Моріс де Вламінк

Моріс де Вламінк (фр. Maurice de Vlaminck; 4 квітня 1876, Париж — 11 жовтня 1958, Рюей-ла-Гадельєр) — відомий французький живописець — постмодерніст, малювальник й графік, засновник експресіонізму в середовищі фовістів, літератор. Учасник Всесвітньої виставки у Парижі 1937 року, бієнале у Венеції 1954 року. Автор двадцяти романів, еротичних оповідань, поем та есе.

Моріс де Вламінк
Maurice de Vlaminck
Народження	4 квітня 1876(1876-04-04) Париж
Смерть	11 жовтня 1958(1958-10-11) (82 роки)
	Рюей-ла-Гадельєр
Поховання	Q110339555?^[1]
Національність	француз
Країна	Франція
Жанр	пейзаж
Навчання	Анрі Рігаль, Андре Дерен
Діяльність	художник, письменник, скульптор, поет, рисувальник, кераміст, художник-гравер, унаочнювач
Напрямок	фовізм і кубізм
Роки творчості	1893 — 1958
Відомі учні	^d і ^d
Твори	^d, Q17490919? і Q17490930?
У шлюбі з	^d^[3]
Діти	^d^[4] і Q127220421?^[5]
Роботи в колекції	^d, Художній інститут Чикаго, ^d, Музей Тіссен-Борнемісса, Фінська національна галерея, Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк)^[6], Тейт, Національна галерея Вікторії, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Національна галерея Канади, Музей мистецтва Метрополітен^[7], Королівський музей витончених мистецтв, ^d, Міський музей (Амстердам)^[8], Музей Бойманса - ван Бенінгена, ^d, ^d, ^d, ^d, Художній музей Базеля, ^d, Далласький музей мистецтв, Художня галерея Нового Південного Уельсу, Державний музей мистецтв, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, Ермітаж, Національний музей західноєвропейського мистецтва, Токіо, Національний музей образотворчого мистецтва, Музей мистецтв Індіанаполіса, Музей образотворчих мистецтв, ^d, Баварські державні колекції картин, Художня галерея Єльського університету, Музей мистецтва Сан-Паулу, Національний музей мистецтва, архітектури і дизайну, Клівлендський музей мистецтв, Національний музей сучасного мистецтва, Детройтський інститут мистецтв, ^d, ^d, ^d, Женевський музей мистецтва і історії, Національний музей мистецтв Румунії, ^d, Національний музей Сербії, ^d, Художній музей Мілвокі, Художній музей Сієтла, Національна галерея Ірландії, Художній музей Сент-Луїса, ^d, ^d, ^d, Художній музей Брукс, ^d, ^d, ^d, ^d, Художній музей Вірджинії, Музей д'Орсе, ^d, ^d, ^d, Художня галерея і музей Келвінгроув, ^d, Бостонський музей образотворчих мистецтв, ^d, ^d, Ашмолеан музей, Державна картинна галерея (Карлсруе), Державна галерея мистецтв (Штутгарт), Гамбурзька картинна галерея, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, Паризький міський музей сучасного мистецтва, Національний музей у Варшаві, Національний музей у Кракові, ^d, Королівські музеї витончених мистецтв^[9], Ліонський музей красних мистецтв, Гетеборзький художній музей, ^d, Галерея мистецтв Вокера, ^d, Художня галерея Вінніпега, Стара національна галерея, Музей Фолькванг, ^d, ^d, Нова національна галерея, ^d, Музей Вальрафа-Ріхарца, ^d, Нантський музей образотворчого мистецтва, ^d, ^d, Музей образотворчих мистецтв (Бордо), ^d, ^d, ^d, Альбертіна, ^d, ^d, Бременська картинна галерея, ^d, ^d, Національна галерея, Гай (музей мистецтва), ^d, ^d, ^d, ^d^[10]^[11], ^d^[12], ^d, Бруклінський музей, Тель-Авівський музей мистецтв, ^d, Музей Фабра, Монреальський музей красних мистецтв, ^d, Музей сучасного мистецтва (Труа), ^d, Балтиморський музей мистецтв, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d і ^d
Моріс де Вламінк у Вікісховищі
Роботи у  Вікіджерелах

Біографія

Молоді роки

Моріс народився на вулиці П’єра Леско у Парижі. Його батько Едмонд Жульен, уроженець Фландрії, був викладачем скрипки, його мати Жозефін Каролін Грілле переїхала до Парижу з Лотарингії і викладала фортепіано. У 1878 році родина Вламінків переїздить до Везіна, неподалік від ріки Сени. Дитячі враження стосовно річки у подальшому відобразилися у творчості Моріса.

Батьки ж намагалися долучити майбутнього художника до музики. Він засвоїв музичну грамоту, навчився грати на скрипці.

У 1892 році, у 16 років, після закінчення навчання у школі Моріс вирішив займатися спортивною кар'єрою. Він стає велогонщиком. Однак після того, як Вламінк перехворів на тиф, він залишив заняття велосипедним спортом. Щоб заробити на життя, Моріс грає у циганському оркестрі, дає уроки музики, а в 1898—1899 роки пробує свої сили у журналістиці.

Живописець

Вперше живописом де Вламінк починає займатися ще у 1893 році. Проте спеціальної освіти він не отримав. Пізніше Моріс брав уроки малювання у майстрів Анрі Рігаля та Робишона.

У ранніх роботах Вламінка відчувається вплив Ван Гога. Від нього Вламінк перейняв нервове спрямування штриха, пастоподібну манеру нанесення фарби на полотно. Це проявилося у картинах «Татечко Бужу» 1900 року, «Інтер'єр» (1900—1904 роки) та ін.

Деякий час Моріс працював з талановитим художником Андре Дереном. Вони зняли майстерню на острові Шату на Сені, створивши там так звану школу Шату. Моріс знайомиться тут з Анрі Матіссом. Разом з іншими художниками (Ж. Браком, Рауль Дюфі, О. Фрієзом) вони стають основою нового напрямку у живопису під назвою «фовізм» (з франц. фовісти = дикуни).

З 1904 року у своїх картинах, які зображували пейзажі, Вламінк (як і інші фовісти) подкоряв форму кольору. Він писав їх практично без контурів, начебто звільняючи колір, відмовлявся від традиційної перспективної побудови картин. Моріс де Вламінк почитає виставляти свої роботи у галереї Берти Вейль, осінньому салоні та «салоні Незалежних». Особливу увагу глядачів прикували картини «Оливкові дерева» (1905 рік), «Ландшафт з червоними деревами» (1906). Після цього Моріс став відомим. Багато картин Вламінка було придбано маршаном Амбруазом Волларом, відомим французом-власником художньої галереї. У 1907 році Воллар організував першу персональну виставку художника з метою популяризації митця і підвищення ціни на його твори.

У цей час Моріс Вламінк знайомиться з творчістю Поля Сезанна, під влпивом якого виробляє власний стиль. Він відрізнявся спрощеним геометризованим трактуванням зображуваних предметів із використанням яскравих контрастних кольорів. У цій манері виконані картини пейзаж «Шату» (1907), « Будинок з тентом» (1920). Водночас у художника виникає інтерес до кубізму. У Вламінка починають домінувати уривчасті сині та зелені відтінки, а площина та простір стають уніфікованими («Автопортрет», 1910). Але незабаром Вламінк відходить від кубізму.

Участь у Першій світовій війні, пережиті страждання суттєво вплинули на світосприйняття Моріса де Вламінка. Він повертається до експресивної техніки живопису, яка більш відображала його темперамент. Комерційні виставки у галереї Дрюе у 1919 році приносять йому матеріальний успіх. Тоді картин було продано на 10 тисяч франків. Вламінк купує будинок у Вальмондуа, наподолік від Парижа, але вже у 1925 році переїздить до провінції у Рюей-ла-Гадельєр. У цей період поширеними сюжетами Варлінка стають путівці, поля пшениці, окремі будинки, вулички з поодинокими перехожими. Художник дедалі більше використовує кіновар, чорні та білі кольори, застосовує асиметричні композиції, дробові мазки, неспокійні та нервові ритмічні повтори («Продаж вина», 1924), «Старе дерево», 1939). Сюжетні мотиви із зазначеним контрастом світла викликали відчуття неспокою та нестійкості. Все це надавало картинам Вламінка трагічності, відчуття близької біди, незрозумілої тривоги.

Після окупації Франції фашистською Німеччиною у 1940 році Вламінк переїздить до Нормандії, але незабаром повертається до Рюей-ла-Гадельєра. Тут він вступає до Ліги антифашистів. У 1941 році Вламінк разом з іншими французькими художниками відвідав Німеччину. Після війни Вламінк представ перед Особливим судом, який звинуватив його у колабораціонізмі. І хоча Вламінка виправдали, він вже не мав колишнього авторитету.

Але художник продовжував працювати. У 1954 році до нього повернулася увага, йому навіть доручили представляти Францію на бієнале у Венеції. У 1956 році відбулася остання прижиттєва виставка Моріса де Вламінка.

Примітки

1. https://www.landrucimetieres.fr/spip/spip.php?article3088
2. RKDartists
   d:Track:Q17299517
3. Departmental archives of Eure-et-Loir
   d:Track:Q19606436
4. Зведений список імен діячів мистецтва — 2021.
   d:Track:Q110250907d:Track:Q2494649
5. https://www.maisonvlaminck.fr/maison-vlaminck/
6. http://www.moma.org/collection/works/37799
7. https://www.metmuseum.org/art/collection/search/459170
8. Paysage
9. https://www.fine-arts-museum.be/nl/de-collectie/artist/de-vlaminck-maurice-1
10. https://hedendaagsesieraden.nl/2023/12/24/say-hello-wave-goodbye/#
11. Vase bleu, jaune, vert et rouge — 1950.
13. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
14. artist list of the National Museum of Sweden — 2016.
    d:Track:Q16323066d:Track:Q22681075
15. datos.bne.es: El portal de datos bibliográficos de la Biblioteca Nacional de España — 2011.
    d:Track:Q50358336
16. Clement, Russell T. (1994). Les Fauves: A Sourcebook (English) . Greenwood Publishing Group. с. 341. ISBN . {{}}: Перевірте значення |isbn=: недійсний символ ()
17. Melikian, Melikian (11 липня 2008.). "Vlaminck: Expressing mood with color". International Herald Tribune (English) . {{}}: |access-date= вимагає |url= ()
18. Freeman, Judi та ін. (1990). The Fauve Landscape (English) . Abbeville Press. с. 319. ISBN . {{}}: Перевірте значення |isbn=: недійсний символ (); Явне використання «та ін.» у: |first= ()

Джерела

• Melikian, Souren. «Vlaminck: Expressing mood with color», International Herald Tribune, 11 July 2008. Retrieved 13 July 2008.
• Freeman, Judi, et al. The Fauve Landscape, Abbeville Press, 1990. ISBN
• Clement, Russell T. (1994). Les Fauves: A Sourcebook. Greenwood Publishing Group. ISBN 0-313-28333-8.

Посилання

• Works by Maurice de Vlaminck