Масик Олександр Володимирович

Немає цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Олександр Володимирович Ма́сик (Alexander Masyk (англ.), 27 липня 1947, м. Конотоп, Сумська обл. — 24 жовтня 2021, Нью-Йорк, США) — український живописець, графік. Член Національної спілки художників України (1995). Син художника В. І. Масика.

Масик Олександр Володимирович
Народження	27 липня 1947(1947-07-27) Конотоп, Сумська область, Українська РСР, СРСР
Смерть	24 жовтня 2021(2021-10-24) (74 роки)
	Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
Країна	СРСР  Україна
Навчання	Республіканська художня школа імені Тараса Шевченка (1965) і Київський державний художній інститут (1972)
Діяльність	графік, художник
Вчитель	Лящук Тимофій Андрійович, Пламеницький Анатолій Олександрович, Сиротенко Олександр Іванович і Трохименко Карпо Дем'янович
Член	Спілка художників України
Батько	Масик Володимир Ілліч

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Масик.

Життєпис

Народився 27 липня 1947 року в м. Конотоп на Сумщині в родині відомого художника Володимира Ілліча Масика. Саме батько залучив його до творчої діяльності.

Навчався в Державній художній середній школі імені Тараса Шевченка (1957—1965).

1972 року закінчив Київський художній інститут (викладачі Т. Лящук, А. Пламеницький, О. Сиротенко, К. Трохименко).

З 1970 року учасник багатьох виставок в Україні та за кордоном (32 республіканські, 2 всесоюзні, 15 персональних).

Побував у творчих поїздках у Польщі, Болгарії, Китаї, Греції.

1991 здійснив подорож до США, де створив краєвиди Колорадо, Техасу, Аризони, Каліфорнії.

Роботи Олександра Масика представлені в численних музеях, мистецьких галереях та приватних колекціях України та зарубіжжя: європейських держав, США, Канади, Австралії, Японії, Китаю. Серед них: Український інститут Америки в Нью-Йорку, Національний художній музей України, Музей сучасного образотворчого мистецтва, Український фонд культури імені Бориса Олійника, Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України, Національний заповідник «Софія Київська», Художній музей Тараса Шевченка в Пекіні (Китай). Центр української культури в Лос-Анджелесі (США), Посольство України в Греції, Посольство України у Великій Британії, Картинна галерея українського мистецтва в Державі Андорра, Залізничний музей у Вільнюсі (Литва), Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського (Коломия), Дирекція виставок Національної спілки художників України, Харківський художній музей, Сумський художній музей, Лебединський художній музей, Державний історико-культурний заповідник «Посулля», Національний заповідник «Києво-Печерська лавра», Конотопський міський краєзнавий музей імені О. М Лазаревського, Музей-майстерня Івана Кавалерідзе (Київ), Центральний музей Державної прикордонної служби України, Галерея Музею історії Києва, Музей культурної спадщини (Київ) та ін.

Олександр Масик брав активну участь в громадському житті, був членом Сумського земляцтва в Києві, організатором пленерів для художників України в Криму.

До 60-річчя від дня народження художника вийшов друком альбом його живопису і графіки (видавець С. В. Журавель).

З 2011 року жив і працював у Нью-Йорку, був членом багатьох престижних мистецьких організацій і творчих об′єднань:

• National Oil & Acrylic Painter's Society (2018)
• Oil Painters of America (2019)
• American Artists Professional League (2019)
• Allied Artists of America (2019)
• Impressionist Society of America (2019)
• Audubon Artists of America (2019)
• Pastel Society of America (2019).

На початку 2000-х художник пройшов лазерне лікування у зв'язку з двосторонньою глаукомою, яка спричинила повну втрату зору на ліве око. Через катаракту правого ока йому було важко читати та працювати.

Помер Олександр Володимирович Масик 24 жовтня 2021 року в Нью-Йорку.

Творчість

Олександр Масик — представник київської мистецької школи, прихильник творчості передвижників, суто академічних принципів у живопису. Митець володів бездоганною композиційною побудовою.

Працював в різних художніх техніках: олійний живопис, темпера, пастель, лінорит, офорт, ксилографія.

Основні жанри — пейзаж, марина, портрет, натюрморт.

Автор серій картин, присвячених рідній Сумщині, Криму, Закарпаттю, Києву, зарубіжним країнам: Китаю, США, Мексиці, Болгарії, Польщі. Панорамні пейзажі художника мають тяжіння до монументальних композицій.

Разом з батьком, художником В. Масиком, виконав велике за розміром (18 кв. м) панно «Вид на Києво-Печерський монастир початку XIII сторіччя» для експозиції постійно діючої виставки «Архітектурний ансамбль Києво-Печерського історико-культурного заповідника».

Автор колоритних натюрмортів з суто українською ознакою. В майстерні художника було зібрано чимало керамічних раритетів, які ще почав привозити з пленерів його батько. Підсвічники, куманці, розписні тарелі, сопілки, лежаки ручної роботи, вишиванки, які можна побачити на картинах митця.

Портрети вдало передають характерні риси персонажів.

Олександр Масик був одним із перших художників, які 1986 року побували у Чорнобильській зоні після катастрофи і присвятили цій темі свої роботи. 2018 року у Конотопському краєзнавчому музеї ім. О. М. Лазаревського відбулася виставка «І біль, і пам'ять, і тривога», на якій експонувалися картини з чорнобильського циклу, які зберігаються у фондах музею.

Працював в галузі екслібриса, створив книжковий знак для П. Р. Поповича (1971, ксилографія) — першого українця, який здійснив космічний політ. Художник вдало поєднав тему польоту у Всесвіт із мотивом відданості рідному краю: український пейзаж добре «вписався» у сюжет.

У 1970—1985 роках художник створив низку плакатів до виставок Національного художнього музею України, присвячених ювілеям видатних українських живописців. Тоді ж на замовлення директора музею намалював темперою афіші самого музею, а також афіші та запрошення (у технiцi офорт) на виставки видатних українських художників Т. Шевченка, П. Левченка, К. Костанді, В. Масика, О. Мурашка, Г. Меліхова та інших.

Вибрані твори

Живопис: «Дощ на Хрещатику» (1976), «Весна. Граки» (1987; 1998), «Думи мої, думи» (1994), «Три гуцули» (1996), «Циганка» (1998), «Андріївська церква» (1999), «Стрибок», «Ранок Севастополя» (обидва — 2000), «Церква Богородиці у с. Тустань», «Карпатський водоспад» (обидва — 2010); офорти: «М. Булгаков у Києві» (1973), «Софія Київська» (1982); пастелі: «Весна над древнім Києвом» (1986), «Мексиканська актриса» (1990); темпера: «Володимирська гірка взимку» (1986), «Волошки» (1989), «Бурелом на гірській річці» (1990), «Соняшники» (1991), «Польові квіти України» (1996), «Дзвоники» (1998), «Оксамитовий сезон у Гурзуфі» (1999).

Нагороди та відзнаки

Художник мав багато престижних відзнак, звань і нагород. Серед них: почесне звання Посол миру, лауреат премії «Смарагдова Ліра», нагороджений ювілейною медаллю «За сприяння в охороні державного кордону України».

Лауреат мистецької премії імені Миколи Макаренка (2008).

Увічнення пам′яті

2024 року одна з вулиць м. Конотоп названа іменем Олександра Масика.

Примітки

1. Художньо-мистецька спадщина Сумщини: від давнини до сьогодення / авт.-упоряд. Валентина Єфремова. — Київ: Хрещатик, 2007. — С. 101—102.
2. Єфремова, Валентина (2 серпня 2022). Онлайн виставка художника Олександра Масика. Сайт художньої галереї Митець. Процитовано 5 вересня 2024.
3. Виставка художника Олександра Масика “Крим - моє натхнення”. Народний Оглядач. 23 липня 2003. Процитовано 8 вересня 2024.
4. Олександр Масик. Живопис, графіка. Бібліотека українського мистецтва. Процитовано 7 вересня 2024.
5. Єфремова, Валентина (13 листопада 2023). «Потрібно малювати щодня, інакше життя втрачає сенс» Олександр Масик. Справи сімейні. Процитовано 8 вересня 2024.
6. Володимир Масик. Живопис. Графіка : альбом. — Київ : Мистецтво, 1990. — С. 15.
7. Наш земляк – Олександр Масик. Конотопський краєзнавчий музей ім. О. М. Лазаревського. Процитовано 11 вересня 2024.
8. У Конотопі відкрилась виставка робіт Олександра та Володимира Масиків. Голос Конотопа. 25 квітня 2018. Процитовано 11 вересня 2024.
9. Бейлинсон Я. Л. Космический экслибрис. — Москва : Книга, 1986. — С. 1 : ил 10. — (рос.). — Доступно за посиланням:https://litlife.club/books/248749/read?page=1
10. Плакаты. Александр Масик (рос.) . Процитовано 11 вересня 2024.
11. 50 років Київській організації Національної спілки художників України. 1969—2019 : альбом. — Київ : КОНСХУ, 2019. — С. 316 : іл.
12. Лауреати мистецької премії імені М. Макаренка за 2008 рік // Земляки : альманах Сумського земляцтва в Києві. Вип. 5. — Суми : Собор, 2009. — С. 87 : фот.
13. Про перейменування вулиць та провулків Конотопської міської територіальної громади (PDF). 24 квітня 2024. Процитовано 5 вересня 2024.

Джерела

• Олександр Масик. Живопис, графіка : альбом. — Київ, 2007. —. 47 с. : іл.
• Єфремова В. Майстер романтичної палітри / Валентина Єфремова // Земляки : альманах Сумського земляцтва в Києві. Вип. 4. — Суми : Собор, 2007. — С. 81—82 : фот.

Посилання

• Масик Олександр Володимирович / П. В. Нестеренко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — Київ : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2018. — Режим доступу:https://esu.com.ua/article-65767
• Alexander Masyk // https://alexander.masyk.com/