори
- Паган, канцлер Єрусалиму
- Есташ де Греньє, сеньйор Кесарії та Сидону, конетабль Єрусалима
- Вільгельм де Бюр, князь Галілеї і Тіберії
- Барісан, констебль Яффо
- Балдуін, сеньйор Рамли
Підписанти з'являються після вступу та перед початком списку канонів.
Див. також
Примітки
- Selwood, Dominic (1996). 'Quidem autem dubitaverunt: The Saint, the Sinner, the Temple and a Possible Chronology,' in Autour de la Première Croisade, M Balard (ed.). Paris: Publications de la Sorbonne. с. 221—230.
- Malcolm Barber, The Trial of the Templars (Cambridge University Press, 1978), pg. 8
- Hans E. Mayer, «The Concordat of Nablus» (Journal of Ecclesiastical History 33 (October 1982)), pp. 531—533.
- Mayer, pp. 541—542.
- Benjamin Z. Kedar, «On the Origins of the Earliest Laws of Frankish Jerusalem: The Canons of the Council of Nablus, 1120» (Speculum 74 (1999)), pp. 330—331.
- Marwan Nader, Burgesses and Burgess Law in the Latin Kingdoms of Jerusalem and Cyprus (1099—1325) (Ashgate, 2006), pg. 156.
- Mayer, pp. 537—541.
Посилання
- Concilium Neapolitanum
- Селвуд, Домінік. " The Knights Templar 3: Birth of the Order Archived (2013)
Джерела
- Mayer, Hans E. "Concordat of Nablus." Journal of Ecclesiastical History 33 (October 1982)
- Kedar, Benjamin Z. "On the Origins of the Earliest Laws of Frankish Jerusalem: The Canons of the Council of Nablus, 1120." Speculum 74 (1999)
- Nader, Marwan. Burgesses and Burgess Law in the Latin Kingdoms of Jerusalem and Cyprus (1099-1325). Ashgate, 2006.
- Barber, Malcolm. The Trial of the Templars. Cambridge University Press, 1978.
- Selwood, Dominic, ‘Quidem autem dubitaverunt: The Saint, the Sinner, the Temple and a Possible Chronology,’ in Autour de la Première Croisade, M Balard (ed.), Publications de la Sorbonne, 1996.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Nabluskij sobor asambleya cerkovnih i svitskih praviteliv Yerusalimskogo korolivstva sho vidbulasya v misti Nablus Samariya 16 sichnya 1120 roku Na sobori buli uhvaleni kanoni yaki stali pershim vidomim pisanim zakonodavstvom molodogo korolivstva Imovirno same pid chas soboru v Nablusi Gugo de Pejn otrimav zgodu na stvorennya licarskogo opolchennya miliciyi pid nazvoyu Bidni Licari Hrista ta Hramu Solomona lat pauperes commilitones Christi Templique Solomonici zavdannyam yakogo bulo zabezpechennya bezpeki podorozhi do Yerusalimu chislennih hristiyanskih palomnikiv Cherez dev yat rokiv na Sobori v Trua ciij miliciyi bulo nadano vlasnij statut i peretvoreno na chernecho licarskij Orden tampliyeriv Gerb Yerusalimskogo korolivstva IstoriyaSobor buv sklikanij u Nablusi patriarhom Yerusalimu Garmondom ta korolem Yerusalimu Balduyinom II Sobor zatverdiv dvadcyat p yat kanoniv sho stosuvalis yak religijnih tak i svitskih sprav Sobor v Nablusi nosiv ambivalentnij harakter i mav spilni risi yak z cerkovnim soborom tak i z zasidannyam korolivskoyi radi Za slovami Gansa Majyera cherez religijnu prirodu bagatoh kanoniv jogo mozhna vvazhati yak parlamentom svitskogo korolivstva tak i cerkovnim sinodom Ugoda mizh patriarhom i korolem stala konkordatom podibnim do Vormskogo konkordatu pidpisanogo dvoma rokami piznishe Sobor vstanoviv pershi pisani zakoni dlya korolivstva Osoblivu uvagu Rimo katolicka cerkva sho stala oficijnoyu v Palestini pridilila sprobam priborkati statevu rozpustu sered hrestonosciv yaki aktivno znajomilis z riznimi aspektami seksualnosti shidnih krayin vidminnih vid seksualnih norm sho nabuli poshirennya v hristiyanskij Zahidnij Yevropi pislya padinnya Rimskoyi imperiyi Sobor v Nablusi vpershe v istoriyi katolickoyi cerkvi prijnyav zakon sho viznachiv sodomiyu yak zlochin proti lyudskogo yestva Sobor ne zgaduyetsya v hronici Fulheriya Shartrskogo yakij sluzhiv u sviti Balduyina II i mav buti prisutnim na nomu Jmovirno ce tomu sho priroda kanoniv yaki stosuvalis ganebnih zlochiniv i grihiv hristiyanskogo naselennya superechila opisam Fulheriyem Yerusalimskogo korolivstva yak hristiyanskoyi utopiyi Vilgelm Tirskij yakij pisav blizko shistdesyati rokiv potomu vklyuchiv detalnij zvit pro Sobor ale zabuv zapisati sami kanoni yaki na jogo dumku buli dobre vidomi oskilki yih mozhna bulo znajti v bud yakij miscevij cerkvi odnak vin takozh jmovirno hotiv uniknuti natyakiv sho rannye Korolivstvo ne bulo takim idealistichnim ta geroyichnim yak jogo pam yatalo jogo pokolinnya Jmovirno same pid chas soboru v Nablusi Gugo de Pejn otrimav zgodu vid korolya Balduyina II i patriarha Garmonda na stvorennya licarskogo opolchennya miliciyi pid nazvoyu Bidni Licari Hrista ta Hramu Solomona lat pauperes commilitones Christi Templique Solomonici zavdannyam yakogo bulo zabezpechennya bezpeki podorozhi do Yerusalimu chislennih hristiyanskih palomnikiv Cherez dev yat rokiv na Sobori v Trua ciij miliciyi bulo nadano vlasnij statut i peretvoreno na Orden tampliyeriv KanoniHocha uhvaleni Nabluskim soborom kanoni buli dobre vidomi za chasiv Vilgelma Tirskogo shozhe sho lishe odna yih kopiya zberezhena v cerkvi v Sidoni perezhila musulmanske zavoyuvannya korolivstva Cej primirnik potrapiv do Yevropi de do 1330 roku znahodivsya v papskij biblioteci v Avinjoni Zaraz vin znahoditsya u biblioteci Vatikanu MS Vat lat 1345 Kopiyu bulo vidredagovano Dzhovanni Domeniko Mansi u XVIII stolitti v zbirci dokumentiv Sacrorum Conciliorum nova et amplissima a neshodavno Bendzhaminom Z Kedarom bulo opublikovano nove vidannya u Speculum tom 74 1999 Kedar stverdzhuye sho kanoni v osnovnomu pohodyat vid vizantijskoyi Eklogi oprilyudnenoyi Levom III i Kostyantinom V u 741 roci Kedar vvazhaye sho kanoni buli vtileni v zhittya v XII stolitti hocha Marvan Nader ne pogodzhuyetsya z cim oskilki voni ne buli vklyucheni v Knigu asiziv Mishanskogo sudu Livre des Assises de la Cour des Bourgeois ta inshi asizi Yerusalimskogo korolivstva yaki buli skladeni v XIII stolitti Desyatina Kanoni pochinayutsya z prichin sklikannya soboru Yerusalim buv urazhenij nashestyam sarani ta mishej protyagom ostannih chotiroh rokiv a derzhavi hrestonosciv zagalom strazhdali vid neodnorazovih napadiv z boku musulman Vvazhalosya sho neobhidno vipraviti lyudski grihi dlya togo shob Yerusalimske korolivstvo nadali zmoglo procvitati Kanoni 1 3 stosuyutsya desyatini dlya cerkvi Kanon 1 ce obicyanka korolya Balduyina II splatiti Patriarhu desyatinu z jogo vlasnih korolivskih mayetkiv v Yerusalimi Nablusi ta Akri U kanoni 2 Balduyin II prosit vibachennya za desyatinu yaka ne splachuvalas ranishe i Varmund proshaye jogo vid cogo griha v 3 mu kanoni Ce svidchit pro te sho cerkva zmogla vidstoyati svoyi prava v Korolivstvi hrestonosciv zdobuvshi peremogu v Borotbi za investituru yaka vse she prodovzhuvalas v Yevropi Podruzhnya zarada Kanoni 4 7 stosuyutsya podruzhnoyi zradi Kanon 4 viznachaye pokarannya dlya cholovika pidozryuvanogo u vchinenni perelyubu z druzhinoyu inshogo cholovika po pershe jomu maye buti zaboroneno vidviduvati taku zhinku a yaksho vin vidvidaye yiyi znovu vin povinen prijti do cerkvi i piddatisya viprobuvannyu rozpechenim zalizom shob dovesti svoyu nevinnist Yaksho bude dovedeno sho vin vchiniv perelyub kanon 5 postanovlyaye sho vin maye buti kastrovanim a potim jogo slid vislati z korolivstva Pokarannya dlya zhinki vchinivshoyi perelyub vidrizannya nosa vidome vizantijske pokarannya yaksho tilki yiyi cholovik ne zmiloserditsya nad neyu u takomu vipadku voni obidva povinni buti vignani Kanon 6 stosuyetsya podibnoyi situaciyi dlya svyashennosluzhiteliv yaksho cholovik pidozryuye svyashennosluzhitelya u vidvidinah jogo druzhini svyashennosluzhitelyu slid spochatku zaboroniti vidviduvati yiyi drugij prostupok maye buti povidomlenij cerkovnomu magistratu a tretij prostupok prizvede do deordinaciyi svyashennosluzhitelya Todi vin bude piddanij tim samim pokarannyam opisanim u kanoni 5 Kanon 7 zaboronyaye zvidniku abo poviyi rozbeshuvati druzhinu slovami i dovoditi yiyi do perelyubu Pokarannya peredbachene kanonom 5 zastosovuyutsya i tut Sodomiya Kanoni 8 11 vstanovlyuyut pokarannya za sodomiyu ce persha poyava takih pokaran u serednovichnomu zakonodavstvi Vidpovidno do kanonu 8 doroslij sodomit tam faciens quam paciens yak aktivna tak i pasivna storoni povinen buti spalenij na vognishi Yaksho zh pasivnoyu storonoyu ye ditina chi litnya osoba kanon 9 govorit sho tilki aktivnu storonu slid spaliti i bude dostatno shob pasivna storona pokayalasya oskilki vvazhayetsya sho vona zgrishila proti svoyeyi voli Yaksho sodomiya proti jogo voli ale vin prihovuye ce z bud yakoyi prichini kanon 10 govorit sho vin takozh bude zasudzhenij yak sodomit Kanon 11 dozvolyaye sodomitu pokayatisya ta uniknuti pokarannya ale yaksho bude viyavleno sho vin brav uchast u sodomiyi vdruge jomu bude dozvoleno pokayatisya znovu ale bude vignano z korolivstva Seksualni stosunki z musulmanami Kanoni 12 15 stosuyutsya seksualnih stosunkiv z musulmanami vazhlivogo pitannya v Korolivstvi de musulmani znachno perevazhali chislom svoyih latinskih praviteliv Kanon 12 govorit sho cholovik yakij dobrovilno maye statevi stosunki z musulmankoyu povinen buti kastrovanij a yij slid ponivechiti nis Yaksho cholovik zgvaltuye vlasnu rabinyu musulmanku zgidno z kanonom 13 vona povinna buti konfiskovana derzhavoyu a vin povinen buti kastrovanij Yaksho vin zgvaltuye chuzhu rabinyu musulmanku kanon 14 govorit sho vin povinen buti piddanij pokarannyu za perelyubnikiv zaznachenomu v kanoni 5 kastraciya Kanon 15 stosuyetsya tiyeyi zh temi dlya hristiyanok yaksho hristiyanka dobrovilno maye statevi stosunki z musulmaninom voni obidva povinni buti piddani pokarannyu za perelyubnikiv ale yaksho vona bula zgvaltovana to vona ne bude prityagnena do vidpovidalnosti a Musulmanin bude kastrovanij Kanon 16 zaboronyaye musulmanam odyagatisya yak hristiyani Cej kanon peredvishaye podibnij kanon 68 Chetvertogo Lateranskogo Soboru majzhe cherez sto rokiv u 1215 roci yakij zaboronyaye i yevreyam i musulmanam prijmati hristiyanskij odyag Podibni zakoni buli progolosheni v Ispaniyi de hristiyani yevreyi ta musulmani tak samo peremishalisya Dvoyezhonstvo Kanoni 17 19 stosuyutsya dvoyezhenstva she odniyeyi vazhlivoyi temi oskilki bagato hrestonosciv pokinuli svoyi rodini v Yevropi Yaksho cholovik bere drugu zhinku vin povinen chiniti pokayannya do pershoyi nedili Velikogo postu ale yaksho vin prihovuye svij zlochin i jogo rozkriyut jogo majno maye buti konfiskovano i vin povinen buti vignanij Kanon 18 dozvolyaye dvoshlyubnist zalishatisya bezkarnoyu yaksho cholovik chi zhinka nesvidomo odruzhuyutsya z kimos hto vzhe odruzhenij yaksho voni mozhut dovesti svoye neviglastvo Yaksho cholovik vzyav drugu druzhinu i bazhaye rozluchitisya z neyu kanon 19 govorit sho vin povinen dovesti sho vin uzhe odruzhenij chi to viprobuvannyam rozpechenim zalizom chi to privodom svidkiv yaki prisyagnut za nogo Obmezhennya dlya svyashennosluzhiteliv Kanoni 20 21 stosuyutsya svyashennosluzhiteliv U kanoni 20 skazano sho svyashennosluzhitelya ne slid vvazhati vinnim yaksho vin bere do ruk zbroyu dlya samozahistu ale vin ne mozhe brati do ruk zbroyu z bud yakoyi inshoyi prichini i ne mozhe diyati yak licar Ce bulo vazhlivoyu problemoyu dlya derzhav hrestonosciv Zgidno z yevropejskim zakonodavstvom svyashennosluzhitelyam zagalom zaboronyalosya brati uchast u vijni ale hrestonoscyam potribna bula vsya robocha sila yaku voni mogli znajti i lishe rik tomu Antiohiyu zahishav patriarh pislya bitvi na Krivavomu poli odnogo z lih pro yaki jdetsya v vstup do kanoniv Kanon 21 govorit sho monah abo regulyarnij kanonik yakij vidstupiv povinen abo povernutisya do svogo ordenu abo piti u vignannya Obludni zvinuvachennya Kanon 22 prosto zaboronyaye falshivi zvinuvachennya Kradizhki Kanoni 23 25 stosuyutsya kradizhki Kanon 23 govorit sho bud komu zasudzhenomu za kradizhku majna vartistyu ponad odin bezant slid abo vidrubati ruku abo nogu abo vidaliti oko Yaksho majno koshtuvalo menshe nizh odin bezant jogo slid bulo tavruvati na oblichchi ta publichno vidshmagati Kradene maye buti povernuto ale yaksho vono vzhe ne u vlasnosti zlodiya sam zlodij staye vlasnistyu svoyeyi zhertvi Yaksho zlodiya znovu spijmayut na kradizhci jomu slid abo vidaliti drugu ruku nogu chi oko abo jogo slid ubiti Yaksho zlodij buv nepovnolitnim kanon 24 kazhe sho jogo slid trimati pid vartoyu a potim vidpraviti do korolivskogo sudu ale podalshe pokarannya ne vkazano Kanon 25 govorit sho ci pokarannya takozh ne zastosovuyutsya do baroniv yaki povinni pidlyagati lishe viroku korolivskogo sudu PidpisantiSvidki yaki pidpisali kanoni buli perevazhno cerkovnimi osobami i lishe deyaki z nih buli svitskimi baronami Spivgolovi Garmond patriarh Yerusalimu Balduyin II korol YerusalimuArhiyepiskopi Yeremara arhiyepiskop KesariyiYepiskopi Bernard yepiskop Nazaretu Anskvitin yepiskop Vifleyemu Rodzher yepiskop RamliPrelati Gildojn abat cerkvi Sv Mariyi z Josafatovoyi dolini Petro abat gori Favor Ahard prior hramu Kupol Skeli Arnaldus prior gori Sion Zhirard nastoyatel Hramu Grobu GospodnogoSvitski senjori Pagan kancler Yerusalimu Estash de Grenye senjor Kesariyi ta Sidonu konetabl Yerusalima Vilgelm de Byur knyaz Galileyi i Tiberiyi Barisan konstebl Yaffo Balduin senjor Ramli Pidpisanti z yavlyayutsya pislya vstupu ta pered pochatkom spisku kanoniv Div takozhPactum Warmundi Yerusalimski asiziPrimitkiSelwood Dominic 1996 Quidem autem dubitaverunt The Saint the Sinner the Temple and a Possible Chronology in Autour de la Premiere Croisade M Balard ed Paris Publications de la Sorbonne s 221 230 Malcolm Barber The Trial of the Templars Cambridge University Press 1978 pg 8 Hans E Mayer The Concordat of Nablus Journal of Ecclesiastical History 33 October 1982 pp 531 533 Mayer pp 541 542 Benjamin Z Kedar On the Origins of the Earliest Laws of Frankish Jerusalem The Canons of the Council of Nablus 1120 Speculum 74 1999 pp 330 331 Marwan Nader Burgesses and Burgess Law in the Latin Kingdoms of Jerusalem and Cyprus 1099 1325 Ashgate 2006 pg 156 Mayer pp 537 541 PosilannyaConcilium Neapolitanum Selvud Dominik The Knights Templar 3 Birth of the Order Archived 2013 DzherelaMayer Hans E Concordat of Nablus Journal of Ecclesiastical History 33 October 1982 Kedar Benjamin Z On the Origins of the Earliest Laws of Frankish Jerusalem The Canons of the Council of Nablus 1120 Speculum 74 1999 Nader Marwan Burgesses and Burgess Law in the Latin Kingdoms of Jerusalem and Cyprus 1099 1325 Ashgate 2006 Barber Malcolm The Trial of the Templars Cambridge University Press 1978 Selwood Dominic Quidem autem dubitaverunt The Saint the Sinner the Temple and a Possible Chronology in Autour de la Premiere Croisade M Balard ed Publications de la Sorbonne 1996