Малинівці

Мали́нівці — село в Україні, у Жванецькій сільській територіальній громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.

село Малинівці
Каплиця Каплиця
Країна	Україна
Область	Хмельницька область
Район	Кам'янець-Подільський район
Громада	Жванецька сільська громада
Основні дані
Населення	64
Площа	0,713 км²
Густота населення	223 осіб/км²
Поштовий індекс	32378
Телефонний код	+380 3849
Географічні дані
Географічні координати	48°29′50″ пн. ш. 26°35′45″ сх. д. / 48.49722° пн. ш. 26.59583° сх. д. / 48.49722; 26.59583Координати: 48°29′50″ пн. ш. 26°35′45″ сх. д. / 48.49722° пн. ш. 26.59583° сх. д. / 48.49722; 26.59583
Місцева влада
Адреса ради	32378, Хмельницька обл., Кам’янець-Подільський р-н, с.Гринчук
Карта
Малинівці
Малинівці
Мапа
Малинівці у Вікісховищі

Назва

В архівних документах село зустрічається під різними назвами: «Malinze» (1630-1650), «Малиново» (серед. ХІХ), «Малиновка» (1855), «Малинівці» (1926). Мовознавці розходяться у гіпотезі походження назви села: є думка, що поселення виникло біля насаджень малини, або ж від прізвищ предків.

Географія

Наддністрянське село Малинівці розкинулося на лівому березі Дністра, в південно-західній частині України, за 30 кілометрів автодорогами від Кам’янця-Подільського та за 12 кілометрів від автошляху національного значення Н03.

Клімат

Малинівці знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом у так званому «теплому Поділлі», тут весна настає на 2 тижні раніше. Але діяльність людини призводить до поганих змін та глобального потепління.

Історія

На полях поблизу села були давні земляні вали, знайдено також стародавнє городище. З археологічних відомостей відомо, що в Малинівцях виявлено пізньопалеолітичне місцезнаходження і трипільське поселення. За 800 м від крайніх хат південної околиці, між урочищем Поповий Яр і колишнім колгоспним садом знайдено поселення скіфського часу. На схід від села, по берегах струмка, відкрито черняхівське поселення, а в урочищі Мунчаків Яр виявлено 15 поховань цього часу. Також на території села знайдені сліди давньоруського поселення.

Перша письмова згадка про село датується 1439 роком, коли польський король Владислав III Варненчик записав Яну і Петру, синам Ґжеґожа Бахавського, 110 кіп грошей на село Малинівці, що лежить над Дністром, село Михайлово над річкою Нічлава та село Николаєве над річкою Звиняч в Кам’янецькому повіті.

Майже до кінця ХVIII століття поселення входило до числа польських державних маєтностей. З переходом Поділля під владу імперської Росії, Малинівці були подаровані графу Аркадію Моркову. На початку ХІХ століття село перейшло до його спадкоємців - князів Оболенських. У 1820 році вони переселили сюди з Ляшковиці (тепер Збруч) та інших сіл 12 кріпацьких сімей.

Селяни були звільнені від кріпосного права в 1861 році. На честь цієї події в багатьох селах Поділля на в'їздах встановлювали пам'ятні фігури, такі збереглись в селах: Нігин, Черче. Ця традиція помаленьку відновлюється, встановлюються статуї Божої Матері чи інші фігури.

1863 року селяни втрачають можливість користуватись рідною мовою, видано таємне розпорядження — Валуєвський циркуляр, що наказував призупинити видання значної частини книг, написаних українською мовою, а згодом доповнено Емським указом.

На початку ХХ століття населений пункт відносився до товариства селян. У 1905 році тут проживало 756 жителів, діяла церковно-парафіяльна школа.

Внаслідок поразки визвольних змагань на початку XX століття, село надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками.

Радянська окупація принесла колективізацію та розкуркулення, селяни зазнали репресій. Багатьох частинах Поділля відбувались масові селянські повстання, проти радянської влади.

У 1923 році було створено Малиновецьку сільську раду, яка проіснувала до 1954 року.

У 1924 році в селі з'явився перший трактор, його закріпили за трьома селами. З часом технології пішли вперед, трактор перетворився в реліквію, якийсь час стояв на постаменті при в'їзді в громаду. А згодом його передали ПДАТУ і тепер він при вході на територію факультету механізації і електрифікації сільського господарства.

В 1932–1933 селяни села пережили Голодомор.

По закінченню Другої світової війни у 1946—1947 роках мешканці села вчергове пережили голод.

З 1991 року в складі незалежної України.

8 вересня 2017 року шляхом об'єднання сільських рад, село увійшло до складу Жванецької сільської громади. Об'єднання в громаду створило умови для формування ефективної і відповідальної місцевої влади, яка має забезпечити комфортне середовище для проживання людей.

Населення

Населення становить 159 осіб.

Мова

У селі поширені західноподільська говірка та південноподільська говірка, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя.

100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.

Відомі люди

Народилися

• Войт Олександр Олександрович (24 серпня 1983 — 7 червня 2023) — український військовослужбовець, учасник російсько-української війни.

Охорона природи

Село лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри». Біля села розташована геологічна пам'ятка природи — «Розріз гринчукської підсвіти».

Галерея

• Каплиця
• Мозаїка на автобусній зупинці
• Краєвид біля села

Див. також

• Поділля — історико-географічна область.
• Подоляни — етнографічна група українців, населення Поділля.
• Подільський говір — різновид говорів української мови.
• Децентралізація — реформа місцевого самоврядування для формування ефективної і відповідальної місцевої влади.

Примітки

1. Малинівці с.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()
2. ВВРУ, 2017, № 46, стор. 11
3. На Хмельниччину “на щиті” повернулися сім військових: імена

Література

• Malinowce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Tom VI. — Warshawa, 1885. — S. 17.
• Малиновцы // Исторические сведения о приходах и церквях Подольской епархии. Каменецкий уезд. — Каменец-Подольск, 1895. — С. 301—302.
• Малиновцы // Приходы и церкви Подольской епархии. — Біла Церква, 2009. — С. 379. — (Перше видання: Каменец-Подольк, 1901).