Мефістофель

Мефісто́фель (англ. Mephisto-Philes, Mephistophilis) – одне з імен Сатани. У чаклунстві відомий як, Люцифу́г Рофока́л (Lucifuge Rofocale), Фокало́р (Focalor) та Ма́йстер Леона́рд (Master Leonard).

Статуя Мефістофеля (скульптор Антокольський Марк)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: .

Ймення

Ймення «Мефістофель», грецького походження — «той, що ненавидить світло», від "με" — не, "φος" — світло і "φέλης" — люблячий; за іншою версією, древньоєврейського походження — від "מפץ" — той, що розносить (той, що розповсюджує) і "טפל" — скверна, гріх, порок. З'явилось в епоху Ренесансу, з того часу використовується як альтернатива іменам Люцифера.

Зовнішність

Американський співак к. 19 ст. Морріс В. Морріс у ролі Мефістофеля

Вигляд Мефістофеля має достатньо яскраво виражені риси, через що навіть використовуються вирази «мефістофелівська зовнішність», «мефістофелівский профіль», «мефістофелівська борідка», та ін.

Це різкі кутасті риси, гострий ніс, вилиці, борідка-еспаньйолка. У зв'язку з великою кількістю популярних оперних постановок на тему Фауста в 19 ст., виконавці ролей Мефістофеля в яких гримувались приблизно однаково, цей зовнішній вигляд виявивився достатньо «на слухові».

В обличчі Семюела Спейда було щось мефістофелівське: довге кістляве загострене підборіддя, постійно підняті куточки губ, глибокий трикутний виріз ніздрів, брови урозліт над двома складками, з яких стирчав гачкуватий ніс, та клинчик короткого світло-русявого волосся поміж великими залисинами. Звичайними, а не розкосими, як варто було очікувати, були тільки його карі очі. (Дешилл Гемметт. «Мальтійський сокіл»)

Таким, що надовго запам'ятовується, було виконання Шаляпіна. Продавалися фотолистівки із зображеннями співаків. Саме оперна подача зовнішності диявола частково вплинула на Булгакова при створенні Волянда у «Майстрі і Маргариті».

Карнавальний костюм Мефістофеля — червоне трико, плащ і гостровуха шапочка.

Голос

В операх партію Мефістофеля, як правило, виконував низький чоловічий голос (бас, баритон). Вираз «мефістофелівський регіт» чи «мефістофелівський смішок» виникало саме завдяки цьому — артистичне акцентування, оперне виконання змушували запам'ятати цей сатанинський сміх.

Найвідоміша арія Мефістофеля — куплети з опери «Фауст» Шарля Гуно («Le veau d'or est toujours debout»).

В літературі

Погруддя (1903) роботи в Єкатеринбурзькому музеї образотворчих мистецтв

Фольклор і художня література різних країн і народів нерідко використовували мотив підписання союзу між демоном — духом зла і людиною. Інколи поетів приваблювала історія «падіння», «вигнання з раю» біблійного сатани, інколи — його бунт проти Бога (Дж. Мільтон, Дж. Г. Байрон, М. Ю. Лермонтов). Побутували і фарси, близькі до фольклорних джерел, дияволу в них давали місце бешкетника, веселого обманщика, який часто провалювався у задумах. Саме у такій ролі Мефістофель виступає частіше. У філософській трагедії Ґете, що переосмислив мотиви німецької народної легенди, Мефістофель — компаньйон Фауста. До образу Мефістофеля звертався О. С. Пушкін.

Мефістофель — чорт у Ф. М. Достоєвського («Брати Карамазови») і Т. Манна («Доктор Фаустус») — утілення морального нігілізму. Мефістофель — Воланд та його свита М. Булгакова («Майстер і Маргарита») — гротескні духи зла, викривачі, що виявляють пороки. «Записки кирпатого Мефістофеля» В. Винниченка.

Детальніше див.: Йоганн Фауст

В образотворчому мистецтві

Образ Мефістофеля надихав таких художників, як Ежен Делакруа, Михайло Врубель та інші.

Опери про Мефістофеля

Детальніший список музичних творів див.: Йоганн Фауст

• Луї (Людвиг) Шпор: Фауст (Faust) (Опера, 1818)
• Гектор Берліоз: Осудження Фауста (La Damnation de Faust) (Ораторія, 1845-46)
• Роберт Шуман: Сцени з «Фауста» Ґете (Szenen aus Goethe's Faust) для голосу, хору та оркестру, 1844—1853
• Шарль Гуно: Фауст (Faust) (Опера, 1859)
• Арріго Бойто: Мефістофель (Mefistofele) (Опера, 1868)
• Ферруччо Бузоні: Доктор Фауст (Doktor Faust) (Опера, 1916-25)

Література

• Легенда про докторе Фауста. Вид. підготував В. М. Жирмунський, М.—Л., 1958 (рос.);
• Лакшин В., Роман М. Булгакова «Майстер і Маргарита», «Новый мир», 1968, № 6 (рос.);
• Milner М., Le diable dans la littérature française, t. 1-2, P., 1960;
• Kretzenbacher L., Teufelsbündner und Faustgestalten im Abendlande, Klagenfurt, 1968.
• Фауст Й. В. фон Ґете
• Аґата Крісті, Карти на стіл. 1936 р.

Мефістофель у кіно

• 1897 — Фауст і Маргарита / Faust et Marguerite — фільм Жоржа Мельєса
• 1897 — Кабінет Мефістофеля / Le Cabinet de Méphistophélès — фільм Жоржа Мельєса
• 1903 — Загибель Фауста / La damnation de Faust — фільм Жоржа Мельєса
• 1911 —  — фільм
• 1919 — (Росія)
• 1926 —  — Еміль Яннінгс
• 1950 — / La Beauté du diable — Жерар Філіп та
• 1967 — / Doctor Faustus
• 1969 — (СССР)
• 1994 — / Lekce Faust
• 2007 — Примарний вершник / Ghost Rider — Пітер Фонда

Інше

• Мефістофель є одною із головних дійових осіб відеогри . Тут він з'являється у вигляді елегантного імпозантного чоловіка, який давно втомився від своєї ролі спокусника і хоче мирно відпочити.
• В відеоіграх є персонаж Mephisto, брат і Баала. Дизайнери зобразили Мефістофеля у вигляді сяйливого демона з багатьма щупальцями.
• В відеогрі Sonic the Hedgehog 2006 ім'я Мефістофеля використали як ім'я одного з головних злодіїв, Мефілеса, просто скоротивши оригінал.
• У доповненні до відеогри Neverwinter Nights Мефістофель — фінальний бос.
• Мефістофель — один із основних персонажів альбомів , The Wicked Symphony та Angel of Babylon проекту Avantasia. Тут він виступає у ролі цинічного демона-спокусника, з котрим підписує договір головний герой-композитор. Партію Мефістофеля на всіх трьох альбомах виконав норвезький вокаліст Йорн Ланде.
• В рок-опері проекту Trans-Siberian Orchestra Мефістофель постає у класичному, зловісному образі диявола-обманщика і за сюжетом намагається заволодіти душею Людвіга ван Бетховена і всією його музикою. Партію Мефістофеля в рок-опері виконав екс-вокаліст американського рок-гурту .
• На альбомах та американського павер-метал-гурту Kamelot, сюжет яких бул багато у чому заснований на Фаустові, серед дійових осіб фігурує демон Мефісто. Його партію виконали вокаліст Kamelot (на Epica) і вокаліст -гурту Dimmu Borgir (на The Black Halo).
• У відеогрі Devil May Cry 4 є демон Мефістофель, який з'являється перед гравцем у формі ангела смерті, проте насправді є боягузливою і фізично слабкою істотою.
• Також Мефістофель є одним із ключових персонажів аніме «Ao no Exorcist». Хоча у цьому випадку він виконує роль союзника головного героя, та насправді використовує того у своїх цілях.
• Згадується у пісні українського хіп-хоп гурту RIZUPS «Одне життя».
• Загадується у пісні шведського метал гурту Ghost (гурт) "Call Me Little Sunshine" (У стрічці пісні:

Call me Little Sunshine Call me, call me Mephistopheles Call me when you feel all alone Just call me Little Sunshine)

Посилання

• Мефістофель // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1961. — Т. 4, кн. VIII : Літери Ме — На. — С. 970. — 1000 екз.