Миха́йло Льво́вич Гли́нський власного герба (нар. 1467 — пом. 24 вересня 1534) — князь з русько-татарського роду Глинських, магнат, воєначальник; державний діяч Великого князівства Литовського і Великого князівства Московського.
Глинський Михайло Львович пол. Michał Gliński | ||
| ||
---|---|---|
Народження: | 1470 Турів, Троцьке воєводство, Велике князівство Литовське | |
Смерть: | 15 вересня 1534 Москва, Велике князівство Московське | |
Країна: | Велике князівство Литовське | |
Релігія: | православна церква | |
Рід: | Глинські | |
Батько: | (Глинський Лев Борисович) | |
Діти: | (Василь Михайлович Глинський), невідома дочка |
Життєпис
Молоді роки
Походив зі старшої гілки князів Глинських.
Мав великі земельні маєтності на Чернігівщині, Київщині та в Білорусі.
За молодих років перебував за кордоном (Саксонія, Італія), де прийняв католицтво. Навчався в Німеччині, був при дворі імператора Максиміліана Габсбурга, служив в Альбрехта, курфюрста саксонського.
Кар'єрний зліт при великолитовському дворі
У 1499—1507 роках служив маршалком двору литовського великого князя Олександра Ягеллончика. Здобувши значний вплив при дворі, підтримував православних вельмож, 1505 року продав Мацею з Потока (Потоцькому) село Притулянку на Підляшші.
Через великий вплив на великого князя Михайлу Львовичу почали заздрити пани-литвини, зокрема Іван Заберезинський, з яким 1503 року Глинський судився через спробу вбивства.
Уславився перемогами над татарами. Після смерті Олександра Ягеллона Глинського звинуватили в його отруєнні, через що його новий польський король і великий литовський князь Сигізмунд І усунув з державних посад.
Повстання Михайла Глинського
Разом з братами Василем та (Іваном) в 1508 році (очолив повстання) групи феодалів (за підтримки Московського царства), невдоволених пануванням литовської знаті. 2 лютого Глинський здійснив «наїзд» на двір свого ворога Яна Заберзинського біля Гродно та вбив його. Після цього вернувся у свої володіння на Поліссі які стали базою для повсталих.
З Турова загін повстанців, який очолював пішов на Слуцьк, обороною якого командувала вдова слуцького князя (Семена Михайловича), (Анастасія). Згідно Стрийковського Глинський послав війська на Слуцьк оскільки хотів одружитися з княгинею Анастасією, з якою в нього нібито був роман. Однак ці пізніші відомості не знаходять відображення в сучасних повстанню джерелах.
У березні 1508 року Михайло Глинський налагодив дипломатичні контакти з московським князем Василем ІІІ, який обіцяв прийняти його під свою владу з усіма містами які князю вдастся здобути. На момент повстання Глинського між Москвою та Литвою уже велась війна, яка почалась у 1507 році. Тим не менше до того як на допомогу Глинським у червні 1508 року прийшла московська армія їм вдалось здобути лише місто Мозир, намісником якого був родич Глинських . З Мозира загони Глинського вирушили на Мінськ, який безуспішно облягали до приходу туда польського-литовського війська під керівництвом Сигізмунда І на початку червня 1508 року, після чого вирушили під Оршу де стояли війська московитів. Не прийнявши бою Глинський з московськими воєводами перейшов через Дніпро та в липні 1508 року втік до Москви.
У Московії
Перейшовши у Велике князівство Московське, Михайло Львович дістав звання боярина і великі земельні маєтності.
Глинський відзначився як воєначальник у боротьбі проти нападів татарських орд. Був інціатором і активним учасником Смоленських походів 1512—1522 років. Невдоволений своїм становищем у Московії (великий князь буцімто обіцяв Глинському місто Смоленськ), 1514 року намагався перейти на бік Литви, за що був ув'язнений.
Звільнений з тюрми 1526 року у зв'язку з одруженням Василія ІІІ з його племінницею Оленою Глинською й отримав у вотчину Стародуб Ряполовський. Після смерті великого князя Василія ІІІ за регенства своєї племінниці грав чільну роль в управлінні державою. Брав участь у боротьбі боярських груп за владу. У 1534 році фаворит Олени Глинської, князь Овчина-Оболенський звинуватив Глинського в тому що він отруїв Василя ІІІ. Через це у липні 1534 року Глинський знову був ув'язнений, і помер у тюрмі через кілька тижнів, 15 вересня. Був похований в Троїцькій лаврі Олександрівської Слободи.
Сім'я
Був одружений з княгинею Оленою Іванівною Телепневою-Оболенською, дочкою Івана Васильовича Німого-Оболенського. Діти від цього шлюбу:
- Василь Михайлович (?—1565) — московський боярин, воєвода.
- дочка, яка була дружиною князя (?—1568)
Історична пам'ять
У сучасній Україні — найвідоміший з династії Глинських, чому сприяла прижиттєва та посмертна слава блискучого ренесансного правителя. Фігурує в десятках поетичних та прозових творів. В українській історіографії XIX—XX століть увійшло в традицію змальовувати Глинського як оборонця національних інтересів руських земель у Великому князівстві Литовському, виразником настроїв місцевої православної аристократії.
Примітки
- W. Pociecha. Gliński Michał (zm. 1534)… — S. 65-67.
- Kowalska H. Potocky Jakub h. Pilawa (zm. 1551) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — Tom XXVIII/1. — Zeszyt 116. — S. 17. (пол.)
- М. Грушевський. Історія України-Руси. — Т. IV. — С. 282.
- Halina Kowalska, Jerzy Wiśniewski. Olelkowicz Jerzy (Jurij Semenowicz) (Aleksandrowicz) Michał (ok. 1492—1542) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1978. — t. ХХІІІ/4, zeszyt 99. — S. 741—743. (пол.)
- W. Pociecha. Gliński Michał (zm. 1534)… — S. 68-69.
Джерела та література
- Русина О. В. Глинський Михайло Львович [ 16 січня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 116. — .
- М. Грушевський. Історія України-Руси. — Т. IV.
- Кром М. М. Між Руссю та Литвою. Прикордонні землі у системі російсько-литовських відносин кінця XV – першої третини XVI ст. – 2-ге вид., випр. та доп. – Москва: Квадриґа; Об’єднана редакція МВС Росії, 2010. – 320 с.
- Д. Журавльов. В. Хто є хто в українській історії. — Х.: Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля», 2011. — 416 с.
- W. Pociecha. Gliński Michał (zm. 1534) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Kraków — Warszawa, 1959: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom VIII/2, zeszyt 37. — S. 65-69. (пол.)
Посилання
- Велика радянська енциклопедія [ 11 квітня 2008 у Wayback Machine.](рос.)
Це незавершена стаття про особу. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет