Митрофанов Володимир Іванович

Володи́мир Іва́нович Митрофа́нов (11 квітня 1929, Київ — 24 грудня 1998, там само), український перекладач художньої літератури (головним чином з англійської), член Спілки письменників СРСР.

Митрофанов Володимир Іванович
Народився	11 квітня 1929(1929-04-11) Київ
Помер	24 грудня 1998(1998-12-24) (69 років) Київ
Поховання	Лісове кладовище (Київ)
Громадянство	СРСР →  Україна
Національність	росіянин
Діяльність	перекладач, редактор
Мова творів	українська
Роки активності	1960—1998
Напрямок	художній переклад
Премії	Премія імені Максима Рильського

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Митрофанов.

По закінченні романо-германського факультету (1954 рік) та аспірантури (1957 рік) Київського університету працював редактором, завідувачем редакції видавництва «Молодь», завідувачем редакції перекладної літератури, заступником головного редактора видавництва «Дніпро». З 1978 року — завідувач відділу прози капіталістичних країн журналу «Всесвіт».

Переклади прози

(переважно з англійської, вийшло майже 40 книжок):

• Ходжа Ахмад Аббас. (1959)
• Грехем Грін. «Капітан і ворог» (195?)
• Ерскін Колдуелл. «Біля свого порога» (195?)
• Ернест Хемінгуей. (спільно з М. Пінчевським, 196?)
• Пітер Абрагамс. «Загибель Майкла Удомо» (1961, 2 вид. 1967)
• Арна Бонтан, Ленгстон Х'юз. «Діти з гаїті» (1962, 2 вид. «Попо і Фіфіна — діти з Гаїті» — 1977)
• Марк Твен, Чарлз Дадл Уорнер. «Позолочений вік» (спільно з Н. Калачевською, 1963)
• Ерскін Колдуелл. «Лампа горить цілу ніч» (1963)
• Джонатан Свіфт. «Мандри Гуллівера» (1965)
• Чинуа Ачебе. «Втрачений спокій» (1965)
• Роберт Уейд. «Дивовижна історія Мері Стенз» (1966)
• Ернест Хемінгуей. Зб. оповідань та інші новели» (1968)
• Вільям Айріш. «Строк минає на світанку» (1968)
• Гаррієт Бічер-Стоу. «Хатина дядька Тома» (1969)
• Ернест Хемінгуей. «Весняні води» (1970)
• Трумен Капоте. «З холодним серцем» (1970)
• Реймонд Чандлер. «Олівець» (1971)
• Альва Бессі. «Символ» (1972)
• Пітер Абрагамс «На поклик волі» (1973)
• Ернест Хемінгуей. «Старий і море», «Прощавай, зброє» (1974)
• Ернест Хемінгуей. «Острови в океані» (1976)
• Трумен Капоте. «Лугова арфа», «Сніданок у Тіффані» (1977)
• Ернест Хемінгуей. «За нашого часу», «Чоловіки без жінок» (1979)
• Ернест Хемінгуей. «Переможець нічого не здобуває» (1980)
• Томас Майн Рід. «Вершник без голови» (1983)
• Морріс Уест. «Репортаж» (1982)
• Норман Льюїс. «Сицилійський фахівець» (1984)
• Марк Твен. «Пригоди Тома Соєра» (1986)
• Роберт Пенн Воррен. «Все королівське військо» (1986)
• Джеймс Метью Баррі. «Пітер Пен і Венді» (1987)
• Рей Д. Бредбері. «Найкращий із часів», «Винятково досконале вбивство», «Друг Ніколаса Ніклбі — мій друг», «Одної неминущої весни», «Прощавай, літо», «Кульбабове вино» (1987)
• Рей Д. Бредбері. «Смерть — діло самотнє» (1988)
• Стівен Кінг. «Мертва зона» (1988)
• Ернест Хемінгуей. «Райський сад» (1989)
• Агата Крісті. «Труп у бібліотеці» (198?)
• Грехем Грін. «Монсеньйор Кіхот» (1993)
• Роберт Блох. «Плащ» (1993)
• Абрагам Мерріт. «Ляльки мадам Менділіп» (1993, рос. і укр. мовами)
• Девід Селтцер. «Знамення» (1995)

Переклади драматургії

(п'єси, поставлені у театрах України):

• Джон Міллінгтон Сінг. «Герой Західного краю» (з англ., 197?)
• Ніл Саймон. «Хочу зніматися в кіно» (з англ. 1994)
• Бертольт Брехт. «Кар'єра Артуро Уї» (з нім., 1978), «Кавказьке крейдяне коло» (з нім., 198?)

Нагороди

1998 — лауреат літературної премії ім. М. Рильського — «за переклади класиків американської літератури Марка Твена, Е. Гемінґвея, Р. П. Воррена».

Висловлювання

«Недарма ж кажуть, що справжній художній переклад стає надбанням тієї літератури, мовою якої його здійснено»

— Тригуб А. М. Перекладацька стратегія Володимира Митрофанова: мовностилістичний аспект

Сім'я

Перший шлюб:

• дружина (1954—1968) Васильєва Азана Борисівна (9 лютого 1931 — 23 грудня 2014) — лікар
  • син Васильєв Олександр Володимирович (нар. 20 січня 1955) — музикознавець, радіожурналіст
  • дочка Сидоренко Олена Володимирівна (нар. 24 квітня 1961) — журналіст, редактор телебачення

Другий шлюб:

• дружина (з 1969) Митрофанова (уродж. Ландо) Валентина Яківна (нар. 6 вересня 1944) — редактор, журналіст
  • дочка Митрофанова Галина Володимирівна (нар. 14 січня 1971)

Бібліографія

• Лісняк Ю. Хист перекладача // ЛУ. — 1983, 24 лютого
• Зернецька О. Не втратити й відтінків // Друг читача. — 1983, 10 березня
• Чайковський Б. Володимиру Митрофанову — 60 // ЛУ. — 1989, 20 липня
• Володимир Іванович Митрофанов. [Некролог] // Все­світ. — 1999. № 7.
• Тригуб А. М. Перекладацька стратегія Володимира Митрофанова: мовностилістичний аспект // Science and Education a New Dimension. Philology, III(15), Issue: 68. — К.: Інститут філології КНУ ім. Т.Шевченка. — 2015 [ 23 листопада 2018 у Wayback Machine.]
• Тригуб А. М. Рецензійне мистецтво Володимира Митрофанова // Мовні і концептуальні картини світу. - 2015. - Вип. 51. - С. 567-575 [ 21 січня 2022 у Wayback Machine.]

Джерела

• Митрофанов Володимир^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Прес-центр^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Літературна премія ім. М. Рильського [ 23 серпня 2011 у Wayback Machine.]
• Ткаченко В. І. Митрофанов Володимир Іванович [ 10 серпня 2020 у Wayback Machine.]
• Тригуб А. М. Рецензійне мистецтво Володимира Митрофанова // Мовні і концептуальні картини світу. — 2015. — Вип. 51. — С. 567—575 [ 21 січня 2022 у Wayback Machine.]
• Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України. Опис особового фонду В. І. Митрофанова. [ 21 січня 2022 у Wayback Machine.]