Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Реалі зм від лат realis суттєвий дійсний стиль і напрям у мистецтві

Література реалізму

Література реалізму
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: .

Реалі́зм (від лат. realis — «суттєвий», «дійсний») — стиль і напрям у мистецтві, у якому ставили за мету правдиве відтворення дійсності в її типових рисах. Панування реалізму слідувало за добою романтизму і передувало символізму. Термін «реалізм» вперше вжив французький літературний критик Жуль Шанфлері в 1850-х роках для позначення мистецтва, що протистоїть романтизму і академізму.

На відміну від романтизму, який зосереджував увагу на внутрішньому світі людини, основною для реалізму стає проблема взаємин людини і середовища, впливу соціально-історичних обставин на формування духовного світу (характеру) особистості. Замість інтуїтивно-почуттєвого світосприйняття на перше місце в літературі висувається пізнавально-аналітичний початок, а типізація дійсності утверджується як універсальний спосіб художнього узагальнення.

У ХІХ ст. визначальною рисою реалізму вважалася «правдивість» — у розумінні «вірності дійсності», яку відображає митець. У зв'язку з цим варто зазначити, що справжнє мистецтво завжди є правдивим, адже незмінно прагне відображати істини й цінності людського буття, які, однак, не залишаються незмінними. Той чи інший художній напрям стає домінуючим і «правдивим» за певної доби саме тому, що виявляється здатним дати найпереконливіші відповіді на її виклики, найповніше виразити «істини буття», як вони мисляться й переживаються сучасниками.

Утім, за реалізмом невипадково закріпилася його назва: він тісно пов'язаний з настановою реалістичного (тобто заснованого на досвіді) сприйняття й витлумачення дійсності.

Реалізм як художня система ґрунтується на спостереженнях, вивченні та аналізі дійсності. Творчість письменників-реалістів є, власне, художнім осмисленням і узагальненням цього вивчення й аналізу. Отже, ідеться не лише про відмінність «творчих методів», а й про різний «будівельний матеріал» у творах романтиків і реалістів. Відомий французький філософ і вчений І. Тен заявляв, що реалістичний роман за своєю сутністю є сукупністю спостережень і досвіду, а відтак кожна освічена людина на матеріалі своїх спостережень і життєвого досвіду може написати один чи два пристойних романи. Звісно, це перебільшення, але воно в загострено-парадоксальній формі висвітлює істотні особливості реалістичного способу творчості.

Щоправда, у письменників першої половини XIX ст. Бальзака, Стендаля, Дікенса, Ш. Бронте, Меріме, Гоголя активність уяви та її роль залишалися на високому рівні, але ж їхня творчість значною мірою перебувала в річищі романтизму і не піддається остаточному зарахуванню до реалістичної художньої системи. Ситуація змінилася в другій половині століття, коли реалізм остаточно самовизначився й рішуче відмежувався від романтизму. Тепер на перший план було висунуто настанову «достовірності» відображення дійсності, суть якої полягала в збереженні дійсних пропорцій і масштабів у змалюванні повсякденності, персонажів і обставин; рішучому засудженню піддавалися романтичні «фантазії» та «перебільшення». Чітку формулу цієї естетичної настанови реалізму дав російський критик М. Чернишевський: «Зображення життя у формах самого життя» .

Важливо також пам'ятати, що реалізм є породженням епохи, позначеної домінуванням науки в царині духовно-практичної діяльності та її великим впливом на літературу. З-поміж інших типів і напрямів художньої творчості він вирізняється тим, що з усіх завдань мистецтва, багатофункціонального за своєю природою, на перший план висуває завдання пізнавальне. Можна навести багато висловлювань тогочасних письменників і критиків, у яких наголошувалася ця особливість реалізму, але обмежимося промовистим зізнанням Г. Флобера: «…я зрозумів одну річ, одну дуже важливу річ, що для людей нашої породи [письменників] щастя полягає в пізнанні й ні в чому іншому».

Визначальні риси реалізму

  • раціоналізм, раціоцентричний психологізм (ототожнення психіки і свідомості, недооцінка позасвідомих процесів);
  • правдиве, конкретно-історичне, всебічне зображення типових подій і характерів у типових обставинах при правдивості деталей;
  • принцип точної відповідності реальній дійсності усвідомлюється як критерій художності, як сама художність;
  • характер і вчинки героя пояснюються його соціальним походженням та становищем, умовами повсякденного життя;
  • конфліктність (драматизація) як сюжетно-композиційний спосіб формування художньої правди;
  • превалювання (перевага) епічних, прозових жанрів у літературі, послаблення ліричного струменя мистецтва;
  • розв'язання проблем на основі загальнолюдських цінностей;
  • Примітною особливістю реалізму є те, що, звертаючись до тієї чи іншої теми, письменник водночас осмислює її як художнє дослідження певного явища чи проблеми. Такої свідомої настанови не знайдемо в літературі жодного іншого напряму. Відповідно аналітичність стає однією з визначальних рис реалістичної творчості. Про її аналітичний дух і пафос чи не першим висловився О. де Бальзак: «Перш ніж писати твір, письменник має проаналізувати всі характери, перейнятися всіма звичаями, обійти всю землю, відчути всі пристрасті, бо всі пристрасті, країни, звичаї, характери, природні явища і явища моральні — усе має пройти через його аналіз». А відомий російський критик В. Бєлінський проголошував: «Дух аналізу, нестримне прагнення досліджувати, пристрасне, повне ворожості й любові мислення зробилося тепер життям справжньої поезії». Найбільшою мірою цим завданням відповідала соціально-психологічна проза;
  • Новим і принципово важливим у поетиці реалізму є також те, що він відмовився від поділу життєвих явищ на «високі» й «низькі», «естетичні» й «неестетичні» і відповідно від поділу на «високі» й «низькі» жанрів і стилів. Співвіднесення зображуваного з умоглядними естетичними категоріями високого й низького, трагічного й комічного, яке вважалося обов'язковим у художній практиці попередніх епох, втратило для реалістів сенс. Важливою для них була відповідність зображення самій дійсності, що сприймалася як єдине й водночас суперечливе ціле, у якому поєднуються і переплітаються високе й низьке, трагічне й смішне, прекрасне й потворне.

Реалізм в літературі

Маніфестом реалізму у літературі вважають передмову Оноре де Бальзака до «Людської комедії» (1830). Саме Бальзак став засновником нового напряму у французькій літературі та найяскравішим його представником — поруч із Проспером Меріме, Стендалем (останній, правда, називав себе романтиком) та Ґюставом Флобером.

В англійській літературі першим реалістичним романом вважають «Посмертні записки Піквікського клубу» Чарлза Дікенса (1836–1837). Окрім Дікенса найвидатнішими британськими письменниками-реалістами вважають Вільяма Текерея та Шарлотту Бронте.

Реалістичній літературі притаманний певний тип автора. Автор — це завжди певний погляд на зображуване, концепція зображуваного, вираженням якої є художній твір. Ґ. Флобер порівнює автора з Богом, який має бути у творі, як Бог у світобудові — всюди і ніде. Письменники-реалісти, які відчували себе деміургами, не завжди були «невидимими» у своїх творах. Вони вважали, що інтуїція і розум митця можуть проникнути в усе суще і адекватно його відтворити. Цей митець тяжіє до колективної «свідомості епохи», її інтелектуальної частини, що володіє необхідними знаннями у різних сферах. Деміургізм реалістичної літератури є авторською позицією, в основі якої світоглядно-епістемологічна парадигма епохи.

Просвітництвом, зокрема з творчістю Д. Дефо, Вольтера, Д. Дідро, Дж. Свіфта, Г. Е. Лессінга. Ці письменники глибоко розкрили причинні зв'язки між людиною і середовищем. М. Конрад, Д. Благой, В. Жирмунський вважають, що історія реалізму починається не з епохи Відродження і не з епохи Просвітництва, а з літератури XIX ст. В. Жирмунський відзначає, що про реалізм Шекспіра, Сервантеса, Рабле можна говорити «у широкому значенні слова», в значенні правдивості, а не в значенні Бальзака чи Толстого. Основна ознака реалізму, на думку В. Жирмунського, у соціальності. Початок класичного реалізму він бачить в англійській літературі XVIII ст., зокрема в творчості Дефо, Філдінга, Смолетта. В історії реалізму вчений не знаходить місця для Шекспіра.

Більшість сучасних дослідників виникнення реалізму пов'язує з 30-ми роками XIX століття, а ренесансний і просвітницький вважає передісторією класичного реалізму. В радянський період реалізм XIX століття називали «критичним».


Реалізм в Україні

В українській літературі реалізм почався з другої половини 19 ст., прийшовши на зміну романтизму, від якого він перебрав захоплення етнографізмом та героїзацію історичних постатей. «Народні оповідання» Марка Вовчка (1857) при всій реалістичній актуальності тим ще забарвлені романтичним фольклором. Далі реалізм використано з позицій народницьких і просвітянських (Степан Руданський, Анатолій Свидницький) та громадсько-програмових (особливо Олександр Кониський). Подальшим етапом школи реалістів була «об'єктивна проза» 80—90-х років: І. Нечуя-Левицького, П. Мирного, Б. Грінченка й І. Франка. Вона визначається епічною шириною описів і розповіді, уведенням соціальних і національних тем, поширенням тематики з селянської верстви на робітничі й нову інтелігенцію, поданих на тлі тодішнього розвитку капіталізму в Росії й Австрії. У Івана Франка, не без впливу Еміля Золя, з'являється психологічна мотивація, що набирає рис натуралізму. Типові для реалізму поезії — вірші Бориса Грінченка і Павла Грабовського («Громадська поезія»); Франко від реалістичних «Панських жартів» пішов у напрямі психологічно-філософських зрушень, — і його «Мойсей» (1905) це вже твір на межі модернізму.

Визначальні риси реалізму:

  • раціоналізм, раціоцентричний психологізм (ототожнення психіки і свідомості, недооцінка позасвідомих процесів);
  • правдиве, конкретно-історичне, всебічне зображення типових подій і характерів у типових обставинах при правдивості деталей;
  • принцип точної відповідності реальній дійсності усвідомлюється як критерій художності, як сама художність;
  • характер і вчинки героя пояснюються його соціальним походженням та становищем, умовами повсякденного життя;
  • конфліктність (драматизація) як сюжетно-композиційний спосіб формування художньої правди;
  • вільна побудова творів;
  • превалювання (перевага) епічних, прозових жанрів у літературі, послаблення ліричного струменя мистецтва;
  • розв'язання проблем на основі загальнолюдських цінностей.

Посилення реалістичного напряму в українській літературі також пов'язане з творчістю Івана Карпенка-Карого, М. Кропивницького, Ганни Барвінок. Література збагатилася у жанровому відношенні. Набули популярності суспільно-політична, елегійна лірика, сатира. Урізноманітнилася проза, з'явилися соціально-побутові, етнографічно-побутові, психологічно-побутові оповідання, соціально-психологічна новела, соціально-побутова, історична повість, соціально-психологічний роман, роман-хроніка. Збагачується проблематика літератури. Окрім селянської, письменники порушують тему духовенства, міщанства, інтелігенції.

Першим українським живописцем-реалістом називають Тараса Шевченка, з його гаслом «ні однієї риски без натури», стояв на межі академізму й тієї класицистичної традиції, яку в Петербурзі залишили його попередники: Д. Левицький і В. Боровиковський. Ці елементи, разом з відкриттям українського сюжету (природи, людини, історії) зробили з Шевченка ту ланку, яка поєднала давнє українське мистецтво з новим. Фактично добою реалізму в українському мистецтві стала доба передвижників, у лавах яких було чимало українців.

Частина митців культивувала так званий «ідейний реалізм», як М. Ге, М. Ярошенко, М. Пимоненко; інші, як К. Трутовський, О. Сластьон, П. Мартинович, опрацьовували більш етнографічно-побутові теми, ще інші — І. Рєпін, С. Васильківський, М. Самокиша, зверталися до історичних і батальних сцен. Реакція проти «об'єктивного» відображування природи почалася з імпресіонізму (І. Труш, О. Новаківський, М. Бурачек), які відкрили чар кольорів і показали, що мистецькість твору незалежна від його зв'язку з реальним світом.

Див. також

Література

У Вікісловнику є сторінка реалізм.
Вікіцитати містять висловлювання на тему: Література реалізму

Посилання

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Reali zm vid lat realis suttyevij dijsnij stil i napryam u mistectvi u yakomu stavili za metu pravdive vidtvorennya dijsnosti v yiyi tipovih risah Panuvannya realizmu sliduvalo za doboyu romantizmu i pereduvalo simvolizmu Termin realizm vpershe vzhiv francuzkij literaturnij kritik Zhul Shanfleri v 1850 h rokah dlya poznachennya mistectva sho protistoyit romantizmu i akademizmu Na vidminu vid romantizmu yakij zoseredzhuvav uvagu na vnutrishnomu sviti lyudini osnovnoyu dlya realizmu staye problema vzayemin lyudini i seredovisha vplivu socialno istorichnih obstavin na formuvannya duhovnogo svitu harakteru osobistosti Zamist intuyitivno pochuttyevogo svitosprijnyattya na pershe misce v literaturi visuvayetsya piznavalno analitichnij pochatok a tipizaciya dijsnosti utverdzhuyetsya yak universalnij sposib hudozhnogo uzagalnennya U HIH st viznachalnoyu risoyu realizmu vvazhalasya pravdivist u rozuminni virnosti dijsnosti yaku vidobrazhaye mitec U zv yazku z cim varto zaznachiti sho spravzhnye mistectvo zavzhdi ye pravdivim adzhe nezminno pragne vidobrazhati istini j cinnosti lyudskogo buttya yaki odnak ne zalishayutsya nezminnimi Toj chi inshij hudozhnij napryam staye dominuyuchim i pravdivim za pevnoyi dobi same tomu sho viyavlyayetsya zdatnim dati najperekonlivishi vidpovidi na yiyi vikliki najpovnishe viraziti istini buttya yak voni mislyatsya j perezhivayutsya suchasnikami Utim za realizmom nevipadkovo zakripilasya jogo nazva vin tisno pov yazanij z nastanovoyu realistichnogo tobto zasnovanogo na dosvidi sprijnyattya j vitlumachennya dijsnosti Realizm yak hudozhnya sistema gruntuyetsya na sposterezhennyah vivchenni ta analizi dijsnosti Tvorchist pismennikiv realistiv ye vlasne hudozhnim osmislennyam i uzagalnennyam cogo vivchennya j analizu Otzhe idetsya ne lishe pro vidminnist tvorchih metodiv a j pro riznij budivelnij material u tvorah romantikiv i realistiv Vidomij francuzkij filosof i vchenij I Ten zayavlyav sho realistichnij roman za svoyeyu sutnistyu ye sukupnistyu sposterezhen i dosvidu a vidtak kozhna osvichena lyudina na materiali svoyih sposterezhen i zhittyevogo dosvidu mozhe napisati odin chi dva pristojnih romani Zvisno ce perebilshennya ale vono v zagostreno paradoksalnij formi visvitlyuye istotni osoblivosti realistichnogo sposobu tvorchosti Shopravda u pismennikiv pershoyi polovini XIX st Balzaka Stendalya Dikensa Sh Bronte Merime Gogolya aktivnist uyavi ta yiyi rol zalishalisya na visokomu rivni ale zh yihnya tvorchist znachnoyu miroyu perebuvala v richishi romantizmu i ne piddayetsya ostatochnomu zarahuvannyu do realistichnoyi hudozhnoyi sistemi Situaciya zminilasya v drugij polovini stolittya koli realizm ostatochno samoviznachivsya j rishuche vidmezhuvavsya vid romantizmu Teper na pershij plan bulo visunuto nastanovu dostovirnosti vidobrazhennya dijsnosti sut yakoyi polyagala v zberezhenni dijsnih proporcij i masshtabiv u zmalyuvanni povsyakdennosti personazhiv i obstavin rishuchomu zasudzhennyu piddavalisya romantichni fantaziyi ta perebilshennya Chitku formulu ciyeyi estetichnoyi nastanovi realizmu dav rosijskij kritik M Chernishevskij Zobrazhennya zhittya u formah samogo zhittya Vazhlivo takozh pam yatati sho realizm ye porodzhennyam epohi poznachenoyi dominuvannyam nauki v carini duhovno praktichnoyi diyalnosti ta yiyi velikim vplivom na literaturu Z pomizh inshih tipiv i napryamiv hudozhnoyi tvorchosti vin viriznyayetsya tim sho z usih zavdan mistectva bagatofunkcionalnogo za svoyeyu prirodoyu na pershij plan visuvaye zavdannya piznavalne Mozhna navesti bagato vislovlyuvan togochasnih pismennikiv i kritikiv u yakih nagoloshuvalasya cya osoblivist realizmu ale obmezhimosya promovistim ziznannyam G Flobera ya zrozumiv odnu rich odnu duzhe vazhlivu rich sho dlya lyudej nashoyi porodi pismennikiv shastya polyagaye v piznanni j ni v chomu inshomu Viznachalni risi realizmuracionalizm raciocentrichnij psihologizm ototozhnennya psihiki i svidomosti nedoocinka pozasvidomih procesiv pravdive konkretno istorichne vsebichne zobrazhennya tipovih podij i harakteriv u tipovih obstavinah pri pravdivosti detalej princip tochnoyi vidpovidnosti realnij dijsnosti usvidomlyuyetsya yak kriterij hudozhnosti yak sama hudozhnist harakter i vchinki geroya poyasnyuyutsya jogo socialnim pohodzhennyam ta stanovishem umovami povsyakdennogo zhittya konfliktnist dramatizaciya yak syuzhetno kompozicijnij sposib formuvannya hudozhnoyi pravdi prevalyuvannya perevaga epichnih prozovih zhanriv u literaturi poslablennya lirichnogo strumenya mistectva rozv yazannya problem na osnovi zagalnolyudskih cinnostej Primitnoyu osoblivistyu realizmu ye te sho zvertayuchis do tiyeyi chi inshoyi temi pismennik vodnochas osmislyuye yiyi yak hudozhnye doslidzhennya pevnogo yavisha chi problemi Takoyi svidomoyi nastanovi ne znajdemo v literaturi zhodnogo inshogo napryamu Vidpovidno analitichnist staye odniyeyu z viznachalnih ris realistichnoyi tvorchosti Pro yiyi analitichnij duh i pafos chi ne pershim vislovivsya O de Balzak Persh nizh pisati tvir pismennik maye proanalizuvati vsi harakteri perejnyatisya vsima zvichayami obijti vsyu zemlyu vidchuti vsi pristrasti bo vsi pristrasti krayini zvichayi harakteri prirodni yavisha i yavisha moralni use maye projti cherez jogo analiz A vidomij rosijskij kritik V Byelinskij progoloshuvav Duh analizu nestrimne pragnennya doslidzhuvati pristrasne povne vorozhosti j lyubovi mislennya zrobilosya teper zhittyam spravzhnoyi poeziyi Najbilshoyu miroyu cim zavdannyam vidpovidala socialno psihologichna proza Novim i principovo vazhlivim u poetici realizmu ye takozh te sho vin vidmovivsya vid podilu zhittyevih yavish na visoki j nizki estetichni j neestetichni i vidpovidno vid podilu na visoki j nizki zhanriv i stiliv Spivvidnesennya zobrazhuvanogo z umoglyadnimi estetichnimi kategoriyami visokogo j nizkogo tragichnogo j komichnogo yake vvazhalosya obov yazkovim u hudozhnij praktici poperednih epoh vtratilo dlya realistiv sens Vazhlivoyu dlya nih bula vidpovidnist zobrazhennya samij dijsnosti sho sprijmalasya yak yedine j vodnochas superechlive cile u yakomu poyednuyutsya i pereplitayutsya visoke j nizke tragichne j smishne prekrasne j potvorne Realizm v literaturiManifestom realizmu u literaturi vvazhayut peredmovu Onore de Balzaka do Lyudskoyi komediyi 1830 Same Balzak stav zasnovnikom novogo napryamu u francuzkij literaturi ta najyaskravishim jogo predstavnikom poruch iz Prosperom Merime Stendalem ostannij pravda nazivav sebe romantikom ta Gyustavom Floberom V anglijskij literaturi pershim realistichnim romanom vvazhayut Posmertni zapiski Pikvikskogo klubu Charlza Dikensa 1836 1837 Okrim Dikensa najvidatnishimi britanskimi pismennikami realistami vvazhayut Vilyama Tekereya ta Sharlottu Bronte Realistichnij literaturi pritamannij pevnij tip avtora Avtor ce zavzhdi pevnij poglyad na zobrazhuvane koncepciya zobrazhuvanogo virazhennyam yakoyi ye hudozhnij tvir G Flober porivnyuye avtora z Bogom yakij maye buti u tvori yak Bog u svitobudovi vsyudi i nide Pismenniki realisti yaki vidchuvali sebe demiurgami ne zavzhdi buli nevidimimi u svoyih tvorah Voni vvazhali sho intuyiciya i rozum mitcya mozhut proniknuti v use sushe i adekvatno jogo vidtvoriti Cej mitec tyazhiye do kolektivnoyi svidomosti epohi yiyi intelektualnoyi chastini sho volodiye neobhidnimi znannyami u riznih sferah Demiurgizm realistichnoyi literaturi ye avtorskoyu poziciyeyu v osnovi yakoyi svitoglyadno epistemologichna paradigma epohi Prosvitnictvom zokrema z tvorchistyu D Defo Voltera D Didro Dzh Svifta G E Lessinga Ci pismenniki gliboko rozkrili prichinni zv yazki mizh lyudinoyu i seredovishem M Konrad D Blagoj V Zhirmunskij vvazhayut sho istoriya realizmu pochinayetsya ne z epohi Vidrodzhennya i ne z epohi Prosvitnictva a z literaturi XIX st V Zhirmunskij vidznachaye sho pro realizm Shekspira Servantesa Rable mozhna govoriti u shirokomu znachenni slova v znachenni pravdivosti a ne v znachenni Balzaka chi Tolstogo Osnovna oznaka realizmu na dumku V Zhirmunskogo u socialnosti Pochatok klasichnogo realizmu vin bachit v anglijskij literaturi XVIII st zokrema v tvorchosti Defo Fildinga Smoletta V istoriyi realizmu vchenij ne znahodit miscya dlya Shekspira Bilshist suchasnih doslidnikiv viniknennya realizmu pov yazuye z 30 mi rokami XIX stolittya a renesansnij i prosvitnickij vvazhaye peredistoriyeyu klasichnogo realizmu V radyanskij period realizm XIX stolittya nazivali kritichnim Realizm v UkrayiniV ukrayinskij literaturi realizm pochavsya z drugoyi polovini 19 st prijshovshi na zminu romantizmu vid yakogo vin perebrav zahoplennya etnografizmom ta geroyizaciyu istorichnih postatej Narodni opovidannya Marka Vovchka 1857 pri vsij realistichnij aktualnosti tim she zabarvleni romantichnim folklorom Dali realizm vikoristano z pozicij narodnickih i prosvityanskih Stepan Rudanskij Anatolij Svidnickij ta gromadsko programovih osoblivo Oleksandr Koniskij Podalshim etapom shkoli realistiv bula ob yektivna proza 80 90 h rokiv I Nechuya Levickogo P Mirnogo B Grinchenka j I Franka Vona viznachayetsya epichnoyu shirinoyu opisiv i rozpovidi uvedennyam socialnih i nacionalnih tem poshirennyam tematiki z selyanskoyi verstvi na robitnichi j novu inteligenciyu podanih na tli todishnogo rozvitku kapitalizmu v Rosiyi j Avstriyi U Ivana Franka ne bez vplivu Emilya Zolya z yavlyayetsya psihologichna motivaciya sho nabiraye ris naturalizmu Tipovi dlya realizmu poeziyi virshi Borisa Grinchenka i Pavla Grabovskogo Gromadska poeziya Franko vid realistichnih Panskih zhartiv pishov u napryami psihologichno filosofskih zrushen i jogo Mojsej 1905 ce vzhe tvir na mezhi modernizmu Viznachalni risi realizmu racionalizm raciocentrichnij psihologizm ototozhnennya psihiki i svidomosti nedoocinka pozasvidomih procesiv pravdive konkretno istorichne vsebichne zobrazhennya tipovih podij i harakteriv u tipovih obstavinah pri pravdivosti detalej princip tochnoyi vidpovidnosti realnij dijsnosti usvidomlyuyetsya yak kriterij hudozhnosti yak sama hudozhnist harakter i vchinki geroya poyasnyuyutsya jogo socialnim pohodzhennyam ta stanovishem umovami povsyakdennogo zhittya konfliktnist dramatizaciya yak syuzhetno kompozicijnij sposib formuvannya hudozhnoyi pravdi vilna pobudova tvoriv prevalyuvannya perevaga epichnih prozovih zhanriv u literaturi poslablennya lirichnogo strumenya mistectva rozv yazannya problem na osnovi zagalnolyudskih cinnostej Posilennya realistichnogo napryamu v ukrayinskij literaturi takozh pov yazane z tvorchistyu Ivana Karpenka Karogo M Kropivnickogo Ganni Barvinok Literatura zbagatilasya u zhanrovomu vidnoshenni Nabuli populyarnosti suspilno politichna elegijna lirika satira Uriznomanitnilasya proza z yavilisya socialno pobutovi etnografichno pobutovi psihologichno pobutovi opovidannya socialno psihologichna novela socialno pobutova istorichna povist socialno psihologichnij roman roman hronika Zbagachuyetsya problematika literaturi Okrim selyanskoyi pismenniki porushuyut temu duhovenstva mishanstva inteligenciyi Pershim ukrayinskim zhivopiscem realistom nazivayut Tarasa Shevchenka z jogo gaslom ni odniyeyi riski bez naturi stoyav na mezhi akademizmu j tiyeyi klasicistichnoyi tradiciyi yaku v Peterburzi zalishili jogo poperedniki D Levickij i V Borovikovskij Ci elementi razom z vidkrittyam ukrayinskogo syuzhetu prirodi lyudini istoriyi zrobili z Shevchenka tu lanku yaka poyednala davnye ukrayinske mistectvo z novim Faktichno doboyu realizmu v ukrayinskomu mistectvi stala doba peredvizhnikiv u lavah yakih bulo chimalo ukrayinciv Chastina mitciv kultivuvala tak zvanij idejnij realizm yak M Ge M Yaroshenko M Pimonenko inshi yak K Trutovskij O Slaston P Martinovich opracovuvali bilsh etnografichno pobutovi temi she inshi I Ryepin S Vasilkivskij M Samokisha zvertalisya do istorichnih i batalnih scen Reakciya proti ob yektivnogo vidobrazhuvannya prirodi pochalasya z impresionizmu I Trush O Novakivskij M Burachek yaki vidkrili char koloriv i pokazali sho misteckist tvoru nezalezhna vid jogo zv yazku z realnim svitom Div takozhFormalnij realizm Kritichnij realizm Realizm misteckij ruh Syurrealizm Socialistichnij realizm Nacionalnij muzej ilyustraciyi SShA FotorealizmLiteraturaU Vikislovniku ye storinka realizm Vikicitati mistyat vislovlyuvannya na temu Literatura realizmu Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 ISBN 5 7707 4049 3 O Aleksandrova Realizm Filosofskij enciklopedichnij slovnik V I Shinkaruk gol redkol ta in Kiyiv Institut filosofiyi imeni Grigoriya Skovorodi NAN Ukrayini Abris 2002 S 539 742 s 1000 ekz BBK 87ya2 ISBN 966 531 128 X O M Roslavec Realizm u zhivopisu Franciyi XIX stolittya Tekst O M Roslavec K Mistectvo 1979 101 s il B c Tityanin K O Traktuvannya realizmu Lidiyeyu Ginzburg 25 serpnya 2016 u Wayback Machine Pitannya literaturoznavstva 2013 87 S 154 164 PosilannyaRealizm Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini Buenos Ajres 1963 T 6 kn XII Literi Po Riz S 1566 1000 ekz 305 307 mode 1up view theater Malij realizm Realizm Literaturoznavcha enciklopediya u 2 t avt uklad Yu I Kovaliv Kiyiv VC Akademiya 2007 T 2 M Ya S 9 305 307 Realizm Leksikon zagalnogo ta porivnyalnogo literaturoznavstva golova red A Volkov Chernivci Zoloti litavri 2001 S 467 471 634 s

Дата публікації:
Топ