Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Латинський патріарх Єрусалиму — прелат, єпископською кафедрою якого є Латинський патріархат Єрусалиму, який охоплює території Ізраїлю, Палестини, Кіпру та Йорданії.
| Латинський патріарх Єрусалиму | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Урочисте повернення латинського патріарху до Єрусалиму 17 січня 1848 року (картина Джеймса Тіссо) | ||||
| Засновники | хрестоносці | |||
| Дата заснування | 1099 | |||
| Статус | архиєпархія | |||
| У складі | Римо-католицька церква | |||
| Перший предстоятель | Яків Праведний (як перший християнський єпископ Єрусалиму) Арнульф Шокський (перший римо-католицький патріарх) | |||
| Чинний предстоятель | П'єрбаттіста Піццабалла | |||
| Центр | Єрусалим | |||
| Кафедральний собор | Храм Гробу Господнього Співкафедральний собор Найсвятішого Імені Ісуса | |||
| Літургічна мова | латинська | |||
| Церковний календар | григоріанський | |||
| Єпископів | 2 | |||
| Єпархій | 1 | |||
| Парафій | 66 | |||
Історія
Після захоплення Єрусалима хрестоносцями в 1099 році, була створена нова релігійна структура — Латинський патріархат Єрусалима, який мав доповнювати тимчасову структуру — Єрусалимське королівство.
Титул Єрусалимського патріарха (з 1099 року) є найстарішим серед латинських патріархів і це єдиний титул серед церков, що підпорядковуються Конгрегації Східних Церков, який посідає єпископ Римо-католицької церкви. Патріарх Єрусалиму не очолює окрему Церкву свого права (sui iuris), а радше є єпископом Римо-католицької церкви із постійним привілеєм носити почесний титул патріарха, подібно до патріархів Венеції, Лісабона та Ост-Індії.
Згідно зі статутом, латинський патріарх Єрусалиму є Великим магістром Єрусалимського Ордену Святого Гробу Господнього. Патріарх є також членом Ради Східних Католицьких патріархів.
Нині латинський патріарх Єрусалима — єпархіальний єпископ католиків латинського обряду на Святій землі, включаючи Йорданію та Кіпр. Латинський Патріарх Єрусалиму виконує свої функції в Патріархаті, який нараховує 67 парафій з паствою, яка в 2018 році налічувала 313 тисяч прихожан.
Кафедра
В 1187 році, після втрати хрестоносцями Єрусалиму, патріарша кафедра була переміщена в нову столицю королівства Сен-Жак-д'Акр. 1291 року, після втрати хрестоносцями Акри — на Кіпр. Після розгрому Кіпрського королівства у війні з генуезцями і взяття в полон кіпрського короля П'єра II де Лузіньян, латинський патріарх відмовився залишатись на Кіпрі і в 1374 році кафедра була перенесена в Рим, де перебувала протягом 1374—1847 років.
В Римі резиденція патріарха Єрусалиму містилась в Базиліці Святого Лаврентія за мурами і до 1847 року призначались лише почесні патріархи, які не керували якоюсь церковною структурою. 23 липня 1847 папа Пій IX опублікував Апостольське послання про відновлення Латинського Патріархату Єрусалима. Титул латинський патріарх Єрусалима було відновлено як чинний пост для єпископа Джузеппе Валерги.
17 січня 1848 року латинського патріарх урочисто в'їхав до Єрусалиму і з цього часу офіційним місцем розташування кафедри латинської патріархії Єрусалиму знову є Храм Гробу Господнього. Кафедра латинського патріарха Єрусалиму розташована в співкафедральному Соборі Найсвятішого Імені Ісуса (кафедральний собор, де знаходиться катедра патріарха, але не патріархії), будівництво якого відбувалось у 1862—1872 роках. Собор є частиною комплексу будівель Латинського патріархату Єрусалима і фактично єпископською церквою Єрусалимського патріарха. Однак з історичних причин, офіційним кафедральним собором Католицької церкви в Єрусалимі вважається Храм Гробу Господнього.
З моменту заснування патріархату в XI столітті було 86 титулярних патріархів. Першим з них був Арнульф Шокський, обраний патріархом в 1099 році. Від червня 2016, коли у відставку у зв'язку з досягненням 75-річного віку подав патріарх Фуад Туаль, пост патріарха вакантний. Апостольським адміністратором патріархату є архієпископ П'єрбаттіста Піццабалла O.F.M., призначений 24 червня 2016 р. Папою Франциском.
Список Патріархів Єрусалимських латинського обряду
- Арнульф Шокський (1099);
- Дагоберт Пізанський (1099–1102);
- Еремар (1102);
- Дагоберт Пізанський (відновлений) (1102–1107);
- Гіббелен Арльський (1107–1112);
- Арнульф Шокський (відновлений) (1112–1119);
- Гармонд з Пікіньї (1119–1128);
- Стефан (1128–1130);
- Вільям I Малінський (1130–1145);
- Фульк Ангулемський (1146–1157);
- Аіальрік Несль (1157–1180);
- Іраклій (1180–1191). Єрусалим втрачено 1187; резиденція патріарха перенесена в Акру:
- Аймаро Монако де Корбіцці (1194–1202);
- Соффредо Ерріко Гаетані (1202–1204);
- Альберт Авогадро (1204–1214);
- Рауль Меренкур (1214–1225);
- Жеральд Лозаннський (1225–1238);
Sede vacante (1238–1240), Жак де Вітрі був обраний, але не розпочав виконувати свої обов'язки;
- Роберт Нантський (1240–1254);
- Жак Панталеон Кур-Пале (1255–1261), майбутній папа римський Урбан IV;
- Вільям II Еджен (1261–1270);
- Томас Аньї Косенцький (1271–1277);
- Іоанн Версальський (1278–1279);
- Еліхуа (1279–1287);
- Микола Анапс (1288–1294).
Акра втрачена 1291 року; резиденція переміщена на Кіпр, а згодом — в Рим після 1374; тільки почесні патріархи до 1847 року.
- невідомо
- Ентоні Бек (1306–1311), також князь-єпископ Дарему в Англії з 1284 до 1310.
- невідомо
- Францисканські кустоси (гросмейстери Ордена Святого Гробу Господнього) утримували титул з 1342 до 1830 року за Папською буллою Gratiam agimus папи римського Климента VI (якщо хтось конкретно не призначався на посаду).
- Петро Палуданус (1329–1342);
- Елі де Набіналь (1342–1348);
- Філіп де Кабассоль (помер 1372);
- Філіп Алансонський (помер 1397);
- Бертран де Шанак (?-1401?);
- невідомо;
- Родріго де Карвахаль (1523–1539);
- невідомо;
- Джованні Антоніо Факінетті (1572–1585), майбутній папа римський Інокентій IX;
- Шипіоне Гонзага (1585?-?);
- Франческо Ченніні де Саламандрі (1618–1645);
- Sede vacante;
- Камілло Массімо (1653–1677);
- Бандіно Панчіатічі (1689–1698?);
- Франческо Мартеллі (1698–1717?);
- невідомо;
- Вінсан Луї Готті (1728–1729);
- Помпео Альдрованді (1729–1734);
- Томмазо Червіні (1734–1751);
- Томмазо де Монкада (1751–1762);
- Георгіус Марія Ласкаріс (1762–1795);
- Мікеле ди П'єтро (1800–1821);
- Франческо Марія Фенці (1816–1829);
- Огастус Фосколо (1830–1847), пізніше латинський патріарх Александрійський, 1847–1860.
Відновлення резиденції латинських патріархів Єрусалима з юрисдикцією (1847).
- Джузеппе Валерга (1847–1872);
- Вінсент Брако (1872–1889);
Відновлено ієрархію латинського патріархату Єрусалима (1889).
Див. також
Примітки
- . credo.pro (англ.). Архів оригіналу за 17 червня 2019. Процитовано 17 червня 2019.
Джерела
- E-G Rey, Les Familles d'outre-mer de du Cange, 1869, Paris, Imprimerie impériale, 998 p., p. 713-7373 (фр.)
- Dictionnaire d’Histoire et de Géographie Ecclésiastique, vol. XXVI, Letouzey et Amé, 1997, p. 1124-1130. (фр.)
- G. Fedalto, La Chiesa latina in Oriente, éd. Mazziana, coll. « Studi religiosi » no 3, Vérone, 3 vol, 1973-1978. (італ.)
- La Chiesa latina in Oriente, vol. 1, 1981 (2eéd. augm.), 671 p.
- La Chiesa latina in Oriente / Hierarchia latina orientis, vol. 2, 2006 (2eéd. augm.), 300 p. ()
- La Chiesa latina in Oriente / Documenti veneziani, vol. 3, 1978, 308 p.
- W. Hotzelt, Kirchengeschichte Palästinas im Zeitalter der Kreuzzüge 1099-1291, éd. Bachem, coll. « Kirchengeschichte Palästinas von der Urkirche bis zur Gegenwart » no 3, Cologne, 1940, 253 p. (нім.)
- B. Hamilton, The Latin Church in the Crusader States : the Secular Church, Londres, Variorum Publications, 1980 (англ.)
- L. de Mas Latrie, « Les Patriarches latins d'Alexandrie », dans Charles-Jean-Melchior de Vogüé, Revue de l'Orient latin, vol. I., Paris, Ernest Leroux, 1893 (réimpr. 1964), 644 p. (ISSN 2017-716X, lire en ligne [archive]), p. 16-44. (фр.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Latinskij patriarh Yerusalimu prelat yepiskopskoyu kafedroyu yakogo ye Latinskij patriarhat Yerusalimu yakij ohoplyuye teritoriyi Izrayilyu Palestini Kipru ta Jordaniyi Latinskij patriarh Yerusalimu Urochiste povernennya latinskogo patriarhu do Yerusalimu 17 sichnya 1848 roku kartina Dzhejmsa Tisso Zasnovniki hrestonosciData zasnuvannya 1099Status arhiyeparhiyaU skladi Rimo katolicka cerkvaPershij predstoyatel Yakiv Pravednij yak pershij hristiyanskij yepiskop Yerusalimu Arnulf Shokskij pershij rimo katolickij patriarh Chinnij predstoyatel P yerbattista PiccaballaCentr YerusalimKafedralnij sobor Hram Grobu Gospodnogo Spivkafedralnij sobor Najsvyatishogo Imeni IsusaLiturgichna mova latinskaCerkovnij kalendar grigorianskijYepiskopiv 2Yeparhij 1Parafij 66IstoriyaHram Grobu Gospodnogo v Yerusalimi oficijne misce roztashuvannya latinskogo patrarhatu Yerusalimu Pislya zahoplennya Yerusalima hrestonoscyami v 1099 roci bula stvorena nova religijna struktura Latinskij patriarhat Yerusalima yakij mav dopovnyuvati timchasovu strukturu Yerusalimske korolivstvo Titul Yerusalimskogo patriarha z 1099 roku ye najstarishim sered latinskih patriarhiv i ce yedinij titul sered cerkov sho pidporyadkovuyutsya Kongregaciyi Shidnih Cerkov yakij posidaye yepiskop Rimo katolickoyi cerkvi Patriarh Yerusalimu ne ocholyuye okremu Cerkvu svogo prava sui iuris a radshe ye yepiskopom Rimo katolickoyi cerkvi iz postijnim privileyem nositi pochesnij titul patriarha podibno do patriarhiv Veneciyi Lisabona ta Ost Indiyi Zgidno zi statutom latinskij patriarh Yerusalimu ye Velikim magistrom Yerusalimskogo Ordenu Svyatogo Grobu Gospodnogo Patriarh ye takozh chlenom Radi Shidnih Katolickih patriarhiv Nini latinskij patriarh Yerusalima yeparhialnij yepiskop katolikiv latinskogo obryadu na Svyatij zemli vklyuchayuchi Jordaniyu ta Kipr Latinskij Patriarh Yerusalimu vikonuye svoyi funkciyi v Patriarhati yakij narahovuye 67 parafij z pastvoyu yaka v 2018 roci nalichuvala 313 tisyach prihozhan KafedraBazilika Svyatogo Lavrentiya za murami rezidenciya latinskogo patriarha Yerusalimu v Rimi z 1374 po 1847 rik V 1187 roci pislya vtrati hrestonoscyami Yerusalimu patriarsha kafedra bula peremishena v novu stolicyu korolivstva Sen Zhak d Akr 1291 roku pislya vtrati hrestonoscyami Akri na Kipr Pislya rozgromu Kiprskogo korolivstva u vijni z genuezcyami i vzyattya v polon kiprskogo korolya P yera II de Luzinyan latinskij patriarh vidmovivsya zalishatis na Kipri i v 1374 roci kafedra bula perenesena v Rim de perebuvala protyagom 1374 1847 rokiv V Rimi rezidenciya patriarha Yerusalimu mistilas v Bazilici Svyatogo Lavrentiya za murami i do 1847 roku priznachalis lishe pochesni patriarhi yaki ne keruvali yakoyus cerkovnoyu strukturoyu 23 lipnya 1847 papa Pij IX opublikuvav Apostolske poslannya pro vidnovlennya Latinskogo Patriarhatu Yerusalima Titul latinskij patriarh Yerusalima bulo vidnovleno yak chinnij post dlya yepiskopa Dzhuzeppe Valergi Spivkafedralnij Sobor Presvyatogo Imeni Isusa v Yerusalimi 17 sichnya 1848 roku latinskogo patriarh urochisto v yihav do Yerusalimu i z cogo chasu oficijnim miscem roztashuvannya kafedri latinskoyi patriarhiyi Yerusalimu znovu ye Hram Grobu Gospodnogo Kafedra latinskogo patriarha Yerusalimu roztashovana v spivkafedralnomu Sobori Najsvyatishogo Imeni Isusa kafedralnij sobor de znahoditsya katedra patriarha ale ne patriarhiyi budivnictvo yakogo vidbuvalos u 1862 1872 rokah Sobor ye chastinoyu kompleksu budivel Latinskogo patriarhatu Yerusalima i faktichno yepiskopskoyu cerkvoyu Yerusalimskogo patriarha Odnak z istorichnih prichin oficijnim kafedralnim soborom Katolickoyi cerkvi v Yerusalimi vvazhayetsya Hram Grobu Gospodnogo Z momentu zasnuvannya patriarhatu v XI stolitti bulo 86 titulyarnih patriarhiv Pershim z nih buv Arnulf Shokskij obranij patriarhom v 1099 roci Vid chervnya 2016 koli u vidstavku u zv yazku z dosyagnennyam 75 richnogo viku podav patriarh Fuad Tual post patriarha vakantnij Apostolskim administratorom patriarhatu ye arhiyepiskop P yerbattista Piccaballa O F M priznachenij 24 chervnya 2016 r Papoyu Franciskom Spisok Patriarhiv Yerusalimskih latinskogo obryaduArhiyepiskop P yerbattista Piccaballa latinskij patriarh Yerusalima z 2020 roku Arnulf Shokskij 1099 Dagobert Pizanskij 1099 1102 Eremar 1102 Dagobert Pizanskij vidnovlenij 1102 1107 Gibbelen Arlskij 1107 1112 Arnulf Shokskij vidnovlenij 1112 1119 Garmond z Pikinyi 1119 1128 Stefan 1128 1130 Vilyam I Malinskij 1130 1145 Fulk Angulemskij 1146 1157 Aialrik Nesl 1157 1180 Iraklij 1180 1191 Yerusalim vtracheno 1187 rezidenciya patriarha perenesena v Akru Sede vacante 1191 1194 Ajmaro Monako de Korbicci 1194 1202 Soffredo Erriko Gaetani 1202 1204 Albert Avogadro 1204 1214 Raul Merenkur 1214 1225 Zherald Lozannskij 1225 1238 Sede vacante 1238 1240 Zhak de Vitri buv obranij ale ne rozpochav vikonuvati svoyi obov yazki Robert Nantskij 1240 1254 Zhak Pantaleon Kur Pale 1255 1261 majbutnij papa rimskij Urban IV Vilyam II Edzhen 1261 1270 Tomas Anyi Kosenckij 1271 1277 Ioann Versalskij 1278 1279 Elihua 1279 1287 Mikola Anaps 1288 1294 Akra vtrachena 1291 roku rezidenciya peremishena na Kipr a zgodom v Rim pislya 1374 tilki pochesni patriarhi do 1847 roku nevidomo Entoni Bek 1306 1311 takozh knyaz yepiskop Daremu v Angliyi z 1284 do 1310 nevidomo Franciskanski kustosi grosmejsteri Ordena Svyatogo Grobu Gospodnogo utrimuvali titul z 1342 do 1830 roku za Papskoyu bulloyu Gratiam agimus papi rimskogo Klimenta VI yaksho htos konkretno ne priznachavsya na posadu Petro Paludanus 1329 1342 Eli de Nabinal 1342 1348 Filip de Kabassol pomer 1372 Filip Alansonskij pomer 1397 Bertran de Shanak 1401 nevidomo Rodrigo de Karvahal 1523 1539 nevidomo Dzhovanni Antonio Fakinetti 1572 1585 majbutnij papa rimskij Inokentij IX Shipione Gonzaga 1585 Franchesko Chennini de Salamandri 1618 1645 Sede vacante Kamillo Massimo 1653 1677 Bandino Panchiatichi 1689 1698 Franchesko Martelli 1698 1717 nevidomo Vinsan Luyi Gotti 1728 1729 Pompeo Aldrovandi 1729 1734 Tommazo Chervini 1734 1751 Tommazo de Monkada 1751 1762 Georgius Mariya Laskaris 1762 1795 Sede vacante 1795 1800 Mikele di P yetro 1800 1821 Franchesko Mariya Fenci 1816 1829 Ogastus Foskolo 1830 1847 piznishe latinskij patriarh Aleksandrijskij 1847 1860 Vidnovlennya rezidenciyi latinskih patriarhiv Yerusalima z yurisdikciyeyu 1847 Dzhuzeppe Valerga 1847 1872 Vinsent Brako 1872 1889 Vidnovleno iyerarhiyu latinskogo patriarhatu Yerusalima 1889 Luyidzhi P yavi 1889 1905 Sede vacante 1905 1907 1907 1919 Luyidzhi Balasina 1920 1947 Sede vacante 1947 1949 Alberto Gori 1949 1970 Dzhakomo Dzhuzeppe Beltritti 1970 1987 Mishel Sabbah 1987 2008 2008 2016 Sede vacante 2016 2020 z 24 zhovtnya 2020 Div takozhPatriarh Veneciyi Patriarh LisabonaPrimitki credo pro angl Arhiv originalu za 17 chervnya 2019 Procitovano 17 chervnya 2019 DzherelaE G Rey Les Familles d outre mer de du Cange 1869 Paris Imprimerie imperiale 998 p p 713 7373 fr Dictionnaire d Histoire et de Geographie Ecclesiastique vol XXVI Letouzey et Ame 1997 p 1124 1130 fr G Fedalto La Chiesa latina in Oriente ed Mazziana coll Studi religiosi no 3 Verone 3 vol 1973 1978 ital La Chiesa latina in Oriente vol 1 1981 2eed augm 671 p La Chiesa latina in Oriente Hierarchia latina orientis vol 2 2006 2eed augm 300 p ISBN 88 85073 77 8 La Chiesa latina in Oriente Documenti veneziani vol 3 1978 308 p W Hotzelt Kirchengeschichte Palastinas im Zeitalter der Kreuzzuge 1099 1291 ed Bachem coll Kirchengeschichte Palastinas von der Urkirche bis zur Gegenwart no 3 Cologne 1940 253 p nim B Hamilton The Latin Church in the Crusader States the Secular Church Londres Variorum Publications 1980 angl L de Mas Latrie Les Patriarches latins d Alexandrie dans Charles Jean Melchior de Vogue Revue de l Orient latin vol I Paris Ernest Leroux 1893 reimpr 1964 644 p ISSN 2017 716X lire en ligne archive p 16 44 fr